З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про жертви нацистських переслідувань
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 24, ст.182 )
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні
засади державної політики щодо жертв нацистських переслідувань і
спрямований на їх соціальний захист та збереження пам'яті про них.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття і терміни
Для цілей цього Закону вживаються такі терміни і поняття:
жертви нацистських переслідувань - особи, які в роки Великої
Вітчизняної війни та Другої світової війни постраждали від
нацистських переслідувань з мотивів політичного, національного і
релігійного характеру, ворожого ставлення до націонал-соціалізму;
нацистські переслідування - злочинне позбавлення Німеччиною в
роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни волі
мирного населення на тимчасово окупованій території України або за
її межами шляхом ув'язнення його у концентраційних таборах, гетто,
інших місцях примусового тримання, а також насильне вивезення
мирного населення на примусові роботи на територію Німеччини або
її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР,
або на території окупованих ними інших держав;
концентраційний табір - місце превентивного ув'язнення людей
з мотивів політичного, національного та релігійного характеру за
рішенням державної таємної поліції - гестапо, без слідства і суду,
без встановлення терміну, з особливо жорстоким режимом тримання
(ізоляції), і з метою поступового знищення в'язнів непосильною
каторжною працею, голодом, екзекуціями, тортурами, вбивствами і
стратами, підпорядковане інспекції концентраційних таборів
Третього Рейху з характерними ознаками:
- повна ізоляція в'язнів від зовнішнього світу, що
забезпечується комплексом споруд, обнесених системою дротяних
огорож під високою електричною напругою, встановленням вогневих
точок на охоронних вежах і в наземних дзотах по периметру огорожі,
а також системою зовнішніх постів, що виключає можливість
проникнення до табору іззовні;
- реєстрація ув'язнених та запровадження спеціального одягу і
системи розпізнавальних знаків і номерів;
- охорона військами СС;
- використання праці ув'язнених головною службою
господарського управління СС;
- незастосування превентивного ув'язнення, що здійснювалося
державною таємною поліцією - гестапо як покарання або заміна
тюремного ув'язнення;
гетто - частина території населеного пункту, виділена для
примусового тримання осіб єврейської національності з метою їх
ізоляції та подальшого знищення;
інші місця примусового тримання та місця примусових робіт:
- виправно-трудовий табір - місце ув'язнення громадян на
визначений термін за ухилення від трудової повинності, з подальшим
направленням на попереднє місце роботи або до концтабору,
підпорядкований комендатурі СД та поліції безпеки, з особливо
жорстоким режимом тримання;
- табір примусової праці для осіб єврейської національності -
місце ув'язнення осіб єврейської національності з метою їх
використання на важких роботах, перетворений із гетто або
новостворений з вивезенням працездатних євреїв із гетто,
підпорядкований керівництву поліції та СС;
- табори знищення, створені з метою проведення екзекуцій в
стаціонарних приміщеннях, та місця масових страт мирного
населення;
- гестапівські тюрми - місця ув'язнення і тримання з
політичних мотивів із застосуванням до ув'язнених насильницьких
дій виняткової жорстокості, включаючи катування і вбивства;
- медичні та дитячі заклади, в яких насильно утримувалися
особи-донори, особи, над якими проводилися злочинні медичні
експерименти, та особи, відібрані для онімечування;
- створені в місцях активних антифашистських дій табори для
заручників, які підлягали масовому фізичному знищенню;
- пересувні загони (команди) з числа мирного населення, які
використовувались окупантами для власного захисту під час
проведення військових операцій або робіт з розміновування;
- карантинні інфекційні табори, створені нацистами на
передньому краї оборони для розповсюдження інфекційних хвороб
серед мирного населення та військ Радянської Армії;
- табори для членів сімей офіцерів Радянської Армії.
Стаття 2. Законодавство України про жертви нацистськихпереслідувань
Законодавство України про жертви нацистських переслідувань
складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила,
ніж ті, що передбачені законодавством України про жертви
нацистських переслідувань, то застосовуються правила міжнародного
договору.
Стаття 3. Права жертв нацистських переслідувань та їхгромадських організацій
Жертви нацистських переслідувань користуються правами і
свободами, передбаченими Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим
Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Жертви нацистських переслідувань мають право (особисто або
через своїх представників, у тому числі через громадські
організації) на відшкодування у встановленому порядку завданої їм
націонал-соціалістським режимом у роки Великої Вітчизняної війни
та Другої світової війни шкоди, в тому числі моральної
(немайнової), і на соціальний захист відповідно до цього Закону.
Громадські організації жертв нацистських переслідувань
утворюються з метою реалізації ними своїх прав і свобод та діють у
межах повноважень, що передбачені законодавством України про
об'єднання громадян та їх статутами, зареєстрованими в
установленому порядку.
Представники всеукраїнських та міжнародних громадських
організацій жертв нацистських переслідувань входять до складу
спостережної ради Українського національного фонду
"Взаєморозуміння і примирення" в порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
Р о з д і л II
СТАТУС ЖЕРТВ НАЦИСТСЬКИХ ПЕРЕСЛІДУВАНЬ ТА ЇХСОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ
СТАТУС ЖЕРТВ НАЦИСТСЬКИХ ПЕРЕСЛІДУВАНЬ ТА ЇХСОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ
Стаття 4. Визначення осіб, які належать до числа жертвнацистських переслідувань
Особами, які належать до числа жертв нацистських
переслідувань, є:
колишні в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць
примусового тримання та місць примусових робіт у роки Великої
Вітчизняної війни та Другої світової війни;
особи, які були насильно вивезені з території колишнього
Союзу РСР на примусові роботи на територію Німеччини або її
союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або
на території окупованих ними інших держав;
діти, які народилися в місцях примусового тримання їх батьків
та в місцях відбування батьками примусових робіт;
діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з
націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з
патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям,
фізичним розправам, гонінням.
До жертв нацистських переслідувань належать також особи, які
у роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни були
насильно вивезені з території інших держав, що після 1944 року
увійшли до складу колишнього Союзу РСР, а також особи, які після
звільнення з концентраційних таборів, гетто, інших місць
примусового тримання та місць примусових робіт були переселені на
територію України.
Стаття 5. Посвідчення жертв нацистських переслідувань
Жертвам нацистських переслідувань видаються відповідні
посвідчення замість раніше виданого посвідчення ветерана війни.
Зразок посвідчення, порядок виготовлення і видачі посвідчень
( 1467-2000-п ) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 6. Державні гарантії жертвам нацистськихпереслідувань та їх громадським організаціям
Держава забезпечує соціальний захист жертв нацистських
переслідувань та їх громадських організацій шляхом надання пільг:
колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не
виповнилося 16 років) в'язням концентраційних таборів, гетто,
інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною
та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої
світової війни, а також дітям, які народилися в зазначених місцях
примусового тримання їх батьків, - відповідно до статті 12 Закону
України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту" ( 3551-12 );
колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося
14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць
примусового тримання, які визнані інвалідами від загального
захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, - відповідно
до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії
їх соціального захисту";
колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто та інших
місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та
Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені на
примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що
перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території
окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів,
підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським
режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх
батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням, -
відповідно до статті 14 Закону України "Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту";
дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських
переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального
захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не
одружилися вдруге, - відповідно до статті 15 Закону України "Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
громадським організаціям жертв нацистських переслідувань -
відповідно до статті 20 Закону України "Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту".
Передбачені законодавством пільги не надаються особам, які у
роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни під час
перебування у концентраційних таборах, гетто, інших місцях
примусового тримання та місцях примусових робіт вчинили злочин
проти Батьківщини і людства, а також особам, які добровільно
виїхали до Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни
з колишнім Союзом РСР.
Фінансові надходження для компенсаційних виплат жертвам
нацистських переслідувань та благодійна (гуманітарна) допомога,
яка надається їм іноземними юридичними і фізичними особами, не
підлягають обкладенню податками і зборами (обов'язковими
платежами).
Якщо ці фінансові надходження і благодійна допомога
використані не за цільовим призначенням, вони вважаються доходом і
оподатковуються відповідно до законодавства України.
Стаття 7. Спеціально уповноважений орган з питанькомпенсаційних виплат та надання гуманітарної
допомоги жертвам нацистських переслідувань
Спеціально уповноваженим органом з питань компенсаційних
виплат та надання гуманітарної допомоги жертвам нацистських
переслідувань є Український національний фонд "Взаєморозуміння і
примирення" при Кабінеті Міністрів України.
Положення про Український національний фонд "Взаєморозуміння
і примирення" затверджується Кабінетом Міністрів України.
Український національний фонд "Взаєморозуміння і примирення"
є єдиним розпорядником коштів, що надходять для компенсаційних
виплат жертвам нацистських переслідувань, та координатором
здійснення гуманітарних програм щодо жертв нацистських
переслідувань.
Кошти Українського національного фонду "Взаєморозуміння і
примирення" перебувають на спеціальному рахунку у банківській
установі, визначеній Національним банком України та Кабінетом
Міністрів України, і вилученню не підлягають.
Контроль за використанням компенсаційних виплат та інших
коштів Українського національного фонду "Взаєморозуміння і
примирення" здійснює спостережна рада цього Фонду. До її складу,
крім осіб, визначених Кабінетом Міністрів України, входять, за їх
згодою, народні депутати України.
Стаття 8. Відповідальність за порушення законодавства прожертви нацистських переслідувань
Захист прав, свобод і законних інтересів жертв нацистських
переслідувань здійснюється у порядку, встановленому законодавством
України.
Особи, винні в порушенні законодавства про жертви нацистських
переслідувань, несуть відповідальність згідно із законом.
Р о з д і л III
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня
опублікування Закону України "Про жертви нацистських
переслідувань":
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають з
цього Закону;
забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції
нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити перегляд і скасування центральними органами
виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому
Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 23 березня 2000 рокуN 1584-III
