У К А ЗПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про затвердження Стратегії інтеграціїУкраїни до Європейського Союзу
З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію
до Європейського Союзу, забезпечення всебічного входження України
у європейський політичний, економічний і правовий простір та
створення передумов для набуття Україною членства у Європейському
Союзі п о с т а н о в л я ю:
1. Затвердити Стратегію інтеграції України до Європейського
Союзу (додається).
2. Кабінету Міністрів України забезпечити до 31 грудня 1998
року затвердження галузевих програм інтеграції України до
Європейського Союзу та наступне затвердження на їх основі
Національної програми інтеграції України до Європейського Союзу.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 11 червня 1998 рокуУказом Президента України
від 11 червня 1998 року N 615/98
СТРАТЕГІЯінтеграції України до Європейського Союзу
Ця Стратегія визначає основні напрями співробітництва України
з Європейським Союзом (ЄС) - організацією, яка в процесі свого
розвитку досягла високого рівня політичної інтеграції, уніфікації
права, економічного співробітництва, соціального забезпечення та
культурного розвитку.
Національні інтереси України потребують утвердження України
як впливової європейської держави, повноправного члена ЄС. В
результаті очікуваного найближчими роками розширення ЄС - вступу
до ЄС Польщі та Угорщини - Україна межуватиме з ЄС, що створить
принципово нову геополітичну ситуацію. У зв'язку з цим є
необхідним чітке та всебічне визначення зовнішньополітичної
стратегії щодо інтеграції України до європейського політичного,
економічного та правового простору.
Стратегія інтеграції України до ЄС грунтується на: - Конституції України ( 254к/96-ВР ), що встановлює
спрямування зовнішньополітичної діяльності України на забезпечення
її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і
взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного
співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами
міжнародного права; - схвалених Верховною Радою України Основних напрямах
зовнішньої політики України ( 3360-12 ) та Концепції (основах
державної політики) національної безпеки України ( 3/97-ВР ); - Угоді про партнерство та співробітництво, підписаній між
Україною і Європейським Союзом (УПС), яка визначає механізм
взаємодії між Україною і ЄС.
Стратегія інтеграції України до ЄС визначає основні
пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007
року, протягом якого мають бути створені передумови, необхідні для
набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі.
Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу має
забезпечити входження держави до європейського політичного,
економічного і правового простору і отримання на цій основі
статусу асоційованого члена ЄС, що є головним зовнішньополітичним
пріоритетом України у середньостроковому вимірі.
I. Основні напрями інтеграційного процесу
1. Адаптація законодавства України до законодавстваЄС, забезпечення прав людини
Адаптація законодавства України до законодавства ЄС полягає у
зближенні із сучасною європейською системою права, що забезпечить
розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної
активності громадян України, економічний розвиток держави у рамках
ЄС і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян,
приведенню його до рівня, що склався у державах - членах ЄС.
Адаптація законодавства України передбачає реформування її
правової системи та поступове приведення у відповідність із
європейськими стандартами і охоплює приватне, митне, трудове,
фінансове, податкове законодавство, законодавство про
інтелектуальну власність, охорону праці, охорону життя та
здоров'я, навколишнє природне середовище, захист прав споживачів,
технічні правила і стандарти, транспорт, а також інші галузі,
визначені Угодою про партнерство та співробітництво. Важливим
чинником реформування правової системи України слід вважати участь
України у конвенціях Ради Європи, які встановлюють спільні для
цієї організації та ЄС стандарти.
Етапами правової адаптації є імплементація Угоди про
партнерство та співробітництво, укладання галузевих угод,
приведення чинного законодавства України у відповідність із
стандартами ЄС, створення механізму приведення проектів актів
законодавства України у відповідність із нормами ЄС.
2. Економічна інтеграція та розвиток торговельнихвідносин між Україною і ЄС
Глобалізація світового господарства, уніфікація національних
економік на засадах ГАТТ/СОТ, економічні тенденції в державах -
членах ЄС щодо консолідованого єдиною грошовою одиницею
Європейського Союзу, потенційна взаємовигідність вільної торгівлі
є важливими факторами економічної інтеграції та розвитку торгівлі
між Україною і ЄС.
Базовим документом, що визначає засади економічної інтеграції
України до ЄС та засади розвитку торгівлі, є Угода про партнерство
та співробітництво.
Розвиток процесу економічної інтеграції полягає у
лібералізації і синхронізованому відкритті ринків ЄС та України,
взаємному збалансуванні торгівлі, наданні на засадах взаємності
режиму сприяння інвестиціям з ЄС в Україну та українським
експортерам на ринках ЄС, запровадженні спільного правового поля і
єдиних стандартів у сфері конкуренції та державної підтримки
виробників. Економічна інтеграція базується на координації,
синхронізації та відповідності прийняття рішень у сфері економіки
України та ЄС і передбачає ліквідацію обмежень розвитку
конкуренції та обмеження застосування засобів протекціонізму,
сформування основних економічних передумов для набуття Україною
повноправного членства у ЄС.
3. Інтеграція України до ЄС у контекстізагальноєвропейської безпеки
Безпека України у контексті загальноєвропейської безпеки
грунтується на тому, що розвиток і зміцнення ЄС поглиблюють
загальноєвропейську безпеку в усіх її вимірах.
Принцип неподільності європейської безпеки однаково важливий
як для України, так і для ЄС та його повноправних та асоційованих
держав - членів. Кооперативна безпека, пошук підходів до якої,
поряд з іншими європейськими і трансатлантичними структурами,
активно веде ЄС, має стати для України гарантією власної безпеки.
Розширення співпраці між Україною та Західно-Європейським Союзом
(ЗЄС) - основною структурою оборони та безпеки ЄС - є одним із
основних чинників інтеграції України до ЄС.
Визнання Європейським Союзом важливого значення України у
формуванні нової архітектури європейської безпеки на третє
тисячоліття може і повинно бути використаним як суттєвий важіль
просування українських інтересів у відносинах з ЄС. Одночасно
зміцнення безпеки України пов'язане і з забезпеченням економічної
безпеки та політичної стабільності у державі.
4. Політична консолідація та зміцнення демократії
Політична консолідація передбачає неухильне поглиблення
політичного діалогу і поліпшення загальної атмосфери відносин між
Україною та ЄС (саміти, міністерські консультації, зустрічі на
експертному рівні). Вона спрямована на: - гарантування політичної стабільності як в Україні, так і на
всьому Європейському континенті; - забезпечення мирного розвитку та плідного співробітництва
всіх європейських націй; - зміцнення демократичних засад в українському суспільстві.
Політичну консолідацію у контексті стратегії України на
європейську інтеграцію слід розглядати у двох площинах.
Зовнішньополітична консолідація спрямована, насамперед, на
зміцнення європейської безпеки. З одного боку, вона включає
всебічне входження України в європейський політичний, правовий,
економічний, інформаційний, культурний простір. З іншого -
ідентифікацію політики ЄС щодо України, відокремлення її від
політики ЄС щодо Росії та підтримку державами Європи та світовим
співтовариством стратегії інтеграції України до ЄС. У цьому
контексті важливим є співробітництво з Європейською Комісією,
Європарламентом та іншими загальноєвропейськими інституціями, а
також поглиблення відносин з окремими державами - членами ЄС.
Істотною складовою зовнішньополітичної консолідації слід вважати
згоду ЄС на поступове залучення України до міжрегіональних
ініціатив Союзу. Одним з реальних внесків на шляху до зближення
політичних позицій України та ЄС було б досягнення згоди щодо
спільної позиції в ООН з глобальних міжнародних питань.
Внутрішньополітична консолідація базується на виборі,
зробленому українським суспільством на користь інтеграції до ЄС.
Вона включає, насамперед, зміцнення демократії та верховенства
права в державі. Європейська інтеграція сприятиме становленню
громадянського суспільства в Україні і дальшому формуванню
української політичної нації як повноправного члена сім'ї
європейських націй. Важливим елементом внутрішньої консолідації є
формування у суспільстві прихильності до ідеї набуття у
майбутньому членства в ЄС як реальної можливості забезпечити гідне
майбутнє для України та її громадян.
Політична консолідація не може відбуватися за рахунок
односторонніх кроків. На період до набуття Україною статусу
асоційованого члена ЄС слід послідовно дотримуватися принципу
паритетності, домагаючись від ЄС рівноцінних зустрічних кроків.
5. Адаптація соціальної політики Українидо стандартів ЄС
Адаптація соціальної політики України полягає у реформуванні
систем страхування, охорони праці, здоров'я, пенсійного
забезпечення, політики зайнятості та інших галузей соціальної
політики відповідно до стандартів ЄС і поступовому досягненні
загальноєвропейського рівня соціального забезпечення і захисту
населення.
Даний напрям інтеграційного процесу має здійснюватися у
рамках загальної програми реформ з активним залученням інституцій
та програм ЄС та його держав-членів і першочерговим спрямуванням
технічної допомоги ЄС саме на адаптацію соціальної політики.
Важливе значення у цьому контексті матиме ратифікація і дальша
імплементація Україною Європейської соціальної хартії, а також
укладання угод з координації систем соціального забезпечення
робітників, які мають українське громадянство і працюють на
території держав - членів ЄС.
6. Культурно-освітня і науково-технічна інтеграція
Поряд із згаданими напрямами європейської інтеграції,
культурно-освітній та науково-технічний займають особливе місце,
зумовлене потенційною можливістю досягти вагомих успіхів у
інтеграційному процесі саме на цих напрямах. Вони охоплюють галузі
середньої і вищої освіти, перепідготовку кадрів, науку, культуру,
мистецтво, технічну і технологічну сфери.
Інтеграційний процес на відповідних напрямах полягає у
впровадженні європейських норм і стандартів у освіті, науці і
техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних
здобутків у ЄС. У кінцевому результаті такі кроки
спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної
ідентичності та інтеграцію до загальноєвропейського
інтелектуально-освітнього та науково-технічного середовища.
Здійснення даного завдання передбачає взаємне зняття
будь-яких принципових, на відміну від технічних, обмежень на
контакти і обміни, на поширення інформації. Особливо важливим є
здійснення спільних наукових, культурних, освітніх та інших
проектів, залучення українських вчених та фахівців до
загальноєвропейських програм наукових досліджень.
7. Регіональна інтеграція України
Практичне здійснення інтеграційного процесу можливе лише за
умови доповнення загальноєвропейського виміру співпраці
регіональною інтеграцією та поглибленням галузевого
співробітництва України і ЄС. Ураховуючи важливу для ЄС тенденцію,
висловлену в гаслі "ЄС: від Союзу країн до Союзу регіонів", даний
напрям набуває особливого значення.
Основою регіональної інтеграції є УПС, Європейська Хартія
місцевого самоврядування, інші відповідні правові акти
Європейського Союзу та Ради Європи.
Регіональна інтеграція передбачає встановлення і поглиблення
прямих контактів між окремими регіонами України та державами -
членами і кандидатами у члени ЄС, їх розвиток у визначених у цій
Стратегії напрямах для поступового перенесення основної ваги
інтеграційного процесу з центральних органів виконавчої влади на
регіони, до органів місцевого самоврядування, територіальних
громад і, зрештою, якнайширшого залучення громадян України.
8. Галузева співпраця
Галузева співпраця являє собою координацію і взаємодію між
Україною та ЄС у конкретних галузях і сферах господарської
діяльності. Пріоритет на найближчі роки у галузевій співпраці слід
віддати сфері трансєвропейських транспортних, електроенергетичних
та інформаційних мереж, співробітництву у галузі юстиції,
запобіганню та боротьбі з організованою злочинністю і поширенням
наркотиків, митній справі, науково-дослідницькій сфері,
промисловій та сільськогосподарській кооперації тощо.
Правовою основою галузевої співпраці є УПС, відповідні
нормативні акти сторін, угоди та протоколи, укладені між Україною
і ЄС та державами - членами ЄС щодо співпраці і взаємодії як у
цілому, так і у визначених галузях.
Доцільними є також розроблення та схвалення відповідними
міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади
України програм розвитку відносин із ЄС, які б виходили із
загальних положень Стратегії інтеграції і поступово (протягом
1,5 - 2 років) сформували цілісний пакет - Національну програму
інтеграції.
Галузева співпраця передбачає, поряд з прийняттям галузевих
програм співробітництва з ЄС, розроблення переліку підрозділів та
посадових осіб у центральних органах виконавчої влади, місцевих
органах влади, що відповідають за формування та реалізацію
державної політики України щодо ЄС, встановлення прямих контактів
між міністерствами та іншими центральними органами виконавчої
влади України і відповідними директоратами Європейської Комісії. У
коротко- та середньостроковому контексті вирішальна
відповідальність за узгодження галузевої співпраці покладається на
Українську частину Ради з питань співробітництва між Україною та
Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом), а за їх
реалізацію - на Українську частину Комітету з питань
співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами
(Європейським Союзом) та Національне агентство України з питань
розвитку та європейської інтеграції.
9. Співробітництво у галузі охорони довкілля
Охорона довкілля є визнаним пріоритетом державної політики і
предметом підвищеної уваги громадськості в європейських державах,
одним з головних напрямів діяльності ЄС і актуальною проблемою для
України, зумовленою не лише наслідками аварії на ЧАЕС, але й
загальним станом довкілля в Україні.
Правовою основою співробітництва у галузі охорони довкілля є
УПС, міжнародні договори та угоди щодо безпеки навколишнього
природного середовища, сторонами яких є Україна та ЄС.
В результаті співробітництво в галузі охорони довкілля має
привести до створення безпечного і сприятливого для людини
загальноєвропейського екологічного простору.
II. Внутрішнє забезпечення інтеграційного процесу
Внутрішнє забезпечення процесу інтеграції України до ЄС
покладається на вищий, центральні та місцеві органи виконавчої
влади України у співпраці з органом законодавчої влади,
відповідними органами місцевого самоврядування.
Керівництво стратегією інтеграції України до ЄС здійснює
Президент України.
Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію Стратегії
інтеграції України до Європейського Союзу.
Міністерство закордонних справ України здійснює заходи щодо
забезпечення політичних відносин України з ЄС та координацію
діяльності органів виконавчої влади у цій сфері.
Національне агентство України з питань розвитку та
європейської інтеграції здійснює міжвідомчу координацію з питань
міжгалузевого економічного та соціального співробітництва України
з ЄС.
Інші міністерства та центральні органи виконавчої влади
забезпечують реалізацію галузевого співробітництва України з ЄС,
імплементацію Угоди про партнерство та співробітництво, здійснюють
інші заходи у межах своєї компетенції та визначених Стратегією
завдань з метою поглиблення інтеграції України до ЄС.
Стратегія інтеграції передбачає такі сфери внутрішнього
забезпечення інтеграції України до ЄС.
1. Організаційне забезпечення
1. Затвердження Президентом України за поданням Кабінету
Міністрів України переліку центральних органів виконавчої влади,
організацій, установ, посадових осіб, відповідальних за здійснення
завдань, визначених Стратегією інтеграції.
2. Регулярне проведення засідань Української частини Ради з
питань співробітництва між Україною та Європейськими
Співтовариствами (Європейським Союзом) з метою забезпечення
виконання завдань, визначених Стратегією інтеграції.
3. Забезпечення формування і здійснення галузевих та
регіональних програм співробітництва з ЄС у тій частині, за яку
несе відповідальність українська сторона.
4. Створення нових програм у системі освіти, стажування та
підвищення кваліфікації працівників органів законодавчої,
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за напрямами
європейської інтеграції України, запровадження спеціалізації з
питань ЄС у рамках навчальних програм вузів.
5. Створення програми мовної підготовки державних службовців
та фахівців, які забезпечують процес інтеграції, розроблення та
здійснення комплексу заходів щодо розширення та підвищення якості
вивчення мов ЄС у середніх та вищих навчальних закладах.
2. Фінансове забезпечення
1. Розроблення програми фінансування заходів з інтеграції
України до ЄС відповідно до Стратегії інтеграції.
2. Фінансування заходів, спрямованих на інтеграцію України до
ЄС, за рахунок бюджетних коштів з широким залученням позабюджетних
коштів, коштів приватних осіб та програм допомоги ЄС Україні.
3. Правове забезпечення
1. Забезпечення правової адаптації нормативно-правових актів,
що приймають органи виконавчої влади, до вимог ЄС.
2. Перегляд навчальних програм правової освіти з метою їх
адаптації до програм ЄС, вивчення правових засад діяльності
установ ЄС, дослідження процесів у правовій галузі як у державах -
членах, так і державах - кандидатах у члени ЄС.
4. Інформаційне забезпечення
1. Забезпечення проведення широкомасштабної
агітаційно-інформаційної національної кампанії з метою сприяння
інтеграції України до ЄС. Розроблення і запровадження програми
інформування широких кіл громадськості щодо ситуації в ЄС, проблем
і успіхів, що існують на шляху інтеграції України до ЄС.
2. Забезпечення доступу до європейських правових,
бібліографічних та інших інформаційних баз даних.
3. Створення Національного центру (банку) даних стосовно ЄС.
Із створенням Національної програми інтеграційної стратегії
щорічно розроблятиметься План дій по реалізації стратегічного
курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу.
Глава Адміністрації Є.КУШНАРЬОВ
Президента України
