СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 21.05.96
 

                             (Витяг)
 

     Вироком Богунського  районного  суду  м.  Житомира   від   30
листопада 1995 р.  К.  засуджено за ст.  94 КК ( 2001-05 ) до семи
років позбавлення волі,  за ч.  3 ст.  140 КК  -  до  шести  років
позбавлення волі з конфіскацією 1/2 майна, за ч. 2 ст. 140 КК - до
чотирьох років позбавлення волі,  за ч. 2 ст. 196-1 КК ( 2002-05 )
-  до  одного  року позбавлення волі.  На підставі ст.  42 КК йому
остаточно визначено покарання у  вигляді  семи  років  позбавлення
волі з конфіскацією 1/2 майна.  Відповідно до п.  2 ч. 1 ст. 26 КК
К.  визнано особливо  небезпечним  рецидивістом,  тому  відбування
покарання  йому  призначено у виправно-трудовій колонії особливого
режиму.     Ухвалою судової колегії в кримінальних справах  Житомирського
обласного суду від 26 грудня 1995 р. вирок залишено без зміни.     К. засуджено за вчинення таких злочинів.     Після його  звільнення 26 травня 1990 р.  з місць позбавлення
волі за ним  було  встановлено  адміністративний  нагляд,  правила
якого  він злісно порушував,  а 10 січня 1994 р.  з метою ухилення
від нього самовільно залишив місце проживання і був  відсутнім  до
27 квітня 1994 р.     30 грудня 1993 р.  К.,  будучи  раніше  судимим  за  крадіжки
індивідуального та державного майна,  проник у житло Н.Н. і таємно
викрав звідти два мішки борошна та  вісім  кусків  мила  загальною
вартістю 418 тис. крб.     5 березня 1994 р.  він таємно викрав із сараю в  садибі  Н.А.
сім  штук  курей  на суму 1 млн.  200 тис.  крб.,  а через три дні
вчинив крадіжку з проникненням у житло П.  магнітофона  та  іншого
майна  загальною  вартістю  1 млн.  300 тис.  крб.,  завдавши обом
потерпілим значної шкоди.     У ніч  на 19 березня 1994 р.  К.  за попереднім зговором з не
встановленою слідством особою викрав із сараю А. сім штук курей на
суму 2 млн.  200 тис.  крб.,  завдавши потерпілій значної шкоди. У
другій  половині  цього  самого  дня  він  у  сварці  зі  згаданим
співучасником умисно вбив його,  завдавши кілька ударів табуреткою
по голові й шиї.     За протестом заступника Генерального прокурора України судові
рішення скасовано з направленням справи на новий судовий  розгляд.
Своє  рішення  судова  колегія  Верховного Суду України мотивувала
так.     Визнавши К.,  раніше  п'ять разів судимого за умисні злочини,
винним у вчиненні ряду злочинів,  два з яких законом віднесено  до
тяжких,  у  тому числі й умисного вбивства,  суд призначив йому за
останнє та  за  сукупністю  всіх  злочинів  мінімальне  покарання,
передбачене санкцією ст.  94 КК ( 2001-05 ). При цьому, як видно з
вироку,  суд  хоча  й послався як на обтяжуючі відповідальність К.
обставини на те,  що раніше він уже  вчиняв  злочини,  а  під  час
вчинення  нових  перебував  у  стані  алкогольного сп'яніння,  при
призначенні покарання цих обставин всупереч вимогам ст.  39 КК, по
суті, не врахував.     Як на обставину,  що пом'якшує відповідальність, суд послався
у вироку на те,  що К.  частково визнав свою вину.  У протоколі  ж
судового засідання записано,  що К. своєї вини в умисному вбивстві
не визнав.     Суд також вказав у вироку, що К. характеризується задовільно.
Проте,  як видно з матеріалів справи, на час вчинення злочинів він
суспільно  корисною  працею  не  займався,  за  місцем  проживання
характеризувався  негативно,  як  особа,  що  зловживає  спиртними
напоями і вчиняє протиправні дії.     За таких  обставин  судова  колегія   дійшла   висновку,   що
призначене  К.  покарання  не відповідає тяжкості злочину та особі
засудженого і є явно несправедливим внаслідок його м'якості.  Тому
постановлені щодо К. судові рішення скасовано, а справу направлено
на новий судовий розгляд.     Як вказала  судова  колегія,  якщо при новому розгляді справи
буде встановлено, що К. винен у вчиненні зазначених злочинних дій,
то покарання,  призначене йому за ст.  94 КК (  2001-05  )  та  за
сукупністю вчинених злочинів, слід визнати надмірно м'яким.

 "Рішення Верховного Суду України", 1997 р.