МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 215 від 22.08.2000 Зареєстровано в Міністерствім. Київ юстиції України
17 жовтня 2000 р.
за N 715/4936
( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерствапраці та соціальної політики
N 286 ( z0326-05 ) від 16.11.2004 )
Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах
Відповідно до Гірничого закону України ( 1127-14 ) та на
виконання Зведеного плану розроблення (перегляду) державних
міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці на
2000 рік Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Правила безпеки у вугільних шахтах, що
додаються.
2. Управлінню організації нагляду у вугільній промисловості
Держнаглядохоронпраці (Плетньову В. А.): - ужити заходів щодо вивчення вимог цих Правил державними
інспекторами, іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці,
експертами експертно-технічних центрів, працівниками підприємств,
установ, організацій, органами виконавчої влади; - разом з начальниками територіальних управлінь та інспекцій,
державними інспекторами Держнаглядохоронпраці забезпечити
систематичний контроль за дотриманням вимог цих Правил; - подати протягом тижня управлінню охорони праці (Мельничук
Л.О.) відповідні матеріали для включення Правил до Державного
реєстру ДНАОП та до банку даних автоматизованого інформаційного
фонду нормативних актів про охорону праці.
3. З уведенням у дію цих Правил вважати такими, що скасовані,
Правила безпеки у вугільних шахтах, затверджені наказом Державного
комітету України по нагляду за охороною праці від 18 січня 1996
року N 7 (ДНАОП 1.1.30-1.01-96).
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого
заступника голови Держнаглядохоронпраці Герасимчука Д.А.
Міністр І.Сахань
ЗатвердженоНаказ Міністерства праці та
соціальної політики України
22.08.2000 N 215
Зареєстровано в Міністерствіюстиції України
17 жовтня 2000 р.
за N 715/4936
Правила безпеки у вугільних шахтах
1. Загальні вимоги безпеки
1.1. Основні положення
1.1.1. Правила безпеки у вугільних шахтах (далі - Правила)
відповідно до статті 3 Гірничого закону України ( 1127-14 )
визначають норми і правила безпечного ведення гірничих робіт,
використання гірничошахтного і електротехнічного обладнання,
рудникового транспорту, вимоги до провітрювання і протиаварійного
захисту гірничих виробок, дотримування пилогазового режиму,
виробничої санітарії, охорони праці і навколишнього середовища. 1.1.2. Кожна шахта повинна мати проектно-кошторисну,
геолого-маркшейдерську, виробничо-технічну, санітарно-гігієнічну і
обліково-контрольну документацію, а також ситуаційний план
поверхні з позначенням усіх об'єктів і споруд у межах гірничого
відводу. Для всіх видів документації визначаються єдині для галузі
строки зберігання з обов'язковим зазначенням їх на титульній
сторінці. 1.1.3. На кожній шахті повинні функціонувати система
управління охороною праці і нарядна система. Для їх функціонування
директор (власник) створює службу охорони праці і відповідний штат
посадових осіб. Положення про систему управління охороною праці, службу
охорони праці та нарядну систему розробляються на основі
відповідних єдиних галузевих документів і затверджуються
директором (власником) шахти. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо
директорові шахти і прирівнюється до основних виробничо-технічних
служб. Асоціації, компанії, корпорації, концерни, комбінати, трести,
об'єднання (надалі - об'єднання) вугільної галузі повинні мати у
своїх статутах (положеннях) певні обов'язки і повноваження щодо
забезпечення безпечних умов праці на підвідомчих підприємствах.
Для виконання вищеназваних повноважень в органах управління
повинні створюватися служби охорони праці. 1.1.4. На кожній шахті повинна бути організована дільниця
вентиляції і техніки безпеки (далі - ВТБ). Чисельність гірничих
майстрів ВТБ розраховується за методикою, затвердженою галузевими
органами управління. 1.1.5. Нові шахти і ті, що реконструюються, горизонти, блоки
і панелі приймає призначена органом управління (у віданні якого
перебуває об'єкт, що приймається) комісія за участю представників
Державного департаменту з нагляду за охороною праці (далі -
Держнаглядохоронпраці), санітарно-епідеміологічної служби
Міністерства охорони здоров'я України (далі - Держсанепіднагляд),
Державної воєнізованої гірничорятувальної служби (далі - ДВГРС) і
профспілок. На діючих шахтах приймання до експлуатації виїмкових
дільниць, підготовчих виробок загальношахтного призначення та
очисних вибоїв (у тому числі й після їх повторного нарізання)
проводиться комісією, призначеною директором шахти за участю
представників Держнаглядохоронпраці, Держсанепіднагляду, ДВГРС і
профспілок. Приймання-передавання шахт, що закриваються (ліквідуються),
проводиться комісією, що призначається наказом Міністерства палива
та енергетики України (далі - Мінпаливенерго) (власником). 1.1.6. Календарні плани розвитку гірничих робіт
(перспективні, поточні) розробляються, узгоджуються і
затверджуються відповідно до Положення про порядок розробки,
оформлення, узгодження і затвердження програм розвитку гірничих
робіт і втрат вугілля в надрах при видобуванні, затвердженого
Мінвуглепромом СРСР 30.12.84. Ведення гірничих робіт на
неузгоджених дільницях забороняється. Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський
нагляд за виконанням проектних рішень при будівництві,
експлуатації і ліквідації шахт і об'єктів. 1.1.7. Роботи на шахті повинні виконуватися відповідно до
проектів, паспортів, технологічних схем. Для кожної шахти повинен бути розроблений та затверджений
проект будівництва (реконструкції, ліквідації). Розкриття і підготовка шахтних полів, горизонтів, блоків,
панелей, проходка і капітальний ремонт стволів, установлення
стаціонарного устаткування здійснюються за проектами, розробленими
проектними організаціями, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці,
на основі проекту будівництва (реконструкції) шахти і
затвердженими власником. Проекти, у т. ч. проекти підготовки і відпрацювання виїмкових
дільниць, перед затвердженням повинні проходити експертизу на
відповідність нормативним актам з охорони праці в державних
організаціях, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці. Розділи
проектів (проекти) з протипожежного захисту шахт і попередження
пожеж від самозаймання вугілля повинні проходити експертизу в
Науково-дослідному інституті гірничорятувальної справи (далі -
НДІГС). Експлуатація виїмкових дільниць, проведення і капітальний
ремонт гірничих виробок повинні здійснюватися за паспортами,
складеними відповідно до проектів, установлення механізмів - за
схемами, що затверджуються директором або головним інженером
шахти. Паспорти виїмкових дільниць, проведення та кріплення
підземних виробок складаються відповідно до Інструкції зі
складання паспортів виїмкової дільниці, проведення та кріплення
підземних виробок (Державний нормативний акт про охорону праці
(далі - ДНАОП 1.1.30-5.16-96), затвердженої наказом
Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. 1.1.8. На шахті повинен вестися табельний облік усіх тих, хто
спустився в шахту і виїхав (вийшов) з неї. Відповідальність за
його організацію покладається на директора шахти, який
зобов'язаний встановити порядок виявлення тих, хто своєчасно не
виїхав (не вийшов) із шахти, і вжити заходів щодо їх розшуку. 1.1.9. У проектах і паспортах повинен передбачатися розділ
"Протиаварійний захист", що містить комплекс заходів щодо
попередження загазування та запилення гірничих виробок, екзогенних
та ендогенних пожеж, вибухо- та пожежонебезпеки
електроустаткування, газодинамічних явищ, аварій на шахтному
транспорті і підйомі, завалів і затоплень діючих виробок. 1.1.10. Для шахт, що будуються і реконструюються (горизонтів,
блоків, панелей), при проектуванні гірничих робіт повинні
забезпечуватися можливість виходу людей при аваріях у безпечне
місце за термін дії саморятувальника і ефективне ведення
рятувальних робіт. 1.1.11. На кожній шахті повинен функціонувати прямий
телефонний і радіозв'язок з підрозділом ДВГРС, який обслуговує
шахту. 1.1.12. На кожній шахті повинен бути складений план
ліквідації аварій відповідно до Інструкції зі складання планів
ліквідації аварій (далі - ДНАОП 1.1.30-5.17-96), затвердженої
наказом Держнаглядохоронпраці 18.01.96 N 7. Забороняється спускання в шахту працівників, які не
ознайомлені з планом ліквідації аварій і не знають тієї частини,
яка стосується місця їх роботи і шляхів пересування. За відсутності затвердженого плану ліквідації аварій, а також
у разі скасування ДВГРС свого погодження плану в цілому або його
окремих позицій ведення робіт, що відповідають цим позиціям,
забороняється. 1.1.13. При виникненні аварії на шахті вводиться в дію план
ліквідації аварій. Відповідальним керівником робіт з ліквідації
аварії є головний інженер шахти, а до його прибуття на шахту -
гірничий диспетчер. Їх розпорядження для всіх осіб і організацій,
що беруть участь у ліквідації аварії, обов'язкові до виконання. У разі неспроможності виконання відповідальним керівником
своїх обов'язків з ліквідації аварії (хвороба, некомпетентність та
ін.) відповідальний керівник робіт з ліквідації аварії може бути
усунений від керівництва ліквідацією аварії лише за письмовим
наказом або розпорядженням в оперативному журналі вищого
керівника, який зобов'язаний узяти на себе керівництво ліквідацією
аварії або призначити іншу відповідальну особу. 1.1.14. Усі шахти повинні обслуговуватися підрозділами ДВГРС.
Дислокація підрозділів ДВГРС узгоджується з Держнаглядохоронпраці.
На кожній шахті повинна бути організована і функціонувати
допоміжна гірничорятувальна служба, діяльність якої
регламентується Положенням про допоміжні гірничорятувальні служби
(шахтна гірничорятувальна станція (далі - ШГС) і допоміжна
гірничорятувальна команда (далі - ДГК)), затвердженим
Міністерством вугільної промисловості (далі - Мінвуглепром)
України 11.03.98. 1.1.15. У місцях, визначених головним інженером шахти,
повинні бути знаки безпеки, передбачені вимогами до сигналів і
знаків у підземних виробках і на шахтному транспорті. 1.1.16. Усім, хто спускається в шахту, повинні бути видані
справні індивідуально закріплені ізолювальні саморятувальники,
кількість яких на кожній шахті повинна відповідати обліковій
чисельності працівників, зайнятих на підземних роботах. Забороняється працівникам спускання в шахту без закріпленого
саморятувальника і перебування в шахті та на робочих місцях без
нього. На шахтах з віддаленими місцями робіт, тривалість виходу з
яких при аваріях у безпечне місце більше часу захисної дії
саморятувальника, обов'язково мають бути пункти переключення (не
більше одного на шляху пересування) або установлені групові
пересувні чи стаціонарні засоби саморятування, розміщення яких
узгоджується з ДВГРС. На кожному з маршрутів, якими прямують на вихід з місця
аварії до виробок із свіжим струменем повітря, необхідно витратити
більше ніж 90 % часу дії саморятувальника. Перед погодженням з ДВГРС плану ліквідації аварій один раз на
шість місяців повинно бути проведене контрольне виведення групи
працівників, включених до саморятувальників, під керівництвом
командного складу ДВГРС. Зовнішній вигляд і герметичність саморятувальників, що
перебувають у ламповій, перевіряються щомісячно, а
саморятувальників, що перебувають у пунктах переключення в шахті,
- не рідше одного разу на 6 місяців посадовими особами дільниці
ВТБ шахти за участю командного складу ДВГРС. Усі працівники та посадові особи, які вперше влаштувалися на
шахту або переведені на підземні роботи, повинні в спеціальних
"димних камерах" пройти практичне тренування в саморятувальниках.
Подальші тренування в "димних камерах" повинні здійснюватися не
рідше одного разу на 2 роки. Тренування організуються керівниками
шахт і проводяться командним складом ДВГРС. 1.1.17. Усі особи під час перебування в шахті повинні мати
акумуляторні світильники і бути в справних захисних касках,
спецодязі і спецвзутті, що відповідають умовам роботи, а також
мати і в разі потреби застосовувати інші відповідні засоби
індивідуального захисту (далі - ЗІЗ). Забороняється спускання в шахту, пересування людей у
виробках, а також ведення робіт без справного індивідуального
акумуляторного світильника і необхідних засобів індивідуального
захисту. Кількість індивідуально закріплених справних акумуляторних
світильників у ламповій, включаючи світильники, суміщені з
метансигналізаторами, повинна відповідати обліковій чисельності
зайнятих на підземних роботах.
1.2. Вимоги до устаткування, матеріалів, технологій іпрограмних засобів
1.2.1. Серійне виробництво устаткування і виробів,
призначених для роботи і використання в шахті, допускається лише
за умови відповідності їх параметрів вимогам цих Правил,
екологічним і гігієнічним вимогам, що викладені в державних
стандартах та інших нормативних документах, після одержання
сертифіката або висновку від Державного Макіївського
науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій
промисловості (далі - МакНДІ), НДІГС або експертно-технічного
центру (далі - ЕТЦ) та дозволу Держнаглядохоронпраці. 1.2.2. Гірничі машини, механізми, електроустаткування,
прилади, апаратура, засоби захисту і матеріали допускаються до
експлуатації Держнаглядохоронпраці і Держсанепіднаглядом за
результатами сертифікаційних випробувань у МакНДІ, НДІГС або ЕТЦ
на відповідність державним стандартам і нормативним документам. 1.2.3. Допуск устаткування і матеріалів до випробувань, а
також до застосування виробів одиничного виробництва і окремих
змінених конструкцій устаткування, що випускається серійно,
здійснюється органами Держнаглядохоронпраці і Держсанепіднагляду
на підставі висновків МакНДІ, НДІГС або ЕТЦ. 1.2.4. Експлуатація і обслуговування машин, гірничошахтного
устаткування, приладів і апаратури, а також їх монтаж, демонтаж і
зберігання повинні здійснюватися відповідно до посібників
(інструкцій) з їх експлуатації та інших експлуатаційних документів
підприємств-виробників. Забороняється змінювати конструкцію машин, обладнання, схем
управління і захисту без погодження із підприємством-виробником. 1.2.5. У паспортах, інструкціях та інших експлуатаційних
документах на гірничошахтне устаткування, що випускається, повинні
зазначатися дані відтворюваних ними шкідливих виробничих чинників
і можливих небезпек при роботі. Параметри шкідливості, які нормуються, повинні витримуватися
протягом усього періоду експлуатації устаткування до і після
капітального ремонту. 1.2.6. Рухомі частини обладнання, що становлять собою джерела
небезпеки, повинні бути огороджені, за винятком частин,
огородження яких неможливе через їх функціональне призначення
(робочі органи і системи подачі вибійних машин, конвеєрні стрічки,
ролики, тягові ланцюги та ін.). Якщо машини або їх робочі органи, що становлять небезпеку для
людей, не можуть бути огороджені (пересувні машини, конвеєри,
канатні й монорейкові дороги, штовхачі, маневрові лебідки та ін.),
підприємствами-виробниками повинні бути передбачені
попереджувальна сигналізація про пуск машини в роботу і засоби
зупинки та відмикання від джерел енергії. Передпусковий попереджувальний сигнал повинен бути звуковим
тривалістю не менш як 6 секунд і чутися у всій зоні, небезпечній
для людей. 1.2.7. Нові технології (способи) ведення гірничих робіт та
запобігання факторам виробничої небезпеки і шкідливості, програмні
засоби для розрахунків (проектування) шахтних систем
(провітрювання, дегазації, енергопостачання та ін.) допускаються
для застосування на шахтах за дозволом Держнаглядохоронпраці.
1.3. Вимоги до персоналу шахти
1.3.1. Працівники, діяльність яких пов'язана з безпекою груп
людей (майстри-підривники, електрослюсарі, машиністи людських
підйомів, електровозів і гірничих виймальних машин, гірничі
диспетчери), повинні пройти професійний відбір при прийнятті на
роботу і періодичні перевірки на профпридатність у період трудової
діяльності. Порядок проходження професійного відбору та його
періодичність визначаються Мінпаливенерго і Міністерством охорони
здоров'я України (далі - МОЗ). 1.3.2. Керівник служби охорони праці на шахті повинен мати
вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальному закладі 3-го
чи 4-го рівня акредитації, і стаж керівної роботи у шахті. Призначення та звільнення з посади керівників служб охорони
праці погоджується з органом Держнаглядохоронпраці. 1.3.3. На посади гірничих диспетчерів шахти призначаються
особи, які мають вищу гірничотехнічну освіту і стаж роботи,
пов'язаний з керівництвом гірничими роботами в шахті, не менш як 3
роки. Гірничі диспетчери повинні один раз на тиждень відвідувати
підземні роботи, знати всі гірничі виробки і місця ведення
гірничих робіт. 1.3.4. Директори і головні інженери, керівники служб охорони
праці, головні механіки, головні енергетики, головні технологи,
начальники дільниць ВТБ, буропідривних робіт, дегазації,
профілактичних робіт з техніки безпеки можуть бути призначені на
посаду лише після навчання з охорони праці, безпеки робіт й
атестації в МакНДІ, а гірничі диспетчери (особи, які можуть бути
призначені відповідальними керівниками робіт з ліквідації аварій),
начальники дільниць: очисних, підготовчих,
ремонтно-відновлювальних, монтажних, шахтного транспорту - в
МакНДІ або навчальних закладах, що мають дозвіл
Держнаглядохоронпраці. Навчання проводиться за програмами, узгодженими з
Держнаглядохоронпраці. У програми навчання головних інженерів
шахт, гірничих диспетчерів та працівників, які можуть бути
призначені відповідальними керівниками робіт з ліквідації аварій,
повинні включатися питання з організації і методів ведення робіт з
ліквідації аварій в шахтах. Порядок навчання та атестації визначається Положенням про
навчання і атестацію спеціалістів шахт, що призначаються на
керівні посади, затвердженим Мінвуглепромом 20.02.97. 1.3.5. Начальниками дільниць ВТБ можуть бути особи, що мають
вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальних закладах 3-го і
4-го рівнів акредитації, і стаж підземної роботи на шахтах не менш
як 1 рік. На шахтах III категорії, надкатегорійних і небезпечних
за раптовими викидами, начальники дільниць ВТБ повинні мати стаж
підземної роботи на газових шахтах не менше ніж 3 роки. Заступниками начальника дільниці ВТБ на шахтах III категорії
і вище призначаються спеціалісти, що мають вищу гірничотехнічну
освіту, що закінчили вищі навчальні заклади 3-го і 4-го рівнів
акредитації, а на шахтах не вище за II категорію - особи з вищою
гірничотехнічною освітою 1-4-го рівнів акредитації. Помічниками начальника дільниці ВТБ і гірничими майстрами цих
дільниць призначаються особи, що мають вищу або середню
гірничотехнічну освіту. Забороняється начальникам дільниць ВТБ, їх заступникам і
помічникам, а також гірничим майстрам дільниць ВТБ суміщати інші
посади або доручати їм виконання робіт, не передбачених Положенням
про дільницю вентиляції та техніки безпеки (ВТБ) шахти,
затвердженим Державним комітетом України з вугільної
промисловості (далі - Держвуглепром) 21.10.92. 1.3.6. Начальниками видобувних і підготовчих дільниць на
пластах, небезпечних за раптовими викидами, а також тих, що
розробляють пласти, схильні до гірничих ударів, призначаються
особи з вищою гірничотехнічною освітою, що закінчили вищі
навчальні заклади 3-го і 4-го рівнів акредитації, які мають досвід
роботи в таких шахтах не менше ніж 2 роки. 1.3.7. Посадові особи шахт, небезпечних за раптовими
викидами, а також тих, що розробляють пласти, схильні до гірничих
ударів, допускаються до роботи після складення іспитів на знання
спеціальних інструкцій з ведення гірничих і підривних робіт у цих
умовах. До роботи в очисних і підготовчих вибоях на пластах,
небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи і газу,
допускаються працівники, що мають стаж роботи в очисних або
підготовчих вибоях шахт, небезпечних за газом, або в гірничих
виробках шахт, небезпечних за раптовими викидами, не менш як 1
рік. 1.3.8. Підготовка і перепідготовка працівників проводяться
навчальними установами (учбово-курсовими комбінатами,
учбово-технічними центрами, професійно-технічними училищами), а
підвищення кваліфікації - учбовими пунктами, матеріально-технічна
база і програмно-методичне забезпечення яких пройшли експертну
оцінку в ЕТЦ і які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці. Спеціалісти з вищою гірничотехнічною освітою мають право
працювати за робітничими професіями після 2-місячного стажування і
складання іспитів екстерном кваліфікаційній комісії
учбово-курсового комбінату, що має право підготовки працівників
відповідних професій. У період стажування входить час роботи за
спеціальністю при проходженні виробничої практики. 1.3.9. До підготовки працівників за професіями, пов'язаними з
безпекою праці груп людей (майстри-підривники, електрослюсарі,
машиністи підйомних машин, машиністи електровозів, машиністи
гірничих виймальних машин та ін.), допускаються особи, що мають
досвід підземних робіт не менше ніж 1 рік (включаючи виробничу
практику при навчанні за попередньою професією або спеціальністю). Працівники, що стають до роботи на шахтах, небезпечних за
раптовими викидами вугілля, породи і газу, повинні пройти
підготовку за спеціальною програмою. 1.3.10. При укладенні трудового договору (контракту) з
працівниками за професіями з підвищеною небезпекою праці або тими,
що обслуговують об'єкти життєдіяльності шахти, повинно бути
обумовлено їх випробування з метою перевірки відповідності
працівника тій роботі, що йому доручається; при цьому повинні бути
дотримані вимоги діючого законодавства. 1.3.11. Попереднє навчання з охорони праці працівників, що
влаштовуються на шахту, студентів і учнів, які направляються на
виробничу практику, а також працівників сторонніх підприємств
(організацій), що виконують роботи в шахті, включає: вступний
інструктаж, первинний інструктаж на робочому місці, спеціальні
види навчання, екзамени з охорони праці, стажування. Зміст, тривалість і порядок попереднього навчання з охорони
праці визначається Інструкцією з навчання працівників шахт (далі -
ДНАОП 1.1.30-5.15.96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці
від 30.05.95 N 79 ( z0272-95 ) і зареєстрованою в Міністерстві
юстиції України (далі - Мін'юст) 01.08.95 за N 272/808. Мінімальна тривалість навчання в днях наведена в табл. 1.1.
Таблиця 1.1Навчання з питань охорони праці при влаштуванні на шахту
------------------------------------------------------------------ | Послідовність |Працівники, що |Студенти вузів, |Працівники | | навчання |влаштовуються на |учні технікумів,|сторонніх | | |шахту |профтехучилищ, |організацій,| | |------------------|інших освітніх |що виконують| | |на |на |закладів |роботи в | | |підземні |об'єкти | |шахті | | |роботи |шахтної | | | | | |поверхні| | | | |------------------------------------------------| | | кількість днів | |---------------+------------------------------------------------| |Вступний | | | | | |інструктаж | 3 | 1 | 2 | 2 | |---------------+---------+--------+----------------+------------| |Спеціальне | | | | | |навчання | 2 | - | 2 | 2 | |---------------+---------+--------+----------------+------------| |Первинний | | | | | |інструктаж на | | | | | |робочому місці | 1 | 1 | 1 | 1 | |---------------+---------+--------+----------------+------------| |Екзамен з | | | | | |охорони праці | | | | | |---------------+---------+--------+----------------+------------| |Стажування | 5* | 2 | Згідно з | - | | | | | програмою | | ------------------------------------------------------------------ ____________
* При роботі на пластах, небезпечних за раптовими викидами
вугілля, породи і газу, тривалість стажування не менше ніж 10
змін.
1.3.12. Разове відвідування підземних виробок працівниками
шахтної поверхні або особами, що не працюють на шахті,
допускається з дозволу директора (головного інженера) шахти в
супроводі посадової особи або спеціаліста за умови проведення
інструктажу про правила поведінки в шахті і навчання користуванню
саморятувальником. 1.3.13. Навчання з охорони праці в період трудової діяльності
включає: первинний інструктаж на робочому місці при переведенні на
роботу за іншою професією (посадою) або на інші дільниці (цехи,
служби), поточні, повторні, позапланові, цільові інструктажі,
стажування, періодичну і позачергову перевірку знань з охорони
праці. Зміст, періодичність і порядок навчання з охорони праці в
період трудової діяльності визначаються ДНАОП 1.1.30-5.15.96. 1.3.14. Керівники і спеціалісти не рідше одного разу на три
роки (від часу останнього навчання) повинні пройти повторне
навчання з питань охорони праці і безпеки робіт. Повторне навчання повинно проводитися в установах і
організаціях, що мають дозволи Держнаглядохоронпраці, за
програмами, розробленими МакНДІ і погодженими з
Держнаглядохоронпраці відповідно до Типового положення про
навчання з охорони праці (далі - ДНАОП 0.00-4.12-99),
затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 17.02.99 N 27
( z0248-99 ) та зареєстрованого у Мін'юсті 21.04.99 за N 248/3541. 1.3.15. Усі працівники, що обслуговують машини, механізми та
електроустановки, зобов'язані мати право керування ними і мати
відповідні посвідчення.
1.4. Обов'язки працівників
1.4.1. Працівникові забороняється самовільно виконувати
роботи, що не стосуються одержаного наряду (завдання) і його
обов'язків, за винятком випадків виникнення загрози аварії,
здоров'ю або життю людей. 1.4.2. Забороняється курити та користуватися відкритим вогнем
у підземних виробках, надшахтних будівлях, приміщеннях лампових і
сортувалень, на поверхні шахти ближче ніж за 30 м від дифузора
вентилятора та будівель дегазаційних установок, біля устів
виробок, що виходять на земну поверхню. Заборона користуватися
відкритим вогнем не поширюється на ведення вогневих робіт у
порядку, передбаченому Інструкцією з ведення вогневих робіт у
підземних виробках і надшахтних будівлях (далі - ДНАОП
1.1.30-5.18-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від
18.01.96 N 7. 1.4.3. Забороняється спати, розпивати алкогольні напої,
приймати наркотичні або токсичні речовини, а також з'являтися і
перебувати в нетверезому стані або під дією зазначених речовин у
підземних виробках. Забороняється доставляти курильне приладдя
(сірники, запальнички, тютюнові вироби тощо), алкогольні напої,
наркотичні або токсичні речовини в підземні виробки. З метою недопущення в шахту осіб у нетверезому стані, стані
наркотичного або токсичного сп'яніння директор шахти або керівник
робіт у разі сумніву зобов'язаний організувати їх перевірку в
лікувальних установах. Право і порядок перевірки таких осіб у
медичному пункті шахти повинні бути обумовлені в колективному
договорі за умови оснащення медичного пункту необхідним
обладнанням, препаратами і відповідного навчання медичного
персоналу. Нетверезий стан і наркотичне сп'яніння можуть бути
підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів,
включаючи й показання свідків. 1.4.4. У неробочі дні або при перервах у роботі одну зміну й
більше в тупикові виробки дозволяється посилати не менше двох
працівників за наявності в них газовизначника безперервної дії. На
роботи з ліквідації аварій необхідно посилати досвідчених
працівників зі стажем роботи не менше одного року за відповідною
професією. 1.4.5. Забороняється видавати наряди (завдання) на роботи в
місця, що мають порушення вимог Правил безпеки, крім нарядів на
усунення цих порушень, а також давати вказівки, що можуть
призвести до порушень цих Правил, перебувати або виконувати роботи
в підземних виробках, стан яких являє собою безпосередню небезпеку
для людей, за винятком робіт з усунення цих небезпек. Усунення небезпек виконується в присутності керівника робіт
із вжиттям заходів щодо безпеки. Усі такі роботи (виробки)
огороджуються відповідними знаками. 1.4.6. Роботи, що виконуються працівниками будь-якої дільниці
(служби) у виробках іншої дільниці (служби), а також роботи, що
виконуються сторонніми організаціями, узгоджуються з керівником
тієї дільниці (служби), на якій вони ведуться, і особою,
відповідальною за роботу в дану зміну в цілому на шахті. Про це
повинен бути поставлений до відома гірничий диспетчер. 1.4.7. Керівники шахти зобов'язані в різні зміни відвідувати
підземні роботи і здійснювати контроль за станом гірничих виробок
і безпечного ведення робіт. Вони зобов'язані негайно вжити заходів
щодо усунення всіх порушень Правил безпеки, помічених до початку
робіт чи під час роботи. Якщо усунення порушень неможливе і вони
загрожують життю і здоров'ю людей, роботи припиняються, люди
виводяться в безпечне місце, про що повідомляється безпосередньому
керівникові й гірничому диспетчерові. Небезпечні місця (зони) огороджуються знаками заборони чи
постами. 1.4.8. Забороняється проводити будь-які роботи без запобіжних
поясів у стволах, вугільних ямах, бункерах, над відкритими чи не
повністю перекритими виробками, біля провалів, а також на об'єктах
шахтної поверхні, де є небезпека падіння людей з висоти. Заборона
не поширюється на очисні вибої крутого падіння. У разі зупинки робіт у шахті перебування в ній осіб, не
пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності підприємства або
ліквідацією аварії, забороняється. Порядок разових відвідувань
шахти визначається керівником підприємства. 1.4.9. На кожній шахті повинна діяти система охорони, що
виключає доступ сторонніх осіб до об'єктів життєзабезпечення
підприємства, підземних виробок, службових будівель та споруд. Забороняється без письмового дозволу головного інженера шахти
(крім аварійних випадків) зупиняти об'єкти життєзабезпечення шахти
(електропідстанції, вентилятори, підйоми, водовідливи,
дегазаційні, газовідсмоктувальні, холодильні та калориферні
установки, котельні та ін.).
2. Ведення гірничих робіт
2.1. Влаштування виходів з гірничих виробок
2.1.1. На кожній шахті повинно бути не менше двох окремих
виходів на поверхню, пристосованих для пересування (перевезення)
людей. Кожний горизонт шахти повинен також мати не менше двох
окремих виходів на вищерозташований (нижчерозташований) горизонт
чи поверхню, пристосованих для пересування (перевезення) людей. Дві й більше спаровані виробки з одним напрямком
вентиляційного струменя, пристосовані до пересування людей,
вважаються одним запасним виходом. На розгалуженнях усіх виробок повинні бути прикріплені
вказівні знаки з позначенням виробок і напрямів до виходів на
поверхню. Виробки, що служать запасними виходами на поверхню, повинні
бути обладнані для пересування людей і транспортними засобами для
їх ремонту і підтримки в справному стані на весь період
експлуатації. 2.1.2. При зближеному розташуванні стволів (на одному
проммайданчикові) після їх проходки (поглиблення) до проектного
горизонту в першу чергу провадяться роботи із збійки стволів між
собою, а потім - з обладнання постійного клітьового підйому. У випадку розкриття нового горизонту одним стволом або
підготовки його уклонами в першу чергу проводяться виробки для
забезпечення горизонту двома виходами та провітрюванням за рахунок
загальношахтної депресії. При віддаленому (фланговому) розташуванні стволів у першу
чергу до проведення виробок, що забезпечують другий вихід,
провадяться роботи щодо їх обладнання постійним або тимчасовим
клітьовим підйомом (відповідно до проекту) та обладнання
водовідливу. 2.1.3. Вертикальні стволи, що служать як виходи на поверхню,
повинні бути обладнані підйомними установками (одна з яких повинна
бути клітьовою) і драбинними відділеннями. Драбинні відділення в
стволах можуть бути відсутні, якщо в них є по дві підйомні
установки з незалежним підведенням енергії. Стволи обладнуються
так, щоб кожним з них всі люди могли виїхати (вийти) на поверхню. У вертикальних стволах глибиною до 70 м за наявності драбин в
обох стволах в одному з них підйомна установка може бути відсутня. 2.1.4. У похилих виробках, якими передбачено вихід людей,
влаштовується вільний прохід завширшки не менше ніж 0,7 м і
заввишки 1,8 м, в якому споруджуються з кутами нахилу: від 7 град. до 10 град. - поручні, прикріплені до кріплення; від 11 град. до 25 град. - трапи з поручнями; від 26 град. до 30 град. - східці з приступками та поручнями; від 31 град. до 45 град. - драбини з горизонтальними
приступками та поручнями. У драбинних відділеннях стволів та інших виробок з кутом
нахилу від 45 град. до 90 град. драбини встановлюються з нахилом
не більш як 80 град. і мають виступати на 1 м над горизонтальними
помостами, що міцно закріплюються в кріплення з інтервалом не
більше ніж 8 м. Лази в помостах влаштовуються завширшки не менше
ніж 0,6 м, а відстань від краю лазу до драбини по нормалі - не
менше ніж 0,7 м. Лази над першою верхньою драбиною обладнуються лядами, що
закриваються. Лази в стволах та інших виробках між сусідніми
помостами повинні бути зміщені на ширину лазу. Відстань між кріпленням і драбиною біля її основи повинна
бути не менш як 0,6 м. Ширина драбини повинна бути не меншою за
0,4 м, а відстань між приступками - не більшою за 0,4 м. Якщо двома виходами з підземних виробок служать похилі
стволи, то в одному з них влаштовується механізоване перевезення
людей і передбачається можливість виходу людей по вільному проходу
ствола завширшки не менше ніж 0,7 м і заввишки 1,8 м. Вимоги цього пункту поширюються також і на інші похилі
виробки, обладнані для механізованого перевезення людей в
пасажирських вагонетках. 2.1.5. На діючих шахтах при розкритті нового горизонту
вертикальним стволом та похилою виробкою або двома похилими
виробками другий запасний вихід обладнується відповідно до вимог
пункту 2.1.4 цих Правил по одній з цих виробок. Для виїмкової дільниці влаштовується не менше двох виходів на
діючий горизонт або поверхню. 2.1.6. На нижніх та проміжних приймальних майданчиках похилих
стволів, уклонів та бремсбергів (крім обладнаних конвеєрами)
влаштовуються обхідні виробки. На пересіченнях похилих стволів, бремсбергів та уклонів з
проміжними виробками, якими пересуваються люди, влаштовуються
обхідні виробки або містки. 2.1.7. З кожної очисної виробки (крім очисної камери)
влаштовується не менше двох виходів: один з них - на
вентиляційний, другий - на відкатний (конвеєрний) штрек (виробку). За наявності виробок, що випереджають лаву, нижній вихід
розташовується попереду очисного вибою. На крутих, крутопохилих і
похилих пластах, крім розроблюваних стовпами за падінням
(агрегатами щитовими (далі - АЩ) та ін.), де вугілля
транспортується вздовж очисного вибою на штрек самопливом,
обладнується не менше двох виходів на відкатний (конвеєрний)
штрек, що не використовуються для спускання вугілля. Один з
виходів розташовується попереду очисного вибою. У нижній частині
лави розташовується магазинний уступ. При комбайновому вийманні вугілля в лавах на крутих та
крутопохилих пластах без залишення магазинних уступів, на дуже
тонких пластах при транспортуванні вугілля по риштаках, а також
при роботі за схемою лава - штрек обладнується другий (додатковий)
вихід на відкатний (конвеєрний) штрек з боку виробленого простору. При підході очисних виробок до технічних меж допускається
обладнання нижнього виходу через задні печі або гезенки. За виймальної потужності пласта 1 м і менше кожна з
послідовно провітрюваних очисних виробок повинна мати вихід через
свої проміжні штреки на хідник, пройдений на всю висоту поверху та
облаштований для пересування людей. При відробці системами з повним закладенням виробленого
простору на крутих пластах з кожного очисного вибою влаштовується
один вихід на вентиляційний та один вихід на відкатний горизонти,
обладнані для пересування людей. При відробці пластів лавами за спадом (підняттям) на
дільницях пластів, де є загроза прориву води (пульпи або глини), з
кожної очисної виробки забезпечується вихід на вищерозташований
горизонт. 2.1.8. У коротких очисних вибоях, де вугілля добувається
гідравлічним або механогідравлічним способом без присутності людей
в очисній західці, дозволяється використовувати як другий вихід
вентиляційні збійки перерізом не менше ніж 1,5 кв.м або спеціально
обладнані свердловини діаметром, не меншим за 850 мм, що
проводяться на сусідні виїмкові виробки (штрек або піч). Відстань
між збійками або свердловинами повинна бути не більшою за 30 м. При системі підповерхового відбою другий вихід дозволяється
мати на відстані не більше ніж 100 м від місця встановлення
гідромонітора.
2.2. Проведення і кріплення гірничих виробок
2.2.1. При зміні гірничо-геологічних і виробничих умов
паспорт виїмкової дільниці, проведення та кріплення підземних
виробок переглядається в добовий термін. До перегляду паспорта
роботи повинні вестись з виконанням додаткових заходів щодо
безпеки, зазначених у кінці нарядів дільниці, у наряд-путівках
посадових осіб. До початку робіт керівник дільниці або його заступник
(помічник) ознайомлює працівників та посадових осіб дільниці під
розписку з паспортом, а також із змінами, що вносяться до нього. 2.2.2. На шахтах підривні роботи повинні виконуватися
відповідно до вимог Єдиних правил безпеки при підривних роботах
(далі - ДНАОП 0.00-1.17-92), затверджених Державним комітетом з
нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості та гірничого
нагляду (далі - Держгіртехнагляд) СРСР 25.03.92. 2.2.3. Поперечні перерізи гірничих виробок повинні
відповідати типовим перерізам. Площа поперечного перерізу виробок у просвіті визначається
розрахунком за факторами допустимої швидкості повітряного струменя
(провітрювання), габаритів состава поїзда й устаткування з
урахуванням мінімально допустимих зазорів, величини усадки
кріплення після впливу гірничого тиску. Вимоги до мінімальних площ поперечних перерізів
горизонтальних і похилих виробок у просвіті, ширини проходів для
людей і величини зазорів між кріпленням, устаткуванням або
трубопроводами і кромкою габариту состава поїзда, яка виступає,
викладені в табл. 2.1 та 2.2.
Таблиця 2.1Мінімальні площі поперечних перерізів горизонтальних і
похилих виробок
---------------------------------------------------------------------------- | Виробки |Мінімальна площа|Мінімальна висота| | |поперечного |від підошви | | |перерізу, кв.м |(головки рейок) | | | |до кріплення або | | | |устаткування, м | |---------------------------------------+----------------+-----------------| | 1 | 2 | 3 | |---------------------------------------+----------------+-----------------| |1. Головні відкатні і вентиляційні | | | |виробки, людські хідники для | | | |механізованого перевезення | 9,0 | 1,9 | |---------------------------------------+----------------+-----------------| |2. Дільничні вентиляційні, проміжні, | | | |конвеєрні та акумулювальні штреки, | | | |дільничні бремсберги й уклони | 6,0 | 1,8 | |---------------------------------------+----------------+-----------------| |3. Вентиляційні просіки, печі, | | | |косовики та інші виробки | 1,5 | 0,7 | |---------------------------------------+----------------+-----------------| |4. Дільничні виробки, що перебувають | | | |у зоні впливу очисних робіт, людські | | | |хідники, не призначені для | | | |механізованого перевезення людей | 4,5 | 1,8 | |---------------------------------------+----------------+-----------------| |5. Головні відкатні та вентиляційні | | | |виробки, введені в дію до 1987 р.: | | | |---------------------------------------+----------------+-----------------| |а) закріплені дерев'яним збірним, | | | |залізобетонним, металевим кріпленням | 4,5 | 1,9 | |---------------------------------------+----------------+-----------------| |б) закріплені кам'яним, монолітним, | | | |залізобетонним, бетонним, | | | |гладкостінним збірним залізобетонним | | | |кріпленням | 4,0 | 1,9 | |---------------------------------------+----------------+-----------------| |в) дільничні вентиляційні проміжні і | | | |конвеєрні штреки, людські хідники, | | | |дільничні бремсберги й уклони | 3,7 | 1,8 | |---------------------------------------+----------------+-----------------| |6. Виробки, в яких є контактний | | | |провід: | | | |---------------------------------------+----------------+-----------------| |а) дільниці приствольних дворів, | | | |якими пересуваються люди до місця | | | |посадки у вагонетки | - | 2,4 | |---------------------------------------+----------------+-----------------| |б) виробки, якими пересуваються люди, | | | |приствольні двори, майданчики | | | |посадочні та вантажно-розвантажувальні,| | | |сполучення з іншими виробками | - | 2,2 | |---------------------------------------+----------------+-----------------| |в) виробки, якими здійснюється | | | |перевезення людей, за наявності | | | |окремих виробок (відділень) для | | | |пересування людей | - | 2,0 | ----------------------------------------------------------------------------
Таблиця 2.2Мінімальні величини проходів для людей і зазорів
у гірничих виробках--------------------------------------------------------------------------------------- | Виробки |Вид |Розташування | Мінімальна | Примітка | | |транспорту | | величина, м | | | | | |--------------| | | | | |проходу|зазору| | |-----------------------+-----------+--------------+-------+------+-------------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |-----------------------+-----------+--------------+-------+------+-------------------| |1. Горизонтальні, |Рейковий |Між кріпленням| 0,7 |0,25 |При дерев'яному,| |похилі | |і составом | | |металевому | | | |поїзда | | |кріпленні та рамних| | | | | | |конструкціях | | | | | | |залізобетонного і| | | | | | |бетонного кріплення| | | | | 0,7 |0,2 |При суцільному| | | | | | |бетонному, | | | | | | |кам'яному та| | | | | | |залізобетонному | | | | | | |кріпленні | | | | | 1,0 | - |У місцях посадки | | | | | | |людей в пасажирські| | | | | | |вагонетки | | | |Між составами | - |0,2 |При двобічній | | | |поїздів на | | |посадці прохід | | | |паралельних | | |завширшки 1,0 м | | | |коліях | | |робиться з двох | | | | | | |боків | |-----------------------+-----------+--------------+-------+------+-------------------| |2. Горизонтальні, |Конвеєрний |Між кріпленням| 0,7 |0,4 | | |похилі | |і конвеєром | | | | | | |Від верхньої | - |0,5 | | | | |виступної | | | | | | |частини до | | | | | | |верхняка | | | | | | |Від натяжних | - |0,6 | | | | |і приводних | | | | | | |головок до | | | | | | |верхняка | | | | |-----------------------+-----------+--------------+-------+------+-------------------| |3. Горизонтальні, |Монорейко- |Між кріпленням| 0,7 |0,2 |При швидкості | |похилі |вий |і составом | | |руху до 1 м/с | | | |поїзда | | | | | | | | 0,85 |0,3 |При швидкості | | | | | | |руху понад 1 м/с | | | |Між дном | - |0,4 | | | | |посудини або | | | | | | |нижньою кром- | | | | | | |кою вантажу, | | | | | | |що | | | | | | |перевозиться, | | | | | | |і підошвою | | | | | | |виробки | | | | |-----------------------+-----------+--------------+-------+------+-------------------| |4. Похилі |Канатно- |Між кріпленням| 0,7 |0,6 |На висоті | | |крісельні |і віссю каната| | |затискача | | |дороги | | | |підвіски | | | |Між сидінням | |>=0,7 | | | | |канатно- | | | | | | |крісельної | | | | | | |дороги і | | | | | | |підошвою | | | | | | |виробки | | | | |-----------------------+-----------+--------------+-------+------+-------------------| |5. Горизонтальні |Конвеєрний |Між кріпленням| 0,7 |- | | | |з рейковим |і составом | | | | | | |поїзда | | | | | | |Між кріпленням| - |0,4 | | | | |і конвеєром | | | | | | |Між составом | - |0,4 | | | | |поїзда і | | | | | | |конвеєром | | | | |-----------------------+-----------+--------------+-------+------+-------------------| |6. Похилі |Конвеєрний |Між кріпленням| 0,7 | - |При проведенні | | |з рейковим |і конвеєром | | |зазначених виробок | | | | | | |прохід допускає- | | | | | | |ться мати з боку | | | | | | |состава поїзда | | | |Між кріпленням| - |0,2- |Відповідно до | | | |і составом | |0,25 |пункту 1 цієї | | | |поїзда | | |таблиці | | | | | | | | | | |Між конвеєром | - |0,4 | | | | |і составом | | | | | | |поїзда | | | | |-----------------------+-----------+--------------+-------+------+-------------------| |7. Горизонтальні, |Конвеєрний |Між кріпленням| 0,7 | - | | |похилі |з монорей- |і составом | | | | | |ковими або |поїзда | | | | | |нагрунтови-| | | | | | |ми дорогами| | | | | | | |Між кріпленням| - |0,4 | | | | |і конвеєром | | | | | | |Між конвеєром | - |0,4 | | | | |і составом | | | | | | |поїзда | | | | |-----------------------+-----------+--------------+-------+------+-------------------| |8. Горизонтальні, |Монорейкова|Між составом | - |0,5- |Відповідно до | |похилі |дорога, |поїзда і | |0,6 |пункту 2 цієї | | |розташована|конвеєром | | |таблиці | | |над | | | | | | |конвеєром | | | | | |-----------------------+-----------+--------------+-------+------+-------------------| |9. Похилі |Канатно- |Між віссю | - |1,0 | | | |крісельні |каната і | | | | | |дороги |конвеєром | | | | |-----------------------+-----------+--------------+-------+------+-------------------| |10. Виробки, що |Пристрій |Між кріпленням| 0,8 | - | | |служать для перепуску |для |і відшивкою | | | | |вугілля, породи або |перепуску |або металевими| | | | |закладних матеріалів на|вугілля |трубами | | | | |відкатний горизонт | | | | | | |самопливом і які мають | | | | | | |два відділення або | | | | | | |облаштовані металевими | | | | | | |трубами | | | | | | --------------------------------------------------------------------------------------- Примітки: 1. На двоколійних ділянках виробок усіх
приствольних дворів, в одноколійних приствольних виробках
клітьових стволів, зданих в експлуатацію у 1987 р. і наступні
роки, і в тих, які перебувають у проходці, а також у всіх інших
двоколійних виробках у місцях, де проводяться маневрові роботи,
зчіплювання і розчіплювання вагонеток або составів поїздів (у тому
числі й на розминках), перевантаження обладнання і матеріалів з
одного транспортного засобу на інший, біля стаціонарних
навантажувальних пунктів продуктивністю 1000 т на добу і більше,
біля транзитних перевантажувальних пунктів незалежно від
продуктивності, проходи для людей влаштовуються по 0,7 м з обох
боків. 2. Ширина проходів для людей і зазори повинні бути витримані
за висотою виробки, не меншою за 1,8 м від підошви (тротуару).
Проходи по всій довжині виробки повинні влаштовуватися, як
правило, з одного боку. Забороняється в двоколійних виробках
влаштування проходів між коліями.
2.2.4. Виробки, що служать для перепуску вугілля, породи або
закладних матеріалів на відкатний (проміжний) горизонт самопливом,
повинні мати два відділення або для цієї мети проводяться дві
паралельні виробки, які збиваються між собою через кожні 8-10 м. Переріз вуглеспускного (породоспускного) відділення
визначається його паспортом. Ходові відділення виробок відділяються від вуглеспускних
(породоспускних) міцною суцільною відшивкою з вікнами, що
зачиняються, для пропускання кусків вугілля і породи, що
застрягають. У разі спускання вугілля (закладного матеріалу,
породи) по металевих трубах відшивку ходового відділення можна не
робити. 2.2.5. Порожнини, що утворюються за кріпленням, необхідно
закладати (забучувати). 2.2.6. Спорудження постійного кріплення, а також прибирання
вугілля і породи після підривних робіт у підготовчих виробках
проводяться під захистом тимчасового кріплення. У слабких і нестійких породах (сипких, м'яких, пливунах,
схильних до обвалення) виробки проводяться із застосуванням
передового кріплення, щитів або іншими спеціальними способами. Під час проходки спеціальними способами стволів необхідно
керуватися, крім цих Правил, Правилами безпеки під час проходки
стволів шахт спеціальними способами (далі - НАОП 1.1.30-1.04-64),
затвердженими Держгіртехнаглядом СРСР 20.03.64. Працівники, які проводять оббирання покрівлі, повинні
перебувати під закріпленою ділянкою виробки. 2.2.7. Збійка виробок проводиться згідно зі спеціальними
заходами, затвердженими головним інженером шахти. 2.2.8. Відставання постійного кріплення від вибоїв
підготовчих виробок визначається паспортом, але не повинно бути
більше ніж за 3 м. На початок нового циклу відставання постійного кріплення від
вибою (крім кам'яного, бетонного, залізобетонного) не повинно
перевищувати кроку його установки. Дозволяється відставання постійного кріплення від вибою на
відстань, більшу за крок установки кріплення (або меншу за
подвійний крок установки) при міцності порід за шкалою
Протод'яконова, більшій за 7. 2.2.9. Під час проведення підготовчих виробок з підриванням
бокових порід відставання породного вибою від вугільного має бути
не більше ніж 5 м. Під час проведення виробок по вугіллю широким вибоєм при
ширині розкосини понад 5 м необхідно мати з'єднаний зі штреком
закріплений косовик, що служить запасним виходом і вентиляційним
хідником. 2.2.10. У підготовчих виробках, що проводяться слідом за
очисним вибоєм, відставання породного вибою від вугільного вибою
лави не повинно перевищувати 5 м, якщо в очисній виробці
застосовується індивідуальне кріплення, 8 м - при механізованому
кріпленні і 11 м - при вийманні вугілля стругами. 2.2.11. У разі проведення, поглиблення або ремонту похилої
виробки люди, що в ній працюють, захищаються від небезпеки падіння
зверху вагонеток та інших предметів не менше ніж двома міцними
заслонами, конструкції та місця розташування яких затверджуються
головним інженером шахти (шахтобудівельного управління). 2.2.12. Заміна гірничопрохідницького устаткування у вибої
виробки, що проходиться, допускається з дотриманням таких вимог: а) у разі розміщення пульта управління машиніста в кабіні або
торці гірничопрохідницького устаткування зазор між переміщуваним і
нерухомим устаткуванням повинен бути не меншим ніж 0,2 м, а між
устаткуванням і кріпленням - не меншим за 0,25 м з обох боків
виробки; б) у разі розміщення пульта управління машиніста з боку
гірничопрохідницького устаткування зазор між переміщуваним і
нерухомим устаткуванням повинен бути не меншим ніж 0,2 м, а між
устаткуванням і кріпленням - не меншим за 0,7 м з боку
переміщуваного і за 0,25 м - з боку нерухомого устаткування; в) під час розминки один із механізмів повинен перебувати в
нерухомому стані; г) при використанні самохідних вагонів зазори до кріплення
виробок повинні бути по 0,7 м з обох боків на висоті 1,8 м від
підошви. При проведенні похилих виробок перебування людей нижче від
місця роз'їзду гірничопрохідницького устаткування під час
маневрування забороняється. 2.2.13. Змонтоване прохідницьке устаткування, включаючи
комплекс пересувного прохідницького устаткування, перед початком
робіт з проходки (в тому числі і технологічних дільниць) або
поглиблення ствола повинно прийматися в експлуатацію комісією, яка
призначається генеральним підрядником. Склад комісії визначається
за погодженням із зацікавленими організаціями з обов'язковою
участю працівників місцевих органів Державного департаменту з
нагляду за охороною праці (далі - Держнаглядохоронпраці). 2.2.14. Забороняється продовження проходки вертикальної
виробки після спорудження її устя без попереднього перекриття на
нульовій позначці, а також проходка і поглиблення ствола (шурфу)
без захисту помостом працівників, що перебувають у вибої, від
можливого падіння предметів зверху. Крім того, вибій поглиблюваного ствола повинен бути
ізольований від діючих підйомів робочого горизонту запобіжним
пристроєм (помостом або ціликом). Запобіжні пристрої розраховуються на падіння вантажу, що
піднімається (спускається), маса якого приймається згідно з табл.
2.3.
Таблиця 2.3------------------------------------------------------------------ | Вид підйомного механізму |Розрахункова маса | | |вантажу, що падає | |------------------------------------------+---------------------| |1. Клітьовий, оснащений парашутами і |Сумарна маса вантажу,| |гальмівними канатами або при |збільшена в 1,5 раза | |багатоканатній підвісці клітей з | | |кількістю головних канатів чотири і | | |більше | | |------------------------------------------+---------------------| |2. Скіповий з багатоканатною машиною і |Половина маси | |кількістю головних канатів чотири і більше|вантажу скіпа | |------------------------------------------+---------------------| |3. Решта видів підйомів |Маса навантаженої | | |підйомної посудини | ------------------------------------------------------------------
Помости в стволі (шурфі) повинні споруджуватися за проектами,
затвердженими технічним керівником будівельної організації
(шахти), що виконує роботу. Забороняється виймання запобіжного
цілика або розбирання помосту в поглиблюваному стволі без проекту,
погодженого з головним інженером шахти і затвердженого головним
інженером будівельної організації, що виконує роботи. 2.2.15. Під час видачі породи цебрами ствол повинен
відкриватися лише в частині, потрібній для пропуску цебер, при
цьому ляди повинні відкриватися тільки в момент проходження
останніх. Конструкція ляд повинна виключати падіння у ствол породи чи
інших предметів під час розвантаження цебер, отвір для пропускання
цебер повинен мати по периметру суцільну огорожу. Для забезпечення безпечного пропускання цебер і вантажів
через отвори помостів, подачі сигналів і спостереження за
прийманням, розвантаженням і відправленням цебер у вибої і на
помости повинні призначатися відповідальні особи. У рукоятника-сигналіста поруч з кнопками управління
прохідницькими лебідками повинен бути пристрій аварійного
відключення прохідницьких лебідок. 2.2.16. Забороняється перебування людей у вибої ствола
(шурфа) та виконання інших робіт під час заміни або
перепанцирування каната, заміни підйомної посудини, а також
навішування і зняття технологічних трубопроводів. Бетонопроводи повинні бути закріплені додатковим суцільним
канатом по всій довжині. Роботи з ліквідації "затору" бетону в
трубопроводі повинні виконуватися під керівництвом посадової особи
за відсутності людей нижче "затору". 2.2.17. Отвори майданчиків розміщення технологічного
обладнання в копрах повинні мати ляди або огорожі заввишки не
менше ніж 1600 мм, які в нижній частині повинні бути суцільними на
висоту, не меншу за 300 мм. Нульовий розвантажувальний і підшківний майданчики повинні
бути освітлені відповідно до встановлених норм освітленості. 2.2.18. Привибійна частина ствола, що проходиться або
поглиблюється, обладнується підвісним або крокуючим помостом.
Одноповерхові підвісні помости повинні бути підвішені до каната не
менше ніж у чотирьох місцях; дво- або багатоповерхові помости
повинні кріпитися до каната так, щоб у разі їх переміщення не
порушувалася горизонтальна стійкість і виключалася можливість
заклинювання. 2.2.19. У разі переміщення крокуючого помосту по стволу люди
у вибої ствола і на помості повинні бути відсутні, за винятком
машиніста і двох його помічників, що беруть участь у переміщенні
помосту. При цьому машиніст повинен перебувати біля пульта
управління, а його помічники - на поверхах з опорними ригелями для
візуального контролю положення ригелів і стану лунок у бетонному
кріпленні ствола. 2.2.20. У разі кріплення ствола тюбінговими кільцями: а) установлення тюбінгів повинно проводитися з робочого
підвісного помосту або безпосередньо з вибою; б) у разі установлення основних вінців повинен складатися акт
огляду та надійності пікетажу; в) під час укладення тюбінга на місце дозволяється звільняти
його від захвату лише після його закріплення не менше ніж двома
болтами; г) установлення сегмента при одному підйомі повинно
здійснюватися за допомогою допоміжних лебідок або поліспастів і
блоків, укріплених у стволі. Допоміжні лебідки повинні бути
установлені на поверхні або на помості, що влаштовується на
ділянці ствола, закріпленій постійним кріпленням; ґ) у разі подачі цементного розчину в затюбінговий простір
допустимий тиск його нагнітання повинен бути установлений проектом
виконання робіт. Величина незацементованого закріпленого простору
не повинна перевищувати однієї західки. 2.2.21. У разі паралельного ведення проходки ствола і
зведення постійного кріплення з підвісного помосту останній
повинен мати верхній поверх для захисту працюючих на помості від
можливого падіння предметів зверху. Зазор між помостом і споруджуваним кріпленням ствола,
опалубкою або щитом-оболонкою, рахуючи від виступних ребер кружал,
повинен бути не більшим за 120 мм і під час роботи повинен щільно
перекриватися, для чого в конструкції помосту або щита-оболонки
повинні бути передбачені спеціальні пристрої. При суміщеній схемі проходки зазор між помостом і кріпленням
ствола повинен бути не більшим за 400 мм, при цьому на всіх
поверхах помосту по його периметру повинна бути гратчаста огорожа
заввишки не менше ніж 1400 мм. Нижня частина огорожі повинна мати
спеціальну металеву обшивку заввишки не менше ніж 300 мм. Отвори для розтрубів між поверхами помосту повинні бути
відшиті металевою сіткою з вічком, не більшим ніж 40 х 40 мм. У
нижній частині розтруба, у місцях прилягання сітки до помосту
обшивка виконується суцільною огорожею заввишки не менше ніж 300
мм. Висота розтруба над верхнім поверхом помосту повинна бути не
меншою за 1600 мм. Для подачі сигналів під час пропускання цебра
на вибій у прохідника-помостового повинен бути установлений
звуковий сигналізатор. Прохідницькі помости повинні бути обладнані оглядовими
щілинами, що дозволяють прохідникові, відповідальному за
пропускання цебер і вантажів через розтруби, бачити становище у
вибої та обладнання, розташоване нижче помосту. 2.2.22. Роботи з переміщення помостів, щита-оболонки,
металевої опалубки, трубопроводів і кабелів повинні виконуватися
під керівництвом посадової особи згідно з планом заходів,
затвердженим головним інженером шахтобудівельного управління
(шахти). Переміщення помостів, щита-оболонки, металевої опалубки,
трубопроводів і кабелів повинно виконуватися за сигналами, що
подаються за схемою: помост - нульовий майданчик - центральний
пульт управління лебідками (лебідкою). Забороняється експлуатація помостів без розпору. 2.2.23. Величина відставання кріплення або нижньої кромки
опалубки від вибою і підірваної гірничої маси встановлюється
проектом провадження робіт на проходку або поглиблення ствола. У слабких і нестійких породах ця відстань не повинна
перевищувати 1,0-1,5 м, а в проектах ведення робіт повинні
передбачатися додаткові заходи безпеки, спрямовані на попередження
обвалення порід. 2.2.24. Армування ствола повинно виконуватися зі спеціальних
помостів або інших пристроїв. Проект виконання робіт з одночасного
армування ствола і монтажу копра або устаткування в ньому повинен
передбачати спеціальне перекриття ствола. Під час армування ствола забороняється використовувати
підвісні люльки як підйомні посудини, а також спускати матеріали й
елементи армування під цебрами, що не мають спеціальних підвісних
пристроїв заводського виготовлення, випробуваних у встановленому
порядку, із зазначенням у паспорті на цебер максимально
допустимого навантаження на ці пристрої. 2.2.25. Забороняється підтоплювання ствола, розташованого на
гірничому відводі діючої шахти, без погодження з головним
інженером шахти, проектною організацією і органом
Держнаглядохоронпраці.
2.3. Очисні роботи
2.3.1. Виймання вугілля в очисних вибоях повинно
здійснюватися відповідно до паспорта виїмкової дільниці із
застосуванням комплексу заходів щодо запобігання всім небезпечним
і шкідливим виробничим факторам. Паспорти виїмкових дільниць на пластах з важкокерованими
боковими породами та відробки окремих виїмкових дільниць (ціликів)
на поверхах, що лежать вище, повинні затверджуватися з урахуванням
рекомендацій постійно діючої комісії з управління гірничим тиском. 2.3.2. Забороняється ведення експлуатаційних робіт більше ніж
у двох суміжних поверхах. 2.3.3. Усе устаткування комплексно-механізованих очисних
вибоїв (мехкріплення, конвеєри, виймальні машини та ін.) повинне
пройти передпускове налагодження перед прийняттям виїмкової
дільниці до експлуатації. Під час експлуатації налагодження
належить проводити регулярно в терміни, установлені інструкцією
підприємства-виробника. 2.3.4. Ведення очисних робіт до первинної посадки основної
покрівлі, первинна посадка основної покрівлі, а також підхід вибою
до технічних меж виїмкової дільниці повинні проводитися згідно із
заходами, передбаченими паспортом виїмкової дільниці. Факт первинної посадки основної покрівлі оформляється актом,
який затверджується головним інженером шахти. 2.3.5. У випадку зупинення робіт в очисній виробці на час
понад добу повинні бути вжиті заходи щодо запобігання обваленню
покрівлі в привибійному просторі, загазуванню чи затопленню.
Відновлення робіт допускається з дозволу головного інженера шахти
після огляду очисної виробки посадовими особами або спеціалістами. 2.3.6. У процесі роботи повинна проводитися перевірка
стійкості покрівлі у вибої шляхом огляду й обстукування. У разі
наявності ознак небезпеки обвалення покрівлі вибою або сповзання
підошви на крутих пластах необхідно вибрати гірничу масу, що
відшарувалася, і встановити додаткове кріплення. 2.3.7. Ширина вільного проходу людей в лавах, оснащених
механізованими кріпленнями, повинна бути не меншою за 0,7 м,
висота - не меншою за 0,5 м. У лавах з індивідуальним кріпленням
повинен підтримуватися вільний прохід завширшки не менше ніж 0,7
м. 2.3.8. У лавах, обладнаних механізованими комплексами,
вузькозахватними комбайнами і струговими установками, вздовж
конвеєра повинен бути установлений гучномовний зв'язок з
приймально-передавальними пристроями, установленими через кожні 10
м, а також у штреках (хідниках) на їх сполученнях з лавою. 2.3.9. На пластах з кутом падіння 20 град. і вище, а також в
умовах можливого сповзання виймальних машин по підошві під впливом
власної ваги, робота їх дозволяється тільки із застосуванням
запобіжної лебідки з дистанційним умиканням. При роботі комбайнів, що рухаються по рамі конвеєра,
запобіжні лебідки або інші рівноцінні пристрої, допущені до
експлуатації Держнаглядохоронпраці, повинні застосовуватися на
пластах з кутами падіння 9 град. і вище. Забороняється перебування людей в лаві нижче комбайна: а) під час спускання широкозахватних комбайнів на пластах з
кутом падіння понад 20 град.; б) під час роботи і спускання вузькозахватних комбайнів на
пластах з кутом падіння понад 25 град., за винятком лав, що
оснащені механізованим кріпленням, обладнаним огорожею, що
перешкоджає потраплянню кусків вугілля чи породи в місце
перебування людей. У разі двокомбайнового виймання пересування комбайнів по
одному тяговому ланцюгу дозволяється лише із застосуванням
спеціальних пристроїв секціонування, що виключають складання
тягових зусиль у ланцюгу. Місця кріплення ланцюга на пристроях
секціонування повинні бути чітко позначені, щоб їх було видно
машиністам комбайнів. Одночасна робота двох комбайнів з ланцюговою
подачею допускається лише на пластах з кутом падіння меншим за 9
град. 2.3.10. Забороняється перебування і переміщення людей під час
роботи стругової установки: а) між стояками першого ряду кріплення і конвеєром або вибоєм
лави; б) на відстані, меншій за 1 м по падінню пласта від
спрямовувальних балок або інших пристроїв закріплення приводних
головок; в) у нішах на відстані, меншій за 1,5 м від тягового ланцюга
струга або секції конвеєра. Під час підтягування стругової установки за підняттям пласта
забороняється проводити інші роботи в лаві. 2.3.11. Виймання надштрекових ціликів біля вентиляційних
штреків одночасно (по одній лінії) з відробкою лав
нижчерозташованого поверху допускається лише при кутах падіння
пласта до 30 град. і за наявності оконтурювальних штреків
(просіків). 2.3.12. Доставка вугілля із очисної виробки до
навантажувального пункту за наявності ціликів над штреком на
пологих і похилих пластах допускається лише на передні печі або
гезенки. У разі підходу очисних виробок до технічних меж і охоронних
ціликів може проводитися доставка вугілля з лави до
навантажувального пункту на задні печі або гезенки відповідно до
заходів, затверджених головним інженером шахти. 2.3.13. У разі відробки за простяганням пластів з кутами
падіння понад 25 град. обов'язкове застосування біля вибою
запобіжних помостів. У разі транспортування вугілля самопливом
повинні бути встановлені гасники швидкості, а в місцях вигинів
лави - огороджувальні пристрої. Забороняється проводити виймання вугілля в уступі відбійним
молотком у напрямку знизу вверх, а також працювати в уступах без
рятувальних ніш у кутках уступів. 2.3.14. Вугле- і породоспускні скати (гезенки, печі) повинні
бути забезпечені засобами для їх розбучування. Перепуск
застряглого вугілля в гезенках, свердловинах, печах і скатах
самопливом дозволяється проводити згідно зі спеціальними заходами. 2.3.15. У лавах на пластах з кутом падіння понад 18 град.
забороняється доставка лісоматеріалів конвеєрами, не обладнаними
спеціальними пристроями для утримування лісоматеріалів. 2.3.16. В очисних виробках повинно застосовуватися
механізоване або індивідуальне кріплення з характеристиками, що
відповідають гірничо-геологічним умовам. Постійне індивідуальне кріплення повинно складатися з
однотипних стояків з однаковими характеристиками за несучою
здатністю. Тип, конструкція й параметри кріплення очисного вибою
визначаються паспортом виїмкової дільниці. 2.3.17. У разі застосування в очисній виробці дерев'яного
кріплення повинен бути незнижуваний змінний запас кріпильних
матеріалів, що розміщується поблизу вибою. У разі застосування в очисному вибої індивідуального
металевого кріплення необхідно мати запас цього кріплення, не
менший за 5 %. 2.3.18. Під час виймання вугілля вузькозахватними комбайнами
і стругами індивідуальне металеве кріплення повинно
застосовуватися з консольними металевими верхняками. Допускається
застосування інших видів кріплення, що забезпечують надійне
підтримання покрівлі в привибійному просторі, особливо за
комбайном у місці вигину конвеєра. У лавах, закріплених металевим кріпленням, дозволяється
застосування дерев'яних верхняків, а дерев'яних стояків - як
контрольних. 2.3.19. Сполучення очисних виробок з відкатними (конвеєрними)
та вентиляційними штреками (бремсбергами, уклонами, хідниками та
ін.) повинні бути закріплені механізованим пересувним кріпленням.
Застосування іншого виду кріплення допускається у разі
неможливості застосування механізованого пересувного кріплення.
Конструкція спеціальних видів кріплення сполучень помічається в
паспорті виїмкової дільниці. 2.3.20. У комплексно-механізованих лавах допускається
застосування індивідуального металевого кріплення на кінцевих
ділянках, а також дерев'яного в місцях викладення бутових смуг і в
місцях геологічних порушень. Застосування дерев'яного кріплення в лавах з індивідуальним
металевим кріпленням допускається в місцях геологічних порушень і
на кінцевих ділянках у місцях викладення бутових смуг або зведення
інших споруд для підтримання сполучень очисних вибоїв з виробками,
що прилягають. 2.3.21. Заходи, що забезпечують безпеку робіт, пов'язаних з
посадкою покрівлі, повинні включатися в паспорт. Пересування секцій механізованого кріплення на пластах з
кутом падіння понад 35 град. дозволяється проводити в напрямку
знизу вверх. При куті падіння пласта понад 15 град. проводити вибивання
кріплення під час посадки покрівлі в лаві дозволяється в напрямку
знизу вверх. Забороняється ведення інших робіт нижче місця пересування
посадочного кріплення у разі посадки покрівлі на похилих,
крутопохилих та крутих пластах. 2.3.22. У лавах з індивідуальним кріпленням працівники,
зайняті на посадці покрівлі, повинні перебувати в закріплених
місцях. В органному кріпленні повинні залишатися вікна завширшки
не менше ніж 0,7 м на відстані не більше ніж 5 м одне від одного. У лавах, закріплених дерев'яним кріпленням, на пластах з
кутом падіння, не вищим за 15 град., одночасно з посадкою покрівлі
допускається ведення інших робіт (крім підривання і роботи
механізмів, що створюють шум) за умови перебування людей на
відстані не менш як 30 м від ділянки, наміченої до посадки. У разі
посадки покрівлі не одночасно по всій довжині лави, а окремими
ділянками, кількість їх повинна бути мінімальною. Вибивання
кріплення і посадка повинні проводитися послідовно в одному
напрямку. Порядок посадки покрівлі окремими ділянками або по всій
лаві і заходи щодо безпечного ведення робіт визначаються в кожному
окремому випадку паспортом виїмкової дільниці. При застосуванні індивідуального металевого привибійного і
різального кріплення на пластах з кутом падіння до 25 град.
одночасно з посадкою допускається ведення й інших робіт у лаві на
відстані від місця посадки, що визначається паспортом. 2.3.23. Бутовий штрек повинен бути закріплений тимчасовим
кріпленням на відстані не менше ніж 3 м від його вибою. Кожний бутовий штрек повинен мати закріплений вихід у робочий
простір лави. Перед підриванням породи в бутових штреках у
робочому просторі лави по лінії відриву породи повинно бути
пробите оконтурювальне органне кріплення. У бутових штреках з верхнім підриванням і бурінням шпурів з
боку вибою на похилих, крутопохилих і крутих пластах, де
проведення бутових смуг здійснюється самопідбучуванням, кріплення
може не проводитися. 2.3.24. При слабких, нестійких бокових породах для
забезпечення безпеки робіт повинна застосовуватися затяжка
покрівлі, а на крутих пластах - і підошви. У разі розробки пластів стелеуступним вибоєм обов'язкове
кріплення із затяжкою ніжок уступів. 2.3.25. Кріплення, вибите під час підривних робіт, зарубки і
відбою вугілля, перенесення устаткування, а також те, що вийшло з
ладу через деформацію, витікання робочої рідини чи втрату деталей,
які забезпечують безпеку його обслуговування, повинне бути
відновлене або замінене. 2.3.26. Видалення дерев'яного кріплення під час посадки
покрівлі в лавах повинно проводитися механізованим або підривним
способом. 2.3.27. У разі затримки обвалення покрівлі понад установлений
паспортом крок посадки необхідно застосовувати штучне обвалення. У
цих випадках забороняється вести роботи в лаві з видобутку вугілля
до обвалення покрівлі. Роботи щодо підготовки до штучного обвалення покрівлі
провадяться відповідно до заходів, розроблених відповідно до
рекомендацій постійно діючої комісії з управління гірничим тиском
і головним інженером шахти. Забороняється провадити одночасно очисні та посадочні роботи
в лавах довжиною до 100 м з індивідуальним кріпленням і
важкокерованою покрівлею. 2.3.28. Дільничні станції напірного гідротранспорту необхідно
розташовувати в спеціальних камерах, а при строках служби до
одного року - в нішах. Станція повинна складатися з камери
вуглесосів, приймального зумпфа корисною місткістю, не меншою за
10-хвилинну продуктивність вуглесосів, аварійного пульпозбірника. 2.3.29. Технологічні трубопроводи гідрошахт повинні
споруджуватися і експлуатуватися відповідно до Інструкції з
проектування, монтажу, випробування та експлуатації технологічних
трубопроводів гідрошахт України, затвердженої Мінвуглепромом УРСР
19.11.84. 2.3.30. У приміщенні насосних і камері вуглесосних установок
повинен бути телефон у шумоізольованій кабіні з виведеним
сигнальним пристроєм, зв'язаний безпосередньо із загальношахтною
телефонною станцією або гірничим диспетчером. 2.3.31. Перед початком роботи гідромонітора із сфери дії його
струменя люди повинні бути виведені в безпечну зону. При
автоматичному управлінні гідромонітором на підступах до сфери дії
його струменя повинні вивішуватися знаки "Вхід заборонено. Працює
гідромонітор". 2.3.32. При гідравлічному і механо-гідравлічному відбиванні
вугілля в кожному діючому очисному вибої на управлінні монітором
повинні працювати не менше двох працівників. При цьому забороняється: а) ручне управління гідромоніторами при тиску води понад 3
МПа (30 кгс/см2); б) залишати без нагляду працюючий гідромонітор з ручним і
дистанційним управлінням;в) робота на гідромоніторах без захисних пристосувань від
відбитих бризок води, кусків вугілля і породи;дистанційним управлінням;в) робота на гідромоніторах без захисних пристосувань від
відбитих бризок води, кусків вугілля і породи; г) проведення робіт у заходці при очисному вийманні до
спускання води, що накопичилася у виробленому просторі. 2.3.33. У разі непередбаченого припинення подачі води в
очисні вибої відновлення робіт з відбивання вугілля допускається
лише після промивання посаду жолобів і підошви виробки та
видалення з них гірничої маси. 2.3.34. Кожен гідромонітор повинен бути обладнаний засувкою,
вмонтованою в нього або у водопостачальний трубопровід на
відстані, не більшій за 50 м від гідромонітора. У місці встановлення засувки при її закритті повинно
вивішуватися табло "Не відкривати! Працюють люди!" 2.3.35. Вмикання і вимикання технологічних насосів, а також
відкривання і закривання засувок на технологічних водоводах
повинно провадитися з дозволу гірничого диспетчера, за винятком
аварійних випадків. 2.3.36. Під час проведення збійок між виїмковими печами або
штреками гідравлічним способом люди з виїмкового штрека або печі,
на які проводяться збійки, повинні бути виведені, а на відстані 20
м по обидва боки від місця виходу збійок повинні бути установлені
знаки "Вхід заборонено". 2.3.37. При високонапірному гідровідбиванні напрям
гідромоніторного струменя не повинен бути протилежним напрямові
руху повітря за рахунок загальношахтної депресії. 2.3.38. Провітрювання очисних вибоїв повинно здійснюватися за
рахунок загальношахтної депресії за допомогою збійок або
свердловин, що проводяться на сусідній штрек або піч. При відробці
пластів пологого і похилого падіння відстань між збійками
(свердловинами) залежно від характеристики порід покрівлі повинна
встановлюватися за умови забезпечення очисного вибою розрахунковою
кількістю повітря і не повинна перевищувати 30 м. На пластах
середньої потужності нижній рівень вентиляційної свердловини
повинен бути розташований вище рівня підошви виїмкової печі
(штреку) не менше ніж на 0,5 м. На одній виїмковій дільниці дозволяється мати не більше трьох
обладнаних для ведення очисного виймання суміжних очисних вибоїв,
провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії послідовно з
підсвіженням. Попереду очисних вибоїв допускається не більше двох
резервних печей (штреків), провітрюваних за рахунок
загальношахтної депресії. 2.3.39. У разі провітрювання очисних вибоїв за рахунок
загальношахтної депресії за допомогою збійок або свердловин, крім
діючих (по яких іде вихідний струмінь із вибою), повинно бути
проведено перед очисним вибоєм не менше однієї резервної збійки
або свердловини. 2.3.40. У разі забучування виробок або пульпоспускних труб
вугільною пульпою люди з небезпечної зони повинні бути виведені та
виставлені пости для запобігання входженню людей в цю зону. Розбучування виробок дозволяється провадити лише після
повного дренажу води із скупчення гірничої маси. Розбучування виробок і пульпоспускних труб повинно
провадитися за заходами, затвердженими головним інженером шахти. 2.3.41. Стан пульпопропускних виробок, посадів жолобів і
пульпоперепускних труб повинен перевірятися гірничим майстром
щозмінно, начальником дільниці або його заступником (помічником) -
щодобово. 2.3.42. У виробках, що з'єднують камеру гідропідйому з
виробками приствольного двору, обов'язкове установлення
водонепроникних дверей.
2.4. Додаткові вимоги безпеки при розробці пластів,схильних до газодинамічних явищ
2.4.1. Віднесення пластів до небезпечних і загрозливих за
раптовими викидами вугілля і газу та схильних до гірничих ударів,
а також ведення гірничих робіт на таких пластах повинно
проводитися відповідно до Інструкції з безпечного ведення гірничих
робіт на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля,
породи і газу (далі - НАОП 1.1.30-5.06-89), затвердженої
Держгіртехнаглядом СРСР та Мінвуглепромом СРСР 18.04.89, та
Інструкції з безпечного ведення гірничих робіт на шахтах, що
розробляють пласти, схильні до гірничих ударів (далі - НАОП
1.1.30-5.07-88), затвердженої Мінвуглепромом СРСР 18.11.88. 2.4.2. Проекти будівництва і реконструкції шахт, підготовки
нових горизонтів повинні містити спеціальний розділ, що передбачає
технічні й технологічні рішення, спрямовані на відвернення
газодинамічних явищ, і бути погоджені з МакНДІ та Донецьким
науково-дослідним вугільним інститутом (далі - ДонВУГІ). 2.4.3. Щорічно, до затвердження планів розвитку гірничих
робіт, комісія під головуванням технічного директора виробничого
об'єднання (компанії та ін.) або головного інженера самостійної
шахти в складі представників МакНДІ та НДІГС, органу
Держнаглядохоронпраці, басейнових технологічних (ДонВУГІ і
Донецький науково-дослідний інститут (далі - ДонНДІ)) і
маркшейдерського (Український науково-дослідний інститут гірничої
геомеханіки і маркшейдерської справи (далі - УкрНДМІ) інститутів
визначає для кожної шахти й затверджує перелік і порядок відробки
особливо викидонебезпечних шахтопластів або дільниць;
викидонебезпечних, загрозливих, захисних шахтопластів;
викидонебезпечних порід; перехід створів; необхідність
застосування прогнозу і способів запобігання викидам, а також
місця закладення розсічних печей (гезенків) на незахищених
викидонебезпечних пластах. 2.4.4. У разі виявлення ознак, що передують раптовому
викидові або гірничому ударові, всі працівники та керівники в
зміні повинні бути виведені з виробки в безпечне місце, а
електроенергія вимкнена. Відновлення робіт може бути здійснене за
письмовим дозволом головного інженера шахти або шахтобудівельного
управління (далі - ШБУ). 2.4.5. Щорічно на розкриття, проведення підготовчих виробок і
ведення очисних робіт на викидонебезпечних і загрозливих пластах
повинен бути складений комплекс заходів щодо боротьби із раптовими
викидами вугілля, породи і газу, який погоджується з МакНДІ і
затверджується головним інженером шахти. На підставі комплексу заходів розробляють паспорти розкриття
пласта, а також заходи щодо боротьби із викидами для включення в
паспорт виїмкової дільниці, проведення та кріплення виробок. Комплекс заходів, діючі паспорти проведення і кріплення
виробок і паспорти виїмкових дільниць повинні бути погоджені
МакНДІ і затверджені до початку календарного року, а нововведені -
до початку роботи. 2.4.6. При застосуванні суцільної системи розробки на
незахищених викидонебезпечних крутих і крутопохилих пластах вибій
відкатного штреку повинен випереджати очисний вибій (рахуючи від
першого уступу лави або нижнього сполучення лави зі штреком) не
менше ніж на 100 м. Просіки (нижні печі) повинні випереджати
очисний вибій не менше ніж на 20 м. На пологих і похилих пластах при суцільній системі розробки
допускається проведення відкатного (конвеєрного) штреку по вугіллю
одним вибоєм з лавою або з випередженням, не меншим за 100 м. 2.4.7. Закладення польових виробок необхідно проводити на
відстані не менше ніж 5 м від викидонебезпечних пластів, рахуючи
за нормаллю. У разі проведення польової виробки буропідривним способом
режим струсного підривання вводять при наближенні до пласта на
відстань, що дорівнює 3 м за нормаллю. 2.4.8. Підготовчі й очисні роботи в установлених прогнозом
небезпечних зонах необхідно проводити із застосуванням способів
відвернення раптових викидів вугілля і газу та контролю за їх
ефективністю або струсним підриванням відповідно до вимог
Інструкції із застосування струсного підривання у вугільних шахтах
України, затвердженої Держнаглядохоронпраці 01.11.93. 2.4.9. Для виконання локальних способів відвернення раптових
викидів вугілля і газу та струсного підривання виділяється
спеціальна зміна. 2.4.10. На незахищених викидонебезпечних пластах підготовчі
виробки з кутами нахилу понад 10 град. повинні проводитися в
напрямку зверху вниз. В аварійних випадках (із введенням в дію плану ліквідації
аварій) допускається проведення виробки з кутами нахилу понад
10 град. в напрямку знизу вверх відбійними молотками із
застосуванням способів відвернення викидів вугілля і газу,
контролю за їх ефективністю та заходів щодо забезпечення безпеки
робіт. У захищених зонах похилі виробки можна проводити знизу вверх
за умови дотримання вимог безпеки для газових шахт. 2.4.11. Виймання вугілля в очисних вибоях пологих і похилих
викидонебезпечних пластів проводиться самозарубними комбайнами або
струговими установками. У разі застосування несамозарубних комбайнів виймання вугілля
в нішах проводиться вибурюванням, відбійними молотками або
струсним підриванням. Виймання вугілля вузькозахватними комбайнами слід провадити
за однобічною схемою. Виймання вугілля за двобічною схемою
допускається в безпечних зонах, установлених поточним прогнозом, а
також у зонах, оброблених способами відвернення раптових викидів,
з контролем за їх ефективністю. 2.4.12. Управління покрівлею в очисних вибоях
викидонебезпечних пластів повинно провадитися повним обваленням
або повним закладанням виробленого простору. Застосування інших
способів управління покрівлею допускаються за погодженням з
ДонВУГІ (ДонНДІ) і МакНДІ.
2.5. Утримання і ремонт виробок
2.5.1. Технічний стан горизонтальних і похилих виробок діючих
(що будуються, реконструюються, ліквідуються) шахт повинен
перевірятися посадовими особами дільниць, у віданні яких вони
перебувають: гірничими майстрами дільниць - щозмінно, начальниками
або заступниками (помічниками) начальників дільниць - щодобово,
гірничими майстрами дільниць ВТБ - при контролі ними стану
рудникової атмосфери. 2.5.2. Працівники зобов'язані вживати негайних заходів щодо
відновлення вибитого або порушеного кріплення, а у виробках без
кріплення або з анкерним кріпленням - щодо видалення кусків породи
і вугілля, що відшарувалися з боків і покрівлі. Кріплення та армування вертикальних, похилих (понад 45 град.)
стволів і свердловин, обладнаних підйомними установками, повинні
оглядатися: щодобово - спеціально призначеними особами, раз на
тиждень - механіком підйому, не рідше одного разу на місяць -
головним механіком і одного на квартал - головним інженером шахти.
Кріплення похилих (до 45 град.) стволів щозмінно оглядається
гірничими майстрами, щодобово - начальниками дільниць або їх
заступниками (помічниками), у віданні яких вони перебувають, і
один раз на квартал - головним інженером шахти. Результати огляду
й заходи, що приймаються щодо усунення порушень, заносяться
перевіряльниками в Книгу огляду стволів шахт, затверджену наказом
Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. У період будівництва (реконструкції, поглиблення) шахти
кріплення та армування стволів при їх проходці, поглибленні й
експлуатації повинні оглядатися начальником або головним інженером
шахтопрохідницького (шахтобудівельного) управління не рідше одного
разу на місяць. Крім того, армування повинно оглядатися головним
або старшим механіком не рідше двох разів на місяць, а механіком
підйому - не рідше одного разу на тиждень. У проектах будівництва головних стволів шахт повинно бути
передбачене спостереження за станом кріплення в процесі
будівництва за допомогою контрольно-вимірювальних пристроїв.
Спостереження за станом кріплення покладається на маркшейдерську
службу організації, що здійснює будівництво. Після виконання ремонтних робіт ствол повинен бути детально
оглянутий посадовою особою, відповідальною за ремонт, і проведені
пробні спускання і підіймання посудин при відсутності в них людей
і вантажів. У вертикальних стволах у терміни, установлені головним
інженером шахти, але не рідше ніж один раз на два роки, повинні
проводитися вимір зазорів і профільна зйомка армування. 2.5.3. У разі перекріплення виробки з метою збільшення
поперечного перерізу або при заміні кріплення, що стало
непридатним, не дозволяється одночасно видаляти більше двох рам
(арок). Рами (арки), що знаходяться попереду і позаду тих, що
видаляються, повинні бути тимчасово посилені розпірками чи
стояками і розшиті. Перекріплення виробок повинно провадитися за паспортом,
затвердженим головним інженером шахти, з яким знайомлять під
розписку гірничих майстрів і працівників. Перекріплення сполучень
штреків з квершлагами, бремсбергами, уклонами, камерами, хідниками
повинно провадитися, крім того, в присутності змінного керівника
робіт на дільниці. У разі перекріплення і ремонтних робіт у горизонтальних
виробках з локомотивною відкаткою повинні бути виставлені світлові
сигнали і попереджувальні знаки "Ремонтні роботи" на відстані
довжини гальмівного шляху, але не менше за 80 м в обидва боки від
місця роботи. Забороняється знімати сигнали і знаки, що огороджують місце
перекріплення виробок і ремонтних робіт, до повного закінчення
робіт і перевірки стану колії. 2.5.4. Роботи з ліквідації завалів в очисних і підготовчих
виробках (незалежно від розміру завалу по довжині виробки) повинні
проводитися відповідно до спеціальних заходів, затверджених
головним інженером шахти. Місця завалів наносяться на плани
гірничих виробок. 2.5.5. Під час проведення ремонтних робіт у вертикальних і
похилих виробках забороняється підняття (спускання) і пересування
по них людей, не зайнятих ремонтом. Забороняється одночасно проводити ремонтні роботи в
зазначених виробках більше ніж в одному місці, за винятком виробок
з кутом нахилу до 18 град.. У разі спускання і піднімання вантажів, призначених для
ремонту стволів, уклонів і бремсбергів, повинна бути обладнана
сигналізація від осіб, що приймають вантаж, до
рукоятника-сигналіста або машиніста підйомної установки. 2.5.6. Ремонт похилих відкатних виробок з безкінцевою
відкаткою дозволяється проводити лише при звільненні каната від
вагонеток. Допускається залишати вагонетки, призначені для ремонту
виробки, при умові їх надійного закріплення, а у виробках з
кінцевою канатною відкаткою, крім того, прикріплення їх до
тягового каната. 2.5.7. У проекті з ремонту ствола повинно передбачатися: а) перекриття ствола нижче місця ремонту запобіжним помостом,
що виключає падіння в ствол кусків породи, елементів кріплення,
армування та інструментів; б) перекриття ствола на висоті не більше ніж 5 м від місця
роботи для захисту працюючих від предметів, що можуть випадково
падати зверху; в) проведення робіт з укріпленого нерухомого або підвісного
помосту. З цього помосту до помосту драбинного відділення повинна
бути підвісна драбина. Працюючі на ремонті ствола повинні використовувати запобіжні
пояси. 2.5.8. Під час проведення будь-яких робіт у зумпфі рух
підйомних посудин по стволу повністю припиняється, а працюючі в
зумпфі повинні бути захищені від падіння предметів зверху. 2.5.9. Розкриття та відновлення стволів і шурфів старих шахт
проводиться за проектом, погодженим з ДВГРС та органом
Держнаглядохоронпраці.
2.6. Попередження падіння людей і предметів у виробки
2.6.1. Устя діючих вертикальних і похилих виробок та тих, що
проходяться (стволів, шурфів та ін.), обладнаних підйомними
установками, повинні бути огороджені з неробочих боків стінками
або металевою сіткою заввишки не менше ніж 2,5 м, а з робочих
боків мати грати або двері, обладнані пристроєм блокування, що
включає сигнал "стоп" у машиніста при відкритих дверях. Кріплення устів стволів, шурфів та інших вертикальних і
похилих виробок, не обладнаних підйомом, повинно виступати над
поверхнею не менше ніж на 1 м у напрямку виробки. Устя повинні перекриватися лядами або гратами, жорстко
закріпленими на кріпленні, з надійними запорами. Зумпфи стволів повинні мати огородження для запобігання
падінню в них людей. У разі пересічення вертикальної виробки з горизонтальною для
переходу людей повинна бути проведена обхідна виробка.
Дозволяється обладнання проходу під драбинними відділеннями. 2.6.2. Устя виробок з кутом нахилу понад 25 град. у місцях їх
сполучень з горизонтальними виробками повинні бути огороджені або
перекриті міцними помостами, лядами або металевими гратами. У разі ліквідації цих виробок устя їх повинні бути перекриті
помостами й огороджені. 2.6.3. Під щитовим перекриттям при щитовій системі виймання
металеві грати повинні бути підвішені до перекриття, при цьому
найближча до цілика вуглеспускна піч повинна бути перекрита
гратами на рівні підошви вхідної збійки. Решта збійок між ходовою
і вуглеспускною печами повинні ізолюватися. 2.6.4. Перед устями стволів при піднятті в цебрах як на
нижньому, так і на верхньому приймальному майданчиках повинні бути
установлені перегородки для опори рукоятників і цеберників. При
відсутності механічного приводу для відкривання ляд рукоятники і
цеберники повинні працювати із запобіжними поясами. 2.6.5. Драбинні відділення стволів і шурфів повинні бути
ізольовані від інших відділень дощатою або металевою перегородкою,
пришитою з внутрішнього боку по всій довжині виробки всуціль чи
врозгін з проміжками, не більшими за 0,1 м.
2.7. Ліквідація виробок і шахт
2.7.1. Ліквідація шахт повинна провадитися відповідно до
вимог Інструкції про порядок ліквідації і консервації підприємств
з видобутку корисних копалин, затвердженої постановою
Держгіртехнагляду СРСР N 28 від 11.07.85. Гірничі виробки, що ліквідуються, які мають вихід на поверхню
(вертикальні стволи, шурфи і свердловини діаметром 200 мм і
більше), повинні повністю засипатися негорючими, нетоксичними
матеріалами (за винятком глини) на підставі висновку НДІГС, а
потім перекриватися залізобетонними помостами. При розробці проектів ліквідації шахт потрібно передбачити
заходи із: а) запобігання можливому проникненню на поверхню метану й
інших газів; б) попередження зсуву земної поверхні після ліквідації шахти; в) оцінки небезпеки і запобігання зараженню токсичними
речовинами атмосфери, поверхневих вод і сусідніх шахт; г) оцінки небезпеки і запобігання можливості підтоплення
земної поверхні і сусідніх шахт. Перед здаванням-прийманням шахти, що закривається на
ліквідацію, все стаціонарне устаткування і машини, потрібні для
ліквідації, повинні бути збережені, приведені в працездатний стан,
пройти ревізію і наладку, установлену нормативними документами. На час ліквідації виробок устя їх повинні огороджуватися. Ліквідація вертикальних стволів та їх ізоляція від діючих
виробок повинні провадитися за проектом, затвердженим технічним
директором виробничого об'єднання (концерну, компанії, самостійної
шахти) і погодженим з органом Держнаглядохоронпраці, а ліквідація
шурфів, свердловин великого діаметра - за проектом, затвердженим
головним інженером шахти і погодженим з місцевим органом
Держнаглядохоронпраці. Устя ліквідованих похилих виробок, що мають вихід на земну
поверхню, повинні бути закриті цегляними, кам'яними або бетонними
перемичками. При засипці вертикального вентиляційного і до закриття устя
похилого вентиляційного стволів обов'язкове улаштування
ізоляційної перемички на сполученні ствола з каналом вентилятора з
оформленням акта на приховані роботи. 2.7.2. Похилі і горизонтальні гірничі виробки, що мають вихід
на земну поверхню, ліквідуються шляхом установлення двох
ізолювальних цегляних, кам'яних або бетонних перемичок, одна з
яких установлюється на глибині від земної поверхні, не меншій за
десятикратну повну висоту виробки начорно, а друга - за 10 м від
устя виробки. Ділянка виробки між перемичками і решта частини до
земної поверхні повинні бути повністю засипані негорючим
матеріалом, що має висновок НДІГС про його пожежонебезпечність. Забороняється виймання кріплення на ділянці, що заповнюється
закладним матеріалом. Похилі гірничі виробки ліквідуються за проектом, затвердженим
головним інженером шахти. 2.7.3. Устя ліквідованих виробок повинні бути огороджені
водовідвідними канавами, а при необхідності слід вживати
додаткових заходів проти затоплення діючих гірничих виробок. Ліквідовані гірничі виробки повинні бути своєчасно
відображені на планах гірничих виробок. Устя ліквідованих виробок, що мають вихід на поверхню, не
рідше одного разу на рік оглядаються комісіями, під керівництвом
головного інженера шахти. Результати виконання проекту ліквідації виробок і оглядів
оформлюються актами. 2.7.4. Погашення виробок повинно провадитися за проектом,
затвердженим головним інженером шахти, що передбачає застосування
механізмів для виймання кріплення. Забороняється виймання кріплення із стволів шахт та інших
вертикальних виробок, а також із похилих виробок з кутом нахилу
понад 30 град. Виймання кріплення з горизонтальних і похилих виробок з
кутами нахилу до 15 град. повинно здійснюватись працівниками після
проведення спеціального інструктажу з погашенням виробки в
напрямку, що має вихід до ствола шахти. Виймання кріплення в
похилих виробках з кутом нахилу від 15 град. до 30 град.
провадиться лише в напрямку знизу вверх.
3. Провітрювання підземних виробок та пилогазовий режим
3.1. Рудникове повітря та вентиляційні мережі шахт
3.1.1. Витрата повітря для провітрювання шахт повинна
визначатися відповідно до Посібника з проектування вентиляції
вугільних шахт (далі - ДНАОП 1.1.30-6.09-93), затвердженого
наказом Держнаглядохоронпраці від 20.12.93 N 131. Провітрювання
шахт повинно бути стійким. Уміст кисню в повітрі виробок, у яких перебувають чи можуть
перебувати люди, повинен становити не менш як 20 % (за об'ємом).
Уміст метану в рудниковому повітрі повинен відповідати нормам, що
вказані в табл. 3.4, а вміст діоксиду вуглецю (вуглекислого газу)
в рудниковому повітрі не повинен перевищувати: на робочих місцях
та у вихідних струменях виїмкових дільниць та тупикових виробок -
0,5 %, у виробках з вихідним струменем крила, горизонту й шахти в
цілому - 0,75 %, а під час проведення та відбудови виробок по
завалу - 1 %. Уміст водню в зарядних камерах не повинен перевищувати 0,5 %.
Повітря в діючих підземних виробках не повинно містити шкідливих
газів більше від граничної концентрації, яка вказана в табл. 3.1.
У разі застосування матеріалів чи технологічних процесів, під час
яких можливе виділення інших шкідливих речовин, повинен
здійснюватися контроль за їх умістом відповідно до вимог державних
стандартів.
Таблиця 3.1------------------------------------------------------------------ | Шкідливі гази |Гранична концентрація газу в| | |діючих виробках шахт | | |----------------------------| | |% за об'ємом | мг/м3 | |-----------------------------------+---------------+------------| |Оксид вуглецю (CO) | 0,00170 | 20 | |Оксиди азоту (у перерахунку на NO2)| 0,00025 | 5 | |Діоксид азоту (NO2) | 0,00010 | 2 | |Сірчистий ангідрид (SO2) | 0,00038 | 10 | |Сірководень (H2S) | 0,00071 | 10 | ------------------------------------------------------------------
У разі невідповідності складу повітря у виробках нормам, що
вказані в пункті 3.1.1 цих Правил, роботи повинні бути зупинені і
люди виведені на свіжий струмінь. Про це слід негайно повідомити
гірничому диспетчеру. Одночасно потрібно вжити заходів до
поліпшення якості повітря. Перед допуском людей у виробку після підривних робіт уміст
шкідливих газів, що вказані в табл. 3.1, не повинен перевищувати
0,008 % за об'ємом у перерахунку на умовний оксид вуглецю. Таке
розрідження шкідливих газів повинно досягатися не більш як за 30
хвилин після підривання зарядів. Під час перевірки достатності розрідження шкідливих продуктів
вибуху 1 л оксидів азоту приймати еквівалентним 6,5 л оксиду
вуглецю. 3.1.2. На негазових шахтах під час зупинення головних чи
допоміжних вентиляційних установок протягом більше ніж 30 хвилин
люди повинні бути виведені до виробок із свіжим струменем.
Поновлення робіт дозволяється після провітрювання та обстеження
очисних і тупикових виробок посадовими особами або спеціалістами. 3.1.3. Газовість шахт за метаном та вуглекислим газом повинна
визначатися відповідно до Інструкції з контролю складу рудникового
повітря, визначення газовості та установлення категорій шахт за
метаном (далі - ДНАОП 1.1.19-5.31-96), затвердженої наказом
Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. 3.1.4. Швидкість повітря в гірничих виробках не повинна
перевищувати величин, що вказані в табл. 3.2. При цьому середня
швидкість повітря в привибійних просторах очисних виробок усіх
шахт та в тупикових виробках газових шахт повинна бути не меншою
за 0,25 м/с, а на шахтах III категорії та вище в тупикових
виробках з проектною довжиною 75 м та більше, що проводяться по
вугільних пластах потужністю 2 м та більше, при різниці між
природною та залишковою метаноносністю пласта на ділянці
проведення виробки 5 м3/т та вище - не меншою за 0,5 м/с; під час
проходки та поглиблення вертикальних стволів і шурфів, у тупикових
виробках негазових шахт та в решті виробок, що провітрюються за
рахунок загальношахтної депресії, на всіх шахтах, окрім камер, -
не меншою за 0,15 м/с. Мінімальна швидкість повітря в камерах не
регламентується.
Таблиця 3.2------------------------------------------------------------------ |Гірничі виробки, привибійні простори, |Максимальна швидкість| | вентиляційне обладнання | повітря, м/с | |------------------------------------------+---------------------| |Вентиляційні свердловини | Не обмежена | |Стволи та вентиляційні свердловини з | | |підйомними установками, призначеними | | |тільки для піднімання людей у аварійних | | |випадках, вентиляційні канали | 15 | |Стволи для опускання та піднімання тільки | | |вантажів | 12 | |Кросинги трубчасті та типу перекидних | | |мостів | 10 | |Стволи для опускання та піднімання людей | | |і вантажів, квершлаги, головні відкатні та| | |вентиляційні штреки, капітальні та | | |панельні бремсберги та уклони | 8 | |Усі інші гірничі виробки, проведені по | | |вугіллю і породі | 6 | |Привибійні простори очисних і тупикових | | |виробок | 4 | ------------------------------------------------------------------
Проведення ремонтних робіт у стволах та пересування людей по
драбинних відділеннях дозволяється при швидкості повітря не більше
ніж 8 м/с. У привибійних просторах очисних виробок, обладнаних
комплексами, з дозволу місцевих органів Держнаглядохоронпраці
дозволяється швидкість повітря до 6 м/с за умови відсутності
людей у зоні пилового потоку, що утворюється під час роботи
комбайна, і на пластах з природною вологістю вугілля понад 8 %. У стволах при швидкості повітря, більшій за 8 м/с,
допускається проведення ремонтних робіт та виведення людей під час
аварії. 3.1.5. У шахтах, де параметри повітря за температурним
фактором відрізняються від допустимих норм, повинна
застосовуватися система технічних та санітарно-гігієнічних заходів
щодо попередження перегріву чи переохолодження організму. Устаткування для кондиціонування рудникового повітря повинно
відповідати вимогам Інструкції із застосування холодильних
установок (далі - ДНАОП 1.1.30-5.20-96), затвердженої наказом
Держгіртехнагляду від 18.01.96 N 7. 3.1.6. При стволах і штольнях, в які надходить струмінь
повітря, повинні бути калориферні пристрої, що забезпечують
підтримання температури повітря не менш як +2 град.C в 5 м від
сполучення каналу калорифера зі стволом (штольнею). Забороняється використовувати в калориферах розчини або
речовини, небезпечні для здоров'я людей у разі попадання в
повітряний струмінь. Забороняється застосування вогневих калориферів та
калориферів, у яких можливе займання метану через пошкодження
поверхні нагріву повітря чи її перегріву до небезпечної
температури. 3.1.7. Об'єднання шахт з незалежним провітрюванням в одну
вентиляційну систему дозволяється тільки за проектом, виконаним
проектним інститутом. Шахти, об'єднані в одну вентиляційну систему, повинні
обслуговуватися однією дільницею ВТБ і мати спільний план
ліквідації аварій. У виробках, що з'єднують дві шахти з незалежним
провітрюванням і не об'єднані в одну вентиляційну систему, повинні
встановлюватися глухі вибухостійкі та вогнестійкі перемички. Місця
встановлення й конструкція перемичок визначаються проектом. 3.1.8. Тимчасово зупинені виїмкові дільниці та виробки, а
також виробки, що тимчасово не використовуються, повинні
провітрюватися. Тимчасова ізоляція таких виробок допускається за
погодженням із місцевим органом Держнаглядохоронпраці. Перед
ізоляцією з виробки повинно бути вилучене все електроустаткування
та кабелі, а трубопроводи, рейки та стяжки металокріплення в місці
зведення перемички повинні бути роз'єднані та прибрані на відстані
2 м по обидва боки від перемички. Усі тупикові висхідні
свердловини на газових шахтах також повинні бути ізольовані, крім
свердловин, призначених для боротьби з раптовими викидами вугілля
та газу. Вироблені виїмкові дільниці (поля) повинні бути ізольовані. Ізоляція вироблених виїмкових дільниць (полів) або виробок,
що тимчасово зупинені та не використовуються, повинна
здійснюватися відповідно до Посібника з ізоляції вироблених
дільниць та виробок, що тимчасово зупинені і не використовуються у
шахтах, затвердженого Мінвуглепромом СРСР 10.12.76. Виробки, що не
підтримуються, які використовуються для відведення метану, повинні
бути відгороджені гратчастими перемичками. Допускається
відгородження виробок, що тимчасово не використовуються, які
провітрюються за рахунок загальношахтної депресії, гратчастими
перемичками при відсутності в них електроустаткування і кабелів. Розкривання перемичок та розгазування ізольованих виробок
повинно проводитися працівниками ДВГРС відповідно до заходів,
затверджених головним інженером шахти та погоджених із командиром
загону ДВГРС. Про розкривання ізольованих виробок головний інженер
до початку робіт повідомляє місцевому органу
Держнаглядохоронпраці. 3.1.9. Роботи у вибоях, що наближаються до виробок, у яких
можливе накопичення шкідливих або горючих газів, а також
розкривання таких виробок повинні проводитися за проектами
(паспортами), що передбачають заходи щодо захисту від прориву
газу, затвердженими головним інженером шахти. 3.1.10. Забороняється використовувати один і той самий ствол
шахти або штольню для одночасного пропуску свіжого та вихідного
струменів повітря. Ця заборона не поширюється на час проходки
стволів (штолень) та приствольних виробок до з'єднання з іншим
стволом або вентиляційною збійкою. 3.1.11. Підводити свіже повітря до діючих камер, тупикових та
очисних виробок, а також відводити повітря з них через завали та
обвали забороняється. Ця заборона не поширюється на роботи з
ліквідації аварій, погашення виробок, а також на випадки
ізольованого відводу метану з вироблених просторів. У тих
випадках, коли під час погашення виробок неможливо забезпечити
подачу свіжого повітря за рахунок загальношахтної депресії,
повинні застосовуватися вентилятори місцевого провітрювання (далі
- ВМП). 3.1.12. Кожна очисна виробка разом з тупиковими виробками, що
прилягають до неї, повинна провітрюватися відокремленим струменем
свіжого повітря. Забороняється застосування схем провітрювання виїмкових
дільниць, при яких одна і та ж виробка використовується для подачі
на виїмкову дільницю свіжого повітря і відведення з виїмкової
дільниці вихідного вентиляційного струменя. Ця заборона не
поширюється на схеми провітрювання з підсвіженням вихідного
вентиляційного струменя, а також на випадок ізоляції (погашення)
частини виробки між вхідним і вихідним струменями дільниці глухими
перемичками або перемичками з лазами для проходу
гірничорятувальників. 3.1.13. Зарядні камери та склади вибухових матеріалів повинні
провітрюватися відокремленим струменем свіжого повітря. Допускається обладнання зарядних камер без відокремленого
провітрювання за умови одночасного заряджання не більше двох
акумуляторних батарей електровозів. У цьому разі вентиляційний
струмінь, що виходить із зарядної камери, не повинен безпосередньо
(без підсвіження) надходити до очисних та тупикових виробок. Усі інші камери для машин та електрообладнання у шахтах
газових чи небезпечних за пилом повинні провітрюватися свіжим
струменем повітря; камери глибиною до 6 м допускається
провітрювати за рахунок дифузії. Вхід до камери повинен мати
ширину, не меншу за 1,5 м, та висоту, не меншу за 1,8 м, і
закриватися гратчастими дверима. Допускається обладнання таких
камер у виробках з вихідним струменем повітря, що містить не
більше ніж 0,5 % метану, крім пластів, небезпечних за раптовими
викидами вугілля та газу. 3.1.14. Провітрювання головних транспортних виробок,
обладнаних стрічковими конвеєрами, повинно бути відокремленим, або
ці виробки повинні використовуватися для відводу вихідного
вентиляційного струменя. На діючих шахтах переведення таких
виробок на відокремлене провітрювання чи використання їх для
випуску вихідного вентиляційного струменя повинно проводитися за
графіками, узгодженими з органом Держнаглядохоронпраці. До головних транспортних виробок належать виробки, призначені
для транспортування усіх видів вантажів між виїмковою дільницею та
приствольним двором або поверхнею при похилих стволах.
3.2. Вентиляційне обладнання
3.2.1. Для попередження короткого замикання вентиляційних
струменів та забезпечення реверсування повинні встановлюватися
шлюзи, кросинги та глухі перемички. Конструкція шлюзів не повинна
допускати одночасного відкривання дверей. Шлюзи, установлені у виробках, що з'єднують стволи
(подавальний та витяжний), а також призначені для попередження
закорочування вентиляційних струменів, що надходять на крило,
панель, групу виїмкових дільниць, повинні споруджуватися з
негорючих матеріалів. Допускається на крилі, панелі, дільницях
спорудження дерев'яних дверей, що мають вогнезахисне покриття. Стволи, шурфи та інші виробки, обладнані вентиляційними
установками та призначені для пересування людей і транспортування
вантажів, повинні мати шлюзи. Кожна перемичка в шлюзі повинна мати основні та реверсивні
двері (ляди), що відкриваються в протилежні боки. Вентиляційне обладнання повинно виконуватися відповідно до
типового проекту (допускається до виходу типового проекту зведення
вентиляційних споруд за паспортами, затвердженими головним
інженером шахти та узгодженими з місцевим органом
Держнаглядохоронпраці). Кожна вентиляційна споруда повинна мати номер і дошку, на
якій зазначаються нормативні й фактичні втрати повітря. Вимога про обладнання реверсивних дверей (ляд) не поширюється
на перемички з автоматизованими вентиляційними дверима (лядами). 3.2.2. У разі обладнання вентиляційних дверей відстань від
кромки состава поїзда, яка найбільш виступає, до перекладин
прорізу в перемичці повинна бути не менше за 0,5 м (за винятком
виробок, обладнаних монорейковими та підвісними канатними
дорогами), а до косяків - не менше за 0,25 м. Перемички з вікнами для регулювання кількості повітря можуть
бути дощатими. Під час зведення перемичок, призначених для
ізоляції вентиляційних струменів, слід проводити оббирання
відшарованої породи. Під час обладнання одностулкових дверей у відкатних виробках
слід передбачати у тих самих перемичках спеціальні двері завширшки
не менше ніж 0,7 м для проходу людей. У прорізах двостулкових
дверей в одноколійних виробках, якщо в перемичці немає спеціальних
дверей для проходу людей, зазор між косяком та кромкою состава
поїзда, яка виступає, з одного із боків повинен становити не менш
як 0,7 м. Така вимога не поширюється на автоматизоване шлюзове
обладнання. При депресії шлюзів 50 даПа та більше вентиляційні двері
повинні бути обладнані пристроєм, що полегшує їх відчинення. Усі вентиляційні двері (у тому числі й реверсивні) повинні
бути самозакривними й постійно зачиненими. У виробках з
інтенсивною відкаткою (шість та більше составів поїздів за зміну)
вони повинні відчинятися та зачинятися автоматично або
дистанційно. Забороняється встановлення вентиляційних дверей на ділянках
похилих виробок, обладнаних рейковим транспортом, а також
монорейковими та підвісними канатними дорогами. Вентиляційні
двері, установлені нижче ділянок виробок, по яких проводиться
відкатка, повинні бути захищені бар'єрами. Справність автоматизованих дверей повинна перевірятися
щодобово посадовими особами дільниці ВТБ чи спеціально
призначеними особами. Вентиляційні двері та перемички для них, що стають
непотрібними, повинні прибиратися. 3.2.3. Регулювання повітряних струменів у виробках
дозволяється проводити тільки за вказівкою начальника дільниці
ВТБ. Забороняється позмінне регулювання повітряних струменів.
3.3. Вентиляційні установки
3.3.1. Провітрювання підземних виробок повинно проводитися за
допомогою безперервно діючих вентиляційних установок, розташованих
на поверхні біля устів герметично закритих стволів, шурфів,
штолень, свердловин. Розміщення допоміжних вентиляційних установок
у підземних гірничих виробках допускається тільки з дозволу
Держнаглядохоронпраці. Використання підземних вентиляторів для
управління газовиділенням допускається при узгодженні з МакНДІ й
органом Держнаглядохоронпраці. 3.3.2. Головні вентиляційні установки повинні складатися не
менше ніж з двох вентиляторних агрегатів, причому один із них
повинен бути резервним. Вентилятори на газових шахтах, а також для
нових та реконструйованих установок повинні бути одного типу й
розміру. Якщо на діючих шахтах резервний вентилятор має меншу подачу,
ніж основний, то головним інженером шахти повинен бути
затверджений режим роботи шахти на випадок провітрювання резервним
вентилятором. Осьові вентилятори повинні бути обладнані гальмівними або
стопорними пристроями, що перешкоджають самочинному обертанню
ротора вентилятора. Під час проектування й експлуатації вентиляційних установок
повинні передбачатися спеціальні заходи щодо попередження
обмерзання проточної частини вентиляторів, каналів та
перемикальних пристроїв, а також заходи щодо попередження
попадання в проточну частину вентиляційної установки часток
гірничої маси (штибу) й води. Вентиляційні канали не повинні бути
захаращені сторонніми предметами й повинні очищуватися від пилу.
Вентиляційні канали повинні мати обладнаний шлюзом вихід на
поверхню. У каналі вентиляційної установки в місці сполучення зі
стволом (шурфом, свердловиною) та перед колесом вентилятора
повинні встановлюватися відгороджувальні грати заввишки не менше
ніж 1,5 м. До головних належать вентиляційні установки, що обслуговують
усю шахту або її частину (крило, блок, панель), а також
вентиляційні установки, що забезпечують провітрювання шахт у
період будівництва після збійки стволів; до допоміжних -
вентиляційні установки із терміном служби не більше трьох років,
що обслуговують один очисний вибій з прилеглими до нього
підготовчими виробками, та вентиляційні установки, призначені для
відокремленого провітрювання камер. 3.3.3. Головні вентиляційні установки повинні забезпечувати
реверсування вентиляційного струменя у всіх гірничих виробках,
провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії. Допоміжні вентиляційні установки повинні забезпечувати
реверсування вентиляційного струменя в тому випадку, коли це
передбачено планом ліквідації аварій. Переведення вентиляційних установок на реверсивний режим
роботи повинно виконуватися не більш як за 10 хвилин. Витрати повітря, що проходить по виробках у реверсивному
режимі провітрювання, повинні становити не менше за 60 % від
кількості повітря, що проходить по них у нормальному режимі. Допускається з дозволу органу Держнаглядохоронпраці зниження
кількості повітря до величини, що менша за 60 % від нормальної, за
умови, що концентрація метану в загальному вихідному струмені
шахти і в дільничних вентиляційних струменях не буде перевищувати
2,0 % при безперервному реверсивному провітрюванні шахти не менш
як 2 години. 3.3.4. Справність дії реверсивних, перемикальних та
герметизувальних пристроїв повинна перевірятися головним механіком
шахти й начальником дільниці ВТБ не рідше одного разу на місяць.
Результати перевірок заносять до Книги огляду вентиляційних
установок та перевірки реверсування, затвердженої наказом
Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. На всіх шахтах не рідше двох разів на рік (влітку та взимку),
а також у разі зміни схеми провітрювання та заміни вентиляторів
повинно проводитися реверсування вентиляційного струменя у
виробках, а також перевірка інших вентиляційних режимів відповідно
до плану ліквідації аварій. При цьому протягом періоду роботи в
режимі реверсування уміст метану у виробках, провітрюваних за
рахунок загальношахтної депресії, не повинен перевищувати 2 %.
Проводити в шахті роботи, не пов'язані з реверсуванням, крім
життєзабезпечення шахти, забороняється. Перевірка реверсування вентиляційного струменя та реверсивних
пристроїв проводиться відповідно до Інструкції з реверсування
вентиляційного струменя та перевірки дії реверсивних пристроїв
вентиляційних установок (далі - ДНАОП 1.1.30-5.21-96),
затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. Можливість реверсування вентиляційного струменя в гірничих
виробках шахт, де є ізольовані несписані пожежі, визначається
технічним директором (головним інженером) Державної холдингової
компанії (далі - ДХК), виробничого об'єднання (далі - ВО),
орендних або самостійних шахт за погодженням з органом
Держнаглядохоронпраці, Центральним штабом ДВГРС і НДІГС. Це
положення не поширюється на випадки аварійного реверсування,
передбачені планами ліквідації аварій у відповідних позиціях. 3.3.5. Вентиляційні установки повинні бути оглянуті не рідше
одного разу на добу працівниками, що призначені наказом керівника
підприємства, та не менше одного разу на місяць - головним
механіком шахти. Результати оглядів заносяться до Книги огляду
вентиляційних установок та перевірки реверсування. Не рідше одного разу на рік повинна проводитися ревізія та
наладка вентиляційних установок спеціалізованою організацією. 3.3.6. Вентиляційні установки повинні бути обладнані
апаратурою дистанційного управління й контролю відповідно до
Правил технічної експлуатації вугільних і сланцевих шахт (далі -
ПТЕ) (далі - НАОП 1.1.30-1.05-75), затверджених Мінвуглепромом
СРСР 01.05.75. Пульт дистанційного управління й контролю роботи
вентиляційної установки повинен знаходитися на поверхні шахти в
диспетчерському пункті (приміщенні оператора аерогазового контролю
(далі - АГК). Вентиляційні установки, не обладнані апаратурою дистанційного
управління й контролю, повинні обслуговуватися машиністами.
Машиніст вентиляційної установки або особа, що обслуговує пульт
управління, зобов'язаний вести Книгу обліку роботи вентиляційної
установки, затверджену наказом Держнаглядохоронпраці 18.01.96 N 7. У приміщенні вентиляційної установки повинен бути телефон у
шумоізольованій кабіні з виведеним сигнальним пристроєм, зв'язаний
безпосередньо з центральним комутатором шахти на поверхні або
гірничим диспетчером. 3.3.7. Зупинка вентиляційної установки чи зміна режиму її
роботи, крім аварійних випадків, проводиться за письмовим
розпорядженням головного інженера шахти з повідомленням начальника
дільниці ВТБ. Про раптові зупинки вентиляційної установки, які викликані її
несправністю або припиненням подачі електроенергії, гірничий
диспетчер повинен негайно довести до відома головного інженера
шахти, головного механіка, начальника дільниці ВТБ шахти,
підрозділу ДВГРС, що обслуговує шахту, та місцевого органу
Держнаглядохоронпраці. У випадку зупинки діючого вентиляторного агрегата та
неможливості пуску резервного повинні бути вжиті заходи для
створення природного провітрювання шахти. Усі види перевірок, раптових зупинок, зменшення тиску і
подачі вентиляційної установки повинні бути відображені на
діаграмних стрічках витратомірів і тягонапоромірів. Термін
зберігання стрічки - один рік. 3.3.8. У разі отримання повідомлення про можливе припинення
подачі електроенергії або про можливу перерву в роботі
вентиляційної установки гірничий диспетчер (на шахтах, що
будуються, - відповідальний черговий) зобов'язаний своєчасно вжити
заходів щодо забезпечення безпеки людей, що знаходяться в шахті. 3.3.9. На шахтах III категорії, надкатегорійних та
небезпечних за раптовими викидами в разі встановлення
електроустаткування загального призначення в приміщенні, через яке
проходить канал або дифузор вентиляційної установки, повинна бути
передбачена примусова нагнітальна вентиляція, що вмикається в разі
зупинки вентилятора.
3.4. Провітрювання тупикових виробок
3.4.1. Провітрювання тупикових виробок повинно проводитися за
допомогою ВМП (допускається застосування ежекторів) або за рахунок
загальношахтної депресії. У разі провітрювання за рахунок загальношахтної депресії та
проведення виробок по пластах вузьким вибоєм повинні проводитися
паралельні виробки для вихідного струменя повітря, що збиваються з
основною виробкою через проміжки не більше ніж 30 м печами
(просіками). У міру проведення нових печей (просіків) старі
повинні ізолюватися постійними перемичками, що покриваються
повітронепроникними сумішами. Провітрювання тупиків (за останньою піччю) паралельних
виробок та збійок між ними за рахунок загальношахтної депресії
повинно здійснюватися за допомогою вентиляційних труб довжиною не
більше за 60 м. На діючих шахтах із тупикових виробок, що знаходяться в
стадії проходки, забороняється проведення нових тупикових виробок,
крім тих, що призначені для ліквідації тупиків та скорочення їх
довжини. 3.4.2. При здійсненні провітрювання за допомогою ВМП вони
повинні працювати безперервно. Обслуговування вентиляторів повинно
здійснюватися спеціально призначеними й відповідно навченими
особами (допускається за сумісництвом). При застосуванні апаратури автоматичного контролю роботи й
телеуправління ВМП виділення спеціальних осіб для обслуговування
ВМП не вимагається. У випадку зупинки ВМП або порушення вентиляції роботи в
тупиковій частині виробки повинні бути припинені, напругу з
електроустаткування знято, а люди з неї негайно виведені в
провітрювану виробку, а в усті тупикової виробки повинен бути
встановлений знак заборони. При цьому в негазових шахтах
допускається не знімати напруги з електроустаткування
автоматизованих насосних установок. Відновлення робіт дозволяється
після провітрювання та обстеження виробки керівниками робіт. Тупикові виробки довжиною понад 200 м, що проводяться по
вугільному пласту, в газових шахтах III категорії й вище, повинні
бути обладнані резервними ВМП з електроживленням від окремих
підстанцій (резервування), а виробки довжиною до 200 м
допускається обладнувати резервними ВМП з електроживленням від
резервного пускача. Допускається під час проведення виробок по
викидонебезпечних пластах або породах застосовувати як резервні
ВМП з пневматичними двигунами. 3.4.3. Установлення ВМП повинно проводитися за паспортом
виїмкової дільниці, проведення та закріплення підземних виробок
або спеціальним паспортом, затвердженим головним інженером шахти.
ВМП, що працює на нагнітання, повинен встановлюватися у виробці зі
свіжим струменем повітря на відстані не менше за 10 м від
вихідного струменя. Забороняється встановлення ВМП в очисних
виробках, крім випадків проведення обхідних гезенків (печей), у
разі наявності виходів з очисних виробок відповідно до вимог
пункту 2.1.8 цих Правил, а також ближче 25 м від місць постійної
присутності людей (пункти навантаження, посадочні майданчики
тощо). Подача ВМП не повинна перевищувати 70 % кількості повітря у
виробці в місці його установлення. У разі установлення в одній
виробці кількох вентиляторів, що працюють на окремі трубопроводи
та розташовані один від одного на відстані, меншій за 10 м,
сумарна їх подача не повинна перевищувати 70 % кількості повітря у
виробці в місці встановлення першого вентилятора, рахуючи за ходом
струменя. Якщо відстань між вентиляторами більша за 10 м, то
подача кожного вентилятора не повинна перевищувати 70 % кількості
повітря у виробці в місці його установлення. У шахтах, небезпечних
за газом, забороняється провітрювання двох і більше виробок за
допомогою одного трубопроводу з відгалуженням. Забороняється встановлення ВМП з електричними двигунами у
виробках з вихідним струменем повітря на пластах, небезпечних за
раптовими викидами вугілля та газу. Біля кожного вентилятора повинна бути встановлена дошка, на
яку записуються фактичні витрати повітря у виробці в місці
встановлення вентилятора, фактична подача вентилятора,
розрахункові та фактичні витрати повітря у вибої тупикової
виробки, максимально дозволена довжина тупикової частини виробки,
що проводиться при застосуванні цієї вентиляційної установки, час
провітрювання виробки після підривних робіт, дата заповнення й
підпис особи, що провела запис на дошці. Під час проведення або погашення вентиляційних виробок, що
прилягають до очисних вибоїв на пластах крутого падіння,
допускається установлення ВМП з пневматичним двигуном у цих самих
виробках у разі дотримання таких вимог: а) вентилятор повинен бути установлений не ближче ніж 15 м
від вибою лави за ходом вентиляційного струменя; б) довжина тупикової частини виробки не повинна перевищувати
60 м; в) склад повітря у місці встановлення вентилятора повинен
відповідати вимогам пункту 3.1.1 цих Правил, а уміст метану у
вихідному із тупикової частини виробки струмені та біля
вентилятора не повинен перевищувати 1 %; г) повинні застосовуватися вентилятори, для яких неможливе
займання метану від ударів і тертя обертових частин об корпус
вентилятора. 3.4.4. Відстань від кінця вентиляційних труб до вибою в
газових шахтах не повинна перевищувати 8 м, а в негазових - 12 м. У кінці гнучких повітропроводів повинні навішуватися труба із
жорсткого матеріалу довжиною не менше за 2 м чи акумулятори
вентиляційних труб або вставлятися жорсткі розпірні кільця (не
менше двох), що забезпечують нормальний переріз вихідного отвору
труби. Гнучкий повітропровід повинен приєднуватися до ВМП за
допомогою металевого перехідного патрубка довжиною не меншою за 1
м. 3.4.5. Тупикові виробки газових шахт забороняється
провітрювати за рахунок дифузії, виключаючи тупики довжиною до 6
м, крім висхідних, при відсутності в них шарових і місцевих
скупчень метану, а розміщення в них електроустаткування
дозволяється за умови встановлення в них датчиків автоматичного
контролю метану (далі - АКМ). У газових шахтах засоби місцевого провітрювання повинні бути
встановлені до початку робіт з проведення виробки. У негазових шахтах допускається провітрювання за рахунок
дифузії тупиків до 10 м. 3.4.6. Стволи (шурфи) повинні провітрюватися на всю глибину
протягом усього часу їх будівництва. Вентиляційні установки для провітрювання стволів повинні
знаходитися на поверхні не ближче за 20 м від стволів та працювати
безперервно. У зимовий час повітря, що надходить до ствола, повинно
підігріватися до температури, що виключає утворення льоду в
стволі. Для провітрювання вертикальних стволів (шурфів) повинні
застосовуватися труби із жорсткого матеріалу. Допускається
навішувати гнучкі вентиляційні труби у вибої ствола (шурфу), а
також застосовувати їх при поглибленні стволів з діючих горизонтів
на висоту одного поверху. Відстань від кінця вентиляційних труб до вибою ствола (шурфу)
повинна бути не більшою за 15 м, а під час навантаження грейфером
- 20 м. Труби повинні бути підвішені на канатах або закріплені
жорстко до кріплення (армування) ствола (шурфу).
3.5. Додаткові вимоги для шахт, небезпечних за газом
3.5.1. До шахт, небезпечних за газом, відносяться такі, у
яких хоча б в одній виробці виявлено метан. Шахти, у яких
виділяється (чи виділявся) метан, повинні бути повністю переведені
на газовий режим. Під час проектування шахт небезпека за газом
повинна визначатися на підставі прогнозу газовості. 3.5.2. Газові шахти залежно від величини відносної
метановості й виду виділення метану поділяються на п'ять
категорій, зазначених у табл. 3.3.
Таблиця 3.3
------------------------------------------------------------------ | Категорія шахт | Відносна метановість шахти, м3/т | | за метаном | | |------------------+---------------------------------------------| | I |До 5 | | II |Від 5 до 10 | | III |Від 10 до 15 | |Надкатегорійні |15 та більше; шахти, небезпечні за суфлярними| | |виділеннями | |Небезпечні за |Шахти, що розробляють пласти, небезпечні за | |раптовими викидами|раптовими викидами вугілля та газу, шахти з | | |викидами породи. | ------------------------------------------------------------------
Якщо при проходці стволів (шурфів) або інших розкривних
виробок виявлено метан чи очікується його виділення, то в них
треба дотримуватися газового режиму. Шахти, що закриваються, повинні належати до тієї ж категорії,
що й на період експлуатації. 3.5.3. Уміст метану в атмосфері підземних виробок та в
трубопроводах повинен відповідати нормам, що наведені в табл. 3.4.
Таблиця 3.4------------------------------------------------------------------ | Вентиляційний струмінь, трубопровід |Неприпустима | | |концентрація | | |метану, % за | | |об'ємом | |-------------------------------------------------+--------------| |Вихідний із тупикової виробки, камери, | | |підтримуваної виробки |Понад 1 | |-------------------------------------------------+--------------| |Вихідний із очисної виробки, виїмкової дільниці | | |при відсутності апаратури АКМ |Понад 1 | |-------------------------------------------------+--------------| |Вихідний із очисної виробки, виїмкової дільниці | | |при наявності апаратури АКМ |Понад 1,3 | |-------------------------------------------------+--------------| |Вихідний з крила, шахти |Понад 0,75 | |-------------------------------------------------+--------------| |Вхідний до виїмкової дільниці, в очисні виробки, | | |до вибоїв тупикових виробок та до камер |Понад 0,5 | |-------------------------------------------------+--------------| |Місцеві скупчення метану в очисних, тупикових та | | |інших виробках |2 та більше | |-------------------------------------------------+--------------| |На виході зі змішувальних камер |2 та більше | |-------------------------------------------------+--------------| |Трубопроводи для ізольованого відводу метану за | | |допомогою вентиляторів (ежекторів) |Понад 3,5 | |-------------------------------------------------+--------------| |Дегазаційні трубопроводи |Від 3,5 до 25 | ------------------------------------------------------------------ Примітка. При розрахунках провітрювання максимально
припустима концентрація метану у вихідному струмені очисної
виробки та виїмкової дільниці повинна прийматися рівною 1 %
незалежно від наявності апаратури АКМ.
Під виїмковою дільницею у цьому випадку розуміють
відокремлено провітрювані очисну виробку та ті, що прилягають до
неї, підготовчі виробки (при послідовному провітрюванні - обидві
провітрювані послідовно очисні виробки з підготовчими виробками,
що прилягають до них). До місцевих скупчень відносять накопичення метану в окремих
місцях виробок з концентраціями, що перевищують середній переріз
виробки. Норма для місцевих скупчень стосується будь-якої точки
поперечного перерізу виробки в просвіті. 3.5.4. У разі виявлення у виробках концентрацій метану (крім
місцевих скупчень біля бурових верстатів, комбайнів та врубових
машин), зазначених у пункті 3.5.3 цих Правил, люди повинні бути
негайно виведені на свіжий струмінь, виробки огороджені знаками
заборони, а з електроустаткування, за винятком електроустаткування
у виконанні рудниковому особливо вибухонебезпечному (далі - РО),
повинна бути знята напруга. Про це негайно повідомляється
гірничому диспетчерові й вживаються заходи щодо зниження
концентрації газу до встановленої норми. Розгазування виробок повинно проводитися відповідно до
Інструкції з розгазування гірничих виробок, розслідування, обліку
та попередження загазувань (далі - ДНАОП 1.1.30-5.22-96),
затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. У випадку утворення біля бурових верстатів, комбайнів та
врубових машин місцевих скупчень метану, що досягають 2 %,
необхідно зупинити машини та зняти напругу з кабеля, що їх живить.
Якщо виявиться подальше зростання концентрації метану або протягом
15 хвилин вона не знижується, люди повинні бути виведені на свіжий
струмінь. Відновлення роботи машин допускається після зниження
концентрації метану до 1 %. У разі виявлення концентрацій метану, зазначених у пункті
3.5.3 цих Правил, у трубопроводах для ізольованого відводу метану
за допомогою вентиляторів (ежекторів) та на виході змішувальних
камер повинні бути вжиті заходи відповідно до ДНАОП
1.1.30-6.09-93. У дегазаційних трубопроводах при неприпустимій концентрації
метану повинні здійснюватися заходи, що запобігають поширенню
горіння метану в трубопроводі, узгоджені з МакНДІ. У разі контролю умісту метану у вихідних вентиляційних
струменях очисних виробок та виїмкових дільниць стаціонарною
апаратурою датчики можуть настроюватися на автоматичне відключення
електроенергії при концентрації метану 1,3 %. При цьому припинення
робіт та виведення людей повинні здійснюватися при концентрації
метану у вихідних струменях дільниць та очисних виробок 1,3 % та
більше. Якщо протягом зміни відбувається три та більше
автоматичних відключення, повинні бути з'ясовані причини й вжито
відповідних заходів. 3.5.5. На виході вихідного струменя з лави на вищерозташовані
штреки, проведені з нижньою розкосиною, одна з вентиляційних печей
повинна бути розташована попереду вибою лави, а відстань між
печами повинна становити від 10 до 30 м. Печі, що стали непотрібними, повинні бути ретельно
ізольовані. 3.5.6. У газових шахтах при кутах нахилу виробок, більших за
10 град., рух повітря в очисних виробках та на всьому подальшому
шляху слідування за ними (крім виробок довжиною, меншою за 30 м)
повинен бути висхідним. Допускається низхідне провітрювання очисних виробок з кутом
нахилу, більшим за 10 град., за умови, що провітрювання їх
здійснюється за схемами, наведеними в ДНАОП 1.1.30-6.09-93. Схеми
повинні передбачати додаткову подачу свіжого повітря по виробці,
що прилягає до очисного вибою на нижньому горизонті, швидкість
повітря в привибійному просторі очисних виробок повинна бути не
меншою за 1 м/с. На пластах, безпечних за раптовими викидами вугілля та газу,
допускається низхідний рух вихідного з очисних виробок
вентиляційного струменя у виробках з кутом нахилу, більшим за 10
град., у разі дотримання таких умов: а) швидкість повітря у виробках повинна бути не менше ніж 1
м/с; б) кріплення виробок, крім прилеглих до очисних вибоїв,
повинне бути негорючим або важкогорючим; в) у виробках не повинно бути електричного устаткування та
кабелів. У разі відробки пластів, безпечних за раптовими викидами
вугілля та газу, лавами за падінням (підйомом) допускається
розміщення електроустаткування та кабелів у прилеглих до очисних
вибоїв виробках з низхідним рухом вихідного вентиляційного
струменя за дотримання таких умов: а) кут нахилу виробки не повинен перевищувати 15 град.; б) похила довжина виїмкового стовпа (похила висота поверху)
повинна бути не більшою за 1000 м та метановиділення у виробки
дільниці не повинно перевищувати 5 м3/хв; в) вихідні з тупикових виробок вентиляційні струмені не
повинні надходити до свіжого струменя дільниці; г) кріплення виробок з низхідним рухом вихідного
вентиляційного струменя повинно бути негорючим або важкогорючим. У
виробці, що з'єднує вихідний вентиляційний струмінь дільниці зі
свіжим струменем, повинно бути негорюче кріплення та не менше двох
пожежних перемичок з металевими реверсивними дверима. Значення кутів нахилу виробки 10 град. та 15 град. є середні
за її довжиною та повинні визначатися з урахуванням різниці
висотних позначок та довжини виробки. 3.5.7. Провітрювання тупикових виробок шахт, небезпечних за
газом, крім тупикових виробок, прилеглих до очисних вибоїв,
повинно бути організоване таким чином, щоб вихідні з них струмені
не надходили до очисних та тупикових виробок. На діючих шахтах допускається випускання вихідного струменя
із тупикових виробок, не прилеглих до очисних вибоїв, до очисних
виробок на шахтах I та II категорій при узгодженні з місцевим
органом Держнаглядохоронпраці, а на шахтах III категорії,
надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами (за винятком
виробок, що проводяться по викидонебезпечних вугільних пластах чи
породах, не захищених випереджувальною відробкою захисних пластів)
- при узгодженні з територіальним органом Держнаглядохоронпраці.
При цьому кількість таких тупикових пластових виробок повинна бути
не більше двох. Допускається послідовне провітрювання не більше двох
тупикових виробок, що проводяться по вугільних пластах. На шахтах, що будуються, і під час підготовки нових
горизонтів шахт допускається при узгодженні з органом
Держнаглядохоронпраці випускання вихідного струменя у виробки зі
свіжим струменем діючого горизонту за умови, що в цьому вихідному
струмені уміст метану не перевищує 0,5 %, а склад повітря
відповідає вимогам пункту 3.1.1 цих Правил. У цьому випадку перед
розгазуванням виробок нового горизонту необхідно призупинити
роботи на діючому горизонті, вивести людей та зняти напругу з
електроустаткування. Під час проведення на новому горизонті виробок по пластах,
небезпечних за раптовими викидами або суфлярними виділеннями
метану, випускання вихідного струменя у свіжий струмінь діючого
горизонту забороняється. 3.5.8. Ствол шахти чи квершлаг, що наближається до
газоносного пласта, з відстані 10 м за нормаллю слід проходити з
розвідувальними свердловинами глибиною, не меншою за 5 м. При
цьому виміри умісту метану повинні проводитися не менше трьох
разів на зміну. Схеми розташування свердловин (не менше двох), їх глибину та
періодичність буріння визначають головний інженер шахти та геолог
з таким розрахунком, щоб розвідана товща між пластом та виробкою
складала не менше ніж 5 м. Фактичне розташування свердловин
повинно бути нанесене на робочий ескіз виробки з прив'язкою до
маркшейдерського знака. Контроль за розташуванням вибою відносно
пласта за даними розвідувального буріння здійснюється під
керівництвом геолога. 3.5.9. Під час провітрювання тупикових виробок, що
проводяться по пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля
та газу, та по викидонебезпечних породах, установлення ВМП з
пневматичними двигунами (за умови застосування вентиляторів, для
яких неможливе займання метану від ударів та тертя обертових
частин об корпус вентилятора) повинно проводитися відповідно до
вимог пункту 3.4.3 цих Правил. Допускається застосування вентиляторів з електродвигунами за
умови встановлення їх у виробках зі свіжим струменем на відстані,
не меншій за 150 м від вибою тупикової виробки та не меншій за 50
м від очисного вибою, й автоматичного контролю концентрації метану
біля вентиляторів. 3.5.10. У випадку зупинки головної чи допоміжної
вентиляційної установки або порушення вентиляції необхідно
припинити роботи на виїмкових дільницях та в тупикових виробках,
негайно вивести людей на свіжий струмінь, зняти напругу з
електроустаткування. Якщо зупинка вентиляційної установки триває більше 30 хвилин,
то люди повинні вийти до ствола, що подає свіже повітря, або
піднятися на поверхню. Подальші дії повинні визначатися планом
ліквідації аварій. 3.5.11. Після кожної зупинки вентиляційних установок
(головних, допоміжних або місцевого провітрювання), а також
порушення вентиляції вмикання електричних машин, апаратів та
поновлення робіт дозволяються тільки після відновлення нормального
режиму вентиляції та попереднього виміру умісту метану керівниками
робіт у зміні в місцях проведення робіт, біля електричних машин,
апаратів та на відстані, не меншій за 20 м від місць їх
установлення у всіх прилеглих виробках. Зазначені вимоги
поширюються й на випадки поновлення робіт після їх зупинки на одну
зміну та більше, а також на випадки розгазування виробок. 3.5.12. Про кожний випадок прориву метану із підошви гірничої
виробки або суфлярного виділення головний інженер шахти
зобов'язаний повідомити місцевому органу Держнаглядохоронпраці.
Усі випадки таких явищ повинні реєструватися у Книзі вимірів
метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій вуглекислого
газу), затвердженій наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N
7. На надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами
шахтах повинен здійснюватися прогноз проривів метану відповідно до
Інструкції з прогнозу і попередження раптових проривів метану з
підошви гірничих виробок, затвердженої Мінвуглепромом УРСР
12.08.87 та Держгіртехнаглядом УРСР 05.08.87. У разі встановлення небезпеки проривів метану повинні
виконуватися заходи, затверджені головним інженером шахти, які
повинні бути розроблені відповідно до вищезазначеної Інструкції. 3.5.13. У шахтах з високою газовістю повинна здійснюватися
дегазація. Дегазація повинна передбачатися у проектах будівництва та
реконструкції шахт, розкривання і підготовки горизонтів, блоків,
панелей та паспортах виїмкових дільниць, проведення та кріплення
підземних виробок. Умови застосування дегазації, проектування та експлуатація
дегазаційних систем регламентуються Посібником з дегазації
вугільних шахт, затвердженим Мінвуглепромом СРСР 29.05.90 та
Держгіртехнаглядом СРСР 15.03.90. 3.5.14. На газових шахтах II категорії і вище, крім шахт
Львівсько-Волинського басейну, повинна проводитися оцінка ділянок
поверхні за ступенем небезпеки виділення метану, а в разі
необхідності повинен здійснюватися контроль умісту метану в
приміщеннях і вживатися заходи захисту від загазування відповідно
до Інструкції з захисту приміщень від проникнення метану,
затвердженої Мінвуглепромом СРСР 29.12.85. 3.5.15. Шахти, в яких виділяються рідкі та пароподібні
вуглеводні, а також газоподібні (крім метану) вуглеводні, якщо
уміст останніх перевищує 10 % від загального об'єму горючих газів,
зараховують до небезпечних за нафтогазопроявами. Порядок ведення робіт у таких шахтах регламентується вимогами
цього розділу Правил та Тимчасовою інструкцією з безпечного
проведення робіт у вугільних шахтах, небезпечних за
нафтогазопроявами (далі - НАОП 1.1.30-5.02-84), затвердженою
Мінвуглепромом СРСР 02.03.84. У випадку виявлення у виробках шахти, безпечної за
нафтогазопроявами, запаху нафтопродуктів, не пов'язаного із
застосовуваною технологією, у цих виробках повинні бути негайно
відібрані проби повітря працівниками ДВГРС й направлені в МакНДІ
або НДІГС для аналізу на важкі вуглеводні. 3.5.16. На шахтах з виділеннями сірчистого газу чи сірководню
у паспортах виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних
виробок повинні передбачатися додаткові заходи із забезпечення
безпеки робіт в умовах виділення цих газів.
3.6. Боротьба з пилом
3.6.1. На кожній шахті повинні здійснюватися заходи щодо
знепилювання повітря відповідно до Інструкції з комплексного
знепилювання повітря (далі - ДНАОП 1.1.30-5.23-96), затвердженої
наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. 3.6.2. Проекти нових та таких, що реконструюються, шахт
(горизонтів), розкриття та підготовки блоків, панелей, виїмкових
полів, а також паспорти виїмкових дільниць, проведення та
кріплення підземних виробок повинні містити заходи щодо боротьби з
пилом, виконані відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.31-96. 3.6.3. Новостворювані гірничі машини для відбою та
транспортування гірничої маси повинні забезпечувати мінімальне
пилоутворення і пилоподавлення, що відповідає санітарним нормам. Гірничі машини, під час роботи яких утворюється пил, повинні
бути оснащені засобами пилозаглушення, які постачаються
заводами-виробниками у комплекті з машинами. Забороняється експлуатація таких машин без засобів
пилозаглушення, а також тоді, коли конструкція та параметри роботи
цих засобів не відповідають вимогам посібників з експлуатації
відповідних машин або в разі несправності блокувального пристрою,
що перешкоджає запускові машини в разі порушення пилозаглушення. 3.6.4. Розпилювання (диспергування) зрошувальної рідини
повинно проводитися форсунками (зрошувачами) під тиском не менше
за 0,5 МПа, а на виїмкових та прохідницьких комбайнах - не менше
за 1,2 МПа. 3.6.5. Під час проведення очисних робіт, а також під час
проведення виробок комбайнами вибіркової дії по пластах із
середньою потужністю повинно застосовуватися попереднє зволоження
вугілля у масиві. За дозволом органів Держнаглядохоронпраці, виданим на
підставі висновку МакНДІ або ЕТЦ, допускається проведення робіт по
незволоженому масиву вугілля в таких випадках: а) за природної вологості вугілля 12 % та більше; б) у разі застосування способів боротьби з пилом, при
використанні яких уміст пилу в повітрі робочої зони стійко
утримується в межах гранично допустимих концентрацій; в) якщо нагнітання рідини в пласт призводить до погіршення
умов праці і знижує безпеку проведення очисних робіт; г) якщо проведення робіт з буріння свердловин (шпурів) для
попереднього зволоження вугілля в масиві та нагнітання в них
рідини неможливе за гірничо-геологічними або гірничотехнічними
умовами. 3.6.6. Якщо засоби боротьби з пилом у діючих вибоях не
забезпечують зниження запилення повітря до гранично допустимих
концентрацій, повинні бути розроблені заходи, що забезпечують
виключення перебування людей у запиленій зоні й проводитися
знепилювання повітря, що виходить із цих вибоїв. 3.6.7. Приймальні бункери, перекидачі, пристрої для
завантаження і розвантаження скіпів повинні бути обладнані
засобами аспірації та очищення повітря, а також пристроями для
запобігання просипанню гірничої маси та пилоутворенню. 3.6.8. Забороняється на діючих шахтах подавання свіжого
струменя повітря по стволах, обладнаних підйомами зі скіпами або
перекидними клітями, похилих стволах і виробках за межами
виїмкової дільниці, які обладнані конвеєрами і не мають засобів
пилозаглушення, що забезпечують зниження запилення повітря до
гранично допустимих концентрацій. 3.6.9. Під час виробничих процесів, що супроводжуються
утворенням або виділенням пилу, повинен здійснюватися контроль
його концентрації відповідно до Інструкції з виміру концентрації
пилу в шахтах та обліку пилових навантажень (далі - ДНАОП
1.1.30-5.24-96), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від
18.01.96 N 7. 3.6.10. Забороняється робота виїмкових і прохідницьких
комбайнів, а також стругових установок, якщо концентрація пилу
перевищує технічно допустимий рівень. 3.6.11. До небезпечних за вибухами пилу відносять пласти
вугілля з виходом летких речовин 15 % та більше, а також пласти
вугілля (крім антрацитів) з меншим виходом летких речовин,
вибуховість пилу яких установлена лабораторними випробуваннями. 3.6.12. Параметри способів та засобів пиловибухозахисту
гірничих виробок повинні встановлюватися відповідно до нижніх меж
вибуховості вугільного пилу, що відклався, та нормою осланцювання. Нижні межі вибуховості та норми осланцювання визначаються в
МакНДІ для вугілля розроблюваних шахтопластів із виходом летких
речовин менше за 15 % (крім антрацитів) щорічно, для вугілля
нововведених в експлуатацію шахтопластів - перед їх введенням, для
вугілля шахтопластів, які експлуатуються, із виходом летких
речовин 15 % та більше - відповідно до Інструкції із запобігання
та локалізації вибухів вугільного пилу (далі - ДНАОП
1.1.30-5.25-96), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від
18.01.96 N 7. 3.6.13. На шахтах, що розробляють пласти, небезпечні за
вибухами пилу, повинні здійснюватися заходи щодо попередження та
локалізації вибухів вугільного пилу, основані на застосуванні
інертного пилу (сланцевий пиловибухозахист), води
(гідропиловибухозахист) або води та інертного пилу (комбінований
пиловибухозахист). При застосуванні сланцевого пиловибухозахисту для
попередження вибухів пилу повинні проводитися побілка та
осланцювання гірничих виробок, з метою локалізації вибухів повинні
встановлюватися сланцеві заслони. При застосуванні гідропиловибухозахисту з метою попередження
вибухів пилу повинні застосовуватися: побілка, обмивання гірничих
виробок (мокре прибирання пилу), зв'язування відкладеного пилу
гігроскопічними змочувально-зв'язувальними сумішами, а також за
допомогою безперервно діючих туманотвірних завіс. Для локалізації
вибухів повинні встановлюватися водяні заслони. При застосуванні комбінованого пиловибухозахисту повинні
використовуватися способи й засоби попередження та локалізації
вибухів пилу, основані як на воді, так і на інертному пилу. Ці вимоги не поширюються на виробки гідрошахт і гідродільниць
із самопливним гідротранспортом. Не допускається застосування способів попередження вибухів
вугільного пилу, побудованих на використанні води без
змочувально-зв'язувальних сумішей на пластах, де вугільний пил не
змочується водою чи захисні дії цих заходів не забезпечують
вибухобезпеку протягом зміни. Під час проведення підривних робіт повинні вживатися заходи
щодо попередження вибухів пилу, передбачені ДНАОП 0.00-1.17-92. 3.6.14. На шахтах III категорії, що наново будуються і
реконструюються, надкатегорійних та небезпечних за раптовими
викидами, у збійках між похилими стволами, капітальними похилими
виробками, головними та груповими штреками у разі
різноспрямованого руху вентиляційних струменів глухі перемички
повинні бути вибухостійкими. 3.6.15. Сланцевими або водяними заслонами повинні бути
захищені: а) очисні виробки; б) вибої підготовчих виробок, що проводяться по вугіллю чи по
вугіллю і породі; в) крила шахтного поля на кожному пласті; г) конвеєрні виробки; ґ) пожежні дільниці; д) склади вибухових матеріалів. Заслони розміщуються у виробках на вхідному та на вихідному
струменях виробок, що ізолюються. Захист вибоїв підготовчих виробок до впровадження
автоматичних систем повинен здійснюватися розосередженими водяними
або сланцевими заслонами. При цьому в тупиковій частині виробки
встановлюється не менше чотирьох рядів посудин (полиць). Перший
ряд повинен бути встановлений не ближче ніж 25 м та не далі ніж 40
м від вибою. Підготовчі виробки довжиною менше ніж 40 м повинні
ізолюватися заслонами, що встановлюються в прилеглих виробках на
мінімально допустимій відстані від сполучень (60 м для сланцевих
та 75 м для водяних заслонів). Для ізоляції крил заслони встановлюються у відкатних та
вентиляційних штреках біля бремсбергів, уклонів, квершлагів та
біля інших прилеглих до них виробок. Для захисту конвеєрних виробок, тупикових підготовчих
виробок, що проводяться по вугіллю, сланцеві або водяні заслони
повинні встановлюватися на всій довжині виробок на відстані один
від одного не більш як 300 м для сланцевих та 250 м для водяних
заслонів. Установлення заслонів у конвеєрних виробках не
вимагається, якщо по них транспортується тільки порода. Для ізоляції пожежних дільниць заслони розміщуються у всіх
прилеглих до них виробках. Заслони встановлюють у горизонтальних та похилих виробках з
кутом нахилу до 18 град. При куті нахилу більше ніж 18 град.
заслони повинні встановлюватися у прилеглих виробках на мінімально
допустимій відстані від їх сполучення із виробкою, яка ізолюється. Вимоги про захист заслонами крил шахтного поля на кожному
пласті та конвеєрних виробок не поширюються на шахти, що
розробляють пласти вугілля з виходом летких речовин менше за 15 %. 3.6.16. Сланцеві заслони повинні встановлюватися на відстані
не менше за 60 м та не більше за 300 м, водяні заслони - не менше
за 75 м та не більше за 250 м від вибоїв очисних та підготовчих
виробок, сполучень відкатних та вентиляційних штреків із
бремсбергами, уклонами, квершлагами, а також перемичок, що
ізолюють пожежу. Установлення заслонів на відкатних та
вентиляційних штреках, біля сполучень з бремсбергами, уклонами,
квершлагами не вимагається, якщо сланцеві заслони, що ізолюють
вибої очисних та підготовчих виробок, знаходяться на відстані 300
м та менше, а водяні - 250 м та менше від цих сполучень. Заслони повинні встановлюватися на прямолінійних ділянках
виробок з витриманим перерізом. Забороняється встановлювати
заслони на ділянках виробок, що мають порожнини за кріпленням
(куполи, старі виробки, що погашаються, та ін.). Збереження та
справність заслонів забезпечують керівники дільниць, у виробках
яких вони встановлені. Місця встановлення заслонів повинні бути нанесені на плани
гірничих виробок, що додаються до плану ліквідації аварій. 3.6.17. Конструкція заслонів для різних типів кріплення,
форма полиць та посудин, матеріал для їх виготовлення, а також
порядок розстановки заслонів у мережі гірничих виробок повинен
відповідати ДНАОП 1.1.30-5.25-96. При цьому кількість інертного
пилу й води в заслоні повинна визначатися із розрахунку 400 кг на
1 кв.м поперечного перерізу виробки в просвіті в місці
встановлення заслону. 3.6.18. Якщо шахтою одночасно розробляються небезпечні й
безпечні за вибухами пилу пласти, то в усіх виробках, що з'єднують
небезпечні пласти з безпечними, повинні вживатися заходи щодо
попередження й локалізації вибухів вугільного пилу відповідно до
пункту 3.6.13 цих Правил. 3.6.19. Заходи щодо запобігання вибухам вугільного пилу
повинні здійснюватися за графіками, щоквартально розроблюваними
начальником дільниці ВТБ та затвердженими головним інженером
шахти. Графіки повинні направлятися начальнику дільниці, який несе
відповідальність за їх виконання, та підрозділу ДВГРС.
Періодичність проведення заходів щодо попередження вибухів пилу в
гірничих виробках встановлюється за інтенсивністю пиловідкладення,
на підставі аналізу ефективності застосовуваних заходів та
результатів контролю пиловибухобезпеки гірничих виробок. Якщо передбачені графіками заходи не забезпечують надійного
вибухозахисту гірничих виробок протягом однієї зміни, то слід
ужити заходів щодо зниження інтенсивності пиловідкладення,
застосування більш ефективних способів знепилювання повітря або
змочувально-зв'язувальних сумішей для зв'язування в них пилу, що
відкладається. 3.6.20. Для запобігання поширенню вибухів вугільного пилу в
мережі гірничих виробок вибої підготовчих виробок, що проводяться
по вугіллю чи по вугіллю і породі за допомогою комбайнів або
підривних робіт, а також сполучення лав із штреками,
розподілпункти та інші місця скупчення електроустаткування в
дільничних виробках повинні бути захищені автоматичними системами
локалізації спалахів метану й вугільного пилу на початковій стадії
їх виникнення. До впровадження автоматичних систем локалізації вибухів
вугільного пилу повинні встановлюватися сланцеві або водяні
заслони. Терміни впровадження автоматичних систем установлюються
Мінпаливенерго при узгодженні з Держнаглядохоронпраці. 3.6.21. Контроль пиловибухобезпечності гірничих виробок
повинен проводитися посадовими особами дільниці, у віданні якої
вони перебувають, щозмінно та посадовими особами дільниці ВТБ не
рідше одного разу на добу. Результати контролю стану пилового
режиму дільницею ВТБ повинні заноситися до Книги контролю стану
пилового режиму, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці
18.01.96 N 7. Не рідше одного разу на квартал контроль
пиловибухобезпеки виробок повинен проводитися підрозділами ДВГРС. Контроль пиловибухобезпеки повинен здійснюватися приладами
або лабораторним аналізом та візуально. У разі виявлення пиловибухонебезпечного стану виробок
командир підрозділу ДВГРС терміново повідомляє про це головного
інженера шахти та місцевий орган Держнаглядохоронпраці. У виробках, стан яких не відповідає вимогам ДНАОП
1.1.30-5.25-96, роботи повинні бути припинені й вжито негайних
заходів щодо усунення порушень пилового режиму.
3.7. Контроль за станом рудникової атмосфери
3.7.1. Начальник дільниці ВТБ повинен складати вентиляційний
план шахти відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.17-96. Вентиляційний план шахти повинен систематично поповнюватися
та не рідше одного разу на півроку складатися знову. Усі зміни, що
відбулися в розташуванні вентиляційних споруд і пристроїв (дверей,
перемичок, кросингів, вікон та ін.), ВМП, у напрямку вентиляційних
струменів та рівнів витрат повітря, а також новозакладені виробки
повинні помічатися на схемах вентиляції начальником дільниці ВТБ
протягом доби. Результати вимірів витрат повітря у виробках та в каналах
вентиляційних установок (із зазначенням дати вимірів) наносяться
на схеми вентиляції, що знаходяться на дільниці ВТБ, у головного
інженера шахти та у гірничого диспетчера, також протягом доби. Схеми вентиляційних з'єднань повинні коригуватися перед
кожною наміченою зміною вентиляційної мережі шахти. Вентиляційний план шахти повинен знаходитися у начальника
дільниці ВТБ та головного інженера шахти. На кожній шахті не рідше одного разу на три роки повинні
проводитися депресійна та (при потребі) газова зйомки, результати
яких використовуються при розрахунках вентиляції й розробці
заходів щодо забезпечення провітрювання виробок шахти з
урахуванням програми розвитку гірничих робіт. На кожній шахті повинні виконуватися розрахунки витрат
повітря й повітророзподілу, перевірки стійкості провітрювання,
розроблятися заходи щодо забезпечення провітрювання, що
відповідають програмі розвитку гірничих робіт. Проекти розкриття та підготовки (реконструкції) шахти,
виїмкових полів, горизонтів, блоків, панелей повинні узгоджуватися
з депресійною службою ДВГРС у частині стійкості схеми
провітрювання. 3.7.2. Для оцінки якості повітря, правильності його розподілу
по виробках та визначення газовості шахт проводяться перевірка
складу повітря та виміри його витрат у вихідних струменях очисних
та тупикових виробок, виїмкових дільниць, крил, пластів та шахти в
цілому; на вхідних струменях при послідовному провітрюванні вибоїв
або в разі виділення метану на шляху руху свіжого струменя, біля
ВМП та в зарядних камерах, а також біля вибоїв тупикових висхідних
виробок у негазових шахтах. Крім зазначених вище місць, виміри
витрат повітря повинні проводитися на головних вхідних струменях
шахти, біля всіх розгалужень свіжих повітряних струменів, біля
вибоїв тупикових виробок, біля ВМП. Перевірка складу повітря та вимір його витрат повинні
проводитися на шахтах негазових, I та II категорій за газом один
раз на місяць, на шахтах III категорії - два рази на місяць,
надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами вугілля та
газу - три рази на місяць, а на шахтах, що розробляють пласти
вугілля, схильного до самозапалювання, - не рідше двох разів на
місяць. При цьому в усіх місцях перевірки складу повітря
вимірюються його швидкість та температура. Витрати повітря, що подається до ВМП, визначаються не менше
одного разу на місяць. Перевірка складу повітря після підривних робіт повинна
проводитися не рідше одного разу на місяць у стволах, незалежно
від їх глибини, а в інших тупикових виробках при довжині 300 м та
більше. Результати вимірів та дані про склад повітря повинні
заноситися до Вентиляційного журналу. Перевірка складу повітря під час проходки стволів,
переведених на газовий режим, повинна проводитися не рідше двох
разів, а в решті випадків - один раз на місяць. Перевірка
проводиться в двох місцях: на відстані 20 м від устя та біля
вибою. Перевірка складу повітря, правильності його розподілу по
виробках та визначення газовості шахт повинні проводитися
відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.19-96. У місцях установлення датчиків стаціонарної апаратури
контролю умісту метану та датчиків витрат повітря з виведенням
телевимірювання на поверхню перевірку складу та виміри витрат
повітря допускається проводити не рідше одного разу на місяць
(окрім пластів вугілля, схильних до самозапалювання). 3.7.3. У місцях виміру витрат повітря на головних вхідних та
вихідних струменях шахти повинні бути влаштовані вимірні станції.
В інших виробках вимір витрат повітря повинен проводитися на
прямолінійних незахаращених ділянках з кріпленням, щільно
прилеглим до стінок виробки. У всіх місцях виміру витрат повітря повинні бути дошки, на
яких записуються: дата виміру, площа поперечного перерізу виробки
(вимірної станції), розрахункова та фактична витрати повітря,
швидкість повітряного струменя. 3.7.4. Для контролю умісту метану і вуглекислого газу в
діючих гірничих виробках повинні застосовуватися прилади і
апаратура згідно з табл. 3.5.
Таблиця 3.5------------------------------------------------------------------ | Категорії шахт за газом| Тип приладів (апаратура) | | |---------------------------------------| | | переносні |переносні |стаціонарна| | |епізодичної дії|автоматичні|автоматична| | |---------------|на CH4 |на CH4 | | |на CH4 |на CO2 | | | |------------------------+-------+-------+-----------+-----------| |Негазові | + | + | - | - | |I та II категорії | + | + | + | - | |III категорії, | | | | | |надкатегорійні та | | | | | |небезпечні за раптовими | | | | | |викидами | + | + | + | + | ------------------------------------------------------------------
У шахтах III категорії, надкатегорійних та небезпечних за
раптовими викидами контроль умісту метану біля прохідницьких та
виймальних комбайнів і врубових машин повинен проводитися за
допомогою вмонтованих автоматичних приладів. У шахтах, небезпечних за раптовими викидами, усі працівники,
що проводять роботи в тупикових та очисних виробках та у виробках
з вихідними вентиляційними струменями, повинні забезпечуватися
індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними
головними світильниками. При дистанційному керуванні комбайнами та врубовими машинами
із пневмоприводом допускається контроль умісту метану за допомогою
стаціонарної апаратури або переносних автоматичних приладів.
Автоматична стаціонарна апаратура та вмонтовані прилади контролю
умісту метану повинні забезпечувати автоматичне відключення
електроенергії у разі неприпустимої концентрації метану. Місця встановлення автоматичних переносних приладів та
датчиків стаціонарної апаратури контролю умісту метану
визначаються відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.19-96. У негазових шахтах та шахтах I та II категорій за газом
тимчасово допускається застосування для контролю складу повітря
запобіжних бензинових ламп. На шахтах, що будуються і реконструюються, III категорії за
газом і вище повинен застосовуватися автоматизований збір, надання
та обробка інформації про аерогазовий стан у гірничих виробках за
допомогою електронно-обчислювальної машини (далі - ЕОМ) (на базі
комплексу аерогазового інформаційного (далі - КАГІ) або інших,
аналогічних за призначенням). Під час проходки вертикальних стволів, обладнаних
стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану,
забезпечення працівників індивідуальними сигналізаторами метану,
суміщеними із шахтними головними світильниками, не вимагається. 3.7.5. Контроль концентрації метану в газових шахтах повинен
здійснюватися у всіх виробках, де може виділятися або скупчуватися
метан. Місця та періодичність вимірів установлюються начальником
дільниці ВТБ та затверджуються головним інженером шахти. При цьому
повинні виконуватися такі вимоги: а) біля вибоїв діючих тупикових виробок, у вихідних
вентиляційних струменях тупикових виробок і виїмкових дільниць
виміри концентрації метану повинні виконуватися змінними
керівниками робіт дільниць, бригадирами (ланковими), працівниками
дільниці ВТБ. У разі відсутності автоматичного контролю умісту метану
виміри повинні виконуватися: в шахтах I і II категорій - не менше
двох разів на зміну, в шахтах III категорії і вище - не менше
трьох разів на зміну. Один із вимірів повинен виконуватися на
початку зміни. При цьому не рідше одного разу на зміну виміри
повинні виконуватися працівниками дільниці ВТБ. При автоматичному контролі умісту метану за допомогою тільки
переносних приладів працівники дільниці ВТБ повинні виконувати
виміри в шахтах I і II категорій - не рідше одного разу на добу, в
шахтах III категорії і вище - не рідше одного разу на зміну. У
тупикових виробках і на виїмкових дільницях шахт III категорії і
вище, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю
умісту метану, працівники дільниці ВТБ повинні виконувати виміри
не рідше одного разу на добу; б) у вхідних до тупикових та очисних виробок і виїмкових
дільниць вентиляційних струменях, у недіючих тупикових та очисних
виробках та їх вихідних струменях, у вихідних вентиляційних
струменях крил та шахт, а також на пластах, де виділення метану не
спостерігалося, та в інших виробках виміри концентрації метану
повинні виконуватися працівниками дільниці ВТБ не рідше одного
разу на добу; в) у машинних камерах виміри концентрації метану повинні
виконуватися змінними посадовими особами дільниць або персоналом,
що обслуговує камери, не рідше одного разу на зміну та
працівниками дільниці ВТБ - не рідше одного разу на добу; г) у стволах, переведених на газовий режим, контроль
концентрації метану повинен здійснюватися персоналом, указаним в
другому абзаці цього пункту. У разі автоматичного контролю умісту
метану за допомогою тільки переносних приладів працівники дільниці
ВТБ повинні виконувати виміри концентрації метану не рідше одного
разу на зміну, при використанні стаціонарної автоматичної
апаратури - не рідше одного разу на добу. При виявленні неправильних показань автоматичної стаціонарної
апаратури контролю умісту метану працівник повинен негайно
повідомити про це гірничому диспетчерові й оператору АГК. Якщо
несправність протягом зміни усунути не можна, виміри концентрації
метану потрібно виконувати з періодичністю, установленою для
виробок, не обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою
контролю умісту метану. Виміри концентрації метану повинні виконуватися відповідно до
ДНАОП 1.1.30-5.19-96. Контроль умісту метану під час підривних робіт здійснюється
відповідно до ДНАОП 0.00-1.17-92. 3.7.6. Результати вимірів концентрації метану, проведених
протягом зміни відповідно до пункту 3.7.5 цих Правил, заносяться
на дошки, установлені відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.19-96. Змінні
посадові особи дільниці ВТБ, крім того, заносять результати
виконаних ними вимірів до наряд-путівок. Дані наряд-путівок
протягом доби повинні бути перенесені до Книги вимірів метану та
обліку загазувань (підвищених концентрацій вуглекислого газу) та
підписані начальником дільниці ВТБ. Наряд-путівки повинні
зберігатися не менш як 12 місяців. Посадові особи дільниці ВТБ повинні передавати по телефону
результати вимірів начальнику (заступнику або помічнику
начальника) дільниці ВТБ, який зобов'язаний ознайомити з ними та з
показаннями стаціонарної автоматичної апаратури контролю умісту
метану під підпис начальників (заступників або помічників
начальників) дільниць, а також особу, що видає наряд по шахті. Аварійні випадки загазування виробок незалежно від тривалості
загазування (крім місцевих скупчень біля комбайнів, врубових машин
та бурильних верстатів) повинні розслідуватися. Усі випадки
загазування повинні реєструватися у Книзі вимірів метану та обліку
загазувань (підвищених концентрацій вуглекислого газу). Усі випадки спалаху газу та вугільного пилу незалежно від
викликаних ними наслідків повинні розслідуватися й оформлятися
актами. Один екземпляр акта в двотижневий термін повинен бути
направлений до МакНДІ. 3.7.7. На всіх газових шахтах один раз на квартал повинен
складатися перелік ділянок гірничих виробок, небезпечних за
шаровими скупченнями метану. Контроль за шаровими і місцевими
скупченнями метану повинен проводитися відповідно до ДНАОП
1.1.30-5.19-96. 3.7.8. В очисних та тупикових виробках негазових шахт, а
також на газових шахтах під час розробки пластів вугілля,
схильного до самозапалювання, при погашенні та проведенні виробок
по завалу змінні керівники робіт дільниць повинні проводити виміри
умісту діоксиду вуглецю (CO2) не рідше одного разу на зміну.
Результати вимірів повинні заноситися на дошки. Усі випадки перевищення установленої норми умісту діоксиду
вуглецю повинні розслідуватися й заноситися до Книги вимірів
метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій вуглекислого
газу). На шахтах, що розробляють пласти вугілля, що схильні до
самозапалювання, повинен проводитися контроль умісту оксиду
вуглецю (CO) у рудниковому повітрі відповідно до керівного
документа (далі - КД) "Ендогенні пожежі на вугільних шахтах
Донбасу. Попередження і гасіння. Інструкція" (далі - КД
12.01.401-96), затвердженого Мінвуглепромом України 12.12.96. 3.7.9. На всіх газових шахтах у тупикових виробках, що
проводяться із застосуванням електроенергії та провітрюються ВМП,
крім вертикальних стволів та шурфів, повинна застосовуватися
апаратура автоматичного контролю кількості повітря. У шахтах III категорії і вище повинна застосовуватися
апаратура автоматичного контролю роботи і телеуправління ВМП з
електроприводом.
4. Рудниковий транспорт і підйом
4.1. Пересування та перевезення людей і вантажіву гірничих виробках
4.1.1. При проектуванні гірничих виробок шахт, а також
горизонтів, блоків, панелей, уклонів і т. п. в кожній гірничій
виробці (крім очисних), де не забезпечується безремонтне утримання
незалежно від її призначення, необхідно передбачати засоби
транспорту для проведення оглядів і ремонтів цих виробок. 4.1.2. Перевезення людей по гірничих виробках повинно
здійснюватися пасажирськими засобами, що призначені для цих цілей,
згідно з вказівками, що містяться в інструкціях виготівника з їх
експлуатації. При відкатці акумуляторними електровозами або дизелевозами,
за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці, допускається
перевезення людей окремими поїздами, що складаються із звичайних
вагонеток зі знімними сидіннями. Ці сидіння повинні
встановлюватися у вагонетках таким чином, щоб голова людини, яка
сидить, не виступала за габарити локомотива. Для перевезення людей, що супроводжують состави поїздів з
матеріалами та устаткуванням, а також для перевезення окремих осіб
протягом зміни в горизонтальних виробках, допускається включати до
вантажного состава поїзда одну пасажирську вагонетку для
середзмінного перевезення людей. Ця вагонетка повинна знаходитися
за локомотивом у голові состава поїзда. Швидкість перевезення
людей в такому випадку не повинна перевищувати 12 км/год.
Конструкція вагонетки погоджується з МакНДІ. Не дозволяється
причіплювати до пасажирської вагонетки платформи з матеріалами та
устаткуванням, а також вагонеток, у яких вантаж, що перевозиться,
виступає за їх габарити. 4.1.3. При перевезенні людей в пасажирських вагонетках
(поїздах) по горизонтальних виробках швидкість руху не повинна
перевищувати 20 км/год., а при перевезенні людей в обладнаних
вантажних вагонетках - 12 км/год. 4.1.4. При перевезенні людей у похилих виробках пасажирськими
поїздами (вагонетками) їх потрібно забезпечити автоматичними
пристосуваннями (парашутами), що зупиняють повільно поїзд
(вагонетку) у випадку перевищення встановленої швидкості на 25 %,
обриву каната, причіпного пристрою або зчіпки. Крім того, повинна
передбачатися можливість приведення в дію парашутів ручним
приводом. Поїзд (вагонетка) повинен обслуговуватися спеціально навченим
гірником (кондуктором), який під час перевезення людей повинен
знаходитися в передній частині першої в напрямку руху вагонетки. У
цьому ж місці повинна знаходитися рукоятка ручного приводу
парашутів. Тип парашутного пристрою і вагонетки у похилих виробках, де
проводиться перевезення людей пасажирськими вагонетками, повинні
відповідати типу рейок і способу настилання рейкових шляхів. 4.1.5. При навішуванні заново введених в експлуатацію
вагонеток, призначених для перевезення людей по похилих виробках,
а також періодично, не менше одного разу на 6 місяців, повинно
виконуватися випробування парашутів згідно з вказівками інструкцій
(керівництв) виробника з експлуатації парашутів. 4.1.6. У вагонетках, що використовуються для перевезення
людей у двоколійних виробках, а також у виробках, в яких посадочні
майданчики знаходяться з одного боку, отвори з неробочого боку та
міжколійного простору повинні бути закритими. 4.1.7. Кожний поїзд (вагонетка), що служить для перевезення
людей у похилих виробках, повинен забезпечуватися світловим
сигналом на першій вагонетці в напрямку руху поїзда. 4.1.8. Пасажирські вагонетки для перевезення людей у похилих
виробках повинні бути з'єднані між собою подвійними зчіпками. 4.1.9. Спорудження та експлуатація підвісних
канатно-крісельних, монорейкових і нагрунтових доріг повинні
виконуватися згідно з Інструкцією з безпечної експлуатації
підземних пасажирських підвісних канатних доріг, затвердженою
Мінвуглепромом СРСР 14.12.72 та Держгіртехнаглядом СРСР 26.12.72,
Тимчасовими вимогами безпеки при експлуатації монорейкових доріг у
вугільних шахтах, затвердженими Мінвуглепромом СРСР 03.07.82 та
Держгіртехнаглядом СРСР 27.05.82, та Інструкцією з безпечної
експлуатації рейкових нагрунтових доріг у вугільних шахтах (далі -
НАОП 1.1.30-5.12-85), затвердженою Мінвуглепромом СРСР 20.04.85. 4.1.10. Конвеєри для перевезення людей повинні
облаштовуватися відповідно до Інструкції з перевезення людей
стрічковими конвеєрами в підземних виробках вугільних і сланцевих
шахт (далі - НАОП 1.1.30-5.03-84), затвердженої Мінвуглепромом
СРСР 23.03.84. 4.1.11. Кожної зміни перед початком перевезення людей
машиніст локомотива повинен здійснити огляд вагонеток, причому
особливу увагу необхідно звернути на зчіплювальні та сигнальні
пристрої, напівскати і гальма. Результати огляду доповідаються
змінному керівнику робіт (диспетчеру). Дозвіл на перевезення людей
записується посадовою особою (диспетчером) у шляховий листок
машиніста локомотива. 4.1.12. Забороняється: а) перевезення в поїздах з людьми інструментів і запасних
частин, що виступають за борт вагонеток, вибухових, легкозаймистих
та їдких матеріалів; б) причіплювання вантажних вагонеток до составів поїздів, що
перевозять людей, за винятком не більше двох вагонеток у кінці
состава поїзда для перевезення інструментів у горизонтальних
виробках; в) перенесення громіздких та довгих предметів по коліях під
час перевезення людей; г) перевезення людей на локомотивах, у необладнаних
вагонетках, на платформах (майданчиках) і т. п. Допускається з
дозволу машиніста електровоза проїзд на локомотиві посадовим
особам і стажерам машиніста локомотива за наявності другої кабіни
(сидіння); ґ) проходити між вагонетками і перелазити через них під час
руху состава поїзда. 4.1.13. Кінцева відкатка, призначена для опускання та
підіймання людей пасажирськими вагонетками, повинна бути обладнана
спеціальними людськими підйомами, що розташовуються в окремих
виробках. Ця вимога не поширюється на період проведення та ремонту
похилих виробок. Забороняється в одній похилій виробці одночасна робота
засобів рейкового транспорту для опускання (підіймання) людей та
вантажів. 4.1.14. Допускається до закінчення робіт з проведення,
поглиблення та капітального ремонту похилих виробок, обладнаних
кінцевою відкаткою, опускання та підіймання людей по них у клітях
та спеціальних вагонетках без парашутних пристроїв, а також у
переобладнаних скіпах. Підйомний канат при цьому підлягає обов'язковому
інструментальному контролю. Конструкція спеціальних вагонеток або
скіпів, а також технологічні схеми перевезення людей при
використанні цих засобів повинні бути погоджені з МакНДІ. Для доставки матеріалів і видачі породи при ремонтах людських
хідників, обладнаних механічною доставкою, вантажну вагонетку
дозволяється причіплювати до незавантаженого пасажирського поїзда.
При цьому необхідно додержуватися таких умов: а) швидкість руху поїзда не повинна перевищувати 3 м/с; б) для причеплення вантажної вагонетки повинні
використовуватися причіпні пристрої, виготовлені заводами або
ремонтними підприємствами за технічною документацією
завода-виробника пасажирських вагонеток; в) навантаження на причіпні пристрої головної пасажирської
вагонетки і на підйомну машину (лебідку) не повинно перевищувати
розрахункове; г) перевезення людей у пасажирському поїзді (вагонетці) з
причіпною вантажною вагонеткою не допускається. Ця вимога не
поширюється на осіб, зайнятих на ремонті даної виробки. 4.1.15. Кожної зміни перед початком перевезення людей
вагонетки та кліті, що служать для опускання і підіймання людей у
похилих виробках, а також парашутні та причіпні пристрої та
запанцирювання каната повинні оглядатися черговим електрослюсарем
і гірником (кондуктором). Щодоби огляд зазначеного устаткування та перевірка парашутних
пристроїв включенням ручного приводу повинні провадитися механіком
підйому або посадовою особою. Така перевірка один раз на місяць
повинна проводитися головним механіком або посадовою особою,
призначеною для цієї мети. Результати оглядів заносяться до Книги огляду підйомної
установки, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці 18.01.96 N
7. 4.1.16. У похилих виробках, обладнаних людськими та
вантажно-людськими підйомними установками, кріплення і колії
повинні щодобово оглядатися відповідальною особою, призначеною
наказом керівника підприємства, а перед опусканням (підійманням)
зміни працівників порожні вагонетки (кліті) повинні один раз
перепускатися у виробці в обидва кінці. Результати оглядів заносяться до Книги огляду підйомної
установки. 4.1.17. На діючих шахтах та шахтах, що будуються, повинні
бути особи, відповідальні за організацію перевезення людей у
похилих виробках. Ці особи повинні призначатися наказом керівника
підприємства. 4.1.18. Вантажні вагонетки, транспортні одиниці секційних
поїздів, монорейкових і нагрунтових доріг негайно вилучаються з
експлуатації: а) із несправними напівскатами (розхитаними колесами,
відсутніми кріпильними болтами та валиками, зігнутими осями
колісних пар і тріщинами на осях, глибокими вибоїнами на колесах
тощо); б) із несправними зчіпками, сергами та іншими тяговими
частинами, а також зі зчіпками, спрацьованими понад допустимі
норми; в) із несправними буферами та гальмами; г) із несправними запірними механізмами і нещільно прилеглими
днищами вагонеток (секційних поїздів) із вивантаженням через дно; ґ) із деформованими або зруйнованими підвагонними упорами; д) із зруйнованими або вигнутими назовні більше ніж на 50 мм
стінками кузовів вагонеток; е) із несправними міжсекційними перекриттями секційних
поїздів. 4.1.19. У разі перевезення вантажів не дозволяється: а) проштовхування незчепленого рухомого складу, причіплювання
безпосередньо до локомотива платформ або вагонеток з довгомірними
матеріалами, а також платформ, завантажених лісом або
устаткуванням; б) ручне зчіплювання і розчіплювання вагонеток під час руху
состава поїзда, а також зчіплювання і розчіплювання крюкових
зчіпок без застосування спеціальних пристроїв; в) зчеплення і розчеплення вагонеток у похилих виробках та у
виробках із самокатним нахилом і на заокругленнях; г) залишати рухомий состав поїзда на дільницях виробок, що
мають самокатний нахил; ґ) формування составів з вагонеток із зчіпками різних типів; д) проштовхування составів локомотивами за допомогою стояків,
розпилів, дощок, а також локомотивом, що рухається паралельною
колією; е) зчеплення і розчеплення вагонеток на відстані ближче за 5
м від перекидачів, вентиляційних дверей або інших перешкод; є) застосування для гальмування та стримування рухомого
состава поїзда підручних засобів; ж) залишати вагонетки, состави поїзда або локомотиви на
роз'їздах ближче за 4 м від рамної рейки стрілкового переводу, а
місця їх зупинки повинні відгороджуватися відповідними знаками. 4.1.20. У разі доставки довгомірних матеріалів і устаткування
в составах поїзда слід застосовувати спеціально призначені для
цієї мети вагонетки або платформи, зчеплені між собою жорсткими
зчіпками. Довжина жорсткої зчіпки повинна вибиратися з таким
розрахунком, щоб між довгомірним матеріалом або устаткуванням, що
знаходиться на суміжних платформах, витримувалась відстань, яка б
забезпечувала проходження состава поїзда на заокругленнях і
перегинах рейкової колії, але не менша за 300 мм. 4.1.21. На стаціонарних навантажувальних пунктах і біля
перекидачів повинні застосовуватися штовхачі. Керування штовхачами
повинно здійснюватися з пунктів, розташованих у нішах чи інших
місцях, безпечних для обслуговуючого персоналу, при обов'язковій
наявності блокування, яке перешкоджає одночасному включенню
перекидача і штовхача. На інших навантажувальних пунктах допускається застосування
лебідок або електровозів при умові виконання вимог пунктів 4.2.3,
4.4.6, 5.2.5 цих Правил. 4.1.22. При відкатці у похилих виробках необхідно передбачити
пристрої, що перешкоджають скочуванню вагонеток на нижні та
проміжні майданчики при обриванні каната, причіпного пристрою або
зчіпки. При відкатці кінцевими канатами: а) на верхніх приймальних майданчиках похилих виробок з
горизонтальними заїздами повинні встановлюватися затримні стопори; б) нижче верхніх приймальних майданчиків, а також у заїздах
проміжних виробок можуть установлюватися бар'єри жорсткого типу,
міцність яких повинна визначатися розрахунком. Управління такими
бар'єрами повинно бути дистанційним. У виробках довжиною до 50 м,
призначених для транспортування допоміжних матеріалів і
устаткування, допускається застосування бар'єрів з ручним
управлінням; в) вище нижніх приймальних майданчиків повинні
встановлюватися запобіжні бар'єри з дистанційним управлінням. У виробках з кутом нахилу до 10 град. при невеликій (1-2
вагонетки) кількості вагонеток у составі допускається мати бар'єри
жорсткого типу; г) нижче верхніх приймальних майданчиків, а також у заїздах
проміжних виробок можуть встановлюватися бар'єри жорсткого типу,
міцність яких має визначатися розрахунком. Управління такими
бар'єрами повинно бути дистанційним. У виробках довжиною до 30 м,
призначених для транспортування допоміжних матеріалів і
устаткування, допускається застосування бар'єрів з ручним
управлінням. У разі відкатки безкінцевим канатом на коліях вантажної та
порожнякової гілок нижче верхніх і вище нижніх, а також вище і
нижче всіх проміжних майданчиків повинні встановлюватися по два
уловлювачі, один - на відстані 5 м від приймального майданчика, а
другий - на відстані 5 м від першого. На нижніх і проміжних приймальних майданчиках на
горизонтальних дільницях виробок повинні розміщуватися ніші для
схову працюючих і розташування пультів управління і зв'язку. Вимоги цього параграфа не поширюються на похилі виробки, що
використовуються для перевезення людей в людських або
вантажно-людських транспортних засобах, обладнаних парашутними
пристроями. 4.1.23. Установлення на рейки вагонеток, що зійшли з них, або
локомотивів повинно виконуватися згідно з Інструкцією з безпечного
установлення шахтного рухомого складу на рейки (далі - НАОП
1.1.30-5.11-81), затвердженої Мінвуглепромом СРСР 17.10.81. На
кожному локомотиві, а також у приствольному дворі та на
приймально-відправних майданчиках похилих виробок повинні
знаходитися домкрати, самостави або інші спеціально призначені
засоби для установлення на рейки, а також гальмові башмаки і
пристрої для зчіплювання і розчіплювання вагонеток. 4.1.24. В устях похилих виробок, у місцях перехрещення
похилих виробок з іншими виробками повинні встановлюватися
бар'єри, світлове табло та знаки про заборону пересування людей у
виробки під час відкатки вантажів. 4.1.25. Забороняється під час дії підйомних установок у
похилих виробках вхід на майданчики, на яких виконується
зчіплювання і розчіплювання вагонеток, особам, які не беруть
участі в цій роботі, про що повинні бути вивішені попереджувальні
знаки. 4.1.26. При ручній підкатці на зовнішньому боці передньої
стінки вагонетки повинен бути вивішений включений спеціальний
світильник. Відстань між вагонетками при ручній підкатці повинна
бути не менша за 10 м на коліях з нахилом до 0,005 і не менша за
30 м на коліях з більшим нахилом. При нахилах більше 0,010 ручна
підкатка забороняється. 4.1.27. При відкатці вагонеток (платформ) безкінцевим і
кінцевим канатами повинні застосовуватися зчіпні та причіпні
пристрої, що не допускають мимовільного розчіплювання, а при
відкатці безкінцевим канатом у виробках з кутом нахилу більше за
18 град., крім того, - контрланцюги (контрканати). 4.1.28. Опускання і підіймання людей у вертикальних виробках
повинно провадитися в клітях. У разі проходки, поглиблення, збійки
вертикальних виробок та їх армування опускання і підіймання людей
може провадитися і у цебрах. 4.1.29. Кліті, що служать для опускання і підіймання людей,
повинні мати суцільні металеві дахи, що відкриваються, або дахи
(міжповерхові перекриття) з люком, що відкривається, а також міцну
суцільну підлогу. Підлога наново створюваних клітей не повинна
мати частин і отворів, що виступають, за винятком стопорів і
вирізів для реборд коліс вагонетки і технологічних аварійних
люків, що закриваються. Довгі боки клітей повинні обшиватися на
повну висоту суцільними металевими листами. Уздовж довгих боків
клітей повинні бути влаштовані поручні. З коротких (торцевих)
боків кліті повинні мати двері або інші надійно огороджувальні
пристрої, що запобігають можливості випадання людей із кліті.
Конструкція дверей не повинна допускати зіскакування їх під час
руху кліті. Двері повинні відкриватися усередину кліті та
запиратися засувом, розташованим зовні. Висота верхньої кромки
дверей або інших огорож над рівнем підлоги кліті повинна бути не
меншою за 1,2 м, нижньої кромки - не більшою за 150 мм. Кількість людей, що перебувають одночасно на кожному поверсі
кліті, визначається з розрахунку 5 осіб на 1 кв.м корисної площі
підлоги кліті, а в прохідницьких цебрах із розрахунку 4 особи на 1
кв.м днища, і повинна бути позначена в місцях посадки людей у
кліть. 4.1.30. Кліті для опускання та підіймання людей і противаги
людських і вантажно-людських підйомних установок повинні бути
обладнані приладами (парашутами), призначеними для повільного
гальмування і зупинки їх у випадку обриву підйомних канатів.
Приводна пружина парашута кліті повинна захищатися запобіжним
кожухом. Допускається відсутність парашутів: на клітях і противагах
багатоканатних підйомних установок з числом канатів чотири і
більше; клітях і противагах дво- і триканатних підйомних установок
за умови вибирання і бракування підйомних канатів згідно з
вимогами пунктів 4.12.3а та 4.12.19а, клітях і противагах
аварійно-ремонтних підйомних установок; клітях і противагах
підйомних установок допоміжних стволів, не призначених для
постійного опускання і підіймання людей; противагах діючих
підйомних установок вертикальних стволів із скрутними умовами*,
якщо відділення кліті та противаги відокремлені одне від одного
перегородкою із рейок або канатами. Дозволяється відсутність
перегородки, якщо висота рами противаги перевищує два кроки
армування при двобічному і крок армування при однобічному
розташуванні провідників. Противага в цьому випадку повинна також
бути обладнана запобіжними башмаками довжиною не менше за 400 мм
із збільшеними зазорами.
____________
* Скрутними необхідно вважати умови, за яких неможливо розташувати
на противазі майданчик довжиною 1,5 м і завширшки 0,4 м.
____________
* Скрутними необхідно вважати умови, за яких неможливо розташувати
на противазі майданчик довжиною 1,5 м і завширшки 0,4 м.
Уповільнення при гальмуванні порожніх клітей парашутами не
повинно перевищувати 50 м/с2, а при гальмуванні клітей з
максимальною кількістю людей повинно бути не менше за 6 м/с2. Випробування парашутів повинно проводитись не рідше одного
разу за 6 місяців відповідно до інструкції для такого типу
парашутів. Парашутні пристрої повинні замінюватися новими через 5 років
і у випадку заміни кліті. Дозволяється продовження терміну служби парашутів на 2 роки.
Рішення про продовження терміну служби приймається комісією, яку
очолює головний механік шахти, за умови одержання позитивних
результатів дефектоскопії, виконаної спеціалізованою організацією,
при зношенні шарнірних з'єднань, що не перевищує величин, указаних
в інструкції з експлуатації парашута, та задовільних результатах
випробування парашутів. Цією ж комісією строк служби парашутів і клітей може бути
продовжений ще до 3 років за експертним висновком організацій, що
мають дозвіл Держнаглядохоронпраці. 4.1.31. При опусканні та підійманні людей у цебрах: а) цебри повинні переміщатися по напрямних, рух цебер без
напрямних допускається на відстань, не більшу за 20 м від вибою.
При використанні на проходці вертикальних виробок прохідницьких
агрегатів (навантажувальних машин, грейферів тощо) ця відстань
може бути збільшена до 40 м; б) забороняється опускання і підіймання людей у цебрах без
напрямних рамок і не обладнаних зонтами. Напрямні рамки необхідно
обладнати сигналізацією при їх зависанні. Під час виконання аварійних і ремонтних робіт у стволі
допускається опускання і підіймання людей у цебрах без напрямних
рамок. При цьому: швидкість руху цебра по стволу не повинна
перевищувати 0,3 м/с; зазори між кромкою цебра і виступними
металоконструкціями елементів ствола повинні бути не меншими за
400 мм; над цебром повинен бути встановлений запобіжний зонт;
напрямна рамка повинна бути надійно закріплена на
розвантажувальному майданчику, а розвантажувальні ляди закриті; в) посадка людей у цебри та вихід із них повинні провадитися
на нижньому і верхньому приймальних майданчиках зі спеціальних
драбин чи по сходинках цебра тільки при закритих лядах і
зупиненому цебрі; г) посадка людей у цебри та вихід із них на проміжних
горизонтах і камерах повинні провадитись з відкидних майданчиків,
а на помостах і натяжних рамах тільки тоді, коли борт зупиненого
цебра знаходиться на рівні розтруба або підлоги поверху за
наявності дверей у розтрубі; ґ) забороняється підійматися чи опускатися, стоячи та сидячи
на краю цебра, а також провадити опускання і підіймання людей у
навантаженому цебрі. Під час опускання чи підіймання вантажів цебер повинен
недовантажуватися на 100 мм до верхнього краю борту. Забороняється
користуватися цебром без пристроїв для підтримування дужки в
опущеному стані (кулачків). Висота кулачків повинна бути не меншою
за 40 мм. У разі опускання та підіймання вантажів і людей у цебрах
прохідницькі підйомні установки повинні бути обладнані
блокувальними пристроями, які не допускають проходження цебра
через розтруб у нижньому помості, коли під розтрубом міститься
навантажувальний пристрій. 4.1.32. Опускання й підіймання людей в перекидних клітях
дозволяється за наявності блокувань, що унеможливлюють перекидання
людей в бункер, а також перекидання кліті під час руху по стволу. Забороняється спускання і підіймання людей в клітях,
навантажених повністю або частково вантажем. Не допускається спускання і підіймання людей в скіпах і у
вантажних клітях, за винятком випадків оглядів і ремонту ствола,
проведення маркшейдерських робіт і аварійних випадків. У разі розміщення в одному стволі вантажно-людського та
вантажного підйомів робота останнього при підійманні-опусканні
людей забороняється. 4.1.33. Ремонт і огляд ствола дозволяється виконувати з даху
незавантаженої кліті, скіпа або противаги із спеціально
обладнаного на ньому оглядового майданчика. Майданчик повинен мати
площу не менше за 0,6 кв.м і один із лінійних розмірів не менше за
0,4 м та огорожу заввишки не менше ніж 1,2 м. При цьому люди
повинні прикріплюватися до підйомних канатів, елементів підвісного
пристрою, підйомної посудини запобіжними поясами і бути захищеними
від предметів, що випадково падають, закріпленими захисними
зонтами. Запобіжні пояси кожні 6 місяців повинні підлягати
випробуванню на міцність відповідно до інструкції з експлуатації. На підйомній посудині та всередині неї можуть перебувати
тільки особи, що виконують ремонт (огляд). Для огляду і ремонту ділянок кріплення і армування,
віддалених від підйомних посудин, дозволяється застосовувати
відкидні помости (знімні), надійно прикріплені до кліті чи скіпа.
Конструкція таких помостів повинна розроблюватися
проектно-конструкторськими підрозділами підприємств (організацій)
та погоджуватися з організацією, що розробила підйомну посудину. На підйомних установках з противагами огляд і ремонт ствола
допускається виконувати з використанням зрівняльного вантажу. 4.1.34. На шахтах повинні призначатися наказом керівника
підприємства особи, відповідальні за організацію спускання і
підіймання людей та вантажів.
4.2. Засоби рудникового транспорту
4.2.1. На кожній шахті повинна бути затверджена головним
інженером схема конвеєрного транспорту і головних відкатних колій,
на якій вказуються види відкаток, довжина відкатних колій,
роз'їздів та їх місткість, пронумеровані стрілкові переводи, місця
посадки (висадки) людей, види і довжина конвеєрів. Зі схемою повинні бути ознайомлені працівники та посадові
особи дільниці підземного транспорту. 4.2.2. Експлуатація в шахтах транспортних машин з дизельним
приводом повинна здійснюватися згідно з діючими нормативами і
технічними вимогами для безпечної експлуатації дизельних
локомотивів (машин) у вугільних шахтах. 4.2.3. Для виконання маневрових робіт і відкатки вагонеток у
горизонтальних виробках з нахилом до 0,005 дозволяється
застосування лебідок, що мають швидкість до 1 м/с. Для транспортування матеріалів і устаткування, а також видачі
породи від ремонту та перекріплення в похилих виробках можуть
застосовуватися лебідки, які відповідають таким вимогам: а) відношення діаметра барабана (шківа) до діаметра каната
повинно бути не меншим за 20. Допускається багатошарове
намотування каната на барабан; б) швидкість руху каната на середньому радіусі намотування не
повинна перевищувати 1,8 м/с; в) лебідки повинні мати два гальма, одне з яких повинно діяти
на барабан (шків). Кожне із гальм повинно забезпечувати в
загальмованому стані приводу не менше ніж двократне відношення
величини гальмівного моменту до статичного. На заново створюваних лебідках указаного призначення повинно
передбачатися автоматичне включення гальм під час припинення
подавання енергії.
4.3. Колійне господарство
4.3.1. Радіуси заокруглення рейкових колій і перевідних
кривих у наново запроваджуваних виробках повинні бути не меншими: для колії 600 мм - за 12 м; для колії 900 мм - за 20 м. На сполученні виробок, не призначених для локомотивної
відкатки, дозволяється заокруглення колії радіусом, не меншим за
чотирикратну найбільшу жорстку базу рухомого складу. У діючих виробках дозволяється експлуатація рейкових колій з
заокругленням радіусом, не меншим за 8 м для колії 600 мм і не
меншим за 12 м для колії 900 мм. 4.3.2. Розширення колії при укладанні дозволяється не більше
ніж на 4 мм і звуження її не більше ніж на 2 мм у порівнянні з
номінальною шириною рейкової колії. Розширення рейкової колії в процесі експлуатації не повинно
перевищувати 15 мм на прямолінійних ділянках і 10 мм - на
криволінійних, перевищення однієї рейки над іншою на прямолінійній
ділянці колії - не більше 4 мм. 4.3.3. Не допускається експлуатація рейкових колій при: а) зношенні головки рейки по вертикалі більше за 12 мм для
рейок типу Р-24, 16 мм для рейок типу Р-33 та 20 мм для рейок типу
Р-38, а також при дотиканні ребордою колеса головок болтів, за
наявності подовжніх і поперечних тріщин у рейках, викришуванні
голівки рейок, відколюванні частини підошви рейки та інших
дефектах, що можуть викликати сходження рухомого складу з рейок; б) відхиленні рейок від осі колії на стиках (розломах) більше
ніж на 50 мм на довжині рейки менше ніж 8 м. 4.3.4. Не допускається експлуатація стрілкових переводів при: а) збитих, викришених і вигнутих у подовжніх і поперечних
напрямках вістряках (пір'ях); б) роз'єднаних стрілкових тягах; в) замиканні стрілок із зазором більше ніж 4 мм між
притисненим вістряком і рамною рейкою; г) відсутності фіксації положення стрілкових переводів за
допомогою фіксаторів чи інших пристроїв; ґ) відкритих канавках для тяг приводів стрілкових переводів. 4.3.5. Механічні та ручні приводи стрілкових переводів
відкатних колій повинні встановлюватися з боку людського проходу
так, щоб забезпечити вільну відстань, не меншу за 0,7 м від
найбільш виступної частини приводу до кромки рухомого состава
поїзда. Відстань від приводу до кріплення повинна забезпечувати
зручність монтажу, огляду та ремонту. При недостатній ширині виробки приводи стрілкових переводів
повинні розташовуватися в нішах. 4.3.6. Стрілкові переводи в приствольних дворах, на
пересіченні головних відкатних виробок (між собою і з дільничними)
повинні мати дистанційне управління з кабіни локомотива, що
рухається. На заїздах похилих відкатних виробок стрілкові переводи
повинні мати дистанційне управління з пультів. Ця вимога не
поширюється на стрілкові переводи, які використовуються
епізодично, що встановлюються на в'їздах до гаражів, центральної
підземної підстанції (далі - ЦПП), водовідливних камер, складів
вибухових матеріалів та ін. 4.3.7. Тимчасові гаражі для ремонту локомотивів на поверхні
дозволяється обладнувати тільки на спеціальних тупикових коліях на
відстані не менше за 30 м від ствола. На рейкових коліях, що з'єднують гаражі локомотивів зі
стволами, повинні встановлюватися постійно закриті бар'єри. 4.3.8. Колія, колійні пристрої, водовідвідні канави,
стрілкові переводи, колійні сигнали та знаки, зазори і проходи на
горизонтальних і похилих відкатних виробках, а також контактна
мережа електровозної відкатки повинні перевірятися начальником
дільниці шахтного транспорту або його заступником (механіком) не
менше одного разу на місяць і гірничим майстром або спеціально
призначеною наказом керівника підприємства особою - не менше двох
разів на місяць. При огляді гірничим майстром або спеціально призначеною
наказом керівника підприємства особою повинні вимірюватись ширина
рейкової колії та перевищення однієї рейки над іншою. Не рідше
одного разу на рік повинні провадитися перевірка зношення рейок і
нівелювання профілю відкатних колій. Терміни нівелювання
встановлюються головним інженером шахти. Результати нівелювання
фіксуються службою головного маркшейдера шахти.
4.4. Локомотивна відкатка
4.4.1. Горизонтальні виробки, по яких провадиться відкатка
локомотивами, повинні мати нахил не більше за 0,005. У тих випадках, коли гірничо-геологічні умови не дозволяють
виконати вказану вимогу, допускається, як виняток, збільшення
нахилу до 0,050. При цьому відкатка повинна виконуватися за
проектом, виконаним згідно з Типовими рішеннями з безпечного
перевезення людей та вантажів локомотивами у виробках з нахилом
від 0,005 до 0,050, затвердженими Держвуглепромом України
11.12.93. Проект повинен бути погоджений з місцевим органом
Держнаглядохоронпраці. 4.4.2. Гальмівний шлях состава поїзда на максимальному нахилі
при перевезенні вантажів не повинен перевищувати 40 м, а при
перевезенні людей - 20 м. В окремих випадках в прямолінійних виробках з нахилом не
більше ніж 0,005, що освітлюються стаціонарними світильниками, за
спеціальним проектом, погодженим з МакНДІ і органом
Держнаглядохоронпраці, дозволяється збільшення гальмівного шляху
до 80 м при перевезенні вантажів і до 40 м - при перевезенні
людей. 4.4.3. Локомотив під час руху повинен знаходитися у голові
поїзда. Перебування локомотива у хвості поїзда дозволяється тільки
при маневрових операціях, виконувати які дозволяється на ділянці
довжиною не більше за 300 м при швидкості руху не більше за 2 м/с. Дозволяється зіштовхування складу вагонеток до вибою під час
проведення одноколійних підготовчих виробок на відстань не більше
за 400 м. 4.4.4. Для світлового позначення поїзда, що рухається, на
останній вагонетці повинен бути встановлений світильник з червоним
світлом. У разі пересування локомотива без вагонеток світильник з
червоним світлом повинен установлюватися на задній (за ходом)
частині локомотива при відсутності фари з червоним світлом. При перебуванні локомотива у хвості состава поїзда на
передній зовнішній стінці першої за ходом руху вагонетки повинен
бути підвішений включений спеціальний світильник, що блимає, або
червоного кольору. 4.4.5. Забороняється на ділянках колії під включеним
контактним проводом рух своїм ходом акумуляторних електровозів,
які не мають даху над кабіною, а також їх буксирування під час
перебування машиніста в кабіні. 4.4.6. Зазор по висоті між завантажувальним пристроєм і
локомотивом з кабіною без даху повинен бути не меншим за 0,4 м. 4.4.7. Не допускається експлуатація локомотивів при: а) порушенні вибухобезпеки устаткування на локомотивах; б) знятій кришці батарейного ящика акумуляторного
електровоза, несправному її блокувальному пристрої і без
електроізоляційного покриття; в) несправності електрообладнання, блокувальних пристроїв і
засобів захисту; г) несправних або невідрегульованих гальмах; ґ) несправності пісочниць або відсутності піску в них; д) несправності зчіпних пристроїв; е) несправності буферів; є) зношенні більш як на 2/3 товщини колодок і більш як на 10
мм - бандажів; ж) несправності фар або за наявності фар, що не світяться; з) несправності сигнальних пристроїв. 4.4.8. Кожен локомотив, що знаходиться в експлуатації,
повинен оглядатися із записом результатів у спеціальний журнал
огляду в такі строки: а) щозмінно машиністом під час приймання локомотива; б) черговим електрослюсарем під час випуску локомотива на
лінію; в) щотижня начальником електровозного депо або механіком
дільниці шахтного транспорту; г) щомісячно начальником дільниці разом з механіком шахтного
транспорту. Щорічно повинен проводитися технічний огляд (ТО) локомотивів
комісією, призначеною наказом керівника підприємства за участю
представника місцевого органу Держнаглядохоронпраці.
4.5. Контактна мережа. Заряд акумуляторних батарей
4.5.1. Для відкатки контактними електровозами допускається
застосування постійного струму напругою не вище за 600 В. Контактна мережа постійного струму в підземних виробках шахт
повинна відповідати проекту, виконаному згідно з вимогами
Керівництва з монтажу та експлуатації контактних мереж підземного
транспорту, затвердженого Мінвуглепромом СРСР 03.07.78. 4.5.2. В тягових підстанціях і зарядних установках
електровозної відкатки повинен здійснюватися захист від
перевантаження, струмів витікання на землю та короткого замикання
в перетворювачах, трансформаторах і відхідних приєднаннях, що
живлять контактну мережу. Для зазначеної мети повинні застосовуватися захисти без
витримки часу. 4.5.3. Під час контактної відкатки для зменшення опору на
рейкових коліях повинні встановлюватися електричні з'єднувачі. 4.5.4. На шахтах, де провадиться електропідривання, усі
рейкові колії, що не призначені для відкатки контактними
електровозами, у місцях стикання з струмопровідними рейками
повинні бути електрично ізольовані від останніх у двох точках, що
знаходяться одна від одної на відстані максимально можливої
довжини складу. 4.5.5. Висота підвіски контактного проводу від головки рейки
повинна бути не меншою за вказану у табл. 4.1.
Таблиця 4.1------------------------------------------------------------------ | Назва виробки |Висота підвіски, м| |---------------------------------------------+------------------| |Виробки приствольного двору на ділянках | | |пересування людей до місця посадки у | | |вагонетки | 2,2 | |---------------------------------------------+------------------| |Виробки приствольного двору, посадочні та | | |вантажно-розвантажувальні майданчики, | | |пересічення виробок, якими рухаються люди, | | |з виробками, в яких підвішений контактний | | |провід | 2,0 | |---------------------------------------------+------------------| |Усі інші виробки за наявності механізованого | | |перевезення людей або окремих виробок |Допускається | |(відділень) для пересування людей |не менша за 1,8 | ------------------------------------------------------------------
4.5.6. Відстань від контактного проводу до верхняка кріплення
повинна бути не меншою за 0,2 м. Відстань від струмоприймача електровоза до кріплення виробки
повинна бути не меншою за 0,2 м. 4.5.7. На час опускання і підіймання зміни працівників
контактний провід повинен вимикатися на ділянці від ствола до
посадочного майданчика, розташованого в приствольному дворі. 4.5.8. На території промислового майданчика підвіска
контактного проводу повинна проводитися на висоті не менш як 2,2 м
від рівня головки рейки за умови, що відкатні колії не пересікають
проїжджих і пішохідних доріг. У місцях пересікання доріг висота підвіски повинна
відповідати правилам улаштування наземних електричних залізниць. 4.5.9. Контактна мережа повинна бути секційована вимикачами,
відстань між якими не повинна перевищувати 500 м. Секційні
вимикачі повинні встановлюватися також на всіх розгалуженнях
контактного проводу. У контактних мережах двоколійних та багатоколійних дільниць
допускається паралельне з'єднання контактних проводів за допомогою
вимикачів. До розробки секційних вимикачів допускається застосування
секційних роз'єднувачів і автоматичних вимикачів, які
використовуються в мережах змінного струму. При живленні контактних мереж від декількох підстанцій мережі
повинні бути ізольованими одна від одної. 4.5.10. Контактний провід у місцях ремонту виробок,
вивантажування (навантажування) довгомірних матеріалів і
устаткування та на посадочних майданчиках повинен вимикатися на
час виконання цих робіт та посадки (висадки) людей. На навантажувальних пунктах, посадочних,
вантажно-розвантажувальних майданчиках і пересіченні виробок, по
яких рухаються люди, а також у місцях виходу людей із лав, печей
та інших виробок повинні бути передбачені засоби для вимикання
ділянки контактного проводу. Місця пересічення контактного проводу
з канатами, кабелями, трубами і т. п. повинні виконуватися таким
чином, щоб було неможливе їх зіткнення. Схеми вказаних пересічень
повинні затверджуватися головним інженером шахти. 4.5.11. Заряджання акумуляторних батарей провадиться в
зарядних камерах на зарядних столах. Допускається провадити заряджання акумуляторних батарей на
рамі електровоза у тимчасових камерах під час підготовки нових
горизонтів. Під час заряджання акумуляторних батарей кришка батарейного
ящика повинна бути знятою. Акумулятори і батарейний ящик дозволяється закривати тільки
після зупинення газовиділення із акумуляторів, але не раніше ніж
через годину після закінчення заряджання. Батарейний ящик під час заряджання батареї повинен бути
заземлений. Забороняється заряджати та експлуатувати несправні або
забруднені акумуляторні батареї. Мінімально припустимі величини опору ізоляції
електроустаткування та кабелів відносно корпуса електровоза та
періодичність їх перевірки повинні відповідати нормам, наведеним у
Тимчасових вимогах до опору ізоляції електроустаткування
рудникових акумуляторних електровозів, що знаходяться в
експлуатації, затверджених Мінвуглепромом СРСР 30.12.75. Автоматичний контроль опору ізоляції під час заряджання
акумуляторних батарей повинен здійснюватися реле контролю
витікання, вмонтованими в зарядні установки. Перед випуском вибухобезпечного електровоза на лінію
необхідно вимірювати уміст водню в батарейному ящику, який не
повинен перевищувати 2,5 %. У зарядних камерах усіх шахт дозволяється використання
акумуляторних пробників загального призначення за умови
вимірювання напруги не раніше ніж через 10 хвилин після зняття
кришки з батарейного ящика. Перед уведенням в експлуатацію і надалі раз на рік повинен
проводитися технічний огляд вантажопідіймального крана (далі -
КЕД), результати якого оформляються актом. 4.5.12. У шахтах, небезпечних за газом та пилом, ремонт
акумуляторних електровозів, пов'язаний з розкриттям
електроустаткування, дозволяється провадити тільки в гаражі.
4.6. Конвеєрний транспорт
4.6.1. Стрічкові конвеєри повинні обладнуватися: а) датчиками бокового сходження стрічки, що вимикають привід
конвеєра під час сходження стрічки вбік більше ніж на 10 % її
ширини; б) засобами пилозаглушення в місцях перевантаження; в) пристроями для очищення стрічок та барабанів; г) пристроями, що вловлюють вантажну вітку стрічки при її
розриві, або пристроями, які контролюють цілість тросів та
стикових з'єднань гумотросових стрічок у виробках з кутом нахилу
більше за 10 град.; ґ) засобами захисту, що забезпечують вимикання приводу
конвеєра при перевищенні допустимого рівня матеріалу, що
транспортується, в місцях перевантаження, зниженні швидкості
стрічки до 75 % номінальної (пробуксовка), перевищенні номінальної
швидкості стрічки бремсбергових конвеєрів на 8 %; д) пристроєм для вимикання приводу конвеєра з будь-якої точки
по його довжині; е) гальмівними пристроями; є) засобами автоматичного і ручного пожежогасіння. 4.6.2. Апаратура автоматичного або дистанційного
автоматизованого управління конвеєрними лініями, крім вимог пункту
4.6.1 цих Правил, повинна забезпечувати: а) вмикання кожного наступного конвеєра в лінії тільки після
установлення номінальної швидкості руху тягового органу
попереднього конвеєра; б) автоматичне вимикання всіх конвеєрів, що транспортують
вантаж на зупинений конвеєр, а в лінії, яка складається із
скребкових конвеєрів, при несправності одного з них - вимикання
також того, що стоїть попереду; в) неможливість дистанційного повторного вмикання несправного
конвеєра у разі спрацювання електричних захистів електродвигуна,
несправності механічної частини конвеєра (обрив або заклинювання
робочого або тягового органу), при спрацюванні захистів через
затяжний пуск конвеєра, зниження швидкості стрічки до 75 %
номінальної (пробуксовка) і перевищенні номінальної швидкості
стрічки бремсбергових конвеєрів на 8 %; г) місцеве блокування, яке запобігає пуску даного конвеєра з
пульта управління; ґ) вимикання електропривода при затяжному запускові; д) двосторонній телефонний або гучномовний зв'язок між
пунктами установки приводів конвеєра та пультом управління; е) блокування запуску конвеєра за відсутності тиску води в
протипожежному посаді; є) блокування запуску конвеєра при знятому огородженні. Розробка нових систем і технічних засобів управління шахтним
конвеєрним транспортом повинна виконуватися у відповідності з
Вимогами до автоматизації шахтних конвеєрів і конвеєрних ліній
(далі - ДНАОП 1.1.30-1.01-96). 4.6.3. У похилих виробках, обладнаних конвеєрами,
дозволяється настилання рейкової колії та установлення лебідок,
призначених для транспортування матеріалів і устаткування.
Одночасна робота конвеєра та лебідки забороняється, що повинно
забезпечуватися відповідними електричними блокуваннями. Не дозволяється суміщення локомотивної відкатки у виробках,
обладнаних конвеєрним транспортом, крім випадків доставки вантажів
для обслуговування і ремонту виробок і конвеєрів. 4.6.4. Для закріплення у виробках приводних, натяжних і
кінцевих станцій скребкових конвеєрів, механізованої пересувки
скребкових конвеєрів в очисних виробках, натягу ланцюга конвеєрів
під час її збирання та розбирання, а також для розштибування
конвеєрів повинні застосовуватися прилади заводського
виготовлення. Дозволяється застосування приладів, виготовлених ремонтними
підприємствами. 4.6.5. У виробках, обладнаних конвеєрами, повинні бути
безпечні переходи через конвеєри. 4.6.6. Забороняється: а) ремонт, змазування деталей, що рухаються, та очищення
конвеєрів під час їх роботи, робота при заштибованому конвеєрі та
несправних роликах або за їх відсутності, невиконання вимог пункту
4.6.1 цих Правил, а також при дотику стрічкою до нерухомих
елементів конвеєрного посаду або кріплення; б) перевезення людей, лісу, довгомірних матеріалів і
устаткування на непристосованих для цієї мети конвеєрах. 4.6.7. Огляд конвеєра, апаратури управління, роликів,
натяжних і завантажувальних пристроїв, стрічки та її стиків, а
також пристроїв, що забезпечують безпечну експлуатацію конвеєра
(гальмівних пристроїв, засобів уловлення стрічки та ін.), повинен
проводитися щозміни гірничим майстром дільниці. Огляд і перевірка роботи апаратури управління та захисту
(датчиків сходження та пробуксовування стрічки, рівня
навантаження, раптової зупинки та ін.), пристроїв, що забезпечують
безпеку експлуатації конвеєрів (гальм, уловлювачів стрічки,
блокування огорожі та ін.), засобів протипожежного захисту та
наявності води у протипожежному посаді повинні провадитися один
раз на добу механіком дільниці або спеціально призначеною особою. Щомісяця стаціонарні конвеєри повинні оглядатися механіком
дільниці із записом у журналі огляду. Перед уведенням до експлуатації та надалі один раз на рік
спеціалізована налагоджувальна організація повинна проводити
ревізію та налагодження магістральних, стрічкових стаціонарних
конвеєрних ліній.
4.7. Шахтний підйом
4.7.1. Максимальні швидкості підіймання та опускання людей та
вантажів у вертикальних і похилих виробках визначаються проектом,
але не повинні перевищувати величин, зазначених у табл. 4.2.
Таблиця 4.2------------------------------------------------------------------ | Назва виробок |Максимальна швидкість підіймання| | |та опускання, м/с | | |--------------------------------| | | людей | вантажів | |-------------------------------+----------+---------------------| |Вертикальні виробки, обладнані:| | | |клітями | 12 |Визначається проектом| |скіпами | - |Визначається проектом| |-------------------------------+----------+---------------------| |Похилі виробки, обладнані: | | | |скіпами | - | 7 | |вагонетками | 5 | 5 | |-------------------------------+----------+---------------------| |Вертикальні виробки у проходці,| | | |обладнані: | | | |цебрами (з напрямними) | 8 | 12 | |цебрами (без напрямних) | 2 | 2 | |підвісним прохідницьким | | | |устаткуванням | - | 0,2 | |рятувальними драбинами | 0,35 | - | |-------------------------------+----------+---------------------| |Опускання негабаритів по | | 1/3 номінальної | |вертикальних і похилих виробках| - | швидкості даного | | | | підйому | ------------------------------------------------------------------
4.7.2. Величина середнього уповільнення підйомної установки
як при запобіжному, так і при робочому (в нагальних випадках)
гальмуванні при підйомі вантажів не повинна перевищувати значень,
зазначених у табл. 4.3.
Таблиця 4.3------------------------------------------------------------------ |Кут нахилу, град. | 5 | 10 | 15 | 20 | 25 | 30 | 40 |50 і | | | | | | | | | |більше| |------------------+-----+----+-----+-----+----+----+-----+------| |Величина | | | | | | | | | |уповільнення, м/с2| 0,8 | 1,2| 1,8 | 2,5 | 3,0| 3,5| 4,0 | 5,0 | ------------------------------------------------------------------
Величина середнього уповільнення підйомної установки при
запобіжному гальмуванні при опусканні вантажів повинна бути не
меншою за 0,75 м/с2 при кутах нахилу виробок до 30 град. і не
меншою за 1,5 м/с2 при кутах нахилу виробок більше за 30 град. На підйомних установках із кутами нахилу виробок до 30 град.
допускаються уповільнення менше за 0,75 м/с2, якщо при цьому
забезпечується зупинка посудини, яка підіймається, в рамках шляху
передпідйому, а посудини, що спускається, - на вільній ділянці
шляху, розташованій нижче посадочного майданчика. Під середнім уповільненням розуміємо відношення фактичної
швидкості до часу, що проходить від моменту початку гальмування до
повної зупинки підйомної машини. На підйомних установках зі шківами тертя величина середнього
уповільнення визначається на усталеній ділянці процесу
гальмування. У виробках з перемінним кутом нахилу величина уповільнення
підйомної установки для кожної ділянки шляху з постійним кутом не
повинна перевищувати відповідних їм значень, зазначених у табл.
4.3. Величина уповільнення для проміжних кутів нахилу виробок, не
вказаних у табл. 4.3, визначається шляхом лінійної інтерполяції. В установках зі шківами тертя уповільнення як при робочому,
так і при запобіжному гальмуванні не повинно перевищувати
величини, обумовленої можливістю проковзування каната по шківу. В окремих випадках на діючих одноканатних і багатоканатних
скіпових підйомних установках зі шківом тертя за умови запобігання
ковзанню канатів дозволяється обмежити нижню межу уповільнення
величиною 1,2 м/с2 за умови облаштовування таких установок
блокуванням, яке запобігає можливості опускання вантажу зі
швидкістю більше за 1 м/с. Підйомні установки зі шківами тертя, на яких регулюванням
гальмівної системи неможливо забезпечити необхідне уповільнення,
повинні оснащуватися системами вибіркового або автоматично
регульованого запобіжного гальмування. Вимоги даного пункту не поширюються на прохідницькі лебідки
та лебідки для рятувальних драбин (при швидкості руху каната не
більше відповідно за 0,2 та за 0,35 м/с). 4.7.3. Для захисту від перепідйому і перевищення швидкості
шахтна підйомна установка повинна бути забезпечена такими
запобіжними пристроями: а) кожна підйомна посудина (противага) - кінцевим вимикачем,
що встановлений у виробці або на копрі та призначений для вмикання
запобіжного гальма при підійманні посудини на 0,5 м вище рівня
верхнього приймального майданчика (нормального стану при
вивантажуванні), і дублюючим кінцевим вимикачем на покажчику
глибини (або в апараті завдання та контролю ходу). У похилих виробках кінцеві вимикачі повинні встановлюватися
на верхньому приймальному майданчику на відстані 0,5 м від
нормального стану, обумовленого робочим процесом. Підйомні установки з перекидними клітями повинні мати
додаткові кінцеві вимикачі, установлені на копрі на 0,5 м вище
рівня майданчика, призначеного для посадки людей у кліть. Робота
цих кінцевих вимикачів повинна також дублюватися кінцевими
вимикачами, установленими на покажчику глибини (в апараті завдання
і контролю ходу). Ця вимога не поширюється на підйомні установки з
самоперекидними цебрами при проходженні вертикальних стволів. Допускається установлення дублюючих кінцевих вимикачів на
копрі на одному рівні з основними при живленні їх окремими
кабелями. Додаткові кінцеві вимикачі (основні та дублюючі) на
установках з перекидними клітями повинні включатися до ланцюга
захисту в залежності від заданого режиму "вантаж" і "люди". Для
перевірки справності та правильності установлення вимикачів
(основних і дублюючих) на пульті машиніста повинні бути
установлені кнопки або перемикачі (без фіксування положення); б) обмежувачем швидкості, який викликає вмикання запобіжного
гальма у випадку: перевищення в період уповільнення швидкості захисної
тахограми, величина якої в кожній точці шляху уповільнення
визначається за умови запобігання аварійному перепідйому скіпів і
кліті (швидкість більша за 1 м/с); перевищення швидкості рівномірного ходу на 15 %; наближення посудини до верхнього та нижнього приймального
майданчика, а також до жорстких напрямних при канатному армуванні
ствола зі швидкістю, більшою за 1 м/с при опусканні-підійманні
людей і 1,5 м/с - при опусканні-підійманні вантажу. Вимоги підпункту "б" цього пункту поширюються на діючі
підйомні установки зі швидкістю руху більше ніж 3 м/с і такі, що
проектуються, - більше ніж 2 м/с. Решта підйомних установок повинна бути оснащена апаратами, що
вимикають установку у випадку перевищення швидкості рівномірного
ходу на 15 %; в) амортизаційними пристроями, що встановлюються на копрі та
в зумпфі ствола з багатоканатною підйомною установкою, крім
установок, що реконструюються, з підйомними машинами, які
встановлені на землі. 4.7.4. Шахтні підйомні установки повинні бути обладнані
такими захисними та блокувальними пристроями: а) пристроєм блокування від надмірного зношення гальмівних
колодок, який спрацьовує при збільшенні зазору між ободом барабана
і гальмівною колодкою більше ніж на 2 мм. Ця вимога не поширюється
на вантажні підземні та прохідницькі лебідки; б) максимальним та нульовим захистом; в) захистами від провисання струни та напуску каната у ствол; г) захистом від жорсткої посадки клітей людського та
вантажно-людського підйомів; ґ) пристроєм блокування запобіжних грат, який унеможливлює їх
відкривання до приходу підіймальної посудини на приймальний
майданчик і вмикає сигнал "стоп" у машиніста при відкритих гратах.
Дозволяється відкривання запобіжних грат при розміщенні підйомних
посудин поза приймальними майданчиками при опусканні-підійманні
негабаритних вантажів у режимі "Обладнання" та при огляді
підйомного комплексу в режимі "Ревізія"; д) пристроєм блокування, який дозволяє вмикати двигун після
перепідйому посудини тільки в бік ліквідації перепідйому; е) пристроєм блокування, який не допускає зняття запобіжного
гальма, якщо рукоятка робочого гальма не знаходиться у стані
"загальмовано", а рукоятка апарата управління (контролера) - в
нульовому положенні; є) пристроєм блокування, який забезпечує зупинку цебра при
підході її до нульового майданчика з закритими лядами, а також
пристроєм блокування, який забезпечує при проходженні ствола
зупинку цебра за 5 м до підходу її робочого помосту і при підході
до вибою ствола; ж) пристроєм, що подає сигнали машиністу й стволовому при
висмикуванні гальмівних канатів у місці їх кріплення в зумпфі; з) пристроєм, що подає сигнал машиністу при недопустимому
піднятті петлі врівноважувального каната; и) дублюючим обмежувачем швидкості або пристроєм, що
забезпечує контроль цілісності передачі від вала підйомної машини
до покажчика глибини, якщо обмежувач швидкості не має повного
самоконтролю; і) пристроєм, що сигналізує машиністу про положення
майданчиків, які гойдаються, і посадочних кулаків; ї) автоматичним дзвінком, що сигналізує про початок періоду
уповільнення (за винятком вантажних підйомних установок, що
працюють в автоматичному режимі). 4.7.5. Шківи з литими або штампованими ободами, для яких не
передбачається застосування футерівки, повинні замінюватися новими
при зношенні реборди або обода на 50 % початкової їх товщини і у
всіх випадках, коли оголюються торці спиць. Дозволяється спеціалізованими організаціями наплавка жолоба
шківа при зношенні його в глибину не більше ніж на 50 % початкової
товщини. 4.7.6. У разі поломки підйомної машини або застрявання
підйомних посудин у стволі повинні бути обладнані
аварійно-ремонтні підйомні установки. За наявності в одному стволі двох підйомних установок або
однієї підйомної установки і драбинного відділення, додаткова
аварійно-ремонтна установка може бути відсутня. Для стволів (свердловин), обладнаних одним підйомом, який
використовується в аварійних випадках і для ремонтних робіт,
повинні бути розроблені заходи виведення людей із підйомної
посудини, що застрягла (зависла). Дозволяється відсутність стаціонарної аварійно-ремонтної
підйомної установки за наявності на озброєнні ДВГРС, який
обслуговує шахту, пересувної підйомної установки. Для шахт глибиною до 100 м дозволяється застосування для цієї
мети ручних лебідок, обладнаних гальмами і храповим зупинником. При проходці і поглибленні стволів на випадок аварії з
підйомом необхідно мати підвісну аварійно-рятувальну драбину
довжиною, яка забезпечує розміщення на ній одночасно всіх
працівників найбільшої за чисельністю зміни. Драбина
прикріплюється до каната лебідки, обладнаної гальмами і яка має
комбінований привід (механічний і ручний). Ручний привід лебідки
повинен забезпечувати підіймання драбини при аварійному
відключенні електроенергії. На нижньому поверсі робочого помосту повинна знаходитися
аварійна канатна драбина необхідної довжини для виходу людей із
вибою ствола на прохідницький поміст. У випадку можливості
проходження рятівної драбини через поміст до вибою наявність на
помості аварійної канатної драбини не обов'язкова. При проходці стволів глибиною до 100 м лебідки для підвіски
аварійно-рятівних драбин можуть мати тільки ручний привід і
повинні бути обладнані гальмами і храповим зупинником. 4.7.7. Забороняється перехід людей через підйомні відділення
ствола. На всіх горизонтах шахти перед стволами повинні бути
встановлені запобіжні грати для попередження переходу людей через
підйомні відділення. На проміжних горизонтах забороняється
застосування посадочних кулаків. При підійманні та опусканні людей, а також при роботі підйому
в режимі "Ревізія" механізми обміну вантажів (вагонеток) на всіх
приймальних майданчиках ствола повинні автоматично вимикатися. Дозволяється на діючих шахтах застосування на верхньому
приймальному майданчику дверей гільйотинного типу за наявності
додаткової огорожі, яка перешкоджає доступу людей до ствола до
повної зупинки кліті і в період її відправлення. Вимоги сигналу "стоп" (пункт 4.7.4ґ цих Правил) не
поширюються на підйомні установки, обладнані дверима гільйотинного
типу. 4.7.8. У стволах шахт, у яких не передбачене опускання та
підіймання людей, користуватися підйомними установками
дозволяється тільки особам, зайнятим на огляді та ремонті цих
стволів, за винятком аварійної ситуації. При проходженні стволів під час опускання-підіймання
устаткування прохідницькими лебідками робота підйому дозволяється
тільки для пересування працівників і технічного персоналу, який
наглядає за виконанням цих робіт. 4.7.9. Усі проміжні, нижні та верхні приймальні майданчики
вертикальних стволів, якими проводиться підіймання та опускання
вантажів у вагонетках, а також майданчики перед перекидачем
повинні бути обладнані стопорними пристроями, що забезпечують
разове дозування і попереджають довільне скочування вагонеток.
4.8. Армування
4.8.1. Сумарний зазор між напрямними башмаками ковзання
підйомної посудини (противаги) та провідниками при їх установленні
повинен складати: а) на базовій позначці*: для рейкових провідників - 10 мм; для дерев'яних - 20 мм; б) по глибині ствола: для рейкових провідників - 10 +- 8 мм; для дерев'яних - 20 +- 10 мм.
____________
* Базовою позначкою є ділянка провідників від місця розвантаження
підйомної посудини до місця установлення кінцевого вимикача на
копрі, призначеного для вмикання запобіжного гальма при
підійманні посудини на 0,5 м вище рівня верхнього приймального
майданчика (нормального стану при розвантаженні).
На базовій позначці повинен витримуватися номінальний розмір
колії провідників.
____________
* Базовою позначкою є ділянка провідників від місця розвантаження
підйомної посудини до місця установлення кінцевого вимикача на
копрі, призначеного для вмикання запобіжного гальма при
підійманні посудини на 0,5 м вище рівня верхнього приймального
майданчика (нормального стану при розвантаженні).
На базовій позначці повинен витримуватися номінальний розмір
колії провідників.
При застосуванні на підйомних посудинах пружних робочих
напрямних пристроїв кочення обов'язкова наявність запобіжних
башмаків, які встановлюються безпосередньо на несучій конструкції
підйомної посудини і конструктивно не пов'язані з робочими
напрямними пристроями. Сумарний зазор між контактними поверхнями запобіжних башмаків
ковзання та провідників при їх установленні повинен складати на
базовій позначці: для рейкових провідників - 20 мм; для провідників прямокутного перерізу - 30 мм. Башмаки ковзання або їх змінні вкладиші підлягають заміні при
зношенні контактних поверхонь понад 8 мм на один бік. Сумарне зношення провідників і башмаків на один бік не
повинно перевищувати: для рейкових провідників - 10 мм; для дерев'яних - 18 мм. При цьому дозволяється загальне зношення бокових поверхонь
башмака і рейкового провідника двобічного розташування до 20 мм. Глибина зіва робочих напрямних башмаків ковзання відкритого
типу при їх установленні повинна бути: для рейкових провідників - 60 мм; для дерев'яних - 80 мм. Глибина зіва запобіжних башмаків ковзання при їх установленні
повинна бути: для провідників із рейок - 65 мм; для провідників прямокутного перерізу - 110 мм. Внутрішній діаметр нових вкладишів робочих напрямних
пристроїв ковзання для канатних провідників при їх установленні
повинен бути на 10 мм більшим за діаметр провідникового каната.
Глибина канавки роликів при застосуванні напрямних роликоопор
повинна бути не меншою за 1/3 діаметра провідникового каната. Для
запобіжних напрямних пристроїв при застосуванні канатних
провідників різниця в діаметрах нового вкладиша і провідникового
каната повинна складати 20 мм, а припустиме зношення вкладишів
напрямних - 15 мм по діаметру. 4.8.2. Провідники підлягають заміні при зношенні на один бік: рейкові - понад 8 мм; дерев'яні - понад 15 мм; коробчасті - понад половини товщини стінки. При цьому допускається сумарне бокове зношення рейкових
провідників при їх двобічному розташуванні відносно посудин до 16
мм. Зношення полиці, яка з'єднує головку рейкових провідників з
підошвою, дозволяється не більше ніж на 25 % номінальної її
товщини. При парашутах різання дерев'яні провідники у стволі
підлягають заміні при сумарному їх зношенні понад 20 мм. Дозволяється експлуатація провідників при зношенні, що
перевищує вказане вище, на підставі експертного висновку
Науково-дослідного інституту гірничої механіки імені М.М. Федорова
(далі - НДІГМ) і МакНДІ за узгодженням з органом
Держнаглядохоронпраці. Повна інструментальна перевірка зношення провідників повинна
проводитися на кожному ярусі армування: для металевих - через 1 рік; для дерев'яних - через 6 місяців. Відповідальним за проведення перевірки є головний механік
шахти. У стволах, де строк служби металевих провідників складає
менше ніж 5 років, перевірка їх зношення повинна проводитися через
6 місяців. 4.8.3. Експлуатаційні зазори між максимально виступними
частинами підйомних посудин, кріпленням і розпорами у вертикальних
стволах, обладнаних стаціонарними підйомними установками, повинні
відповідати величинам, наведеним у табл. 4.4.
Таблиця 4.4--------------------------------------------------------------------------------------------- |Вид кріплення |Вид і розташування|Назва зазору |Мінімальна| Примітка | | ствола |армування | |величина | | | | | |зазору, мм| | |--------------+------------------+--------------+----------+-------------------------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |--------------+------------------+--------------+----------+-------------------------------| |1. Дерев'яне |Дерев'яне та |Між | 200 |Для шахт, що перебувають в | | |металеве з одно- |підйомними | |експлуатації, у разі особливо | | |та двостороннім |посудинами | |тісного розташування підйомних | | |розташуванням |і кріпленням | |посудин у стволі з дерев'яним | | |провідників | | |армуванням допускається зазор | | | | | |не менше ніж 150 мм при | | | | | |лобовому розташуванні | | | | | |провідників, а також при | | | | | |двосторонньому, якщо найбільш | | | | | |виступна частина посудини | | | | | |знаходиться на відстані від | | | | | |осі провідників не більше ніж | | | | | |на 1 м | |--------------+------------------+--------------+----------+-------------------------------| |2. Бетонне, |Металеве з |Те саме | 150 | | |цегляне, |одно- і | | | | |тюбінгове, |двостороннім | | | | |бетонітове |розташуванням | | | | | |провідників | | | | |--------------+------------------+--------------+----------+-------------------------------| |3. Бетонне, |Дерев'яне з | -"- | 200 | | |цегляне, |одно- і | | | | |тюбінгове, |двостороннім | | | | |бетонітове |розташуванням | | | | | |провідників | | | | |--------------+------------------+--------------+----------+-------------------------------| |4. Дерев'яне, |Металеві та |Між | 150 |При особливо щільному | |бетонне, |дерев'яні |підйомними | |розташуванні підйомних | |цегляне, |розпори, |посудинами | |посудин у стволі цей зазор | |тюбінгове |що не несуть |і розпорами | |може бути зменшений до 100 мм | | |провідники | | | | |--------------+------------------+--------------+----------+-------------------------------| |5. Дерев'яне, |Між підйомними |Між двома | 200 |При жорстких провідниках | |бетонне, |посудинами |посудинами, | | | |цегляне, |розпір |що | | | |тюбінгове |відсутній |пересуваються | | | |--------------+------------------+--------------+----------+-------------------------------| |6. Дерев'яне, |Одностороннє, |Між кліттю | 60 |В експлуатаційних стволах, | |бетонне, |двостороннє |та елементами | |уведених до 1973 року, цей | |цегляне, |бокове і лобове |посадочних | |зазор може бути не менш як | |тюбінгове, |розташування |пристроїв | |40 мм | |бетонітове |провідників | | | | |--------------+------------------+--------------+----------+-------------------------------| |7. Дерев'яне, |Одностороннє, |Між | 40 |За наявності на підйомній | |бетонне, |двостороннє |розпорами та | |посудині виступних | |цегляне, |бічне та |виступними | |розвантажувальних роликів | |тюбінгове, |лобове |частинами | |зазор між роликом і розпором | |бетонітове |розташування |підйомних | |повинен бути збільшений на | | |провідників |посудин, | |25 мм | | | |віддалених | | | | | |від осі | | | | | |провідників | | | | | |на відстань | | | | | |до 750 мм | | | |--------------+------------------+--------------+----------+-------------------------------| |8. Дерев'яне, |Дерев'яне з |Між | 50 | | |бетонне, |лобовим |розпором, | | | |цегляне, |розташуванням |несучим | | | |тюбінгове, |провідників |провідником | | | |бетонітове | |і кліттю | | | |--------------+------------------+--------------+----------+-------------------------------| |9. Дерев'яне, |Металеве і |Між | 15 | | |бетонне, |дерев'яне, |зовнішньою | | | |цегляне, |незалежно від |кромкою | | | |тюбінгове, |розташування |башмака | | | |бетонітове |провідників |підйомної | | | | | |посудини та | | | | | |затискним | | | | | |пристроєм для | | | | | |кріплення | | | | | |провідників | | | | | |до розпорів | | | |--------------+------------------+--------------+----------+-------------------------------| |10. Дерев'яне,|Одностороннє, |Між найбільш | 25 |Для шахт, що проектуються | |цегляне, |двостороннє |виступними і | | | |бетонне, |та лобове |віддаленими | | | |тюбінгове, |розташування |від центра | | | |бетонітове |провідників |частинами | | | | | |посудини і | | | | | |розпором з | | | | | |урахуванням | | | | | |зношення | | | | | |провідників | | | | | |і лап і | | | | | |можливого | | | | | |повороту | | | | | |посудини | | | |--------------+------------------+--------------+----------+-------------------------------| |11. Дерев'яне,|Металеве та |Між рейками | 30 | | |цегляне, |дерев'яне, |приймальних | | | |бетонне, |незалежно від |майданчиків | | | |тюбінгове |розташування |і клітей | | | | |провідників | | | | |--------------+------------------+--------------+----------+-------------------------------| |12. Усі види |Канатні |Між підйомною | 225 |При глибині ствола до 800 м | |кріплення |провідники |посудиною і | | | | |багатоканатного |кріпленням, | | | | |підйому |розпором або | | | | | |відшивкою в | 265 |При глибині ствола понад | | | |стволі | |800 м | | | | | | | | | |Між | 300 |Проектні зазори обираються за | | | |посудинами, | |Нормами безпеки на проектування| | | |що рухаються, | |та експлуатування канатних | | | |одного підйому| |провідників багатоканатних | | | | | |підйомних установок, | | | | | |експлуатаційні зазори в усіх | | | | | |випадках повинні бути не менш | | | | | |як 0,75 проектних | | | | | | | | | |Між | 350 | | | | |посудинами, | | | | | |що рухаються, | | | | | |суміжних | | | | | |підйомів | | | |--------------+------------------+--------------+----------+-------------------------------| |13. Усі види |Канатні |Між | 300 |Проектні зазори обираються за | |кріплення |провідники |посудинами, | |Нормами безпеки на проектування| | |одноканатного |що | |та експлуатування канатних | | |підйому |пересуваються,| |провідників підйомних установок| | | |одного підйому| | | | | | | | | | | |Між | 350 | | | | |посудинами, | | | | | |що рухаються, | | | | | |суміжних | | | | | |підйомів | | | | | | | | | | | |Між підйомною | 240 | | | | |посудиною та | | | | | |кріпленням, | | | | | |розпором або | | | | | |відшивкою у | | | | | |стволі | | | ---------------------------------------------------------------------------------------------
При прохідницькому підйомі величина зазору між середніми
напрямними канатами повинна бути не менше як 300 мм. При глибині
ствола понад 400 м обов'язкове установлення відбійних канатів або
інших пристроїв, які унеможливлюють зіткнення цебер. Ці пристрої
не потрібні, якщо зазори між середніми напрямними канатами
дорівнюють 250 + Н/3 мм, де Н - глибина ствола, м. Зазор між рухомими цебрами і кріпленням ствола або виступними
частинами устаткування, розташованого в стволі (трубопроводами,
балками і т. ін.), повинен бути не меншим за 400 мм. Зазор між стінками розтруба прохідницького помосту і
виступними частинами рухомої напрямної рамки цебра повинен бути не
меншим за 100 мм. Під час проходження стволів із паралельним або подальшим
армуванням зазори між частиною цебра, що найбільш виступає, або
напрямної рамки і розпорами при канатних провідниках, розташованих
у площині, перпендикулярній розпорам, повинні бути не меншими за
350 мм; при канатних провідниках, розташованих у площині, паралельній
розпорам, - не меншими за 400 мм; при жорстких провідниках між
найбільш виступною частиною стояка напрямної рамки і провідником -
не меншими за 30 мм. Перед пуском новонавішеної або відремонтованої підйомної
посудини (противаги), а також після ремонтних робіт у стволі,
пов'язаних із рихтовкою армування, провідників або кріплення,
після падіння в ствол предметів, які можуть впливати на стан
армування, повинна провадитися перевірка зазорів. Після ремонту в
стволі, пов'язаного із заміною армування та провідників, має
проводитися профілювання провідників. Зазори між двома підйомними посудинами в похилих виробках при
всіх кутах нахилу повинні бути не меншими за 200 мм. Зазор між
кріпленням виробки і найбільш виступною кромкою габариту підйомної
посудини повинен бути не менш як 250 мм при дерев'яному кріпленні,
металевому та із залізобетонних стояків і не менш як 200 мм - при
бетонному і кам'яному.
4.9. Підземні підйомні машини і прохідницькі лебідки
4.9.1. Людські та вантажно-людські підйомні установки повинні
мати електричний привід. Асинхронний привід з реостатним
управлінням повинен бути споряджений системою динамічного
гальмування. Система динамічного гальмування у разі порушення її
схеми повинна діяти на запобіжне гальмо. Лебідки, що використовуються для опускання та підіймання
людей у клітях і вагонетках у похилих і вертикальних виробках,
повинні відповідати усім вимогам, які пред'являються до підйомних
машин. 4.9.2. У разі проходження вертикальних стволів, шурфів,
свердловин для навішування прохідницького устаткування і
здійснення спуско-підйомних операцій з різним устаткуванням і
матеріалами повинні застосовуватися прохідницькі лебідки, які
відповідають вимогам діючих стандартів, Правил технічної
експлуатації прохідницьких лебідок і підвісного обладнання,
затверджених Мінвуглепромом СРСР 07.05.84. 4.9.3. Підйомні машини і лебідки повинні бути споряджені
апаратом (індикатором), що вказує машиністу положення посудин у
стволі. При роботі підйомної машини на проходженні чи поглибленні
ствола на реборді барабана повинна наноситися позначка положення
верхнього зрізу розтруба прохідницького підвісного помосту. На лебідках, призначених для підвішування устаткування, під
час проходки вертикальних стволів індикатор глибини не
вимагається. Кожна підйомна машина повинна мати справно діючі: а) самописець-швидкостемір (для машин із швидкістю понад 3
м/с, установлених на поверхні). Тахограми повинні зберігатися
протягом 3 місяців; б) вольтметр і амперметр; в) манометри, що показують тиск стиснутого повітря або масла
в гальмівній системі. 4.9.4. У кожній підйомній машині в лебідці повинно бути
механічне робоче та запобіжне гальмування з не залежним один від
одного вмиканням приводу, що діє на орган намотування. У прохідницьких лебідках і лебідках для рятівних драбин
(швидкість руху кінцевого вантажу не більше відповідно як 0,2 і за
0,35 м/с) повинні бути маневрові гальма на валу двигуна або на
проміжному валу, запобіжне гальмо, стопорний пристрій на барабані
(храповий зупинник) і пристрій блокування, що унеможливлює пуск
електродвигуна в напрямку опускання вантажу при включеному
запобіжному гальмі та стопорному пристрої. 4.9.5. У загальмованому (нерухомому) стані підйомної машини
(лебідки) відношення величин моментів, які створюються запобіжним
гальмом, до статичних моментів повинні бути не меншими за наведені
в табл. 4.5.
Таблиця 4.5------------------------------------------------------------------ |Кут нахилу, град. | до 20 | 25 | 30 і більше| |-----------------------+--------------+-----------+-------------| |К = Мгальм/Мстат. | 2,1 | 2,6 | 3,0 | ------------------------------------------------------------------
Значення коефіцієнта К для проміжних кутів нахилу, не
зазначених у табл. 4.5, визначається шляхом лінійної інтерполяції. Для виробок з перемінними кутами нахилу гальмівний момент
повинен розраховуватися для кожної ділянки шляху з постійним кутом
нахилу та прийматися за найбільшим із одержаних значенням. Робоче гальмо в нерухомому стані підйомної машини повинно
забезпечувати одержання моменту, не меншого за той, що створює
запобіжне гальмо. При перестановці барабанів гальмівний пристрій повинен
розвивати на заклиненому барабані момент, який дорівнює не менш як
1,2 статичного моменту, що створюється масою порожньої посудини і
масою головного і урівноважувального канатів. При перестановці
барабана і пересуванні посудини перебування людей у посудині та
стволі забороняється. У прохідницьких лебідках і лебідках для рятувальних драбин
(із швидкістю руху кінцевого вантажу відповідно до 0,2 і 0,35
м/с) гальмівні моменти, що створюються як маневровим, так і
запобіжним гальмом, повинні бути не меншими за двократні щодо
найбільшого статичного моменту навантаження, причому включення
запобіжного гальма повинно супроводжуватися автоматичним
спрацюванням маневрового гальма. 4.9.6. Тривалість холостого ходу запобіжного гальма діючих
підйомних машин не повинна перевищувати: 0,5 с - при пневмовантажному приводі; 0,6 с - при гідровантажному приводі; 0,3 с - при пневмопружинному і гідропружинному приводах, а
також для всіх новостворюваних конструкцій гальмівних пристроїв. Час спрацьовування гальма, незалежно від типу приводу гальма,
не повинен перевищувати 0,8 с. Для підйомних машин зі шківами
тертя, споряджених системами вибіркового або автоматично
регульованого запобіжного гальмування, ця вимога поширюється
тільки на режим опускання вантажу (противаги). Для прохідницьких лебідок тривалість холостого ходу не
повинна перевищувати 1,5 с. Однокінцеві підйомні установки в похилих виробках, на яких
регулюванням гальмівної системи не вдається унеможливити набігання
вагонеток на канат при запобіжному гальмуванні, повинні мати
пристрій, який керує запобіжним гальмом під час його вмикання та
яке унеможливлює набігання в режимі підіймання, а також забезпечує
в момент зупинки барабана машини гальмівний момент величиною не
менше ніж передбачена пунктом 4.9.5 цих Правил. Час спрацьовування
запобіжного гальма при цьому може перевищувати 0,8 с. Під холостим ходом гальма розуміється час, що минає з моменту
розривання ланцюга захисту до моменту появи зусилля у виконавчому
елементі гальма. Під часом спрацьовування гальма слід розуміти час, що минає з
моменту розриву ланцюга захисту до моменту появи гальмівного
зусилля, що дорівнює величині статичному. 4.9.7. Після заміни елементів гальмівної системи (гальмівні
колодки, тяги, циліндри та ін.) необхідно проводити її
випробування спеціалізованою налагоджувальною організацією.
Результати випробування оформляються актом. 4.9.8. На вертикальних і похилих (на шахтах, що
реконструюються або будуються) поверхневих вантажно-людських і
людських підйомах намотування канатів на барабани машин має бути
одношаровим. На підйомних машинах вантажних вертикальних підйомів,
установлених на поверхні підйомів флангових і вентиляційних
стволів, що призначені для перевезення людей в аварійних випадках,
людських і вантажно-людських підйомів у підземних виробках з кутом
нахилу від 30 град. до 60 град., дозволяється двошарове
намотування канатів на барабани. Тришарове намотування дозволяється на всіх інших
експлуатаційних підйомах і при проходженні вертикальних і похилих
виробок. На аварійно-ремонтних і допоміжних вантажних підйомних
установках (породні відвали, підіймання вантажів на естакади та
ін.), а також на прохідницьких (швидкість не вища за 0,4 м/с)
лебідках і лебідках для рятівних драбин (швидкість до 0,35 м/с)
дозволяється багатошарове намотування. За наявності більше одного шару намотування канатів на
барабани необхідно додержуватися таких умов: а) реборда барабана повинна виступати над верхнім шаром на
2,5 діаметра каната; б) за критичною ділянкою каната довжиною в чверть останнього
витка нижнього ряду (перехід на верхній ряд) повинен бути
посилений нагляд (облік розірваних у цьому місці дротів) і
здійснюватися пересування каната на чверть витка через кожні 2
місяці. Барабани прохідницьких лебідок повинні мати реборди з обох
боків, які виступають над верхнім шаром намотки не менше ніж на
2,5 діаметра каната. На діючих похилих підйомних установках при доробленні
горизонтів дозволяється за погодженням з органом
Держнаглядохоронпраці перевищення вказаного числа шарів на один за
умови виконання вимог підпунктів "а" і "б" цього пункту та за
наявності пристрою для плавного переходу каната з одного шару на
інший, а при чотиришаровому намотуванні каната на барабан, крім
того, за наявності захисту, що унеможливлює роботу підйому при
намотуванні каната на п'ятий шар. На прохідницьких лебідках, що мають швидкість не вище ніж 0,4
м/с, дозволяється мати висоту реборди над верхнім шаром
намотування не менше ніж 1,5 діаметра каната. Футерівка барабанів повинна мати нарізані канавки, незалежно
від числа шарів намотування каната. Наявність футерівки і нарізаних канавок на барабанах
прохідницьких лебідок (швидкість не вище як 0,2 м/с) і лебідок
для рятівних драбин (швидкість до 0,35 м/с) не обов'язкова. При будівництві і реконструкції шахт з блочною схемою
розкриття та під час проходження флангових стволів, а також за
потреби проведення виробок приствольного двору через скіповий
ствол дозволяється двошарове або тришарове намотування канатів на
барабан вантажно-людських підйомів на вказаних стволах у період
проведення горизонтальних і похилих виробок. При цьому, крім
додержання умов, зазначених вище, шахтобудівельною організацією
повинні розроблюватися і погоджуватися з місцевим органом
Держнаглядохоронпраці додаткові заходи, що гарантують безпечне
опускання та підіймання людей. 4.9.9. Для послаблення натягу каната в місці його
прикріплення до барабана на поверхні останнього повинно бути не
менше трьох витків тертя, футерованих деревом, пресмасою або іншим
матеріалом, погодженим із заводом - виробником машини та МакНДІ, і
не менше п'яти витків тертя на барабанах без футерівки. 4.9.10. Прохідницькі лебідки, які використовують для
навішування помостів, опалубки, напрямних канатів, а також лебідки
для нарощування технологічних трубопроводів, установлення тюбінгів
і елементів армування повинні бути обладнані приладами контролю за
натягом канатів.
4.10. Вимоги до обслуговування
4.10.1. Щозміни перед початком перевезення людей кліті,
підвісні пристрої повинні оглядатися черговим електрослюсарем із
записом у Книзі огляду підйомної установки. Підйомні посудини, парашути, стопори, підвісні пристрої,
напрямні башмаки, посадочні, завантажувальні та розвантажувальні
пристрої, напрямні та відхильні шківи, їх футерівка і підшипники,
гальмівна система та інші елементи підйомної машини, апаратура
захисту й система управління повинні оглядатися і перевірятися
щодоби особою, яка має відповідну кваліфікацію і призначена
наказом керівника підприємства для цієї мети, і щотижня механіком
підйому. Цією самою особою армування повинно щодоби оглядатися при
швидкості руху посудин до 1 м/с і не рідше одного разу на
тиждень при швидкості руху 0,3 м/с. Ділянки стволів, що
перебувають у ремонті, повинні оглядатися щодоби при швидкості 0,3
м/с. Одночасно з оглядом армування ствола повинен провадитися
огляд кріплення призначеною наказом керівника підприємства
спеціально навченою особою. Допускається одночасне проведення огляду армування у суміжних
відділеннях ствола при різниці позначок за висотою між підйомними
посудинами, із яких проводиться огляд, не більше 5 м. Перед навішуванням нового каната і надалі не рідше одного
разу в квартал шківи підлягають огляду головним механіком шахти
або старшим механіком. При цьому повинні вимірюватися переріз
жолоба та товщина його тіла і проводитися зарисовка найбільш
зношеного місця жолоба. Головний механік шахти щомісяця, а старший механік не рідше
одного разу на 15 днів, повинен перевіряти правильність роботи
запобіжного гальма, захисних пристроїв і справність усіх інших
вищезазначених елементів підйомної установки. Результати оглядів
повинні заноситися до Книги огляду підйомної установки. Копри повинні оглядатися комісією під головуванням головного
інженера шахти. Огляд металевих і залізобетонних копрів повинен проводитися
один раз на рік, а дерев'яних і прохідницьких - двічі на рік. У разі виявлення відхилень від нормальної експлуатації
копрів, а також якщо строк служби металевих і залізобетонних
копрів минув, вони повинні обстежуватися комісією під керівництвом
головного інженера шахти із залученням спеціалізованих організацій
або інститутів, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці на право
виконання робіт з обстеження, паспортизації і діагностики з метою
установлення подальшої експлуатації копра. При виконанні робіт на металевих копрах слід керуватися
документом, що регламентує порядок і організацію обстеження
несучих металевих конструкцій шахтних копрів. 4.10.2. Огляд прохідницьких лебідок повинен проводитися
щозміни і перед кожною спуско-підіймальною операцією -
електрослюсарем; один раз на тиждень - механіком проходки
(дільниці), один раз на місяць - головним механіком
шахтопрохідницького (шахтобудівельного) управління. Результати повинні заноситися до Книги огляду прохідницьких
лебідок, затвердженої Мінвуглепромом СРСР від 07.05.84. 4.10.3. Машиністами підйомних машин призначаються особи, які
пройшли спеціальне навчання, 2-місячне стажування і одержали
відповідне посвідчення. Машиністами людських і вантажно-людських, а також
багатоканатних підйомів призначаються особи, що працювали не менше
1 року на вантажних підйомних машинах. У разі проходження та
поглиблення стволів машиністами підйомів повинні призначатися
особи, які пройшли спеціальне навчання, 3-місячне стажування на
підйомі при проходженні ствола і одержали відповідне посвідчення. При переході на управління з однієї машини на іншу, а також
при перерві в роботі більше 30 календарних днів обов'язкове
стажування. Строк стажування визначається головним механіком
шахти. Не рідше одного разу на рік проводиться перевірка знань у
машиністів комісією під головуванням головного механіка шахти. 4.10.4. У години опускання та підіймання зміни людей, крім
змінного, повинен бути другий машиніст, який має право на
управління цією машиною, в обов'язки якого входять стеження за
процесом підіймання та опускання і вжиття необхідних заходів у
разі порушення нормальної роботи підйомної машини або неправильних
дій змінного машиніста. 4.10.5. Машиніст, який приймає зміну, перед початком роботи
зобов'язаний перевірити справність машини згідно з Інструкцією для
машиністів шахтних підйомних установок, затвердженою
Мінвуглепромом СРСР 02.03.82. Проводити опускання та підіймання
людей дозволяється після попереднього перегону обох підйомних
посудин униз-уверх ухолосту. Результати перевірки машиніст зобов'язаний занести до Книги
прийняття та здавання змін, затвердженої наказом
Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. Про всі помічені несправності машиніст підйомної машини
зобов'язаний повідомити механіка підйому або головного механіка
шахти і гірничого диспетчера. Причина несправності та заходи,
ужиті для їх усунення, повинні заноситися до зазначеної книги
механіком підйому. Дозвіл на роботу можуть надати тільки особи, що одержали
повідомлення машиніста. 4.10.6. Під час роботи клітьового підйому на приймальному
(посадочному) майданчику надшахтної споруди повинні бути
рукоятники, а в приствольних дворах діючих горизонтів - стволові.
При посадці в кліть з різних боків і виході людей із кліті
рукоятники і стволові повинні мати помічників, що перебувають з
другого боку кліті. На всіх приймальних майданчиках стволів, обладнаних
механічним підйомом, які призначені для видачі людей тільки в
аварійних випадках згідно з планом ліквідації аварій, наявність
стволових і рукоятників у всіх змінах обов'язкова. Ця вимога
поширюється і на машиністів підйомних машин. Якщо одночасно відбувається посадка людей до декількох
поверхів багатоповерхової кліті або вихід із них, то на кожному
приймальному майданчику повинен бути рукоятник, а в приствольному
дворі - стволовий. Ці рукоятники і стволові подають сигнали
відповідно головному рукоятнику і головному стволовому. На проміжних горизонтах, на яких не ведеться приймання і
видача вантажів та існує робоча сигналізація машиністу та
рукоятнику, а також прямий телефонний зв'язок з ними, допускається
опускання (підіймання) людей за відсутності на них стволових за
таких умов: а) у кліті існує пристрій для безпосередньої сигналізації
рукоятнику та машиністу, а також телефонний зв'язок; б) у кліті перебуває ліфтер (стволовий). Під час обслуговування підйомної установки ліфтером із кліті
наявність рукоятника та стволового не обов'язкова. Для роботи в ліфтовому режимі повинен складатися спецпроект,
погоджений з МакНДІ. 4.10.7. На всіх посадочних пунктах і в машинному відділенні
повинні бути вивішені оголошення із зазначенням: а) розкладу підіймання та опускання людей; б) сигналів, що застосовуються; в) кількості людей, що одночасно підіймаються чи опускаються
на кожному поверсі кліті, цебрі або людській вагонетці; г) відповідального за безпечну організацію опускання і
підіймання людей. Про всі заборони та обмеження користування підйомною
установкою для підіймання та опускання людей у посадочних пунктах
повинні бути вивішені оголошення і проведено інструктаж машиністів
підйому, стволових, рукоятників та їхніх помічників з поясненням
причин таких заборон або обмежень. 4.10.8. На всіх приймальних майданчиках повинні бути вивішені
таблиці із зазначенням допустимого завантаження клітей, а для
підіймання установок із шківами тертя - указівка про одночасне
завантаження обох клітей для попередження небезпечності ковзання.
Стволові, рукоятники та їхні помічники не рідше одного разу на
квартал повинні інструктуватися про правила і норми завантаження. Спускання і підіймання довгомірних матеріалів або
великогабаритного устаткування під кліттю повинні проводитися під
керівництвом посадової особи за паспортом, затвердженим головним
інженером шахти, складеним відповідно до Вимог безпеки до
технології і засобів для спуску негабаритних вантажів під
підйомними посудинами, затверджених Мінвуглепромом СРСР 21.04.80.
Про це слід заздалегідь сповістити диспетчерові, стволовим
проміжних горизонтів, рукоятнику та машиністу підйому. 4.10.9. Перед уведенням в експлуатацію і надалі один раз на
рік спеціалізована налагоджувальна організація за участю
представників енергомеханічної служби шахти повинна проводити
ревізію і налагодження підйомної установки в обсягах, які
передбачає Посібник з ревізії, налагодження та випробування
шахтних підйомних установок, затверджений Мінвуглепромом СРСР
26.07.79. Ці вимоги не поширюються на вантажні лебідки, що
призначені для спускання-підіймання устаткування та матеріалів. Електрична частина й апаратура автоматизованих підйомних
установок підлягає ревізії та налагодженню через 6 місяців. Не рідше одного разу на рік маркшейдерська служба шахти або
спеціалізована організація, що має на це право, перевіряє
геометричний зв'язок шахтного підйому та копра згідно з
Інструкцією з виконання маркшейдерських робіт, затвердженою
Держгіртехнаглядом СРСР 20.02.85. За результатами перевірки
складається акт, який затверджується головним інженером шахти.
Один примірник цього акта передається головному механіку шахти. Після ревізії та налагодження підйомної установки головний
механік шахти і представник налагоджувальної організації
здійснюють її контрольні випробування. Про проведення контрольних
випробувань складається протокол, який затверджує директор або
головний інженер шахти. Через 6 місяців після ревізії та
налагодження кожна експлуатаційна і прохідницька підйомна
установка повинна підлягати технічному огляду та випробуванню
комісією під керівництвом головного механіка шахти. Обсяг технічного огляду та випробування визначається
Інструкцією з технічного огляду та випробування експлуатаційних і
прохідницьких підйомних установок, затвердженою Мінвуглепромом
СРСР 26.08.76. За результатами огляду і випробування складається акт. 4.10.10. Підйомні машини, строк служби яких відповідно до
заводської документації минув, повинні обстежуватися комісією під
керівництвом головного механіка шахти за участю представників
налагоджувальної організації та ЕТЦ. Рішення про можливість подальшої експлуатації машини на строк
до 5 років приймається цією комісією на підставі результатів
ревізії, налагодження та експертного висновку організацій, що
мають дозвіл Держнаглядохоронпраці. 4.10.11. На кожній підйомній установці повинні бути: а) графік роботи підйому, затверджений головним інженером
шахти, із зазначенням часу, потрібного для проведення щодобових
оглядів елементів підйомної установки; б) паспорти підйомної машини і редуктора; в) детальна схема гальмівного пристрою із зазначенням
основних розмірів; г) виконавчі електричні схеми (принципові, монтажні); ґ) схема парашутних пристроїв із розмірами, які підлягають
контролю; д) інструкція для машиністів підйомних установок; е) прошнуровані книги: Книга огляду підйомної установки,
Книга оглядів канатів та їх витрат, Книга приймання і здавання
змін, Книга оглядів стволів, затверджені наказом
Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. Схема гальмівного пристрою, виконавча електрична схема, схема
парашутних пристроїв та інструкція для машиніста повинні бути
вивішені в машинному приміщенні.
4.11. Сигналізація та зв'язок на шахтномутранспорті та підйомі
4.11.1. Кожна підйомна установка вертикальних стволів повинна
бути споряджена пристроєм для подачі сигналу від стволового до
рукоятника і від рукоятника до машиніста, а також ремонтною
сигналізацією, радіозв'язком, що використовується під час огляду
та ремонту ствола, підйомних посудин і елементів копрового
верстата. 4.11.2. На людських і вантажно-людських вертикальних і
похилих підйомних установках (з кутом нахилу виробки понад 50
град.), крім робочої та ремонтної сигналізації, повинна
передбачатися також і резервна з відокремленим живленням за
окремим кабелем (каналом). За функціональними можливостями
резервна сигналізація не повинна відрізнятися від робочої. За
наявності двох підйомних установок в одному стволі, кожна з яких
забезпечує спускання та підіймання людей з усіх горизонтів,
резервна сигналізація може бути відсутня. 4.11.3. У разі підіймання людей із шахти скіпами в аварійних
випадках, передбачених планом ліквідації аварій, повинна бути
забезпечена можливість подачі сигналів з посадочного майданчика на
верхній приймальний майданчик і з верхнього приймального
майданчика машиністові підйому. 4.11.4. Якщо установка обслуговує декілька горизонтів, то
повинен бути пристрій, що показує, з якого горизонту подано
сигнал, а також пристрій, що перешкоджає одночасному надходженню
сигналів з різних пунктів. 4.11.5. На одноклітьових людських підйомних установках,
обладнаних сигналізацією із кліті, подавання сигналу з кліті
машиністу має здійснюватися тільки ліфтером, що пройшов спеціальне
навчання і призначений наказом керівника підприємства. На вантажно-людських одноканатних підйомних установках,
обладнаних сигналізацією із кліті, крім того, повинні
передбачатися і сигналізація з приймальних майданчиків, а також
пристрій, що не допускає одночасної подачі сигналів із кліті та з
приймальних майданчиків. Ремонтна сигналізація на таких підйомних установках може бути
відсутня. 4.11.6. Вагонетки для перевезення людей у горизонтальних
виробках повинні облаштовуватися пристроями для подавання
машиністу локомотива сигналу "стоп". На людських підйомах із пасажирськими вагонетками у виробках
з кутом нахилу до 50 град. повинна бути передбачена сигналізація,
що забезпечує подавання сигналів машиністу підйому гірником
(кондуктором) із поїзда. Ця сигналізація може використовуватися
при огляді та ремонті виробок і рейкової колії, а також для
подавання сигналу "стоп" в аварійних випадках. Якщо поїзд для доставки людей складається більше ніж із трьох
вагонеток, то повинна передбачатися сигналізація гірникові
(кондуктору) поїзда, доступна всім пасажирам, що перебувають у
вагонетках. Усі приймальні майданчики цих виробок повинні бути
забезпечені телефонним або виробничим гучномовним зв'язком з
машиністом підйому. 4.11.7. Кожна підйомна установка, яку використовують при
проходженні та поглибленні ствола, повинна мати не менше двох
незалежних сигнальних пристроїв, один із яких повинен виконувати
функцію робочої сигналізації, а другий - резервної та ремонтної.
Пристрій робочої сигналізації повинен забезпечувати можливість
подавання сигналів із вибою на поміст, з помосту - рукоятнику і
від рукоятника - машиністу, а ремонтної або резервної, якщо вона
виконує і функції ремонтної, - з будь-якої точки ствола. 4.11.8. За наявності в одному стволі проходки двох
рівноцінних підйомних установок функції резервної і ремонтної
сигналізації можуть виконуватися одним сигнальним пристроєм за
наявності доступу до нього з посудин обох підйомних установок. Якщо ствол обладнано більше ніж однією підйомною установкою,
то подавання виконавчого сигналу повинно проводитися тільки
рукоятником кожної підйомної установки. 4.11.9. Схема стволової сигналізації всіх підйомних установок
повинна передбачати можливість подавання сигналу "стоп" з
будь-якого горизонту безпосередньо машиністу. Кожен незрозумілий
сигнал повинен сприйматися рукоятником і машиністом як сигнал
"стоп". Поновлення роботи підйомної установки дозволяється тільки
після особистого з'ясування причин подавання незрозумілого
сигналу. 4.11.10. Забороняється передавати сигнал із приствольного
двору безпосередньо машиністу, минаючи рукоятника. Зазначена
заборона не поширюється: а) на сигнальні пристрої, які мають блокування, що
перешкоджає пуску машини до одержання дозвільного сигналу від
рукоятника; б) на одноклітьові підйомні установки з подачею сигналу з
кліті; в) на скіпові підйомні установки; г) на установки з перекидними клітями під час підіймання
тільки вантажу; ґ) на ремонтну сигналізацію. Подавання сигналу на роботу підйому дозволяється тільки після
закриття дверей кліті та стволових грат. 4.11.11. Між машиністом підйомної машини і рукоятником, а
також між рукоятником і стволовим повинен бути налагоджений прямий
телефонний зв'язок. Такий самий зв'язок повинен бути і на скіпових
підйомних установках між машиністом і операторами
завантажувального і розвантажувального пристрою. На шахтах, що
будуються заново, до моменту здачі їх в експлуатацію, крім того,
необхідно встановлювати виробничий двосторонній гучномовний
зв'язок. 4.11.12. У разі проходження та поглиблення стволів повинен
бути обладнаний телефонний зв'язок або гучномовний зв'язок
поверхні з помостом.
4.12. Шахтні канати
4.12.1. Канати, що застосовуються на підйомно-транспортних
установках вугільних шахт, повинні відповідати вимогам діючих
державних стандартів України (далі - ДСТУ) або технічних умов
(далі - ТУ), погоджених з МакНДІ і ДВАТ НДІГМ. Застосування канатів з горючою оболонкою в шахтних стволах не
дозволяється. Застосування імпортних канатів дозволяється
Держнаглядохоронпраці після проведення сертифікаційних випробувань
і видачі висновків МакНДІ, ДВАТ НДІГМ і НДІГС (за показниками
пожежобезпеки). Конструкції канатів повинні обиратися відповідно до вимог з
експлуатації стальних канатів на підйомно-транспортних установках. 4.12.2. Підйомні та тягові канати людських і вантажо-людських
підйомно-транспортних установок повинні бути вантажно-людськими
марок ВК і В, усі інші - не нижче марки 1. 4.12.3. Канати шахтних підйомних установок повинні мати при
навішуванні запас міцності, не нижчий від значень, наведених у
табл. 4.6.
Таблиця 4.6Запас міцності канатів шахтних підйомних установок
при навішуванні------------------------------------------------------------------ |Призначення канатів і установок, тип підйомної машини | Запас | | |міцності| |-------------------------------------------------------+--------| |а) підйомні людських і аварійно-ремонтних установок з | | |машинами барабанного типу, двоканатних зі шківами | | |тертя (при розрахунку за кількістю людей), не | | |обладнаних парашутами | 9,0 | |-------------------------------------------------------+--------| |б) підйомні людських, вантажно-людських і вантажних | | |одноканатних та людських і вантажно-людських | | |багатоканатних установок зі шківами тертя | 8,0 | |-------------------------------------------------------+--------| |в) підйомні вантажно-людських установок з машинами | | |барабанного типу та вантажно-людських триканатних зі | | |шківами тертя, не обладнаних парашутами, канатами для | | |підвішування навантажувачів (грейферів) у стволі і | | |прохідницьких люльок | 7,5 | |-------------------------------------------------------+--------| |г) підйомні вантажних багатоканатних установок | 7,0 | |-------------------------------------------------------+--------| |ґ) підйомні вантажних установок з машинами барабанного | | |типу | 6,5 | |-------------------------------------------------------+--------| |д) підйомні пересувних аварійних установок, канатні | | |провідники в стволах шахти, що перебувають в | | |експлуатації, канати для підвішування помостів при | | |проходженні стволів глибиною до 600 м, для | | |підвішування рятівних драбин, насосів, труб | | |водовідливу, прохідницьких агрегатів | 6,0 | |-------------------------------------------------------+--------| |е) урівноважувальні гумотросові та канати для | | |підвішування помостів при проходженні стволів | | |глибиною від 600 до 1500 м | 5,5 | |-------------------------------------------------------+--------| |є) відбійні установки з канатними провідниками, | | |канатні провідники прохідницьких підйомних установок, | | |канати для підвішування прохідницького устаткування, | | |у тому числі стволопрохідницьких комбайнів у стволах | | |глибиною понад 900 м, за винятком зазначеного в | | |підпунктах "в" і "д" цієї таблиці, для підвішування | | |помостів при проходженні стволів глибиною від 1500 до | | |2000 м, нові підйомні канати при разовому опусканні | | |великовагових вантажів підйомною посудиною або | | |негабаритних вантажів під нею і при навішуванні | | |(заміні) підйомних посудин на багатоканатних | | |підйомних установках | 5,0 | |-------------------------------------------------------+--------| |ж) гальмівні та амортизаційні канати парашутів клітей | | |(від динамічного навантаження) | 3,0 | |-------------------------------------------------------+--------| |з) стропи багаторазового використання при опусканні | | |негабаритних і довгомірних вантажів під підйомною | | |посудиною, сигнальні троси вантажно-людських і | | |людських підйомних установок | 10,0 | ------------------------------------------------------------------
Стикові з'єднання гумотросових урівноважувальних канатів
повинні мати запас міцності відповідно до вимог Інструкції з
експлуатації вогнестійких гумотросових урівноважувальних канатів у
шахтних стволах, затвердженої Мінвуглепромом СРСР 25.07.91. 4.12.4. Підйомні канати для вертикальних стволів при
максимальній довжині виска понад 600 м можуть навішуватися, якщо
відповідають вимогам щодо величини відношення сумарного розривного
зусилля усіх дротів каната до кінцевого вантажу (без урахування
маси підйомного каната). Зазначене відношення повинно бути не
меншим від значень, наведених у табл. 4.7.
Таблиця 4.7
Відношення сумарного розривного зусилля усіх дротів підйомногоканата до кінцевого вантажу
------------------------------------------------------------------ |Тип підйомних машин і призначення підйомних установок|Відношення| |-----------------------------------------------------+----------| | 1 | 2 | |-----------------------------------------------------+----------| |Машини барабанного типу: | | |людські | 13 | |-----------------------------------------------------+----------| |вантажно-людські | 10 | |-----------------------------------------------------+----------| |вантажні | 8,5 | |-----------------------------------------------------+----------| |Підйомні машини зі шківами тертя: | | |одноканатні людські, вантажно-людські та вантажні; | | |-----------------------------------------------------+----------| |багатоканатні людські та вантажно-людські установки, | | |крім дво- і триканатних, не обладнаних парашутами | 11,5 | |-----------------------------------------------------+----------| |багатоканатні вантажні | 9,5 | ------------------------------------------------------------------
При навішуванні канатів за відношеннями табл. 4.7 запас
міцності їх, розрахований з огляду на масу каната, повинен бути не
нижчим 4,5-кратного для вантажних і 5-кратного для людських і
вантажно-людських підйомних установок. 4.12.5. Забороняється застосування канатів одинарного сукання
з круглих дротів для навішування прохідницького устаткування, а
також закритих підйомних канатів як провідників цебрового підйому. 4.12.6. На одноканатних підйомних установках з канатними
провідниками для обох підйомних посудин повинні навішуватися
головні канати одного діаметра, конструкції та напрямку сукання. 4.12.7. На кожному багатоканатному підйомі, незалежно від
його призначення, має бути не менше двох урівноважувальних
канатів. 4.12.8. Канати доріг допоміжного транспорту шахт повинні мати
при навішуванні запас міцності не нижче від значень, наведених у
табл. 4.8.
Таблиця 4.8Запас міцності канатів доріг допоміжного транспорту шахт------------------------------------------------------------------ | Призначення канатів | Запас | | | міцності| |------------------------------------------------------+---------| |Тягові для підземних пасажирських канатних доріг, | | |монорейкових, нагрунтових рейкових доріг при | | |розрахунку за кількістю людей, натяжні підземних | | |пасажирських підвісних канатних доріг | 6 | |------------------------------------------------------+---------| |Тягові для монорейкових і нагрунтових рейкових доріг | | |при розрахунку за масою вантажу, допоміжних лебідок у | | |похилих виробках | 5 | |------------------------------------------------------+---------| |Тягові для скреперних, маневрових і допоміжних | | |(у горизонтальних виробках) лебідок | 4 | ------------------------------------------------------------------
4.12.9. При відкатці безкінцевим канатом по похилих виробках
повинні застосовуватися канати із запасом міцності при навішуванні
не нижче від значень, наведених у табл. 4.9.
Таблиця 4.9
Запас міцності канатів безкінцевих відкаток у похилих виробках------------------------------------------------------------------ |Довжина відкатки, м | До 300| Від 300| Від 600| Від 900| Понад | | | | до 600| до 900 | до 1200| 1200 | |---------------------+-------+--------+--------+--------+-------| |Запас міцності | 5,5 | 5 | 4,5 | 4 | 3,5 | ------------------------------------------------------------------
4.12.10. Канати робочі (тягові) для переміщення вибійного
устаткування повинні мати запас міцності, не менший від 3-кратного
щодо номінального тягового зусилля на їхніх робочих барабанах. Запобіжні канати вибійних машин повинні мати запас міцності
не менше ніж 6-кратний щодо маси виїмкової машини з урахуванням
кута падіння пласта. 4.12.11. Шахтні канати повинні випробовуватися згідно з
Інструкцією з випробування шахтних канатів, затвердженою
Мінвуглепромом СРСР 29.05.90 на канатно-випробувальних станціях,
зареєстрованих у МакНДІ. Резервний випробуваний канат перед навішуванням може вдруге
не випробовуватися, якщо термін зберігання його не перевищує 12
місяців. 4.12.12. Усі підйомні канати вертикальних і похилих шахтних
підйомів (за винятком канатів на вантажних похилих підйомах з
кутом нахилу менше ніж 30 град.), канати для підвішування
помостів, рятувальних драбин і прохідницьких люльок повинні
випробовуватися перед навішуванням. Гумотросові врівноважувальні канати випробовуються згідно з
Інструкцією з експлуатації вогнестійких гумотросових
врівноважувальних канатів у шахтних стволах, затвердженою
Мінвуглепромом СРСР 29.05.90. 4.12.13. Канати підйомних установок і прохідницькі, що
випробувані до навішування, повинні повторно випробуватися (за
винятком: підйомних шестисталкових канатів з органічним осердям у
вертикальних стволах і на людських і вантажно-людських клітьових
підйомах у похилих виробках з кутом нахилу понад 60 град., що
перевіряються приладами інструментального контролю, допущеними до
застосування Держнаглядохоронпраці; канатів в установках з
одноканатними і багатоканатними шківами тертя; канатів для
підвішування помостів) у такі терміни: а) через кожні 6 місяців на людських і вантажно-людських
підйомних установках, а також для прохідницьких люльок; б) через 12 місяців після навішування і згодом через кожні 6
місяців на вантажних, аварійно-ремонтних і пересувних підйомних
установках, а також для рятувальних драбин; в) через 6 місяців після навішування, а згодом через кожні 3
місяці - підйомні багатосталкові неоцинковані канати, які мало
крутяться (вантажні та вантажно-людські). Термін повторного випробовування канатів обчислюється від
моменту їх навішування. Канати, що використовуються для підвішування рятувальних
драбин і прохідницьких люльок, можуть повторно не випробовуватися,
якщо вони перевіряються приладами інструментального контролю,
допущеними до застосування Держнаглядохоронпраці, відповідно до
вимог табл. 4.11. Шестисталкові підйомні канати барабанних людських,
вантажно-людських і вантажних підйомних установок із жорсткими
посадочними пристроями підлягають перепанцируванню в причіпних
пристроях не рідше ніж через 6 місяців.
Таблиця 4.10Граничний строк служби шахтних канатів------------------------------------------------------------------ |Призначення і конструкція |Граничний|Порядок і умови продовження| | каната |строк | строку служби | | |служби, | | | |рік | | |--------------------------+---------+---------------------------| | 1 | 2 | 3 | |--------------------------+---------+---------------------------| |Підйомні канати установок | |За результатами огляду та| |зі шківом тертя: | |інструментального контролю| |шестисталкові з органічним| |втрати перерізу сталі| |осердям | 2 |дротів відповідно до вимог| | | |підрозділу | | | |"Інструментальний контроль"| | | |цих Правил - до 4 років і| | | |понад 4 роки - при| | | |інструментальному контролі| | | |втрати перерізу і обривів| | | |дротів | | | | | |з металевим осердям, | |За результатами огляду й| |багатосталкові і | |інструментального контролю| |фасонносталкові | 2 |втрати перерізу сталі| | | |дротів відповідно до вимог| | | |підрозділу | | | |"Інструментальний контроль"| | | |цих Правил, а також| | | |інструментального контролю| | | |обривів дротів | | | | | |Підйомні канати | |За результатами огляду та| |установок з машинами | |інструментального контролю| |барабанного типу: | |втрати перерізу сталі| |шестисталкові з | |дротів відповідно до вимог| |органічним осердям | 2 |підрозділів "Інструменталь-| | | |ний контроль" цих Правил -| | | |до 3 років на людських і| | | |вантажно-людських підйомних| | | |установках і до 4 років на| | | |вантажних підйомних| | | |установках і понад| | | |відповідно 3 і 4 роки - при| | | |інструментальному контролі| | | |втрати перерізів і обривів| | | |дротів | | | | | |з металевим осердям, | |За результатами огляду та| |багатосталкові і | |інструментального контролю| |фасонносталкові | 2 |втрати перерізу сталі| | | |дротів відповідно до вимог| | | |підрозділу | | | |"Інструментальний контроль"| | | |цих Правил, а також| | | |інструментального контролю| | | |обривів дротів | | | | | |Урівноважувальні канати | |За результатами огляду та| |підйомних установок: | |інструментального контролю| |шестисталкові з органічним| |втрати перерізу відповідно| |осердям та круглі | |до вимог підрозділу| |багатосталкові, які мало | |"Інструментальний контроль"| |крутяться, оцинковані | 2 |цих Правил - до 4 років і| | | |понад 4 роки - при| | | |інструментальному контролі| | | |втрати перерізу та обривів| | | |дротів | | | | | |Плоскі стальні: | | | |машин барабанного типу | 4 |Не продовжується | | | | | |шківів тертя | 2 |За результатами огляду| | | |через кожні 6 місяців - до| | | |4 років | | | | | |гумотросові від стику | |За порядком, зазначеним в| |до стику (або до кінця | |Інструкції з експлуатації| |біля причіпного пристрою) | 5 |вогнестійких гумотросових| | | |врівноважувальних канатів у| | | |шахтних стволах, - до 10| | | |років, а при навішуванні із| | | |запасом міцності понад| | | |12-кратним - до 15 років | | | | | |Гальмівні канати | |За результатами огляду та| |парашутів | 4 |інструментального контролю| | | |втрати перерізу сталі| | | |дротів відповідно до вимог| | | |підрозділу | | | |"Інструментальний контроль"| | | |цих Правил - до 7 років | | | | | |Амортизаційні канати | |За результатами огляду| |парашутів клітей | 5 |через кожні 12 місяців - до| | | |7 років | | | | | |Провідникові та відбійні | | | |канати шахт, що перебува- | | | |ють в експлуатації: | | | |закриті несучі | 15 |Не продовжується | | | | | |Сталкові | 4 |За результатами огляду та| | | |інструментального контролю| | | |втрати перерізу сталі| | | |дротів відповідно до вимог| | | |підрозділу | | | |"Інструментальний контроль"| | | |цих Правил - до 7 років | | | | | |Канати шахт, що | |За результатами огляду та| |будуються | 3 |інструментального контролю| | | |втрати перерізу сталі| | | |дротів відповідно до вимог| | | |підрозділу | | | |"Інструментальний контроль"| | | |цих Правил - до 5 років | | | | | |Канати для | |За результатами огляду та| |підвішування помосту і | |інструментального контролю| |прохідницького обладнання | |втрати перерізу сталі| |(труб, кабелів та ін.): | |відповідно до вимог| | | |підрозділу "Інструменталь-| | | |ний контроль" цих Правил -| | | |до 10 років | |сталкові, які можна | | | |перевірити на втрату | | | |перерізу: | 3 | | | | | | |без покриття діаметром | | | |до 45 мм | 3 | | | | | | |оцинковані, а також без | | | |покриття діаметром 45 мм | | | |і більше | 5 | | | | | | |сталкові, які неможливо | | | |перевірити на втрату | | | |перерізу металу | | | |(наприклад, через тісні | | | |умови) | 3 |Не продовжується | | | | | |закриті підйомні | 5 |За результатами огляду та| | | |інструментального контролю| | | |втрати перерізу сталі| | | |дротів за всією довжиною,| | | |якщо він можливий, через| | | |кожен рік - до 10 років або| | | |за результатами випробувань| | | |відрізку каната, узятого| | | |біля його нижнього кінця,| | | |через кожен рік у| | | |канатно-випробувальній | | | |станції - до 7 років | | | | | |Канати для підвішування | | | |механічних навантажувачів | | | |(грейферів) при | 2 | | |проходженні стволів | місяці |Не продовжується | ------------------------------------------------------------------
Інструментальний контроль обривів дротів проводиться МакНДІ
або НДІГМ та оформлюється у вигляді висновків. Рішення про продовження строку служби каната приймається
комісією та затверджується головним інженером шахти. 4.12.14. Тягові та натяжні канати підземних пасажирських
канатних доріг, тягові канати монорейкових і нагрунтових доріг
повинні бути випробувані перед навішуванням. Повторно через кожні 6 місяців повинні випробовуватися тільки
тягові канати монорейкових і нагрунтових доріг. 4.12.15. Канат при повторному випробовуванні повинен бути
знятий і замінений іншим, якщо сумарна площа поперечного перерізу
дротів, що не витримали випробовування на розрив і перегин,
досягає 25 % загальної площі поперечного перерізу всіх дротів
каната. 4.12.16. Забороняється навішувати або продовжувати роботу
стальними канатами з порваними, випнутими або запалими сталками, з
вузлами, "жучками" та іншими пошкодженнями, а також із зануренням
понад 10 % номінального діаметра. Застосування зчалених канатів допускається тільки в разі
відкачування безконечним канатом вантажів у горизонтальних і
похилих виробках із кутом нахилу до 30 град., а також на підземних
пасажирських підвісних канатних, монорейкових і нагрунтових
дорогах. При проходці стволів у разі застосування для підвісного
устаткування канатів довжиною понад 1000 м дозволяється з'єднання
їх пристроями, допущеними до експлуатації за висновками МакНДІ. Прилади для з'єднання канатів необхідно оглядати один раз на
тиждень. У разі застосування коуш-зчалок із жимками потрібно один
раз на три місяці перевіряти надійність з'єднання шляхом
підтягування гайок. 4.12.17. Канати шахтних підйомних установок підлягають огляду
спеціально призначеними наказом керівника підприємства особами, у
такі терміни: а) щодоби - підйомні канати посудин і противаг вертикальних і
похилих підйомних установок, урівноважувальні канати підйомних
установок зі шківами тертя, канати для підвішування механічних
навантажувачів (грейферів) при проходженні стволів. На багатоканатних підйомних установках, коли в канатів число
обірваних дротів не перевищує 2 % загальної кількості дротів
каната на довжині одного кроку сукання, дозволяється одній людині
проводити одночасно огляд не більше двох головних або
врівноважувальних канатів. Коли на один причіпний пристрій
навішано два гумотросових урівноважувальних канати, їх огляд може
провадити одна людина; б) щотижня - урівноважувальні канати підйомних установок з
машинами барабанного типу, гальмівні та провідникові канати,
канати для підвішення помостів, кабелю та прохідницького
устаткування, а також підйомні та врівноважувальні гумотросові
канати - за участю механіка підйому (старшого механіка); в) щомісяця - амортизаційні та відбійні канати, підйомні та
врівноважувальні канати, у т. ч. ділянки каната в запанцировці, -
за участю головного механіка шахти або старшого механіка; канати,
що постійно містяться у стволах, - за участю механіка проходки
шахти, що будується, або старшого механіка. 4.12.18. Усі канати повинні оглядатися за всією довжиною при
швидкості руху не більше як 0,3 м/с. Пошкоджені ділянки канатів, а також стикові з'єднання
гумотросових канатів повинні оглядатися при непорушному канаті. На підйомних установках щодобовий огляд канатів, у яких число
обірваних дротів не перевищує 2 % від загальної кількості дротів
каната на довжині одного кроку сукання, дозволяється проводити при
швидкості руху не більше як 1 м/с. При цьому на багатоканатних
підйомних установках одна людина оглядає не більш як два суміжних
канати одночасно. Щотижня повинен проводитися огляд кожного каната
при швидкості руху не більш як 0,3 м/с. 4.12.19. Забороняється експлуатація стальних сталкових
канатів шахтних підйомних установок за наявності на будь-якій
ділянці обривів дротів, число яких на кроці сукання від загального
їх числа в канаті досягає: а) 5 % - для підйомних канатів посудин і противаг, канатів
для підвішування помостів і механічних навантажувачів (грейферів); б) 10 % - для канатів вантажних кінцевих відкаток у похилих
виробках з кутом нахилу до 30 град., урівноважувальних,
гальмівних, амортизаційних, провідникових, відбійних канатів. Якщо ця ділянка міститься в місці кріплення каната до
причіпного пристрою, то дозволяється кінець каната з обірваними
дротами відрубати та знову прикріпити канат до коуша. У Книзі огляду канатів та їх витрат повинна бути зазначена
найбільш пошкоджена ділянка (крок), на якій число обірваних дротів
перевищує 2 % загальної кількості дротів каната. 4.12.20. Забороняється експлуатація підйомних канатів
закритої конструкції при: а) зношенні більше половини висоти дротів зовнішнього шару; б) порушенні замка зовнішніх дротів фасонного профілю
(розшарування дротів); в) виході дроту із замка на поверхню каната, якщо він не
піддається закладенню в канат або запаюванню; г) наявності трьох обірваних дротів (включаючи і запаяні)
фасонного профілю зовнішнього шару на довжині ділянки, що дорівнює
п'яти крокам їх сукання або дванадцяти на всій робочій довжині
каната. Дозволяється експлуатація канатів, що мають хвилеподібні
ділянки без порушення замка зовнішніх дротів і які зберігають
гладку поверхню, до явного порушення замка (розшарування)
зовнішніх дротів або виходу одного дроту із замка на зазначеній
ділянці. Дозволяється один зовнішній (зетоподібний) дріт у разі
виходу його із замка на прямолінійному канаті (як за відсутності,
так і за наявності обриву) виплести за всією довжиною каната і
продовжувати його експлуатацію, якщо зазор, що виник у шарі
зовнішніх дротів, не призводить до порушення замка між ними. 4.12.21. Провідникові канати підлягають заміні: при зношенні на 15 % номінального діаметра, але не більше
половини висоти або діаметра зовнішніх дротів; якщо на 100 м довжини каната закритої конструкції виявлено
два обриви зовнішніх дротів; якщо при обриві зовнішні дроти в канаті закритої конструкції
виходять із замка, то їх необхідно запаяти. 4.12.22. Заміні за граничним строком служби підлягають канати
згідно з табл. 4.10. 4.12.23. Якщо відносне перевантаження одного з канатів
багатоканатної підйомної установки в нижньому положенні підйомних
посудин перевищує 15 % або у верхньому 25 %, то підйомна установка
має бути зупинена для регулювання розподілу навантаження на
канати. 4.12.24. Канати допоміжного транспорту підлягають огляду в
такі терміни: а) щодоби спеціально призначеною особою - канати пасажирських
підвісних і вантажно-людських монорейкових і нагрунтових доріг,
канати допоміжних лебідок у похилих виробках; б) щотижня механіком дільниці - канати пасажирських
підвісних доріг, безконечних відкаток, монорейкових і нагрунтових
доріг, канати скреперних, маневрових і допоміжних лебідок; в) раз на півроку головним механіком (його заступником) -
канати пасажирських підвісних доріг, монорейкових і нагрунтових
доріг. Канати доріг і лебідок у горизонтальних і похилих виробках
мають оглядатися за всією довжиною при швидкості руху не більше
0,3 м/с. Для доріг довжиною понад 500 м допускається проводити
огляд каната поетапно в декілька змін, не перевищуючи встановленої
періодичності. Огляд канатів на діючих дорогах, що не мають швидкості 0,3
м/с, а також канатів лебідок з нерегульованою швидкістю
допускається проводити при зупиненому канаті шляхом його обходу. Терміни оснащення доріг, що призначені для перевезення
людей, приводом, який забезпечує швидкість 0,3 м/с,
установлюються об'єднанням за погодженням з органами
Держнаглядохоронпраці. 4.12.25. Забороняється експлуатація стальних сталкових
канатів допоміжного транспорту за наявності на будь-якій ділянці
обривів дротів, число яких на кроці сукання від загальної
кількості в канаті досягає: а) 5 % - для канатів підземних пасажирських підвісних
канатних, монорейкових і нагрунтових доріг; б) 15 % - для канатів вантажних лебідок у похилих виробках; в) 25 % - для канатів безконечних відкаток у похилих
виробках, канатів скреперних, маневрових і допоміжних (у
горизонтальних виробках) лебідок. 4.12.26. Канати для пересування і утримання вибійного
устаткування повинні перевірятися щозміни перед початком роботи
машиністом або його помічником. Щотижня проводиться перевірка цих канатів механіком
дільниці. При цьому визначається максимальне число обривів на
кроці сукання. Канати повинні бути замінені, якщо на кроці сукання число
обривів дротів досягає 10 % загальної їх кількості.
4.13. Інструментальний контроль
4.13.1. Підйомні сталкові канати, що експлуатуються у
вертикальних стволах та в похилих виробках, а також канати для
підвішування помостів при проходженні стволів глибиною понад 600 м
і для підвішування стволопрохідницьких комбайнів, навішувані із
запасом міцності, меншим від 6-кратного, підлягають
інструментальному контролю для визначення за всією їх довжиною
втрати перерізу сталі дротів персоналом спеціалізованих
організацій, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці. При
навішуванні канатів, які підлягають інструментальному контролю, у
тому числі і при продовженні строку служби за табл. 4.10, від них
повинні відрізатися і зберігатися в приміщенні підйому протягом
усього строку служби контрольні відрізки. Строки проведення інструментального контролю наведені в табл.
4.11.
Таблиця 4.11Періодичність контролю втрати перерізу шахтних канатів
---------------------------------------------------------------------------------- | Призначення каната |Кут нахилу | Період часу, місяці | | |виробок, |-------------------------------------------| | |град. |до першої |між наступними перевірками при| | | |перевірки | втраті перерізу металу, % | | | | |------------------------------| | | | | до 12 |до 15 |понад 15 | |-----------------------+------------+------------+---------+-------+------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |-----------------------+------------+------------+---------+-------+------------| |Підйомний: | | | | | | |-----------------------+------------+------------+---------+-------+------------| |оцинкований | 90 | 12 | 6 | 1 | 0,5 | |-----------------------+------------+------------+---------+-------+------------| |без покриття | 90 | 6 | 2 | 1 | 0,5 | |-----------------------+------------+------------+---------+-------+------------| |Підйомний |Понад 60 | 6 | 2 | 1 | 0,5 | |-----------------------+------------+------------+---------+-------+------------| |Підйомний |Менше за 60*| 2 | 1 | 0,5 | 0,25 | |-----------------------+------------+------------+---------+-------+------------| |Для підвішування | | | | | | |рятувальних драбин і | | | | | | |прохідницьких люльок | 90 | 6 | 2 | 1 | 0,5 | |-----------------------+------------+------------+---------+-------+------------| |Для підвішування | | | | | | |стволопрохідницьких | | | | | | |комбайнів із запасом | | | | | | |міцності, меншим від | | | | | | |6-кратного | 90 | 12 | 2 | 1 | - | |-----------------------+------------+------------+---------+-------+------------| |Для підвішування | | | | | | |помостів у разі | | | | | | |проходження стволів і | | | | | | |навішування із запасом | | | | | | |міцності, меншим від | | | | | | |6-кратного | 90 | 12 | 2 | 2 | - | |-----------------------+------------+------------+---------+-------+------------| |Круглі стальні | | | | | | |врівноважувальні | 90 |таблиця 4.10| 12 | 6 | | | | |цих Правил | | | 3 | |-----------------------+------------+------------+---------+-------+------------| |Гальмівні парашутів | 90 |таблиця 4.10| 3 | - | - | | | |цих Правил | | | | |-----------------------+------------+------------+---------+-------+------------| |Провідникові сталкові | 90 |таблиця 4.10| 6 | 3 | 3 | | | |цих Правил | | | | |-----------------------+------------+------------+---------+-------+------------| |Для підвішування | | | | | | |прохідницького | |таблиця 4.10| | | | |устаткування | 90 |цих Правил | 12 | 6 | 3 | ---------------------------------------------------------------------------------- ____________
* У виробках з кутом нахилу, меншим за 60 град., де встановлений
строк служби канатів понад 6 місяців, періодичність контролю
встановлюється головним механіком шахти, при цьому період часу
до першої перевірки каната не повинен перевищувати половини
встановленного строку.
4.13.2. Канати повинні бути зняті та замінені новими при
втраті перерізу сталі дротів, що досягає: а) 10 % - для підйомних канатів у вертикальних стволах з
довжиною виска понад 900 м, що навішуються відповідно до пункту
4.12.4 цих Правил за відношенням сумарного розривного зусилля всіх
дротів до кінцевого вантажу, для підйомних канатів людських і
вантажно-людських двоканатних і триканатних підйомних установок,
не обладнаних парашутами, помостових канатів, що навішуються із
запасом міцності, меншим від 6-кратного при поліспастовій схемі
підвішування помостів, а також гальмівних канатів парашутів; б) 15 % - для підйомних канатів з металевим осердям,
триграносталкових з круглими пластично обтисненими сталками, що
навішуються із запасом міцності відповідно до пункту 4.12.3 цих
Правил, а також для канатів усіх конструкцій у вертикальних
стволах з довжиною виска до 900 м, які навішуються відповідно до
пункту 4.12.4 цих Правил, а також канатів підвішування
стволопрохідницьких комбайнів, що навішуються із запасом міцності,
меншим від 6-кратного; в) 18 % - для круглосталкових канатів з органічним осердям на
вертикальних і похилих людських і вантажно-людських підйомах, а
також діаметром 45 мм і менше на вантажних підйомах, що
навішуються із запасом міцності відповідно до пункту 4.12.3 цих
Правил, і для провідникових канатів при побудові та експлуатації
шахт і канатів для підвішування прохідницького устаткування; г) 20 % - для круглосталкових канатів діаметром понад 45 мм з
органічним осердям на вертикальних вантажних підйомах, що
навішуються із запасом міцності, не меншим від 6,5-кратного, для
відбійних канатів і канатів для підвішування помостів; ґ) 24 % - для врівноважувальних канатів. 4.13.3. Гумотросові врівноважувальні канати повинні підлягати
інструментальному контролю для визначення цілісності тросів і
бракуватися відповідно до Інструкції з експлуатації вогнестійких
гумотросових урівноважувальних канатів у шахтних стволах. 4.13.4. Результати огляду і контролю канатів повинні в той
самий день заноситися до Книги огляду канатів і їх витрат. У цю
книгу заносяться всі без винятку випадки пошкодження каната та їх
перепанцирування. 4.13.5. Якщо в процесі експлуатації канат зазнав
екстремальних навантажень, то робота даної установки повинна бути
негайно припинена для огляду каната. Результати огляду повинні
бути записані до відповідної книги огляду канатів. У разі
невідповідності каната вимогам, викладеним у цих Правилах, він
повинен бути замінений.
4.14. Підвісні та причіпні пристрої
4.14.1. Кліті людських та вантажно-людських підйомів повинні
мати подвійну незалежну підвіску - робочу і запобіжну. Дозволяється відсутність запобіжної підвіски на
багатоканатних підйомах за умови кріплення посудин і противаг до
канатів не менше ніж у двох точках. Противаги одноканатних
підйомів запобіжною підвіскою не облаштовуються. Круглі зрівноважувальні канати повинні прикріплюватися до
посудин за допомогою вертлюжних пристроїв. 4.14.2. При навішуванні каната запаси міцності (щодо
розрахункового статичного навантаження) повинні бути не меншими
від: а) 13-кратного - для підвісних і причіпних пристроїв людських
підйомних установок, а також для причіпних пристроїв і дужок
прохідницьких цебер; б) 10-кратного - для підвісних і причіпних пристроїв посудин
вертикальних підйомів і похилих підйомів з кінцевими канатами,
незалежно від їх призначення, монорейкових і нагрунтових доріг,
причіпних пристроїв стволового прохідницького устаткування
(помостів, опалубок та ін.) і зрівноважувальних канатів підйомних
установок. Запаси міцності причіпних пристроїв для
зрівноважувальних канатів повинні визначатися щодо їх маси.
Підвісні та причіпні пристрої вантажно-людських підйомних
установок повинні забезпечувати 13-кратний запас міцності щодо
маси максимальної кількості людей, яких спускають; в) 6-кратного - для причіпних пристроїв провідникових і
відбійних канатів, зчіпних пристроїв вагонеток і причіпних
пристроїв при відкатці безконечним канатом; г) 4-кратного щодо границі текучості матеріалу - для
причіпних пристроїв типу "баранчик" при відкатці безконечним
канатом. 4.14.3. Кожен тип причіпного пристрою повинен забезпечувати
міцність закріпленого в ньому каната, не меншу за 85 % агрегатної
міцності нового каната. На експлуатаційних підйомно-транспортних установках термін
служби підвісних і причіпних пристроїв повинен бути не більше ніж
5 років (на аварійно-ремонтних, а також підйомних установках
флангових і вентиляційних стволів, що призначені для перевезення
людей в аварійних випадках - не більше 7 років), а причіпних
пристроїв цебер і дужок цебер - не більше двох років. Рішенням
спеціальної комісії під керівництвом головного механіка шахти за
результатами інструментальної перевірки із застосуванням методів
неруйнівного контролю, виконаного спеціалізованою організацією,
термін служби підвісних і причіпних пристроїв може бути
продовжений для експлуатаційних установок на 2 роки, а на
причіпних пристроях дужок прохідницьких цебер - на 1 рік. Цією самою комісією дозволяється продовження терміну служби
підвісних і причіпних пристроїв до 3 років, понад 7 років на
підставі аналізу динаміки підйомної установки, визначення
залишкової довговічності пристроїв та експертного висновку
організацій, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці. Дужка цебра підлягає заміні або ремонту при зношенні його
вушка або змінної втулки у вушці більше ніж на 5 % діаметра осі. Причіпні пристрої цебер повинні мати пристосування, що
надійно закривають зів гака під час руху цебра й унеможливлюють
його самовільне розчеплення. Підвісні та причіпні пристрої всіх типів повинні мати
маркування із зазначенням заводського номера і дати виготовлення. 4.14.4. У разі проведення похилих або вертикальних виробок,
де відбувається підіймання та опускання людей та вантажів,
підвісні пристрої перед навішуванням повинні бути випробувані на
подвійне кінцеве навантаження; такі самі випробування проводяться
не рідше одного разу на півроку, за винятком пристроїв підвісного
прохідницького устаткування. Запанцировані причіпні пристрої у разі відкатки кінцевим
канатом у похилих виробках повинні випробовуватися при кожному
запанцируванні каната шляхом опускання і підіймання максимального
вантажу. Результати випробувань повинні заноситися до Книги огляду
підйомної установки. 4.14.5. Підвісні пристрої прохідницького устаткування і всі
вузли кріплення канатів у стволі повинен оглядати щодня черговий
слюсар, двічі на місяць - механік проходки (дільниці) та один раз
на місяць - головний механік шахтобудівельного управління. Якщо в процесі експлуатації підвісний пристрій зазнавав дії
екстремальних навантажень, то робота повинна бути негайно
припинена з метою його огляду. Результати огляду та заходи, ужиті щодо усунення
несправностей, повинні заноситися до Книги огляду підвісного
прохідницького устаткування, затвердженої Мінвуглепромом СРСР
07.05.84.
5. Електротехнічне господарство
5.1. Загальні вимоги
5.1.1. Застосовувані в шахтах електроустаткування (кабелі) та
системи електропостачання у процесі експлуатації повинні
гарантувати електробезпеку працівників шахти, а також вибухо- та
пожежобезпеку. 5.1.2. Шахтні електроустановки на поверхні повинні
відповідати вимогам Правил улаштування електроустановок,
затверджених Міністерством енергетики СРСР (далі - Міненерго)
04.07.84, Правил безпечної експлуатації електроустановок
споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від
09.01.98 N 4 ( z0093-98 ) і зареєстрованих Мін'юстом 10.02.98 за
N 93/2533 та НАОП 1.1.30-1.05-75. 5.1.3. Електропостачання шахт, що будуються та
реконструюються, повинно здійснюватися за схемами з відокремленим
живленням підземних електроприймачів. Забороняється застосування
кільцевих схем електропостачання. 5.1.4. Забороняється у шахтах застосовувати мережі з
глухозаземленою нейтраллю трансформаторів, за винятком
трансформаторів, призначених для живлення перетворювальних
пристроїв контактних мереж електровозної відкатки. Приєднання
інших споживачів та пристроїв до таких трансформаторів та мереж,
що від них живляться, крім випадків, передбачених цими Правилами,
забороняється. 5.1.5. Захист людей від ураження електричним струмом повинен
здійснюватися застосуванням захисного заземлення, а в підземних
електроустановках - також і апаратів захисту від витікання струму
з автоматичним відключенням пошкодженої мережі. До освоєння
промисловістю випуску апаратів захисту від витікання струму для
мереж напругою понад 1200 В у вибухобезпечному виконанні
допускається застосування захисту від однофазних замикань на
землю. Загальний час відключення пошкодженої мережі напругою 380,
660 В та контактних мереж не повинен перевищувати 0,2 с, а
напругою 1140 В - 0,12 с. Для мереж напругою 127 та 220 В, а також
заряджувальних мереж час спрацювання апаратів захисту від
витікання струму встановлюється випробувальною організацією
(МакНДІ). 5.1.6. На трансформаторах, що містяться на поверхні та
живлять підземні електричні мережі, обладнані захистом від
витікання струму, пробивні запобіжники можуть не встановлюватися. 5.1.7. Дистанційне, телемеханічне та автоматичне управління
електроприймачами напругою понад 1200 В дозволяється лише за
наявності пристроїв, що блокують включення після спрацювання
максимального струмового захисту або захисту від замикання на
землю. Ця вимога не поширюється на лінії, що живлять центральні
підземні підстанції (далі - ЦПП) та розподільні підземні пункти
(далі - РПП). За відсутності оперативного персоналу в головній
поверхневій підстанції (далі - ГПП) повинна бути сигналізація для
гірничого диспетчера про спрацювання захисту від замикань. 5.1.8. На кожній шахті повинні бути схеми підземного
електропостачання, складені за Інструкцією з типового оформлення
схем підземного електропостачання шахт, затвердженою
Мінвуглепромом СРСР 05.01.75. При цьому допускається складання
суміщеної схеми електропостачання відкатки контактними
електровозами та контактної мережі шахти, нанесеної на схематичний
план гірничих виробок. На кожній дільниці повинні бути структурна схема системи
електропостачання та управління очисним комплексом (або
комбайном), на якій позначені склад та розміщення у виробках (у
лаві та на штреках) комутаційної апаратури, зібраної у
розподільний пункт (далі - РП), та окремо від нього машини,
устаткування, кабелі, пульти та інші засоби системи. Така схема
повинна вивішуватися на видному місці в нарядній дільниці. Схеми електропостачання підземних електроустановок, що є у
віданні підрядних організацій, повинні узгоджуватися та
затверджуватися у порядку, установленому для експлуатаційних шахт. 5.1.9. Під час монтажу та ремонту електроустаткування у
шахтах, небезпечних щодо газу, повинен здійснюватися контроль за
умістом метану в місці проведення робіт за Інструкцією з
безпечного проведення робіт у підземних електроустановках (далі -
ДНАОП 1.1.30-5.32-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці
від 18.01.96 N 7. Під час робіт з випробування кабелю (мегаомметром та ін.) у
виробках повинен контролюватися уміст метану і не перевищувати 1
%. 5.1.10. Кожний комутаційний апарат, комплектний розподільний
пристрій (далі - КРП), силовий вихід станції управління повинні
бути позначені чітким написом, що вказує установку, яка
включається, або дільницю, а також розрахункову величину уставки
спрацювання максимального струмового захисту. Кришки відділень апаратури, що мають електричні захисти,
пристрої блокування та регулювання повинні пломбуватися іменними
пломбами. 5.1.11. Забороняється: а) обслуговування та ремонт електроустаткування та мереж без
приладів та інструменту, призначених для цього; б) оперативне обслуговування електроустановок напругою понад
1140 В без захисних засобів (діелектричних рукавичок, ботів та
ізолювальних підставок); в) оперативне обслуговування та управління
електроустановками, не захищеними апаратами захисту від витікання
струму, без діелектричних рукавичок, за винятком
електроустаткування напругою 42 В і нижче, а також
електроустаткування з іскробезпечними колами та апаратури
телефонного зв'язку; г) ремонтувати частини електроустаткування та кабелі, що
перебувають під напругою, приєднувати або від'єднувати
іскронебезпечне електроустаткування та електровимірювальні прилади
під напругою, за винятком пристроїв напругою 42 В і нижче в
шахтах, безпечних щодо газу або пилу, і таких самих пристроїв з
іскробезпечними колами у шахтах, небезпечних щодо газу або пилу; ґ) експлуатувати електроустаткування з несправними засобами
вибухозахисту, пристроями блокування, заземленням, апаратами
захисту, порушенням схем управління, захисту та при пошкоджених
кабелях; д) мати під напругою невикористовувані електричні мережі, за
винятком резервних; е) відкривати кришки оболонок вибухобезпечного
електроустаткування у газових шахтах без попереднього зняття
напруги з відділення оболонки, що розкривається, та виміру
концентрації метану; є) змінювати заводську конструкцію та схему
електроустаткування, схеми апаратури управління, захисту та
контролю, а також градуювання пристроїв захисту без узгодження із
заводом-виробником; ж) знімати з апаратів знаки, написи та пломби особам, що не
мають на це повноваження; з) вмикати електричну мережу з розривами шлангових оболонок
та пошкодженнями ізоляції жил кабелів.
5.2. Область і умови застосування електроустаткування
5.2.1. У підземних виробках шахт, небезпечних щодо газу або
пилу, у стволах з вихідним струменем повітря цих шахт і в
надшахтних спорудах, що прилягають до цих стволів, а також у
стволах зі свіжим струменем повітря та прилеглих до них надшахтних
спорудах шахт, небезпечних щодо раптового викиду вугілля, породи
та газу, якщо не виключене проникнення шахтного повітря у ці
споруди, повинні застосовуватися електроустаткування з рівнем
вибухозахисту не нижче рудникового вибухобезпечного (далі - РВ),
стволова сигналізація з рівнем вибухозахисту не нижче рудникового
підвищеної надійності (далі - РП) та акумуляторні світильники
індивідуального користування з рівнем вибухозахисту не нижче РВ.
Тимчасово, до оснащення шахт такими світильниками, дозволяється
застосування світильників з рівнем вибухозахисту не нижче РП. 5.2.2. В очисних та підготовчих виробках пластів крутого
падіння, небезпечних щодо раптового викиду вугілля, породи та
газу, а також у виробках з вихідним струменем повітря з таких
пластів повинне застосовуватися: електроустаткування з рівнем вибухозахисту РО; електроустаткування з рівнем вибухозахисту РВ, якщо воно
застосовується із системою автоматичного швидкодійного відключення
напруги та одночасного закорочування джерел електрорушійної сили
(ЕРС) загальним часом, не більшим за 2,5 м/с, при замиканні в
силових колах між фазами та на землю або будь-якої фази на землю
або з іншими системами, що автоматично відключають напругу
живлення раніше, ніж концентрація метану досягне небезпечної
величини. Застосування таких засобів допускається органами
Держнаглядохоронпраці за висновком випробувальної організації
(МакНДІ). У виробках з вихідним струменем повітря, що безпосередньо
прилягають до очисних вибоїв на крутих пластах, небезпечних щодо
раптового викиду вугілля та газу, може допускатися місцевим
органом Держнаглядохоронпраці розміщення окремих струмоприймачів
без системи швидкодійного відключення (насос, буровий верстат,
лебідка, закладальний комплекс), при цьому подавання напруги на
вказані струмоприймачі допускається у зміни, коли не проводяться
роботи з виймання вугілля та вживаються противикидні заходи. Область та умови застосування електроустаткування з рівнем
вибухозахисту РВ установлюються Інструкцією з електропостачання та
використання електроустаткування на шахтах, небезпечних щодо
раптових викидів, що розробляють круті пласти (далі - ДНАОП
1.1.30-5.27-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від
18.01.96 N 7. Згідно з цією Інструкцією повинні виконуватися проекти
електропостачання, які затверджуються головним інженером шахти.
При цьому повинно передбачатися автоматичне захисне відключення
електроенергії стаціонарними автоматичними приладами контролю
умісту метану: число і місце установлення датчиків контролю умісту
метану визначаються за Інструкцією з контролю складу рудникового
повітря, визначення газовості та установлення категорій шахт за
метаном, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N
7. 5.2.3. На пологих та похилих пластах, небезпечних щодо
раптового викиду вугілля та газу, схеми електропостачання вибійних
машин та комплексів повинні забезпечувати дистанційне аварійне
відключення електроприймачів та кабелів лави з пульту управління
цими машинами. Електроустаткування також повинно відключатися
стаціонарними автоматичними приладами контролю умісту метану. 5.2.4. У разі використання електроустаткування у
провітрюваних ВМП тупикових виробках шахт, небезпечних щодо газу,
повинні виконуватися додаткові вимоги безпеки за Інструкцією з
електропостачання та застосування електроустаткування у
провітрюваних ВМП тупикових виробках шахт, небезпечних за газом
(далі - ДНАОП 1.1.30-5.28-96), затвердженою наказом
Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. 5.2.5. У виробках шахт, небезпечних щодо газу або пилу,
повинні застосовуватися електровози з рівнем вибухозахисту РВ. При
цьому у виробках з вихідним струменем повітря та тупикових
виробках, що провітрюються ВМП, шахт III категорії,
надкатегорійних за газом та небезпечних щодо раптових викидів, на
електровозах повинні передбачатися переносні (індивідуальні)
автоматичні прилади контролю умісту метану. Новостворювані
електровози у виконанні РВ повинні мати автоматичний газовий
захист. Допускається застосування акумуляторних електровозів з рівнем
вибухозахисту РП: а) у відкатних виробках шахт I та II категорій за газом або
небезпечних щодо пилу, а також у відкатних виробках зі свіжим
струменем повітря шахт III категорії, надкатегорійних за газом і в
таких самих виробках на пластах, безпечних щодо раптових викидів,
шахт, небезпечних щодо викидів; б) у виробках зі свіжим струменем повітря на шахтах,
небезпечних щодо раптових викидів вугілля і газу, та з суфлярними
виділеннями, за умови підходу їх до очисних вибоїв на відстань, не
ближчу за 50 м. Відкатка рудниковими контактними та акумуляторними
електровозами у рудниковому нормальному (далі - РН1) виконанні
допускається у всіх виробках шахт, безпечних щодо газу або пилу, у
виробках зі свіжим струменем повітря шахт I та II категорій щодо
газу або небезпечних щодо пилу. 5.2.6. У підземних виробках шахт, небезпечних щодо газу або
пилу, допускається використання переносних електричних приладів,
що періодично застосовуються, з рівнем вибухозахисту РП, а також у
виконанні РН1 або приладів загального призначення, якщо вони не
мають частин, що нормально іскрять, і не випускаються в
рудниковому виконанні. Приєднанню таких приладів до мережі або
від'єднанню їх повинно передувати вимірювання концентрації метану
біля місця приєднання (від'єднання) приладу, а виробка протягом
усієї ділянки мережі, параметри якої вимірюються, повинна
нормально провітрюватися. Користування перемикачами приладів
дозволяється до приєднання їх до мережі. 5.2.7. У відкатних виробках зі свіжим струменем повітря шахт
I та II категорій за газом або небезпечних щодо пилу допускається
застосування електроустаткування з рівнем вибухозахисту РП. 5.2.8. У зарядних камерах з відокремленим провітрюванням у
шахтах, небезпечних щодо газу або пилу, а також небезпечних щодо
раптових викидів, повинно застосовуватися електроустаткування з
рівнем вибухозахисту не нижче РП. При цьому повітряний струмінь,
що провітрює заряджувані батареї, не повинен обмивати
електроустаткування заряджувальної камери. 5.2.9. У всіх виробках шахт, безпечних щодо газу, але
небезпечних щодо вибуху вугільного пилу, повинно використовуватися
електроустаткування з рівнем вибухозахисту не нижче РП. У
виробках, провітрюваних свіжим струменем повітря за рахунок
загальношахтної депресії, з дозволу головного інженера шахти
допускається застосування електроустаткування у виконанні РН1. 5.2.10. У стволах, приствольних виробках зі свіжим струменем
повітря та камерах стаціонарних установок, провітрюваних свіжим
струменем повітря за рахунок загальношахтної депресії шахт,
небезпечних щодо газу або пилу, за винятком випадків, коли в цих
та прилеглих до них виробках, що подають свіжий струмінь повітря,
є суфляри або коли шахта віднесена до небезпечної щодо раптових
викидів, допускається застосування електроустаткування у
рудниковому нормальному виконанні. 5.2.11. На шахтах, небезпечних щодо газу або пилу, у
приміщеннях вентиляційних та калориферних установок допускається
використання електроустаткування загального призначення за умови,
якщо в ці приміщення не потрапляють шахтне повітря або вугільний
пил. За цієї самої умови допускається застосування
електроустаткування загального призначення в електромашинних
приміщеннях підйомних установок, розташованих на копрах стволів з
вихідним струменем повітря шахт, небезпечних щодо газу або пилу. На шахтах, небезпечних щодо раптових викидів, пристрої, які
унеможливлюють попадання шахтного повітря та вугільного пилу,
повинні бути також на стволах зі свіжим струменем повітря. 5.2.12. У всіх виробках шахт, безпечних щодо газу або пилу,
повинно застосовуватися електроустаткування у рудниковому
виконанні. Тимчасово з дозволу головного інженера шахти
допускається використання електроустаткування загального
призначення. Застосування світильників загального призначення, а
також ламп без арматури допускається лише при напрузі, не більшій
за 24 В для освітлення вибою. Вимірювальними приладами загального призначення дозволяється
користуватися у всіх виробках шахт, безпечних щодо газу або пилу. 5.2.13. Застосування електроустаткування у шахтах,
небезпечних щодо нафтогазопроявів, повинне здійснюватися за НАОП
1.1.30-5.02-84.
5.3. Електричні проводки
5.3.1. Для передачі або розподілу електроенергії у підземних
виробках повинні застосовуватися кабелі, що не розповсюджують
горіння і призначені для шахтних умов: а) для нового стаціонарного прокладання капітальними та
основними вертикальними та похилими виробками, проведеними під
кутом понад 45 град., та обсадженими свердловинами, - броньовані
кабелі з дротяною бронею у свинцевій або полівінілхлоридній
оболонці (далі - ПВХ) з полівінілхлоридною, гумовою або паперовою
збіднено просоченою ізоляцією. Для горизонтальних та похилих виробок, проведених під кутом
до 45 град. включно, допускається застосування броньованих кабелів
із стрічковою бронею з паперовою нормально просоченою ізоляцією. Допускається приєднання стаціонарно встановлених
електродвигунів до пускових апаратів гнучкими екранованими
кабелями, якщо ввідні пристрої цих двигунів призначені лише для
гнучкого кабелю; б) для приєднання пересувних дільничних підстанцій та
розподільних пунктів дільниць - броньовані екрановані кабелі
підвищеної гнучкості та міцності. Допускається застосування
броньованих кабелів з дротяною або стрічковою бронею, крім виробок
з вихідним струменем повітря, що безпосередньо прилягають до
очисних вибоїв на пластах, небезпечних щодо раптових викидів. Такі
кабелі повинні прокладатися на відстані, не меншій за 150 м від
вибоїв підготовчих та 50 м від вибоїв очисних виробок. Приєднання розподільних пунктів допускається гнучкими
екранованими кабелями: в) для приєднання пересувних машин та механізмів, а також
для освітлювальних мереж - гнучкі екрановані кабелі; г) для приєднання виїмкових машин на крутих пластах із
застосуванням кабелеукладачів - гнучкі екрановані кабелі
спеціальної конструкції підвищеної міцності; ґ) для ділянки лінії між ручним електросвердлом та
приєднувачем напруги (муфтою) - особливо гнучкий екранований
кабель; д) для стаціонарних освітлювальних мереж - броньовані кабелі
у свинцевій або пластмасовій оболонці, а також гнучкі екрановані
або неекрановані кабелі. Для мереж освітлення очисних вибоїв шахт, безпечних щодо
газу або пилу, при лінійній напрузі, не більшій за 24 В,
допускається застосування голих проводів на ізольованих опорах. У
цьому разі в трансформаторі вивід з боку напруги 24 В повинен бути
здійснений гнучким кабелем, а обмотки освітлювального
трансформатора (нижчої та вищої напруги) повинні бути розділені
металевим заземленим екраном. 5.3.2. Для контрольних кіл і кіл управління та сигналізації
при новому стаціонарному прокладанні вертикальними та похилими з
кутом нахилу понад 45 град. виробками повинні застосовуватися
контрольні кабелі з дротяною бронею, а також тимчасово (строком до
3 місяців) допускаються кабелі зі стрічковою бронею; у
горизонтальних виробках - контрольні кабелі зі стрічковою бронею,
гнучкі контрольні та силові кабелі. Для пересувних машин повинні
застосувуватися гнучкі кабелі або допоміжні жили силових гнучких
кабелів. 5.3.3. Для ліній загальношахтного, диспетчерського та
аварійного телефонного зв'язку, а також місцевого зв'язку
підйомних установок повинні застосовуватися шахтні телефонні
кабелі. Для місцевих ліній зв'язку у вибоях допускається
застосування гнучких контрольних кабелів, а також допоміжних жил
гнучких силових екранованих кабелів. 5.3.4. Для іскробезпечних кіл управління, зв'язку,
сигналізації, телеконтролю та диспетчеризації допускається
застосування окремих шахтних телефонних кабелів та вільних жил у
кабельних лініях зв'язку. Допускається застосування для ліній сигналізації та аварійної
зупинки електроустановок голих проводів (крім алюмінієвих) при
напрузі, не більшій за 24 В. У шахтах, небезпечних щодо газу або
пилу, додатковою умовою їх застосування є забезпечення
іскробезпеки. 5.3.5. Допоміжні жили в силових кабелях допускається
використовувати для кіл управління, зв'язку, сигналізації та
місцевого освітлення. Використання допоміжних жил силового кабелю
для іскробезпечних кіл допустиме лише в екранованих кабелях.
Використання допоміжних жил одного кабелю для неіскробезпечних та
іскробезпечних кіл не допускається, якщо ці жили не розділені
екранами. 5.3.6. Забороняється прокладання силових кабелів похилими
стволами, бремсбергами та уклонами, що подають струмінь свіжого
повітря та обладнані рейковим транспортом з шахтними вантажними
вагонетками, за винятком випадків, коли зазначений транспорт
використовується лише для доставки устаткування, матеріалів та
виконання ремонтних робіт. Ця заборона стосується також
вертикальних стволів з дерев'яним кріпленням. 5.3.7. У разі застосування на діючих шахтах та горизонтах
броньованих кабелів із зовнішнім джутовим (горючим) покриттям
останнє повинно зніматися з відрізків кабелів, прокладених у
камерах, а броня повинна покриватися спеціальною сумішшю, що
запобігає корозії. Таке покриття надалі повинне проводитися у разі
потреби. 5.3.8. На гнучких кабелях допускається мати вулканізовані
з'єднання. Допускається з'єднання окремих відрізків кабелю за допомогою
вибухобезпечних пристроїв, з'єднання між собою гнучких кабелів, що
вимагають роз'єднання у процесі роботи, лінійними з'єднувачами
напруги за умови застосування іскробезпечних схем дистанційного
управління із захистом від замикання у колі управління. Контактні пальці з'єднувачів напруги при розмиканні кола, за
винятком іскробезпечних кіл напругою, не більшою за 42 В, повинні
залишатися без напруги, для чого їх слід монтувати на кабелі з
боку електроприймача (електродвигуна). Допускається з'єднання та ремонт (поновлення) гнучких та
броньованих кабелів у шахтах за допомогою пастоподібних або липких
стрічкових та інших полімерних ізоляційних матеріалів за
методиками, узгодженими з МакНДІ. 5.3.9. Для живильних кабельних ліній напругою до 1200 В,
якими проходить сумарний струм навантаження споживачів, повинні,
як правило, застосовуватися кабелі одного перерізу. Допускається
для цих ліній застосування кабелів з різними перерізами жил за
умови забезпечення усіх ділянок лінії захистом від струмів
короткого замикання. У місцях відгалуження від магістральної живильної лінії, де
переріз жил кабелю зменшується, повинен встановлюватися апарат
захисту від струмів короткого замикання відгалуження. Від
живильної лінії допускається мати відгалуження довжиною до 20 м,
якщо забезпечується захист від струмів короткого замикання
апаратом магістральної лінії. Застосування розподільних коробок без установлення на
відгалуженнях до електродвигунів апаратів захисту допускається
лише для багатодвигунових приладів за умови, якщо кабель кожного
відгалуження захищений від струмів короткого замикання груповим
захисним апаратом. 5.3.10. Кабелі, що прокладаються у лавах, повинні бути
захищені від механічних пошкоджень пристроями, що входять до
складу комплексу. Допускаються й інші засоби механічного захисту
кабелів, передбачені проектом електропостачання дільниці шахти. Найближча до машини частина гнучкого кабелю, що живить
пересувні машини, може бути прокладена по підошві на відстань, не
більшу за 30 м. Для машин, що мають кабелепідбирач або інші аналогічні
пристрої, допускається прокладання гнучкого кабелю по підошві
виробки. У разі роботи комбайнів та врубових машин на пластах
потужністю до 1,5 м допускається прокладання гнучкого кабелю по
підошві очисної виробки, якщо конструкцією цих машин не
передбачений кабелеукладач. 5.3.11. Гнучкі кабелі, що перебувають під напругою, повинні
бути розтягнуті та підвішені. Забороняється тримати гнучкі кабелі
під напругою у бухтах та вісімках. Ця заборона не поширюється на екрановані кабелі з оболонками,
що не розповсюджують горіння і які за умовами експлуатації повинні
знаходитися у бухтах або на барабанах. У цьому разі струмове
навантаження на кабель має бути знижене на 30 % проти
номінального. 5.3.12. У горизонтальних та похилих виробках кабелі
розміщуються на такій висоті, яка унеможливлює їх пошкодження
рухомим транспортом. У шахтах, небезпечних щодо газу, кабелі слід прокладати на
такій висоті, де малоймовірне утворення шарових скупчень метану. Прокладання кабелів зв'язку та сигналізації, а також голих
проводів у виробках проводиться на відстані, не меншій за 0,2 м
від силових кабелів. Голі проводи потрібно прокладати на
ізоляторах. Забороняється сумісне прокладання з одного боку виробки
електричних кабелів та вентиляційних труб.
5.4. Електричні машини та апарати
5.4.1. Для живлення електричних машин та апаратів повинна
застосовуватися напруга: для стаціонарних приймачів електричної енергії, пересувних
підстанцій та трансформаторів, а також при проходженні стволів -
не більше ніж 6000 В; для пересувних електроприймачів - не більше ніж 1140 В. В
окремих випадках допускається з дозволу Держнаглядохоронпраці
застосування напруги 6000 В; для ручних машин та інструментів - не більше ніж 220 В; для кіл дистанційного управління та сигналізації КРП - не
більше ніж 60 В, якщо жоден з провідників цього кола не
приєднується до заземлення; для кіл дистанційного управління стаціонарними та пересувними
машинами та механізмами - не більше ніж 42 В. 5.4.2. Потужність короткого замикання у підземній мережі
шахти повинна бути обмежена величиною, що відповідає номінальним
характеристикам установленого в шахті електроустаткування і
перерізові кабелів, але не повинна перевищувати 100 МВ.А. Потужність відключення вимикачів КРП загального призначення
при установці їх у шахтах повинна бути вдвічі вищою від потужності
короткого замикання мережі. 5.4.3. Кабельні вводи електроустаткування повинні бути
надійно ущільнені. Невикористані кабельні вводи повинні мати
заглушки, що відповідають рівню вибухозахисту електроустаткування. 5.4.4. Приєднання жил кабелів до затискачів
електроустаткування повинно проводитися за допомогою наконечників,
спеціальних шайб або інших рівноцінних пристроїв, що
унеможливлюють наявність дротиків жил кабелю поза затискачем. Забороняється приєднання декількох жил кабелів до одного
затискача, якщо це не передбачено конструкцією затискача.
5.5. Камери для електричних машин та підстанцій
5.5.1. Забороняється застосовувати в підземних виробках
комутаційні та пускові апарати й силові трансформатори, що містять
масло або іншу горючу рідину. Ця вимога не поширюється на КРП,
установлені в камерах з найвищим ступенем вогнестійкості
кріплення. Забороняється спорудження нових камер для КРП з масляним
заповненням між паралельними виробками. 5.5.2. У всіх камерах, де встановлене електроустаткування з
масляним заповненням, повинні влаштовуватися суцільні пожежні
двері. В інших камерах повинні бути гратчасті двері із запірними
пристроями. Двері камер, у яких немає постійного обслуговувального
персоналу, повинні бути зачинені. Біля входу камери вивішуються
знаки "Стороннім вхід заборонено", а в камері на видному місці -
укріплені відповідні попереджувальні плакати. У камерах, де встановлене електроустаткування з масляним
наповненням, влаштовується поріг заввишки не менше ніж 100 мм. 5.5.3. У камерах підстанцій та електромашинних камерах
довжиною понад 10 м має бути два виходи, що розташовані у найбільш
віддалених одна від одної частинах камери. 5.5.4. Між машинами та апаратами в камерах повинні залишатися
проходи, достатні для транспортування машин та апаратів під час їх
ремонту або заміни, але не менші за 0,8 м. З боку стін камер
залишаються монтажні проходи завширшки не менше ніж 0,5 м. Якщо не вимагається доступ до машин або апаратів з тильної та
бокової сторони для обслуговування, монтажу та ремонту, то їх
можна встановлювати впритул один до одного і до стіни камери. Відстань між верхньою частиною апарата та покрівлею повинна
бути не меншою за 0,5 м. 5.5.5. Пересувні трансформаторні підстанції, комплектні
розподільні пристрої розміщуються у добре закріплених та зручних
для обслуговування місцях, мають бути захищені від води, що
протікає з покрівлі виробки, та механічних пошкоджень і не
заважати роботі транспорту та пересуванню людей. Відстань від
електроустаткування до состава поїзда або конвеєра повинна бути не
меншою за 0,8 м, до стінки виробки та до покрівлі проміжок повинен
бути не меншим за 0,5 м. Забороняється установлення підстанцій у
рейкових уклонах, за винятком ніш та заїздів, оснащених бар'єром
та вловлювачем. В окремих випадках допускається установлення комплектного
устаткування, якщо це передбачено конструкцією, над скребковим
конвеєром. Проміжок між електроустаткуванням та покрівлею у цьому
разі повинен бути достатнім для обслуговування, але не меншим за
0,5 м, а між бортом конвеєра та помостом - не меншим за 0,4 м. У цих місцях у покрівлі не повинно бути куполів та інших
факторів, що сприяють утворенню місцевих (шарових) скупчень
метану.
5.6. Компресорні установки та повітропроводи
5.6.1. Влаштування, монтаж та експлуатація поверхневих та
підземних компресорних установок та повітропроводів повинні
задовольняти вимоги Правил влаштування та безпечної експлуатації
стаціонарних компресорних установок, повітропроводів та
газопроводів, затверджених Мінвуглепромом СРСР 10.12.76, якщо вони
не протирічать вимогам цих Правил та НАОП 1.1.30-1.05-75. 5.6.2. На встановлення пересувної компресорної станції у
шахті розробляється проект, який має містити заходи загальної та
пожежної безпеки та затверджуватися головним інженером шахти. Підземні пересувні компресори повинні мати тепловий захист,
що відключає компресор сухого стиску при температурі стисненого
повітря понад 182 град.C, а маслозаповнений - при температурі
понад 125 град.C. Робочий тиск стисненого повітря цих компресорів не повинен
перевищувати 0,6 МПа (6 кгс/см2), а запобіжний клапан компресора
повинен налагоджуватися на тиск спрацювання 0,66 МПа (6,6 кгс/см2)
та пломбуватися. Маслозаповнені компресори повинні мати захист, що
унеможливлює займання масла. 5.6.3. Підземна пересувна компресорна установка
розташовується на горизонтальному майданчику на свіжому струмені
повітря. Місця установлення компресора повинні бути закріплені
негорючим кріпленням на відстань, не меншу за 10 м, з обох боків
компресорної станції. Відстань до місць навантаження вугілля
повинна бути не меншою за 30 м. У місцях розташування установки силові кабелі та кабель
зв'язку треба прокладати на протилежному боці виробки із захистом
від впливу пожежі або вибуху (труби, екрани та ін.). З обох боків установки розташовуються ящики з піском або
інертним пилом місткістю, не меншою за 0,4 м3, та по 5 порошкових
вогнегасників. Телефонний апарат повинен розташовуватися на
відстані, яка дає змогу вести розмову при компресорі, що працює. 5.6.4. Підземна компресорна установка повинна обслуговуватися
спеціально навченою особою відповідно до інструкції з її
експлуатації. Підземна пересувна компресорна установка оглядається щоденно
особою, відповідальною за безпечну експлуатацію, не менше як 1 раз
на тиждень механіком дільниці і не менше як 1 раз на квартал
головним механіком шахти (шахтопрохідницького управління).
Результати огляду повинні фіксуватися у Книзі обліку роботи
компресорної установки, затвердженій наказом Держнаглядохоронпраці
від 18.01.96 N 7. 5.6.5. Забороняється вмикання та робота підземної пересувної
компресорної установки за умови: а) умісту метану в місці розташування установки на свіжому
струмені понад 0,5 %; б) відсутності або несправності теплового захисту; в) несправності регулятора продуктивності, запобіжних
клапанів, манометрів та термометрів; г) течі масла; ґ) зворотного обертання гвинтів компресора. 5.6.6. Як прокладний матеріал для фланцевих з'єднань
повітропроводів повинні застосовуватися пароніт, азбест та інші
матеріали з температурою тління, не нижчою за 350 град.C. Пошкоджені ділянки повітропроводів замінюються цілими або для
їх ремонту використовуються металеві штуцери та хомути.
5.7. Захист кабелів, електродвигунів та трансформаторів
5.7.1. У підземних мережах напругою понад 1200 В повинен
здійснюватися захист ліній, трансформаторів (пересувних
підстанцій) та електродвигунів від струмів короткого замикання та
витікань (замикань) на землю. На шахтах, що будуються та реконструюються, установка захисту
від замикань на землю повинна бути також і на лініях, що живлять
ЦПП. На відхідних лініях ЦПП та РПП-6 (розподільні підземні
пункти) захист від струмів короткого замикання та витікань
(замикань) на землю повинен бути миттєвої дії (без витримки часу). На лініях, що живлять ЦПП, допускаються застосування
максимального струмового захисту з обмежено залежною витримкою
часу та відсічкою миттєвої дії, яка має охоплювати й збірні шини
ЦПП, а також захист від замикань на землю з витримкою часу до 0,7
секунд. Для електродвигунів передбачаються також захист від струмів
перевантаження та нульовий захист. У всіх випадках відключення мережі захистами допускається
застосування пристрою автоматичного повторного вмикання (далі -
АПВ) одноразової дії, а також застосування пристроїв автоматичного
вмикання резерву (далі - АВР) за умови використання апаратури з
пристроями блокування проти подавання напруги на лінії та
електроустановки в разі пошкодження їх ізоляції відносно землі та
короткого замикання. Вибір вимикальних апаратів, пристроїв релейного захисту, АПВ
та АВР, а також розрахунок та перевірка параметрів спрацювання цих
пристроїв повинні проводитися відповідно до Інструкції з вибору та
перевірки електричних апаратів напругою понад 1200 В. Терміни обладнання підземних мереж напругою понад 1200 В
видами релейного захисту, яких не вистачає, установлюються
Держнаглядохоронпраці. 5.7.2. При напрузі до 1200 В повинен здійснюватися захист: а) трансформаторів та кожного відхідного від них приєднання
від струмів короткого замикання - автоматичними вимикачами з
максимальним струмовим захистом - миттєво у межах до 0,2 с; б) електродвигунів та кабелів, що їх живлять: від струмів короткого замикання - миттєвий або селективний у
межах до 0,2 с; від струмів перевантаження або від перегрівання (для
електродвигунів, що працюють у режимі екстрених перевантажень -
від перекидання та нездійсненого пуску); нульовий; від вмикання напруги при зниженому опорі ізоляції відносно
землі; в) іскронебезпечних кіл, що відходять від вторинних обмоток
знижувального трансформатора, вбудованого в апарат, від струмів
короткого замикання; г) електричної мережі від небезпечних витікань струму на
землю - автоматичними вимикачами або одним вимикальним апаратом у
комплексі з одним апаратом захисту від витікання струму на всю
електрично пов'язану мережу (підключену до одного або групи
трансформаторів, що працюють паралельно); при спрацюванні апарата
захисту від витікання струму повинна відключатися уся мережа,
підключена до вказаних трансформаторів, за винятком відрізку
кабелю довжиною до 10 м, що поєднує трансформатори із
загальномережним автоматичним вимикачем. Довжина кабелів, приєднаних до одного трансформатора або
трансформаторів, що працюють паралельно, повинна обмежуватися
місткістю відносно землі не більшою за 1 мкФ на фазу. При живленні підземних електроприймачів з поверхні через
свердловини допускається установлення автоматичного вимикача з
апаратом захисту від витікання струму під свердловиною на
відстань, не більшу за 10 м від неї. У цьому разі під час
спрацювання апарата захисту від витікання струму електроприймачі
на поверхні та кабель у свердловині можуть не вимикатися, якщо на
поверхні є пристрій контролю ізоляції мережі, який не впливає на
роботу апарата захисту, а електроприймачі мають безпосереднє
відношення до роботи шахти (вентилятори, лебідки та ін.) та
приєднуються за допомогою кабелів. Захист від витікання струму може не застосовуватися для кіл
напругою, не більшою за 42 В, кіл дистанційного управління та
блокування КРП, а також кіл місцевого освітлення пересувних
підстанцій, що живляться від убудованих освітлювальних
трансформаторів, за умови металевого жорсткого або гнучкого
зовнішнього з'єднання їх з корпусом підстанції, наявності вимикача
в колі освітлення та напису на світильниках "Розкривати,
відключивши від мережі". Вимога захисту від витікання струму не поширюється на
іскробезпечні системи. У всіх випадках захисного вимикання допускається однократне
АПВ за умови наявності в КРП максимального струмового захисту та
захисту від витікань (замикань) на землю, що мають пристрої
блокування проти подавання напруги на лінії або електроустановки
після їх спрацювання. Терміни обладнання захистом від струмів перенавантаження
встановлюються Держнаглядохоронпраці. 5.7.3. Величина вставки струму спрацювання реле максимального
струму автоматичних вимикачів, магнітних пускачів та станцій
управління, а також номінальний струм плавкої вставки запобіжників
повинні обиратися за Інструкцією з визначення струмів короткого
замикання, вибору та перевірки вставок максимального струмового
захисту в мережах напругою до 1200 В (далі - ДНАОП
1.1.30-5.30-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від
18.01.96 N 7. Забороняється застосовувати запобіжники без патронів та
некалібровані плавкі вставки.
5.8. Електропостачання дільниці та управління машинами
5.8.1. Електропостачання дільниці повинно здійснюватися від
пересувних трансформаторних підстанцій, що приєднуються до
розподільної мережі за допомогою КРП. Допускається підключати до
одного КРП не більше трьох однакової потужності пересувних
підстанцій або трансформаторів, що живлять електроенергією
технологічно пов'язані машини дільниці. В окремих випадках
електропостачання дільниці може здійснюватися від стаціонарних
дільничних підстанцій. Допускається електропостачання дільниць з
поверхні через свердловини. При цьому в разі встановлення шахтних
пересувних підстанцій на поверхні повинно бути вжито заходів щодо
їх захисту від грозових перенапружень. Живлення пересувних трансформаторних підстанцій, що
встановлюються в окремих випадках з дозволу технічного директора
виробничого об'єднання (компанії, концерну, самостійної шахти) у
виробках з вихідним струменем повітря, що безпосередньо прилягають
до очисних вибоїв пологих та похилих пластів, небезпечних за
раптовими викидами, повинно здійснюватися з відокремленої мережі
із захистом від витікання струму (замикань) на землю. Місця
розміщення підстанцій повинні бути обладнані апаратурою, що
вимикає живильну мережу в разі перевищення допустимої концентрації
метану. 5.8.2. Для приєднання до мережі пересувних підстанцій та
трансформаторів, що встановлюються у виробках з вихідним струменем
повітря шахт III категорії за газом та вище, повинні
застосовуватися КРП з апаратами попереджувального контролю
ізоляції мережі відносно землі - блок реле витоку (далі - БРВ) та
дистанційним управлінням з іскробезпечними колами. Допускається
телемеханічне управління КРП з пульту гірничого диспетчера
(оператора). КРП повинні встановлюватися у камерах на свіжому
струмені повітря. Для вмикання РПП дільниці та іншого електроустаткування,
розміщеного у виробках з вихідним струменем повітря, повинні
застосовуватися комутаційні апарати з БРВ, які забезпечують
захисне відключення та автоматичний контроль безпечної величини
опору кола заземлення. 5.8.3. Усі вибійні машини повинні приєднуватися до мережі за
допомогою магнітних пускачів або спеціальних магнітних станцій
(станцій управління), керованих дистанційно. Машини, на яких для управління окремими електродвигунами
встановлені магнітні станції або ручні вимикачі, також повинні
приєднуватися до мережі за допомогою пускачів з дистанційним
управлінням. 5.8.4. Управління машинами (за винятком ручних) з виймання
вугілля у лавах, проведення підготовчих виробок, нарізання
розвантажувальних пазів (щілин) та буріння свердловин вугілля
діаметром понад 80 мм, що застосовуються на викидонебезпечних
пластах або у викидонебезпечних зонах, повинні мати дистанційне
управління з безпечних відстаней, що регламентуються НАОП
1.1.30-5.06-89. 5.8.5. Для подавання напруги на вибійні машини в шахтах,
небезпечних щодо газу або пилу, повинні застосовуватися пускачі
(магнітні станції) з іскробезпечними схемами управління. 5.8.6. Схема управління вибійними машинами та механізмами
повинна забезпечувати: нульовий захист; безперервний контроль заземлення корпусу машини; захист від самочинного вмикання апарата під час замикання у
зовнішніх колах управління; іскробезпеку зовнішніх кіл управління (для шахт, небезпечних
щодо газу або пилу). Забороняється застосовувати однокнопочні пости для управління
магнітними пускачами, крім випадків, коли ці пости застосовуються
лише для вимикання. 5.8.7. Забороняється застосовувати схеми, що допускають пуск
машин або подавання напруги на них одночасно з двох та більше
пультів управління. Ця вимога не поширюється на схеми управління
ВМП. 5.8.8. Перед виконанням ремонтних та допоміжних робіт на
машинах напруга повинна бути знята та вжиті заходи, що
унеможливлюють раптовий пуск машини. 5.8.9. У лавах повинна передбачатися можливість зупинки
конвеєра з пульта управління комбайном та зі спеціальних пультів,
розміщених у лаві. 5.8.10. Експлуатація гідромуфт на машинах допускається лише
при справному захисті, що здійснюється температурними реле або
спеціальними каліброваними плавкими запобіжними пробками.
Температурні реле повинні бути опломбовані. Заправка гідромуфт повинна проводитися негорючими рідинами. Забороняється експлуатація машин без кожухів на гідромуфтах.
5.9. Зв'язок та сигналізація
5.9.1. Кожна шахта повинна бути обладнана такими видами
зв'язку та сигналізації: а) системою телефонного зв'язку; б) системою загальношахтного аварійного оповіщення; в) місцевими системами оперативної та попереджувальної
сигналізації на технологічних дільницях (підйомі, транспорті,
очисних вибоях та ін.). 5.9.2. Усі підземні лінії іскробезпечних систем зв'язку
повинні бути гальванічно відділені від поверхневих ліній зв'язку
та силових мереж. Підземні телефонні лінії у шахтах повинні бути двопровідними.
Забороняється використання землі як одного з проводів. 5.9.3. Телефонні апарати повинні встановлюватися відповідно
до проекту, у тому числі на всіх експлуатаційних дільницях,
основних пунктах відкатки та транспортування вантажів, на всіх
пунктах посадки людей у транспортні засоби, у всіх електромашинних
камерах, ЦПП, розподільних пунктах напругою понад 1200 В, біля
стволів, на складах вибухових матеріалів, у медпунктах, у виробках
підготовчих дільниць та в місцях, передбачених планом ліквідації
аварій. 5.9.4. Система загальношахтного аварійного гучномовного
оповіщення у гірничих виробках повинна забезпечувати: а) оповіщення про аварії людей, що перебувають під землею; б) приймання на поверхні повідомлення про аварію, що
передається з шахти; в) ведення переговорів та передавання з автоматичним записом
на магнітофон указівок, пов'язаних з ліквідацією аварії. Системи аварійного оповіщення на основі радіозв'язку повинні
відповідати Функціональним вимогам до системи загальношахтного
оповіщення працівників про аварію на шахті на основі портативних
радіостанцій. У всіх телефонних апаратах загальношахтної телефонної мережі
повинна бути передбачена можливість передавання повідомлення про
аварію шляхом набирання спеціального номера, що легко
запам'ятовується. Крім спеціальної апаратури аварійного оповіщення та зв'язку
для передавання повідомлення про аварію повинні використовуватися
засоби місцевого технологічного зв'язку. 5.9.5. Апаратура аварійного зв'язку та оповіщення повинна
встановлюватися: у виробках шахт - згідно з планом ліквідації аварій; на поверхні - у кабінетах диспетчера та головного інженера
шахти. 5.9.6. Засоби шахтного радіозв'язку повинні забезпечувати
сумісність роботи із системами автоматики, сигналізації, засобами
захисту та енергопостачання. 5.9.7. Очисні вибої на пологих та похилих пластах повинні
обладнуватися гучномовним зв'язком між пультом машиніста комбайна
та переговорними постами, установленими по лаві та на прилеглих
виробках. 5.9.8. Кліті, призначені для підіймання і опускання людей,
повинні оснащуватися засобами зв'язку з машинним відділенням. 5.9.9. Живлення транспортних сигнальних пристроїв
допускається від контактної мережі напругою, не вищою ніж 275 В,
за умови, що сигнальні пристрої розраховані на зазначену напругу,
їх приєднання до контактного проводу проводиться кабелем (а в
необхідних випадках і спеціальними приєднувальними пристроями) та
здійснюється захист плавкими запобіжниками. 5.9.10. Пристрої зв'язку з мережним живленням повинні
забезпечуватися резервним автономним джерелом для їх роботи
протягом не менше ніж 3 години. 5.9.11. У разі створення нових гірничих машин, механізмів,
транспортних засобів та технологій розробники повинні передбачати
використання необхідних видів зв'язку та сигналізації для
гарантування безпеки робіт.
5.10. Заземлення
5.10.1. Заземленню підлягають металеві частини
електротехнічних пристроїв, що не перебувають під напругою, але
які можуть опинитися під напругою у разі пошкодження ізоляції, а
також трубопроводи, сигнальні троси та ін., розміщені у виробках,
у яких є електричні установки та проводки. У шахтах, небезпечних щодо газу та пилу, для захисту від
нагромадження статичної електрики заземленню підлягають поодинокі
металеві повітропроводи та пневматичні вентилятори. Вимоги даного пункту не поширюються на металеве кріплення,
неструмоведучі рейки, оболонки відсмоктувальних кабелів
електровозної контактної відкатки, а також на металеві пристрої
для підвішування кабелю. 5.10.2. У підземних виробках шахт повинна монтуватися
загальна мережа заземлення, до якої повинні приєднуватися усі
об'єкти, що підлягають заземленню. Заземлення повинно виконуватися та контролюватися за
Інструкцією з улаштування, огляду і вимірювання опору шахтних
заземлень (далі - ДНАОП 1.1.30-5.31-96), затвердженою наказом
Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. 5.10.3. Загальна мережа заземлення повинна створюватися
шляхом безперервного електричного з'єднання між собою усіх
металевих оболонок та заземлювальних жил кабелів, незалежно від
величини напруги, з приєднанням їх до головних та місцевих
заземлень. Крім того, біля тягової підстанції електровозної контактної
відкатки до загальної мережі заземлення повинні приєднуватися
струмоведучі рейки, що використовуються як зворотний провід
контактної мережі. За наявності в шахті декількох горизонтів до головних
заземлювачів повинна приєднуватися загальна мережа заземлення
кожного горизонту. Для цього допускається використання броні
силових кабелів, що прокладені між горизонтами. За відсутності
таких кабелів з'єднання загальної мережі горизонту з головним
заземлювачем повинно проводитися за допомогою спеціально
прокладеного провідника. 5.10.4. Головні заземлювачі в шахтах повинні влаштовуватися у
зумпфах або водозбірниках. У разі електропостачання шахти за допомогою кабелів, що
прокладаються у свердловинах, головні заземлювачі можуть
розміщуватися на поверхні або у водозбірниках шахти. При цьому як
один з головних заземлювачів можуть бути використані обсадні
труби, якими закріплені свердловини. У всіх випадках повинно влаштовуватися не менше двох головних
заземлювачів, розміщених у різних місцях, що резервують один
одного на час огляду, чистки або ремонту одного з них. У разі окремого електропостачання блоків та за відсутності
головного водовідливу головні заземлювачі повинні розміщуватися у
зумпфах або спеціальному колодязі, заповненому водою. 5.10.5. Для місцевих заземлювачів повинні влаштовуватися
штучні заземлювачі у водовідвідних канавках або в інших придатних
для цього місцях. У гідрошахтах як місцеві заземлювачі допускається
використовувати металеві жолоби самопливного гідротранспорту
вугілля. Для місцевих заземлювачів може використовуватися металеве
рамне кріплення згідно з ДНАОП 1.1.30-5.31-96. 5.10.6. Кожна кабельна муфта з металевим корпусом, крім
з'єднувачів напруги на гнучких кабелях, що живлять пересувні
машини, повинна мати місцеве заземлення та з'єднуватися із
загальною мережею заземлення шахти. Допускається для мереж стаціонарного освітлення влаштовувати
місцеве заземлення не для кожної муфти або світильника, а через
кожні 100 м кабельної мережі. Для апаратури та кабельних муфт телефонного зв'язку на
дільниці мережі з кабелями без броні допускається місцеве
заземлення без приєднання до загальної мережі заземлення. У разі відкатки контактними електровозами заземлення
електроустановок постійного струму, що знаходяться безпосередньо
біля рейок, повинно здійснюватися шляхом приєднання заземлювальної
конструкції до рейок, що використовуються як зворотний провід
контактної мережі. 5.10.7. Заземлення корпусів пересувних машин, вибійних
конвеєрів, апаратів, установлених у привибійному просторі, та
світильників, приєднаних до мережі гнучкими кабелями, а також
електроустаткування, установленого на платформах, що пересуваються
по рейках (за винятком пересувних підстанцій), повинно
здійснюватися з'єднанням їх із загальною мережею заземлення за
допомогою заземлювальних жил живильних кабелів. Заземлювальна жила з обох боків повинна приєднуватися до
внутрішніх заземлювальних затискувачів у кабельних муфтах та
ввідних пристроях. Для пересувних машин та вибійних конвеєрів повинен
передбачатися безперервний контроль заземлення. Такі машини, призначені для шахт, небезпечних щодо газу та
пилу, повинні мати іскробезпечні схеми безперервного контролю
заземлення. Допускається застосування схем управління з
використанням заземлювальної жили силового кабелю, попередній
контроль цілісності якої здійснюється іскробезпечними колами перед
подаванням напруги на машину. 5.10.8. Загальний перехідний опір мережі заземлення,
виміряний біля будь-яких заземлювачів, не повинен перевищувати
2 Ом.
5.11. Рудникове освітлення
5.11.1. На проммайданчику шахти освітленню підлягають усі
місця робіт, приймальні майданчики біля ствола, драбини, проходи
для людей, приміщення електромеханічних установок,
автотранспортні, залізничні та інші шляхи, у тому числі на породні
відвали. 5.11.2. У будівлях підйомної машини, головної вентиляційної
установки, компресорної, у машинних відділеннях холодильних
установок, надшахтних будівлях стволів, будівлях лебідок породних
відвалів та канатних доріг, будівлях дегазаційних установок,
котельних, будівлях вугільних бункерів, в
адміністративно-побутових комбінатах повинно передбачатися
аварійне освітлення від незалежного джерела живлення. У всіх перелічених будівлях, крім будівель підйомних машин,
допускається застосування для аварійного освітлення індивідуальних
акумуляторних світильників. 5.11.3. Світильниками, що живляться від електричної мережі, у
підземних умовах повинні освітлюватися із забезпеченням нормованих
рівнів освітленості: а) електромашинні, лебідкові та диспетчерські камери,
центральні підземні підстанції, локомотивні гаражі, медпункти,
роздаточні камери вибухових матеріалів, підземні ремонтні
майстерні; б) транспортні виробки в межах приствольного двору; в) приймальні майданчики стволів, уклонів та бремсбергів,
роз'їзду в приствольних та дільничних відкатних виробках, ділянки
виробок, де відбувається перевантаження вугілля, пункти посадки
людей у транспортні засоби та підходи до них; г) привибійний простір стволів, сполучень та камер під час
проходки та прохідницькі підвісні помости; ґ) очисні виробки на пологих та похилих пластах, обладнані
механізованими комплексами та струговими установками
(світильниками, що входять до складу комплексу або установки); д) електромашинні установки, що постійно обслуговуються,
пересувні підстанції та розподільні пункти поза межами спеціальних
камер; е) виробки, обладнані стрічковими конвеєрами та підвісними
крісельними дорогами, призначеними для перевезення людей; є) людські хідники, обладнані засобами механізованого
перевезення людей. Привибійний простір підготовчих виробок, що проводяться із
застосуванням прохідницьких комплексів або комбайнів, повинен
освітлюватися вмонтованими у комплекс або комбайн світильниками. 5.11.4. Для живлення підземних освітлювальних установок
повинна використовуватися напруга, не вища за 220 В. Для ручних переносних світильників, що живляться від
іскробезпечних джерел, допускається напруга, не вища за 42 В. 5.11.5. Акумуляторні світильники повинні бути запломбовані
дротом діаметром, не меншим за 1 мм, і забезпечувати безперервне
нормальне горіння тривалістю не менш як 10 годин. Світильники
повинні обладнуватися двонитковими лампами. Забороняється розкривати світильники в шахті. Світильники та заряджувальні станції не рідше одного разу на
місяць підлягають контрольній перевірці механіком дільниці ВТБ. 5.11.6. Світильники, призначені для працівників дільниці
буропідривних робіт, повинні бути виділені в окрему групу, для них
не допускається режим самообслуговування. Світильники повинні
обслуговуватися працівниками лампової, які забезпечують постійний
контроль їх справного стану. 5.11.7. При кожній шахті або групі шахт повинна бути
влаштована лампова, що розміщується у приміщенні з негорючих
матеріалів. Лампова в середині адміністративно-побутового
комбінату повинна відділятися від решти будівлі стінами з
негорючих матеріалів, у яких дозволяється влаштовувати отвори з
металевими дверима. Усі приміщення лампових повинні мати припливно-витяжну
вентиляцію як загальну, так і місцеву. 5.11.8. Лампова повинна обладнуватися автоматичними
заряджувальними станціями, розрахованими на експлуатацію
герметичних та доливних акумуляторних батарей, а також мати
тренувальну заряджувальну станцію. 5.11.9. Заряджувальні станції в ламповій повинні бути
встановлені таким чином, щоб струмоведучі частини були ізольовані
або відгороджені. Допускаються відкриті контакти, призначені для
приєднання акумуляторних світильників до заряджувального пристрою,
за умови, якщо напруга на них не перевищує 24 В. 5.11.10. Для приготування розчину електроліту та заливання
ним акумуляторів повинні застосовуватися спеціальні пристрої, які
запобігають розбризкуванню або розливанню електроліту.
Обслуговувальний персонал повинен забезпечуватися захисними
окулярами, гумовими рукавичками та фартухами. У приміщенні повинні
бути нейтралізувальні розчини або порошки у разі опіків
електролітом.
5.12. Контроль електроустаткування
5.12.1. Електроустаткування дозволяється відкривати та
ремонтувати тільки особам, що мають відповідну кваліфікацію та
право на проведення таких робіт. Перевірка знань електротехнічного персоналу на відповідність
кваліфікаційній групі з електробезпеки проводиться з
періодичністю, що встановлюється Правилами безпечної експлуатації
електроустановок споживачів ( z0093-98 ) за участю представника
Держнаглядохоронпраці. 5.12.2. Усі електричні машини, апарати, трансформатори та
інше електроустаткування, їх вибухобезпечні оболонки, кабелі,
заземлення повинні періодично оглядатися: а) особами, що працюють на машинах та механізмах, а також
черговими електрослюсарями дільниці - щозміни перед початком
роботи; б) механіком дільниці або його заступником - щотижня із
занесенням результатів до оперативного журналу; в) головним енергетиком (головним механіком) шахти або
призначеними ним особами - не рідше одного разу на 3 місяці із
занесенням результатів до Книги реєстрації стану
електроустаткування та заземлення, затвердженої наказом
Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7; г) перед спусканням у шахту спеціальною групою
електрослюсарів шахти під контролем головного енергетика
(головного механіка) шахти або посадової особи, ним призначеної,
електроустаткування повинно піддаватися ревізії та перевірці його
вибухобезпеки за Інструкцією з огляду та ревізії рудникового
вибухобезпечного електроустаткування (далі - ДНАОП
1.1.30-5.38-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від
18.01.96 N 7, із занесенням результатів до Книги реєстрації стану
електроустаткування та заземлення. 5.12.3. Роботи з монтажу, налагодження, випробування,
ремонту, ревізії та демонтажу діючих електроустановок повинні
виконуватися згідно з ДНАОП 1.1.30-5.32-96. Оперативні переключення під час ремонтних та налагоджувальних
робіт, що виконуються на живильних лініях та комплектних
розподільних пристроях центральних підземних підстанцій та
розподільних пунктах з напругою понад 1200 В, повинні проводитися
з дозволу головного енергетика (головного механіка). Усі оперативні переключення в електроустановках шахти
виконуються за погодженням із гірничим диспетчером (або
енергодиспетчером) шахти із записом в оперативний журнал. 5.12.4. Налагоджувальні та інші спеціальні роботи, коли
унеможливлене їх виконання із знятою напругою, допускається
проводити поблизу та на струмопровідних частинах, які перебувають
під напругою, з дозволу головного енергетика шахти за умови: наявності наряду на проведення робіт із зазначенням заходів з
техніки безпеки, а також заходів, що унеможливлюють безпосередній
дотик до струмопровідних частин іскронебезпечних кіл напругою
понад 42 В; забезпечення безперервного нагляду за працюючими; наявності в посвідченнях осіб, що виконують роботи, запису
про допуск до проведення спеціальних робіт відповідно до
кваліфікаційної групи з електробезпеки. Виконання таких робіт у шахтах, небезпечних щодо газу,
допускається тільки у виробках зі свіжим струменем повітря, що
провітрюються за рахунок загальношахтної депресії. При цьому
повинен бути забезпечений контроль концентрації метану, а наряд
погоджений з керівництвом дільниці ВТБ. У виробках на пластах, небезпечних щодо раптових викидів
вугілля та газу, крім ЦПП та виробок приствольного двора, під час
виконання зазначених робіт повинні додатково виконуватися такі
умови: а) місця проведення робіт мають бути розташовані не ближче
ніж 600 м від діючих вибоїв пластів, небезпечних щодо раптових
викидів вугілля та газу; б) роботи повинні виконуватися у змінах, коли не ведеться
видобуток вугілля, не проводяться гірничі виробки, а також не
виконуються противикидні заходи і не раніше ніж через 4 год. після
струсного підривання; в) безперервний контроль концентрації метану повинен
здійснюватися гірничим майстром дільниці ВТБ. Якщо уміст метану
становитиме понад 0,5 %, то роботи повинні бути припинені, а
напруга - знята. Керівник налагоджувальних та інших спеціальних робіт повинен
мати V кваліфікаційну групу з електробезпеки, а члени бригади - не
нижче IV групи. 5.12.5. Максимальний струмовий захист у всіх апаратах до
приєднання їх до мережі та при експлуатації повинен підлягати
перевірці відповідно до Інструкції з перевірки максимального
струмового захисту шахтних апаратів (далі - ДНАОП 1.1.30-5.33-96),
затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. 5.12.6. Апарат захисту від витікань струму повинен
перевірятися на спрацювання перед початком кожної зміни гірничим
майстром дільниці або за його вказівкою електрослюсарем. Апарат
захисту із самоконтролем справності перевіряється один раз на добу
в ремонтну зміну. Допускається дистанційна перевірка апаратури захисту від
витікань струму за умови, що вимикальний апарат має пристрій
попереднього контролю ізоляції та здатний відтворити автоматичне
повторне включення захищуваної лінії після перевірки. Результати перевірки повинні заноситися на спеціальні дошки,
що розміщені в місцях установлення апарата захисту, а в разі його
несправності повідомлятися гірничому диспетчеру для запису в
журнал та вживання заходів. Загальний час відключення мережі напругою 380, 660 та 1140 В
при спрацюванні апарата захисту від витікань струму повинен
перевірятися не рідше одного разу на 6 місяців. Результати
перевірки апарата захисту повинні заноситися до Книги реєстрації
стану електроустаткування та заземлення. 5.12.7. Опір ізоляції відносно землі електричних установок та
кабелів на номінальну напругу 127 - 1140 В змінного струму, що
працюють у шахті, повинен бути не нижче ніж такі норми: а) електродвигунів вугледобувних та прохідницьких машин - 0,5
МОм; б) електродвигунів інших шахтних машин, освітлювальних
трансформаторів, пускових агрегатів та ручних електросвердел - 1
МОм; в) пускової та розподільної апаратури, броньованих та гнучких
кабелів будь-якої довжини - 1 МОм на фазу. 5.12.8. Вимірювання опору ізоляції електроустаткування та
кабелів перед вмиканням повинно проводитися після монтажу та
перенесення, після аварійного відключення захистом, після тривалої
бездіяльності, якщо апарат захисту від витікань струму не дає
змоги ввімкнути мережу, а для стаціонарного електроустаткування -
також періодично, не рідше одного разу на рік. Електроустаткування та кабелі, опір ізоляції яких не
відповідає нормам та викликає спрацювання апарата захисту від
витікань струму, повинні бути від'єднані від мережі для проведення
заходів щодо підвищення опору їх ізоляції або ремонту. 5.12.9. Капітальний ремонт рудникового електроустаткування,
пов'язаний із заміною деталей або елементів схеми, що забезпечують
вибухобезпечність електроустаткування, допускається лише на
підприємствах, які мають на це дозвіл. Ремонт електроустаткування,
укладеного у вибухонепроникну оболонку, повинен проводитися згідно
з діючим КД 16407-89, затвердженим Міністерством електротехнічної
промисловості СРСР, 1974. У разі поточного та профілактичного ремонтів, що проводяться
на шахтах, з числа деталей, які забезпечують вибухобезпеку,
допускається заміна прохідних затискачів, штепсельних контактів,
ізоляційних колодок, ущільнювальних кілець, натискувальних
пристроїв, заглушок кабельних вводів, кабельних муфт у цілому, а
також кріпильних болтів оболонок електроустаткування. 5.12.10. На шахті не рідше одного разу на 3 місяці спеціально
виділені та навчені особи повинні вимірювати загальний опір
заземлювальної системи відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.31-96. Опір заземлень необхідно вимірювати також перед вмиканням
наново змонтованої або перенесеної установки. Результати огляду та вимірювання заземлень повинні заноситися
до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення.
6. Попередження і гасіння пожеж
6.1. Загальні вимоги
6.1.1. Протипожежний захист шахти має бути спроектовано та
виконано так, щоб запобігти можливості пожежі, а в разі її
виникнення в будь-якому місці і з будь-якої причини
забезпечувались її ефективна локалізація і гасіння на початковій
стадії. 6.1.2. У проектах нових (тих, що реконструюються або
ліквідуються) шахт, у проектах протипожежного захисту діючих шахт
та в планах розвитку гірничих робіт необхідно передбачати: а) застосування схем і засобів провітрювання, що забезпечують
запобігання створенню вибухопожежонебезпечного середовища,
пожежобезпечну розробку пластів вугілля, схильного до
самозапалювання, надійне управління вентиляційними струменями в
аварійних умовах і безпеку виходу людей із шахти або на свіжий
струмінь повітря; б) застосування безпечних у пожежному плані способів
розкриття та підготовки шахтних полів, систем розробки пластів
вугілля, схильного до самозапалювання, можливість забезпечення
надійної ізоляції виїмкових дільниць (очисних виробок) після їх
відробки, а також можливість швидкої локалізації й активного
гасіння пожеж; в) унесення до проектів (паспортів) розробки всіх пластів
вугілля, схильних до самозапалювання, розділів із заходами щодо
запобігання пожежам від самозапалювання вугілля; г) застосування спеціальних способів і засобів зниження
хімічної активності вугілля, зниження повітропроникності
виробленого простору, підвищення герметичності ізолювальних споруд
і забезпечення надійності контролю ознак пожеж при відробці
пластів вугілля, схильного до самозапалювання; ґ) застосування безпечних у пожежному плані машин і
механізмів, устаткування, пристроїв і схем енергозабезпечення; д) застосування негорючих і важкогорючих речовин та
матеріалів, серед них і робочих рідин; е) скорочення обсягу буропідривних робіт; є) застосування автоматичних засобів виявлення пожеж,
установок пожежогасіння, пристроїв блокування, що не допускають
роботи виїмкових машин і стрічкових конвеєрів у разі
невідповідності тиску води в пожежному трубопроводі нормативним
вимогам; ж) застосування засобів колективного та індивідуального
захисту людей, що гарантують безпеку під час евакуації або
відсиджування в разі пожежі. Проекти протипожежного захисту шахт щорічно коректуються і
узгоджуються з місцевими органами Держнаглядохоронпраці і загоном
ДВГРС двічі на рік згідно з Планом ліквідації аварій. 6.1.3. Кількість і види технічних засобів протипожежного
захисту, використовувані вогнегасні засоби, джерела і засоби
подавання води для пожежогасіння, запас спеціальних вогнегасильних
речовин (порошкових, пінних та ін.) визначаються Інструкцією з
протипожежного захисту вугільних шахт (далі - ДНАОП
1.1.30-5.34-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від
18.01.96 N 7, ДНАОП 1.1.30-5.18-96, КД 12.01.401-96. 6.1.4. Під час розробки планів ліквідації аварій має бути
проведений розрахунок і прийнятий режим вентиляції, що сприяє, у
разі виникнення пожежі, запобіганню самочинному перекиданню
вентиляційного струменя, поширенню газоподібних продуктів горіння
у виробках, де перебувають люди, зниженню активності пожежі і
створенню найбільш сприятливих умов для її гасіння та попередженню
вибухів горючих газів. Прийнятий вентиляційний режим повинен бути
керованим і сталим.
6.2. Попередження підземних пожеж від самозапалювання
6.2.1. Порядок, способи і терміни здійснення
пожежно-профілактичних заходів під час розробки пластів вугілля,
схильного до самозапалювання, повинні встановлюватися згідно з КД
12.01.401-96. 6.2.2. Щорічно у виробничому об'єднанні (компанії, асоціації,
акціонерному товаристві, на шахті) складається список шахтопластів
вугілля, схильного до самозапалювання. Погоджений із місцевими
органами Держнаглядохоронпраці, ДВГРС та затверджений технічним
директором виробничого об'єднання (компанії, асоціації,
акціонерного товариства, шахти) список до початку календарного
року розсилається шахтам, ДВГРС, органам Держнаглядохоронпраці,
НДІГС і МакНДІ. Схильність до самозапалювання усіх шахтопластів вугілля
встановлюється НДІГС на стадії проведення геологорозвідувальних
робіт в умовах шахтного поля. 6.2.3. Розкриття, підготовка і розробка пластів вугілля,
схильного до самозапалювання, повинні провадитись шляхом
проходження польових виробок. У разі відробки тонких і середньої потужності
викидонебезпечних та з високою газоносністю пластів вугілля,
схильного до самозапалювання, допускається застосування пластових
виробок. Проекти розробки в такому разі повинні узгоджуватися з
інститутами НДІГС, МакНДІ та органом Держнаглядохоронпраці. 6.2.4. Головні квершлаги та дільничні квершлаги з терміном
служби (експлуатації) понад 1 рік у місцях пересікання з пластами
вугілля, схильного до самозапалювання, і на відстані 5 м в обидва
боки від останніх повинні бути закріплені негорючим кріпленням. 6.2.5. Круті пласти вугілля, схильного до самозапалювання,
повинні відроблятись, як правило, з повною закладкою виробленого
простору. Забороняється застосовувати для закладальних робіт
матеріали, схильні до самозапалювання. 6.2.6. Провітрювання виїмкових дільниць повинно бути
зворотноточним на передні виробки. У разі газовості виїмкових
дільниць 3 м3/хв. та більше, а також на пластах, небезпечних щодо
раптових викидів вугілля та газу, дозволяється застосовувати інші
схеми провітрювання за умови виконання заходів щодо зниження
втрати повітря через вироблений простір відповідно до ДНАОП
1.11.30-6.09-93. 6.2.7. Забороняється під час розробки пластів вугілля,
схильного до самозапалювання, залишати у виробленому просторі
цілики і пачки вугілля, не передбачені проектом, а також відбите
та подрібнене вугілля. У місцях геологічних порушень та в місцях, передбачених
проектами, зазначені цілики вугілля повинні бути оброблені
антипірогенами або ізольовані. У разі залишення пачок вугілля в
покрівлі (підошві) пласта в проектах необхідно передбачати заходи
щодо попередження самозапалювання вугілля, передбачені
інструкціями. 6.2.8. У відкатних та вентиляційних штреках (хідниках) або в
проміжних квершлагах на пластах вугілля, схильного до
самозапалювання, перед початком очисних робіт повинні бути
визначені місця зведення ізоляційних перемичок не ближче ніж 5 м
від місць пересічення виробок. 6.2.9. Усім постійним перемичкам, серед них і зведеним під
час гасіння пожеж, надають порядковий номер і наносять їх на плани
гірничих виробок. Перемички повинні прийматися за актом. Акти
зберігаються у начальника дільниці ВТБ протягом терміну служби
перемички. Конструкції перемичок, сорочок і засоби контролю повинні
відбуватися згідно з вимогами Посібника з ізоляції відроблених
дільниць, тимчасово зупинених і невикористовуваних гірничих
виробок у шахтах, затвердженого Мінвуглепромом СРСР 10.12.76. 6.2.10. Усі відроблені дільниці повинні бути ізольовані в
терміни, що не перевищують часу інкубаційного періоду
самозапалювання. Якщо час демонтажу обладнання перевищує час інкубаційного
періоду самозапалювання вугілля, то повинні бути розроблені й
узгоджені з НДІГС, ДВГРС і місцевим органом Держнаглядохоронпраці
спеціальні заходи, які забезпечують самозапалювання вугілля. Відроблені дільниці повинні бути ізольовані не пізніше як за
10 діб після демонтажу устаткування. 6.2.11. У шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до
самозапалювання, повинен бути організований безперервний
автоматичний (за допомогою спеціальної апаратури) контроль за
початковими ознаками самонагрівання (самозапалювання) вугілля. У разі відсутності апаратури визначення умісту оксиду
вуглецю, водню й виміри температури повітря повинні виконуватися
спеціально призначеними особами. Результати контролю фіксуються в
наряді-путівці гірничого майстра. У всіх місцях, що підлягають контролю, необхідно визначати
фон CO і H2 та спостерігати за його зміною. У разі зростання
концентрації CO чи H2 роботи повинні бути зупинені, люди виведені
в безпечні місця, виявлені джерела появи цих газів та здійснені
заходи щодо їх локалізації. Місця та періодичність контролю за початковими стадіями
самозапалювання (самонагрівання) визначаються головним інженером
шахти. 6.2.12. Перевірка стану ізоляційних споруд повинна
виконуватися не рідше одного разу на місяць посадовими особами
дільниці ВТБ і дільниці, за якою закріплені виробки. Результати огляду перемичок, а також список проведених робіт
з усунення виявлених дефектів заносяться до Книги спостережень за
пожежними дільницями та перевірки стану ізоляційних перемичок,
затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. 6.2.13. Усі провали на поверхні, що утворюються при
відробленні пластів вугілля підземним способом, та виїмки
вугільних розрізів повинні бути засипані негорючими матеріалами,
ізольовані та рекультивовані. Забороняється виймання вугілля під незасипаними провалами. Перевірка стану засипки та рекультивації поверхні повинна
здійснюватися головним інженером шахти, головним маркшейдером та
начальником ВТБ один раз на квартал та оформлятись актом.
6.3. Попередження пожеж від зовнішніх причин
6.3.1. У підземних виробках та надшахтних спорудах повинні
використовуватися технологічні процеси й устаткування, які
забезпечують пожежну безпеку. Вогневі роботи повинні проводитися згідно з ДНАОП
1.1.30-5.18-96. Під час ведення вогневих робіт в інших поверхневих об'єктах
треба дотримуватися заходів безпеки, передбачених Правилами
пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства
внутрішніх справ України (далі - МВС) від 22.06.95 N 400
( z0219-95 ) та зареєстрованих Мін'юстом 14.07.95 за N 219/755. 6.3.2. Забороняється у підземних виробках і надшахтних
спорудах застосовувати та зберігати легкозаймисті матеріали.
Мастильні й обтиральні матеріали повинні зберігатися в закритих
ємкостях, у кількостях, що не перевищують добову потребу. Запаси
мастил і мастильних матеріалів понад добову потребу слід зберігати
в герметично закритих посудинах у спеціальних камерах
(приміщеннях), що закріплені негорючими матеріалами і мають
металеві пожежні двері. У разі виникнення аварійних витікань горючих рідин або їх
проливань треба вжити заходів щодо прибирання й надання місцю
проливання пожежобезпечного стану. Використані мастильні й
обтиральні матеріали повинні щодоби видаватися на поверхню. 6.3.3. Конвеєрні стрічки, вентиляційні труби, оболонки
електричних кабелів та інші вироби, які застосовуються у гірничих
виробках та надшахтних будівлях, повинні виготовлятись із
негорючих, важкогорючих та важкозаймистих матеріалів, що не
поширюють полум'я по поверхні. Ступінь горючості й уміст шкідливих речовин, що виділяються
під час горіння, повинні відповідати вимогам ДСТУ 12.11.402-97. Величина поверхневого електричного опору матеріалів
вентиляційних труб і конвеєрних стрічок не повинна перевищувати
3х10 8 Ом. Забороняється застосовувати дерево та інші горючі матеріали
для футерівки барабанів та роликів конвеєрів, закріплення
приводних та натяжних станцій стрічкових конвеєрів, улаштування
пристосувань, що запобігають сходу стрічки в бік, підкладок під
конвеєрні стрічки, перехідних місточків через конвеєри. Дозволяється застосування деревинних матеріалів, просочених
вогнезахисною сумішшю, для виготовлення встановлювальних брусів і
підкладок під стрічкові та скребкові конвеєри (крім приводних
станцій), для упорядкування майданчиків у місцях посадки та
сходження людей з конвеєрів і тимчасових настилів під обладнання
(поза приводними станціями). 6.3.4. У разі експлуатації стрічкових конвеєрів не
дозволяється: а) робота конвеєра під час зниження тиску води нижче від
нормативної кількості в пожежному трубопроводі, прокладеному в
конвеєрній виробці; б) робота конвеєра за відсутності чи несправності засобів
протипожежного захисту; в) робота конвеєра в разі несправного захисту від
пробуксовки, заштибування, сходу стрічки в бік і зменшення
швидкості; г) одночасне керування автоматизованою конвеєрною лінією з
двох чи більше місць (пультів), а також стопоріння рухомих
елементів апаратури способами й засобами, не передбаченими
інструкцією заводу-виробника; ґ) підсипка вугільного штибу, піску між стрічкою та
приводними барабанами; д) робота конвеєра без захисту від пробуксовування стрічки на
приводних барабанах через послаблення її натягу й тертя об
конструкції конвеєра чи елементи кріплення; е) робота конвеєра з несправними роликами або за їх
відсутності; є) використання гумотросових стрічок зі спрацюванням обкладок
робочих поверхонь на 50 % і більше. 6.3.5. Виробки, обладнані стрічковими конвеєрами, повинні
бути оснащені системами автоматичного виявлення пожеж на
початковій стадії. Допускається експлуатація вищезазначених виробок без таких
систем у разі виконання додаткових заходів захисту, погоджених з
органом Держнаглядохоронпраці. 6.3.6. Система управління стрічковими конвеєрами повинна бути
обладнана датчиками тиску води, які не допускають вмикання і
забезпечують вимикання приводу конвеєра при зниженні тиску в
пожежному трубопроводі нижче від нормативної величини. 6.3.7. Стрічкові конвейєри повинні бути обладнані
стаціонарними автоматичними установками пожежогасіння, що
захищають їх на всьому протязі, ураховуючи пункти перевантаження
та натяжні станції. 6.3.8. У діючих гірничих виробках повинен бути прокладений
пожежно-зрошувальний трубопровід. Пожежні трубопроводи повинні прокладатися так, щоб
забезпечувалося подавання води для гасіння пожеж у будь-якому
місці гірничих виробок шахти. Діаметр трубопроводу визначається розрахунком, але повинен
бути не меншим за 100 мм. Трубопровід повинен бути постійно
заповнений водою й забезпечувати в будь-якому місці необхідні для
гасіння пожежі подачу й тиск. Забороняється використовувати пожежний трубопровід не за
призначенням (відкачка води та ін.), окрім як для боротьби з
пилом. Проектування трубопроводів повинно здійснюватися згідно з КД
12.01.401-96. Систематичне обслуговування і ремонт трубопроводів, а також
інших первинних засобів пожежогасіння повинні виконуватися
спеціальним підрозділом (службою) під керівництвом посадової особи
або спеціаліста, призначеного наказом керівника підприємства.
6.4. Гасіння підземних пожеж
6.4.1. У разі виявлення ознак пожежі набирає чинності план
ліквідації аварій. Згідно з планом ліквідації аварій повинен
установлюватися режим вентиляції шахти. Головний інженер шахти або особа, яка його замінює, спільно з
командиром ДВГРС, який прибув за викликом, якщо аварія не
ліквідована до прибуття ДВГРС, розробляє оперативний план
ліквідації аварії. У тих випадках, коли пожежу не вдається ліквідувати згідно з
оперативними планами і вона набирає затяжного характеру, головним
інженером шахти із залученням ДВГРС, НДІГС, МакНДІ та інших
організацій розробляється спеціальний проект локалізації й гасіння
пожежі. 6.4.2. З часу виникнення і до закінчення гасіння пожежі
повинні здійснюватися перевірка складу шахтної атмосфери й
контроль за температурою в районі діючих осередків пожежі і в
місцях ведення гірничорятувальних робіт. Якщо під час гасіння пожежі виникає небезпека накопичення
метану, який може потрапити до осередку пожежі, то повинні бути
вжиті заходи щодо запобігання виникненню вибухонебезпечної
концентрації метану. Якщо після вжитих заходів уміст метану продовжує зростати й
досягне 2 %, то всі люди, у тому числі й працівники ДВГРС, із
небезпечної зони повинні бути виведені і має бути застосовано
спосіб гасіння пожежі, який гарантує безпеку робіт. Місця та періодичність перевірки складу повітря і виміру
температури в гірничих виробках під час гасіння пожежі
встановлюються відповідальним керівником робіт з ліквідації
аварії. Результати перевірок складу повітря зберігаються до
списання пожежі. 6.4.3. Кожний випадок підземної пожежі повинен розслідуватися
спеціальною комісією, а матеріали розслідування направлятися до
НДІГС. Осередки пожежі та межі пожежної дільниці повинні бути
нанесені на план гірничих виробок шахти. Кожна пожежа повинна мати
номер, наданий згідно з черговістю виявлення її в шахті
(вугільному районі). Пожежі, не ліквідовані активним способом, повинні бути
ізольовані перемичками з негорючих матеріалів, а на газових шахтах
- вибухостійкими перемичками. 6.4.4. На кожну ізольовану пожежу головним інженером шахти
спільно з командиром підрозділу ДВГРС повинен бути складений
проект гасіння, що передбачає заходи щодо скорочення об'єму
ізольованих виробок, гасіння пожежі, розконсервації запасів
вугілля тощо.
6.5. Переведення пожеж до категорії погашених та розкриттядільниць із погашеними пожежами
6.5.1. Усі ізольовані ендогенні та екзогенні пожежі повинні
гаситися та списуватися. До відновлювальних та експлуатаційних
робіт у пожежних дільницях дозволяється приступати лише після
списання пожежі спеціальною комісією за участю представників
місцевих органів Держнаглядохоронпраці та ДВГРС. Склад комісії та перелік необхідних документів, що подаються
для списання пожежі, а також час і спосіб контролю за станом
пожежної дільниці від закінчення робіт з гасіння і до списання
визначаються КД 12.01.401-96. 6.5.2. Плани розвідування дільниці та проект розкриття
дільниці з погашеною й списаною пожежею складаються головним
інженером шахти спільно з командиром взводу ДВГРС. План повинен передбачати: а) порядок обстеження дільниці до її розкриття; б) запобіжні заходи під час розкриття; в) спосіб розкриття дільниці; г) режим провітрювання дільниці; ґ) маршрути пересування відділень ДВГРС виробками, які
нанесені на викопіювання з плану гірничих виробок; д) місця перевірок складу повітря й вимірів температури. Розкриття, розвідування й початкове провітрювання дільниці
повинні проводитися працівниками ДВГРС. 6.5.3. Люди, що перебувають на шляху руху струменя повітря,
який виходить з розкритої дільниці, повинні бути попередньо
виведені. Після відновлення нормального режиму провітрювання на
дільниці з погашеною пожежею повинен визначатися уміст у вихідному
струмені оксиду вуглецю, метану, водню, етилену та ацетилену. Якщо
в цьому струмені виявлений уміст оксиду вуглецю, метану, водню,
етилену або ацетилену вищий за фоновий для цієї дільниці, то слід
припинити провітрювання дільниці та закрити отвори в перемичках.
6.6. Ведення робіт у районі пожежних дільниць
6.6.1. Очисні роботи в зоні можливого проникнення продуктів
горіння та інших небезпечних факторів пожежі повинні проводитись
із залишенням бар'єрних ціликів за паспортом виїмкової дільниці,
який повинен включати спеціальний розділ, що визначає порядок
ведення робіт у районі пожежної дільниці та додаткові заходи з
безпеки. Забороняється проведення експлуатаційних робіт на дільниці за
наявності осередку пожежі у виробленому просторі діючої дільниці. 6.6.2. Забороняється підробляти гірничими роботами на
зближених пластах дільниці з діючими пожежами, а також проводити
очисні роботи на крутих та крутопохилих пластах у виїмковому
стовпі (лаві), що лежить нижче і прилягає до межі пожежі. 6.6.3. Дозволяється проходка головних штреків на
нижчележачому горизонті по пласту під діючою пожежею, а також на
нижчележачому горизонті зближених пластів (що підробляють пласт з
осередком пожежі). Проведення вентиляційних штреків на нижчележачому горизонті
по пласту під діючою пожежею, а також на зближених пластах, які
підробляють пласт із осередком пожежі, може провадитися за
погодженням з органами Держнаглядохоронпраці за спеціальними
заходами, узгодженими з НДІГС.
7. Запобігання затопленню діючих виробок
7.1. Водовідлив
7.1.1. На шахтах повинні бути водовідливні установки, які
передбачають відкачку максимальних припливів води до діючих
гірничих виробок. Головні та дільничні водовідливні установки повинні мати
водозбірники, які складаються з двох та більше ізольованих одна
від одної віток. Для дільничних водовідливних установок за рішенням головного
інженера шахти дозволяється мати водозбірники, які складаються з
однієї виробки. Місткість водозбірників головного водовідливу повинна
розраховуватися не менше ніж на 4-годинний максимальний приплив,
не враховуючи замулення, а дільничного - на 2-годинний приплив. Водозбірники повинні підтримуватись у робочому стані - їх
замулення не повинне перевищувати 30 % об'єму. 7.1.2. Насосна камера головного водовідливу повинна
з'єднуватися: зі стволом шахти - похилим хідником, місце введення якого в
ствол повинне розташовуватися не нижче як на 7 м від рівня підлоги
насосної камери; з приствольним двором - хідником з герметичними дверима; з водозбірником - через пристосування, яке дає змогу
регулювати надходження води та герметизувати насосну камеру. Насосна камера головного водовідливу має бути обладнана
вантажопідйомними механізмами. Підлога насосної камери повинна
бути влаштована на 0,5 м вище за підошву приствольного двору. Якщо
припливи менші за 50 м3/годину, то дозволяється обладнання
водовідливних установок без спеціальних камер. 7.1.3. Під час проходки стволів проміжні насосні камери
повинні мати вихід до ствола завширшки не менше ніж 2,5 м та
заввишки 2,2 м. Вхід до камери повинен зачинятися міцною
гратчастою огорожею. 7.1.4. Головні та дільничні водовідливні установки повинні
складатися з робочого та резервного агрегатів. Водовідливні установки з припливом води понад 50 м3/годину
повинні бути обладнані не менше ніж трьома насосними агрегатами. Подача кожного агрегату повинна забезпечувати відкачку
максимального добового припливу води не більше ніж за 20 годин. Під час проходки чи поглиблення стволів, незалежно від
припливу води, дозволяється застосовувати один підвісний насос з
обов'язковою наявністю резервного насоса поблизу ствола. 7.1.5. Головна водовідливна установка повинна бути обладнана
не менше ніж двома напірними трубопроводами, один із яких є
резервним. Якщо кількість робочих трубопроводів не перевищує
трьох, то повинен бути один резервний трубопровід, більше трьох -
два трубопроводи. Для дільничних водовідливних установок дозволяється мати один
трубопровід. 7.1.6. Комутація напірних трубопроводів у насосній камері
повинна забезпечувати відкачку максимального добового припливу під
час ремонту будь-якого їхнього елемента. 7.1.7. На гідрошахтах, які будуються, для аварійних випадків
необхідно мати водовідливну установку, що складається з двох
агрегатів (груп агрегатів). Подача кожного агрегату (групи
агрегатів) повинна відповідати вимогам пункту 7.1.4 цих Правил. Водозбірник водовідливної установки, розрахований відповідно
до вимог пункту 7.1.1 цих Правил, проводиться таким чином, щоб до
нього потрапляла вода тільки в разі досягнення аварійного рівня у
пульповодозбірнику. Водовідливні агрегати можуть установлюватися в одній камері з
вуглесосами. У діючих гідрошахтах, де гідропідйом вугілля здійснюється
вуглесосами і шахтний приплив потрапляє до приймального
пульповодозбірника, додаткові водовідливні агрегати можуть бути
відсутніми. У таких випадках, окрім приймального
пульповодозбірника, повинні влаштовуватись аварійні
пульповодозбірники місткістю, розрахованою на 8-годинний
нормальний приплив шахтних вод та на об'єм технічної води і
пульпи, який може бути в усіх пульпопроводах шахти (згідно з
проектом). Пульповодозбірники повинні очищуватися після кожного
аварійного спускання до них пульпи. 7.1.8. Для шахт, які проектуються та будуються, забороняється
прокладка в стволах шахт трубопроводів з тиском понад 6,4 МПа
навпроти торцевих боків кліті. На діючих шахтах експлуатація трубопроводів під тиском понад
6,4 МПа, розташованих навпроти торцевих боків кліті, дозволяється
за умови виконання суцільної огорожі поставу на протязі усієї
довжини високого тиску. 7.1.9. Напірні трубопроводи головних водовідливних установок
після монтажу та через кожні 5 років експлуатації повинні після
діагностики проходити гідравлічне випробовування на тиск, який
становить 1,25 робочого тиску. 7.1.10. Усі автоматизовані водовідливні установки повинні
щодоби оглядатися особами, призначеними наказом керівника
підприємства. Головна водовідливна установка повинна оглядатися не рідше
одного разу на тиждень механіком і не рідше одного разу на
місяць - головним механіком шахти. Результати огляду повинні
фіксуватися в Книзі огляду та обліку роботи водовідливних
установок, затвердженій наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96
N 7. Не рідше одного разу на рік проводиться ревізія та
налагодження головної водовідливної установки і складається акт. Акт ревізії та налагодження повинен затверджувати головний
інженер шахти.
7.2. Запобігання проривам води та газу із затопленихвиробок та водних об'єктів
7.2.1. Визначення меж зон, небезпечних щодо проривів води із
затоплених виробок, проектування, підготовка та ведення будь-яких
гірничих та бурових робіт у цих зонах повинні здійснюватися згідно
з вимогами Інструкції з безпечного проведення гірничих робіт біля
затоплених виробок (далі - НАОП 1.1.30-5.08-84), затвердженої
Держгіртехнаглядом СРСР 22.08.84, та Вказівками про порядок та
контроль безпечного проведення гірничих робіт у небезпечних зонах,
затвердженими Держгіртехнаглядом СРСР 16.05.86 для: а) затоплених виробок; б) будь-яких інших виробок до установлення відсутності в них
води, глинястого розчину чи пульпи; в) розривних тектонічних порушень або зон перем'ятих порід,
що перетинають затоплені виробки, обводнених і в разі, коли
відсутня інформація щодо їх обводненості; г) бурових свердловин, що перетинають затоплені виробки або
водоносні горизонти, та свердловин неякісного затампонування; ґ) масивів, що залягають під та над затопленими гірничими
виробками. 7.2.2. У пластах з достовірним контуром затоплених виробок
небезпечною щодо проривів води є зона бар'єрного цілика, а коли
контур затоплених виробок є недостовірний, - зона між цим контуром
та межею безпечного ведення гірничих робіт. У пластах, що
залягають під та над пластом із затопленими виробками,
небезпечними щодо проривів води, є зони запобіжних ціликів. У межах бар'єрних та запобіжних ціликів очисні роботи
допустимі тільки після спуску води із затоплених виробок. 7.2.3. Гірничі роботи в зонах, небезпечних щодо проривів
води, повинні проводитися згідно з проектом, що передбачає заходи
щодо попередження прориву води та шкідливих газів до діючих
виробок. 7.2.4. Проведення підготовчих виробок у межах міжшахтного
бар'єрного цілика, часткова або повна його відробка, підробка та
надробка дозволяються за спільним проектом шахт, узгодженим з
органом Держнаглядохоронпраці. 7.2.5. Очисні роботи в зоні, небезпечній щодо проривів води,
з недостовірним контуром затоплених виробок дозволяються після
попереднього оконтурювання дільниці, призначеної до очисної
виїмки, підготовчими та нарізними виробками, проведення яких
повинне здійснюватися відповідно до вимог, передбачених пунктом
7.2.6 цих Правил. 7.2.6. У разі проведення виробок для спускання води по пласту
або породі в межах небезпечної зони повинні витримуватися такі
умови: а) виробки повинні проводитися вузькими вибоями з бурінням
випереджальних свердловин; б) на пластах із кутом падіння 25 град. та більше необхідно
проводити парні виробки; в) діаметр випереджальних свердловин не повинен перевищувати
76 мм. Пропускання води з верхніх горизонтів до водовідливної
системи діючих виробок повинно здійснюватися за проектом,
узгодженим з органом Держнаглядохоронпраці. 7.2.7. У разі ліквідації бурових свердловин обов'язкове їх
тампонування. Тампонаж повинен забезпечувати надійну ізоляцію
водоносних горизонтів. Висновок про тампонаж свердловин повинен
видаватися геологорозвідувальною організацією, що пробурила
свердловину. 7.2.8. Розкриття гірничими виробками обсаджених технічних
свердловин та розробка сполучень здійснюються за проектом,
погодженим з організацією, яка пробурила свердловину. 7.2.9. Головний маркшейдер шахти зобов'язаний нанести на
плани гірничих виробок затверджені межі небезпечних зон і за
місяць письмово повідомити головного інженера шахти та керівника
дільниці про підхід гірничих виробок до цих зон, а також про
початок та закінчення гірничих робіт у небезпечній зоні. 7.2.10. З проектом проведення гірничих робіт у небезпечній
зоні головний інженер шахти зобов'язаний ознайомити під розписку
державного інспектора з охорони праці і всіх осіб, причетних до
виконання цих робіт та контролю за забезпеченням їх безпеки. 7.2.11. Якщо у вибої, що наближається до зони, небезпечної
щодо проривів води, з'являються ознаки можливого прориву води
(потіння вибою, посилення протікання та ін.), то ланковий
(бригадир) або керівник робіт у зміні повинен терміново вивести
людей із цієї та з усіх інших виробок, яким загрожує затоплення,
та доповісти про появу вказаних ознак гірничому диспетчеру. 7.2.12. Відкачування води із затоплених виробок проводиться
за проектом, затвердженим головним інженером шахти. Під час
відкачування води особлива увага повинна бути приділена перевірці
складу повітря вище дзеркала води та заходам щодо запобігання
прориву газів у місця перебування людей та електроустаткування. Перевірка складу повітря на уміст у ньому CO, CO2, CH4, H2S,
SO2 та O2 повинна здійснюватися працівниками ДВГРС. 7.2.13. Плановане затоплення гірничих виробок допускається
тільки згідно з проектом, погодженим з органом
Держнаглядохоронпраці. У разі затоплення виробок, які знаходяться на відстані,
меншій за 200 м від технічної межі із суміжною шахтою, головний
інженер шахти зобов'язаний письмово сповістити про це головного
інженера суміжної шахти і передати йому один примірник проекту. 7.2.14. Можливість безпечного виймання вугілля під
водотоками, водоймами, водоносними горизонтами та обводненими
зонами визначається згідно з діючими Правилами охорони споруд та
природних об'єктів від шкідливого впливу підземних гірничих
розробок на вугільних родовищах, затвердженими Мінвуглепромом СРСР
29.12.79. Провалини на поверхні землі в балках, ярах та ін., які
утворилися внаслідок гірничих розробок, повинні бути засипані
глиною, утрамбовані та оснащені жолобами, прокладеними по річищу
можливого водотоку. Висохлі річища річок, по яких можливі потоки зливової води,
прирівнюються до річок. 7.2.15. Устя вертикальних та похилих шахтних стволів, шурфів,
штолень та технічних свердловин повинні влаштовуватися таким
чином, щоб поверхневі води не мали змоги ними потрапити до
гірничих виробок. У тих випадках, коли внаслідок осідання земної поверхні під
впливом підземних розробок устя погашених вертикальних або похилих
виробок, які мають зв'язок із діючими гірничими виробками, можуть
затоплюватися поверхневими водами, навколо небезпечних ділянок
біля устів погашених виробок, але не більше ніж 20 м від них,
повинні зводитися водозахисні дамби або застосовуватися інші
заходи, що унеможливлюють проникнення води крізь погашені виробки
до діючих.
7.3. Запобігання проривам глини та пульпи до діючихгірничих виробок
7.3.1. Замулені ділянки прирівнюються до затоплених виробок. Перед початком очисних робіт під замуленими ділянками,
розташованими в тому ж або у вищележачому пласті, що знаходиться
від нього на відстані за нормаллю, меншій за п'ятикратну
потужність нижчележачого пласта, головний інженер шахти
зобов'язаний забезпечити розвідку замуленої ділянки, що
підробляється, включаючи огляд перемичок, що ізолюють цю ділянку,
а також земної поверхні над нею, для визначення ступеня
обводненості ділянки та кількості води в провалах, що виникають
унаслідок її відробки. Розвідка здійснюється бурінням свердловин діаметром 75 - 100
мм з виробок вентиляційного горизонту розроблюваної ділянки або із
сусідніх пластів. Результати розвідки оформлюються актом. Розвідка підроблюваної ділянки, що супроводжується розкриттям
ізолювальних її перемичок, повинна проводитися згідно з проектом,
погодженим з командиром загону ДВГРС. 7.3.2. Зарахування новопідготовлених ділянок до небезпечних
за проривами глини здійснюється комісією спеціалістів під
головуванням головного інженера шахти за участю представника
місцевого органу Держнаглядохоронпраці на підставі
геолого-маркшейдерської документації, що включає дані про
потужність наносів, обсяги замулювальних робіт, стійкість бокових
порід, вологість глинистих порід у наносах, а також про наявність
місць, у яких відбулося зволоження порід у виробленому просторі за
рахунок припливів поверхневих або підземних вод та місць, де на
вищележачому горизонті мали місце прориви глини або осередки
погашених ендогенних пожеж. Розробка ділянок, небезпечних за проривами глини, підробка
цих ділянок пластами, що залягають нижче, а також підривання
камерних та свердловинних зарядів як захід щодо запобігання
проривам глини здійснюються за паспортами виїмкових дільниць,
погодженими з місцевим органом Держнаглядохоронпраці. Паспорт повинен включати спеціальний розділ про забезпечення
додаткових заходів щодо безпеки згідно з басейновою Інструкцією
щодо запобігання проривам глин до діючих гірничих виробок,
затвердженою Мінвуглепромом СРСР від 27.12.84. 7.3.3. У разі появи в очисному вибої або в прилеглих до нього
виробках ознак, що є вісниками можливого прориву глини
(протікання, різке посилення гірничого тиску, деформація
ізоляційних перемичок, виявлення глини під час розвідки за
перемичками), а також у разі проникнення глини до діючого вибою
ланковий (бригадир) або гірничий майстер повинен терміново вивести
всіх людей із цього вибою та прилеглих виробок до безпечного місця
і доповісти гірничому диспетчерові.
8. Виробнича санітарія та екологія
8.1. Загальні вимоги
8.1.1. На кожній шахті повинен здійснюватися комплекс
технічних та санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують
нормальні умови праці та запобігають професійним захворюванням. 8.1.2. Шахта повинна мати паспорт санітарно-технічного стану
умов праці. У проектних документах та паспортах виїмкової дільниці
проведення та кріплення підземних виробок повинні передбачатися
заходи щодо запобігання небезпечним та шкідливим виробничим
факторам, а також засоби колективного та індивідуального захисту
від їхньої дії. 8.1.3. Для всіх технологічних процесів необхідно передбачати
застосування засобів механізації не тільки основних, а й
допоміжних робіт, що унеможливлюють або зводять до мінімуму важку
ручну працю. 8.1.4. На діючих шахтах та шахтах, що будуються, перевезення
людей обов'язкове, якщо відстань до місця роботи 1 км та більше по
горизонтальних, а по вертикальних та похилих підготовчих
виробках - якщо різниця між помітками кінцевих пунктів виробок
перевищує 25 м. 8.1.5. Біля шахтних стволів, якими здійснюється спускання та
піднімання людей, повинні влаштовуватися приміщення або камери
очікування, а на приймальних майданчиках похилих виробок,
обладнаних засобами транспортування людей у пасажирських
вагонетках, - спеціальні місця очікування. Приміщення камери та місця очікування повинні бути освітлені
та обладнані сидіннями, телефонним зв'язком та сигналізацією про
дозвіл посадки на транспорт. Температура в них повинна бути не
нижчою за +16 град.C. 8.1.6. Для пересування людей мінімальна ширина проходу
повинна бути не меншою за 0,7 м. У гірничих виробках зазначена
ширина повинна зберігатися на висоті 1,8 м від підошви. В очисних вибоях при робочому стані кріплення висота проходу
повинна бути не меншою за 0,5 м. Шляхи пересування та доставки людей у виробках повинні бути
зручні та безпечні, не захаращені, а водостічні канавки перекриті. 8.1.7. Стан гірничих виробок, робочих місць та приміщень
повинен відповідати санітарним нормам та правилам. 8.1.8. Приствольні, головні відкатні та вентиляційні виробки,
машинні та трансформаторні камери біляться в залежності від
їхнього забруднення не менше одного разу на півроку. Побілка цих виробок на шахтах, небезпечних щодо пилу, повинна
здійснюватися за графіками відповідно до вимог пилогазового
режиму. 8.1.9. У шахтних стволах установлюються водовловлювачі, у
клітях - пристрої для захисту від протікання, а в місцях посадки
та виходу людей із кліті повинні здійснюватися заходи, що
забезпечують запобігання попаданню води на людей. У підземних виробках повинні здійснюватися заходи щодо
захисту людей від обводнення. У вибоях з інтенсивним протіканням та припливом води
працівники повинні забезпечуватися водозахисним спецодягом та
спецвзуттям. 8.1.10. З метою пилозаглушення повинна використовуватися
вода, що відповідає вимогам державних стандартів. Дозволяється за погодженням з органами
санітарно-епідеміологічного нагляду використання шахтної води
після її очищення від механічних домішок та бактеріального
знезараження. 8.1.11. Рівні шуму на робочих місцях та в робочих зонах не
повинні перевищувати показників, наведених у табл. 8.1.
Таблиця 8.1------------------------------------------------------------------ | Робочі місця (зони) та види робіт |Рівні шуму та еквівалентні| | |рівні шуму, дБА | | |(децибел за шкалою А) | |-------------------------------------+--------------------------| |1. Гірничі виробки, виробничі | | |приміщення, територія поверхні | 80 | |-------------------------------------+--------------------------| |2. Кабіни спостережень та | | |дистанційного керування: | | |без мовного телефонного зв'язку | 80 | |-------------------------------------+--------------------------| |з мовним телефонним зв'язком | 65 | |-------------------------------------+--------------------------| |3. Роботи, що вимагають | | |зосередженості та уваги | 60 | ------------------------------------------------------------------
У проектах та паспортах повинен передбачатися шумовіброзахист
працівників згідно з Інструкцією із забезпечення шумової та
вібраційної безпеки праці у вугільних шахтах, затвердженою наказом
Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. 8.1.12. Рівні вібрації на робочих місцях під час роботи
гірничошахтного устаткування не повинні перевищувати гранично
допустимих значень, наведених у табл. 8.2.
Таблиця 8.2------------------------------------------------------------------- |Вид вібрації|Категорія вібрації |Коректовані щодо частоти| | |(вид машин та устаткування)|та еквівалентні | | | |коректовані значення, дБ| | | |------------------------| | | |вібро- | вібро- | | | |прискорення| швидкості | |------------+---------------------------+-----------+------------| |Локальна |Відбійні молотки, свердла, | | | | |перфоратори | 126 | 112 | |------------+---------------------------+-----------+------------| |Загальна |Транспортна (самохідний | | | | |шахтний транспорт) | 112 | 116 | | |Транспортно-технологічна | | | | |(гірничі комбайни, шахтні | | | | |навантажувальні машини, | | | | |самохідні бурильні | | | | |установки) | 109 | 101 | | |Технологічна (насоси, | | | | |вентилятори, підйомні | | | | |машини, компресори та ін.) | 100 | 92 | -------------------------------------------------------------------
8.1.13. Контроль за дотриманням допустимих рівнів і
тривалості дії шуму та вібрації повинен здійснюватися
спеціалізованими організаціями під час атестації робочих місць
згідно з діючими нормативними документами. 8.1.14. На кожній діючій та тій, що будується або
ліквідується, шахті повинні здійснюватися оцінка та контроль
радіаційної обстановки, а в разі потреби - комплекс
організаційно-технічних заходів, відповідно до Керівництва з
оцінки та контролю радіаційної обстановки на вугільних шахтах
(далі - КД 12.5.005-94), затвердженого Мінвуглепромом України
14.09.94. 8.1.15. Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами
іонізуючих випромінювань, у тому числі з приладами, що діють з
використанням випромінювання, повинні здійснюватися за вимогами
норм радіаційної безпеки та санітарними правилами роботи з
радіоактивними речовинами.
8.2. Шахтна атмосфера
8.2.1. Шахтна атмосфера за своїм складом, температурою та
вологістю повинна забезпечувати нормальну життєдіяльність людини
протягом усього часу її перебування під землею. 8.2.2. У діючих гірничих виробках, де постійно (протягом
зміни) перебувають люди, температура та вологість повітря повинні
відповідати нормам, наведеним у табл. 8.3.
Таблиця 8.3------------------------------------------------------------------ |Швидкість повітря,|Допустима температура, град.C, з відносною | | м/с | вологістю, % | | |---------------------------------------------| | | 75 і менше | 76 - 90 | понад 90 | |------------------+--------------+--------------+---------------| |До 0,25 | 24 | 23 | 22 | |0,26 - 0,50 | 25 | 24 | 23 | |0,51 - 1,00 | 26 | 25 | 24 | |1,01 та вище | 26 | 26 | 26 | ------------------------------------------------------------------
Якщо параметри мікроклімату відрізняються від гранично
допустимих величин, у виробках повинна застосовуватися система
заходів, спрямованих на запобігання перегріванню та
переохолодженню організму працюючих: загальношахтне кондиціювання
повітря; спорудження спеціальних камер з кондиційованим повітрям у
них; подача свіжого (охолодженого) повітря вентилятором місцевого
провітрювання до робочих місць; застосування засобів
індивідуального протипилового захисту (курток, жилетів, костюмів)
та ін. 8.2.3. Якщо уміст пилу в повітрі робочої зони перевищує
гранично допустиму концентрацію (табл. 8.4), повинен
застосовуватися додатковий комплекс заходів щодо знепилення
повітря та засоби індивідуального захисту органів дихання від
пилу. При цьому необхідно вести облік пилових навантажень на
організм працюючих (згідно з ДНАОП 1.1.30-5.24-96) з метою
визначення безпечного часу роботи в контакті з пилом.
Таблиця 8.4
Гранично допустимі концентрації (далі - ГДК)пилу вугільних шахт----------------------------------------------------------------- |Якісна характеристика пилу|Уміст вільного діоксиду|ГДК, мг/м3, | | |кремнію в пилу, % |за загальною| | | |масою | |--------------------------+-----------------------+------------| |Породний, вуглепородний |Від 10 до 70 | 2 | |Вуглепородний, вугільний |Від 5 до 10 | 4 | |Антрацитовий |До 5 | 6 | |Пил кам'яного вугілля |До 5 | 10 | -----------------------------------------------------------------
8.3. Засоби індивідуального захисту
8.3.1. Працівники шахт повинні бути забезпечені ЗІЗ згідно з
діючими нормами та навчені правилам користування ними. 8.3.2. На шахтах повинні бути приміщення для зберігання,
перевірки, очищення та ремонту ЗІЗ. Догляд за ними повинен
здійснюватися за Інструкцією з експлуатації засобів
індивідуального захисту шахтарів (далі - ДНАОП 1.1.36-5.31-96),
затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. Зберігання засобів індивідуального захисту поза територією
шахти не дозволяється. 8.3.3. Для захисту очей повинні застосовуватися захисні
окуляри, екрани або щитки. 8.3.4. Для захисту від опіків електролітом у зарядних камерах
повинні бути відповідні засоби, що нейтралізують дію їдкого лугу. 8.3.5. Буріння шпурів перфораторами, управління пневматичними
лебідками, обслуговування компресорів без застосування ЗІЗ органів
слуху забороняється. 8.3.6. В очисних та підготовчих вибоях, а також під час
перекріплення гірничих виробок окрім захисних касок в
обов'язковому порядку повинні застосовуватися засоби
індивідуального захисту хребта (протирадикулітні пояси), рук та
ніг працюючих. 8.3.7. Працівники, зайняті у вибоях тонких пластів, повинні
забезпечуватись і користуватися ЗІЗ, що запобігають захворюванням
на бурсит.
8.4. Медичне та гігієнічне забезпечення
8.4.1. На шахтах згідно із санітарними нормами повинні
обладнуватися підземні та поверхневі медпункти. Підземний медпункт повинен розміщуватися в приствольному
дворі і в спеціальній камері на свіжому струмені повітря на шляху
пересування основної маси працівників. У разі великої довжини
виробок підземні медпункти можуть бути наближені до місця
найбільшої концентрації робочих місць. 8.4.2. Усі працівники шахти повинні бути навчені наданню
першої допомоги потерпілим та мати із собою індивідуальні
перев'язувальні пакети в міцній водонепроникній оболонці. 8.4.3. У всіх цехах поверхні шахти, гардеробних та надшахтних
спорудах, у приствольних дворах, на підземних дільницях, у виходів
із очисних вибоїв та у вибоях підготовчих виробок, а також у
машинних камерах повинні бути укомплектовані аптечки для надання
першої допомоги та носилки з твердим ложем. Носилки повинні бути пристосовані до встановлення їх у
санітарному транспорті без перевантаження потерпілого. 8.4.4. Адміністративно-побутові комбінати шахт повинні
розміщуватися поряд із надшахтною спорудою та з'єднуватися з нею
утепленим переходом. У надшахтній споруді в місцях очікування людей у зимовий
період температура повітря повинна бути не меншою за +16 град.C. 8.4.5. Для працюючих на відкритому повітрі шахтної поверхні,
коли температура нижча за +10 град.C, необхідно передбачати
приміщення для зігрівання з температурою не нижче ніж +22 град.C
та рухомістю повітря до 0,2 м/сек. Приміщення повинні
забезпечуватися питною водою та окропом. 8.4.6. Санітарно-побутові приміщення в шахтному
адмінпобуткомбінаті повинні бути обладнані згідно з діючими
будівельними та санітарними нормами і правилами. У них повинна
підтримуватися чистота, свіже повітря, а температура в душових та
гардеробних має бути не нижче ніж +22 град.C. На шахтах, що наново будуються, перед початком робіт з
проходки стволів та штолень повинні влаштовуватися
санітарно-побутові приміщення. 8.4.7. Вугільні шахти для питних потреб та прання одягу
повинні забезпечуватися водою питної якості, що відповідає вимогам
державних стандартів. В аварійних випадках дозволяється використання очищеної та
знезараженої шахтної води в душових за дозволом органів
Держсанепіднагляду. 8.4.8. Роздягальні та душові повинні мати 45-хвилинну
пропускну здатність. Душові повинні забезпечуватися гарячою та
холодною водою з розрахунку 60 л на кожного, хто миється, та мати
змішувальне устаткування. Крани, що регулюють подавання холодної
та гарячої води, повинні мати розпізнавальні знаки або написи. Підігрівання води для душових повинне здійснюватися в
підігрівачах. Використовувати відкриту пару для підігрівання води
забороняється. Труби, якими підводиться гаряча вода до відділення для миття,
повинні бути ізольованими або огородженими на висоту не менш як
2 м. Максимально допустима температура гарячої води повинна бути
+65 град.C, а мінімальна +37 град.C. 8.4.9. У шахтних лазнях працівники шахт повинні
забезпечуватися: милом у розрахунку не менше ніж 800 г на людину
на місяць, мочалками, рушниками та лазневим взуттям, виготовленим
із пластмаси чи гуми. Використання дерев'яних взуття, решіток та лавок у
відділеннях, де миються, забороняється. У гардеробних та душових підлога повинна бути влаштована
таким чином, щоб запобігти падінню людей від ковзання. 8.4.10. На кожній шахті повинні проводитися ультрафіолетове
опромінювання, інгаляція, а також процедури з нейтралізації дії
шкідливих факторів та відновлення працездатності працюючих. 8.4.11. На кожній шахті повинне бути організоване щоденне
прання натільної білизни, прання або хімічне очищення спецодягу не
рідше двох разів на місяць, своєчасний ремонт спецодягу та
спецвзуття, а також санітарна обробка протипилових респіраторів,
захисних касок, онуч (шкарпеток) та спецвзуття. Забороняється використання в шахті натільної білизни,
сорочок, светрів, підшоломників, підкладок, спецодягу та рукавичок
із синтетичних матеріалів. 8.4.12. Підприємство зобов'язане забезпечити всіх працюючих
газованою водою та іншими напоями, рекомендованими органами
охорони здоров'я. В умовах охолоджувального мікроклімату
працівники повинні забезпечуватися гарячим чаєм. Усі підземні працівники повинні споряджатися флягами або
небиткими термосами місткістю, не меншою за 0,75 л. Фляги і
термоси повинні мати ремені для носіння, зберігатися та щодня
оброблятися централізовано на питній станції. До робочих місць у разі потреби відправляються герметичні
посудини з газованою водою або іншими напоями для наповнення фляг
та термосів. 8.4.13. На кожній шахті повинна бути їдальня або буфет із
гарячим харчуванням, які працюють у період перезміни. 8.4.14. Особи, які обслуговують питне водопостачання, їдальні
та буфети на шахті повинні проходити медичні огляди в строки,
установлені органами Держсанепідемнагляду. 8.4.15. У приствольних дворах, у місцях очікування підземного
транспорту та на дільницях за проектами, погодженими з органами
Держсанепідемнагляду, повинні влаштовуватися туалети. Туалети повинні двічі на тиждень очищуватися на поверхні в
спеціальних утеплених зливних пунктах та дезінфікуватися. Місце
розташування зливного пункту погоджується з органами
Держсанепідемнагляду. 8.4.16. У разі появи в адміністративно-побутовому комбінаті
(будівлі) (далі - АПК) або в гірничих виробках шахт гризунів та
комах повинні своєчасно здійснюватися заходи щодо їх знищення.
8.5. Екологія
8.5.1. Під час ведення гірничих робіт на шахтах повинні
здійснюватися спеціальні заходи щодо збереження водного басейну,
приземного шару атмосфери та рельєфу місцевості. Порушені ділянки
земної поверхні повинні рекультивуватися. 8.5.2. Вода, відкачувана з шахт, шламові води, а також
господарсько-побутові стоки перед викидом їх до гідрографічної
мережі повинні очищатися та знезаражуватися згідно з вимогами
законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Фізико-хімічний та бактеріологічний аналіз цих вод повинен
здійснюватися не рідше одного разу на квартал. 8.5.3. Забороняється виливання (проливання) нафтопродуктів,
водоемульсій, хімічних та інших забруднювальних речовин у гірничих
виробках та на поверхні. За наявності поблизу та на гірничих відводах шахт виробництв
токсичних, хімічних речовин повинен бути виконаний прогноз їх
проникнення в гірничі виробки з розробкою комплексу заходів щодо
його запобігання та безпечного ведення гірничих робіт. 8.5.4. З метою запобігання викидам забруднювальних речовин
стаціонарними джерелами в атмосферу понад граничнодопустимі норми
повинні здійснюватися спеціальні заходи, погоджені з місцевими
органами Держсанепідемнагляду та охорони навколишнього природного
середовища. 8.5.5. У разі проектування шахт, як правило, передбачається
безвідхідна технологія із залишенням породи в шахті або з
використанням її як сировини для промислових та господарських
потреб. При проектуванні та будівництві нових горизонтів (блоків,
панелей) діючих шахт повинно передбачатися повне або часткове
залишення породи в шахті. 8.5.6. Закладання нових та експлуатація діючих породних
відвалів, а також їх гасіння та розбирання здійснюються відповідно
до проектів або розділів проектів будівництва (реконструкції,
ліквідації) шахт та збагачувальних фабрик. Проекти з експлуатації, гасіння та розробки (розбирання)
породних відвалів повинні бути розроблені за Інструкцією із
запобігання самозапалюванню, гасінню та розбиранню породних
відвалів (далі - ДНАОП 1.1.30-5.37-96), затвердженою наказом
Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7. 8.5.7. На діючих породних відвалах застосовуються ефективні
заходи щодо запобігання їх займанню та вітровій ерозії. Забороняється експлуатація породних відвалів, які горять.
Породні відвали, які горять, підлягають обов'язковому гасінню. 8.5.8. Для породних відвалів заввишки понад 10 м
установлюється механічна захисна зона. За контуром механічної
захисної зони повинні встановлюватися знаки, що забороняють вхід
до зони. Забороняється розміщення житлових, виробничих та інших
будинків та споруд із постійною або тимчасовою присутністю людей у
межах механічної захисної зони (крім будинків та споруд,
пов'язаних із експлуатацією відвалів). У межах механічної зони, але не ближче ніж за 10 м від
проектного контура відвалів заввишки до 28 м і не ближче ніж за 50
м від проектного контура відвалів заввишки більш ніж 28 м
дозволяється розміщувати лише інженерні комунікації. При цьому на
період виконання робіт на інженерних комунікаціях роботи на
відвалах повинні зупинятися. 8.5.9. Максимальна висота породних відвалів визначається з
умов стійкості їхніх укосів та несучої здатності основи.
Експлуатація породних відвалів заввишки понад 100 м допускається
лише з дозволу органу Держнаглядохоронпраці. 8.5.10. Породні відвали, що закладаються наново, повинні бути
плоскої форми. Доцільно розміщувати їх у балках, ярах та
відроблених кар'єрах із забезпеченням відводу та пропуску дощових
та паводкових вод з обов'язковим зняттям родючого шару. 8.5.11. Закладання нових породних відвалів або будівництво
лікувально-профілактичних, культурно-побутових та житлових
будинків потрібно здійснювати із залишенням санітарно-технічної
зони завширшки не менше ніж 500 м, а для діючих породних відвалів,
які не горять, санітарна зона встановлюється за узгодженням з
органами Держнаглядохоронпраці, Держсанепідемнагляду і місцевих
органів виконавчої влади не ближче ніж межа механічної захисної
зони. Відстань від породних відвалів до стволів (шурфів) повинна
бути не менше ніж 200 м. Породні відвали слід розташовувати з підвітреного боку (для
вітрів переважного напрямку) житлових будинків, приміщень
громадського та комунального призначення, а також стволів
(шурфів). 8.5.12. Забороняється розміщувати породні відвали на площах з
незатампонованими свердловинами та шурфами, на виходах пластів
вугілля з потужністю наносів до 5 м, а також на майданчиках,
підроблення яких несе за собою утворення провалів на поверхні. Провали від ведення гірничих робіт можуть використовуватися
для розміщення гірничих порід за умови бортування провалів та
засипання розкритих корінних порід глинистими наносами шаром
завтовшки не менше ніж 5 м, а також за відсутності протікання
(підсосів) повітря через провали до гірничих виробок і небезпеки
раптового осідання провалів у процесі їх заповнення, що
визначається на підставі маркшейдерського прогнозу. 8.5.13. У разі виявлення ознак деформації в процесі
експлуатації, гасіння та розбирання породного відвалу роботи
повинні бути призупинені до розробки спеціальних заходів щодо
подальшого безпечного ведення робіт. 8.5.14. Під час гасіння породних відвалів, які горять,
здійснюється вимірювання концентрації оксиду вуглецю та сірчистого
ангідриду на робочих місцях перед початком кожної зміни. За
наявності шкідливих газів у кількості, що перевищує припустимі
норми, повинні вживатися заходи, що гарантують безпеку робіт. 8.5.15. Списання породного відвалу з числа тих, що горять,
оформлюється актом комісії з представників шахти,
Держнаглядохоронпраці, Держсанепіднагляду, Міністерства екології
та природних ресурсів України, МакНДІ, НДІГС та місцевих органів
виконавчої влади за наявності акта температурної зйомки. 8.5.16. Забороняється: а) складування в породні відвали неостиглої золи котельних
установок та легкозаймистих матеріалів (лісу, тирси, паперу,
обтирального матеріалу та ін.); б) експлуатація териконів без оснащення їх східцями; в) ведення робіт із гасіння та розбирання відвалів у нічний
час; г) проведення на породних відвалах будь-яких робіт,
пов'язаних із присутністю людей під час зливових опадів та грози; ґ) розміщення на породних відвалах шламонакопичувачів; д) подавання води до тріщин та порожнин від вигоряння на
відвалі без додаткових заходів безпеки; е) виконання робіт з формування, гасіння та розбирання
породних відвалів одним працівником; є) піднімання (спускання) працівників у скіпах (вагонетках)
на терикон; ж) самовільне розбирання породних відвалів. 8.5.17. Усі породні відвали підлягають рекультивації
(озелененню). На діючих плоских породних відвалах рекультивація
повинна здійснюватися з відставанням не більше ніж на один ярус. 8.5.18. У разі вивезення вугілля та породи канатними
дорогами, автомобільним, конвеєрним та рейковим транспортом
забороняється складування та вивантаження їх у невизначених
місцях.
Начальник управління організації
нагляду у вугільній промисловості В. Плетньов
-
скопійовано
-
