З А К О Н  У К Р А Ї Н И

   Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод
   людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів
              N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції

     ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 40, ст.263 )
 

     Верховна Рада України   п о с т а н о в л я є:

     Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950  року
(  995_004  ),  підписану від імені України 9 листопада 1995 року,
Перший  протокол  (  994_535  ),  протоколи  N 4 ( 994_059 ) і N 7
(  994_804  )  до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня
1996  року,  та  протоколи  N  2 ( 994_854 ) і N 11 ( 994_536 ) до
Конвенції,  підписані  від  імені  України 9 листопада 1995 року у
м. Страсбурзі, ратифікувати з такими заявами та застереженнями:

     1. Україна повністю визнає на своїй території дію  статті  25
Конвенції  про захист прав і основних свобод людини 1950 року щодо
визнання компетенції Європейської комісії з прав  людини  приймати
від будь-якої  особи,  неурядової організації або групи осіб заяви
на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення  Україною
прав,  викладених  у Конвенції,  та статті 46 Конвенції про захист
прав і основних свобод людини 1950 року щодо визнання обов'язковою
і  без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з
прав  людини  в  усіх  питаннях,  що   стосуються   тлумачення   і
застосування Конвенції.     Україна повністю визнає на своїй території дію статей  25  та
46  Конвенції  про  захист прав і основних свобод людини 1950 року
щодо протоколів N 4 і N 7 до Конвенції.

     2. Положення пункту 1 статті 5 Конвенції про  захист  прав  і
основних  свобод людини 1950 року застосовуються в частині,  що не
суперечить пункту 13 розділу XV "Перехідні положення"  Конституції
України         ( 254к/96-ВР )    та    статтям    106    і    157
Кримінально-процесуального  кодексу  України  (  1002-05  )   щодо
затримання особи та дачі прокурором санкцій на арешт.     Ці застереження   діють   до  внесення  відповідних  змін  до
Кримінально-процесуального кодексу України або до прийняття нового
Кримінально-процесуального кодексу України, але не довше ніж до 28
червня 2001 року.

     3. Положення пункту 3 статті 5 Конвенції про  захист  прав  і
основних  свобод людини 1950 року застосовуються в частині,  що не
суперечить пунктам 50,  51,  52,  53  Тимчасового  дисциплінарного
статуту Збройних  Сил  України,  затвердженого  Указом  Президента
України від  7 жовтня 1993 року N 431 ( 431/93 ),  щодо накладення
арешту як дисциплінарного стягнення.

     4. Україна  повністю  визнає на своїй території дію підпункту
"d" пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав і основних  свобод
людини  1950  року щодо права підсудного на виклик і допит свідків
(статті  263  і  303  Кримінально-процесуального кодексу України )
( 1003-05 ),  а щодо права підозрюваного і обвинуваченого - лише в
частині  права  заявляти  клопотання про виклик і допит свідків та
проведення з ними очної ставки відповідно до статей 43, 43-1 і 142
зазначеного Кодексу.

     5. Положення статті 8 Конвенції про захист  прав  і  основних
свобод людини 1950 року застосовуються в частині, що не суперечить
пункту 13 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України  та
статтям 177  і 190 Кримінально-процесуального кодексу України щодо
дачі прокурором санкції на обшук, а також щодо огляду житла.     Ці застереження   діють   до  внесення  відповідних  змін  до
Кримінально-процесуального кодексу України або до прийняття нового
Кримінально-процесуального кодексу України, але не довше ніж до 28
червня 2001 року.
 

 Голова Верховної Ради України                     О.МОРОЗ

 м. Київ, 17 липня 1997 року
     N 475/97-ВР