open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний
                             
                             
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
27.03.2001 Справа 04-1/17-1/36

Деякі проблеми, пов'язані з розглядом справ за

договорами поставки

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України розглянула заяву ТОВ "О..." про
перевірку рішення (постанови, ухвали) від 29.11.2000 р.
арбітражного суду Одеської області у справі N 17-4-11/5422 за
позовом ТОВ "О..." до ЗАТ "Р..." м. Одеса про стягнення 100182,75
грн. збитків. Рішенням арбітражного суду Одеської області від 23.10.2000 р.
позов задоволено частково в сумі 61045,9 грн. (пеня, річні, збитки
від інфляції). В решті позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що вимоги позивача засновані на
діючому законодавстві, обгрунтовані матеріалами справи та
підлягають задоволенню частково внаслідок того, що позивач при
проведенні розрахунку позову не врахував зменшення суми боргу
внаслідок часткової оплати його та включив до розрахунку збитків
період з 14.03.2000 р. по 10.05.2000 р., на який ухвалою суду було
припинено виконавче провадження у справі N 17-5/6462/7 (розрахунок
знаходиться в матеріалах справи, а. с. 39). Голова арбітражного суду Одеської області..., здійснюючи
нагляд у справі в зв'язку з заявою відповідача, постановою від
29.11.2000 р. рішення арбітражного суду скасував. У позові
відмовив. Постанова мотивована тим, що донарахування пені, збитків від
інфляції, річних за прострочку виконання договірних і усних
зобов'язань після прийняття судового рішення, постанови по день
фактичної оплати вказаних у наказі сум діючим законодавством не
передбачено. Крім того, зазначено, що вказана в постанові арбітражного
суду від 10.05.2000 р. у справі N 17-5/6462/7 сума перерахована
відповідачем у період з 30.05. по 04.08.2000 р., тоді як сам наказ
від 10.05.2000 р. на примусове стягнення подано позивачем до банку
лише 02.08.2000 р. Не погоджуючись з постановою арбітражного суду, позивач
звернувся із заявою про її перевірку та скасування як такої, що
ухвалена з порушенням матеріального права. При цьому заявник
посилається на ст. 216 ЦК України ( 1540-06 ), виходячи зі змісту
якої відповідач зобов'язаний був виконати зобов'язання без рішення
і наказу суду. Невиконання цього зобов'язання, на думку позивача, покладає
на відповідача обов'язок сплатити 3 % річних у відповідності з ст.
214 ЦК України ( 1540-06 ), пеню згідно з ст. 204 ЦК України та
ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ). Перевіркою матеріалів справи встановлено таке. Рішенням арбітражного суду Одеської області від 28.02.2000 р.
у справі N 17-5/6462/7 на користь ТОВ "О..." із ЗАТ "Р..."
стягнуто 497020,96 грн. основного боргу, 82561,11 грн. збитків,
70033,81 грн. пені, 12342 грн. держмита, 69 грн. з
інформаційно-технічного обслуговування. 10.05.2000 р. постановою голови арбітражного суду вказане
рішення суду змінено. Із ЗАТ "Р..." на користь позивача було стягнуто 434410,54
грн. основного боргу, 61251,87 грн. збитків, 50754,60 грн. пені,
3286,63 грн. річних, 11238,64 держмита та 69 грн. з
інформаційно-технічного обслуговування. Вказані суми стягнуто в зв'язку з неналежним виконанням
грошових зобов'язань відповідачем за господарськими угодами. На примусове виконання постанови арбітражного суду видано
наказ від 10.05.2000 р. (а.с. 68). Вказані в постанові і наказі арбітражного суду суми
відповідачем були перераховані позивачу в період з 30.05.2000 р.
по 07.08.2000 р. (а.с. 21-29). Наказ до виконання переданий банку позивачем лише 01.08.2000
р. В цей же день був проведений останній платіж (а. с. 29). Відповідно з ст. 115 АПК України ( 1798-12 ) рішення, ухвала,
постанова арбітражного суду набирають законної сили негайно після
їх прийняття і підлягають обов'язковому виконанню. Порядок виконання наказу визначається ст. 16 АПК України
( 1798-12 ) і не заважав позивачу негайно передати його до
виконання в обслуговуючий відповідача банк. Несвоєчасна передача позивачем наказу до виконання знімає з
відповідача вину за прострочення виконання зобов'язання в
післясудовий період (період дії наказу), оскільки воно
(зобов'язання) в цьому випадку пов'язується з терміном надходження
наказу до виконання та своєчасністю подання заяви про зміну
способу виконання рішення суду, в разі відсутності коштів у
відповідача. У цьому випадку настають передбачені ст. 210 ЦК України
( 1540-06 ) наслідки, що звільняють боржника (відповідача) від
відповідальності. З урахуванням зазначеного постанова арбітражного суду у даній
справі відповідає фактичним обставинам справи та чинному
законодавству, а мотиви позивача, з яких подана заява про її
перевірку, не можуть бути підставою для її зміни чи скасування,
оскільки спростовуються вищевикладеним. Перевірка постанови арбітражного суду у відповідності зі ст.
104 АПК України ( 1798-12 ) проводилась без участі сторін. Витрати з держмита підлягають покладенню на позивача. Керуючись ст. ст. 106, 108, 49 Арбітражного процесуального
кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія з перегляду рішень,
ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову арбітражного суду Одеської області від 29.11.2000
р. у справі N 17-4-11/5422 залишити без зміни.
"Вісник господарського судочинства", N 4, 2001 р.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу