КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А
              від 14 червня 1995 р. N 424
                          Київ

        Про затвердження Стратегічних напрямів міжнародної
     технічної допомоги Україні на 1995-1997 роки
 

     З метою   забезпечення   державного   регулювання    процесів
залучення  та  реалізації  міжнародної  технічної допомоги Кабінет
Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

     Затвердити Стратегічні напрями міжнародної технічної допомоги
Україні на 1995 - 1997 роки згідно з додатком.

     Установити, що    розгляд    звернень    міністерств,   інших
центральних органів державної виконавчої влади,  місцевих  органів
влади та самоврядування,  підприємств, установ та організацій щодо
надання  їм міжнародної технічної допомоги здійснюється Агентством
координації   міжнародної   технічної   допомоги   відповідно   до
зазначених напрямів.
 

     Прем'єр-міністр України                    Є. МАРЧУК

              Міністр
Кабінету Міністрів України                 В. ПУСТОВОЙТЕНКО

     Інд.27

                                           Додаток
                      до постанови Кабінету Міністрів України
                            від 14 червня 1995 р. N 424

                       СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ
             МІЖНАРОДНОЇ ТЕХНІЧНОЇ ДОПОМОГИ
              УКРАЇНІ НА 1995 - 1997 РОКИ

                       1. СИСТЕМНІ РЕФОРМИ

                    1.1. Внутрішні ціни і ринки

1.1.1. Лібералізація внутрішніх цін на товари і послуги.
1.1.2. Лібералізація  заробітної  плати  та ринку праці,  розвиток
  послуг на ринку праці.
1.1.3. Демократизація  внутрішньої  торгівлі та розподілу.
1.1.4. Лібералізація  ринків  землі  та   нерухомості.
1.1.5. Система маркетингових досліджень і маркетингової інформації
  на споживчому ринку.
1.1.6. Система  маркетингових  досліджень у сфері послуг і напрями
  її розвитку в ринкових умовах.

                 1.2. Фінанси і банківська справа

1.2.1. Подальше  створення  і  розвиток   незалежних   комерційних
  банків, у   тому   числі  ощадбанків,  а  також  страхових,
  лізингових компаній та інших фінансових інституцій.
1.2.2. Розвиток  фондових  і товарних ринків,  їх інфраструктури.
1.2.3. Практика фінансування та  планування  витрат  на  утримання
  дипломатичних  і  торговельних  представництв за кордоном.
1.2.4. Створення  систем   страхування   депозитних   вкладів   та
  кредитної діяльності.

          1.3. Внутрішня фінансова і монетарна політика

1.3.1. Удосконалення і зміцнення податкової та прибуткової систем.
1.3.2. Зміцнення   бюджетної   системи.
1.3.3. Удосконалення  монетарної  та  кредитної  політики.
1.3.4. Управління  та  обслуговування  зовнішньої  заборгованості,
  удосконалення систем нагляду за кредитами.
1.3.5. Методика  складання  звітного  та  прогнозного   платіжного
  балансу.

            1.4. Реформи у сфері міжнародної торгівлі

1.4.1. Лібералізація цін на товари, запровадження валютного режиму
  визначення тарифів.
1.4.2. Удосконалення митної системи.
1.4.3. Удосконалення  експортно-імпортної  політики  та   сприяння
  іноземним   інвестиціям.
1.4.4. Розвиток  інституцій  підтримки   експорту   та   іноземних
  інвестицій.
1.4.5. Удосконалення  системи  тарифного  регулювання  на   основі
  аналізу реальної     конкурентоспроможності     української
  промисловості і сільського господарства.
1.4.6. Розроблення техніко-економічного обгрунтування створення та
  функціонування вільних   економічних   зон   на   території
  України.
1.4.7. Удосконалення  системи  стандартизації  та  сертифікації  в
  Україні, приведення   її  у  відповідність  з  міжнародними
  нормами.
1.4.8. Розроблення  антидемпінгового  кодексу  України  на  основі
  угод, підписаних  у  рамках  Уругвайського  раунду.
1.4.9. Удосконалення   державного  експортного  контролю.
1.4.10. Створення   національного   інформаційного    центру    із
  стандартизації та  сертифікації  Міжнародної  інформаційної
  мережі  ISONET  згідно  з  вимогами   Статуту   міжнародної
  організації  із  стандартизації  ISO  та  кодексу  ГАТТ  по
  стандартах.

        1.5. Приватизація, розвиток приватного сектора та
                реформування підприємств

1.5.1. Реструктуризація,     санація     державних    підприємств,
  трансформація форм  власності,  в  тому   числі   внаслідок
  банкрутства.
1.5.2. Удосконалення  процесу  приватизації,   післяприватизаційна
  підтримка підприємств, демонополізація торгів та аукціонів.
1.5.3. Управління державними  частками  в  корпоративному  секторі
  економіки.
1.5.4. Підприємництво і розвиток нових бізнес-структур,  включаючи
  підвищення рівня управління, бухгалтерського обліку, аудиту
  тощо.

      1.6. Конституційні та інші правові норми, роль держави

1.6.1. Конституційні та виборчі реформи.
1.6.2. Реформування правових інституцій.
1.6.3. Реструктурування  і   реформування   цивільних   служб   на
  загальнодержавному та    регіональному    рівнях.
1.6.4. Підтримка процесу законотворення.

               1.7. Управління зовнішніми ресурсами

1.7.1. Розвиток   державної   системи   координації    міжнародної
  технічної допомоги.
1.7.2. Підтримка процесу залучення іноземних інвестицій в Україну.
1.7.3. Зміцнення  державних  структур,  що  займаються реалізацією
  міжнародної технічної  допомоги  та  залученням   іноземних
  інвестицій.
1.7.4. Розвиток можливостей регіонів  у  залученні  і  координації
  зовнішньої допомоги та іноземних інвестицій.
1.7.5. Інформаційне забезпечення міжнародного  співробітництва  на
  державному та регіональному рівнях.

                     1.8 Інтеграційні процеси

1.8.1. Гармонізація  національного  законодавства згідно з нормами
  та  правилами  системи  ГАТТ/СОТ.
1.8.2. Надання  методичної  та  технічної допомоги з процесуальних
  питань проведення    переговорів    між    сторонами,    що
  домовляються,  ГАТТ/СОТ.
1.8.3. Створення механізму та підтримка координаційної  діяльності
  приєднання України до Європейського співтовариства.

                         1.9. Статистика

1.9.1. Перебудова системи державної статистики.
 

                  2. РОЗВИТОК ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ

                    2.1. Стратегія і політика

2.1.1. Подолання  депопуляції  і  розроблення  стратегії  розвитку
  населення.

                      2.2. Охорона здоров'я

2.2.1. Удосконалення  управління  та  реформування  галузі охорони
  здоров'я.
2.2.2. Розвиток і впровадження системи страхової медицини.
2.2.3. Розвиток і впровадження системи вакцинації  та  імунізації.
2.2.4. Розвиток  служби  планування  сім'ї.  2.2.5.  Попередження,
  боротьба і контроль за інфекційними хворобами, в тому числі
  туберкульозом, венеричними  захворюваннями та СНІД.
2.2.6. Визначення залежності стану здоров'я населення від  ступеня
  впливу негативних факторів навколишнього середовища.
2.2.7. Розвиток фармацевтичної індустрії.
2.2.8. Подальший розвиток спеціалізованої медичної допомоги.

       2.3. Розвиток громадської освіти і людських ресурсів

2.3.1. Розвиток  системи  ліцензування  та  акредитації навчальних
  закладів.
2.3.2. Розвиток системи сертифікації.
2.3.3. Зміцнення інститутів професійної підготовки.
2.3.4. Перепідготовка викладачів.
2.3.5. Підтримка прогресивних наукових і дослідних інституцій.
2.3.6. Зміцнення  системи  захисту  інтелектуальної  власності  та
  авторських прав.
2.3.7. Видання   сучасних   підручників   та  навчально-методичних
  посібників.
2.3.8. Удосконалення    системи   підготовки   та   перепідготовки
  управлінських кадрів та фахівців ринкової економіки.

           2.4. Служба зайнятості та соціальний захист

2.4.1. Розроблення  стратегії   і   тактики   державної   політики
  зайнятості.
2.4.2. Зміцнення служби зайнятості.
2.4.3. Розроблення   критеріїв   та   стандартів  оцінки  трудових
  ресурсів.
2.4.4. Розвиток системи безпеки праці і захисту працюючих.
2.4.5. Розроблення  концепції  та  методики  системи   соціального
  захисту.
2.4.6. Реформування системи пенсійного забезпечення.
2.4.7. Розвиток системи соціального партнерства.

                   2.5. Захист прав споживачів

2.5.1. Створення систем моніторингу якості продукції.
2.5.2. Практика державного захисту прав споживачів.
2.5.3. Система  відшкодування  матеріальних  і  моральних збитків,
  завданих споживачам неякісними товарами та послугами.

           2.6. Соціальні і гуманітарні кризові центри

2.6.1. Зміцнення системи реєстрації та допомоги біженцям.
2.6.2. Попередження  і  контроль  за  наркотичною  та  алкогольною
  залежністю.

            2.7. Культура і засоби масової інформації

2.7.1. Розвиток виробничої інфраструктури  книговидання  і  преси.
2.7.2. Поліпшення  управління  збереженням  об'єктів національного
  культурного надбання.
2.7.3. Розвиток національного телебачення.
 

         3. НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ, ЕНЕРГЕТИКА, УПРАВЛІННЯ
                  ПРИРОДНИМИ РЕСУРСАМИ

                 3.1. Чорнобиль та ядерна безпека

3.1.1. Програма   реабілітації   постраждалих  від  Чорнобильської
  катастрофи та  відродження  забруднених  територій.
3.1.2. Перетворення   об'єкту   "Укриття"  в  екологічно  безпечну
  систему.
3.1.3. Обробка,  зберігання  та розміщення радіоактивних відходів.
3.1.4. Закриття Чорнобильської АЕС.
3.1.5. Радіаційний  моніторинг  та  захист.
3.1.6. Удосконалення політики ядерної безпеки.
3.1.7. Оперативна ядерна безпека.
3.1.8. Зберігання відпрацьованого ядерного палива атомних
  електростанцій.

                     3.2. Паливо і енергетика

3.2.1. Розроблення національної енергетичної стратегії.
3.2.2. Створення систем оцінки впливу  на  навколишнє  середовище.
3.2.3. Розвиток ефективного управління енергетикою.
3.2.4. Впровадження енергозберігаючих  технологій  в  усіх  сферах
  економіки.
3.2.5. Конверсія    машинобудування    в    напрямі    виробництва
  устаткування для    енергетичного    і   енергозберігаючого
  секторів економіки,     включаючи     устаткування      для
  нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії.
3.2.6. Підвищення ефективності технічного та  екологічного  рівнів
  енергооб'єктів.

       3.3. Охорона  навколишнього середовища і управління
                  природними ресурсами

3.3.1. Розроблення проектів державних і  регіональних  екологічних
  програм.
3.3.2. Розроблення і впровадження екологічного моніторингу.
3.3.3. Законодавчі   та   регулюючі   заходи   у   сфері   захисту
  навколишнього середовища.
3.3.4. Поліпшення  управління  захистом  навколишнього  середовища
  (очисні споруди  на  підприємствах,  обробка  води   тощо).
3.3.5. Поліпшення якості питної води:  річкові та підземні системи
  водозабезпечення, локальні    та    індивідуальні    засоби
  водопідготовки.
3.3.6. Збільшення запасів річкової і морської риби.
3.3.7. Зміцнення  управління береговою зоною Чорного та Азовського
  морів.
3.3.8. Розроблення та реалізація міжнародної програми екологічного
  оздоровлення басейну  річки  Дніпра   (Україна,   Білорусь,
  Росія).
3.3.9. Реалізація Національної програми екологічного  оздоровлення
  басейну річки  Дніпра  та  поліпшення  якості  питної води.
3.3.10. Впровадження системи і технологій знешкодження, утилізації
  та захоронення токсичних відходів.
3.3.11. Сприяння розвитку природно-заповідної справи.

                4. РЕФОРМУВАННЯ СЕКТОРІВ ЕКОНОМІКИ

                    4.1. Сільське господарство

4.1.1. Перебудова і реформування сільського господарства.
4.1.2. Технічні вдосконалення в сільському господарстві, харчовій,
  рибній та лісовій галузях промисловості.
4.1.3. Розвиток нових технологій в агропромисловому комплексі.
4.1.4. Удосконалення маркетингу сільськогосподарської продукції та
  продовольства.

                 4.2. Промисловість і будівництво

4.2.1. Допомога   у   здійсненні  конверсії військово-промислового
  комплексу.
4.2.2. Удосконалення управління повним виробничим циклом.
 

                     4.3. Транспорт і зв'язок

4.3.1. Інтеграція  транспортних  систем  з європейсько-азіатськими
  мережами.
4.3.2. Розвиток  та  управління пропускною спроможністю повітряних
  ліній, шосейних доріг, залізниць, портів.
4.3.3. Розвиток управління сучасними телекомунікаціями.
4.3.4. Розвиток поштового зв'язку.
4.3.5. Розвиток інформаційної інфраструктури.

                           4.4. Туризм

4.4.1. Розроблення генеральних  планів  розвитку  міжнародного  та
  внутрішнього туризму   на   національному  і  регіональному
  рівнях.

4.4.2. Інтеграція  туристичних  організацій  України   у   світову
  туристичну  систему.
4.4.3. Маркетинг українського туристичного ринку.
 

               Міністр
Кабінету Міністрів України                  В. ПУСТОВОЙТЕНКО