Про правовий режим майна у Збройних Силах України
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 48, ст.407)
{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 3046-III від 07.02.2002, ВВР, 2002, № 29, ст.193
№ 860-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 37, ст.300
№ 3475-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 30, ст.258
№ 3132-VI від 15.03.2011, ВВР, 2011, № 39, ст.388
№ 4226-VI від 22.12.2011, ВВР, 2012, № 37, ст.444
№ 4318-VІ від 12.01.2012, ВВР, 2012, № 39, ст.464
№ 5463-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 4, ст.61
№ 255-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.179
№ 1518-IX від 02.06.2021, ВВР, 2021, № 34, ст.271
№ 2024-IX від 27.01.2022, ВВР, 2023 , № 14, ст.35
№ 3000-IX від 21.03.2023, ВВР, 2023, № 64, ст.220
№ 3411-IX від 05.10.2023, ВВР, 2024, № 3, ст.17
№ 3723-IX від 22.05.2024}
{У тексті Закону слова "Міністерство економіки України" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики" у відповідному відмінку згідно із Законом № 860-IV від 22.05.2003}
Цей Закон визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном.
Військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку, а також акції, частки у статутному капіталі юридичних осіб (далі - корпоративні права) тощо.
{Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3723-IX від 22.05.2024}
Стаття 2. Органи, які здійснюють управління військовим майном
Вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України, а військова зброя та боєприпаси до неї також Державній спеціальній службі транспорту.
{Частина перша статті 2 в редакції Закону № 3046-III від 07.02.2002; із змінами, внесеними згідно із Законами № 255-VII від 16.05.2013, № 3000-IX від 21.03.2023}
Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
За рішенням Кабінету Міністрів України Міністерство оборони України здійснює управління корпоративними правами, примусово відчуженими в умовах правового режиму воєнного стану, відповідно до законодавства з питань управління об’єктами державної власності, крім активів у вигляді акцій/паїв банку, акцій або частки у статутному (складеному) капіталі небанківської фінансової установи та особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України. Кабінет Міністрів України може визначити інший орган управління такими корпоративними правами.
{Статтю 2 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3723-IX від 22.05.2024}
Порядок передачі дрібнокаліберних патронів калібру 5,6 міліметра, придатних для використання і зберігання, державним і комунальним закладам фізичної культури і спорту, що мають право відповідно до Закону України "Про фізичну культуру і спорт" використовувати спортивну вогнепальну (крім бойової) зброю, визначається Кабінетом Міністрів України.
{Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом № 1518-IX від 02.06.2021}
Особливості застосування під час дії воєнного стану чи під час особливого періоду законодавства про акціонерні товариства та інших актів законодавства щодо корпоративних прав, примусово відчужених в умовах правового режиму воєнного стану, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
{Статтю 2 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 3723-IX від 22.05.2024}
Стаття 3. Особливості статусу військового майна
Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Акції в статутному капіталі юридичних осіб, примусово відчужені в умовах правового режиму воєнного стану та передані в управління Міністерству оборони України, набувають статусу військового майна з моменту проведення в системі депозитарного обліку депозитарних операцій щодо примусового відчуження таких акцій у власність держави.
{Статтю 3 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3723-IX від 22.05.2024}
Частки в статутному капіталі юридичних осіб, примусово відчужені в умовах правового режиму воєнного стану та передані в управління Міністерству оборони України, набувають статусу військового майна з моменту внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо примусового відчуження таких часток у власність держави.
{Статтю 3 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3723-IX від 22.05.2024}
Майно для забезпечення руху опору є військовим майном та закріплюється за військовими частинами Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
{Статтю 3 доповнено частиною згідно із Законом № 2024-IX від 27.01.2022}
Стаття 4. Облік та списання військового майна
Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.
У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання.
Списання військового майна за актами технічного стану та інспекторськими посвідченнями провадиться командирами військових частин і посадовими особами органів військового управління відповідно до їх компетенції в порядку, встановленому Міністерством оборони України.
{Наказ Міноборони № 81, наказ МВС № 25}
Порядок обліку, використання та списання майна для забезпечення руху опору здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
{Статтю 4 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2024-IX від 27.01.2022}
Під час дії воєнного стану командир військової частини за поданням комісії для списання військового майна має право своїм наказом списувати закріплене за військовою частиною майно незалежно від номенклатури служб забезпечення (крім зброї) вартістю за одиницю військового майна або за одним актом до 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без затверджень та погоджень з посадовими особами вищих рівнів, правоохоронними органами чи спеціальним правоохоронним формуванням у складі Збройних Сил України.
{Статтю 4 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3411-IX від 05.10.2023}
Під час дії воєнного стану рішення про необхідність проведення розслідування причин та обставин втрати або знищення, дострокового зносу, перевитрати військового майна (крім зброї) вартістю за одиницю військового майна або за одним актом до 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що закріплене за військовою частиною, приймається командиром цієї частини.
{Статтю 4 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 3411-IX від 05.10.2023}
Відповідне розслідування обов’язково проводиться у разі наявності інформації про втрату або знищення, достроковий знос, перевитрати військового майна (крім зброї) внаслідок невиконання або неналежного виконання особою службових обов’язків або вчинення особою правопорушення з метою встановлення вини і ступеня, розміру матеріальної шкоди та обставин, за яких заподіяно шкоду.
{Статтю 4 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3411-IX від 05.10.2023}
У разі втрати (знищення, руйнування) військового майна внаслідок воєнних (бойових) дій таке майно незалежно від номенклатури служб забезпечення списується єдиним актом з описом події та переліком втраченого закріпленого за військовою частиною майна. Відповідний акт складається та підписується комісією для списання військового майна військової частини та не менше як двома учасниками або свідками події, за їх наявності, і подається на затвердження командувачу виду (окремого роду військ (сил), оперативного командування, повітряного командування) Збройних Сил України у тридцятиденний строк.
{Статтю 4 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 3411-IX від 05.10.2023}
Єдиний акт по списанню військового майна Головного управління розвідки Міністерства оборони України, майна військових частин підпорядкування Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, що було втрачено (знищено, зруйновано) внаслідок воєнних (бойових) дій подається на затвердження начальнику Головного управління розвідки Міністерства оборони України та Голові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту у тридцятиденний строк.
{Статтю 4 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 3411-IX від 05.10.2023}
Командувач виду (окремого роду військ (сил), оперативного командування, повітряного командування) Збройних Сил України, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту приймають рішення про затвердження або відмову у затвердженні єдиного акта у двадцятиденний строк.
{Статтю 4 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 3411-IX від 05.10.2023}
Строк перегляду рішень командувачем виду (окремого роду військ (сил), оперативного командування, повітряного командування) Збройних Сил України, начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Головою Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про відмову у затвердженні єдиного акта після усунення недоліків і повторного подання не може перевищувати п’ятнадцять днів.
{Статтю 4 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом № 3411-IX від 05.10.2023}
Стаття 5. Інвентаризація військового майна
Для забезпечення постійного державного контролю за наявністю, якісним станом і ефективністю використання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, щорічно проводиться його інвентаризація згідно з Положенням про інвентаризацію військового майна, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Інформацію про результати інвентаризації за минулий рік Міністерство оборони України надсилає до Кабінету Міністрів України у першому кварталі поточного року.
Форма і порядок звітності за результатами інвентаризації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, за погодженням із Міністерством оборони України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку.
{Частина третя статті 5 в редакції Закону № 5463-VI від 16.10.2012}
Стаття 6. Відчуження військового майна
Відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.
Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
Відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
{Статтю 6 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4226-VI від 22.12.2011}
Методика оцінки вартості військового майна, а також порядок його реалізації розробляються Міністерством оборони України, узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.
Кошти, одержані від реалізації військового майна, зараховуються до Державного бюджету України.
{Частина статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4318-VІ від 12.01.2012}
Кошти, що надходять від реалізації продуктів утилізації озброєння, військової техніки і боєприпасів, зараховуються до Державного бюджету України.
{Статтю 6 доповнено частиною згідно з Законом № 3132-VI від 15.03.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4318-VІ від 12.01.2012}
Стаття 61. Утилізація військового майна
Утилізація військового майна - проведення організаційних, наукових, технічних, економічних, екологічних, санітарних, протиепідемічних та інших робіт (заходів), що забезпечують переробку військового майна.
Відновлені в ході таких робіт (заходів) компоненти військового майна, зокрема агрегати, системи, вироби або елементи, після ремонту чи модернізації та приймання їх в установленому порядку можуть використовуватися за призначенням відповідно до закону.
Державний контроль за утилізацією військового майна здійснюється Міністерством оборони України, іншими органами державної влади відповідно до закону, в тому числі шляхом:
перевірки, ревізії, огляду та обстеження суб'єкта господарювання, що проводить утилізацію;
огляду території або приміщення, які використовуються для провадження господарської діяльності, і ознайомлення з відповідними документами.
Кабінет Міністрів України розробляє і затверджує Державну програму утилізації озброєння, військової техніки, боєприпасів та іншого військового майна.
Утилізація військового майна проводиться за рахунок коштів державного бюджету, міжнародної фінансової допомоги та інших передбачених законодавством джерел.
{Закон доповнено статтею 61 згідно з Законом № 3132-VI від 15.03.2011}
Стаття 7. Відповідальність за порушення вимог цього Закону
Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.
Стаття 8. Порядок введення в дію Закону
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Дія цього Закону поширюється на інші утворені відповідно до законів України військові формування та Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
{Пункт 2 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3475-IV від 23.02.2006}
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін після набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;
привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;
забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону.
