З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про державний матеріальний резерв
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 13, ст.112 )
( Вводиться в дію Постановою ВР N 52/97-ВР від 24.01.97,ВВР, 1997, N 13, ст.113 )
( Із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст.36 )
Цей Закон визначає загальні принципи формування, розміщення,
зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення)
запасів державного матеріального резерву (далі - державний резерв)
і регулює відносини в цій сфері.
Стаття 1. Поняття державного резерву
1. Державний резерв є особливим державним запасом
матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в
порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву
створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно
підтримуваний обсяг їх зберігання).
2. До складу державного резерву входять: мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та
сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання
виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту
військової техніки та майна в особливий період, розгортання у
воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних
шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд
зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і
водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості,
транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги; запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих
ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави; запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання
першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних
ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених
законодавством.
Стаття 2. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного
резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних
цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача)
без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями
до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з
державного резерву; відпуск матеріальних цінностей з державного резерву -
реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей
державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або
реалізація їх на ринку; закладення матеріальних цінностей до державного резерву -
прийняття матеріальних цінностей для зберігання в державному
резерві; заміна матеріальних цінностей державного резерву - відпуск
матеріальних цінностей з державного резерву за умови одночасного
закладення тієї ж кількості аналогічних або інших однотипних
матеріальних цінностей у зв'язку із зміною стандартів і технології
виготовлення виробів, передбачених мобілізаційним завданням; освіження запасів державного резерву - відпуск матеріальних
цінностей з державного резерву у зв'язку із закінченням
встановленого терміну зберігання матеріальних цінностей, тари,
упаковки, а також внаслідок виникнення обставин, які можуть
призвести до псування або погіршення якості продукції до
закінчення терміну її зберігання, за умови одночасної поставки і
закладення до державного резерву тієї ж кількості аналогічних
матеріальних цінностей; позичання матеріальних цінностей з державного резерву -
відпуск матеріальних цінностей з державного резерву на договірних
засадах з наступним поверненням до державного резерву тієї ж
кількості аналогічних матеріальних цінностей; поставка матеріальних цінностей до державного резерву -
закупівля та (або) відвантаження (доставка) матеріальних цінностей
на підприємства, в установи і організації для їх зберігання; розбронювання матеріальних цінностей державного резерву -
відпуск матеріальних цінностей з державного резерву без наступного
їх повернення.
Стаття 3. Призначення державного резерву
Державний резерв призначається для:
забезпечення потреб України в особливий період; надання державної підтримки окремим галузям народного
господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою
стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів
постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних
ресурсів, продовольства, виникнення диспропорції між попитом і
пропонуванням на внутрішньому ринку; подання гуманітарної допомоги; забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків
надзвичайних ситуацій.
Стаття 4. Єдина система державного резерву України
1. Державний резерв створює Кабінет Міністрів України.
Організація формування, зберігання і обслуговування державного
резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це
центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління
державним резервом, підприємствами, установами і організаціями,
що входять до єдиної системи державного резерву України (далі -
система державного резерву).
2. Структура системи державного резерву і порядок управління
державним резервом визначаються Кабінетом Міністрів України.
3. Запаси державного резерву незалежно від його
місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та
інші об'єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні
ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не
підлягають приватизації. Передача майна, закріпленого за цими
підприємствами, установами і організаціями, у тому числі в оренду,
проводиться на підставі рішення Кабінету Міністрів України.
4. Підприємства, установи і організації системи державного
резерву є режимними об'єктами, охорона і пожежна безпека яких
проводиться відомчою воєнізованою охороною.
5. Підприємства, установи і організації незалежно від форм
власності, що виконують згідно з договором з центральним органом
виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом,
відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного
резерву, не входять до системи державного резерву.
Стаття 5. Номенклатура матеріальних цінностейдержавного резерву і норми їх
накопичення
1. Номенклатура матеріальних цінностей державного резерву і
норми їх накопичення, в тому числі незнижуваного запасу,
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
2. Порядок розробки номенклатури матеріальних цінностей
державного резерву і норм їх накопичення, у тому числі
незнижуваного запасу, встановлюється центральним органом
виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.
Мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в
установах і організаціях незалежно від форм власності відповідно
до завдань, визначених Кабінетом Міністрів України
міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої
влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим на основі
пропозицій Міністерства економіки України, Міністерства оборони
України за погодженням із центральним органом виконавчої влади,
що здійснює управління державним резервом, іншими зацікавленими
органами виконавчої влади.
3. Щорічні обсяги поставок матеріальних цінностей до
державного резерву відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів
України рівнів накопичення в першочерговому порядку плануються
під час формування замовлень на поставку продукції для державних
потреб та забезпечуються відповідними коштами за рахунок
Державного бюджету України на поточний рік та коштами, отриманими
від реалізації матеріальних цінностей державного резерву, що
підлягають освіженню, позичанню та розбронюванню.
4. У разі потреби Кабінет Міністрів України приймає рішення
про закупівлю і закладення матеріальних цінностей до державного
резерву понад встановлені обсяги і норми накопичення для їх
цільового використання, у тому числі за міжнародними договорами, з
визначенням джерел додаткових коштів для цих закупівель.
Стаття 6. Повноваження міністерств, інших центральнихта місцевих органів виконавчої влади, Ради
міністрів Автономної Республіки Крим у сфері
державного резерву
Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої
влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим:
готують пропозиції щодо визначення підприємств, установ та
організацій незалежно від форм власності для зберігання
матеріальних цінностей державного резерву, сприяють розміщенню на
підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності, що
належать до їх відання, пунктів відповідального зберігання
матеріальних цінностей державного резерву; забезпечують дотримання підприємствами, установами і
організаціями вимог законодавства з питань формування, зберігання
і використання запасів матеріальних цінностей державного резерву; подають організаційну та фінансову допомогу підприємствам,
установам і організаціям незалежно від форм власності у поставках
і закладенні матеріальних цінностей до державного резерву та їх
відповідальному зберіганні; несуть відповідальність за створення і зберігання
мобілізаційного резерву та виконання завдань Кабінету Міністрів
України щодо формування, розміщення, зберігання, використання,
поповнення та освіження запасів державного резерву на
підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності, що
належать до їх відання; у встановленому порядку звертаються у разі потреби до
Кабінету Міністрів України з проханням про позичання чи
розбронювання матеріальних цінностей державного резерву, а також
із пропозиціями про поставку і закладення матеріальних цінностей
до державного резерву.
Стаття 7. Фінансування системи державного резерву
1. Фінансування витрат на утримання і розвиток системи
державного резерву ( 1041-97-п ), проведення операцій з
матеріальними цінностями державного резерву здійснюється за
рахунок коштів Державного бюджету України, а також за рахунок
коштів, одержаних від реалізації матеріальних цінностей державного
резерву та їх позичання, допоміжної фінансово-господарської
діяльності підприємств, установ і організацій системи державного
резерву, та коштів, отриманих у результаті застосування фінансових
санкцій. Кабінетом Міністрів України та Національним банком
України у разі потреби надаються бюджетні позички для закупівлі
і закладення до державного резерву сезонних матеріальних цінностей
в обсягах, передбачених Державним бюджетом України.
2. Фінансування витрат, пов'язаних із накопиченням
(приростом) та утриманням матеріальних цінностей державного
резерву, відшкодуванням збитків від заміни і проведення операцій
щодо їх позичання, списанням збитків від природних втрат і уцінки,
відшкодуванням витрат підприємствам, установам і організаціям
(відповідальним зберігачам), витрат, пов'язаних з освіженням і
обслуговуванням матеріальних цінностей державного резерву,
передбачається в Державному бюджеті України окремим рядком.
3. Фінансування витрат на капітальне будівництво,
реконструкцію і технічне переоснащення підприємств, установ,
організацій та інших об'єктів системи державного резерву, на
проведення науково-вишукувальних і дослідно-конструкторських робіт
передбачається у відповідних розділах Державного бюджету України
окремими рядками.
Стаття 8. Формування і розміщення замовлень на поставкуматеріальних цінностей до державного резерву
1. Поставка матеріальних цінностей до державного резерву і
розміщення замовлень на їх поставку на підприємствах, в установах
і організаціях незалежно від форм власності здійснюються в
основному на підставі замовлень на поставку продукції для
державних потреб з наступним відшкодуванням усіх витрат
відповідальних зберігачів. У разі потреби для забезпечення
виконання встановлених обсягів накопичення запасів державного
резерву центральний орган виконавчої влади, що здійснює управління
державним резервом, приймає рішення про закупівлю матеріальних
цінностей, у тому числі на конкурсній основі з урахуванням якості
продукції та її придатності для тривалого зберігання, за прямими
зв'язками з підприємствами чи через товарні біржі або інші
господарські структури та за імпортом.
2. Для підприємств, установ і організацій, заснованих
повністю або частково на державній власності (державні
підприємства, установи і організації, акціонерні товариства, у
статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі,
орендні підприємства, засновані на державній власності), а також
для суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності,
визнаних відповідно до законодавства України монополістами,
державне замовлення на поставку продукції є обов'язковим, якщо
виконання його не завдає їм збитків.
3. Державним замовником на поставку матеріальних цінностей до
державного резерву є центральний орган виконавчої влади, що
здійснює управління державним резервом, а державними замовниками
на поставку матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву є
також інші центральні та місцеві органи виконавчої влади,
уповноважені на це Кабінетом Міністрів України.
4. Центральний орган виконавчої влади, що здійснює управління
державним резервом:
розробляє пропозиції до проекту Державного бюджету України на
наступний рік у частині структури видатків на забезпечення
функціонування системи державного резерву; провадить вибір, у тому числі на конкурсній основі,
постачальників матеріальних цінностей до державного резерву для
укладення з ними державних контрактів (договорів); для укладення державних контрактів (договорів) на поставку
матеріальних цінностей до державного резерву визначає конкретних
одержувачів зазначених ресурсів, розглядає і погоджує з
постачальником номенклатуру, обсяги, якість, ціну, строки та інші
умови поставки продукції; укладає або доручає підприємствам, установам і організаціям,
що належать до сфери його управління, укладення державних
контрактів (договорів) на поставку матеріальних цінностей до
державного резерву; здійснює розрахунки з постачальниками за матеріальні
цінності, що поставляються до державного резерву за державним
контрактом (договором), та може вилучати торгову надбавку; несе відповідальність за поставку, закладення і зберігання
матеріальних цінностей державного резерву; за відпуск матеріальних
цінностей з державного резерву у зв'язку з їх освіженням
(поновленням), заміною і в порядку тимчасового позичання; має право застосовувати фінансові санкції, передбачені
статтею 14 цього Закону.
5. Центральний орган виконавчої влади, що здійснює управління
державним резервом, має право на контрактній (договірній) основі
передавати центральним та місцевим органам виконавчої влади, а
також підприємствам, установам і організаціям державної форми
власності частину своїх функцій щодо розміщення замовлень на
поставку матеріальних цінностей до державного резерву.
6. Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої
влади, що здійснює управління державним резервом, щодо порядку і
умов поставки (закладення), зберігання і відпуску матеріальних
цінностей державного резерву, зареєстровані в порядку,
встановленому законом, є обов'язковими для міністерств, інших
центральних і місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, постачальників і відповідальних
зберігачів незалежно від форм власності.
Стаття 9. Особливості поставки, закладення і зберіганняматеріальних цінностей державного резерву
1. Матеріальні цінності, що поставляються до державного
резерву за встановленими вимогами щодо забезпечення безпеки життя,
здоров'я споживачів і охорони довкілля, повинні мати сертифікат
відповідності зазначеним вимогам на весь строк зберігання.
2. Поставка (закладення) матеріальних цінностей до державного
резерву здійснюється за регульованими або договірними
оптово-відпускними цінами, що діють на час поставки (закладення).
Стаття 10. Стимулювання виконання поставки матеріальнихцінностей до державного резерву та їх зберігання
З метою економічного стимулювання виконання поставок і
зберігання матеріальних цінностей державного резерву та поставок
матеріальних цінностей для експлуатаційних потреб, капітального
будівництва системи державного резерву виконавцям можуть
відповідно до законодавства надаватися пільги щодо сплати податку
на прибуток, цільові дотації і субсидії, кредити на пільгових
умовах, валютні кошти, митні та інші пільги.
Стаття 11. Розміщення матеріальних цінностейдержавного резерву
1. Запаси матеріальних цінностей державного резерву
розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях,
спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей
державного резерву. Розміщення і будівництво на території України
підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи
державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
2. Частина запасів матеріальних цінностей державного резерву
може зберігатися на промислових, транспортних,
сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших
підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм
власності на договірних умовах. Для підприємств, установ і організацій, заснованих повністю
або частково на державній власності (державні підприємства,
установи і організації, акціонерні товариства, у статутному фонді
яких контрольний пакет акцій належить державі, орендні
підприємства, засновані на державній власності), а також для
суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності, визнаних
відповідно до законодавства України монополістами, відповідальне
зберігання матеріальних цінностей державного резерву є
обов'язковим, якщо це не завдає їм збитків.
3. Перелік підприємств, установ і організацій усіх форм
власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних
цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх
накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними
планами.
4. Підприємства, установи і організації всіх форм власності,
яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання,
зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне
освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із
державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними
силами.
5. Відшкодування витрат підприємствам, установам і
організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу
за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг
постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію
матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
6. Зведені відомості про номенклатуру і рівні накопичення,
про загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження,
розміщення і фактичні запаси державного резерву є державною
таємницею, розголошення якої тягне за собою відповідальність у
встановленому законом порядку.
Стаття 12. Порядок відпуску матеріальних цінностей здержавного резерву
1. Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і
може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів
України.
2. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву
здійснюється: у зв'язку з їх освіженням (поновленням) і заміною; у порядку тимчасового позичання; у порядку розбронювання; для надання гуманітарної допомоги; для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; у разі настання особливого періоду.
3. Матеріальні цінності з державного резерву відпускаються в
основному після попередньої оплати за цінами, які визначаються в
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
4. Відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що
підлягають освіженню і зберігаються на підприємствах, в установах
і організаціях системи державного резерву, провадиться за рішенням
центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління
державним резервом. Освіження матеріальних цінностей державного
резерву, що знаходяться на зберіганні на підприємствах, в
установах і організаціях (відповідальних зберігачів), а також
заміна їх на продукцію аналогічних асортименту та якості
здійснюються ними самостійно без залучення додаткових бюджетних
коштів. Для окремих видів матеріальних цінностей державного резерву,
в тому числі незнижуваного запасу, Кабінет Міністрів України може
встановити інший порядок їх освіження і заміни.
5. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в
порядку тимчасового позичання на строк понад шість місяців та з
незнижуваного запасу провадиться за рішенням Кабінету Міністрів
України, в якому визначаються одержувачі, строки та умови відпуску
матеріальних цінностей із державного резерву, а також строки їх
повернення. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву, крім
незнижуваного запасу, для тимчасового позичання на строк не більше
шести місяців і обсягом до десяти відсотків матеріальних
цінностей, що знаходяться у державному резерві на початок
поточного року, може провадитися за рішенням керівника
центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління
державним резервом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України. Якщо відпуск матеріальних цінностей з державного резерву
провадиться у порядку позичання, одержувач (позичальник) -
підприємство, установа або організація - на основі контракту
(договору) подає гарантійне зобов'язання про повернення
матеріальних цінностей до державного резерву. За позичання матеріальних цінностей з державного резерву
передбачається плата, розмір якої визначається в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України, і не може перевищувати
розміру облікової ставки Національного банку України.
6. Порядок відпуску матеріальних цінностей з державного
резерву, що підлягають розбронюванню та наданню гуманітарної
допомоги, визначається Кабінетом Міністрів України. Відпуск матеріальних цінностей із незнижуваного запасу
провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з
Верховною Радою України.
7. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву для
ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій провадиться
центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління
державним резервом, за поданням міністерств, інших органів
виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, на
які покладено функції щодо координації робіт по ліквідації
наслідків надзвичайних ситуацій за рішенням Кабінету Міністрів
України. Витрати на відпуск цих матеріальних цінностей, враховуючи
їх вартість, відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених на ці
цілі Державним бюджетом України.
8. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в разі
настання особливого періоду провадиться згідно з Законом України
"Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ( 3543-12 ).
Стаття 13. Забезпечення перевезень матеріальних цінностейдержавного резерву
1. Залізничні вагони, річкові, морські, повітряні, інші
транспортні засоби для відвантаження матеріальних цінностей до
державного резерву та з державного резерву надаються в
першочерговому порядку, а для вантажів, що швидко псуються, а
також тих, що відвантажуються для ліквідації наслідків
надзвичайних ситуацій, - за умови пред'явлення вантажів без
додаткової оплати за надання позапланових транспортних засобів.
2. У разі відвантаження матеріальних цінностей державного
резерву на підприємства по їх зберіганню та з цих підприємств усі
транспортні підприємства та організації незалежно від форм
власності приймають та здають їх з обов'язковою перевіркою ваги
або кількості місць (залежно від виду вантажу).
Стаття 14. Майнова відповідальність за операції зматеріальними цінностями державного резерву
1. У разі необгрунтованої відмови від відповідального
зберігання матеріальних цінностей державного резерву керівники
відповідних суб'єктів господарської діяльності несуть
відповідальність, передбачену законодавством.
2. У разі необгрунтованої відмови постачальника
(виготовлювача) від укладення державного контракту (договору) на
поставку матеріальних цінностей до державного резерву за
зобов'язаннями, встановленими законодавством, постачальник
(виготовлювач) сплачує штраф у розмірі вартості продукції,
визначеної згідно з державним контрактом (договором).
3. За прострочення поставки, недопоставку (неповне
закладення) матеріальних цінностей до державного резерву
постачальник (виготовлювач) сплачує неустойку в розмірі 50
відсотків вартості недопоставлених (незакладених) матеріальних
цінностей. Неустойка стягується до фактичного виконання
зобов'язання з урахуванням недопоставленої кількості продукції в
попередньому періоді поставки. Крім сплати неустойки постачальник
(виготовлювач) відшкодовує понесені одержувачем збитки.
4. За поставку (закладення) до державного резерву
матеріальних цінностей, не придатних для тривалого зберігання,
некомплектних або таких, що не відповідають умовам контракту
(договору) щодо їх якості та асортименту, постачальник
(виготовлювач) сплачує штраф у розмірі 20 відсотків вартості
забракованих або тих, що не відповідають умовам державного
контракту (договору), матеріальних цінностей.
5. За поставку (закладення) до державного резерву
немаркованих або неналежно маркованих матеріальних цінностей чи
матеріальних цінностей, поставлених у неналежній тарі (упаковці),
за використання засобів пакетування, що не відповідають діючим
стандартам, постачальник (виготовлювач) сплачує штраф у розмірі 5
відсотків вартості зазначених матеріальних цінностей. Постачальник (виготовлювач) зобов'язаний протягом місяця
замінити забраковані матеріальні цінності, тару (упаковку),
відновити або виправити маркування.
6. У разі виявлення прихованих виробничих дефектів у
матеріальних цінностях, поставлених (закладених) до державного
резерву, майнову відповідальність несе постачальник (виготовлювач)
незалежно від часу поставки (закладення) матеріальних цінностей до
державного резерву і часу виявлення зазначених дефектів за умови
додержання встановлених режимів зберігання цих матеріальних
цінностей.
7. У разі виявлення фактів оформлення безтоварних операцій із
закладення матеріальних цінностей до державного резерву
підприємства, установи і організації - відповідальні зберігачі
сплачують штраф у розмірі 100 відсотків вартості не закладених до
державного резерву матеріальних цінностей, а також пеню за кожний
день прострочення з моменту оформлення зазначених операцій до
фактичного закладення матеріальних цінностей до державного
резерву.
8. За несвоєчасне повернення до державного резерву позичених
матеріальних цінностей одержувач сплачує штраф у розмірі 100
відсотків вартості неповернених матеріальних цінностей і пеню за
кожний день прострочення до повного виконання зобов'язання.
9. За несвоєчасне виконання розпорядження центрального органу
виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, про
відвантаження матеріальних цінностей державного резерву
підприємства, установи і організації - відповідальні зберігачі
сплачують штраф у розмірі 100 відсотків вартості не відвантажених
у строк матеріальних цінностей і пеню за кожний день прострочення
до повного виконання розпорядження.
10. За самовільне відчуження (використання, реалізацію)
матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на
відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф
у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на
час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх
обсягу за кожний день до повного їх повернення.
11. У разі невибрання з державного резерву матеріальних
цінностей у передбачені договором строки одержувачі відшкодовують
витрати, пов'язані із додатковим зберіганням зазначених
матеріальних цінностей понад ці строки, а також збитки, викликані
зниженням якості матеріальних цінностей за період прострочення їх
вибрання, і витрати на сплату штрафів за невикористання та
простій транспортних засобів, наданих для відвантаження
зазначених матеріальних цінностей.
12. У разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного
освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а
також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають
затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам,
несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства,
установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у
розмірі 20 відсотків вартості матеріальних цінностей, щодо яких
допущено порушення.
13. За необгрунтовану відмову від приймання матеріальних
цінностей до державного резерву та відпуску матеріальних цінностей
з державного резерву підприємства, установи і організації системи
державного резерву сплачують постачальнику (покупцю) неустойку в
розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей, щодо
приймання або відпуску яких заявлено необгрунтовану відмову.
14. У разі несвоєчасної сплати вартості поставленої до
державного резерву продукції одержувач сплачує постачальнику
(виготовлювачу) пеню із суми простроченого платежу за кожний день
прострочення.
15. У разі несвоєчасної сплати вартості поставленої з
державного резерву продукції одержувач (споживач) сплачує
постачальнику пеню за кожний день прострочення.
( Пункт 16 статті 14 виключено на підставі Закону
N 642/97-ВР від 18.11.97 )
16. Розмір пені, передбачений пунктами 7, 8, 9, 10 цієї
статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, а
передбачений пунктами 14 і 15, - з суми простроченого платежу
виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку
України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Стаття 15. Оскарження рішень центрального органувиконавчої влади, що здійснює управління
державним резервом
Рішення центрального органу виконавчої влади, що здійснює
управління державним резервом, щодо застосування фінансових
санкцій, передбачених пунктами 2-5, 7-15 статті 14 цього
Закону, може бути оскаржене до арбітражного суду.
Стаття 16. Звітність про наявність запасів матеріальнихцінностей державного резерву, їх рух, облік
Звітність про наявність запасів матеріальних цінностей
державного резерву, їх рух, облік здійснюються в порядку, що
визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 17. Відповідальність посадових осіб за порушеннявимог цього Закону
Посадові особи, винні в порушенні вимог цього Закону, несуть
відповідальність згідно з законодавством.
Стаття 18. Контроль за створенням, відпуском тавикористанням державного резерву
Контроль за створенням, відпуском та використанням Кабінетом
Міністрів України державного резерву здійснює Верховна Рада
України.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 24 січня 1997 рокуN 51/97-ВР
