ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
П О Л О Ж Е Н Н Я
N 246 від 28.09.95постановою Правління
Національного банку України
N 246 від 28 вересня 1995 р.
( va299500-95 )
ПоложенняНаціонального банку України
"Про кредитування"
Із змінами і доповненнями, внесенимипостановами Правління Національного банку України
від 22 квітня 1996 року N 97, ( v0097500-96 )
від 17 лютого 1997 року N 35, ( z0083-97 )
від 4 квітня 1997 року N 80, ( z0144-97 )
листами Національного банку України
від 10 жовтня 1995 року N 306, ( v0306500-95 )
(Текст документа із змінами на 04.04.97 р.отримано з Нацбанку)
(Додатково див. лист N 14-110/385-1194 ( v1194500-97 )від 21.02.97 р.)
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами НацбанкуN 489 ( z0785-98 ) від 20.11.98
N 19 ( z0050-99 ) від 19.01.99
N 533 ( z0775-99 ) від 03.11.99
N 601 ( z0004-00 ) від 22.12.99
N 186 ( z0445-01 ) від 07.05.2001
N 495 ( z1022-01 ) від 04.12.2001
N 79 ( z0207-03 ) від 05.03.2003
N 325 ( z0749-03 ) від 06.08.2003 )
Це Положення визначає правові основи надання, використання і
повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами,
що виникають у процесі кредитування.
I. Визначення термінів
Кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі та в
банківських металах, що передається у тимчасове користування на
умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та
цільового характеру використання. ( Абзац перший розділу I із
змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 325
( z0749-03 ) від 06.08.2003 ) Кредитор - суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити
іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування. Кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який
супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним
відображенням у балансах кредитора та позичальника. Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному
обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за
своїми борговими зобов'язаннями. Кредитний ризик - ймовірність несплати позичальником
основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням
кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі. Кредитна лінія - згода банку-кредитора надати кредит у
майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені
розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових
спеціальних переговорів. Платоспроможність - це здатність позичальника своєчасно
здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань
господарської діяльності. Позичальник - суб'єкт кредитних відносин, який отримав у
тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення,
платності, строковості.
II. Загальні положення
Система кредитних органів
1. Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні
установи, що мають ліцензію Національного банку України, які
одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у
суспільстві тимчасово вільних коштів. Комерційні банки, що мають відповідну ліцензію Національного
банку України на право проведення операцій з валютними цінностями,
можуть виступати в ролі покупця і продавця тимчасово вільних
коштів в іноземній валюті. Банківська система шляхом надання кредитів організовує й
обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та
перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит
капіталу.
Форми кредиту
2. Суб'єкти господарської діяльності, а також фізичні особи
можуть використовувати такі форми кредиту: банківський,
комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний,
споживчий тощо. Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 79 ( z0207-03 ) від 05.03.2003 )
Види банківського кредиту
Кредити, які надаються банками, поділяються: 3. - за строками користування а) короткострокові - до 1 року, б) середньострокові - до 3 років, в) довгострокові - понад 3 років. Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо
інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з
моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати
платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до
повного погашення кредиту та відсотків за його користування. Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі
тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із
витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями
коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату
обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити можуть надаватись для формування
основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні
витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих
основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше.
4. - за забезпеченням: а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними
паперами); б) гарантовані (банками,фінансами чи майном третьої особи); в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової
організації); г) незабезпечені (бланкові).
5. - за ступенем ризику: а) стандартні кредити; б) кредити з підвищеним ризиком;
6. - за методами надання: а) у разовому порядку; б) відповідно до відкритої кредитної лінії; в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).
7. - за строками погашення: а) водночас; б) у розстрочку; в) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою
позичальника); г) з регресією платежів; д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
Кредитні відносини між Національним банкомУкраїни та комерційними банками
8. Відповідно до чинного законодавства комерційні банки мають
право на отримання від Національного банку України, як банку
останньої інстанції, кредитів через кредитні аукціони, ломбардні
операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів.
Кредитні відносини комерційного банку з позичальниками
Банківський кредит та джерела його формування
9. Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх
форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених
кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість,
повернення, строковість, платність та цільова направленість. Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку
права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від
неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принцип повернення, строковості та платності означає, що
кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у
кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його
користування. Цільовий характер використання передбачає вкладення
позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним
договором. При наданні споживчих кредитів (у тому числі шляхом
відкриття кредитних ліній) для фізичних осіб цільовий характер
використання може бути передбачений у кредитному договорі за
згодою сторін. ( Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Постановою
Національного банку N 79 ( z0207-03 ) від 05.03.2003 ) 10. Основними джерелами формування банківських кредитних
ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та
поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних
осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські
кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних
ресурсів. Кредити в іноземній валюті надаються резидентам України та
юридичним особам-нерезидентам - банківським установам. ( Абзац
третій пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постанови Нацбанку
N 489 ( z0785-98 ) від 20.11.98; в редакції Постанов Нацбанку
N 601 ( z0004-00 ) від 22.12.99, N 79 ( z0207-03 ) від
05.03.2003 )
Основні принципи проведення кредитної політики
11. При проведенні кредитної політики комерційні банки
виходять із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку,
його акціонерів і вкладників та позичальників із врахуванням
загальнодержавних інтересів. Пункт 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 79 ( z0207-03 ) від 05.03.2003 ) 12. Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення
та використання коштів, проведення кредитних операцій,
встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород.
Вони відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім
належним їм майном та коштами. Банки приймають рішення щодо надання кредитів позичальникам
відповідно до своїх статутів та внутрішніх положень, які регулюють
кредитну діяльність. ( Абзац другий пункту 12 в редакції Постанови
Національного банку N 79 ( z0207-03 ) від 05.03.2003 ) 13. При наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує
10 відсотків власного капіталу ("великі кредити"), комерційний
банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку.(абзац 1 пункту 13 змінено згідно з
листом НБУ від 10.10.95 р. N 306
( v0306500-95 ) Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25
відсотків власних коштів банків. Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати
восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку. 14. З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків
кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним
законодавством України з дотриманням встановлених Національним
банком України економічних нормативів діяльності комерційних
банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і
резервних фондів.
Укладення кредитних договорів між банком і суб'єктомгосподарської діяльності
15. Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі
кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником
тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов'язання та
відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому
порядку без згоди обох сторін. ( Абзац другий пункту 15 втратив чинність на підставі
Постанови Нацбанку N 533 ( z0775-99 ) від 03.11.99 ) Відповідно до
Указу Президента України від 06.11.98 N 1222/98 "Про гербовий
збір" та актів законодавства України здійснюється маркування усіх
оригіналів договорів суб'єктів підприємницької діяльності. ( Пункт
15 доповнено абзацом другим згідно з Постановою Нацбанку N 19
( z0050-99 ) від 19.01.99 ) Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання
одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так і
шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними
стороною, яка їх надсилає. Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам
господарської діяльності незалежно від їх галузевої приналежності,
статусу, форм власності у разі наявності в них реальних
можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення
кредиту та сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом.
Для отримання кредиту позичальник звертається в банк. Форма
звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. В
документах зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки
погашення та форми забезпечення. Якщо розрахунковий рахунок
позичальника відкритий в іншому банку, то він надає в банк
установчі документи з зазначенням юридичної адреси, картку із
зразками підписів, завірену банком та довідку банку про залишки
коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками. 16. Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати
встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі в
залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і
пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування
кредитом, облікової ставки та інших факторів. У разі зміни облікової ставки умови договору можуть
переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди
кредитора та позичальника. Для кредитів, що надаються в іноземній валюті необхідно
враховувати також відсоткові ставки, які діють на міжнародних
ринках капіталів. 17. Позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання
товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах
чинного законодавства за контрактами, угодами, надає в банк копії
цих контрактів і угод та інші документи, які стосуються заходу,
надходженнями від якого передбачається погашення кредиту. 18. Позичальник, що звертається в банк за отриманням кредиту
на спорудження об'єктів для зберігання та переробки
сільськогосподарської продукції, виробництва товарів народного
споживання і таке інше, надає в банк проект будівництва
(реконструкції) підприємства, що відповідає встановленим
законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам,
а також висновки експертів щодо проектно-кошторисної документації,
які підтверджують дотримання встановлених норм, та інші документи
(контракт з будівельною організацією, техніко-економічне
обгрунтування, графіки виконання робіт), які необхідні для
кредитування. 19. Позичальник, що отримує кредит на витрати, які не
перекриваються надходженнями протягом календарного року, надає
прогнозні розрахунки необхідності в короткостроковому кредиті на
рік з поквартальною розбивкою. 20. Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного
позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик
неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у
наданні кредиту. Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника
можуть бути: - забезпеченість власними коштами не менш як 50
відсотків усіх його видатків; - репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника,
дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни); - оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на
її реалізацію, характер послуг, які надаються
(конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит
на продукцію, послуги, обсяги експорту); - економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника,
наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо. Необхідні відомості про позичальника та інформація, яка
отримана банком при оформленні кредиту, систематизується у
кредитній справі позичальника. Документи, що зберігаються у цій справі, групуються таким
чином: - матеріали з надання кредиту (кредитний договір, боргові
зобов'язання, гарантійні листи тощо); - фінансово-економічна інформація (бухгалтерські баланси,
звіти про прибутки та збитки, бізнес-плани тощо); - матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки,
отримані від інших банків, запити, листування, звіти аудиторських
фірм тощо). 21. Забороняється надання кредитів на: - покриття збитків господарської діяльності позичальника; - формування та збільшення статутного фонду комерційних
банків та інших господарських товариств.(пункт 21 змінено згідно з
постановою Правління НБУ від 22.04.97 р. N 97) 22. Щодо питання використання застави у практичній
банківській діяльності необхідно керуватися таким. Видами забезпечення кредиту є неустойка (штрафи, пені),
застава, поручительство, гарантія. 23. Кредитний ризик може забезпечуватися страхуванням. У разі
застосування страхування кредитного ризику банк має впевнитись у
надійності страховика. Сума страхових зобов'язань, які страховик
може прийняти на себе, залежить від правового Статусу товариства,
у формі якого створена страхова організація. Для більшої надійності вищезазначених видів забезпечення
кредиту може укладатися тристороння угода: банк - гарант
(поручитель, страхова організація) - позичальник. 24. Кредити надаються суб'єктам господарської діяльності у
безготівковій формі, шляхом сплати платіжних документів з
позичкового рахунку як у національній, так і в іноземній валюті у
порядку, визначеному чинним законодавством та нормативними актами
Національного банку України, або шляхом перерахування на
розрахунковий рахунок позичальника, якщо інше не передбачено
кредитним договором, а також у готівковій формі для розрахунків із
здавачами сільськогосподарської продукції та в інших передбачених
чинним законодавством України та нормативно-правовими актами
Національного банку України випадках. ( Абзац перший пункту 24 із
змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 601 ( z0004-00 )
від 22.12.99 ) Кредити в іноземній валюті надаються комерційними банками за
умови мобілізації ними валютних ресурсів на відповідний строк. При
цьому допускається часткове або повне конвертування кредитних
коштів у гривню на міжбанківському валютному ринку України або в
іншу іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України чи
на міжнародних валютних ринках згідно з умовами укладених
кредитних договорів. ( Пункт 24 доповнено абзацом згідно з
Постановою Нацбанку N 601 ( z0004-00 ) від 22.12.99 ) 25. Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків
(комісій) здійснюється позичальником з розрахункового чи поточного
(валютного) рахунку. Якщо розрахунковий рахунок позичальника
відкритий в іншому банку, погашення боргу за кредитом та сплата
відсотків здійснюються платіжними дорученнями позичальника, а за
умови визнання боргу позичальником платіжною вимогою банку у
встановленому чинним законодавством порядку. У разі неможливості
позичальником сплатити борг він стягується з гарантів
(поручителів) у встановленому чинним законодавством порядку. Погашення заборгованості за кредитом та відсотків за його
користування здійснюється у черговості, яка встановлюється
сторонами при укладенні угоди про надання кредиту.(абзац 2 пункту 25 змінено згідно з
постановою Правління НБУ від 04.04.97 р. N 80
( z0144-97 ) 26. Відстрочення погашення кредиту з підвищенням відсоткової
ставки здійснюється банком у виняткових випадках, у разі
виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень через
непередбачені обставини за умови прийняття позичальником
відповідних заходів щодо їх усунення. Це відстрочення має бути
оформлене додатковим договором між позичальником та банком, який є
невід'ємною частиною кредитного договору. 27. Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов
кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і
повним його погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії
кредитного договору підтримує ділові контакти з
позичальником, зобов'язаний проводити перевірки стану збереження
заставленого майна, що повинно бути передбачено кредитним
договором. У разі виявлення фактів використання кредиту не за
цільовим призначенням банк має право достроково розірвати
кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів в
межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у
встановленому чинним законодавством порядку. 28. У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та
сплати відсотків (комісій), при відсутності домовленості про
відстрочення погашення кредиту, банк має право на застосування
штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором.
Правова основа регулювання міжбанківськихкредитів
29. Надання кредитів комерційними банками на міжбанківському
ринку регламентується Законом України "Про банки і банківську
діяльність" ( 872-12 ), Цивільним кодексом України ( 1540-06 ),
нормативними актами Національного банку України, статутами
комерційних банків та кредитними договорами. 30. Кредитні відносини між комерційними банками визначаються
на договірних засадах, шляхом укладання кредитних договорів, які
мають передбачати права та зобов'язання сторін з належним
оформленням справ за міжбанківськими кредитами. 31. Надання міжбанківських кредитів має супроводжуватися
відкриттям рахунків відповідно до Плану рахунків бухгалтерського
обліку банків України ( v0240500-95 ). 32. Спірні питання за міжбанківськими кредитами вирішуються в
порядку, встановленому чинним законодавством України, або за
взаємною згодою комерційних банків через третейський суд.
Встановлення рівня відсоткових ставок заміжбанківськими кредитами
33. Комерційні банки як економічно самостійні і незалежні від
виконавчих та розпорядчих органів державної влади у своїх
рішеннях, пов'язаних із оперативною діяльністю, мають право
самостійно встановлювати рівень відсоткової ставки за
міжбанківськими кредитами залежно від попиту та пропозиції на
міжбанківському ринку та рівня облікової ставки.
Обмеження розміру надання кредитів наміжбанківському ринку
34. Загальний розмір отримання комерційними банками
міжбанківських кредитів обмежується двократним розміром власних
коштів банку. Забороняється їх надання та отримання банківськими
установами (філіями, управліннями, відділеннями тощо), які не є
юридичними особами, крім випадків, коли це здійснюється за
дорученням юридичної особи. 35. Національний банк України, враховуючи фінансовий стан
комерційного банку, має право встановлювати інші обмеження
загальної суми залучення та надання комерційними банками
міжбанківських кредитів.
Комерційний кредит
36. Комерційний кредит - це товарна форма кредиту. Учасники
кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої
господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді
векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму
у визначений термін. ( Абзац перший пункту 36 із змінами,
внесеними згідно з Постановою Національного банку N 79
( z0207-03 ) від 05.03.2003 ) Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари,
виконані роботи, надані послуги щодо яких продавцем надається
відстрочка платежу. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя
інших угод про надання кредиту не укладається. Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом: - сплати боржником за векселем; - передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій
юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ); - переоформлення комерційного кредиту на банківський. У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою
векселя, погашення такого кредиту здійснюється на умовах,
передбачених договором сторін.
Лізинговий кредит
37. Лізинговий кредит - це відносини між суб'єктами лізингу,
які виникають у разі оренди майна і супроводжується укладанням
лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту. Пункт 37 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 79 ( z0207-03 ) від 05.03.2003 ) 38. Об'єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання,
транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме
(будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно. 39. Суб'єктами лізингу можуть бути лізингодатель (суб'єкт
господарювання, що є власником об'єкта лізингу і здає його в
оренду), користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодателем на
оренду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом
лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник
(підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які
здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних
цінностей).
Іпотечний кредит
40. Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин
з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. 41. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або
спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. 42. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які
мають у власності об'єкти іпотеки, або мають поручителів, які
надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника. 43. Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно
використовувати: житлові будинки, квартири, виробничі будинки,
споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника,
і не є об'єктом застави за іншою угодою.
Споживчий кредит
44. Споживчий кредит - кредит, який надається фізичним
особам-резидентам України на придбання споживчих товарів та
послуг. ( Пункт 44 в редакції Постанови Національного банку N 79
( z0207-03 ) від 05.03.2003 ) 45. Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що
визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом
кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт
житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель
визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть
бути переданими банку в забезпечення фізичною особою та сумою її
поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів. Строк
повернення кредиту визначається кредитором і позичальником у
кредитному договорі та залежить від цілей кредитування, розміру
кредиту, платоспроможності позичальника. ( Пункт 45 із змінами,
внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 186 ( z0445-01 ) від
07.05.2001 ) 46. Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування
коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через
пошту або готівкою.
Бланковий кредит
47. Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в
межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів
забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із
застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним
позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і
перевірений авторитет у банківських колах.
Консорціумний кредит
48. Кредит може надаватися позичальнику банківським
консорціумом такими способами: а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку
з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності; б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним
банком або групою банків. Кредитування здійснюється в залежності
від потреби в кредиті; в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот
кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в
консорціумній операції.
Відповідальність за різні види порушенняпри кредитуванні
Відповідальність сторін за порушення умовкредитної угоди
49. У кредитних угодах передбачається відповідальність
позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за
його користування і банку за несвоєчасне перерахування валюти
кредиту у вигляді стягнення пені, що встановлюється за згодою
сторін.(пункт 49 змінено згідно з
постановою Правління НБУ від 17.02.97 р. N 35
( z0083-97 ) Пункт 50 виключено.
(згідно з постановою Правління НБУ від 17.02.97 р. N 35
( z0083-97 )
( Пункт 51 виключено на підставі Постанови Національного
банку N 79 ( z0207-03 ) від 05.03.2003 )
( Пункт 52 виключено на підставі Постанови Національного
банку N 79 ( z0207-03 ) від 05.03.2003 )
53. За порушення умов цього Положення до банків можуть бути
застосовані заходи впливу відповідно до законодавства України. Пункт 53 в редакції Постанови Національного банку N 79
( z0207-03 ) від 05.03.2003 ) 54. Комерційні банки зобов'язані у кожному випадку
неповернення кредиту та нарахованих відсотків за користування
кредитом вирішувати питання про стягнення заборгованості у
встановленому чинним законодавством порядку, а у разі неможливості
стягнення - порушувати у суді справу про банкрутство.
( Кредитний договір виключено на підставі ПостановиНаціонального банку
N 79 ( z0207-03 ) від 05.03.2003 )
