КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В Авід 20 жовтня 1995 р. N 853
Київ
Питання діяльності архівних установ України
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМN 1233 ( 1233-2000-п ) від 07.08.2000 )
Відповідно до Закону України "Про Національний архівний фонд
і архівні установи" ( 3814-12 ) Кабінет Міністрів України
п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Положення про Головне архівне управління при
Кабінеті Міністрів України, Положення про принципи і критерії
визначення цінності документів, порядок створення та діяльності
експертних комісій з питань віднесення документів до Національного
архівного фонду, Положення про державну реєстрацію документів
Національного архівного фонду, Положення про порядок віднесення
документів Національного архівного фонду до унікальних
документальних пам'яток, включення їх до Державного реєстру
національного культурного надбання, а також їх зберігання
(додаються).
2. Головному архівному управлінню при Кабінеті Міністрів
України, міністерствам, іншим центральним та місцевим органам
державної виконавчої влади, Урядові Автономної Республіки Крим
здійснити заходи щодо поліпшення діяльності державних архівів та
архівних підрозділів державних органів, підприємств, установ і
організацій, зміцнення їхньої матеріально-технічної бази,
фінансового становища, забезпечення кадрами, посилення соціальної
захищеності працівників архівних установ.
3. Головному архівному управлінню при Кабінеті Міністрів
України:
подати до 1 січня 1996 р. на затвердження Кабінету Міністрів
України проект загальнодержавної Програми розвитку архівної
справи;
затвердити разом з Міністерством культури, Міністерством у
справах преси та інформації, Державним комітетом телебачення і
радіомовлення, Українським національним інформаційним агентством у
тримісячний термін порядок передачі до державних архівних установ
і зберігання кіно-, відео-, фото-, фонодокументів.
4. Установити граничну чисельність працівників центрального
апарату Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів
України в кількості 37 одиниць.
Дозволити Головному архівному управлінню при Кабінеті
Міністрів України мати одного заступника начальника і колегію в
кількості 7 чоловік.
5. Міністерству фінансів забезпечити виготовлення у 1996 році
на замовлення Головного архівного управління при Кабінеті
Міністрів України документів суворого обліку для здійснення
державної реєстрації документів Національного архівного фонду.
6. Міністерству закордонних справ сприяти Головному
архівному управлінню при Кабінеті Міністрів України у розвитку
міжнародних зв'язків в архівній сфері, забезпеченні участі
державних архівних установ України у роботі відповідних
міжнародних організацій.
7. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету
Міністрів України від 21 липня 1992 р. N 415 ( 415-92-п ) "Про
затвердження Положення про Головне архівне управління при Кабінеті
Міністрів України" (ЗП України, 1992 р., N 10, ст. 240).
Першийвіце-прем'єр-міністр України П.ЛАЗАРЕНКО
Перший заступникМіністра Кабінету Міністрів України М.СЕЛІВОН
Інд.28
( Положення про Головне архівне управління при КабінетіМіністрів України втратило чинність на підставі
Постанови КМ N 1233 ( 1233-2000-п ) від 07.08.2000 )
ЗАТВЕРДЖЕНЕпостановою Кабінету Міністрів України
від 20 жовтня 1995 р. N 853
ПОЛОЖЕННЯ
про принципи і критерії визначення цінності документів,
порядок створення та діяльності експертних комісій з питаньвіднесення документів до Національного архівного фонду
Загальна частина
1. Національний архівний фонд формується у порядку,
встановленому Законом України "Про Національний архівний фонд і
архівні установи" ( 3814-12 ), з документів державних органів,
підприємств, установ і організацій всіх форм власності, а також з
документів громадян та їх об'єднань.
Включення документів до Національного архівного фонду або
виключення документів з нього здійснюється на підставі експертизи
їх цінності.
Експертиза цінності документів є єдиною підставою для
включення документів до Національного архівного фонду або
виключення документів з нього.
2. Під експертизою цінності документів розуміється всебічне
вивчення цих документів з метою оцінки їх наукового,
історико-культурного значення.
3. На документи, віднесені до Національного архівного фонду,
складаються описи встановленого Головархівом зразка.
На документи, які на час введення в дію Закону України "Про
Національний архівний фонд і архівні установи" перебували на
державному обліку, але експертизою цінності визнані такими, що не
мають наукової, історико-культурної цінності, складаються акти про
виключення їх з Національного архівного фонду.
4. Експертиза цінності документів проводиться експертною
комісією у складі архівістів, представників наукової і творчої
громадськості, інших фахівців за участю власника документів або
його законних представників шляхом детального перегляду цих
документів відповідно до принципів об'єктивності, історизму,
всебічності та комплексності оцінки із застосуванням критеріїв
походження, змісту, зовнішніх особливостей документів.
5. Забороняється виключення з Національного архівного фонду
будь-яких документів, складених до 1946 року.
Принципи і критерії визначення цінності документів
6. Експертиза цінності документів має проводитися за
принципами:
об'єктивності - коли в основу оцінки документів беруться
об'єктивно існуючі фактори змісту, значущості авторів
(фондоутворювачів), юридичної сили документів, їх оригінальності,
часу створення, повторюваності в інших документах інформації, що
міститься в них;
історизму - який передбачає вивчення відомостей про авторів
(фондоутворювачів) і змісту документів, що вони склали, виходячи з
особливостей того часу, коли виникли ці документи;
всебічності та комплексності - який полягає у вивченні
відомостей про авторів (фондоутворювачів) та документів, що вони
склали, не ізольовано, а у складі певних комплексів, з урахуванням
їх місця серед документів інших авторів (фондоутворювачів).
7. Основними критеріями проведення експертизи цінності
документів є:
походження - визначення ролі та значення авторів
(фондоутворювачів) у житті суспільства, значущості подій, явищ,
предметів, відображених у документах, часу і місця їх виникнення;
зміст - установлення значення інформації, що міститься у
документах, її повторюваності в інших документах, цільового
призначення, видів та різновидів документів, ступені їх
схоронності у складі певного комплексу документів;
зовнішні особливості - врахування оригінальності, наявності
чи відсутності резолюцій, віз, позначок, художніх,
палеографічних, мовних та інших особливостей в оформленні,
фізичного стану документів.
Порядок створення експертних комісій
8. Розгляд питань, пов'язаних з визначенням складу
Національного архівного фонду, включенням до нього документів та
виключенням документів з нього, затвердженням результатів
експертизи наукової, історико-культурної цінності документів,
здійснюється центральною експертно-перевірною комісією Головархіву
(ЦЕПК), експертно -перевірними комісіями (ЕПК) центральних
державних архівів, галузевих державних архівів, державного архіву
Автономної Республіки Крим, державних архівів областей, міст Києва
і Севастополя, самоврядних наукових установ, державних музеїв і
бібліотек.
Проведення попередньої експертизи цінності документів та
подання її результатів на затвердження відповідних ЕПК
здійснюється експертними комісіями (ЕК) філіалів державних архівів
областей, архівних відділів районних державних адміністрацій,
міських державних архівів, державних органів, підприємств,
установ, організацій незалежно від форм власності та об'єднань
громадян.
9. До складу ЦЕПК та ЕПК центральних державних архівів,
галузевих державних архівів, державного архіву Автономної
Республіки Крим, державних архівів областей, міст Києва і
Севастополя, самоврядних наукових установ, державних музеїв та
бібліотек включаються досвідчені архівісти, представники наукової
і творчої громадськості, інші фахівці залежно від профілю архівної
установи. Головами ЕПК призначаються, як правило, заступники
керівників відповідних установ.
10. До складу ЕК філіалів державних архівів областей,
архівних відділів районних державних адміністрацій, міських
державних архівів включаються досвідчені архівісти, представники
місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування, фахівці місцевих навчальних закладів, відділень
творчих спілок, краєзнавці. Головами ЕК призначаються, як правило,
керівники відповідних державних архівних установ.
11. До складу ЕК державних органів, підприємств, установ,
організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян,
включаються досвідчені працівники їхніх структурних підрозділів і
фахівці відповідної державної архівної установи. Головами ЕК
призначаються, як правило, заступники керівників відповідних
державних органів, підприємств, установ, організацій та об'єднань
громадян.
12. Положення про ЦЕПК та її персональний склад
затверджуються Головархівом.
13. Положення про ЕПК центральних державних архівів
затверджуються Головархівом, а їх персональний склад - керівниками
зазначених архівів.
14. Положення про ЕПК галузевих державних архівів та їх
персональний склад затверджуються Головархівом і відповідним
центральним органом державної виконавчої влади.
15. Положення про ЕПК державного архіву Автономної
Республіки Крим, державних архівів областей, міст Києва і
Севастополя розробляються на підставі типового положення,
затвердженого Головархівом. Ці положення та персональний склад ЕПК
зазначених державних архівів затверджуються їх керівниками.
16. Положення про ЕПК самоврядних наукових установ,
державних музеїв і бібліотек та їх персональний склад
затверджуються їх керівниками за погодженням з Головархівом або
уповноваженими ним державними архівними установами.
17. Положення про ЕК філіалів державних архівів областей,
архівних відділів районних державних адміністрацій і міських
державних архівів розробляються на підставі типового положення,
затвердженого Головархівом. Ці положення та персональний склад ЕК
зазначених державних архівів затверджуються їх керівниками.
18. Положення про ЕК державних органів, підприємств, установ
і організацій розробляються на підставі типового положення,
затвердженого Головархівом. Ці положення та персональний склад ЕК
затверджуються керівниками державних органів, підприємств, установ
і організацій.
19. Положення про ЕК підприємств, установ і організацій,
заснованих на колективній і приватній формах власності, об'єднань
громадян та їх персональний склад затверджуються їх керівниками
(керівними органами) з урахуванням відповідних рекомендацій
Головархіву.
Організація діяльності експертних комісій
20. ЕК державних органів, підприємств, установ, організацій
незалежно від форм власності та об'єднань громадян розглядають
питання і приймають рішення про схвалення та подання на погодження
в установленому порядку:
описів документів, віднесених попередньою експертизою
цінності документів до Національного архівного фонду;
номенклатур справ поточного діловодства зазначених юридичних
осіб;
актів про вилучення документів зазначених юридичних осіб, не
віднесених попередньою експертизою цінності документів до
Національного архівного фонду.
21. ЕК філіалів державних архівів областей, архівних
відділів районних державних адміністрацій і міських державних
архівів розглядають питання і приймають рішення про схвалення та
подання на погодження в установленому порядку:
номенклатур справ державних органів, підприємств, установ,
організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян, що
належать до зони комплектування зазначених державних архівів;
актів про виключення документів з Національного архівного
фонду, які зберігаються у зазначених державних архівах;
анотованих переліків документів, що підлягають віднесенню до
унікальних документальних пам'яток.
22. ЕПК галузевих державних архівів, самоврядних наукових
установ, державних музеїв та бібліотек розглядають питання і
приймають рішення про:
затвердження описів документів постійного зберігання
зазначених архівів, установ, музеїв, бібліотек та аналогічних
документів підвідомчих організацій, віднесених попередньою
експертизою цінності документів до Національного архівного фонду;
затвердження номенклатур справ поточного діловодства
зазначених архівів, установ, музеїв, бібліотек та їх підвідомчих
організацій;
затвердження актів про вилучення документів діловодства
зазначених архівів, установ, музеїв, бібліотек і документів
підвідомчих організацій, не віднесених попередньою експертизою
цінності документів до Національного архівного фонду;
схвалення та подання на погодження в установленому порядку
актів про виключення з Національного архівного фонду документів,
які зберігаються у зазначених архівах, установах, музеях і
бібліотеках;
віднесення документів, що зберігаються у громадян, до
Національного архівного фонду;
віднесення документів або їх копій, що надійшли в
установленому порядку з-за кордону, до Національного архівного
фонду;
затвердження анотованих переліків документів, віднесених до
унікальних документальних пам'яток.
23. ЕПК центральних державних архівів, державного архіву
Автономної Республіки Крим, державних архівів областей, міст Києва
і Севастополя розглядають питання і приймають рішення про:
затвердження описів документів постійного зберігання,
віднесених попередньою експертизою цінності документів до
Національного архівного фонду, державних органів, підприємств,
установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань
громадян, що перебувають у зоні комплектування зазначених
державних архівів;
погодження номенклатур справ державних органів, підприємств,
установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань
громадян, що перебувають у зоні комплектування зазначених
державних архівів;
погодження актів про вилучення документів державних органів,
підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності,
об'єднань громадян, не віднесених попередньою експертизою цінності
документів до Національного архівного фонду;
схвалення та подання на погодження в установленому порядку
актів про виключення з Національного архівного фонду документів,
що зберігаються у зазначених державних архівах;
віднесення документів, що зберігаються у громадян, до
Національного архівного фонду;
віднесення документів або їх копій, що надійшли в
установленому порядку з-за кордону, до Національного архівного
фонду;
затвердження анотованих переліків документів, віднесених до
унікальних документальних пам'яток.
24. ЦЕПК розглядає питання та приймає рішення про:
схвалення та подання на затвердження в установленому порядку
типових та відомчих (галузевих) переліків документів, примірних та
типових номенклатур справ із зазначенням термінів їх зберігання;
погодження актів про виключення документів з Національного
архівного фонду.
25. Засідання ЦЕПК та ЕПК проводяться не рідше чотирьох
разів на рік, а ЕК - не рідше одного разу на рік і вважаються
правомочними, якщо на них присутні не менше двох третин складу
членів комісії.
Рішення відповідної ЕК приймаються більшістю голосів членів
комісії, присутніх на засіданні, оформляються протоколом, який
підписується головою (або його заступником) і секретарем комісії,
та набувають чинності з моменту затвердження протоколу засідання
відповідної експертної комісії керівником, яким була створена ця
комісія.
26. У разі відмови керівника затвердити протокол засідання
ЕПК (ЕК) комісія може звернутися до ЦЕПК. Рішення ЦЕПК з цього
питання є остаточним.
27. Власник документів або його законний представник можуть
оскаржити до ЦЕПК затверджене відповідним керівником рішення ЕК
щодо включення документів до Національного архівного фонду або
виключення документів з нього. Рішення ЦЕПК з цього питання може
бути оскаржене до суду.
ЗАТВЕРДЖЕНЕпостановою Кабінету Міністрів України
від 20 жовтня 1995 р. N 853
ПОЛОЖЕННЯпро державну реєстрацію документів
Національного архівного фонду
Загальна частина
1. Державна реєстрація документів Національного архівного
фонду здійснюється з метою забезпечення державного контролю за їх
схоронністю.
2. Державній реєстрації підлягають усі документи, які в
установленому порядку віднесені до Національного архівного фонду,
незалежно від місця їх зберігання і форми власності.
3. Державну реєстрацію документів Національного архівного
фонду здійснюють Головархів та уповноважені ним архівні установи.
4. Власникові документів Національного архівного фонду (далі
- власникові), уповноваженій ним архівній установі чи іншому
законному представникові після проведення реєстрації документів
видається свідоцтво про державну реєстрацію (реєстраційне
свідоцтво) єдиного зразка (додаток N 1). Порядок обліку,
зберігання бланків реєстраційних свідоцтв та звітності про їх
використання встановлюється Головархівом.
Реєстраційне свідоцтво може бути оформлене як на окремий
документ, так і на комплекс документів (архівну справу, колекцію,
фонд, групу фондів, архів тощо).
Про видачу реєстраційного свідоцтва робиться запис у книзі
державної реєстрації документів Національного архівного фонду
(додаток N 2). Порядок ведення зазначеної книги встановлюється
Головархівом.
5. Підставою для видачі реєстраційного свідоцтва є:
перебування документів на державному обліку на час введення
в дію Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні
установи" ( 3814-12 );
рішення експертної комісії, створеної згідно із статтею 18
Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні
установи", про включення документів до Національного архівного
фонду;
наявність реєстраційного свідоцтва на документи у колишнього
власника в разі передачі права власності на них.
6. Реєстраційне свідоцтво анулюється (або переоформляється),
якщо:
власник зареєстрованих документів передає право власності на
них іншому власникові або за рішенням суду позбавляється права
власності на ці документи;
документи або частина зареєстрованих документів, які є
власністю громадянина, в установленому порядку виключаються з
Національного архівного фонду і знімаються з державного обліку.
7. Працівник архівної установи, який відповідає за державну
реєстрацію, не має права реєструвати документи, що належать на
правах власності йому особисто, членам його сім'ї та близьким
родичам, а також вносити зміни до раніше виданого йому або його
родичам реєстраційного свідоцтва.
Державна реєстрація документів,що перебувають на державному обліку
8. Державна реєстрація документів Національного архівного
фонду, які на час введення в дію Закону України "Про Національний
архівний фонд і архівні установи" перебували на державному обліку
і зберігалися в центральних державних архівах, місцевих державних
архівних установах, здійснюється Головархівом на підставі даних
державного обліку сумарно по кожній державній архівній установі.
При цьому в реєстраційному свідоцтві зазначається лише кількість
документів, що належать державі.
9. Державна реєстрація інших архівних документів, які на час
введення в дію Закону України "Про Національний архівний фонд і
архівні установи" перебували на державному обліку, здійснюється за
дорученням Головархіву архівними установами на підставі
встановлених облікових даних сумарно по кожному архіву (архівному
підрозділу), в якому зберігаються ці документи.
10. Якщо на державному обліку на час введення в дію Закону
України "Про Національний архівний фонд і архівні установи"
перебували документи, які не належать державі, реєстраційне
свідоцтво на них видається власникові цих документів або його
законному представникові незалежно від місця зберігання
документів.
11. Реєстраційне свідоцтво, оформлене на документи, що
зберігаються в архівних установах, не переоформляється в разі
зміни кількості зазначених документів (внаслідок щорічного
планомірного надходження документів на зберігання, виключення
документів з Національного архівного фонду на підставі висновку
експертизи цінності документів, переупорядкування справ, передачі
їх до інших архівних установ за належністю тощо). Чинність
реєстраційного свідоцтва поширюється на всі документи, що
зберігаються в архівній установі та перебувають на державному
обліку.
Державна реєстрація документів, що надходять доНаціонального архівного фонду
12. Після затвердження рішення експертної комісії про
віднесення документів до Національного архівного фонду державна
архівна установа або інша уповноважена Головархівом архівна
установа, яка затвердила зазначене рішення, оформляє на ці
документи реєстраційне свідоцтво. Свідоцтво видається власникові
документів або його законному представникові разом з примірником
затвердженого опису документів.
13. Документи, що пройшли державну реєстрацію, та їх описи в
установленому Головархівом порядку позначаються штампом "Україна.
Національний архівний фонд".
14. На документи Національного архівного фонду, що надходять
до архівної установи, яка зберігає вже зареєстровані документи,
окреме свідоцтво не видається. В цьому разі на них поширюється
чинність раніше виданого зазначеній архівній установі
реєстраційного свідоцтва з моменту взяття документів на державний
облік у зазначеній архівній установі.
Внесення змін до реєстраційного свідоцтва
15. Власник документів Національного архівного фонду повинен
подавати реєстраційне свідоцтво до архівної установи, яка оформила
це свідоцтво, у разі:
передачі права власності або позбавлення права власності на
документи;
віднесення документів до унікальних документальних пам'яток;
зміни місцезнаходження або умов зберігання документів;
виготовлення копій фонду користування, встановлення обмежень
доступу до документів та інших змін умов використання документів;
переупорядкування документів, створення до них довідкового
апарату;
вивезення копій зареєстрованих документів за кордон;
виключення документів, що перебувають у його власності, з
Національного архівного фонду;
виявлення помилок в оформленні або пошкодження свідоцтва, що
не дає можливості ним користуватися.
16. Реєстраційне свідоцтво вважається недійсним у разі:
втрати його;
дописки, виправлення, помилки у ньому чи пошкодження його;
оформлення з порушенням вимог, установлених у пункті 7 цього
Положення.
17. За зверненням власника архівна установа повинна у день
звернення, а якщо потрібна перевірка або уточнення даних у
триденний термін, внести зміни до реєстраційного свідоцтва,
переоформити або анулювати його.
У разі потреби архівна установа вправі вимагати від власника
документи, що посвідчують особу або повноваження представника, а
також інші документи, які є підставою для внесення змін до
реєстраційного свідоцтва.
18. У разі втрати або непоправного пошкодження
реєстраційного свідоцтва відповідна архівна установа за заявою
власника або з власної ініціативи видає повторне свідоцтво
(дублікат) у порядку, передбаченому цим Положенням.
19. Спори між архівними установами і власниками з питань
державної реєстрації документів Національного архівного фонду
розглядаються Головархівом. Рішення Головархіву з цих питань може
бути оскаржене до суду.
Додаток N 1до Положення про державну реєстрацію
документів Національного архівного фонду
УКРАЇНА
СВІДОЦТВОпро державну реєстрацію документів
Національного архівного фонду
Документ(и) ————————————————————————————————————————————————————— назва документа, що реєструється, кількість аркушів
————————————————————————————————————————————————————————————————— або назва документа (опис, паспорт архіву тощо), яким документи,
————————————————————————————————————————————————————————————————— що реєструються, взято на державний облік
що перебуває (перебувають) у власності —————————————————————————— назва юридичної особи або
————————————————————————————————————————————————————————————————— прізвище громадянина
є складовою частиною Національного архівного фонду, про що в
книзі державної реєстрації документів Національного архівного
фонду ————————————— року ————————————— місяця ————————————— числа зроблено запис за N ————————————
Документ(и) зберігається (зберігаються)—————————————————————————— адреса місця зберігання,
————————————————————————————————————————————————————————————————— умови зберігання
————————————————————————————————————————————————————————————————— ————————————————————————————————————————————————————————————————— ————————————————————————————————————————————————————————————————— Місце реєстрації ———————————————————————————————————————————————— найменування ————————————————————————————————————————————————————————————————— і місцезнаходження архівної установи
Дата видачі "———" ————————————— р.
М.П. Керівник архівної установи
Серія ————————————————— N ——————
Додаток N 2до Положення про державну реєстрацію
документів Національного архівного фонду
УКРАЇНА
КНИГАдержавної реєстрації документів
Національного архівного фонду
——————————————————————————————————————————————————————————————— N | Дата |Опис |Кількість |Кількість| Власник реєст-|реєстрації|документів|документів|аркушів |документів рації | | | |(метрів | | | | |плівки, | | | | |хвилин | | | | |звучання)| ——————+——————————+——————————+——————————+—————————+————————————— 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 ——————————————————————————————————————————————————————————————— ——————————————————————————————————————————————————————————————— Місце |Умови |Умови |Серія і N|Розписка в|Примітки зберігання|зберігання|використан-|реєстра- |одержанні | | |ня |ційного |свідоцтва | | | |свідоцтва| | ——————————+——————————+———————————+—————————+——————————+———————— 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 ———————————————————————————————————————————————————————————————
ЗАТВЕРДЖЕНЕпостановою Кабінету Міністрів України
від 20 жовтня 1995 р. N 853
ПОЛОЖЕННЯпро порядок віднесення документів Національного
архівного фонду до унікальних документальних
пам'яток, включення їх до Державного реєстру
національного культурного надбання, а також
їх зберігання
Виявлення і віднесення документів Національногоархівного фонду до унікальних документальних пам'яток
1. Унікальними документальними пам'ятками відповідно до
Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні
установи" ( 3814-12 ) визнаються документи Національного архівного
фонду, що мають особливу історико-культурну цінність.
2. Роботу щодо виявлення і віднесення документів
Національного архівного фонду до унікальних документальних
пам'яток проводять власники документів або їх законні
представники, або уповноважені ними архівні установи.
Виявлення унікальних документальних пам'яток здійснюється на
підставі методики і критеріїв визначення їх цінності, встановлених
Головархівом і Національною академією наук.
3. До унікальних документальних пам'яток можуть бути
віднесені архівні фонди або колекції документів, їх частини,
окремі документи і справи. До зазначених пам'яток належить вся
справа, якщо в ній виявлено хоча б один унікальний документ.
4. Власники документів, що підлягають віднесенню до
унікальних документальних пам'яток, або їх законні представники,
або уповноважені ними архівні установи складають анотовані
переліки цих документів за формою, встановленою Головархівом.
Анотовані переліки документів розглядаються експертними та
експертно-перевірними комісіями відповідних архівних установ у
порядку, передбаченому Положенням про принципи і критерії
визначення цінності документів, порядок створення та діяльності
експертних комісій з питань віднесення документів до Національного
архівного фонду, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
5. Громадяни, власністю яких є документи Національного
архівного фонду, що підлягають віднесенню до унікальних
документальних пам'яток, або їх законні представники подають
анотовані переліки цих документів на розгляд експертно-перевірних
комісій архівних установ, які здійснили експертизу цінності
документів.
Включення унікальних документальних пам'ятокдо Державного реєстру національного культурного надбання
6. Унікальні документальні пам'ятки незалежно від форми
власності на них включаються до Державного реєстру національного
культурного надбання.
7. Центральні державні архіви, державний архів Автономної
Республіки Крим, державні архіви областей, міст Києва і
Севастополя, галузеві державні архіви, архівні підрозділи
самоврядних наукових установ, державних музеїв та бібліотек на
підставі затверджених їхніми експертно-перевірними комісіями
анотованих переліків документів складають відповідні частини
розділу унікальних документальних пам'яток Державного реєстру
національного культурного надбання.
Ці частини розділу складаються у двох примірниках: перший
примірник постійно зберігається в архівній установі, що його
склала, другий - надсилається Головархіву.
Форму розділу унікальних документальних пам'яток Державного
реєстру національного культурного надбання встановлює Головархів.
8. Головархів на підставі одержаних від архівних установ
матеріалів, зазначених у пункті 7 цього Положення, веде державний
облік унікальних документальних пам'яток у зведеному розділі
Державного реєстру національного культурного надбання.
9. Вилучення унікальних документальних пам'яток з Державного
реєстру національного культурного надбання здійснюється
Головархівом на підставі мотивованого подання архівної установи,
яка зберігає перший примірник відповідної частини зведеного
розділу зазначеного Державного реєстру.
Забезпечення схоронності унікальнихдокументальних пам'яток
10. Власники унікальних документальних пам'яток або їх
законні представники зобов'язані забезпечити умови для схоронності
цих пам'яток.
11. Унікальні документальні пам'ятки у разі потреби
підлягають невідкладній реставрації, ремонту або консервації у
порядку, встановленому Головархівом.
12. На унікальні документальні пам'ятки незалежно від їх
форм власності архівні установи в обов'язковому порядку створюють
страховий фонд, а також фонд користування у вигляді мікрофільмів
(мікрофіш) або інших копій. Особи, у яких зберігаються унікальні
документальні пам'ятки, надають державним архівним установам
можливість безкоштовно створювати і зберігати страхові копії цих
документів. Використання зазначених копій здійснюється лише з
дозволу власника документів або його законного представника.
13. Оригінали унікальних документальних пам'яток, що
зберігаються в архівних установах, на які вже створено фонд
користування, забороняється видавати до читальних залів,
експонувати на виставках, а також копіювати.
Як виняток, керівник архівної установи може дати дозвіл
видати до читального залу оригінал унікальної документальної
пам'ятки для спеціального джерелознавчого дослідження, що
потребує вивчення матеріалу носія інформації, його зовнішніх ознак
тощо.
Страхування унікальних документальних пам'яток
14. Унікальні документальні пам'ятки підлягають
обов'язковому страхуванню в порядку і на умовах, установлених
Головархівом.
-
скопійовано
-
-
