ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
                    ЧЕТВЕРТА СЕКЦІЯ
 

                     Ухвала щодо прийнятності
                    заяви N 53874/00
     Геннадія Володимировича Сергєєва проти України
 

     Європейський суд  з  прав  людини (четверта секція) 12 грудня
2000 року у суддівському складі:     п. Г. РЕССА, Голови Суду,     п. А. Пастора РІДРУЕХО     п. І. Кабраля БАРРЕТО     п. В. БУТКЕВИЧА     пані Н. ВАЖИЧ     п. Д. ХЕДІГАНА     п. М. Пеллонпя     а також п. В. БЕРЖЕ, Секретаря секції,

     беручи до уваги вищевказану заяву, подану 27 серпня 1999 року
та зареєстровану 12 січня 2000 року;     беручи до уваги зауваження, представлені Урядом-відповідачем,
та відповідь заявника;     в результаті обговорення, приймає таке рішення:

                              ФАКТИ

     Заявник - громадянин України,  1953 року народження, мешкає у
м. Лисичанськ, Україна.     Факти у справі за викладом сторін можна навести таким  чином.
У  жовтні  1998  року  заявник звільнився з шахти "Черноморка" (м.
Лисичанськ) після  того,  як  пропрацював  на  ній  22  роки.  Він
звернувся  до  дирекції шахти з вимогою виплатити йому 2 тис.  561
грн. 85 коп. заборгованості по заробітній платі за кілька місяців.     У листі  від  23  жовтня  1998  року керівництво підприємства
підтвердило заявникові,  що заборгованість становить  2  тис.  561
грн.   85   коп.  А  3  листопада  1998  року  шахта  направила  в
"Промінвестбанк" платіжну вимогу на вказану  суму.     Листом від  4  квітня  1999  року   підприємство   повідомило
заявника,  що  виплата  його  заробітної  плати є неможливою через
неплатоспроможність шахти.     У жовтні 1999 року заявник звернувся до суду першої інстанції
у   м.   Лисичанськ   з   позовом   до   шахти  про  відшкодування
заборгованості по зарплаті.     Рішенням від  26  жовтня  1999  року  суд  зобов'язав   шахту
виплатити заявнику суму у 2 тис.  561 грн.  85 коп. Того ж дня суд
надіслав виконавчий лист на підприємство.     Листом від 1 грудня 1999 року управління юстиції Міністерства
юстиції  України  у м.  Лисичанськ повідомило заявника про те,  що
рішення суду від 26  жовтня  1999  року  не  буде  виконано  через
неплатоспроможність підприємства.     25 квітня  2000  року  Уряд  повідомив  Суд,  що рішення суду
першої інстанції м.  Лисичанська від 26 жовтня 1999 року  виконано
20 березня 2000 року.     Листом від  7  вересня 2000 року заявник підтвердив виконання
рішення суду від 26 жовтня 1999 року і повідомив Суд  про  те,  що
він відкликає свою заяву.

                            СУТЬ ЗАЯВИ

     Заявник вважав, що невиконання рішення суду, винесеного судом
першої інстанції м.  Лисичанськ,  було порушенням  його  права  на
справедливий  суд.  Крім  того,  він вважав себе жертвою порушення
його права на вільне володіння своєю заробітною  платою.  По  суті
він посилався на частину 1 статті  6  Конвенції  (  995_004  )  та
статтю 1 Протоколу N 1.

                          ЗАКОНОДАВСТВО

     Посилаючись на  статтю  6  Конвенції  ( 995_004 ) та статтю 1
Протоколу  N  1,  заявник  скаржився   на   невиконання   рішення,
винесеного  на  його користь судом першої інстанції м.  Лисичанськ
про повне відшкодування заборгованості по зарплаті.     Суд зауважує,  що у своїх листах від 25 квітня та  7  вересня
2000  року  відповідно  Уряд  та  заявник  констатували  виконання
відповідного рішення суду. У листі від 7 вересня 2000 року заявник
також повідомив про відкликання своєї заяви.     Суд вважає,  що  спір щодо Конвенції ( 995_004 ),  який ліг в
основу заяви,  був вирішений в сенсі частини 1 пункту в) статті 37
Конвенції.   Крім   того,  Суд  не  знаходить  підстав  загального
характеру  стосовно  прав  людини,  гарантованих  Конвенцією,   що
вимагають   продовження   розгляду   заяви  в  порядку  статті  37
Конвенції.

     На цих підставах Суд одностайно оголошує заяву неприйнятною.

 Георг Ресс, Голова Суду

 Вінсен БЕРЖЕ, Секретар