КомюнікеКомісії Ради та Європейського Парламенту "Розширена Європа - Нові сусіди: Нова система стосунків
з нашими східними та південними сусідами"
Брюссель, 11 березня 2003 року
Перелік скорочень:
Acquis: Acquis communautaire (Законодавство Співтовариства) СЄЕП (CEES): Ініціатива ЄС-Росія щодо створення Спільного
європейського економічного простору СЗБП (CFSP): Спільна зовнішня політика та політика безпеки ЄБРР: Європейський банк реконструкції та розвитку ЄІБ: Європейський інвестиційний банк ЄЗД (ERA): Європейська зона досліджень ЄПБО (ESDP): Політика безпеки та оборони ЄС ЄС: Європейський Союз (СЄСІП) FEMIP: Система Європейсько-Середземноморського
інвестування та партнерства УВТ (FTA): Угода про вільну торгівлю ВВП: Валовий внутрішній продукт МФУ: Міжнародні фінансові установи МОП (ILO): Міжнародна організація праці (ІРТЕРРЕГ) INTERREG: Програма Співтовариства, мета якої -
сприяння міжрегіональної співпраці в межах ЄС ЮВС (JHA): Юстиція та внутрішні справи МЕДА (Meda): Програма допомоги Співтовариства країнам
Середземноморського басейну МФД (MFA): Макрофінансова допомога ЄС (ПВЕП) NDEP: Північний вимір екологічного партнерства ОБСЄ: Організація з безпеки та співробітництва в Європі УПС: Угода про партнерство та співробітництво ФАРЕ (Phare): Програма допомоги Співтовариства
центрально-європейським державам-кандидатам PRINCE: Інформаційна програма для європейських громадян РТД (RTD): Розвиток у сфері технологій та досліджень (ТАСІС) Tacis: Програма технічної допомоги Community
Technical Assistance programme for the Commonwealth of Independent
States ТЄМ (TENs): Трансєвропейська мережа ООН: Організація об'єднаних націй СОТ: Світова організація торгівлі
Розширена Європа: Приймаючи виклик
1 травня 2004 року Європейський Союз зробить новий історичний
крок. Розширений Союз із загальним населенням більш ніж 450
мільйонів та ВВП майже в 10 трильйонів значно збільшить політичну,
географічну та економічну вагу ЄС на європейському континенті.
Розширення надасть поштовх зростанню ЄС та можливостям
працевлаштування у рамках спільних цінностей та спільної поваги до
основних свобод. Нові механізми у пересуванні людей, капіталу,
товарів та послуг збільшать різноманіття у культурах та традиціях.
За межами ЄС розширення надасть можливість змінити форму
політичних та економічних взаємовідносин ЄС з іншими частинами
світу. Розширення надасть новий імпульс зусиллям, спрямованим на те,
щоб просунутися ближче до 385 мільйонів громадян держав, які
опиняться по той бік суходільного та морського кордону, а саме:
Росії, західних нових незалежних держав (України, Білорусі,
Молдови) та південних середземноморських держав (1). Приєднання нових держав-членів зміцнить інтереси ЄС у
виведенні взаємовідносин з новими сусідами на якісно вищий рівень.
За десятиріччя, яке триває, та по закінченню його, можливість
Союзу забезпечувати своїм громадянам безпеку, стабільність та
сталий розвиток більш не буде відрізнятися від його зацікавленості
у більш тісному співробітництві з сусідніми державами.
Взаємозалежність - політична та економічна - між Союзом та його
сусідами вже стала реальністю. Введення в обіг євро як єдиної
міжнаціональної валюти створило нові можливості для інтенсифікації
економічних взаємовідносин. Географічна близькість означає, що
розширений Союз та нові його сусіди матимуть рівну можливість
продовжувати зусилля, спрямовані на сприяння транснаціональним
потокам товарів та інвестицій, а також для того, щоб захищати
більш важливі свої інтереси, співпрацюючи у подоланні
транскордонних загроз, починаючи з тероризму та закінчуючи
забрудненням повітря. Сусідні країни є важливими партнерами ЄС у
збільшенні нашого взаємного виробництва, забезпеченні зростання
економіки та об'ємів зовнішньої торгівлі, створенні більшої зони
політичної стабільності, де визнається верховенство права та
сприянні обміну ідеями, знаннями та культурному обміну. Обов'язок ЄС не тільки перед своїми громадянами та
громадянами нових держав-членів, але й також перед його
теперішніми та майбутніми сусідами - забезпечити стійку соціальну
злагоду та економічний динамізм. ЄС повинен діяти у напрямку
сприяння регіональному та місцевому співробітництву та інтеграції,
які є передумовами для створення політичної стабільності,
економічного зростання, зменшення бідності та соціального
розмежування у нашому спільному просторі. З боку ЄС, ми маємо нагальну потребу переглянути увесь спектр
політик Союзу (зовнішню, торговельну, політику безпеки, розвитку
та охорони довкілля та ін.) для того, щоб подолати цю проблему. У
листопаді 2002 року Рада з загальних справ та зовнішніх відносин
розпочала роботу, беручи до уваги, зокрема, на ситуацію в Україні,
Молдові та Білорусі - нових суходільних сусідів Союзу. У грудні
2002 року Європейська Рада у Копенгагені підтвердила те, що Союз
повинен використати нагоду, яку створило розширення, для того, щоб
зміцнити взаємовідносини зі своїми сусідами на основі спільних
цінностей (2). Рада ще раз наголосила на рішучості Союзу
запобігати створенню нових ліній розподілу в Європі та сприяти
зростанню стабільності та процвітання у самому Союзі та за його
новими зовнішніми кордонами. Рада ще раз підтвердила, що
розширення послужить зміцненню взаємовідносин з Росією та
закликала забезпечити також й зміцнення взаємовідносин з Україною,
Молдовою, Білоруссю та країнами Південного Середземномор'я на
основі довгострокового підходу сприяння реформам, сталому
розвиткові та торгівлі (3). В той же час, Рада підтвердила
європейську перспективу для країн Західних Балкан у Процесі
стабілізації та асоціації. Це Комюніке розглядає можливості того, як посилити систему
взаємовідносин Союзу з тими сусідніми країнами, які на даний час
не мають перспективи на членство у ЄС (4). Воно, таким чином, не
стосується взаємовідносин Союзу з тими державами-кандидатами, які
ще залишаються: Туреччиною, Румунією та Болгарією, або Західних
Балкан. Комюніке заперечує те, що взаємозалежність, яка стає
дедалі більш явною як на політичному, так й економічному рівні,
сама по собі може бути засобом, що сприятиме стабільності, безпеці
та сталому розвиткові як у межах ЄС, так й поза ними. Дане
комюніке пропонує, щоб ЄС поставив собі за мету створити зону
процвітання та добросусідства - "кільце друзів" - з якими ЄС міг
би знаходитися у тісних, мирних стосунках та співпрацювати з ними. У свою чергу, відповідно до конкретного прогресу у досягненні
спільних цінностей та ефективної імплементації політичних,
економічних та інституційних реформ, включаючи адаптацію
національних законодавств до acquis ЄС, сусідні країни повинні
отримати користь від перспективи тіснішої економічної інтеграції в
ЄС. З цією метою, Росії, Україні, Молдові та Білорусі та країнам
південного Середземномор'я повинно бути запропоновано перспективу
участі у внутрішньому ринку ЄС та подальшої інтеграції та
лібералізації для забезпечення вільного пересування людей,
товарів, послуг та капіталів (чотири свободи).
2. Сусіди: Різні країни, спільні інтереси
Ситуації в Росії, Україні, Молдові та Білорусі та країнах
південного Середземномор'я дуже відрізняються, зважаючи на
численні параметри. На протязі XX-го століття відбулися драматичні
зміни в географії, політиці та культурі як на європейському
континенті, так й у Середземноморському басейні. Ці зміни не
обов'язково призводили до більшого єднання. Відмінності відображаються у різноманітті та інтенсивності
існуючих взаємовідносин Союзу з країнами, які стають його новими
сусідами. Наприклад, в той час, як взаємовідносини ЄС з Білоруссю мають
незначний прогрес, починаючи з 1996 року розвиток діалогу ЄС-Росія
та співпраця з питань політики та безпеки, енергетики, охорони
довкілля, науки та технології за останні декілька років значно
прискорилися. Нова політика відносно сусідніх країн складатиметься
тільки з однієї основи (pillar) загального стратегічного
партнерства між ЄС та Росією.
Сусідні країни та членство в ЄС
Стаття 49 Договору про Європейський Союз ( 994_029 )
проголошує, що будь-яка європейська держава може подати заявку на
членство в Європейському Союзі. Майбутні кандидати повинні відповідати критеріям членства:
демократія, верховенство права, повага до прав людини та повага до
меншин; діюча ринкова економіка та запас міцності для того, щоб
подолати тиск конкуренції; спроможність взяти на себе
зобов'язання, яке накладає членство, що означає ефективне
застосування правил та політик ЄС. Стимул до реформування, який створює перспектива членства,
виявився сильним Розширення беззаперечно виявилося найбільш вдалим
інструментом зовнішньої політики Союзу У деяких випадках питання майбутнього членства вже вирішено.
Наприклад, наші партери з південного Середземномор'я, які
розташовані не в Європі, не можуть приєднатися до ЄС. Але інші
випадки залишаються відкритими - такі, як ті Європейські країни,
які чітко проголосили про своє бажання вступити до ЄС. В реальності, тим не менш, будь-яке рішення щодо подальшого
розширення ЄС очікуватиме результатів обговорень з приводу
остаточних географічних меж розширення Союзу. Це ті обговорення, в
яких поточні кандидати повинні в повній мірі відігравати свою
роль. Таким чином, мета нової Політики щодо сусідніх країн -
забезпечити середньострокову систему розвитку нових
взаємовідносин, яка не включатиме в себе перспективу членства або
будь-яку участь в установах Союзу. Відповідь на вирішення
практичних питань, які ставить близькість нових сусідів, повинна
розглядатися окремо від питання вступу до ЄС. Регіональна торгівля та інтеграція є загальновизнаною метою
Середземноморської політики ЄС - не в останню чергу у зв'язку з
тими позитивними результатами у сфері регіональної політичної та
економічної стабільності, які виникнуть в результаті створення ще
більшого Середземноморського ринку. ЄС вже уклав низку угод про
вільну торгівлю (УВТ) з країнами південного Середземномор'я, а
Барселонський процес передбачає, щоб вони були розширені для
включення ще й сектора послуг, а разом з цим повнішого
представлення сектору товарів. Регіональна інтеграція також передбачена шляхом швидких
переговорів та імплементації УВТ між Середземноморськими
партнерами, а також з партнером ЄС по Митному союзу - Туреччиною.
В той час, коли деякі Асоціативні угоди з ЄС все ще не
ратифіковані (5), Середземноморських партнерів вже заохочують
адаптувати свої законодавства до законодавств країн-членів
Внутрішнього Ринку. На відміну від усіх інших сусідніх з ЄС країн, чинні Угоди
про партнерство та співробітництво з Росією, Україною ( 998_012 )
та Молдовою не надають ані преференційного ставлення у торгівлі,
ані графіка адаптації законодавства. Беручи до уваги ці різні стартові позиції та цілі, стає ясно,
що новий підхід ЄС не може бути універсальною політикою, яка б
підходила до всіх випадків. Різний рівень реформ та економічного
розвитку також означає, що за десятиріччя, що триває, від сусідніх
країн можуть очікуватися різні темпи прогресу. З іншого боку, стає все більш очевидно, що ЄС поділяє цілу
низку важливих взаємних інтересів з кожним зі своїх сусідів. Усі
країни, які є новими сусідами, стикаються з можливостями та
проблемами, які виникають з Близькості, Процвітання та Бідності.
Близкість
Географічна близькість надає можливості та створює проблеми
як для ЄС, так й для його сусідів. У Барселонській Декларації 1995
року ЄС та його Середземноморські партнери визнали, що географічна
близькість збільшила значення розвитку всебічної політики тісного
асоціювання, відображеної у переговорах про укладення Асоціативних
угод з кожною країною. В Угодах про партнерство та співробітництво
з Росією, Україною ( 998_012 ) та Молдовою сторони також
погодилися з потребою встановити міцне партнерство, засноване на
історичних взаємозв'язках та спільних цінностях. Обидва типи угод
були розроблені як інструменти для сприяння перехідному процесу,
особливо шляхом поступового відновлення дружніх стосунків між ЄС
та країнами-партнерами, а також для створення ширшої зони
співробітництва. Зокрема, географічна близькість збільшує важливість прийняття
пакету заходів, які тим чи іншим чином стосуються управління
новими транскордонними та внутрішніми потоками, але не обмежуються
тільки цим. ЄС та його сусіди мають спільні інтереси у
співробітництві (як на обопільній основі, так й на регіональному
рівні) щодо забезпечення того, щоб міграційні політики, митні
процедури та прикордонний контроль не завдавали шкоди своєчасному
перетинанню кордонів особами та товарами на законних підставах. Інфраструктура, ефективне керівництво кордонами та
взаємозв'язані перевезення, енергопостачання та телекомунікаційні
мережі стануть суттєвими для розширення взаємної торгівлі та
інвестування. Транскордонні культурні зв'язки, не в останню чергу
між людьми споріднених етнічних або культурних груп, набувають
додаткової важливості у контексті близькості. В рівній мірі,
загрози спільній безпеці - будь-то транскордонні екологічні та
ядерні ризики, заразні захворювання, нелегальна імміграція,
незаконне перевезення людей, наркотиків, зброї, організована
злочинність або терористична діяльність - потребуватимуть спільних
підходів для того, щоб всебічно розглянути способи їх подолання.
Процвітання та бідність
Новий підхід ЄС по відношенню до сусідніх з ним країн не може
бути обмежений тільки прикордонними регіонами. Якщо ЄС має
співпрацювати зі своїми сусідами для того, щоб створити зону
спільного процвітання та стабільності, політика щодо найближчих
сусідів має супроводжуватися діями, спрямованими на те, щоб
усунути корінні причини політичної нестабільності, економічної
нестійкості, інституційних недоліків, конфліктів, бідності та
соціальної ізоляції (6). Більшість південних та східних сусідів ЄС мають номінальний
ВВП на душу населення нижче, ніж 2000 євро (7). За останнє
десятиріччя в результаті падіння виробництва та збільшення
розмежування при розподілі прибутків, бідність та соціальна
ізоляція різко збільшилися у Росії та нових незалежних державах:
Україні, Білорусі та Молдові. Це призвело до збільшення ризику
соціальних та політичних заворушень. У Росії ВВП все ще складає
одну третину того, що було у 1989 році, Молдова має рівень ВВП
більш, ніж наполовину нижчий за її колишній ВВП. Що, можливо, менш
відомо - це те, що Середземноморські країни також мають дуже
маленький рівень зростання ВВП на душу населення. Єгипет, Ізраїль
та Туніс є єдиними країнами, які з 1975 року перевищили рівень
зростання, що становить 2%, в той час, як Алжир, наприклад, має
навіть невеличкий негативний коефіцієнт. Тільки у Центральній
Африці гірший коефіцієнт зростання, ніж у цих двох регіонах.
Молдова й досі залишається біднішою з сусідніх країн (417 євро на
душу населення (8), Україна - друга з найбідніших (855 євро).
Ізраїль - найбагатший із сусідів ЄС (19578 євро), а Ліван йде
другим за ним (5284 євро), хоча й маючи значно нижчий рівень ВВП,
Росія - ще нижчий цих двох країн (2382 євро). Ціла група країн
(Білорусь, Єгипет, Марокко, Західний берег річки Йордан/Сектор
Газа та Сирія досягли рівня ВВП на душу населення, який перевищує
молдавський в три-чотири рази (1292-1663 євро). Незважаючи на повільний рівень економічного зростання,
Середземноморський регіон досить довго характеризувався низьким
рівнем абсолютної бідності (9). Відносна бідність, тим не менш,
складає близько 30% населення, яке має прибуток менший, ніж 2
долари США в день, та рівень безграмотності залишається високим.
Тільки 0,6% населення використовує Інтернет та тільки 1,2% мають
доступ до комп'ютерів (10). У Росії, Україні, Білорусі та Молдові,
починаючи з 1990 року значно зріс рівень бідності. В останні роки
Росія дещо покращила ситуацію з цим. Демократія, плюралізм, повага до прав людини, громадських
свобод та основоположні стандарти праці є важливими передумовами
для політичної стабільності, а також для мирного і сталого
соціального та економічного розвитку. Майже всі країни Середземноморського басейну, Україна,
Білорусь, Молдова і Росія мали в своїй історії періоди
диктаторського та недемократичного правління та недобре ставлення
до захисту прав людини та особистих свобод. Взагалі, протягом
останніх 12 років Росія, Україна, Білорусь та Молдова зробили
кроки у напрямку до створення демократії та ринкового
господарювання. На противагу цьому, політична реформа у більшості
країн Середземноморського басейну не просунулася вперед так
швидко, як бажалося. Важливими факторами поліпшення економічного зростання та
працевлаштування є торгівля та інвестиції. Забезпечення безпечного та безперервного енергопостачання
вимагатиме додаткових величезних інвестицій в Росії, Україні,
Білорусі, Молдові та країнах Середземноморського басейну. У той же час, простежується економічне різноманіття в
інтенсивних виробництвах та послугах, які б створювали робочі
місця, не тільки в таких відносно бідних на ресурси країнах, як
Україна, Молдова та Марокко, але й у таких багатих на ресурси
країнах, як Росія та Алжир. Енергоносії є домінуючою частиною імпорту з обох регіонів,
але здебільшого поки що торгівля ведеться з Росією, а не Україною,
Білоруссю, Молдовою та країнами Середземноморського басейну, де
значну долю імпорту зазначених країн представляють текстиль та
продукти сільського господарства (Молдова, Марокко, Туніс). У 2001
році - році з високими цінами на нафту - експорт з Росії, України,
Білорусі та Молдови і Південного Середземномор'я оцінювався
приблизно по 60 мільярдів євро на кожен з цих двох регіонів, в той
час, коли імпорт з ЄС складав лише половину експорту для обох цих
регіонів. Для порівняння, у 2001 році загальний експорт та імпорт
між ЄС та Угорщиною складали по 25 мільярдів в обидва боки. Усі
сусідні країни мають низький рівень закордонного прямого
інвестування, порівнюючи з країнами з подібним рівнем розвитку та
відносно до їхніх потреб. Наприклад, рівень зарубіжного
інвестування на душу населення в Росії складає лише одну шосту від
подібного рівня у Польщі. До цього ж, за останні 10 років у Росії
відбувався щорічний відплив капіталу в середньому на суму 20
мільярдів доларів США.
Сприяння регіональному та міжрегіональномуспівробітництву
- Європейсько-Середземноморське партнерство надає можливість
для зміцнення політичної системи взаємовідносин між ЄС та країнами
Середземноморського басейну. З тих пір, як у 1995 році було
ухвалено Барселонську Декларацію така система відносин формувалася
на базі безперервного діалогу та співробітництва, незважаючи на
політичні заворушення у регіоні. - Наскільки це стосується двостороннього виміру у
взаємовідносинах ЄС, основна система залишається подібною для обох
груп країн: Асоціативні угоди бо Угоди про партнерство та
співробітництво, включаючи політичний діалог, супроводжуються
національними програмами МЕДА/ТАСІС та угодами щодо певних питань
(реадмісія, рибальський сектор та ін.). Найбільш важлива відмінність складається у тому, що для
Середземномор'я включено спеціальний вимір, який регулює розвиток
міжнаціональних ініціатив та співробітництва у широкому спектрі
питань. Ця політика сприяння міжрегіональної співпраці складається
з трьох Розділів, визначених Барселонською Декларацією, які
додаються до спільної системи: Розділ політики та безпеки,
Економічний та Фінансовий Розділ та Соціальний, Культурний і
Гуманітарний Розділ. З 1995 року відбулося 7 зустрічей на рівні
Міністрів закордонних справ по схемі 15+12 разом із зустрічами
міністрів у певних секторах. Ці зустрічі стали відправною точкою для цілої низки ініціатив
щодо співробітництва, які фінансуються через регіональні програми
МЕДА - Що стосується майбутнього східного зовнішнього кордону ЄС,
то регіональне економічне співробітництво між Україною, Білоруссю
та Молдовою вже досить міцне, орієнтоване на традиційні
торговельні та інвестиційні потоки в Росію та з неї. Але сприяння
регіональному політичному співробітництву поки ще не стало стійким
компонентом політики ЄС по відношенню до Росії, України, Білорусі
та Молдови. - Північний вимір на теперішній час забезпечує єдину
регіональну систему, в якій разом зі своїми східними партнерами
бере участь й ЄС для вирішення міжнаціональних та транскордонних
питань. Але Росії відмовлено в участі у цій сфері. - У контексті нової політики ЄС щодо сусідніх країн буде
надаватися всіляке сприяння подальшому розвиткові регіонального та
внутрішньорегіонального співробітництва між країнами Південного
Середземномор'я. Можуть також бути розглянуті нові ініціативи щодо
сприяння регіональному співробітництву між Росією та Україною,
Білоруссю та Молдовою. Вони могли б запозичити щось з концепції
Північного виміру для того, щоб зробити свій підхід ширшим та
відкритішим для вирішення питань, пов'язаних з політикою
добросусідства. Поширення переваг економічного зростання, яке все
збільшується, на всі сектори суспільства вимагатиме позитивних
дій, спрямованих на сприяння соціальному залученню шляхом
зміцнення економіки, працевлаштування та соціальної політики. У рівні мірі важливе приділення уваги сферам, які включають у
себе освіту, охорону здоров'я, професійну освіту та забезпечення
житлом. Поряд з цим мають йти зміцнення охорони довкілля та
покращення ефективності економіки. Серйозне забруднення довкілля
та недоліки у переробці ядерних та токсичних відходів впливають на
загальне здоров'я та стандарти життя у багатьох сусідніх країнах,
а також є причиною скорочення строків життя. В той же час,
марнотратне та неефективне використання природних ресурсів понижує
поточні перспективи економічного зростання, а в майбутньому стане
критичною перепоною для нього. Дієва правова система, яку виконують сильні виконавчі органи
та незалежна судова система, яка має повноваження для захисту
майнових прав, також потрібні для максимізації економічної
діяльності та виробництва та прискорення економічного зростання. Не можна недооцінювати негативний вплив конфліктів, особливо
тих, що не вщухають на протязі тривалого часу - на економічний та
політичний розвиток. Ці конфлікти є не тільки внутрішніми - увесь
час, на протязі якого вони тривають, існує небезпека їхнього
поширення. Конфлікт та політична роздрібненість у
Середземноморському басейні (Західна Сахара, Палестина) за останні
півсторіччя серйозно гальмували розвиток регіону. Невизнані
державні утворення, такі як Придністровська республіка, є магнітом
для організованої злочинності та можуть дестабілізувати або
відкинути назад процес державотворення, політичної консолідації та
сталого розвитку.
ЄС має чітко визначений інтерес у забезпеченні вирішення цих
спільних проблем.
3. Нове бачення та нові пропозиції
ЄС може та повинен працювати над тим, щоб поширити переваги,
які надає розширення, на сусідні країни та над тим, щоб допомогти
знизити відриви у рівні життя, де вони існують. Це повинно бути відображено у ясному баченні розвитку
тісніших та більш узгоджених взаємовідносин з сусідами Союзу у
середньостроковій та довгостроковій перспективах. ЄС повинен діяти
у напрямку зміцнення та об'єднання своєї існуючої політики щодо
сусідніх країн у цих регіонах, яка б зосереджувалася навколо двох
надзвичайно болючих питань на протязі наступного десятиріччя або
навіть на більш довгий строк: - Співпраця з партнерами над зменшенням бідності та створення
зони спільного процвітання та цінностей, заснованих на глибшій
економічній інтеграції, інтенсифікації політичних та культурних
взаємозв'язків, розширеного транскордонного співробітництва та
спільної відповідальності щодо запобігання конфліктів між ЄС та
його сусідами. - Закріплення пропозиції ЄС щодо конкретних переваг та
преференційних стосунків у рамках диференційованої системи, яка б
реагувала на прогрес, досягнутий країнами-партнерами на шляху
політичної та економічної реформи. Створення на пан-європейському рівні відкритого та
інтегрованого ринку, який діє на основі сумісних або
гармонізованих правил та подальша лібералізація могли б принести
значну економічну користь та інші переваги як ЄС, так й сусіднім з
ним країнам. Політична, регулятивна та торговельна система, яка
посилює економічну стабільність та практично закріплює
верховенство права, збільшить привабливість наших сусідів для
інвесторів та знизить вразливість від зовнішніх факторів. Подальший взаємний доступ до ринку шляхом преференційних угод
стосовно певних категорій товарів та послуг матиме величезний
позитивний ефект, якщо супроводжуватиметься заходами, що
сприятимуть економічній діяльності. Сталий розвиток вимагає спільного розуміння того, що
ухвалення ширшого кола політик, включаючи політику щодо охорони
довкілля, підтримає більш швидкі темпи економічного зростання.
Дослідницька діяльність та співробітництво у наукові сфері можуть
стати каталізатором технологічного прогресу. Система права ЄС (acquis) пропонує добре діючу модель, на
базі якої можна створити діючі ринки та спільні стандарти для
промислових продуктів, послуг, транспорту, енергетики та
телекомунікаційних мереж; захисту довкілля та споживачів, здоров'я
та праці, а також мінімальні вимоги до якості. Розширена та кращим
чином спрямована допомога для розвитку з боку ЄС могла б
супроводжувати реформи, допомагаючи розбудові адміністративної
системи, та пом'якшити ціну соціального коригування. У відповідь на конкретний прогрес у досягненні спільних
цінностей та імплементації політичних, економічних та
інституційних реформ, включаючи адаптацію законодавства до системи
права ЄС (acquis), сусідні з ЄС країни повинні отримати переваги
від тіснішої економічної інтеграції з ЄС. Зокрема, всім сусіднім
країнам повинно бути запропоновано перспективу участі у
Внутрішньому ринку ЄС та подальшої інтеграції та лібералізації для
забезпечення вільного пересування осіб, товарів, послуг та
капіталу (чотири свободи). Якщо країна досягнула такого рівня, то
вона вже наблизилася до Союзу наскільки можливо для країни, яка не
є членом Союзу (11). Таким чином, ЄС повинен бути готовий до
тісного співробітництва з сусіднім країнами, які бажають провести
подальші реформи та допомогти їм у розбудові загального механізму,
який б дозволив їм адаптувати та імплементувати acquis
communautaire.
Підхід ЄС міг би базуватися на наступних ініціативах:
- Розширення внутрішнього ринку та регуляторних органів:
Спільні правила та стандарти важливі для забезпечення того,
що наші сусіди можуть отримати доступ до розширеного внутрішнього
ринку ЄС та скористатися його перевагами, рівно як створити більш
стабільне середовище для економічної діяльності. Система права ЄС
(acquis), яка створила спільний ринок, заснований на вільному
пересуванні осіб, товарів, послуг та капіталу, який забезпечує
конкуренцію та однакові правила гри, які базуються на спільних
нормах та включають у себе захист здоров'я, споживачів та
довкілля, могла б послугувати у якості моделі для країн, що
проводять інституційну та економічну реформу. Як Асоціативні угоди, так й Угоди про партнерство та
співробітництво у загальному плані встановлюють план дій для
адаптації законодавства, хоча не встановлюють кінцевих термінів.
Для України, Білорусі та Молдови такий план дій міг би бути
розроблений як такий, що вивчається у рамках ініціативи про
Спільний європейський економічний простір (СЄЕП), яку розпочато
між ЄС та Росією. СЄЕП й сам по собі ще повинен бути розроблений для того, щоб
визначити ширший та глибший графік адаптації законодавств між ЄС
та Росією. Участь в обраних сферах діяльності та програмах ЄС, включаючи
такі аспекти, як захист споживачів, стандарти, дослідницькі
установи та органи із захисту довкілля, може бути відкритою для
всіх сусідніх кран. Зусилля, спрямовані на підтримку подальшого розвитку політики
щодо підприємництва у країнах-партнерах повинна супроводжувати
адаптацію законодавства.
- Преференційні торговельні взаємовідносини та відкриття
ринку:
Хоча й країни можуть отримати користь від адаптації своїх
економічних правил та структур до правил та структур ЄС перед тим,
як продовжувати лібералізацію торгівлі, більш відкрита торгівля є
ключовим компонентом для ринкової інтеграції. Як й передбачено Барселонським процесом, угоди про вільну
торгівлю з Середземноморськими країнами, які вже існують, повинні
ще повніше покривати сфери товарів та послуг. Створення більш інтегрованого ринку також вимагає від наших
партнерів укладення угод між собою, а також з Туреччиною, з
подібним об'ємом. Зони Вільної Торгівлі передбачені в УПС з Росією, Україною
( 998_012 ), Білоруссю та Молдовою, але для їх створення не
вказані строки. Мають бути розроблені цілі та розглянуті вихідні
дані. Встановлення послідовності відновлення економіки важливе для
забезпечення того, щоб лібералізація дійсно допомогла розвиткові.
Для Молдови, яка на даний час ще не має достатньо міцної
адміністративної системи для того, щоб узяти на себе зобов'язання
щодо ЗВТ, ЄС готовий розглянути питання розробки нових ініціатив
для забезпечення кращого доступу на ринок у відповідності до
зобов'язань перед СОТ.
- Перспективи законної міграції та пересування осіб
ЄС та країни-партнери зацікавленні у забезпеченні того, щоб
новий кордон не став бар'єром для торгівлі, соціального та
культурного обміну та регіональному співробітництву. Вплив старіння та демографічного спаду, глобалізації та
спеціалізації означає те, що ЄС та його сусіди можуть одержати
користь від створення механізмів, які б дозволяли робітникам
пересуватися з однієї території на іншу - туди, де більше потрібні
їхні вміння - хоча вільне пересування осіб та праці залишається
питанням довгострокової перспективи. З боку держав-членів ЄС політика щодо довгострокових віз може
стати фактором сприяння створенню додаткових можливостей для
культурного та технічного обміну. Ефективна та зручна для користувачів пропускна та контрольна
прикордонна система для невеликих за обсягом потоків через кордон
є важливою частиною будь-якої регіональної політики розвитку. ЄС у
даний час розглядає шляхи сприяння зовнішніх кордонів
добропорядними громадянами третіх країн, які живуть у прикордонних
областях та мають законні підстави для регулярного перетину
кордону та не складають загрози для безпеки. ЄС також має
розглянути можливості сприяння пересуванню громадян сусідніх
країн, які приймають участь у програмах ЄС, та інших пов'язаних
видах діяльності. Держави-члени ЄС також повинні розглянути
можливості для забезпечення безвізового режиму для осіб, які мають
дипломатичні та службові паспорти. Крім того, за наявності
необхідних умов, ЄС повинен бути відкритий для розгляду ширшого
застосування безвізових режимів. ЄС повинен розробити спільний підхід щодо забезпечення
інтеграції громадян, роблячи особливий наголос на громадянах
третіх країн, які на законних засадах перебувають у Союзі. ЄС
повинен допомагати сусіднім країнам в їхніх зусиллях у боротьбі з
нелегальною міграцією та для того, щоб створити ефективні
механізми для повернення осіб, особливо у випадках з нелегальним
транзитом мігрантів. Укладення угод про реадмісію, починаючи з
Марокко, Росії, України, Алжира, Білорусі та Молдови стане
важливим елементом спільних зусиль, спрямованих на приборкання
нелегальної імміграції.
- Інтенсифікація співробітництва щодо запобігання та боротьби
зі спільними загрозами безпеці:
Має бути надано пріоритети співробітництву, спільній роботі
та допомозі у боротьбі із загрозами безпеці - такими, як тероризм
та транснаціональна організована злочинність, митне або податкове
шахрайство, ядерні або екологічні ризики та заразні хвороби. Для боротьби з організованою злочинністю необхідні як
внутрішні заходи, так й інтенсифікація двосторонніх або
багатосторонніх дій. Особлива увага має бути приділена перевезенню
наркотиків, людей, незаконному перевезенню іммігрантів,
шахрайству, підробці грошей, відмиванню грошей та корупції. ЄС
повинен вивчити можливість для все більшої співпраці з сусідніми
країнами у сфері юстиції та поліцейського співробітництва, та у
сфері розвитку взаємної правової допомоги. Підхід, закріплений у Плані дій ЄС та Росії щодо боротьби з
організованою злочинністю та у Плані дій між Україною та ЄС у
сфері юстиції та внутрішніх справ ( 994_494 ), який включає
план-графік просування, могли б бути використані як основа для
розробки подібних програм для сусідніх країн. ЄС повинен отримати
користь від співробітництва, розпочатого у Середземномор'ї, з
метою проведення реформ у судовій системі, поліпшення професійної
освіти поліцейських та інших форм співробітництва у боротьбі проти
організованої злочинності. Боротьба проти тероризму є потенційною сферою для ще
тіснішого співробітництва. Новим сусідам ЄС також має бути надана
допомога в імплементації всіх відповідних міжнародних інструментів
у цій сфері, особливо тих, що розроблені в ЄС. Політичний фокус ЄС
та допомога повинні зосереджуватися на підтримці зусиль,
спрямованих на продовження ядерного очищення північно-західної
Росії та активне просування у закритті Чорнобильської атомної
електростанції. На базі підходу щодо співробітництва, покладеного
в основу Північного виміру екологічного партнерства та Робочої
групи Дунай-Чорне море, повинна бути розроблена модель діяльності,
спрямованої на боротьбу з транскордонним забрудненням повітря,
моря, води та суходолу.
- Більше політичне залучення ЄС у процес запобігання
конфліктів та врегулювання криз:
Спільні цінності, сильні демократичні інститути та спільне
розуміння потреби закріпити на інституційному рівні повагу до прав
людини відкриють шлях до тіснішого та більш відкритого діалогу
щодо Спільної зовнішньої політики та політики безпеки ЄС (СЗБП) та
розвитку Європейської політики безпеки і оборони (ЄПБО). Спільне
сусідство тягне за собою спільне навантаження у подоланні загроз
стабільності, які виникають внаслідок конфліктів та браку безпеки,
та спільну відповідальність за це. ЄС повинен взяти на себе
активну роль у сприянні врегулюванню суперечок щодо Палестини,
Західної Сахари та у Приднестров'ї (в підтримку зусиль з боку ОБСЄ
та інших посередників). Ще більше залучення ЄС у врегулювання криз
у відповідь на виникнення певних загроз на регіональному рівні
могло б стати відчутною демонстрацією бажання ЄС прийняти на себе
значну частку навантаження у сфері врегулювання конфліктів у
сусідніх країнах. Як тільки конфлікт врегульовано, структури ЄС з
цивільного та кризового врегулювання могли б також узяти участь у
внутрішній діяльності з питань безпеки у час після припинення
конфлікту. Це потребуватиме додаткових джерел фінансування в
період реконструкції та розвитку після завершення конфлікту.
- Більші зусилля, спрямовані на сприяння правам людини та
покращення взаєморозуміння:
Спільні Цінності та взаємне розуміння забезпечують, між
іншого, базис для поглиблення політичних взаємовідносин,
розширення співробітництва у справах юстиції та з питань безпеки,
поліпшення стану навколишнього середовища та управління. Важливість діалогу між цивілізаціями та вільний обмін ідеями
між культурами, релігіями, традиціями та людських стосунків не
може бути переоцінена. ЄС повинен зробити свій внесок у розвиток процвітаючого
громадянського суспільства, у сприяння основним свободам, таким як
свобода висловлювань та об'єднань. ЄС також потрібно прикласти ще
більші зусилля для того, щоб створити позитивний імідж серед
сусідніх країн та активно діяти у сфері боротьби зі створенням
стереотипів, які впливають на сприйняття сусідніх країн населенням
ЄС. Мають бути розширені програми та діяльність ЄС у сфері
дослідництва, освіти, культури та двостороннього обміну людьми.
Програми обміну молоддю між університетами, створення курсів
європейських студій та відкриття нових центрів європейської
інформації, діяльність "люди до людей", включаючи програми
професійного обміну або професійних візитів, діяльність у сфері
інформації, підготовка та обмін журналістами заслуговують пильного
розгляду. Треба більш сприятливо придивитися до ідей, які
пропонуються новими державами-членами. Обміни на регіональному
рівні стосовно управління та питань освіти щодо прав людини
виявилися корисними, отже, це питання має й надалі вивчатися.
Робота у Середземноморському басейні могла б проводитися під
патронажем Європейсько-Середземноморської Фундації. Повинна бути
приділена увага посиленню інформаційної політики ЄС у Росії,
Україні, Білорусі та Молдові у співробітництві з
державами-членами. Повинні бути в повній мірі використані можливості щодо
твіннінгу між місцевими органами самоврядування та громадськими
організаціями та судового співробітництва. Буде розпочато
інформаційну кампанію PRINCE для того, щоб інформувати європейське
суспільство про переваги та проблеми розширеної Європи.
- Інтеграція транспорту, енергетики, телекомунікаційних мереж
та європейська дослідницька зона:
Повна інтеграція в ринок та суспільство ЄС вимагає сумісної
та взаємозв'язаної інфраструктури та мереж, а разом з цим -
адаптованих регуляторних середовищ. Політики ЄС, такі як
Трансєвропейська мережа (ТЄМ), Галілео та інша дослідницька
діяльність повинні скласти стратегію для наших східних та
південних сусідів. Регіональна програма МЕДА створює схеми для з'єднання
інфраструктур та регуляторної адаптації, а також наближення у
сфері транспорту, енергетики та телекомунікацій
(Трансєвропейсько-Середземноморська мережа). Ці схеми повинні бути
імплементовані шляхом позик та розміщення ризикового капіталу від
Європейського Інвестиційного Банку через Систему
Європейсько-Середземноморського інвестування та партнерства
(СЄСІП), так як і через Міжнародні фінансові установи (МФУ). ЄС
має надавати сприяння та підтримку телекомунікаційним ринкам у
сусідніх країнах, поліпшуючи доступ до Інтернету для підприємців,
приватного користування, та сприяючи зростанню економік, що
базуються на знаннях. Як зазначено у 6-й Рамковій програмі
розвитку досліджень та технологій (РДТ), ЄС повинен просуватися у
напрямку до відкриття Європейської зони досліджень (ЄЗД), щоб
інтегрувати наукові спільноти сусідніх країн, використовувати
наукові результати, стимулювати інновації та розвивати людські
ресурси та можливості для досліджень.
- Нові інструменти сприяння інвестиціям та їх захисту:
Більш сприятливий та стабільний клімат для внутрішнього та
зовнішнього інвестування життєво необхідний для зниження існуючого
розриву у багатстві між ЄС та його сусідами. Закордонні інвестиції можуть сприяти реформуванню та
покращенню управління, в той же час сприяючи передачі ноу-хау та
технік управління, а також професійній підготовці місцевих кадрів. Майбутні угоди, у разі їх укладення з нашими сусідами, могли
б включати взаємні положення, які б надавали компаніям національне
поводження щодо діяльності, яка здійснюється ними, а також
посилити загальну систему захисту інвестицій. ЄС повинен
продовжувати надавати допомогу у боротьбі проти корупції, у роботі
зі зміцнення верховенства права та незалежності судової системи.
ЄС повинен допомагати розширенню ініціатив щодо діалогу між
суб'єктами підприємницької діяльності, до яких належать компанії
ЄС та сусідніх країн. Круглий стіл між промисловцями ЄС та Росії
та бізнес-самміти з країнами Середземноморського басейну були
корисними для підприємців з метою розробки практичних пропозицій
щодо того, як поліпшити інвестиційний та діловий клімат у сусідніх
країнах. Регіональні органи, які представляють права підприємців,
та ділові асоціації ЄС у сусідніх країнах є цінними партнерами у
цій сфері.
- Підтримка інтеграції у глобальну торговельну систему:
Членство у СОТ є невід'ємною частиною економічного порядку
денного та розширення торговельних та інвестиційних
взаємозв'язків. ЄС повинен підтримувати високий темп переговорів СОТ з такими
країнами-кандидатами, як Росія, Україна, Алжир, Ліван та Сирія, та
продовжуватиме пропонувати допомогу для того, щоб вступ у СОТ
відбувся у прийнятні строки та якомога швидше. Програми ТАСІС та МЕДА могли б забезпечити подальшу технічну
допомогу, пов'язану з торгівлею, та професійні освітні курси у
рамках митного співробітництва, сприяння торгівлі, захисту прав
інтелектуальної власності, регулюванню сектора послуг і адаптації
та імплементації законодавства Внутрішнього ринку.
- Розширена допомога, краще пристосована до потреб:
Близькість одне до одного закликає нас докласти зусиль для
забезпечення міжнародного співробітництва та розвитку як на
місцевому, так й на регіональному рівні. Воно включає посилення
усіх форм економічного, правового та соціального співробітництва
через кордони, й особливо між регіональними та місцевими органами
влади та всередині громадянського суспільства. ЄС повинен
працювати разом із сусідами над сприянням спільному управлінню
міграційними потоками та транскордонному транзиту та над
вирішенням питань, пов'язаних з транскордонною організованою
злочинністю, включаючи незаконне перевезення, а також корупцію,
шахрайство, екологічні та ядерні питання та питання заразних
хвороб. Інструменти співробітництва ЄС повинні бути достатньо
гнучкими для того, щоб вирішувати за їхньою допомогою увесь спектр
питань. Для Росії, України, Білорусі та Молдови ті тиски, що існують
у процесі координації між існуючими інструментами ЄС, створюють
перепони транскордонній та субрегіональній діяльності. Беручи до
уваги тиски, які можуть виникнути у короткостроковій перспективі,
Комісія розгляне можливість створення нового інструменту щодо
сусідніх країн, який вбере в себе позитивний досвід сприяння
транскордонному співробітництву у рамках програм ФАРЕ, ТАСІС та
ІНТЕРРЕГ (12). Цей інструмент фокусуватиметься на транскордонних
питаннях, сприяючи регіональному та субрегіональному
співробітництву та сталому розвитку на східному кордоні. Що
стосується країн Середземноморського басейну, то тут розгляду
підлягає питання, чи можна застосовувати такий уніфікований
інструмент політики близькості до коротких морських комунікацій
між розширеним Союзом та численними країнами-партнерами по
Барселонському процесу. ЄС має супроводжувати досягнутий прогрес у
реформах розширеною допомогою для того, щоб пом'якшити ефект
наближення на бідних та найбільш вразливих. Україна, Білорусь та
Молдова мають отримати користь від більш спрямованої безоплатної
допомоги та бюджетної підтримки у боротьбі з бідністю, соціальною
та економічною нерівністю та соціальною ізоляцією для того, щоб
досягнути більшої соціальної злагоди. Повинні бути чітко визначені критерії прийнятності для
виключної макрофінансової допомоги (МФД). Повинна бути також ще
раз проаналізована необхідність регулювання системи МФД.
- Нові джерела фінансування:
Технічна та безоплатна допомога ЄС - не тільки засіб для
сприяння реформам або каталізатор приватного інвестування. МФУ відіграють ключову роль у зниженні бідності, допомагаючи
пом'якшити соціальні наслідки перехідного періоду, допомагаючи
прискоренню реформ та збільшенню інвестування, а разом з цим -
розвиткові інфраструктури та приватного сектора. Фінансові інструменти Співтовариства та ЄІБ повинні
продовжувати підтримку структурного інвестування у
Середземноморському басейні. СЄСІП або, у разі перегляду Радою,
Європейсько-Середземноморський Банк, що можливо виникне, є
засобами здійснення додаткової підтримки розвитку приватного
сектора в регіоні. Повинні мати подальший розвиток, підтримані
Співтовариством, ЄБРР та ЄІБ ініціативи для Росії, України,
Білорусі та Молдови. Одночасно з тим, що центральна роль, яку
відіграє ЄБРР, повинна й надалі знаходити всіляку підтримку, ЄС
також має розглянути збільшення прогресивного та цільового надання
позик ЄІБ Росії та розповсюдження цієї діяльності на Україну,
Молдову та згодом на Білорусь. ЄС має забезпечити те, щоб у своєї
політиці щодо сусідніх країн, МФУ належним чином приймали до уваги
потреби у фінансуванні освіти, охорони здоров'я та соціальної
безпеки.
4. Диференційований, поступовий та аналітичний підхід
Довгостроковою метою ініціатив, зазначених у Главі 3 є
просування до системи взаємовідносин, у рамках якої
взаємовідносини Союзу із сусідніми країнами найбільш за все
нагадуватимуть тісні політичні та економічні зв'язки, якими
користуються держави-члени Європейської економічної зони. Це
означає партнерство, при якому сторони братимуть на себе значно
глибші та ширші зобов'язання, зокрема, коли це стосується
наближення до законодавства Співтовариства. Тим не менш, нова політика щодо сусідніх країн не повинна
суперечити вже існуючій системі взаємовідносин ЄС з Росією,
Україною, Білоруссю та Молдовою, а також з країнами Південного
Середземномор'я. Навпаки, вона повинна доповнювати та добудовувати
існуючі політичні сфери та взаємодію.
Білорусь
Відносини між ЄС та Білоруссю застигли у 1996-1997 роках
внаслідок серйозного регресу у розвитку демократії та прав людини
у Білорусі, зокрема, внаслідок заміни демократично обраного
парламенту національною асамблеєю, яка призначається Президентом,
тим самим, порушуючи Конституцію від 1994 року. Урядовий дорадчий комітет ЄС реагував на це у 1997 році,
заморозивши діяльність у рамках УПС, підписаної у 1995 році, та
заборонивши усі контакти на міністерському рівні та допомогу з
боку ЄС. Незважаючи на неодноразові, починаючи з 1997 року, спроби
врегулювання з боку ЄС, ОБСЄ та Ради Європи, Білорусь здійснює
послідовну політику відхилення від своїх зобов'язань перед Радою
Європи та ОБСЄ. Конфронтація з ОБСЄ щодо її представництва у
Мінську призвели до рішення з боку 14 держав-членів у листопаді
2002 року накласти заборону на видачу віз для представників уряду
цієї країни. Перед ЄС стоїть вибір: або залишити все, як воно є -
політика, за яку народ Білорусі може заплатити дуже дорогу ціну,
та яка не дасть змоги ЄС просуватися по шляху зростаючого
співробітництва з питань спільного інтересу; або втрутитися та
піти на ризик, заявивши про підтримку політики, яка не відповідає
цінностям ЄС. У період перед парламентськими виборами 2004 року, ЄС має
взяти за мету залучити Білорусь у зважений, поступовий процес,
спрямований на створення умов для вільних та чесних виборів, а при
досягненні цього, інтегрувати Білорусь у політику щодо сусідніх
країн без нанесення шкоди зобов'язанням ЄС щодо спільних та
демократичних цінностей. Як було зазначено вище, початковий рівень у відносинах
сусідніх країн з ЄС був неоднаковий. Деякі партнери вже уклали
Угоди про вільну торгівлю різного обсягу та масштабів, інші лише
розпочали процес розвитку стратегічного партнерства з ЄС, та у
якості одного з аспектів такого партнерства ставлять за мету
економічну інтеграцію з ЄС. В той же самий час, як ЄС має ставити
за мету забезпечення більш узгодженого підходу, який би пропонував
однакові можливості якомога ширшому колу наших сусідів та в обмін
на це вимагав би аналогічних стандартів поводження від кожного з
наших сусідів, диференціація між країнами залишатиметься основою
для нової політики щодо сусідніх країн. Загальна мета складатиметься у роботі з країнами-партнерами
над сприянням процесу політичних та економічних реформ, тіснішій
економічній інтеграції та сталому розвиткові, а також -
забезпечити політичну підтримку та допомогу. ЄС має почати з передумови, що державні установи мають бути в
змозі забезпечити повний перехід до відповідності міжнародним
політичним, правовим та гуманітарним стандартам та зобов'язанням.
Країни-партнери починатимуть з різних, у деяких випадках з
обмежених, можливостей для початку швидких реформ та всебічного
переходу. Їм потрібно буде показати стійке бажання розбудувати свою
адміністративну, інституційну та правову системи. Отже, немає
альтернативи підхід крок за кроком. Розповсюдження переваг,
зазначених у Главі 3, включаючи зростання фінансової допомоги, має
проводитися таким чином, щоб заохотити до проведення реформ -
реформ, яких в усіх випадках існуючі політики та ініціативи ЄС
поки що не спромоглися досягти. Отже, залучення має вводитися
поступово та зумовлюватися досягненням узгоджених для реформ
цілей. Нові переваги мають бути запропоновані тільки у відповідь
на прогрес, досягнутий країнами-партнерами на шляху політичної та
економічної реформи. У разі відсутності прогресу не можна
пропонувати зазначені можливості країнам-партнерам. Це комюніке пропонує, щоб принципи диференціації та
поступовості встановлювалися за допомогою індивідуальних для
кожної країни та/або регіональних Планів дій. Такі Плани повинні
бути політичними документами, які зводять воєдино існуючу та
майбутню роботу у повному спектрі взаємовідносин ЄС зі своїми
сусідами для того, щоб чітко визначити стрижневі стратегічні
політичні цілі та показники, за якими через декілька років буде
оцінюватися здобутий прогрес. Вони мають бути коротко
сформульованими, а там, де це необхідно, доповненими детальними
планами співробітництва в окремих секторах. Визначення чітких та публічно прозорих цілей та показників,
які б конкретно визначали дії, які ЄС очікує від своїх партнерів,
є засобом забезпечення послідовного та надійного підходу між
країнами. Показники також пропонують країнам-партнерам більшу
передбачуваність та певність, аніж традиційне "ставлення умов".
Політичні та економічні показники могли б використовуватися для
того, щоб оцінити прогрес, досягнутий у ключових сферах реформи та
по відношенню до зумовлених цілей. Окрім регуляторних та адміністративних аспектів, які напряму
пов'язані з інтеграцією, ключові показники повинні включати у себе
ратифікацію та імплементацію міжнародних зобов'язань, які
демонструють повагу до спільних цінностей, зокрема, цінностей,
закладених у Декларацію прав людини ООН ( 995_015 ), стандарти
ОБСЄ та Ради Європи. Де тільки можливо, ці показники мають бути
розроблені у тісному співробітництві з самими країнами-партнерами
для того, щоб забезпечити національні права та зобов'язання. Міжнародні організації, а особливо ОБСЄ та Рада Європи,
Міжнародна організація праці (МОП) та міжнародні фінансові
установи можуть надати допомогу у визначенні показників. Ці
організації повинні також бути залучені у процес підтримки
відповідних реформ. Плани дій та відповідні показники повинні бути ухвалені Радою
на основі пропозицій від Комісії, а там, де можливо, - після
попередніх дискусій з відповідними країнами-партнерами. Будучи укладеними, Плани дій прийдуть на заміну спільним
стратегіям та стануть головними політичними документами Союзу у
взаємовідносинах з цими країнами у середньостроковій перспективі. Коли мова йде про інституційні та контрактні положення
асоціативних угод та угод про партнерство та співробітництво,
необхідною передумовою для будь-якого нового розвитку є повна
імплементація та використання положень, які містяться в існуючих
угодах.
Лівія
У ЄС не існує контрактних відносин з Лівією. У квітні 1999 року після припинення санкцій ООН, Лівія
попросила про надання статусу спостерігача у Барселонському
процесі, та її було запрошено стати повним членом, як тільки Рада
Безпеки остаточно скасує санкції, та Лівія у повному обсязі прийме
Барселонські "acquis". ЄС припинив санкції проти Лівії та скасував заборони щодо
дипломатичних та консульських робітників та щодо віз; чинним
залишається лише ембарго на постачання зброї. Хоча поки що Лівія й
не прийняла Барселонські "acquis", зокрема, у зв'язку з незгодою
щодо позиції Їзраїлю та Палестинської Автономії, її спостерігачі
постійно беруть участь у зустрічах міністрів закордонних справ та
інших високих посадовців. Отже, ЄС повинен розглянути, яким чином інкорпорувати Лівію у
свою політику щодо сусідніх країн. Для того, щоб надіслати
узгоджене повідомлення, потрібно подальше залучення у рамках
системи умов та ясного розуміння переваг, які можуть бути отримані
у разі прогресу у напрямку співробітництва, заснованого на повазі
спільних цінностей. Після цього ЄС вивчить обсяг питань для нових угод про
добросусідство, що стануть надбудовою існуючих контрактних
взаємовідносин. Вони додадуть до існуючих контрактних
взаємовідносин в областях, де ЄС та відповідна країна-партнер
просунулися за межі існуючих рамок, приймаючи нові назви та
зобов'язання. Але якщо угоди про добросусідство міститимуть
положення, які виходять за межі цих Європейсько-Середземноморських
угод, Середземноморським партнерам можуть бути запропоновані
подібні угоди на еквівалентних умовах.
5. Наступні кроки
Передбачається трьохетапний процес для розробки та
імплементації Планів дій для кожної країни: I. Діалог в існуючих межах (асоціативні угоди та угоди про
партнерство та співробітництво) зі спільним аналізом досягнень та
невдач реформ до даного моменту. Для підготовки цієї роботи
уповноважуються Комітети у справах асоціації та співробітництва. II. Комісією та державами-членами складається документ, який
має бути ухвалений разом з кожною країною, та який визначатиме
цілі та показники, а також графік просування. Цей план дій повинен
отримати ухвалення з боку ЄС та партнерів, які мають до нього
відношення, а за потреби - з боку Рад у питаннях асоціації та
співробітництва. III. Конкретною демонстрацією розширеного політичного
інтересу ЄС може бути щорічний огляд стану прогресу в
імплементації Плану дій, інтегрований в існуючу інституційну
систему співробітництва з країнами-партнерами, який надасть урядам
цих країн можливість отримати кредит довіри з боку ЄС за свої
зусилля у сфері політичних та економічних реформ. Фінансові наслідки нової політики добросусідства повинні бути
відображені у майбутніх бюджетних пропозиціях Комісії. Комісія
розгляне пропозиції щодо нового інструменту політики щодо сусідніх
країн, який фокусується на забезпеченні надійного функціонування
та безпечного управління майбутніми східним та Середземним
кордонами, на сприянні сталого економічного та соціального
розвитку прикордонних регіонів та продовженні регіонального та
міжнаціонального співробітництва. Комісія розгляне те, яким чином
зможуть цілі та показники допомогти регуляторному наближенню,
подальшому відкриттю ринку та преференційним торговельним
відносинам з Росією, Україною та Молдовою у відповідності до
зобов'язань, які містяться в УПС. Де це зумовлено прогресом,
досягнутим по відношенню до Планів дій, Комісія також запропонує
ряд ініціатив, спрямованих на: - розповсюдження існуючих політик Співтовариства, його
програм та інструментів на сусідні країни, які ще не скористалися
їх перевагами, - імплементація поступового та цільового розширення
зовнішнього мандату ЄІБ на Росію, Україну, Білорусь та Молдову у
тісному співробітництві з ЄБРР та іншими відповідними МФУ, - проаналізувати СЄСІП та розглянути її можливу інкорпорацію
у Європейсько-Середземноморському Банку, контрольним пакетом в
якому володіє ЄІБ. Внесок нових держав-членів у розвиток нової політики щодо
сусідніх країн буде значним.
_______________(1) Країни Південного Середземномор'я: Алжир, Єгипет,
Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Марокко, Палестинська Автономія,
Сирія, Туніс. Нові незалежні держави на заході: Україна, Молдова,
Білорусь._______________(1) Країни Південного Середземномор'я: Алжир, Єгипет,
Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Марокко, Палестинська Автономія,
Сирія, Туніс. Нові незалежні держави на заході: Україна, Молдова,
Білорусь. (2) Особливо демократія, повага до прав людини та
верховенство права, як визначено Хартією основних прав ЄС. (3) Нещодавно, у своєї доповіді від 12 лютого щодо відносин
між ЄС та Білоруссю, Європейський Парламент також призвав
приділити увагу питанням, пов'язаним з новими сусідами. (4) Беручи до уваги розташування південного Кавказу, він,
таким чином, також поки що випадає за рамки географічного
простору, на який розповсюджується ініціатива. (5) Асоціативні угоди з Тунісом, Ізраїлем, Марокко,
Палестинською Автономією та Йорданією набули чинності. Такі ж
угоди також укладені з Єгиптом, Ліваном та Алжиром та очікують
ратифікації. Ведуться переговори щодо укладення асоціативної угоди
з Сирією. (6) Як зазначено у Спільній заяві Ради і Комісії від 10
листопада 2000 року щодо політики розвитку ЄС. (7) Див. Додаток зі статистикою щодо ВВП, торгівлі,
інвестування, міграції та допомоги в англомовному тексті
документа. (8) Номінальні підрахунки на 2001 рік, Перехідна доповнена
доповідь ЄБРР, 2002 рік. (9) Особи, що заробляють менше, ніж 1 долар США за день, якщо
розраховувати згідно із купівельною спроможністю. (10) Доповідь у рамках програми розвитку ООН (UNDP) щодо
гуманітарного розвитку в арабських країнах. (11) Промова Голови Європейської Комісії Романо Проді на 6-й
Світовій Конференції Асоціації Студій Європейського Співтовариства
(ECSA), Брюссель, 5-6 грудня 2002 року. (12) Хоча й поза межами географічного застосування даного
документа, подібні положення застосовуються й для транскордонних
аспектів програми CARDS (Допомога Співтовариства у реконструкції,
розвитку та стабілізації) у Західних Балканах.
-
скопійовано
-
-
