{Наказ втратив чинність на підставі Наказу Державної митної служби № 15 від 18.01.2013}

Про затвердження Методичних рекомендацій щодо провадження у справах про порушення митних правил

{Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної митної служби
№ 601 від 02.11.2012}

З метою однакового застосування норм законодавства та підвищення якості провадження у справах про порушення митних правил НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо провадження у справах про порушення митних правил (далі - Методичні рекомендації), що додаються.

2. Начальникам регіональних митниць, митниць довести цей наказ до відома особового складу.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Голови Служби Лозка В.Я.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо провадження у справах про порушення митних правил

Розділ 1. Загальні положення

1.1. Методичні рекомендації розроблено з метою однакового застосування їх норм керівниками митниць, їх заступниками, а також посадовими особами митних органів (далі - посадові особи), уповноваженими складати протоколи про порушення митних правил і здійснювати провадження у справах про порушення митних правил.

1.2. Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на митні органи МК України чи іншими законами України, і за які МК України передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені МК України, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

1.3. Протиправність - це юридичний вираз суспільної небезпеки правопорушення. Вона виявляється в тому, що певне суспільно небезпечне діяння визнається порушенням митних правил тільки тоді, коли воно передбачене чинним законодавством.

1.4. Винність характеризує психічне ставлення особи до скоєної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу й необережності.

Порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Порушення митних правил визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була й могла їх передбачити.

1.5. Відповідальність за порушення митних правил встановлюється виключно МК України.

Склад порушення включає в себе ознаки, що характеризують зовнішній акт поведінки особи, його спрямованість і наслідки, і ознаки, що характеризують самого правопорушника і його психічне відношення до вчиненого.

Ознаки складу порушення митних правил об'єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують:

а) об'єкт порушення митних правил;

б) об'єктивну сторону порушення митних правил;

в) суб'єкт порушення митних правил;

г) суб'єктивну сторону порушення митних правил.

Всі вказані елементи складу порушення митних правил являють собою нерозривну єдність. Наявність цих елементів обов'язкова для кваліфікації конкретного діяння як порушення митних правил. Якщо хоч би один з них відсутній або не відповідає тим властивостям, які передбачені відповідною статтею МК України, то вказане діяння не є порушенням митних правил.

1.6. Об'єктом порушень митних правил є суспільні відносини, які охороняються законом і яким в результаті посягання завдається чи може бути завдана шкода, а також те, на що спрямоване посягання.

1.7. Об'єктивною стороною порушень митних правил є сукупність передбачених законом ознак, які характеризують зовнішній прояв діяння, що посягає на об'єкти правової охорони, а також об'єктивні умови цього посягання.

1.8. Суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Під громадянами слід розуміти фізичних осіб: громадян України, іноземців, осіб без громадянства.

Під посадовими особами підприємств слід розуміти керівників та інших працівників підприємств (резидентів та нерезидентів), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за додержання вимог, встановлених МК України, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.

Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

У разі виявлення в порядку, установленому МК України, фактів переміщення через митний кордон України особами, які користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, товарів з порушеннями митного законодавства митні формальності щодо таких товарів здійснюються відповідно до МК України, міжнародних договорів України та іншими актами законодавства.

1.9. Суб'єктивна сторона порушень митних правил характеризується психічним ставлення особи до вчинення правопорушення:

- вина - психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності;

- мотив - внутрішнє спонукання особи, яке створило психологічні передумови скоєння правопорушення;

- мета - наслідок, якого прагне досягти особа, вчиняючи правопорушення.

1.10. Не є порушенням митних правил дія, яка хоч і визначається МК України як така, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за існуючих обставин не могла бути усунута іншими засобами та якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

1.11. Не притягується до адміністративної відповідальності особа, яка під час учинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

1.12. Вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 МК України, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої МК України.

1.12.1. Під аварією, у цьому випадку, слід розуміти пошкодження, вихід з ладу й руйнування, що сталися з техногенних (конструктивних, виробничих, технологічних, експлуатаційних) або природних причин.

Під дією непереборної сили слід розуміти:

- стихійне лихо (пожежу, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема таке як замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів);

- військові дії чи надзвичайний стан у регіоні;

- зафіксований у встановленому законом порядку факт учинення злочинних дій третіми особами;

- інші обставини чи події.

Документи, що підтверджують факт аварії або дії непереборної сили, можуть видаватися місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, органами Міністерства внутрішніх справ України, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, які здійснюють діяльність щодо усунення наслідків аварій, тощо.

Під протиправними діями третіх осіб слід розуміти вчинення діянь іншою стороною, що порушують законні права та інтереси особи, під час виконання нею митних формальностей, в тому числі вчинення правопорушення відносно особи.

Документи, що підтверджують факт протиправних дій третіх осіб, можуть видаватися судами, правоохоронними органами, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами.

Посадова особа, яка виявила порушення митних правил, що могло статися внаслідок аварії або дії непереборної сили, протиправних дій третіх осіб, керуючись законом, оцінює докази події, що стала причиною порушення митних правил, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

У разі підтвердження вчинення правопорушень, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 МК, унаслідок аварії або дії непереборної сили, протиправних дій третіх осіб, справа про порушення митних правил не порушується, а порушена - підлягає закриттю.

1.12.2. У разі допущення у митній декларації не більше двох разів протягом місяця помилок (крім орфографічних), які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справа про порушення митних правил не порушується.

1.13. Перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості (стаття 483 цього Кодексу), виключно у разі якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а перевізниками не вжито заходів до перевірки правдивості зазначених відомостей або у разі неможливості такої перевірки не внесено відповідного запису до міжнародної автомобільної накладної (CMR).

1.14. Справа про порушення митних правил не порушується, а порушена, яка розглядається митницею відповідно до статті 522 МК України, підлягає закриттю у разі підтвердження факту, що:

- при виконанні митних формальностей особа діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальненої консультації, навіть коли у подальшому такі консультації були змінені або скасовані;

- товари помилково ввезенні на митну територію України, якщо ввезення цих товарів не є результатом умисних дій;

- несплата митних платежів не відбулась у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, коли прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийняте на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної та/або неповної інформації, що суттєво вплинуло на його характер (у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 485 МК України).

1.15. Справа про порушення митних правил не порушується у випадках:

- якщо декларант або уповноважена ним особа самостійно звернулися до митного органу з проханням про внесення змін до митної декларації відповідно до частин другої-четвертої статті 269 МК України;

- товари, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, фактично знищені (у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 476 МК України.

1.16. У разі малозначності вчиненого порушення митних правил посадова особа, уповноважена розглядати справу, на підставі статті 22 КУпАП може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням, закривши справу.

Питання щодо визначення порушення митних правил малозначним вирішується вповноваженою посадовою особою у кожному конкретному випадку, ураховуючи те, що малозначним правопорушенням є дія або бездіяльність, яка не містить великої суспільної небезпеки, не завдає або не може завдати будь-якої значної шкоди державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління.

Розділ 2. Адміністративні стягнення за порушення митних правил

2.1. За порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення:

- попередження;

- штраф;

- конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

2.2. Попередження як адміністративне стягнення за порушення митних правил є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у майбутньому. Попередження виноситься у формі постанови про накладення адміністративного стягнення.

Застосування попередження як до громадян, так і до посадових осіб підприємств передбачено статтею 468, частиною першою статті 469, частиною першою статті 470, частиною першою 481 МК України.

2.3. Штраф як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у покладенні на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за таке правопорушення, обов'язку сплатити до державного бюджету грошові кошти у сумі, яка визначається цим Кодексом залежно від виду та характеру вчиненого правопорушення.

Порядок нарахування штрафів за статтями 468-471, 474-481 МК України встановлено у розмірі, кратному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян, за статтями 472, 482-485 - у відсотковому еквіваленті.

Розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян визначається законами України.

2.4. Адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі вчинення правопорушень, передбачених статтями 469, 477-481, 485 МК України - не пізніше ніж через шість місяців з дня їх виявлення.

У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, адміністративні стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження, але не пізніше ніж через два роки з дня вчинення правопорушення.

2.5. Конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави. При цьому моторні транспортні засоби та несамохідні транспортні засоби, що буксируються ними, розглядаються як самостійні об'єкти конфіскації.

Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються МК України та іншими законами України.

Конфіскація товарів, транспортних засобів застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.

Застосування конфіскації передбачено статтями 471 (передбачена конфіскація лише тих товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України), 472, 473, 476, 482-484 МК України.

Забороненими до переміщення через митний кордон України є товари :

- переміщення яких через митний кордон України заборонено законом;

- на пропуск яких відповідно до закону потрібні дозволи інших державних органів, за відсутності цих дозволів (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також харчових продуктів для власного споживання, що ввозяться громадянами в обсязі та в порядку, встановлених статтею 376 та частиною другою статті 378 МК України);

- що переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог МК України та інших законів України, крім випадків, передбачених МК України.

Обмеження переміщення через митний кордон України окремих товарів застосовується у випадках, передбачених законом. Переліки таких товарів (із зазначенням їх опису та коду за УКТ ЗЕД), а також порядок видачі відповідних дозволів та їх обігу з використанням засобів інформаційних технологій затверджуються Кабінетом Міністрів України. Обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей, (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

Якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяці з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-485 МК України, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

У разі неможливості конфіскації товарів, транспортних засобів з осіб, що вчинили порушення митних правил, державним виконавцем за рішенням суду в установленому законом порядку може стягуватися вартість цих товарів, транспортних засобів.

2.6. Перебіг строку накладення адміністративного стягнення починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в митному органі, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.

2.7. Адміністративне стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі й у порядку, встановлених МК України.

Адміністративне стягнення за порушення митних правил накладається в межах, встановлених МК України.

Коли накладається стягнення враховуються характер учиненого порушення, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність за порушення митних правил, визнаються:

- щире розкаяння винного;

- відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

- учинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або за збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

- учинення правопорушення неповнолітнім;

- учинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року, тощо.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за порушення митних правил, визнаються:

- продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу припинити її з боку вповноважених на те осіб;

- повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; учинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

- утягнення неповнолітнього в здійснення правопорушення;

- учинення правопорушення групою осіб;

- учинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

- учинення правопорушення в стані сп'яніння (посадова особа, що накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати цю обставину такою, що обтяжує відповідальність за порушення митних правил).

На відміну від обставин, що пом'якшують відповідальність за порушення митних правил, перелік обставин, що обтяжують відповідальність за порушення митних правил, є вичерпним. Тому орган (посадова особа), що розглядає справу про порушення митних правил, не вправі визнавати як такі, що обтяжують відповідальність, не зазначені вище обставини.

2.7. Норми законів України, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені МК України, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

2.8. У разі вчинення однією особою двох або більше порушень митних правил, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька порушень митних правил, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, установленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Розгляд справ не вважається одночасним, якщо він відбувається хоча б і в один день, однак обставини порушень митних правил, у зв'язку з якими порушено справи, не пов'язані між собою, матеріали справ досліджуються окремо й у різний час.

2.9. Додержання митними органами вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України.

Розділ 3. Провадження у справах про порушення митних правил

3.1. Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК України, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

3.2. Завданнями провадження в справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

3.3. Підставами для порушення справи про порушення митних правил є:

- безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил;

- офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 МК України;

- офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Повідомлення про вчинення порушення митних правил, одержані від будь-яких органів (у тому числі митних) України й іноземних держав, а також від міжнародних організацій, повинні бути викладені в письмовій формі, підписані особами, які мають право діяти від їх імені.

Відповідно до вимог МК України не можуть бути підставою для порушення справи про порушення митних правил повідомлення й заяви громадян. Такі повідомлення й заяви повинні бути перевірені, і якщо факти, викладені в них, підтвердяться, то підставою для заведення справи про порушення митних правил буде безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил.

Не може бути підставою для порушення справи про порушення митних правил анонімне письмове повідомлення й повідомлення, зроблене за телефоном. Такі повідомлення можуть бути перевірені, і якщо факти, викладені в них, підтвердяться, то підставою для заведення справи про порушення митних правил буде безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил.

3.4. Під час перевірок можуть прийматись пояснення від громадян і посадових осіб підприємств, а також у порядку, передбаченому статтею 343 МК України, проводитись огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи (крім житла громадян).

3.5. У випадках виявлення під час перевірок або проваджень у справах про порушення митних правил інших адміністративних правопорушень, не передбачених МК України, матеріали, що свідчать про їх учинення, передаються в державні органи, до компетенції яких належить їх розгляд.

У разі виявлення під час перевірки або провадження у справі про порушення митних правил ознак злочину, у справах про який митні органи не є органами дізнання, потрібні матеріали у строк не більше трьох діб з дня його виявлення потрібно надіслати прокуророві, органу досудового слідства чи дізнання. Одночасно митним органом у межах своєї компетенції вживаються заходи до запобігання чи припинення злочину, а також до фіксування й збереження слідів злочину, забезпечення цілості матеріальних цінностей, документів, виявлення очевидців злочину.

3.6. Справа про порушення митних правил може бути заведена тільки в тому випадку, коли є достатні дані, які свідчать про наявність ознак правопорушення.

Недопустимим є заведення справи про порушення митних правил на підставі припущень або відомостей про правопорушення, достовірність яких викликає сумніви.

Коли порушується справа про порушення митних правил потрібно також переконатися у відсутності обставин, які виключають провадження у справі.

До таких обставин належать:

- відсутність події й складу порушення митних правил;

- недосягнення особою на момент учинення порушення митних правил шістнадцятирічного віку;

- неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

- учинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

- скасування акта, який установлює відповідальність за порушення митних правил;

- закінчення на момент розгляду справи про порушення митних правил строків накладення стягнень, передбачених статтею 467 МК України;

- наявність за тим же самим фактом щодо особи, питання про можливе притягнення якої до відповідальності за порушення митних правил розглядається, порушеної адміністративної або кримінальної справи або не скасованої постанови про закриття справи про порушення митних правил;

- смерть особи, що вчинила порушення митних правил.

За наявності зазначених обставин протокол про порушення митних правил не складається. У випадках, коли провадження у справі все ж було розпочате, названі обставини є підставою для припинення провадження у справі.

3.7. Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

3.8. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням (внесенням подання прокурора).

3.9. Провадження у справі про порушення митних правил здійснюється державною мовою.

Особи, які беруть участь у провадженні у справі про порушення митних правил і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, давати пояснення, подавати клопотання рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача.

3.10. Провадження у справі про порушення митних правил здійснюють уповноважені посадові особи підрозділів митних органів, що здійснюють заходи боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, крім випадків, передбачених абзацом другим та третім цього пункту, посадові особи митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення. Окремі процесуальні дії у справі про порушення митних правил можуть вчинятися посадовими особами, уповноваженими складати протоколи про порушення митних правил відповідно до статті 490 МК України, а також посадовими особами іншого митного органу у випадку отримання доручення посадової особи, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил.

Керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи (далі - Держмитслужба) або особа, яка виконує його обов'язки, мають право передавати справу про порушення митних правил для здійснення провадження з однієї митниці до іншої.

Посадові особи Держмитслужби мають право здійснювати провадження у будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній будь-яким митним органом України.

Під підрозділами митних органів, що здійснюють заходи боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, в цих Методичних рекомендаціях слід розуміти підрозділи митного органу, основним завданням яких є виявлення, припинення й розслідування митних правопорушень.

Уповноваженими здійснювати провадження у справі про порушення митних правил вважаються посадові особи цих підрозділів, у посадові інструкції яких включено відповідні права й обов'язки.

3.11. Посадова особа митного органу не може здійснювати провадження у справі про порушення митних правил, якщо вона є родичем особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, її представника, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі, а також коли існують інші обставини, які дають підстави вважати, що ця посадова особа може бути особисто заінтересована у вирішенні справи.

Питання про передачу такої справи іншій посадовій особі митного органу вирішується керівником цього органу або його заступником.

Якщо керівник митного органу, в якому здійснюється провадження у справі про порушення митних правил, є родичем особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, її представника, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі, а також якщо існують інші обставини, які дають підстави вважати, що керівник зазначеного органу може бути особисто заінтересованим у розгляді справи, справа підлягає передачі іншому митному органу.

3.12. Відповідно до МК України участь у провадженні у справах про порушення митних правил беруть:

- особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил;

- власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 МК України (заінтересовані особи);

- представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, що діють на підставі довіреності, доручення);

- захисники;

- представники митних органів;

- свідки;

- експерти;

- перекладачі;

- поняті.

3.13. Особи, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил та заінтересовані особи, мають право:

- знайомитися під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі;

- бути присутніми під час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях;

- подавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи;

- під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника;

- виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача;

- давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення;

- оскаржувати постанови митного органу, суду (судді);

- користуватися іншими правами, наданими їм законом.

3.14. Представниками осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб можуть бути:

- законні представники: батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники на підставі документів, що посвідчують їх повноваження, - у справах осіб, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про порушення митних правил. Законні представники можуть доручити участь у справі іншій особі, обраній ними як представник;

- інші особи - на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Громадяни можуть також посвідчити довіреність на участь у справі на підприємстві, де вони працюють, або в управлінні будинками, де вони проживають; військовослужбовці - у відповідній військовій частині; особи, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріальних контор, - у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради; особи, які перебувають на лікуванні, - у відповідному лікувальному закладі.

Особиста участь у справі громадянина не позбавляє його права мати у цій справі представника.

Законні представники користуються під час участі у справі всіма правами, зазначеними у статті 498 МК України. Повноваження інших представників на участь у справі дають їм право на вчинення від імені осіб, яких вони представляють, усіх дій, зазначених у цій статті, крім передачі повноважень іншій особі (передоручення), оскарження постанови митного органу або суду (судді), одержання товарів або грошових сум у разі їх повернення.

Повноваження представника на вчинення кожної із зазначених дій повинні бути спеціально обумовлені у виданій йому довіреності.

Не можуть бути представниками осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб:

- особи, які не досягли 18-річного віку;

- особи, над якими встановлено опіку, піклування;

- адвокати, які прийняли доручення про подання юридичної допомоги з порушенням правил, встановлених законодавством України про адвокатуру.

Посадові особи митної служби України, а також судді, слідчі і прокурори не можуть бути представниками осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб, крім випадків, коли вони діють як батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники цих осіб.

3.15. Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а у разі необхідності - свідка та надання їм необхідної юридичної допомоги.

Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Захисниками можуть бути також близькі родичі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідка, їх опікуни або піклувальники.

Повноваження захисника на участь у справі підтверджується:

- адвоката - ордером відповідного адвокатського об'єднання;

- адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання - угодою;

- інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи - угодою або дорученням юридичної особи;

- близьких родичів, опікунів або піклувальників - заявою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідка про їх допуск до участі у справі як захисників.

Захисник допускається до участі у справі на будь-якій стадії провадження.

Як захисники свідка, запрошені ним для надання правової допомоги під час опитування чи проведення інших процесуальних дій за участю свідка, допускаються особи, які відповідають вимогам абзаців другого - п'ятого цього пункту.

Захисник під час участі у справі користується усіма правами, зазначеними у статті 498 МК України.

3.16. Представник митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у справі про порушення митних правил, здійснює свої повноваження в суді на підставі належно оформленої довіреності, виданої митним органом.

Представник митного органу підтримує позицію цього органу щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, під час розгляду зазначеної справи судом.

Представник митного органу має право:

- знайомитися з документами, долученими до справи, робити з них витяги або знімати копії, одержувати копії рішень, постанов, ухвал суду;

- брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, ставити запитання іншим особам, які беруть участь у справі;

- заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, які беруть участь у справі;

- знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;

- прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;

- оскаржувати рішення, постанови і ухвали суду;

- користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

3.17. Свідком може бути будь-яка особа, якщо є підстави вважати, що їй відомі обставини, що підлягають встановленню у справі про порушення митних правил.

За викликом органу, посадова особа якого здійснює провадження у справі про порушення митних правил, свідок зобов'язаний з'явитися у призначений час до цього органу і дати детальні та правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі та відповісти на поставлені запитання.

Свідок має право:

- давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;

- заявляти відвід перекладачу;

- знати, у зв'язку з чим і в якій справі він опитується;

- власноручно викладати свої показання в протоколі опитування;

- обирати за власним бажанням захисника під час опитування чи проведення інших процесуальних дій за своєю участю відповідно до цього Кодексу та на іншу правову допомогу в порядку, встановленому законом, а також відмовитися від запрошеного ним захисника. Захисник може запрошуватися свідком, його законним представником, а також іншими особами на його прохання чи за його згодою;

- користуватися нотатками і документами при дачі пояснень у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті;

- відмовитися давати пояснення щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів, а також у разі, якщо у нього немає можливості вільно, без неправомірних обмежень, отримати правову допомогу в обсязі і формах, як він того потребує, в тому числі запросити захисника;

- знайомитися з протоколом опитування і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження;

- оскаржувати дії посадової особи митного органу, яка проводила опитування, в порядку, встановленому цим Кодексом;

- одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі пояснень.

У разі наявності відповідних підстав свідок має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом.

3.18. У разі потреби в спеціальних знаннях посадовою особою, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, призначається експерт.

Експертом може бути особа, яка має необхідні знання для надання відповідного висновку.

Експерт зобов'язаний надати об'єктивні висновки з поставлених перед ним питань.

Експерт має право:

- знайомитися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи;

- заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для надання висновків.

3.19. Перекладачем може бути особа, яка володіє мовою, знання якої необхідне для здійснення перекладу під час провадження у справі про порушення митних правил.

Перекладач зобов'язаний точно і в повному обсязі здійснювати доручений йому переклад, у разі необхідності брати участь у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил.

Як перекладач може виступати посадова особа митного органу.

Послугами перекладача мають право користуватись особи, які беруть участь у провадженні у справах про порушення митних правил і не володіють мовою, на якій ведеться провадження.

3.20. Понятими є особи, які залучаються до участі у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил.

У присутності понятих проводяться такі процесуальні дії, як складання протоколу про порушення митних правил якщо за цим протоколом вилучаються предмети товари, транспортні засоби, документи, а також їх тимчасове вилучення, митне обстеження, пред'явлення товарів, транспортних засобів, документів для впізнання, взяття проб і зразків для проведення експертизи.

Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у справі. Понятим не може бути родич особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, її представника, а також працівники митних органів.

Поняті, присутні при проведенні процесуальних дій, засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі проведеним діям.

Понятих повинно бути не менше двох.

Розділ 4. Докази у справі про порушення митних правил

4.1. Під час провадження у справі про порушення митних правил доказуванню підлягають:

- подія порушення митних правил (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення);

- наявність у діях правопорушника вини у формі умислу або необережності, мотив учинення порушення митних правил;

- обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність;

- наслідки правопорушення, характер і розмір заподіяної шкоди;

- інші обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі.

Для встановлення перерахованих обставин, з'ясування об'єктивної істини у справі потрібно зібрати, дослідити, оцінити й використати всі докази.

4.2. Доказами в справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказове значення мають:

- протокол про порушення митних правил, протоколи процесуальних дій, додатки до зазначених протоколів;

- пояснення свідків;

- пояснення особи, яка притягується до відповідальності;

- висновок експерта;

- інші документи (належним чином завірені їх копії або витяги з них) та інформація, у тому числі та, що перебуває в електронному вигляді. При цьому, митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу;

- товари - безпосередні предмети порушення митних правил, товари зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

4.3. Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Розділ 5. Адміністративне затримання

5.1. Посадова особа має право здійснити адміністративне затримання громадянина, який учинив порушення митних правил.

Адміністративне затримання - короткочасний примусовий захід, який застосовується з метою припинення порушення митних правил, установлення особи, яка вчинила порушення митних правил, складення протоколу про порушення митних правил, якщо його неможливо скласти на місці вчинення правопорушення.

Адміністративне затримання може бути проведене тільки за наявності факту порушення митних правил.

5.2. Адміністративне затримання здійснюється посадовою особою митного органу за вмотивованим письмовим рішенням керівника цього органу або його заступника, а в разі їх відсутності (в нічний час, у вихідні та святкові дні тощо) - старшого чергової зміни. Форма письмового рішення про адміністративне затримання затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 2012 року № 608 "Про затвердження форм документів адміністративного затримання", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07 червня 2012 року за № 917/21229.

У разі вчинення опору або спроби втечі з місця події особи, до якої застосовується адміністративне затримання, доцільно проводити затримання за допомогою працівників правоохоронних органів і/або військовослужбовців.

5.3. Адміністративне затримання громадянина, який учинив порушення митних правил, допускається на строк до трьох годин.

Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення особи до службового приміщення митного органу або до іншого приміщення, де проведення необхідних дій з метою, визначеною частиною першою статті 507 МК України цієї статті, є можливим, а якщо особа перебуває в стані сп'яніння - з часу її витвереження.

У разі виявлення порушення митних правил, за яке МК України передбачено застосування адміністративного стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, строк адміністративного затримання особи, яка знаходиться у службовому приміщенні митного органу або в іншому приміщенні у зв'язку з проведенням митного контролю або митного оформлення таких товарів, транспортних засобів, обчислюється з моменту винесення вмотивованого письмового рішення про її адміністративне затримання. Митний контроль та митне оформлення товарів, транспортних засобів при цьому зупиняється.

У разі виявлення інших порушень митних правил строк адміністративного затримання обчислюється з моменту завершення митного контролю та митного оформлення.

5.4. Про кожний випадок затримання особи складається протокол, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

У протоколі обов'язково зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого, час і підстави затримання, підпис особи, щодо якої винесено рішення про адміністративне затримання про ознайомлення з таким рішенням, а також робиться відмітка про застосування фізичної сили або спеціальних засобів, якщо таке мало місце.

У разі відмови особи, щодо якої винесено рішення про адміністративне затримання, від підписів у протоколі адміністративного затримання до його складання залучаються поняті.

Протокол підписується особою, адміністративне затримання якої здійснено, понятими, якщо вони залучались до складання протоколу, й посадовою особою митного органу, яка склала протокол. Копія протоколу вручається громадянинові, якого було затримано.

5.5. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманою особою. У разі відмови затриманої особи від підписання протоколу в протоколі робиться запис про це, який засвідчується понятими. Копія протоколу вручається затриманій особі.

5.6. Митний орган, який здійснив тимчасове затримання особи, невідкладно повідомляє про це її родичів, а якщо затриманий громадянин-нерезидент не має родичів на території України - дипломатичне представництво або консульську установу відповідної іноземної держави.

Розділ 6. Процесуальні дії у справах про порушення митних правил

6.1. До процесуальних дій належать:

- складення протоколу про порушення митних правил;

- опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб;

- витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них;

- тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 МК України, та документів на них;

- митне обстеження;

- пред'явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання;

- експертиза;

- взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

У справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, потрібних для правильного вирішення цієї справи. Рішення про проведення певної процесуальної дії приймається посадовою особою митного органу, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил. У разі перешкоджання посадовій особі під час здійснення нею провадження в справі про порушення митних правил у доступі до товарів, транспортних засобів, документів, таке перешкоджання може бути кваліфіковане як порушення митних правил, передбачене статтею 474 МК України.

6.2. Складання протоколу про порушення митних правил.

6.2.1. Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 652 "Про затвердження форм процесуальних документів у справах про порушення митних правил", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 червня 2012 року за № 1015/21327.

6.2.2. Складати протоколи про порушення митних правил мають право:

- посадові особи, які відповідно до посадових інструкцій уповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення і пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України і які безпосередньо виявили порушення митних правил;

- посадові особи митних органів, які згідно з посадовими обов'язками мають таке право;

- інші посадові особи, уповноважені керівником Держмитслужби або керівником митниці.

6.2.3. У протоколі про порушення митних правил зазначається:

- дата і місце його складення;

- посада, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;

- необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено (громадянство, прізвище, ім'я, по батькові, день, місяць, рік народження, місце народження, місце проживання, дані про документ, який засвідчує особу, місце роботи, посада або рід занять). При цьому слід ураховувати, що наявність повних і точних відомостей потрібна для визначення статусу особи (громадянин, посадова особа підприємства);

- місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил (із зазначенням назви та реквізитів документів (включаючи ВМД), поданих як підстава для переміщення через митний кордон України безпосередніх предметів правопорушення, валовий номер міжнародного поштового відправлення, відомості про відправника й одержувача такого відправлення (на українській та іноземній мовах) тощо);

- посилання на частину та статтю (статті) МК України, що передбачає адміністративну відповідальність за порушення митних правил;

- прізвища та адреси свідків понятих якщо вони є;

- прізвища та адреси понятих, якщо вони залучались;

- відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 МК України (найменування, індивідуальні ознаки, кількість або вага й, за наявності, вартість);

- інші необхідні для вирішення справи відомості.

При складанні протоколу необхідно точно вказувати дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (П.І.Б., посада, юридична та фактична адреса). Особа правопорушника встановлюється на підставі документів, що посвідчують особу (паспорт, військовий квиток, посвідчення водія тощо). Неприпустимо записувати в протоколі прізвище порушника тільки з його слів.

При викладенні суті порушення митних правил у протоколі зазначаються обставини його виявлення, спосіб учинення, характер правопорушення, кваліфікаційні ознаки. Якщо вчинені протиправні дії кваліфікуються за кількома статтями МК України, у протоколі послідовно описуються ознаки цих порушень митних правил.

У випадках, коли при складенні протоколу неможливо встановити фактичну вартість затриманого предмета, напроти зазначення його найменування в графі "вартість" у протоколі слід учинити запис: "оцінка буде проведена додатково".

При потребі оформлюється додаток до протоколу за встановленою формою, який є невід'ємною частиною протоколу. Про заповнення додатка у відповідній графі протоколу вчиняється запис.

6.2.4. Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис, який засвідчується понятими. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.

6.2.5. Ураховуючи вимоги МК України під час складення протоколу про порушення митних правил особа, що притягується до відповідальності, може бути відсутня.

Складення протоколу про порушення митних правил за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, можливо, коли встановлено факт її відсутності на території України, а також у випадках, коли цю особу викликано до митного органу запрошенням, однак вона не з'явилась, не повідомивши про причини.

У запрошенні зазначається куди й до кого особа повинна з'явитися, а також день і час. Запрошення вручається особі під підпис, а в разі її тимчасової відсутності - дорослим членам сім'ї, адміністрації за місцем роботи, житловим органам за місцем проживання або надсилається їй рекомендованим листом з повідомленням.

6.2.6. У разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, передбачені статтею 498 МК України, свідку - передбачені статтею 504 МК України, перекладачу - передбачені статтею 503 МК України, про що в протоколі вчиняється відповідний запис, який підписується цією особою.

У разі потреби в протоколі зазначаються також місце й час розгляду справи про порушення митних правил.

6.2.7. Особі, яка притягується до адміністративної відповідальності повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу на умовах, визначених статтею 521 МК України, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.

6.2.7.1. Мирова угода укладається у письмовій формі. Форма мирової угоди встановлена наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 2012 року № 607 "Про затвердження Типової мирової угоди про припинення провадження в справі про порушення митних правил", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 985/21297.

6.2.7.2. Про намір укласти мирову угоду особа повідомляє керівника митного органу шляхом подання заяви довільної форми. Факт подання заяви про намір укласти мирову угоду фіксується в порядку, визначеними частинами третьою та четвертою статті 264 МК України.

В разі складання митним органом протоколу про порушення митних правил за статтями МК України, санкції яких передбачають конфіскацію товарів, транспортних засобів, до заяви додаються документи (або належним чином завірені їх копії), які підтверджують право власності на ці товари, транспортні засоби чи уповноваження розпоряджатися ними. В заяві про намір укласти мирову угоду особа повідомляє митний орган в якому митному режимі вона бажає задекларувати товари, транспортні засоби, що є предметом цієї угоди.

6.2.7.3. У разі відсутності законних підстав для припинення справи про порушення митних правил шляхом компромісу митний орган протягом одного робочого дня, наступного за днем подання заяви, надає заявнику вмотивовану відповідь про причини незастосування процедури компромісу.

6.2.7.4. У разі прийняття рішення про застосування процедури компромісу та досягнення згоди на умови мирової угоди між особою і митними органом укладається мирова угода в письмовій формі. Зобов'язання особи та митного органу за умовами мирової угоди визначаються МК України.

Від імені митниць мирова угода підписується керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені Держмитслужби - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій.

Угода укладається в двох аутентичних екземплярах, один з яких залишається у особи, другий зберігається в справах митного органу.

6.2.7.5. Якщо особа не володіє українською мовою, до укладення мирової угоди залучається перекладач, який відповідає вимогам статті 503 МК України. Переклад здійснюється офіційними мовами відповідних суміжних держав або іншими іноземними мовами, які є мовами міжнародного спілкування.

У разі залучення перекладача до укладання мирової угоди у її тексті зазначаються його прізвище, ім'я, по-батькові, установчі дані. Факт здійснення перекладу скріплюється підписами перекладача та особи.

6.2.7.6. Мирова угода укладається на строк не більше 30 календарних днів.

Мирова угода оскарженню не підлягає.

6.2.7.7. У разі невиконання особою у визначений мировою угодою термін дій, встановлених пунктом 1 частини другої статті 521 МК України, така угода вважається недійсною.

У разі невиконання особою умов мирової угоди митним органом складається Акт про невиконання особою умов мирової угоди установленої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів форми.

Акт підписується керівниками (заступниками) підрозділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності та/або підрозділу митного оформлення відповідного митного органу, яких уповноважено на це посадовими інструкціями, та затверджується керівником митного органу або його заступником.

Повідомлення особі про визнання мирової угоди недійсною та про поновлення провадження у справі про порушення митних правил надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом одного робочого дня, наступного за днем складання Акту про невиконання особою умов мирової угоди про припинення провадження в справі про порушення митних правил.

6.2.7.8. У разі виконання особою у визначений мировою угодою термін дій, така угода вважається виконаною.

У разі виконання особою умов мирової угоди митним органом складається Акт про виконання особою умов мирової угоди установленої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів форми.

Акт підписується керівниками (заступниками) підрозділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності та/або підрозділу митного оформлення відповідного митного органу, яких уповноважено на це посадовими інструкціями, та затверджується керівником митного органу або його заступником.

Повідомлення особі про виконання мирової угоди надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом одного робочого дня, наступного за днем винесення постанови митного органу про закриття провадження у справі.

6.2.8. Протокол складається у двох примірниках, кожний з яких підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками, а в разі потреби - перекладачем.

Один із примірників протоколу вручається під підпис особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил.

У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується особою, що склала протокол, та свідками, якщо вони є.

Після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим, навіть якщо особа, яка і притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування було названо нею неправильно.

Якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, була відсутня й у разі відмови цієї особи одержати примірник протоколу, до нього вноситься відповідний запис, який засвідчується особою, що склала протокол, і свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митному органі адресою (місцем проживання або фактичного перебування).

Протокол уважається врученим, навіть якщо особа, яка вчинила порушення митних правил і притягується до відповідальності, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування було названо нею неправильно.

6.2.9. Протокол, а також тимчасово вилучені товари, транспортні засоби комерційного призначення та документи, зазначені в протоколі, передаються до митниці, в зоні якої виявлено порушення митних правил.

При виявленні порушення митних правил митний орган здійснює випуск товарів до завершення розгляду справи про таке порушення, за умови що:

- такі товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні надалі у процесі провадження у справі як докази;

- декларант сплачує всі митні платежі або забезпечує їх сплату відповідно до розділу Х МК України;

- товари не вилучені в рахунок забезпечення сплати адміністративних стягнень.

6.3. Опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб.

6.3.1. Посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може опитувати особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також свідків, інших осіб.

6.3.2. Особи, які підлягають опитуванню у справі, викликаються повісткою, яка вручається їм під розписку, або телефонограмою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку.

У повістці зазначається прізвище, ім'я, по батькові особи, яка викликається для опитування, посада, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, місце та час явки.

6.3.3. Перед опитуванням слід установити особу опитуваного, роз'яснити їй права, передбачені статтею 63 Конституції України, і з'ясувати, чи володіє ця особа українською мовою, чи потрібен їй перекладач, на якій мові будуть даватись пояснення. На початку опитування слід з'ясувати відношення особи, що опитується, до обставин учинення правопорушення й інші потрібні відомості про неї.

Свідків, яких викликано за одним і тим же фактом, слід опитувати порізно й за відсутності інших свідків. Опитування по суті справи, яка перебуває в провадженні, рекомендовано починати пропозицією до особи повідомити все, що їй відомо про обставини, у зв'язку з якими вона була викликана для опитування.

6.3.4. Опитування осіб віком від 14 до 16 років проводиться в присутності законних представників, педагога або іншої особи, що супроводжує неповнолітнього за дорученням батьків. Перед початком опитування цим особам роз'яснюються їх права, про що в протоколі вчиняється відповідний запис.

6.3.5. Про проведення опитування складається протокол за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Свідчення записуються від першої особи й, по можливості, дослівно, всі питання, поставлені особі, і відповіді на них обов'язково заносяться до протоколу. По закінченні опитування протокол пред'являють опитуваній особі для прочитання, або на її прохання протокол зачитується вголос. Особа, яку опитували, має право вимагати доповнення протоколу й унесення в нього поправок. Ці доповнення й поправки підлягають обов'язковому занесенню до протоколу. Після того, як протокол прочитано, у ньому вчиняється запис про те, що всі свідчення записані зі слів опитуваної особи вірно й прочитані нею або написані нею власноручно, доповнень і зауважень немає. Такий запис вчиняється опитуваною особою власноручно або підписується нею, якщо запис виконано посадовою особою митного органу, яка проводила опитування. Якщо протокол написано на кількох аркушах, то опитана особа й особи, які були присутні при опитуванні, підписують кожний аркуш окремо.

Після подання свідчень, на прохання особи, що була опитана, їй має бути надана можливість написати свої свідчення власноручно, про що в протоколі опитування робиться відповідний запис.

6.3.6. У разі проведення опитування за участі перекладача, протокол опитування повинен уключати запис про роз'яснення перекладачеві його обов'язків, що засвідчується підписом перекладача. Перекладач підписує кожний аркуш протоколу й протокол в цілому.

Особа, яку опитують, своїм підписом у кінці протоколу підтверджує, що зроблений усно переклад протоколу відповідає її свідченням. Якщо протокол опитування було перекладено на іншу мову письмово, то переклад у цілому й кожний його аркуш окремо повинен бути підписаний перекладачем і особою, яка опитувалась. У протоколі вчиняється запис щодо роз'яснення особі, яка опитується, її права на відвід перекладача. За наявності заяви про відвід перекладача вона додається до протоколу.

6.4. Витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них.

6.4.1. Посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації.

Така вимога викладається письмово в довільній формі із зазначенням строку виконання - 5 діб.

6.4.2. Посадова особа митного органу не має права витребувати від особи-правопорушника митних правил документи, які не стосуються справи про порушення митних правил.

6.4.3. Особа, якій адресовано вимогу про подання документів, зобов'язана не пізніш установленого строку надіслати їх посадовій особі митного органу, яка вимагає їх.

У разі, якщо відсутність документів може призвести до порушення господарської діяльності підприємства або неможливості підготовки та подання установленої законодавством звітності, особа, якій адресовано вимогу про подання документів, надає належним чином завірені копії таких документів або витяги з них з письмовим обґрунтуванням неможливості надання оригіналів документів.

6.5. Тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 МК України, та документів на них.

6.5.1. Товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.

Тимчасове вилучення полягає в примусовому припиненні володіння, розпорядження особою, що скоїла порушення митних правил, зазначеними предметами та їх використання.

6.5.2. У разі виявлення порушень митних правил, передбачених статтями 471-473, 476, 482-484 МК України, тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов'язковим.

6.5.3. У разі вчинення порушення митних правил особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси, допускається тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів у кількості, необхідній для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, транспортних засобів.

6.5.4. Не рекомендується проводити тимчасове вилучення в нічний час, за винятком негайних випадків.

6.5.5. Тимчасово вилучені товари, транспортні засоби та документи повинні бути перелічені у протоколі про порушення митних правил або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів.

У випадках, якщо предмети, що підлягають тимчасовому вилученню на підставі статті 511 МК України, виявлено після складання протоколу про порушення митних правил, наприклад, під час проведення митного обстеження, такі предмети вилучаються за протоколом про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил, форма якого затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

6.5.6. При проведенні тимчасового вилучення обов'язкова участь понятих (не менше 2-х осіб).

Тимчасове вилучення проводиться в присутності особи, у якої вилучаються товари, транспортні засоби, документи. Цією особою може бути власник (володілець) майна, що вилучається, або його законний представник (представники), водій транспортного засобу або експедитор, представник підприємства (організації), де проводиться тимчасове вилучення.

Тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, документів за відсутності особи, в якої вони вилучаються, можливо виключно у випадках, коли ця особа свідомо уникає участі в процесуальній дії (ігнорує запрошення, вимоги посадової особи митного органу, втікає з місця події), або таку особу неможливо встановити (предмети, що підлягають тимчасовому вилученню, перебувають на дорозі, на території, що не охороняється, тощо).

Причини відсутності особи, у якої тимчасово вилучаються товари, транспортні засоби, документи, якщо вони стали відомі на момент складення протоколу, зазначаються в протоколі.

6.5.7. Назви предметів, транспортних засобів і документів, що тимчасово вилучаються, обов'язково повинні бути перелічені в протоколі або в додатку до нього з точним зазначенням реквізитів документів, ідентифікаційних ознак (номера, колір, розмір тощо), кількості, одиниць виміру, ваги, а також вартості предметів, транспортних засобів.

У випадках, коли під час складання протоколу неможливо встановити реальну вартість тимчасово вилучених предметів, напроти найменувань таких предметів у графі "вартість" потрібно вчинити запис "оцінка буде проведена додатково".

6.5.8. Копія протоколу вручається під підпис особі, у якої тимчасово вилучено товари, транспортні засоби, документи.

У разі відмови цієї особи одержати примірник протоколу, до протоколу вноситься відповідний запис з підписом посадової особи митного органу, що склала протокол, після чого зазначений примірник надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митному органі адресою.

6.5.9. Тимчасово вилучені предмети зберігаються на складі митного органу або в іншому визначеному його керівником місці до набрання чинності постановою у справі про порушення митних правил.

6.5.10. Тимчасово вилучені безпосередні предмети порушень митних правил, а також товари, транспортні засоби, тимчасово вилучені в розмірах, потрібних для забезпечення стягнення штрафу або вартості безпосередніх предметів порушень митних правил і транспортних засобів, що використовувалися для їх переміщення через митний кордон України, підлягають поверненню власникам або вповноваженим ними представникам:

- у разі винесення судом постанови у справі про порушення митних правил про закриття провадження у справі. При цьому митному органу потрібно враховувати необхідність сплати власником вилучених предметів або вповноваженим ним представником митних платежів, якщо такі передбачено митним законодавством;

- у разі винесення судом постанови у справі про порушення митних правил про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. При цьому митному органу потрібно враховувати виконання правопорушником постанови суду і сплату митних платежів, якщо такі передбачено митним законодавством.

Вилучені документи залишаються в справі про порушення митних правил. Як виняток, ці документи можуть бути передані власникам або їх представникам на їх обґрунтовану письмову вимогу, у випадку якщо справа про порушення митних правил розглядається митним органом та зберігається в ньому. У таких випадках у справі залишаються копії цих документів, завірені посадовою особою митного органу.

6.5.11. Тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів, може бути оскаржено в порядку, встановленому главою 4 МК України та іншими законами України.

Подання скарги на рішення про застосування тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів та документів не зупиняє дію такого рішення.

6.6. Проведення митних обстежень.

6.6.1. Митне обстеження є цільовим, примусовим обслідуванням транспортних засобів, приміщень і територій підприємств з метою виявлення та тимчасового вилучення:

- безпосередніх предметів порушення митних правил;

- товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю;

- транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України;

- документів та інформації, у тому числі тих, що перебувають в електронному вигляді, необхідних для розгляду справи про порушення митних правил.

6.6.2. Митне обстеження може проводитись тільки в межах провадження в справі про порушення митних правил.

6.6.3. Митне обстеження проводиться у присутності посадових осіб підприємств, на яких здійснюється ця процесуальна дія.

Митне обстеження територій і приміщень підприємств, транспортних засобів проводиться в присутності понятих (не менше 2-х осіб). Посадова особа митного органу, яка організує й проводить обстеження територій і приміщень підприємств, зобов'язана залучити до участі в обстеженні власника (володільця) об'єкта обстеження або його законного представника, а при проведенні обстеження транспортного засобу - його власника (володільця), або водія, або експедитора. Для роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань, для участі в процесуальній дії можуть залучатися спеціалісти (експерти).

6.6.4. Про проведення митного обстеження складається протокол за встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів формою.

У протоколі зазначається місце й дата проведення митного обстеження; посада й прізвище особи, яка склала протокол; прізвища, імена, по-батькові осіб, які брали участь або були присутніми при митному обстеженні, адреси понятих; назва обстежуваного об'єкта, адреса й місце його розташування; час початку, закінчення митного обстеження; зміст, умови цього обстеження й виявлені під час його проведення суттєві для справи обставини.

Якщо під час проведення митного обстеження застосовувались фотографування, кіно- й відеозйомка, звукозапис або використовувались інші технічні засоби контролю, у протоколі повинні бути зазначені їх назви, умови й порядок їх застосування, об'єкти, щодо яких вони були застосовані, а також одержані результати митного обстеження.

Під час проведення митного обстеження понятим, свідкам, спеціалістам (експертам) роз'яснюються їх обов'язки, про що в протоколі вчиняється відповідний запис.

Протокол підписується посадовою особою, що його склала, посадовою особою підприємства, на території або в приміщеннях якого проводилося митне обстеження, понятими, спеціалістом (експертом) та іншими особами, якщо вони залучались до проведення митного обстеження.

До протоколу додаються фотографічні негативи й знімки, кіноплівки, діапозитиви, фонограми, відеокасети, плани, схеми, зліпки та відбитки, які були зроблені під час проведення митного обстеження.

Якщо хтось із учасників митного обстеження відмовляється підписати протокол, про це в протоколі вчиняється відповідний запис, який підписується особою, яка проводила митне обстеження. Особі, яка відмовилась підписати протокол, повинна бути надана можливість дати пояснення про причини відмови, які вносяться чи додаються до протоколу.

6.6.5. Митне обстеження проводиться посадовою особою митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Решта осіб допомагає їй і діє тільки за її вказівкою. Митне обстеження може бути проведене в будь-який час доби в разі наявності потрібного освітлення.

Послідовність митного обстеження залежить від обставин у конкретному випадку, у ході його проведення посадовою особою повинно бути забезпечено ретельний огляд усіх об'єктів, які перебувають у місці обстеження.

До проведення митного обстеження посадовій особі митного органу рекомендується здійснити підготовку, під час якої визначити мету й час проведення митного обстеження, предмети й документи, які підлягають виявленню, учасників митного обстеження, технічні засоби пошуку й фіксації, які будуть використовуватися в ході митного обстеження. На початку митного обстеження визначається обсяг і послідовність роботи. До початку відповідних дій рекомендується зробити орієнтувальні оглядові фотознімки, а також фотознімки найбільш важливих (вузлових) ділянок об'єкта, що обстежується.

Митне обстеження може бути послідовним (оглядається вся територія, приміщення, транспортний засіб), вибірковим (огляд окремих місць, де передбачається можливе розташування предметів і документів, які підлягають виявленню), частковим (обстеження тільки тих приміщень, місць, у яких, виходячи з розміру, можливе розташування предметів і документів, які підлягають виявленню).

У ході проведення митного обстеження посадова особа, що його проводить, повинна спостерігати за реакцією посадових осіб підприємства, на території або в приміщеннях якого проводиться митне обстеження, представника транспортної організації, оскільки це може допомогти встановити місцезнаходження об'єктів, що розшукуються.

На заключній стадії митного обстеження здійснюється фіксація результатів обстеження в протоколі.

Усе виявлене на місці події повинно бути пред'явлене понятим та іншим особам, що приймають участь у митному обстеженні, які, як правило, повинні переміщуватись разом із посадовою особою, що проводить митне обстеження. Огляд предметів і документів, виявлених під час митного обстеження, здійснюється, як правило, на місці проведення відповідної дії. Якщо для більш ретельного огляду предметів і документів потрібно більше часу або за інших обставин, огляд провадиться в митному органі або в іншому приміщенні.

У випадках, якщо під час огляду предметів і документів, що зберігаються в приміщеннях, упаковках, транспортних засобах тощо, які опечатані або опломбовані, виявлено предмети, що підлягають тимчасовому вилученню, слід під час їх розпечатування забезпечити збереження пломб і відбитків печаток.

По закінченні митного обстеження, у разі потреби, запаковані пломби й печатки передають на експертне криміналістичне дослідження на предмет з'ясування, розпечатувалися вони чи ні.

6.6.6. Під час проведення митного обстеження посадова особа митного органу на підставі статті 517 МК України має право провести взяття проб і зразків товарів, зразків підписів, почерків для проведення експертизи, про що в протоколі митного обстеження вчиняється відповідний запис, а щодо взяття проб і зразків складається окремий протокол за встановленою Держмитслужбою України формою.

6.7. Пред'явлення товарів, транспортних засобів, документів для впізнання.

6.7.1. Пред'явлення товарів, транспортних засобів, документів для впізнання є процесуальною дією, сутність якої полягає в установленні тотожності одного із запропонованих об'єктів з образом раніше баченого об'єкта.

Товари, транспортні засоби й документи можуть бути пред'явлені для впізнання у випадках, коли є підстави вважати, що вони відомі особі, яка вчинила порушення митних правил, а також свідку.

Для впізнання пред'являються предмети, що мають зовнішні індивідуальні ознаки. Коли таких ознак предмети не мають (зерно, кулі заводського виготовлення і т. п.), то для впізнання вони не пред'являються.

6.7.2. Особа, що впізнаватиме, до пред'явлення їй об'єктів для впізнання опитується про обставини, за яких вона спостерігала товари, транспортні засоби, документи, про їх ознаки (найменування, вид, марку, розмір, форму, колір тощо) й особливості (сліди ремонту, зносу, корозії тощо), завдяки яким вони можуть бути впізнані. Під час опитування особи, яка впізнаватиме, слід з'ясувати:

- обставини й об'єктивні фактори спостереження: у яких умовах особа, яка впізнаватиме, спостерігала об'єкт, у зв'язку з чим це відбувалося; у який час доби відбувалося спостереження, яким було освітлення, як довго відбувалося спостереження тощо;

- суб'єктивні фактори, що впливають на повноту й вірність сприйняття: стан зору особи, яка впізнаватиме, особливості її пам'яті, чи добре вона запам'ятала об'єкт спостереження, чи звернула увагу на його індивідуальні ознаки й чи може вона їх описати;

- наявність характерних ознак та індивідуальних особливостей об'єкта спостереження;

- чи може особа, яку опитують, упізнати об'єкт серед інших, однорідних;

- чи може хто-небудь підтвердити свідчення про ознаки й особливості об'єкта спостереження.

Товари, транспортні засоби й документи пред'являються в групі однорідних товарів, транспортних засобів і документів, які мають однакові загальні ознаки. Кількість предметів і документів, крім того, що впізнають, повинна бути не менше двох. Однак є виняток. Одним пред'являється для впізнання рідкісний, унікальний предмет. До таких предметів належать: витвори мистецтва (картини, скульптури), ювелірні вироби, предмети релігійного культу (ікони).

Якщо впізнанню підлягають декілька однакових чи різних предметів, тимчасово вилучених у однієї особи або на одному підприємстві, то кожний предмет пред'являється для впізнання окремо серед однорідних предметів.

Пред'явлення для впізнання проводиться в присутності понятих.

Посадовою особою митного органу для участі в пред'явленні для впізнання можуть залучатися спеціалісти (психологи, криміналісти, інженери тощо).

Пред'явлення для впізнання проводиться в такій послідовності:

- запрошення в приміщення понятих, спеціалістів;

- розміщення предметів, забезпечення їх ярликами з номерами;

- виклик особи, яка впізнає, способом, що виключає підказку з боку посадової особи митного органу;

- роз'яснення учасникам пред'явлення для впізнання мети його проведення та їх обов'язків;

- пропозиція особі, яка впізнає, сказати, чи впізнає вона серед предметів той, що бачила раніше. Навідні запитання є неприпустимими. Особі, яка впізнає, надається можливість узяти в руки предмет і роздивитись його з усіх боків;

- отримання відповіді особи, яка впізнає, про результати впізнання. Якщо предмет упізнано, то потрібно встановити за якими саме ознаками. У разі коли особа може зазначити лише загальні ознаки, схожість, але не тотожність предмета впізнання або є відмінності загальних чи дрібних ознак запропонованого предмета з образом раніше баченого - предмет не впізнано.

6.7.3. Фіксація пред'явлення для впізнання проводиться в протоколі, який складається за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, а при потребі також за допомогою фото- та відеозйомки. У випадку впізнання предмета вся запропонована група фотографується, а на фотокартці відмічаються індивідуалізуючи ознаки, названі особою, яка впізнає.

У протоколі зазначають відомості про особу, яка впізнає, про предмети й документи, що пред'явлені для впізнання, про час і умови проведення впізнання, по можливості дослівно передаються свідчення особи, яка впізнає, фіксуються роз'яснення особам, які беруть участь у впізнанні, їх обов'язків. Протокол підписують посадова особа митного органу, особа, яка впізнавала, поняті, а також перекладач і спеціаліст, якщо вони брали участь у впізнанні.

6.8. Призначення експертизи.

6.8.1. У разі виникнення потреби в спеціальних знаннях у окремих галузях науки, техніки, мистецтва, релігії тощо посадова особа митного органу, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил на підставі статей 515, 516 МК України призначає експертизу.

Метою проведення експертизи є отримання науково обґрунтованого, належним чином процесуально оформленого висновку експерта про виявлені ним факти, які разом з іншими джерелами доказів будуть оцінені посадовою особою митного органу чи судом.

6.8.2. Експертиза проводиться експертами спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил.

Відповідно до вимог статті 516 МК України до призначення експерта для проведення експертизи посадовою особою митного органу з'ясовуються необхідні відомості щодо його професіоналізму і компетентності, наприклад, повноваження експертної установи або експерта (спеціаліста), стаж роботи експерта, досвід у вирішенні питань, що становлять предмет експертизи.

Поставлені перед експертом питання та його висновок не повинні виходити за межі спеціальних знань експерта. Експерт надає висновок у письмовій формі від свого імені. У висновку викладаються суть проведеного ним дослідження та обґрунтування відповіді на поставлені запитання.

Рішення про призначення експертизи є обов'язковим для експерта, а також для посадових осіб підприємства, де працює експерт.

6.8.3. Висновок експерта не є обов'язковим для посадової особи митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. У разі незгоди цієї особи з висновком експерта у постанові, яка виноситься у справі, повинно міститися обґрунтування такої незгоди.

У разі неналежної якості або повноти висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертам).

6.8.4. Етапи підготовки до проведення експертизи:

- визначення виду експертизи залежно від галузі спеціальних знань, потрібних для вирішення поставлених питань, і категорії об'єктів, які досліджуються;

- визначення послідовності проведення експертиз у випадку, коли одні й ті ж самі об'єкти підлягають різним експертним дослідженням або коли проведення одних експертиз обумовлено результатами інших;

- визначення часу проведення експертизи - експертиза призначається тоді, коли зібрано всі потрібні для її проведення матеріали;

- підготовка об'єктів, матеріалів справи про порушення митних правил для проведення експертизи. Визначається кількість предметів, що передаються на дослідження, відбираються проби й зразки, установлюються фактичні відомості, потрібні для надання обґрунтованого висновку. Допомогою в підготовці матеріалів для експертизи можуть бути консультації з експертами, яким буде доручено проведення експертизи, ознайомлення з рекомендаціями, викладеними в методичній літературі;

- вибір експертної установи або експерта (спеціаліста).

6.8.5. Про призначення експертизи посадова особа митного органу виносить постанову за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Постанова повинна містити крім загальних відомостей (часу, місця її винесення, ким її винесено), фактичні дані, що свідчать про підстави проведення й визначальні реальні умови проведення конкретної експертизи. У ній викладаються обставини справи, у зв'язку з якими виникла потреба у використанні спеціальних знань, зазначається, проведення якої експертизи потрібне, назва експертної установи або прізвище, ім'я й по батькові експерта (спеціаліста), якому доручено проведення експертизи, перераховуються об'єкти експертизи - матеріали справи, надані в розпорядження експерта, товари, транспортні засоби, окремі документи й інші матеріали справи, що містять інформацію, яка має відношення до предмета експертизи й потрібна для надання висновку і встановлюється предмет експертизи, тобто формулюються питання, що підлягають вирішенню.

У постанові повинно бути чітко сформульоване питання, індивідуалізовано надані експерту предмети, зазначено безпосередні об'єкти експертизи (наприклад, точно зазначено підписи, відбитки печаток, що підлягають дослідженню, а також порівняльні й допоміжні матеріали). Бажано зазначити вид упаковки й опис наданих для експертизи об'єктів.

6.8.6. Посадова особа митного органу зобов'язана на вимогу експерта ознайомити його з матеріалами справи, що мають відношення до предмета експертизи, розглянути його клопотання про надання додаткових матеріалів, потрібних для підготовки висновку, а також надати йому можливість з'ясувати в особи, яка притягується до відповідальності, або свідка питання, які відносяться до предмета експертизи.

6.8.7. Експерт надає висновок у письмовій формі від свого імені. У висновку викладаються суть проведеного ним дослідження й відповіді на поставлені запитання.

Якщо експерт під час проведення експертизи виявить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не було поставлено запитань, він має право викласти ці обставини у своєму висновку.

6.8.8. У разі недостатньої якості або повноти висновку експерта може бути призначена додаткова експертиза, проведення якої може доручатись тому ж експерту (спеціалісту), або повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (спеціалісту). Призначення таких експертиз повинно бути обґрунтоване у відповідних постановах з посиланням на ті положення з висновку експерта, який проводив первинну експертизу, що викликали сумнів, а також з викладенням обставин справи, на підставі яких поставлено під сумнів достовірність висновків експерта.

6.9. Одержання проб та зразків для проведення експертизи.

6.9.1. Посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, має право відбирати в осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, зразки підпису, почерку, а також брати проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи.

У разі потреби взяття проб та зразків може проводитися також у інших осіб, свідчення та участь яких у вивченні та оцінці обставин порушення митних правил можуть мати істотне значення для провадження і розгляду справи.

Взяття проб і зразків здійснюється після остаточного визначення щодо необхідності проведення експертизи, виду експертизи й відповідно які саме зразки і проби підлягають відбору.

6.9.2. Особа, щодо якої порушено справу про порушення митних правил, її представники, захисник, мають право клопотатися перед митним органом, посадова особа якого здійснює провадження у зазначеній справі, про взяття проб та зразків для проведення експертизи. У разі відмови у задоволенні такого клопотання митний орган повинен письмово повідомити про це особу, яка подала клопотання, з вмотивованим обґрунтуванням причин відмови.

6.9.3. Взяття проб і зразків здійснюється на підставі постанови про взяття проб та зразків, винесеної посадовою особою митного органу, у провадженні або на розгляді в якої перебуває справа про порушення митних правил, за формою, установленою Держмитслужбою.

6.9.4. Взяття проб і зразків проводиться в присутності двох понятих, у разі потреби також може залучатися експерт.

6.9.5. Постанова про взяття проб та зразків перед проведенням взяття проб і зразків пред'являється особі, у якої вони беруться, про що в постанові вчиняється відповідний запис.

6.9.6. Про одержання проб і зразків складається протокол за встановленою Держмитслужбою формою, який крім загальних відомостей (часу, місця проведення відбору, присутніх осіб) повинен містити відмітку про пред'явлення особі, у якої відбираються проби й зразки, постанови про взяття проб та зразків, застосування під час відбору технічних засобів, назви взятих проб і зразків, їх особливі ознаки. При потребі складається додаток до протоколу про одержання проб та зразків. Копія протоколу про одержання проб та зразків вручається особі, у якої проведено їх відбір.

У разі відбору проб і зразків готових виробів, напівфабрикатів, сировини, почерку для проведення відповідної експертизи посадовій особі потрібно дотримуватися встановленого порядку відбору об'єктів експертизи.

6.10. Порядок надання доручення на проведення окремих процесуальних дій.

6.10.1. Посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, має право доручити проведення посадовій особі іншого митного органу конкретних процесуальних дій, а саме: тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів, митне обстеження, пред'явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання, взяття проб та зразків для проведення експертизи.

Також посадовій особі іншого митного органу може бути доручено вручення протоколу про порушення митних правил (інших документів справи) особі, яка притягується до відповідальності, а також опитування цієї особи, свідків та інших осіб щодо обставин, які їм відомі та стосуються справи про порушення митних правил.

6.10.2. Строк виконання доручення обчислюється з дня його отримання й становить п'ять діб.

Розділ 7. Способи фіксації процесуальних дій

7.1. Процесуальні дії у справах про порушення митних правил фіксуються в порядку, передбаченому МК України, з використанням форм процесуальних документів, установлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Процесуальна дія, не оформлена в установленому порядку, втрачає доказове значення.

До процесуального документа під час його складання можна вносити виправлення, які повинні бути засвідчені підписами особи, що його склала, а також інших осіб, присутніх під час проведення відповідної процесуальної дії.

7.2. Додатковими способами фіксації результатів проведення процесуальних дій може бути складання планів, схем, фотографування, відеозйомка, звукозапис.

Необхідність застосування додаткових способів фіксації визначається посадовою особою митного органу, яка складає протокол про порушення митних правил або здійснює провадження у справі про порушення митних правил.

План є графічним зображенням в умовних знаках місцевості, приміщення в певному масштабі, а схема - зображенням у загальних рисах місцевості, приміщень, розташування предметів правопорушення тощо.

Як додатковий спосіб фіксації свідчень під час відібрання пояснень від осіб, відносно яких є підозра про можливість зміни свідчень, іноземців, пояснення яких перекладає перекладач, тощо може використовуватись звукозапис.

Під час проведення процесуальної дії із застосуванням звукозапису про це повідомляються всі учасники дії до початку її проведення. Повторення спеціально для звукозапису будь-якої частини дії в ході її проведення не дозволяється. Монтаж фонограми є неприпустимим. Перед закінченням процесуальної дії фонограма повністю відтворюється її учасникам. Фонограма доповнюється висловленими учасниками процесуальної дії зауваженнями й доповненнями. У протоколі процесуальної дії зазначається про застосування звукозапису й повідомлення про це учасників дії, про технічні засоби та умови звукозапису, про відтворення фонограми учасникам процесуальної дії.

7.3. Отримані фотознімки, фонограми, плани, схеми не замінюють протоколу, а лише доповнюють його. Доказове значення вони будуть мати за умови належного їх оформлення.

Фотографії наклеюються на фототаблицю й нумеруються. Під кожною фотокарткою вчиняється відповідний напис, що пояснює зображення (найменування місцевості, предметів і т. д.). Фототаблиці підписуються посадовою особою митного органу, що проводила процесуальну дію, або спеціалістом, який проводив зйомку. Аудіокасети запаковуються в пакет, який опечатується й на якому вчиняються пояснювальний напис, підписи учасників процесуальної дії й посадової особи митного органу, яка її проводила.

Розділ 8. Розгляд справи про порушення митних правил

8.1. Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 МК України, розглядаються митними органами.

Зазначений перелік статей є вичерпним.

Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 471-473, 476, 482-484 МК України, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються місцевими судами (суддями).

8.2. Справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

8.3. Від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками.

Від імені Держмитслужби справи про порушення митних правил розглядаються посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником Держмитслужби.

8.4. Справа про порушення митних правил розглядається у строк, що не перевищує п'ятнадцяти днів з дня отримання посадовою особою, уповноваженою розглядати справу, матеріалів, потрібних для вирішення справи. Цей строк є остаточним і не може бути продовжений.

8.5. Посадова особа митного органу, що здійснювала провадження у справі про порушення митних правил, систематизує й підшиває матеріали, що входять до неї, нумерує аркуші справи, складає перелік документів, що входять у справу, який підписує й ушиває у справу першим аркушем.

Справи про порушення митних правил, які розглядались митним органом, зберігаються в цьому органі та систематизуються по роках та їх номерах.

Посадова особа митного органу, у провадженні якої перебуває справа, а також посадова особа, яка здійснює розгляд цієї справи, забезпечують наявність у ній розрахунків витрат у справі й документів, які підтверджують ці витрати (довідок, чеків, платіжних доручень, договорів, квитків тощо).

Крім того, у разі передання справи про порушення митних правил для розгляду до суду прошиті матеріали справи рекомендовано опечатати й супроводити письмовим висновком щодо результатів аналізу обставин правопорушення й наявних доказів з розрахованим розміром суми витрат у справі.

8.6. Посадова особа митного органу, якій передано на розгляд справу про порушення митних правил, при підготовці до розгляду повинна з'ясувати такі питання:

- чи належить до її компетенції розгляд справи;

- чи повідомлені про час і місце розгляду всі особи, які беруть участь у розгляді справи про порушення митних правил;

- чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягується до відповідальності, заінтересованої особи, їх представників, свідка, захисника.

8.7. Справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до відповідальності, та/або її представника.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Якщо особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, під час вручення копії протоколу про порушення митних правил не було проінформовано про час і місце розгляду справи митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

Присутність представника митного органу, посадова особа якого здійснювала провадження у справі, під час її розгляду судом є обов'язковою.

Митний орган повинен отримувати копії постанов суду у справах про порушення митних правил у найкоротший строк після їх винесення.

8.8. Розгляд митним органом справи про порушення митних правил слід починати з представлення посадової особи, яка розглядає справу.

Ця посадова особа оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягується до відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права й обов'язки. Після цього слід оголосити текст протоколу про порушення митних правил. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази й розглядаються клопотання.

Посадова особа в ході розгляду справи зобов'язана з'ясувати:

- чи було вчинено адміністративне правопорушення;

- чи винна особа, що притягується до відповідальності, у його вчиненні;

- чи підлягає вона адміністративній відповідальності;

- чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують її відповідальність;

- чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності;

- чи мали місце витрати митного органу у справі;

- інші обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі.

8.9. Витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 МК України, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи.

До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, а також компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком в якості відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі пояснень.

8.10. У справі про порушення митних правил посадова особа митного органу, що розглядає справу, виносить одну з таких постанов:

- про проведення додаткової перевірки;

- про накладення адміністративного стягнення;

- про закриття провадження у справі.

Постанова повинна містити:

- найменування органу, який виніс постанову, місце й дату розгляду справи;

- прізвище, ім'я, по батькові особи, справа щодо якої розглядається;

- інформацію про обставини вчинення правопорушення, установлені під час розгляду справи;

- посилання на статті МК України, які передбачають відповідальність за порушення митних правил, а також на підставі яких виноситься постанова;

- відомості про обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність;

- суму витрат у справі;

- зміст прийнятого у справі рішення;

- строки оплати штрафу;

- відомості про строк і порядок оскарження постанови;

- дату набрання законної сили рішенням;

- строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

8.11. Якщо під час розгляду справи про порушення митних правил встановлені факти, які свідчать про неповноту виконання всіх належних процесуальних дій, та які унеможливлюють здійснення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, особі, що її розглядає, слід винести постанову про проведення додаткової перевірки, у якій зазначити конкретних суб'єктів, завдання й строки перевірки.

Ці дії не повинні порушувати права громадянина, шкодити господарській діяльності юридичної особи.

8.12. За наявності достатніх доказів учинення особою порушення митних правил, після оцінки всіх обставин справи, обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, посадовою особою митного органу, що розглядає справу про порушення митних правил, виноситься постанова про накладення адміністративного стягнення.

Адміністративне стягнення застосовується виключно в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинення порушення митних правил, справу про яке розглянуто.

8.13. У разі з'ясування під час розгляду справи обставин, зазначених у пункті 3.6 цих Методичних рекомендацій, посадовою особою митного органу, яка розглядає справу про порушення митних правил, повинна виноситись постанова про закриття провадження у справі.

Постанова про закриття провадження у справі виноситься також, коли правопорушення визнано малозначним, при цьому правопорушнику оголошується усне зауваження.

У разі виявлення під час розгляду справи обставин, передбачених статтею 460 МК України, справа про порушення митних правил також підлягає закриттю.

8.14. Постанова у справі про порушення митних правил підписується посадовою особою, яка розглянула справу.

Постанова повинна бути оголошеною негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Якщо під час розгляду справи про порушення митних правил особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, була відсутня або в разі відмови особи, щодо якої винесено постанову, одержати копію постанови, остання надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митному органі адресою (за місцем проживання або фактичного перебування).

Постанова вважається врученою, навіть якщо особа, щодо якої її винесено, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування було названо нею неправильно.

8.15. Посадовій особі митного органу, яка розглядає справу, у разі встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню порушення митних правил, слід уносити до відповідних підприємств пропозиції з посиланням на статтю 282 КУпАП щодо вжиття заходів до усунення цих причин і умов.

Пропозиції можуть уноситися не тільки у зв'язку з конкретними фактами правопорушень, а й за результатами узагальнення, проведеного митним органом.

Розділ 9. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил. Унесення на постанову подання прокурора

9.1. Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до Держмитслужби або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

9.2. Якщо постанова митниці одночасно оскаржується до Держмистлужби та до суду і суд приймає адміністративний позов до розгляду, розгляд скарги центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи припиняється.

9.3. Постанова Держмитслужби у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

9.4. Скарга (адміністративний позов) на постанову митного органу у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи або судом.

9.5. Постанова митного органу у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої її винесено, заінтересованою особою, захисником.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

9.6. Скарга на постанову митного органу подається протягом десяти днів з дати отримання копії постанови у справі або повідомлення про прийняте рішення.

Дотримання встановленого строку для подання скарги може бути підтверджене квитанцією або датою на поштовому конверті, даними журналів реєстрації вихідної/вхідної кореспонденції, іншими відомостями.

Якщо закінчення строку припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Строк не вважається пропущеним, якщо скарга була здана на пошту чи передана іншими відповідними засобами зв'язку до його закінчення.

У разі пропуску цього строку з поважних причин він за письмовою заявою може бути поновлений митним органом, який повинен розглядати скаргу.

9.7. Законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або Держмитслужбою, а постанови Держмитслужби - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову, внесенням подання прокурора або в порядку контролю.

9.8. За результатами перевірки орган, що проводив перевірку, приймає одне з таких рішень:

- про залишення постанови без змін, а скарги (адміністративного позову) - без задоволення;

- про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд;

- про скасування постанови та закриття справи;

- про зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було посилено.

Такі рішення приймаються Держмитслужбою шляхом винесення постанов.

9.9. Копія рішення по скарзі (адміністративному позову), подання прокурора на постанову у справі про порушення митних правил протягом трьох днів з дня його винесення надсилається особі, стосовно якої винесено постанову, поштовим відправлення з повідомленням про вручення. В цей же строк прокурор повідомляється про результати розгляду подання.

9.10. Законність і обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені Держмитслужбою у зв'язку з поданням скарги, внесенням подання прокурором, а також під час здійснення систематичного контролю, передбаченого частиною другою статті 466 МК України.

Подання скарги або внесення подання зупиняє виконання постанови митного органу у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги або подання.

9.5. Скарга та подання прокурора на постанову митниці у справі про порушення митних правил розглядається Держмитслужбою.

9.6. Згідно зі статтею 292 КУпАП скарга й подання прокурора на постанову у справі про порушення митних правил розглядаються в десятиденний строк з дня їх надходження до митного органу вищого рівня, уповноваженого приймати рішення по суті скарги або подання, якщо інше не встановлено законом.

За результатами розгляду скарги або подання прокурора рішення приймається відповідно до вимог МК України.

Про результати розгляду подання прокурора повідомляється прокурор, а також особа, відносно якої винесено постанову, подання на яку розглядалось.

Копія постанови, винесеної Держмитслужбою за результатами розгляду подання прокурора на постанову у справі про порушення митних правил, протягом трьох днів надсилається особі, стосовно якої її винесено.

9.7. У разі винесення судом постанови у справі про порушення митних правил, з якою митний орган обґрунтовано не погоджується, митному органу потрібно вжити заходи до оскарження судового рішення у встановленому законом порядку.

Розділ 10. Виконання постанов митних органів про накладення стягнення за порушення митних правил

10.1. Постанови митних органів про накладення стягнення у справі про порушення митних правил є обов'язковими для виконання.

10.2. Постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку її оскарження - десяти днів з дня винесення постанови (в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу).

У разі оскарження постанови або внесення на неї прокурором подання, виконання постанови зупиняється до прийняття митним органом вищого рівня рішення за результатами розгляду скарги або подання.

У разі винесення митним органом кількох постанов про накладення стягнень за порушення митних правил щодо однієї особи, кожна постанова виконується окремо.

10.3. Постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил у вигляді попередження виконується митним органом, який виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику з врученням копії такої постанови.

Якщо постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, копія постанови протягом трьох днів з дня її винесення висилається зазначеній особі поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

10.4. Штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови митного органу про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови або внесення на неї подання прокурора - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення або відхилення подання.

Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила порушення митних правил, до державного бюджету у порядку, встановленому законодавством України.

У разі якщо штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 539 МК України, постанова митного органу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання або роботи порушника або за місцезнаходженням його майна.

Сплата особою, яка вчинила порушення митних правил, податків і зборів, установлених законами України, проводиться незважаючи на сплату штрафу.

10.5. У разі несплати штрафу в установлений строк він стягується за рахунок сум, одержаних від реалізації в установленому порядку товарів, транспортних засобів, вилучених митним органом для забезпечення стягнення штрафу.

У разі сплати штрафу товари, транспортні засоби, вилучені для забезпечення стягнення штрафу, можуть бути отримані особою, у якої вони були вилучені, або її представником у митному органі, яким здійснено вилучення, протягом установлених законом строків.

У разі відсутності в Україні майна, що належить особам, які притягуються до відповідальності, порядок виконання постанови митного органу про накладення на них стягнення визначається законодавством України й міжнародними договорами з державами, на території яких проживають або перебувають ці особи.

10.6. Посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, а також посадова особа, яка здійснює розгляд цієї справи, зобов'язані зібрати та додати до справи документи про понесені у справі витрати.

Витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Витрати на оплату послуг перекладача відшкодовуються з державного бюджету.

Порядок відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, обчислення сум, що підлягають відшкодуванню, а також порядок розпорядження отриманими коштами встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Якщо у строки, передбачені для добровільного виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, постанову у справі про порушення митних правил у частині відшкодування порушником витрат митного органу у справі не виконано, така постанова повинна бути надіслана до відповідного органу державної виконавчої служби для примусового виконання.

10.7. Не підлягає виконанню постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

10.8. Постанова у справі про порушення митних правил, винесена судом, звертається до виконання судовими органами.

Товари, транспортні засоби, вилучені митним органом, щодо яких винесена постанова суду про конфіскацію, передаються державному виконавцеві.

10.9. За наявності підстав з метою перевірки законності здійснення виконавчого провадження митний орган повинен звернутися до органів державної виконавчої служби вищого рівня.

10.10. Після виконання постанови митного органу прошита, з пронумерованими аркушами й опечатана справа здається в архів митного органу, який виніс постанову у справі.

{Методичні рекомендації в редакції  Наказу Державної митної служби № 601  від 02.11.2012}