СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 30.05.96
 

                             (Витяг)
 

     Вироком Олевського районного суду Житомирської області від 16
червня 1995 р.  Г. засуджено за ч. 2 ст. 168, ч. 2 ст. 160 та ч. 1
ст. 165 КК ( 2002-05 ).     У касаційному порядку справа не розглядалась.     Згідно з вироком Г.  визнано винним у тому,  що він, працюючи
лісником  Олевського  міжрадгоспного лісгоспу й будучи матеріально
відповідальною особою,  без виписки зрізав у закріпленому  за  ним
обході  3,65  куб.  м.  ділової  сосни,  яка належить до лісів 2-ї
групи,  вартістю 6 млн. 750 тис. крб., чим заподіяв державі велику
шкоду,  і  віддав  її  П.  за  запчастини  до  державної бензопили
"Дружба" на загальну суму 3 млн. 100 тис. крб.     Погоджуючись із  протестом  заступника Голови Верховного Суду
України,  в якому порушувалось питання  про  скасування  вироку  й
направлення справи на новий судовий розгляд,  судова колегія цього
суду зазначила таке.     Відповідно до  ст.  275 КПК ( 1003-05 ) розгляд справи в суді
провадиться лише за тим обвинуваченням,  за яким  обвинувачуваного
віддано до суду.     Як видно з матеріалів справи, Г. засуджено за обвинуваченням,
за яким він до суду не віддавався,  що є істотним порушенням вимог
кримінально-процесуального закону.     Визнаючи підсудного винним у вчиненні злочину,  передбаченого
ч. 2 ст.  168  КК  (  2002-05  ),  суд  не  сформулював  у  вироку
обвинувачення в одержанні хабара. За висновком слідчих органів, Г.
незаконно відпустив П.  сосну взамін  запчастин  до  бензопили.  З
цього приводу Г.  показав, що передав П. зрізану сосну, оскільки в
лісгоспі не було запасних деталей до пили. Свідок П. підтвердив цю
обставину.  Однак  суд  не  дав  належної  оцінки  характерові цих
відносин і діянням Г.     Суд не  мотивував  свій  висновок про те,  що Г.  є посадовою
особою.  Крім договору про повну матеріальну відповідальність,  до
справи  не  долучено жодного документа про функціональні обов'язки
Г.  як лісника,  які б свідчили про те,  що він виконував  функції
щодо управління або розпорядження майном.     Не визначився  суд  і  щодо  суб'єктивної  сторони   злочину,
передбаченого ч.  1 ст. 165 КК ( 2002-05 ). У вироку зазначено, що
Г.  вчинив цей злочин як з  корисливих  мотивів,  так  і  з  іншої
особистої заінтересованості, проте змісту останньої не розкрито.     Враховуючи наведене,  при   новому   розгляді   справи   суду
необхідно   виконати   вимоги  кримінально-процесуального  закону,
забезпечити всебічне,  повне та  об'єктивне  дослідження  обставин
справи з метою постановлення законного й обгрунтованого вироку.

 "Рішення Верховного Суду України", 1997 р.