СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 29.11.2000
 

                             (Витяг)
 

     У вересні 2000 р. К. звернулася в Харківський обласний суд із
позовом  до  Харківського  обласного  управління юстиції та голови
Червонозаводського  районного  суду  м.   Харкова   про   визнання
недійсними   наказів   про   накладення  дисциплінарних  стягнень,
неправомірними  -  дій  посадової  особи,  а  також  відшкодування
моральної шкоди.     Ухвалою судді Харківського обласного суду від 12 жовтня  2000
р. у прийнятті позовної заяви було відмовлено.     У скарзі К.  просила скасувати зазначену  ухвалу  і  передати
питання на розгляд суду першої інстанції, посилаючись на те, що їй
безпідставно відмовлено у прийнятті позовної заяви. Судова колегія
в  цивільних справах Верховного Суду України скаргу задовольнила з
таких підстав.     Відмовляючи у   прийнятті  позовної  заяви,  суддя  в  ухвалі
зазначила, що відповідно до ст. 123 ЦПК ( 1502-06 ) усі справи, що
підлягають    вирішенню    в   порядку   цивільного   судочинства,
розглядаються районними (міськими) судами,  тому справа  обласному
суду не підсудна. Проте такий висновок не є обгрунтованим.     Згідно з ч. 1 ст. 124 ЦПК ( 1502-06 ) цивільні справи, в яких
однією   зі  сторін  є  районний  (міський)  суд,  військовий  суд
гарнізону,   розглядає   відповідно   Верховний   суд   Автономної
Республіки Крим, обласний суд, Київський і Севастопольський міські
суди, військовий суд регіону, Військово-Морських Сил.     Із позовної  заяви  вбачається,  що К.  оспорювала законність
дисциплінарних    стягнень,    накладених    на    неї     головою
Червонозаводського   районного   суду  Н.  за  порушення  трудової
дисципліни під час її роботи архіваріусом цього суду.     Таким чином,   позовні   вимоги  К.  випливають  із  трудових
правовідносин,  однією зі сторін в яких є районний  суд,  тому  ця
справа відповідно  до  ч.  1  ст.  124  ЦПК  (  1502-06 ) підсудна
обласному суду.  Сама по собі та обставина,  що у  позовній  заяві
Червонозаводський районний суд не був зазначений відповідачем,  не
могла бути підставою для відмови у її прийнятті.     Як роз'яснено  у  п.  2  постанови  Пленуму  Верховного  Суду
України від 21 грудня 1990 р.  N 9 ( v0009700-90 )  "Про  практику
застосування  судами  процесуального  законодавства  при  розгляді
цивільних справ по першій інстанції",  не допускається  відмова  у
прийнятті  заяви з мотиву пред'явлення позову неналежним позивачем
чи до неналежного відповідача. У цих випадках відповідно до правил
ст. 105 ЦПК ( 1501-06 ) питання про заміну позивача чи відповідача
або притягнення до участі у справі належного  відповідача  вирішує
суд.     Враховуючи наведене,   судова  колегія  в  цивільних  справах
Верховного Суду  України  скаргу  К.  задовольнила,  ухвалу  судді
Харківського  обласного  суду  скасувала  і  передала  питання  на
розгляд суду першої інстанції.

 "Рішення Верховного Суду України", 2001 р.