ГОЛОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                            14.02.2001
 

                             (Витяг)

     Постановою судді Київського районного суду м.  Полтави від 29
листопада 2000 р.  до Б.  на підставі ст.  185-1 КпАП ( 80731-10 )
застосовано  адміністративне  стягнення у вигляді штрафу в розмірі
170 грн.  за те,  що він 7 листопада 2000 р.  як  один  із  членів
організаційного  комітету  проведення  масових  акцій  протесту  в
період з 11-ї години 40 хвилин до  13-ї  години  без  відповідного
дозволу організував збори громадян на одній із вулиць м. Полтави.

     Скасовуючи цю   постанову,  Голова  Верховного  Суду  України
послався на таке.

     Згідно зі ст.  39 Конституції України ( 254к/96-ВР ) і ст. 11
Конвенції про  захист  прав  людини та основних свобод ( 995_004 )
(далі - Конвенція),  яку Україна ратифікувала 17  липня  1997  р.,
громадяни  мають  право  збиратися  мирно,  без  зброї і проводити
збори,  мітинги,  походи  та  демонстрації,  про  проведення  яких
завчасно  сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого
самоврядування.

     Обмеження щодо  реалізації  цього  права може встановлюватися
судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки
та  громадського  порядку  -  з  метою запобігання заворушенням чи
злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод
інших людей.

     Вказаними правовими    актами    не   передбачено   одержання
громадянами  дозволу  від  органів  влади  на  проведення   мирних
зібрань.

     Із матеріалів  справи  видно,  що збори мали мирний характер.
Незважаючи  на  це,  усупереч  зазначеним  положенням  Конституції
України ( 254к/96-ВР ) та Конвенції ( 995_004 ) суд  притягнув  Б.
до адміністративної відповідальності,  посилаючись лише на те,  що
останній організував збори громадян без відповідного дозволу.

     За таких   обставин   притягнення   Б.   до  адміністративної
відповідальності є необгрунтованим.

     Крім того,  постанова суду не може  бути  визнана  такою,  що
відповідає чинному законодавству,  ще й тому, що суд не вказав, за
якою частиною  ст.  185-1  КпАП  (  80731-10  )  Б.  притягнено до
відповідальності.

     Враховуючи наведене і  керуючись  статтями  293  -  294  КпАП
( 80732-10 ),  Голова Верховного Суду України постанову Київського
районного суду м.  Полтави  від  29  листопада  2000  р.  щодо  Б.
скасував,  а  справу  закрив  за  відсутністю  в  його діях складу
правопорушення.

 "Рішення Верховного Суду України",
 2002 р.