П О С Т А Н О В АВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Концепцію (основи державної політики)національної безпеки України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 10, ст.85 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити Концепцію (основи державної політики)
національної безпеки України (додається).
2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України, міністерствам та
іншим центральним органам виконавчої влади, які беруть участь у
забезпеченні національної безпеки, керуватися у своїй роботі
схваленою Верховною Радою України Концепцією (основами державної
політики) національної безпеки України.
3. Рекомендувати Президенту України, Кабінету Міністрів
України, Комісії Верховної Ради України з питань оборони і
державної безпеки разом з іншими профільними комісіями прискорити
розробку і подання на розгляд Верховної Ради України проектів
законів про національну безпеку України, про Раду національної
безпеки і оборони України, про зовнішню розвідку, а також
загальнодержавних програм у даній сфері та інших законодавчих
актів, що випливають з положень Концепції (основ державної
політики) національної безпеки України.
4. Комісії Верховної Ради України з питань оборони і
державної безпеки забезпечити контроль за виконанням цієї
Постанови.
Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ
м. Київ, 16 січня 1997 рокуN 3/97-ВР
СхваленаПостановою Верховної Ради України
від 16 січня 1997 року
N 3/97-ВР
КОНЦЕПЦІЯ(основи державної політики)
національної безпеки України
Існування, самозбереження і прогресивний розвиток України як
суверенної держави залежать від здійснення цілеспрямованої
політики щодо захисту її національних інтересів. Основи такої
політики і визначає Концепція національної безпеки України. Концепція національної безпеки України має забезпечити: єдність принципів формування і проведення державної політики
національної безпеки; поєднання підходів до формування відповідної законодавчої
бази, підготовки доктрин, стратегій, концепцій, державних і
відомчих програм у різних сферах національної безпеки.
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ І ПРИНЦИПИ
Національна безпека України як стан захищеності життєво
важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і
зовнішніх загроз є необхідною умовою збереження та примноження
духовних і матеріальних цінностей. Головними об'єктами національної безпеки є: громадянин - його права і свободи; суспільство - його духовні та матеріальні цінності; держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна
цілісність і недоторканність кордонів. Основними принципами забезпечення національної безпеки є: пріоритет прав людини; верховенство права; пріоритет договірних (мирних) засобів у вирішенні конфліктів; адекватність заходів захисту національних інтересів реальним
та потенційним загрозам; демократичний цивільний контроль за воєнною сферою, а також
іншими структурами в системі забезпечення національної безпеки; додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави,
їх взаємна відповідальність; чітке розмежування повноважень органів державної влади.
Національна безпека України досягається шляхом проведення
виваженої державної політики відповідно до прийнятих доктрин,
стратегій, концепцій і програм у таких сферах, як політична,
економічна, соціальна, воєнна, екологічна, науково-технологічна,
інформаційна тощо. Конкретні засоби і шляхи забезпечення національної безпеки
України обумовлюються пріоритетністю національних інтересів,
необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і
масштабам загроз цим інтересам, і грунтуються на засадах правової
демократичної держави.
II. НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ УКРАЇНИ
Національні інтереси України відображають фундаментальні
цінності та прагнення Українського народу, його потреби в гідних
умовах життєдіяльності, а також цивілізовані шляхи їх створення і
способи задоволення. Національні інтереси України та їх пріоритетність
обумовлюються конкретною ситуацією, що складається в країні та за
її межами. Пріоритетними національними інтересами України є: створення громадянського суспільства, підвищення ефективності
органів державної влади та місцевого самоврядування, розвиток
демократичних інститутів для забезпечення прав і свобод людини; досягнення національної злагоди, політичної і соціальної
стабільності, гарантування прав української нації та національних
меншин України; забезпечення державного суверенітету, територіальної
цілісності та недоторканності кордонів; створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової
економіки; забезпечення екологічно та технологічно безпечних умов
життєдіяльності суспільства; збереження та підвищення науково-технологічного потенціалу; зміцнення генофонду Українського народу, його фізичного і
морального здоров'я та інтелектуального потенціалу; розвиток української нації, історичної свідомості та
національної гідності українців; розвиток етнічної, культурної,
мовної та релігійної самобутності громадян усіх національностей,
що складають Український народ; налагодження рівноправних та взаємовигідних відносин з усіма
державами, інтегрування в європейську та світову спільноту.
III. ЗАГРОЗИ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАїНИ
Основні можливі загрози національній безпеці України в
найбільш важливих сферах життєдіяльності:
у політичній сфері: посягання на конституційний лад і державний суверенітет
України; втручання у внутрішні справи України з боку інших держав; наявність сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та у
певних політичних сил в Україні; масові порушення прав громадян в Україні та за її межами; загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин; порушення принципу поділу влади; невиконання чи неналежне виконання законних рішень органів
державної влади та місцевого самоврядування; відсутність ефективних механізмів забезпечення законності,
правопорядку, боротьби із злочинністю, особливо її організованими
формами, та тероризмом;
в економічній сфері: неефективність системи державного регулювання економічних
відносин; наявність структурних диспропорцій, монополізму виробників,
перешкод становленню ринкових відносин; невирішеність проблеми ресурсної, фінансової та технологічної
залежності національної економіки від інших країн; економічна ізоляція України від світової економічної системи; неконтрольований відплив за межі України інтелектуальних,
матеріальних і фінансових ресурсів; криміналізація суспільства, діяльність тіньових структур;
у соціальній сфері: низький рівень життя та соціальної захищеності значних верств
населення, наявність великої кількості громадян працездатного
віку, не зайнятих суспільно корисною діяльністю; суспільно-політичне протистояння окремих соціальних верств
населення та регіонів України; падіння рівня здоров'я населення, незадовільний стан системи
його охорони; тенденції моральної та духовної деградації в суспільстві; неконтрольовані міграційні процеси в країні;
у воєнній сфері: посягання на державний суверенітет України та її
територіальну цілісність; нарощування поблизу кордонів України угруповань військ та
озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося; воєнно-політична нестабільність та конфлікти в сусідніх
країнах; можливість застосування ядерної зброї та інших видів зброї
масового знищення проти України; зниження рівня боєздатності Воєнної організації держави; політизація силових структур держави; створення та функціонування незаконних збройних формувань;
в екологічній сфері: значне антропогенне порушення та техногенна перевантаженість
території України, негативні екологічні наслідки Чорнобильської
катастрофи; неефективне використання природних ресурсів, широкомасштабне
застосування екологічно шкідливих та недосконалих технологій; неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних
технологій, речовин і матеріалів; негативні екологічні наслідки оборонної та військової
діяльності;
в науково-технологічній сфері: невизначеність державної науково-технологічної політики; відплив інтелектуального та наукового потенціалу за межі
України; науково-технологічне відставання України від розвинутих
країн; зниження рівня підготовки висококваліфікованих наукових та
інженерно-технічних кадрів;
в інформаційній сфері: невиваженість державної політики та відсутність необхідної
інфраструктури в інформаційній сфері; повільність входження України у світовий інформаційний
простір, брак у міжнародного співтовариства об'єктивного уявлення
про Україну; інформаційна експансія з боку інших держав; витік інформації, яка становить державну та іншу, передбачену
законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є
власністю держави; запровадження цензури.
IV. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇБЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Державна політика національної безпеки визначається виходячи
з пріоритетності національних інтересів та загроз національній
безпеці України і здійснюється шляхом реалізації відповідних
доктрин, стратегій, концепцій і програм у різних сферах
національної безпеки відповідно до чинного законодавства.
Основними напрямами державної політики національної безпеки
України є:
у політичній сфері: створення дійових механізмів захисту прав громадян України в
країні та в світі; запобігання та усунення спроб втручання у внутрішні справи
України; входження в існуючі та створювані системи універсальної та
регіональної безпеки; уникнення політичного екстремізму, підтримка громадянської
злагоди та соціальної стабільності; побудова надійної системи захисту конституційних засад,
запобігання та боротьба з порушеннями законності і правопорядку,
створення необхідних умов для ефективної боротьби з корупцією та
злочинністю, особливо її організованими формами; забезпечення належного виконання законних рішень органів
державної влади та місцевого самоврядування;
в економічній сфері: недопущення незаконного використання бюджетних коштів і
державних ресурсів, їх перетікання в тіньову економіку; контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на
підтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчизняного
виробника; боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія
неконтрольованому відпливу національних матеріальних, фінансових,
інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів;
у соціальній сфері: виявлення та усунення причин, що призводять до різкого
розшарування суспільства під час переходу до ринкової економіки; вжиття своєчасних заходів щодо протидії кризовим
демографічним процесам; створення ефективної системи соціального захисту людини,
охорони та відновлення її фізичного і духовного здоров'я; стимулювання розвитку та забезпечення всебічного захисту
освітнього та культурного потенціалу країни; захист прав споживачів;
у воєнній сфері: створення ефективних механізмів і проведення комплексних
заходів щодо запобігання можливій агресії або воєнному конфлікту,
локалізації та ліквідації їх наслідків; запобігання спробам та усунення порушень державного кордону і
територіальної цілісності України; забезпечення демократичного цивільного контролю за Воєнною
організацією держави;
в екологічній сфері: впровадження та контроль за дотриманням науково обгрунтованих
нормативів природокористування та охорони довкілля; контроль за станом навколишнього природного середовища,
виявлення та усунення загроз для здоров'я населення, своєчасне
попередження громадян України в разі небезпеки; зниження антропогенних навантажень, ліквідація наслідків
шкідливого впливу людської діяльності на природне середовище; впровадження у виробництво екологічно безпечних технологій; реалізація заходів щодо зменшення впливу наслідків
Чорнобильської катастрофи; недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно
небезпечних технологій, речовин і матеріалів;
в науково-технологічній сфері: вжиття комплексних заходів щодо захисту та розвитку
науково-технологічного потенціалу; виявлення та усунення причин науково-технологічного
відставання України; створення ефективних механізмів боротьби з відпливом
інтелектуального та наукового потенціалу за межі України;
в інформаційній сфері: вжиття комплексних заходів щодо захисту свого інформаційного
простору та входження України в світовий інформаційний простір; виявлення та усунення причин інформаційної дискримінації
України; усунення негативних чинників порушення інформаційного
простору, інформаційної експансії з боку інших держав; розробка і впровадження необхідних засобів та режимів
отримання, зберігання, поширення і використання суспільно значущої
інформації, створення розвиненої інфраструктури в інформаційній
сфері.
V. СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Для формування збалансованої державної політики та
ефективного проведення комплексу узгоджених заходів щодо захисту
національних інтересів у політичній, економічній, соціальній,
воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та
інших сферах створюється система забезпечення національної безпеки
України. Система забезпечення національної безпеки - це організована
державою сукупність суб'єктів: державних органів, громадських
організацій, посадових осіб та окремих громадян, об'єднаних цілями
та завданнями щодо захисту національних інтересів, що здійснюють
узгоджену діяльність у межах законодавства України. Правову основу забезпечення національної безпеки України
становлять Конституція України ( 254к/96-ВР ), Закон України "Про
національну безпеку України", інші закони і нормативно-правові
акти, а також визнані Україною міжнародні договори та угоди. Діяльність щодо забезпечення національної безпеки має бути
доступною для контролю відповідно до законодавства України. Основними функціями системи забезпечення національної безпеки
в усіх сферах її діяльності є:
1. Створення і підтримка в готовності сил та засобів
забезпечення національної безпеки, що включають: створення правових засад для побудови, розвитку та
функціонування системи; формування організаційної структури системи та державних
органів забезпечення національної безпеки, що входять до її
складу, розподіл їх функцій; комплексне забезпечення життєдіяльності складових частин
(структурних елементів) системи: кадрове, фінансове, матеріальне,
технічне, інформаційне тощо; підготовку сил та засобів системи до їх застосування згідно з
призначенням.
2. Управління діяльністю системи забезпечення національної
безпеки, що включає: вироблення стратегії і планування конкретних заходів щодо
забезпечення національної безпеки; організацію і безпосереднє керівництво системою та її
структурними елементами; оцінку результативності дій, витрат на проведення заходів
щодо забезпечення національної безпеки та їх наслідків.
3. Здійснення планової та оперативної діяльності щодо
забезпечення національної безпеки, що включає: визначення національних інтересів та їх пріоритетів; прогнозування, виявлення та оцінку можливих загроз,
дестабілізуючих чинників та конфліктів, причин їх виникнення, а
також наслідків їх прояву; запобігання та усунення впливу загроз та дестабілізуючих
чинників на національні інтереси; локалізацію, деескалацію та розв'язання конфліктів; ліквідацію наслідків конфліктів або впливу дестабілізуючих
чинників.
4. Участь у міжнародних системах безпеки, що включає: входження в існуючі та утворення нових систем безпеки; утворення та участь у роботі двосторонніх і багатосторонніх
керівних, виконавчих та забезпечуючих органів (політичних,
економічних, воєнних тощо); розробку відповідної нормативно-правової бази, що регулювала
б відносини між державами та їх взаємодію в галузі безпеки; спільне проведення планових та оперативних заходів у рамках
міжнародних систем безпеки.
Повноваження основних суб'єктів системи забезпечення
національної безпеки: Український народ - громадяни України всіх національностей на
виборах, референдумах, через інші форми безпосередньої демократії,
а також через органи державної влади та місцевого самоврядування
висловлюють і реалізують своє бачення національних інтересів
України, засобів і способів їх захисту, а також добровільно та в
порядку виконання своїх конституційних обов'язків проводять
заходи, визначені органами державної влади та місцевого
самоврядування щодо забезпечення національної безпеки України;
привертають увагу суспільних і державних інститутів до небезпечних
явищ і процесів у різних сферах життєдіяльності країни; захищають
власні права та інтереси, а також власну безпеку всіма законними
способами і засобами; Верховна Рада України у межах повноважень, визначених
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), здійснює законодавче
регулювання та контроль за діяльністю органів державної влади та
посадових осіб щодо здійснення ними відповідних повноважень у
сфері національної безпеки; Президент України як глава держави, гарант державного
суверенітету, територіальної цілісності України, додержання
Конституції України, прав і свобод людини і громадянина та
Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України і Голова Ради
національної безпеки і оборони України забезпечує державну
незалежність, здійснює керівництво у сферах національної безпеки
та оборони України; Рада національної безпеки і оборони України як координаційний
орган з питань національної безпеки і оборони при Президенті
України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади
у сферах національної безпеки і оборони; Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів
виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України,
підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, вживає заходів
щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення
обороноздатності, національної безпеки України; громадського
порядку і боротьби із злочинністю; Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність
законів та інших правових актів у сфері національної безпеки
Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України
та законів України з відповідних питань; суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя у сфері
забезпечення національної безпеки України; Прокуратура України здійснює свої повноваження у сфері
національної безпеки відповідно до Конституції України; Національний банк України розробляє і здійснює
емісійно-кредитну політику в інтересах національної безпеки
України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в
межах своїх повноважень, наявних засобів бюджетного і
позабюджетного фінансування забезпечують реалізацію законів
України, указів Президента України, концепцій, програм, постанов
органів державної влади у сфері національної безпеки;
забезпечують створення, підтримання в готовності і застосування
сил та засобів забезпечення національної безпеки, а також
управління їх діяльністю; Воєнна організація держави, яка включає в себе Збройні Сили
України, Службу безпеки України, Національну гвардію України,
внутрішні війська, органи і підрозділи Міністерства внутрішніх
справ України, Прикордонні війська України, військові підрозділи
Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, інші
військові формування, створені відповідно до Конституції України,
забезпечує оборону України, захист її суверенітету, територіальної
цілісності і недоторканності її кордонів; протидіє зовнішнім і
внутрішнім загрозам воєнного характеру; бореться з організованою
злочинністю; забезпечує захист населення в разі катастроф,
стихійних лих, небезпечних соціальних конфліктів, епідемій тощо.
