open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Нечинна
                             
                             
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ЯДЕРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ УКРАЇНИ
N 18 від 23.05.2001 Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

13 липня 2001 р.

за N 592/5783

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного комітету

ядерного регулювання України

23.05.2001 N 18 ( z0591-01 )
( Положення втратило чинність на підставі Наказу Державного

комітету ядерного регулювання

N 38 ( z0431-05 ) від 07.04.2005 )
N 38 ( z0431-05 ) від 07.04.2005 )
Положення

щодо аварійних заходів при перевезенні

радіоактивних матеріалів

1. Загальні положення
1.1. Під аваріями в цьому Положенні маються на увазі нештатні
ситуації під час перевезення, які супроводжуються механічними,
тепловими, хімічними та іншими видами впливів на пакувальні
комплекти з радіоактивними матеріалами, а також аварійні ситуації,
що виникають в результаті несправності пакувальних комплектів, що
призводять до підвищення радіаційної небезпеки радіоактивного
матеріалу, що перевозиться. 1.2. Під час аварій (зіткнення та сходження транспортних
засобів, пожежа, випадання упаковок та інше) радіаційна небезпека
може підвищитися в результаті часткової або повної руйнації
упаковки і втрати з неї радіоактивного вмісту. У такому разі в
зоні аварії може статися підвищення рівнів гамма- і нейтронного
випромінювання і вихід радіоактивного матеріалу в навколишнє
середовище. 1.3. Несправності і поломки транспортного засобу, який
перевозить пакувальні комплекти з радіоактивними матеріалами, що
не призводять до впливу на вантаж і підвищення його радіаційної
небезпеки, не відносяться до аварій у контексті цього Положення і
такі несправності і поломки ліквідуються у встановленому порядку
на кожному виді транспорту. 1.4. На випадок транспортних аварій під час перевезення
радіоактивних матеріалів вантажовідправники та перевізники
зобов'язані мати плани дій з ліквідації наслідків аварій. 1.5. При проведенні заходів під час аварій повинні бути
вирішені такі загальні задачі: - визначення масштабів аварії і наслідків її впливу на
вантаж, технічні засоби, персонал, населення і навколишнє
середовище; - ліквідація наслідків аварії і відновлення руху в
максимально короткі терміни; - запобігання поглибленню наслідків аварії і зведення до
мінімуму радіаційного впливу чинників, обумовлених аварією.
2. Аварійні заходи при перевезенні подільних матеріалів 2.1. Для оперативного попереднього визначення радіаційної
небезпеки, що виникає в результаті аварії з вантажем подільних
матеріалів, і прийняття відповідних першочергових заходів для
вирішення загальних задач, зазначених у пункті 1.5, аварії
поділяються на такі три ступені небезпеки: 1 ступінь небезпеки - аварії, при яких пакувальні комплекти з
ядерними матеріалами в результаті механічних впливів не одержали
видимих ушкоджень або мають незначні ушкодження, ослаблення або
обрив окремих елементів кріплення до транспортного засобу, або
упаковки піддалися незначному тепловому впливу в результаті
займання, що виникло поза вантажним відсіком або пожежею поза
транспортним засобом. 2 ступінь небезпеки - аварії, при яких пакувальним комплектам
із подільними матеріалами нанесені значні механічні ушкодження або
відбулося обгорання лакофарбових покриттів у результаті
ліквідованої пожежі. При аваріях цього ступеня небезпеки може
відбутися збільшення рівнів випромінювань і вихід радіоактивних
речовин з упаковки в межах, установлених для аварійних умов
перевезення. До цього ступеня небезпеки відносяться також аварії, при яких
упаковки викинуті з транспортного засобу або знаходяться в
перекинутому сухопутному транспортному засобі, доступ до якого
утруднений і при цьому немає видимих ознак виходу в навколишнє
середовище радіоактивного вмісту упаковки. 3 ступінь небезпеки - аварії, у результаті яких упаковки
частково або цілком зруйновані і при цьому рівні випромінювань і
вихід радіоактивних продуктів з упаковки перевищує межі,
установлені правилами для аварійних умов перевезення. 2.2. Попереднє визначення ступеня небезпеки аварії і
виконання першочергових робіт із її усунення проводиться особою,
що супроводжує вантаж, на підставі візуального огляду і
результатів радіаційного контролю. Якщо в результаті аварії супровідний персонал не в змозі
виконувати свої обов'язки, то визначення ступеня небезпеки аварії
і виконання першочергових робіт із її усунення проводиться на
підставі візуального огляду відповідальним представником
перевізника. У цьому разі необхідно керуватися аварійною карткою,
яку вантажовідправник повинний вручити представнику перевізника в
опломбованому металевому пеналі перед початком перевезення. 2.3. В аварійній картці повинен міститься такий мінімальний
обсяг інформації і вказівок: - найменування вантажу; - клас відповідно до класифікації небезпечних вантажів; - основні властивості і види небезпеки, уключаючи вибухову і
пожежну небезпеку, небезпеку для людини та індивідуальні засоби
захисту; - указівки про необхідні дії в аварійних ситуаціях, уключаючи
дії загального характеру, дії при витіканні радіоактивного вмісту
упаковки, пожежі, при загорянні та інше; - заходи з надання першої допомоги; - іншу додаткову інформацію, необхідність якої визначає
вантажовідправник (вантажоодержувач), у тому числі на підставі
вимог правил перевезення вантажів і інших правил (інструкцій), що
діють на окремих видах транспорту. Інформація, що вказується в аварійній картці повинна мати
достатньо повний характер для забезпечення правильного і
безпечного проведення робіт із ліквідації наслідків аварії. При
цьому необхідно по змозі уникати використання термінів, відомих
тільки спеціалістам, а також указівок, що припускають їхнє
неоднозначне тлумачення. У протилежному разі необхідно давати
коротке, зрозуміле неспеціалісту, визначення. 2.4. Про час аварії, місце і ступінь небезпеки повинні бути
негайно сповіщені вантажовідправник (вантажоодержувач),
транспортні і місцеві органи внутрішніх справ, органи
Держсаннагляду, державний орган регулювання ядерної та радіаційної
безпеки, МНС України. 2.5. При аварії 1-го ступеня небезпеки усунення її наслідків
проводиться особами, що супроводжують вантаж разом із робітниками
перевізника або із залученням інших осіб і засобів ремонтних
організацій. Після приведення транспортних засобів і упаковок у
справний стан і складання акта про аварію за рішенням особи, що
супроводжує вантаж, проводиться подальше його перевезення. 2.6. При аваріях 2-го і 3-го ступенів небезпеки проведення
першочергових робіт повинно здійснюватися відповідно до пунктів
2.7-2.10. Подальші роботи з остаточної ліквідації наслідків аварій 2-го
і 3-го ступенів небезпеки проводяться спеціальними аварійними
бригадами, які направляються до місця аварії вантажовідправником
(вантажоодержувачем). Для цього вантажовідправники
(вантажоодержувачі), що здійснюють відправлення або приймання
подільних матеріалів, зобов'язані мати список осіб, що входять до
складу постійно діючих аварійних бригад, затверджений керівництвом
підприємства, і відповідні засоби технічного оснащення,
підготовлені з урахуванням негайного формування та відрядження
бригади для ліквідації наслідків аварії. 2.7. При аваріях 2-го і 3-го ступенів небезпеки особами, що
супроводжують вантаж, робітниками транспорту, органами внутрішніх
справ повинні бути проведені такі першочергові роботи: - видалення людей із можливо небезпечної зони на безпечну
відстань, відповідно до аварійної картки і вказівок особи, що
супроводжує вантаж; - надання першої медичної допомоги постраждалим; - установлення попереджувальних знаків і сигналів зупинки
транспортних засобів; - організація оточення зони аварії і при необхідності
організація додаткової охорони вантажу; - забезпечення суспільного порядку на місці аварії; - передача інформації про аварію відповідно до пункту 2.4; - прийняття першочергових негайних заходів з усунення
наслідків аварії і запобігання поглибленню її наслідків. 2.8. Після прибуття аварійних бригад, їхня робота (гасіння
пожежі, відновлення руху, відведення транспортних засобів з
ушкодженими упаковками в місця, що не перешкоджають руху інших
транспортних засобів і які віддалені від житлових помешкань та
інше) також повинна проводитися відповідно до вказівок, що
містяться в аварійній картці. 2.9. Після одержання інформації про аварію до її місця
повинні бути негайно направлені представники органів внутрішніх
справ, МНС України, відповідних органів Держсаннагляду,
Міністерства транспорту України (у залежності від виду
транспорту). 2.10. Органами Держсаннагляду, МНС України, місцевими
органами внутрішніх справ разом з особами, що супроводжують вантаж
(при їхній дієздатності), та іншими представниками
вантажовідправника (вантажоодержувача) повинні бути проведені такі
заходи: - заходи відповідно до пункту 2.7, якщо вони ще не були
проведені; - визначення радіаційної обстановки; - уточнення і встановлення меж радіаційно-небезпечної зони та
огороджування її попереджувальними знаками; - визначення рівнів радіоактивного забруднення місцевості,
транспортних засобів, інших споруд та інше - виявлення людей, які зазнали впливу опромінення і
радіоактивного забруднення. Направлення осіб, що одержали дозу
опромінення понад 0,1 Зв, на медичне обстеження, а осіб, що
одержали забруднення радіоактивними матеріалами, на санітарну
обробку; - направлення одягу, взуття й особистих речей осіб, що
зазнали радіоактивного забруднення, на дезактивацію або
захоронення. 2.11. Відповідальними посадовими особами МНС України,
Міністерства транспорту України (органами внутрішніх справ при
автомобільних перевезеннях) разом із представниками місцевих
органів Держсаннагляду, вантажовідправника (вантажоодержувача)
повинні бути проведені: - розробка плану першочергових відбудовних робіт, що можуть
бути виконані до прибуття спеціальних аварійних бригад, відповідно
до аварійної картки і конкретної оцінки аварійної ситуації; - формування робочих бригад; - уточнення порядку використання відбудовних сил і засобів
транспортних організацій, а також інших сил і засобів, що
залучаються до аварійних робіт; - інструктаж робітників, що допускаються до проведення
аварійних робіт, з радіаційної небезпеки цих робіт з урахуванням
інших небезпек. 2.12. Роботи з ліквідації наслідків аварії повинні
виконуватися в спецодязі. При цьому має обов'язково здійснюватися
контроль за індивідуальним опромінення персоналу, а також контроль
радіоактивного забруднення спецодягу, інструменту й інше. Дози опромінення робітників, що залучаються до аварійних
робіт, і надходження радіонуклідів в їхній організм не повинні
перевищувати величин, установлених НРБУ-97 ( v0062282-97 ). 2.13. Керівник спеціальної аварійної бригади після прибуття
на місце аварії і після ознайомлення з обстановкою зобов'язаний
разом із відповідальними посадовими особами МНС України,
Міністерства транспорту України при участі відповідальної особи,
що супроводжує вантаж, представниками органів Держсаннагляду
скласти остаточний план ліквідації наслідків аварії і розпочати
його здійснення. У цьому плані, у залежності від масштабів аварії,
повинні бути передбачені такі заходи: - забезпечення ядерної безпеки; - забезпечення радіаційного контролю; - додаткове притягнення сил і засобів МНС України та інших
сил і засобів; - локалізація ділянки радіаційної аварії для того, щоб
забезпечити проведення відбудовних робіт; - дезактивація ділянки аварії, транспортних засобів,
вантажів, устаткування, спецодягу. При цьому на місці аварії
роблять дезактивацію забруднених ділянок території, доріг,
великогабаритних предметів і транспортних засобів. Інші забруднені
радіоактивними речовинами предмети, речі, обмундирування, а також
відходи дезактиваційних робіт повинні бути старанно упаковані і
відправлені в пункти дезактивації або захоронення; - вирішення питання про евакуацію населення. 2.14. Персонал спеціальних аварійних бригад при ліквідації
наслідків аварії проводить такі роботи: - бере участь у виконанні робіт із ліквідації наслідків
аварії відповідно до плану, розробленого відповідно до пункту
2.13; - консультує робітників, що залучаються до ліквідації
наслідків аварії, щодо радіаційної небезпеки та інших властивостей
вантажу. 2.15. Питання про подальше перевезення пошкоджених
пакувальних комплектів із подільними матеріалами вирішується
вантажовідправником (вантажоодержувачем). При цьому перевезенні
повинно бути забезпечене виконання Правил ядерної та радіаційної
безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів ( z0591-01 ) або
прийнято компенсуючі заходи, що забезпечують рівень безпеки, не
нижчий, ніж передбачений Правилами. Умови подальшого перевезення
повинні бути узгоджені з державним органом регулювання ядерної та
радіаційної безпеки. 2.16. Результати робіт із ліквідації наслідків радіаційної
аварії оформляються актом, до якого додаються протоколи
дозиметричних і радіометричних вимірів, і відправляються
зацікавленим організаціям. 2.17. Щодо причин радіаційної аварії вантажовідправником
(вантажоодержувачем) складається докладний звіт, до якого
додається акт, згідно з пунктом 2.16, один примірник якого
обов'язково направляється в державний орган регулювання ядерної та
радіаційної безпеки.
3. Аварійні заходи при перевезенні інших радіоактивних
матеріалів 3.1. При аваріях, у результаті яких відбулася повна або
часткова механічна руйнація металоконструкцій транспортних засобів
або їхнє плавлення в результаті пожежі (коли не можна визначити
ступінь руйнації пакувальних комплектів), необхідно: - видалити з можливо небезпечної зони людей на відстань не
менше 50 м; - негайно повідомити про те, що трапилося, вантажовідправника
(вантажоодержувача), транспортні і місцеві органи внутрішніх
справ, органи Держсаннагляду, державний орган регулювання ядерної
та радіаційної безпеки; - обгородити можливо небезпечну зону підручними засобами у
радіусі 10 м від місця аварії, не допускати туди сторонніх осіб. 3.2. Спеціалісти вантажовідправника повинні прибути на місце
аварії якомога швидше і при наявності радіаційної небезпеки
провести такі заходи: - визначити радіаційну обстановку, установити межі
радіаційно-небезпечної зони і позначити її попереджувальними
знаками, а також визначити рівні забруднення радіоактивними
матеріалами ділянок, транспортних засобів, вантажів та інше; - виявити людей, які зазнали впливу опромінення або
радіоактивного забруднення. Осіб, опромінених дозою понад 0,1 Зв,
направити на медичне обстеження; осіб, що одержали забруднення
радіоактивними речовинами, відправити на санітарну обробку, а
їхній одяг, взуття та особисті речі - на дезактивацію або
захоронення; - скласти план ліквідації радіаційної аварії, у якому (у
залежності від масштабу аварії) повинні бути передбачені такі
основні заходи: формування робочих бригад для ліквідації
радіаційної аварії і їх інструктаж; забезпечення радіаційного
контролю; визначення засобів ліквідації аварії; локалізація
ділянки радіаційної аварії з метою забезпечення проведення
відбудовних робіт; дезактивація ділянки аварії, транспортних
засобів, вантажів, устаткування, спецодягу та інше; збір і
видалення радіоактивних відходів; організація медичного
спостереження за постраждалими; визначення ступеня придатності
вантажів для подальшого використання; розслідування причин аварії
та складання звітних документів про аварію. 3.3. Якщо радіаційною розвідкою встановлено, що радіоактивних
забруднень немає, потужність дози гамма-випромінювання або
щільність потоку нейтронів відповідає категорії упаковки, що
свідчить про наявність в упаковці радіоактивного матеріалу, і
захисний контейнер не має видимих ознак руйнацій, то такі упаковки
відправляються за призначенням. 3.4. Упаковки з пошкодженнями або витіканням радіоактивного
вмісту, що перевищують допустимі межі для нормальних умов
перевезення, можуть бути видалені на придатний проміжний об'єкт,
що перебуває під контролем, але не повинні відправлятися далі,
перш ніж вони не будуть відремонтовані або приведені в належний
стан і дезактивовані. Якщо неможливо провести ремонт та дезактивацію упаковок, то
питання їх подальшого перевезення вирішується вантажовідправником
(вантажоодержувачем) за узгодженням з державним органом
регулювання ядерної та радіаційної безпеки. 3.5. Дезактиваційні та інші роботи з ліквідації наслідків
радіаційної аварії проводяться спеціальними аварійними бригадами
вантажовідправника (вантажоодержувача), що мають засоби
індивідуального захисту, із дотриманням всіх заходів радіаційної
безпеки відповідно до Основних санітарних правил ОСП-72/87. Питання щодо додаткового залучення сил і засобів МНС України
вирішуються в установленому порядку. На місці радіаційної аварії роблять дезактивацію забруднених
ділянок території, доріг, великогабаритних предметів і
транспортних засобів. Інші забруднені радіоактивними речовинами
предмети, речі, устаткування, а також відходи дезактиваційних
робіт повинні бути старанно упаковані й відправлені в пункти
дезактивації або захоронення. 3.6. При виконанні робіт із ліквідації наслідків радіаційних
аварій необхідно проводити індивідуальний дозиметричний контроль,
а також використовувати засоби механізації та дистанційний
інструментарій. 3.7. Забруднення радіоактивними речовинами залучених до
ліквідації радіаційних аварій людей, їхнього спецодягу, засобів
індивідуального захисту, спеціального устаткування і транспортних
засобів для перевезення радіоактивних матеріалів, не повинне
перевищувати значень, установлених НРБУ-97 ( v0062282-97 ) та
Правилами ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні
радіоактивних матеріалів ( z0591-01 ). 3.8. Результати робіт із ліквідації наслідків радіаційної
аварії оформляються актом, до якого додаються протоколи
дозиметричних і радіометричних вимірів, і відправляються за
встановленим порядком усім зацікавленим організаціям.
Начальник відділу безпеки перевезень
Управління регулювання безпеки
радіаційних технологій Державного
комітету ядерного регулювання України В.В.Сакало

  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: