З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свободлюдини 1950 року, Першого протоколу та протоколів
N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 40, ст.263 )
( Із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 551-XIV ( 551-14 ) від 24.03.99, ВВР 1999, N 22-23,
ст.197 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року
( 995_004 ), підписану від імені України 9 листопада 1995 року,
Перший протокол ( 994_535 ), протоколи N 4 ( 994_059 ) і N 7
( 994_804 ) до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня
1996 року, та протоколи N 2 ( 994_854 ) і N 11 ( 994_536 ) до
Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у
м. Страсбурзі, ратифікувати з такими заявами та застереженнями:
1. Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25
Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року щодо
визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати
від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви
на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною
прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист
прав і основних свобод людини 1950 року щодо визнання обов'язковою
і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з
прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і
застосування Конвенції. Україна повністю визнає на своїй території дію статей 25 та
46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року
щодо протоколів N 4 і N 7 до Конвенції.
2. Положення пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і
основних свобод людини 1950 року застосовуються в частині, що не
суперечить пункту 13 розділу XV "Перехідні положення" Конституції
України ( 254к/96-ВР ) та статтям 106 і 157
Кримінально-процесуального кодексу України ( 1002-05 ) щодо
затримання особи та дачі прокурором санкцій на арешт. Ці застереження діють до внесення відповідних змін до
Кримінально-процесуального кодексу України або до прийняття нового
Кримінально-процесуального кодексу України, але не довше ніж до 28
червня 2001 року.
3. Положення пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав і
основних свобод людини 1950 року застосовуються в частині, що не
суперечить статтям 48, 49, 50, 51 Дисциплінарного статуту Збройних
Сил України щодо застосування арешту як дисциплінарного
стягнення. ( Стаття 3 в редакції Закону N 551-XIV ( 551-14 ) від
24.03.99 )
4. Україна повністю визнає на своїй території дію підпункту
"d" пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод
людини 1950 року щодо права підсудного на виклик і допит свідків
(статті 263 і 303 Кримінально-процесуального кодексу України )
( 1003-05 ), а щодо права підозрюваного і обвинуваченого - лише в
частині права заявляти клопотання про виклик і допит свідків та
проведення з ними очної ставки відповідно до статей 43, 43-1 і 142
зазначеного Кодексу.
5. Положення статті 8 Конвенції про захист прав і основних
свобод людини 1950 року застосовуються в частині, що не суперечить
пункту 13 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України та
статтям 177 і 190 Кримінально-процесуального кодексу України щодо
дачі прокурором санкції на обшук, а також щодо огляду житла. Ці застереження діють до внесення відповідних змін до
Кримінально-процесуального кодексу України або до прийняття нового
Кримінально-процесуального кодексу України, але не довше ніж до 28
червня 2001 року.
Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ
м. Київ, 17 липня 1997 рокуN 475/97-ВР
