ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

                       Р О З'Я С Н Е Н Н Я

 N 02-5/333 від 12.09.96
м.Київ

                                         Арбітражним судам України
 

        Про деякі питання практики застосування статті 121
      Арбітражного процесуального Кодексу України

               { Роз'яснення затверджено Постановою
                      Вищого арбітражного суду
            N 3 ( v0003800-97 ) від 28.02.97 }

         { Із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням
                         Вищого Арбітражного Суду
      N 02-5/445 ( v_445800-97 ) від 18.11.97 }
 

     З метою  однакового  і  правильного  застосування  статті 121
Арбітражного процесуального  Кодексу  України  (  1798-12   )   (у
подальшому - АПК) Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає
за необхідне дати такі роз'яснення.

     1. Арбітражний суд  на  підставі  статті 121 АПК має право за
заявою сторони, поданням  прокурора  чи  його  заступника  або  за
власною ініціативою відстрочити,  розстрочити  виконання  рішення,
ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та  порядок  їх
виконання до закінчення  строку,  встановленого  для  пред'явлення
наказу до виконання.
    Якщо ж строк для пред'явлення наказу до виконання пропущено з
поважних причин,  вирішення  питання  про відстрочку,  розстрочку,
зміну способу і порядку виконання рішення можливе  лише  за  умови
відновлення цього строку (стаття 118 АПК).
    Застосовуючи заходи,  передбачені статтею 121 АПК, арбітражні
суди повинні мати на увазі таке.
 Пункт 1 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Роз'ясненням  Вищого
Арбітражного Суду N 02-5/445 ( v_445800-97 ) від 18.11.97 )

     1.1. Відстрочка  -  це  відкладення  чи перенесення виконання
рішення  на новий  строк,  який  визначається  арбітражним  судом.
Наприклад, відстрочка   може   надаватись  за  рішенням,  у  якому
арбітражним судом визначено певний термін  звільнення  приміщення,
повернення майна тощо.
    1.2. Розстрочка   означає   виконання    рішення    частками,
встановленими арбітражним  судом,  з  певним  інтервалом  у  часі.
Строки виконання   кожної   частки   також   повинні   визначатись
арбітражним судом.  При  цьому  слід мати на увазі,  що розстрочка
можлива при  виконанні  рішення,  яке  стосується  предметів,   що
діляться (гроші,  майно,  не  визначене  індивідуальними ознаками;
декілька індивідуально визначених речей тощо).
    1.3. Під  зміною  способу  і  порядку  виконання рішення слід
розуміти прийняття арбітражним судом нових заходів для  реалізації
рішення в  разі  неможливості його виконання у порядку і способом,
раніше встановленими.  Наприклад,  зміна способу виконання рішення
можлива шляхом  відозмінення  зазначеної у рішенні форми (грошової
чи майнової)  виконання,   тобто   за   відсутності   у   боржника
присудженого позивачеві   майна  в  натурі  або  грошових  коштів,
достатніх для покриття заборгованості.

     2. Підставою для відстрочки,  розстрочки,  зміни  способу  та
порядку виконання   рішення   можуть   бути  конкретні  обставини,
пов'язані з неможливістю виконання сторонами рішення у  строк  або
встановленим арбітражним  судом  способом.  При цьому слід мати на
увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121
АПК, ця  стаття  не  вимагає,  і  арбітражний  суд  законодавчо не
обмежений будь-якими   конкретними   термінами    відстрочки    чи
розстрочки виконання   рішення.   Проте,   вирішуючи  питання  про
відстрочку чи  розстрочку  виконання  рішення,  зміну  способу   і
порядку  виконання  рішення,  арбітражний  суд повинен враховувати
матеріальні  інтереси сторін,  їх фінансовий  стан,  ступінь  вини
відповідача у  виникненні спору,  наявність інфляційних процесів у
економіці держави та інші обставини справи.
    3. Заяву про надання відстрочки,  розстрочки, зміну способу і
порядку виконання рішення слід розглядати за правилами АПК.  Тобто
заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї
заяви і  доказів  на  її   обгрунтування,   сторони   мають   бути
повідомлені про час  і місце розгляду заяви.
    4. За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна
в натурі, засвідченої  судовим  виконавцем  (стаття 390 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1503-06 ),  арбітражний суд  може
змінити  спосіб  виконання  рішення  і  видати наказ про стягнення
вартості цього майна. При цьому арбітражний суд повинен виходити з
вартості  майна,  визначеної  ним  у  рішенні  про  його  передачу
(повернення).
    5. Якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в  банку  або
коли їх  не вистачає для покриття заборгованості,  арбітражний суд
може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення
стягнення на його майно.  Оскільки перелік майна боржника,  на яке
може бути  звернено  стягнення,  визначає  судовий  виконавець  за
правилами, встановленими   розділом  5  Цивільного  процесуального
кодексу України, наказ арбітражного суду не повинен містити такого
переліку, а лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі,
що підлягає стягненню за рішенням арбітражного суду.
    6. У   відповідності   з  частиною  третьою  статті  106  АПК
( 1798-12   )  арбітражний  суд,  перевіряючи  рішення  у  порядку
нагляду,  користується правами, наданими йому при вирішенні спору.
Тому  при прийнятті постанови також може бути вирішено питання про
відстрочку або розстрочку її виконання.
    7. Частина третя статті 121  АПК  (  1798-12  )  вимагає  від
арбітражного суду винесення ухвали про відстрочку  або  розстрочку
виконання  рішення,  зміну  способу  і  порядку  його   виконання.
Оскільки  форма  процесуального  документа,  який  приймається  за
наслідками розгляду даного питання, не ставиться у залежність  від
вирішення по  суті,  то  як  прийняття,  так  і  відхилення  вимог
заявника щодо відстрочки, розстрочки або зміни способу  і  порядку
виконання  рішення  повинно  оформлюватись  ухвалою   арбітражного
суду, яка може бути перевірена  в  порядку  нагляду  на  загальних
підставах (розділ XII АПК). ( Абзац перший  пункту  7  в  редакції
Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445  (  v_445800-97  )
від 18.11.97 )
    Якщо  відстрочка   або   розстрочка   виконання   встановлена
рішенням, арбітражний суд відповідно до статті 106  АПК  перевіряє
таке рішення в повному обсязі, в тому числі  щодо  відстрочки  або
розстрочки його виконання.
    8. Якщо   заходів   забезпечення  позову  не  було  вжито  до
прийняття рішення зі спору,  то арбітражний суд згідно з  частиною
другою статті 121 АПК має право одночасно з вирішенням питання про
відстрочку, розстрочку  або  зміну  способу  і  порядку  виконання
рішення вжити  заходів  до  забезпечення  його  виконання,  про що
зазначається в цій же ухвалі. В разі незгоди сторони чи прокурора,
який брав участь у процесі, з такими діями арбітражного суду, вони
вправі звернутись  з  заявою  про  перевірку  винесеної  ухвали  у
повному обсязі або протестом.

     (  Пункт  9  виключено   на   підставі   Роз'яснення   Вищого
Арбітражного Суду N 02-5/445 ( v_445800-97 )  від  18.11.97  )  9.
Частина  третя  статті  121  АПК  вимагає  від  арбітражного  суду
винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання  рішення,
зміну  способу  і  порядку  його  виконання.   При   цьому   форма
процесуального документа, який приймається за наслідками  розгляду
даного питання, не ставиться у залежність від  вирішення  його  по
суті. Отже відхилення вимог заявника щодо  відстрочки,  розстрочки
або зміни  способу  і  порядку  виконання  рішення  також  повинно
оформлюватись ухвалою арбітражного суду.