П О С Т А Н О В АВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Концепцію (основи державної політики)національної безпеки України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 10, ст.85 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2171-III ( 2171-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст.38 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити Концепцію (основи державної політики)
національної безпеки України (додається).
2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України, міністерствам та
іншим центральним органам виконавчої влади, які беруть участь у
забезпеченні національної безпеки, керуватися у своїй роботі
схваленою Верховною Радою України Концепцією (основами державної
політики) національної безпеки України.
3. Рекомендувати Президенту України, Кабінету Міністрів
України, Комісії Верховної Ради України з питань оборони і
державної безпеки разом з іншими профільними комісіями прискорити
розробку і подання на розгляд Верховної Ради України проектів
законів про національну безпеку України, про Раду національної
безпеки і оборони України, про зовнішню розвідку, а також
загальнодержавних програм у даній сфері та інших законодавчих
актів, що випливають з положень Концепції (основ державної
політики) національної безпеки України.
4. Комісії Верховної Ради України з питань оборони і
державної безпеки забезпечити контроль за виконанням цієї
Постанови.
Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ
м. Київ, 16 січня 1997 рокуПостановою Верховної Ради України
від 16 січня 1997 року
(основи державної політики)
національної безпеки України
Існування, самозбереження і прогресивний розвиток України як
суверенної держави залежать від здійснення цілеспрямованої
політики щодо захисту її національних інтересів. Основи такої
політики і визначає Концепція національної безпеки України. Концепція національної безпеки України має забезпечити: єдність принципів формування і проведення державної політики
національної безпеки; поєднання підходів до формування відповідної законодавчої
бази, підготовки доктрин, стратегій, концепцій, державних і
відомчих програм у різних сферах національної безпеки.
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ І ПРИНЦИПИ
Національна безпека України як стан захищеності життєво
важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і
зовнішніх загроз є необхідною умовою збереження та примноження
духовних і матеріальних цінностей. Головними об'єктами національної безпеки є: громадянин - його права і свободи; суспільство - його духовні та матеріальні цінності; держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна
цілісність і недоторканність кордонів. Основними принципами забезпечення національної безпеки є: пріоритет прав людини; верховенство права; пріоритет договірних (мирних) засобів у вирішенні конфліктів; адекватність заходів захисту національних інтересів реальним
та потенційним загрозам; демократичний цивільний контроль за воєнною сферою, а також
іншими структурами в системі забезпечення національної безпеки; додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави,
їх взаємна відповідальність; чітке розмежування повноважень органів державної влади.
Національна безпека України досягається шляхом проведення
виваженої державної політики відповідно до прийнятих доктрин,
стратегій, концепцій і програм у таких сферах, як політична,
економічна, соціальна, воєнна, екологічна, науково-технологічна,
інформаційна тощо. Конкретні засоби і шляхи забезпечення національної безпеки
України обумовлюються пріоритетністю національних інтересів,
необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і
масштабам загроз цим інтересам, і грунтуються на засадах правової
демократичної держави.
II. НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ УКРАЇНИ
Національні інтереси України відображають фундаментальні
цінності та прагнення Українського народу, його потреби в гідних
умовах життєдіяльності, а також цивілізовані шляхи їх створення і
способи задоволення. Національні інтереси України та їх пріоритетність
обумовлюються конкретною ситуацією, що складається в країні та за
її межами. Пріоритетними національними інтересами України є: створення громадянського суспільства, підвищення ефективності
органів державної влади та місцевого самоврядування, розвиток
демократичних інститутів для забезпечення прав і свобод людини; досягнення національної злагоди, політичної і соціальної
стабільності, гарантування прав української нації та національних
меншин України; забезпечення державного суверенітету, територіальної
цілісності та недоторканності кордонів; створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової
економіки; забезпечення екологічно та технологічно безпечних умов
життєдіяльності суспільства; збереження та підвищення науково-технологічного потенціалу; зміцнення генофонду Українського народу, його фізичного і
морального здоров'я та інтелектуального потенціалу; розвиток української нації, історичної свідомості та
національної гідності українців; розвиток етнічної, культурної,
мовної та релігійної самобутності громадян усіх національностей,
що складають Український народ; налагодження рівноправних та взаємовигідних відносин з усіма
державами, інтегрування в європейську та світову спільноту.
III. ЗАГРОЗИ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАїНИ
Основні можливі загрози національній безпеці України в
найбільш важливих сферах життєдіяльності:
у політичній сфері: посягання на конституційний лад і державний суверенітет
України; втручання у внутрішні справи України з боку інших держав; наявність сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та у
певних політичних сил в Україні; масові порушення прав громадян в Україні та за її межами; загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин; порушення принципу поділу влади; невиконання чи неналежне виконання законних рішень органів
державної влади та місцевого самоврядування; відсутність ефективних механізмів забезпечення законності,
правопорядку, боротьби із злочинністю, особливо її організованими
формами, та тероризмом;
в економічній сфері: неефективність системи державного регулювання економічних
відносин; наявність структурних диспропорцій, монополізму виробників,
перешкод становленню ринкових відносин; невирішеність проблеми ресурсної, фінансової та технологічної
залежності національної економіки від інших країн; економічна ізоляція України від світової економічної системи; неконтрольований відплив за межі України інтелектуальних,
матеріальних і фінансових ресурсів; криміналізація суспільства, діяльність тіньових структур;
у соціальній сфері: низький рівень життя та соціальної захищеності значних верств
населення, наявність великої кількості громадян працездатного
віку, не зайнятих суспільно корисною діяльністю; суспільно-політичне протистояння окремих соціальних верств
населення та регіонів України; падіння рівня здоров'я населення, незадовільний стан системи
його охорони; тенденції моральної та духовної деградації в суспільстві; неконтрольовані міграційні процеси в країні;
у воєнній сфері: посягання на державний суверенітет України та її
територіальну цілісність; нарощування поблизу кордонів України угруповань військ та
озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося; воєнно-політична нестабільність та конфлікти в сусідніх
країнах; можливість застосування ядерної зброї та інших видів зброї
масового знищення проти України; зниження рівня боєздатності Воєнної організації держави; політизація силових структур держави; створення та функціонування незаконних збройних формувань;
в екологічній сфері: значне антропогенне порушення та техногенна перевантаженість
території України, негативні екологічні наслідки Чорнобильської
катастрофи; неефективне використання природних ресурсів, широкомасштабне
застосування екологічно шкідливих та недосконалих технологій; неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних
технологій, речовин і матеріалів; негативні екологічні наслідки оборонної та військової
діяльності;
в науково-технологічній сфері: невизначеність державної науково-технологічної політики; відплив інтелектуального та наукового потенціалу за межі
України; науково-технологічне відставання України від розвинутих
країн; зниження рівня підготовки висококваліфікованих наукових та
інженерно-технічних кадрів;
в інформаційній сфері: невиваженість державної політики та відсутність необхідної
інфраструктури в інформаційній сфері; повільність входження України у світовий інформаційний
простір, брак у міжнародного співтовариства об'єктивного уявлення
про Україну; інформаційна експансія з боку інших держав; витік інформації, яка становить державну та іншу, передбачену
законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є
власністю держави; запровадження цензури.
IV. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇБЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Державна політика національної безпеки визначається виходячи
з пріоритетності національних інтересів та загроз національній
безпеці України і здійснюється шляхом реалізації відповідних
доктрин, стратегій, концепцій і програм у різних сферах
національної безпеки відповідно до чинного законодавства.
Основними напрямами державної політики національної безпеки
України є:
у політичній сфері: створення дійових механізмів захисту прав громадян України в
країні та в світі; запобігання та усунення спроб втручання у внутрішні справи
України; входження в існуючі та створювані системи універсальної та
регіональної безпеки; уникнення політичного екстремізму, підтримка громадянської
злагоди та соціальної стабільності; побудова надійної системи захисту конституційних засад,
запобігання та боротьба з порушеннями законності і правопорядку,
створення необхідних умов для ефективної боротьби з корупцією та
злочинністю, особливо її організованими формами; забезпечення належного виконання законних рішень органів
державної влади та місцевого самоврядування;
в економічній сфері: недопущення незаконного використання бюджетних коштів і
державних ресурсів, їх перетікання в тіньову економіку; контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на
підтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчизняного
виробника; боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія
неконтрольованому відпливу національних матеріальних, фінансових,
інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів;
у соціальній сфері: виявлення та усунення причин, що призводять до різкого
розшарування суспільства під час переходу до ринкової економіки; вжиття своєчасних заходів щодо протидії кризовим
демографічним процесам; створення ефективної системи соціального захисту людини,
охорони та відновлення її фізичного і духовного здоров'я; стимулювання розвитку та забезпечення всебічного захисту
освітнього та культурного потенціалу країни; захист прав споживачів;
у воєнній сфері: створення ефективних механізмів і проведення комплексних
заходів щодо запобігання можливій агресії або воєнному конфлікту,
локалізації та ліквідації їх наслідків; запобігання спробам та усунення порушень державного кордону і
територіальної цілісності України; забезпечення демократичного цивільного контролю за Воєнною
організацією держави;
в екологічній сфері: впровадження та контроль за дотриманням науково обгрунтованих
нормативів природокористування та охорони довкілля; контроль за станом навколишнього природного середовища,
виявлення та усунення загроз для здоров'я населення, своєчасне
попередження громадян України в разі небезпеки; зниження антропогенних навантажень, ліквідація наслідків
шкідливого впливу людської діяльності на природне середовище; впровадження у виробництво екологічно безпечних технологій; реалізація заходів щодо зменшення впливу наслідків
Чорнобильської катастрофи; недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно
небезпечних технологій, речовин і матеріалів;
в науково-технологічній сфері: вжиття комплексних заходів щодо захисту та розвитку
науково-технологічного потенціалу; виявлення та усунення причин науково-технологічного
відставання України; створення ефективних механізмів боротьби з відпливом
інтелектуального та наукового потенціалу за межі України;
в інформаційній сфері: вжиття комплексних заходів щодо захисту свого інформаційного
простору та входження України в світовий інформаційний простір; виявлення та усунення причин інформаційної дискримінації
України; усунення негативних чинників порушення інформаційного
простору, інформаційної експансії з боку інших держав; розробка і впровадження необхідних засобів та режимів
отримання, зберігання, поширення і використання суспільно значущої
інформації, створення розвиненої інфраструктури в інформаційній
сфері.
V. СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Для формування збалансованої державної політики та
ефективного проведення комплексу узгоджених заходів щодо захисту
національних інтересів у політичній, економічній, соціальній,
воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та
інших сферах створюється система забезпечення національної безпеки
України. Система забезпечення національної безпеки - це організована
державою сукупність суб'єктів: державних органів, громадських
організацій, посадових осіб та окремих громадян, об'єднаних цілями
та завданнями щодо захисту національних інтересів, що здійснюють
узгоджену діяльність у межах законодавства України. Правову основу забезпечення національної безпеки України
становлять Конституція України ( 254к/96-ВР ), Закон України "Про
національну безпеку України", інші закони і нормативно-правові
акти, а також визнані Україною міжнародні договори та угоди. Діяльність щодо забезпечення національної безпеки має бути
доступною для контролю відповідно до законодавства України. Основними функціями системи забезпечення національної безпеки
в усіх сферах її діяльності є:
1. Створення і підтримка в готовності сил та засобів
забезпечення національної безпеки, що включають: створення правових засад для побудови, розвитку та
функціонування системи; формування організаційної структури системи та державних
органів забезпечення національної безпеки, що входять до її
складу, розподіл їх функцій; комплексне забезпечення життєдіяльності складових частин
(структурних елементів) системи: кадрове, фінансове, матеріальне,
технічне, інформаційне тощо; підготовку сил та засобів системи до їх застосування згідно з
призначенням.
2. Управління діяльністю системи забезпечення національної
безпеки, що включає: вироблення стратегії і планування конкретних заходів щодо
забезпечення національної безпеки; організацію і безпосереднє керівництво системою та її
структурними елементами; оцінку результативності дій, витрат на проведення заходів
щодо забезпечення національної безпеки та їх наслідків.
3. Здійснення планової та оперативної діяльності щодо
забезпечення національної безпеки, що включає: визначення національних інтересів та їх пріоритетів; прогнозування, виявлення та оцінку можливих загроз,
дестабілізуючих чинників та конфліктів, причин їх виникнення, а
також наслідків їх прояву; запобігання та усунення впливу загроз та дестабілізуючих
чинників на національні інтереси; локалізацію, деескалацію та розв'язання конфліктів; ліквідацію наслідків конфліктів або впливу дестабілізуючих
чинників.
4. Участь у міжнародних системах безпеки, що включає: входження в існуючі та утворення нових систем безпеки; утворення та участь у роботі двосторонніх і багатосторонніх
керівних, виконавчих та забезпечуючих органів (політичних,
економічних, воєнних тощо); розробку відповідної нормативно-правової бази, що регулювала
б відносини між державами та їх взаємодію в галузі безпеки; спільне проведення планових та оперативних заходів у рамках
міжнародних систем безпеки.
Повноваження основних суб'єктів системи забезпечення
національної безпеки: Український народ - громадяни України всіх національностей на
виборах, референдумах, через інші форми безпосередньої демократії,
а також через органи державної влади та місцевого самоврядування
висловлюють і реалізують своє бачення національних інтересів
України, засобів і способів їх захисту, а також добровільно та в
порядку виконання своїх конституційних обов'язків проводять
заходи, визначені органами державної влади та місцевого
самоврядування щодо забезпечення національної безпеки України;
привертають увагу суспільних і державних інститутів до небезпечних
явищ і процесів у різних сферах життєдіяльності країни; захищають
власні права та інтереси, а також власну безпеку всіма законними
способами і засобами; Верховна Рада України у межах повноважень, визначених
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), здійснює законодавче
регулювання та контроль за діяльністю органів державної влади та
посадових осіб щодо здійснення ними відповідних повноважень у
сфері національної безпеки; Президент України як глава держави, гарант державного
суверенітету, територіальної цілісності України, додержання
Конституції України, прав і свобод людини і громадянина та
Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України і Голова Ради
національної безпеки і оборони України забезпечує державну
незалежність, здійснює керівництво у сферах національної безпеки
та оборони України; Рада національної безпеки і оборони України як координаційний
орган з питань національної безпеки і оборони при Президенті
України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади
у сферах національної безпеки і оборони; Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів
виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України,
підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, вживає заходів
щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення
обороноздатності, національної безпеки України; громадського
порядку і боротьби із злочинністю; Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність
законів та інших правових актів у сфері національної безпеки
Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України
та законів України з відповідних питань; суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя у сфері
забезпечення національної безпеки України; Прокуратура України здійснює свої повноваження у сфері
національної безпеки відповідно до Конституції України; Національний банк України розробляє і здійснює
емісійно-кредитну політику в інтересах національної безпеки
України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в
межах своїх повноважень, наявних засобів бюджетного і
позабюджетного фінансування забезпечують реалізацію законів
України, указів Президента України, концепцій, програм, постанов
органів державної влади у сфері національної безпеки;
забезпечують створення, підтримання в готовності і застосування
сил та засобів забезпечення національної безпеки, а також
управління їх діяльністю; Воєнна організація держави, яка включає в себе Збройні Сили
України, Службу безпеки України, внутрішні війська, органи і
підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Прикордонні
війська України, військові підрозділи Міністерства України з
питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від
наслідків Чорнобильської катастрофи, інші військові формування,
створені відповідно до Конституції України, забезпечує оборону
України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і
недоторканності її кордонів; протидіє зовнішнім і внутрішнім
загрозам воєнного характеру; бореться з організованою злочинністю;
забезпечує захист населення в разі катастроф, стихійних лих,
небезпечних соціальних конфліктів, епідемій тощо. ( Абзац
сімнадцятий пункту 4 розділу V із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2171-III ( 2171-14 ) від 21.12.2000 )
