Д Е К Р Е ТКАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Про стандартизацію і сертифікацію
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 27, ст.289 )
( Із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 333/97-ВР від 11.06.97, ВВР, 1997, N 31, ст.201 )
Цей Декрет визначає правові та економічні основи систем
стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх
функціонування на території України.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера дії Декрету
Дія Декрету поширюється на підприємства, установи і
організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що
діють на території України, а також на громадян - суб'єктів
підприємницької діяльності.
Стаття 2. Державна система стандартизації
1. Державна система стандартизації в Україні визначає мету і
принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні
правила виконання всіх видів робіт із стандартизації. 2. Державна система стандартизації спрямована на
запезпечення: реалізації єдиної технічної політики в сфері стандартизації,
метрології та сертифікації; захисту інтересів споживачів і держави з питань безпеки
продукції (процесів, робіт і послуг)* для життя, здоров'я та майна
громадян, охорони навколишнього природного середовища; взаємозамінності та сумісності продукції, її уніфікації; якості продукції відповідно до розвитку науки і техніки,
потреб населення і народного господарства; економії всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних
показників виробництва; безпеки народногосподарських об'єктів з урахуванням ризику
виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних
ситуацій; створення нормативної бази функціонування систем
стандартизації та сертифікації продукції; обороноздатності та мобілізаційної готовності країни. 3. Державну систему стандартизації створює Державний комітет
України по стандартизації, метрології та сертифікації -
національний орган із стандартизації. _________________
* Надалі - як правило, продукція
Стаття 3. Основні принципи стандартизації
Основними принципами стандартизації є: врахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог,
економічної доцільності й ефективності виробництва для
виготівника, користі та безпеки для споживачів і держави в цілому; гармонізація з міжнародними, регіональними, а у разі
необхідності - з національними стандартами інших країн; забезпечення відповідності вимог нормативних документів актам
законодавства; участь у розробленні нормативних документів усіх
заінтересованих сторін (розробників, виготівників, споживачів,
органів державної виконавчої влади тощо); взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх
рівнів; придатність нормативних документів для сертифікації
продукції; відкритість інформації про діючі стандарти і програми робіт
із стандартизації з урахуванням вимог чинного законодавства.
Розділ II
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА ВИМОГИ ДО НИХ
Стаття 4. Категорії нормативних документів із стандартизації
1. Нормативні документи із стандартизації поділяються на: державні стандарти України; галузеві стандарти; стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок; технічні умови; стандарти підприємств. До державних стандартів України прирівнюються державні
будівельні норми і правила, а також державні класифікатори
техніко-економічної та соціальної інформації. Порядок розроблення
і застосування державних класифікаторів установлюється Державним
комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації. 2. Міжнародні, регіональні та національні стандарти інших
країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних
договорів. Як державні стандарти України використовуються також
міждержавні стандарти, передбачені Угодою про проведення
погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та
сертифікації, підписаною у м. Москві 13 березня 1992 року (надалі
- міждержавні стандарти). Республіканські стандарти Української РСР (РСТ УРСР)
застосовуються як державні до їх заміни чи скасування. Правила застосування стандартів, передбачених цією статтею,
на території України встановлює Державний комітет України по
стандартизації, метрології та сертифікації.
Стаття 5. Державні стандарти України
1. Державні стандарти України розробляються на: організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти, а саме:
організація проведення робіт із стандартизації, науково-технічна
термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та
соціальної інформації, технічна документація, інформаційні
технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові
дані про властивості матеріалів і речовин; вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники,
інструмент, деталі кріплення тощо); складові елементи народногосподарських об'єктів державного
значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок,
енергосистема, охорона навколишнього природного середовища,
оборона тощо); продукцію міжгалузевого призначення; продукцію для населення та народного господарства; методи випробувань.
2. Державні стандарти України містять обов'язкові та
рекомендовані вимоги. До обов'язкових належать: вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я
і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону
навколишнього природного середовища, і вимоги до методів
випробувань цих показників; вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на
відповідні санітарні норми і правила; метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що
забезпечують достовірність і єдність вимірювань; положення, що забезпечують технічну єдність під час
розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції.
3. Обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають
безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма
підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та
громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність
яких поширюється дія стандартів. Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають
безумовному виконанню, якщо: це передбачено чинними актами законодавства; ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення
та поставку продукції; виготівником (постачальником) продукції зроблено заяву про
відповідність продукції цим стандартам.
4. Державні стандарти України затверджуються Державним
комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації, а
державні стандарти в галузі будівництва та промисловості
будівельних матеріалів - Міністерством України у справах
будівництва і архітектури. Державні стандарти України підлягають державній реєстрації в
Державному комітеті України по стандартизації, метрології та
сертифікації і публікуються українською мовою з автентичним
текстом російською мовою.
5. Майнова частина авторського права на державні стандарти
України належить державі незалежно від джерел фінансування їх
розроблення.
Стаття 6. Галузеві стандарти, стандарти науково-технічнихта інженерних товариств і спілок
1. Галузеві стандарти розробляються на продукцію за
відсутності державних стандартів України чи у разі необхідності
встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги
державних стандартів. Обов'язкові вимоги галузевих стандартів підлягають
безумовному виконанню підприємствами, установами і організаціями,
що входять до сфери управління органу, який їх затвердив. 2. Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і
спілок розробляються у разі необхідності поширення результатів
фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих
галузях знань чи сферах професійних інтересів. Ці стандарти можуть
використовуватися на основі добровільної згоди користувачів. 3. Стандарти, зазначені в пунктах 1 і 2 цієї статті, не
повинні суперечити обов'язковим вимогам державних стандартів
України і підлягають державній реєстрації в Державному комітеті
України по стандартизації, метрології та сертифікації. Порядок розроблення, затвердження та використання цих
стандартів установлюється органом, до сфери управління якого
входять підприємства, установи і організації, статутними органами
науково-технічних та інженерних товариств і спілок, до компетенції
яких належать питання організації робіт із стандартизації. 4. Майнова частина авторських прав на нормативні документи,
зазначені в пунктах 1 і 2 цієї статті, належить органам, що їх
затвердили.
Стаття 7. Технічні умови і стандарти підприємств
1. Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між
постачальником (розробником, виготівником) і споживачем
(замовником) продукції. 2. Для організації інформування споживачів (замовників) про
номенклатуру та якість продукції, що випускається, контролю
відповідності технічних умов обов'язковим вимогам державних, а в
передбачених законодавством випадках - галузевих стандартів
технічні умови на продукцію та зміни до них підлягають державній
реєстрації в територіальних органах Державного комітету України по
стандартизації, метрології та сертифікації. Технічні умови та
зміни до них, які не пройшли державної реєстрації, вважаються
недійсними. 3. За державну реєстрацію технічних умов і змін до них
справляється реєстраційний збір, розмір якого встановлює Державний
комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації за
погодженням з Міністерством економіки України. 4. Стандарти підприємств розробляються на продукцію, що
використовується лише на конкретному підприємстві. 5. Майнова частина авторського права на технічні умови і
стандарти підприємств належить підприємствам або органам, що їх
затвердили.
Стаття 8. Відповідальність за розроблення і затвердженнянормативних документів
Відповідальність за відповідність нормативних документів
вимогам актів законодавства, а також їхній науково-технічний
рівень несуть розробники, організації та установи, які провели
експертизу, і органи, підприємства, установи, організації та
громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що затвердили ці
документи.
Стаття 9. Використання нормативних документів
Нормативні документи повинні використовуватися на стадіях
розроблення, виготовлення, реалізації, експлуатації
(використання), ремонту, зберігання, транспортування та утилізації
продукції. У договорі на поставку продукції повинні зазначатися
посилання на нормативні документи, що пройшли державну реєстрацію,
за якими буде поставлятися продукція.
Розділ III
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
Стаття 10. Управління діяльністю в сфері стандартизації
1. Державний комітет України по стандартизації, метрології та
сертифікації організує і координує роботи із стандартизації та
функціонування державної системи стандартизації, встановлює в
державних стандартах цієї системи загальні організаційно-технічні
правила проведення робіт із стандартизації, здійснює міжгалузеву
координацію цих робіт, включаючи планування, розроблення, видання,
розповсюдження та застосування державних стандартів, визначає
порядок державної реєстрації нормативних документів і бере участь
у проведенні заходів з міжнародної, регіональної стандартизації
відповідно до міжнародних договорів України, організує навчання та
професійну підготовку спеціалістів у сфері стандартизації. 2. Роботу із стандартизації в галузі будівництва і
промисловості будівельних матеріалів організує Міністерство
України у справах будівництва і архітектури. Правила побудови,
викладу та оформлення стандартів, що розробляються і
затверджуються цим Міністерством, повинні відповідати вимогам
стандартів державної системи стандартизації. Інші органи державної виконавчої влади беруть участь у
роботах із стандартизації та організують цю діяльність у межах
своєї компетенції.
Стаття 11. Технічні комітети з стандартизації
1. Для організації та забезпечення розроблення, розгляду,
експертизи, погодження і підготовки до затвердження державних
стандартів України, інших нормативних документів із
стандартизації, а також проведення робіт з міжнародної
(регіональної) стандартизації за рішенням Державного комітету
України по стандартизації, метрології та сертифікації або
Міністерства України у справах будівництва і архітектури (в галузі
будівництва та промисловості будівельних матеріалів) створюються
технічні комітети з стандартизації. Технічні комітети здійснюють
свою діяльність відповідно до положення, що затверджується
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та
сертифікації, і договору з цим Комітетом. Технічні комітети не можуть мати на меті одержання прибутку
від своєї діяльності. 2. До роботи в технічних комітетах залучаються на
добровільних засадах уповноважені представники заінтересованих
підприємств, установ і організацій замовників (споживачів),
розробників, виготівників продукції, органів і організацій з
стандартизації, метрології, сертифікації, товариств (спілок)
споживачів, науково-технічних та інженерних товариств, інших
громадських організацій, провідні вчені й фахівці. 3. Технічний комітет набуває прав юридичної особи з моменту
його реєстрації органами, що здійснюють державну реєстрацію
суб'єктів підприємницької діяльності.
Стаття 12. Інформаційне забезпечення робіт ізстандартизації та сертифікації
1. Державний комітет України по стандартизації, метрології та
сертифікації утворює інформаційні фонди і забезпечує споживачів
інформацією про: державні стандарти України; діючі міждержавні стандарти; міжнародні, регіональні, а також національні стандарти інших
країн; державні класифікатори техніко-економічної та соціальної
інформації; сертифікати, видані або визнані у встановленому порядку; технічні комітети з стандартизації; органи з сертифікації; випробувальні лабораторії (центри); характеристики та властивості матеріалів і речовин. 2. Державний комітет України по стандартизації, метрології та
сертифікації здійснює функції розпорядника майновою частиною
авторських прав стосовно державних стандартів України, а також
стандартів, правил, директив і рекомендацій міжнародних і
регіональних організацій з стандартизації, членом яких є Україна,
якщо це передбачено її міжнародними договорами, і міждержавних
стандартів. Міністерство України у справах будівництва і архітектури
здійснює функції розпорядника майновою частиною авторських прав
стосовно державних і міждержавних стандартів у галузі будівництва
і промисловості будівельних матеріалів. 3. Розпорядником майнової частини авторських прав стосовно
нормативних документів, зазначених у статтях 6 і 7 цього Декрету,
є підприємство або орган, що затвердили ці нормативні документи.
Розділ IV
СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ
Стаття 13. Види сертифікації та її мета
Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову
та добровільну. Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те
органами з сертифікації - підприємствами, установами і
організаціями з метою: запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя,
здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції; створення умов для участі суб'єктів підприємницької
діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному
співробітництві та міжнародній торгівлі.
Стаття 14. Державна система сертифікації
1. Державну систему сертифікації створює Державний комітет
України по стандартизації, метрології та сертифікації -
національний орган України з сертифікації, який проводить та
координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме: визначає основні принципи, структуру та правила системи
сертифікації в Україні; затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій
сертифікації, та визначає терміни її запровадження; призначає органи з сертифікації продукції; акредитує органи з сертифікації та випробувальні лабораторії
(центри), атестує експертів-аудиторів; встановлює правила визнання сертифікатів інших країн; розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил
сертифікації продукції; веде Реєстр державної системи сертифікації; організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації. Державний комітет України по стандартизації, метрології та
сертифікації в межах своєї компетенції несе відповідальність за
дотримання правил і порядку сертифікації продукції.
Стаття 15. Обов'язкова сертифікація
1. Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам
нормативних документів проводиться виключно в державній системі
сертифікації. 2. Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати
перевірку та випробування продукції для визначення її
характеристик і подальший державний технічний нагляд за
сертифікованою продукцією. 3. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні
проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями
(центрами) методами, які визначені відповідними нормативними
документами, а за відсутності цих документів - методами, що
визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його
функції.
Стаття 16. Сертифікат і знак відповідності державноїсистеми сертифікації
Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення
органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право
маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності. Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності
визначаються державним стандартом. Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено
правила його використання.
Стаття 17. Обов'язки виготівників, постачальників,виконавців, продавців продукції при обов'язковій
сертифікації
Виготівники, постачальники, виконавці, продавці продукції,
яка підлягає обов'язковій сертифікації та реалізується на
території України, зобов'язані: провести у встановлені терміни і порядку сертифікацію
продукції; забезпечувати виготовлення продукції згідно з вимогами
нормативного документа, на відповідність якому вона сертифікована; реалізувати продукцію виключно за наявності сертифіката
відповідності; припиняти або зупиняти реалізацію сертифікованої продукції,
якщо виявлено, що вона не відповідає вимогам нормативного
документа, на відповідність якому вона сертифікована, або якщо
термін дії сертифіката закінчився, або дія сертифіката припинена
або зупинена рішенням органу з сертифікації.
Стаття 18. Сертифікація продукції, що імпортується
Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і
реалізується на території України, обов'язковим вимогам норм і
стандартів, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом
або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, виданим або
визнаним Державним комітетом України по стандартизації, метрології
та сертифікації або уповноваженим (акредитованим) ним органом. Державний комітет України по стандартизації, метрології та
сертифікації на підставі виданих сертифікатів відповідності або
свідоцтв про визнання іноземного сертифіката включає сертифіковану
продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції. Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних
товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний комітет України по стандартизації, метрології та
сертифікації здійснює контроль за наявністю сертифікатів для
товарів, що реалізуються юридичними або фізичними особами на
митній території України. Стаття 18 в редакції Закону N 333/97-ВР від 11.06.97 )
Стаття 19. Оплата робіт, пов'язаних з обов'язковоюсертифікацією продукції
1. Оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковою
сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо акредитації,
атестації, випробування, контролю та реєстрації. 2. Кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію
продукції, відносяться на її собівартість. 3. Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією
продукції, визначається в договорі між замовником і виконавцем.
Стаття 20. Відповідальність органів з сертифікаціїпродукції та випробувальних лабораторій
(центрів), що проводять обов'язкову
сертифікацію
1. Орган з сертифікації продукції при проведенні обов'язкової
сертифікації несе відповідальність за: необгрунтовану чи неправомірну видачу сертифіката
відповідності; порушення правил сертифікації. Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несе
відповідальність за недостовірність результатів випробувань. 2. Якщо дії, вказані в пункті 1 цієї статті, не завдали шкоди
споживачеві, громадянам, їхньому майну та навколишньому природному
середовищу, орган, винний у порушенні правил, сплачує до
державного бюджету України подвійну вартість виконаних робіт на
підставі рішення Державного комітету України по стандартизації,
метрології та сертифікації. При повторному аналогічному порушенні
правил сертифікації орган з сертифікації продукції та
випробувальна лабораторія (центр) позбавляються акредитації в
державній системі сертифікації. Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний прибуток), завдані
виготівником споживачам, їхньому майну, та шкода, заподіяна
навколишньому природному середовищу діями, вказаними в пункті 1
цієї статті, підлягають відшкодуванню за рахунок органу, що
проводив обов'язкову сертифікацію, в порядку, встановленому чинним
законодавством, і цей орган позбавляється акредитації в державній
системі сертифікації.
Стаття 21. Відповідальність виготівника (продавця, виконавця)за порушення правил обов'язкової сертифікації
Виготівник (продавець, виконавець) за порушення правил
обов'язкової сертифікації продукції несе відповідальність згідно з
чинним законодавством.
Стаття 22. Добровільна сертифікація
1. Добровільна сертифікація може проводитися на відповідність
продукції вимогам, що не віднесені актами законодавства та
нормативними документами до обов'язкових вимог, з ініціативи
виготівника, продавця, споживача, органів державної виконавчої
влади, громадських організацій та окремих громадян на договірних
умовах між заявником та органом з сертифікації. 2. Добровільну сертифікацію мають право проводити
підприємства, організації, інші юридичні особи, що взяли на себе
функції органу з добровільної сертифікації, а також органи, що
акредитовані в державній системі сертифікації. 3. Правила добровільної сертифікації встановлюються органами
з добровільної сертифікації, які подають Державному комітетові
України по стандартизації, метрології та сертифікації інформацію
для їх реєстрації у встановленому Комітетом порядку.
Розділ V
ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ, СТИМУЛЮВАННЯЗАСТОСУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ СТАНДАРТІВ
Стаття 23. Джерела фінансування
1. Джерелами фінансування робіт з державної стандартизації та
участі в міжнародному співробітництві у сфері стандартизації є: кошти державного бюджету України та валютні асигнування,
передбачені на ці цілі Державному комітетові України по
стандартизації, метрології та сертифікації, а для Міністерства
України у справах будівництва і архітектури - лише кошти
державного бюджету України; кошти, передбачені на виконання соціально-економічних,
науково-технічних програм і проектів; кошти підприємств, установ та організацій або інших
замовників, що призначаються для розроблення стандартів; кредити банків. 2. Фінансуванню в межах виділених бюджетних коштів у першу
чергу підлягають науково-дослідні та дослідно-конструкторські
роботи із стандартизації, розроблення міжнародних і державних
стандартів, які встановлюють основоположні та загальнотехнічні
вимоги, а також обов'язкові вимоги, що забезпечують безпечність
продукції для життя і здоров'я громадян, її сумісність і
взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища,
проведення робіт щодо прямого використання міжнародних,
регіональних та національних стандартів інших країн як державних
стандартів України, а також відповідна науково-методична і
координаційна робота. 3. Замовниками робіт, на які виділяються кошти державного
бюджету, є Державний комітет України по стандартизації, метрології
та сертифікації, а також Міністерство України у справах
будівництва і архітектури (в галузі будівництва та промисловості
будівельних матеріалів), які розподіляють виділені кошти між
конкретними виконавцями робіт, здійснюють контроль за їх якістю і
термінами виконання. 4. При розробленні соціально-економічних та науково-технічних
програм і проектів, у тому числі програм створення та уніфікації
оборонної продукції, обов'язково повинні передбачатися розділи
нормативного забезпечення та визначатися джерела фінансування
реалізації завдань цих розділів.
Стаття 24. Використання коштів, одержаних від реалізаціїстандартів
1. Кошти, одержані від реалізації державних і міжнародних
стандартів (за винятком витрат на їх видання), спрямовуються
виключно на розвиток науково-технічної бази і міжнародне
співробітництво у сфері стандартизації та сертифікації. 2. Ціни на державні стандарти встановлюються Державним
комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації, а
також Міністерством України у справах будівництва і архітектури (в
галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів) за
погодженням з Міністерством економіки України.
Розділ VI
МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ СТАНДАРТИЗАЦІЇТА СЕРТИФІКАЦІЇ
Стаття 25. Участь Державного комітету України постандартизації, метрології та сертифікації
в міжнародному співробітництві у сфері
стандартизації та сертифікації
Державний комітет України по стандартизації, метрології та
сертифікації відповідно до законодавства України та міжнародних
договорів, ратифікованих Україною, представляє інтереси України в
міжнародних і регіональних організаціях з стандартизації, а також
у відносинах з відповідними органами інших країн у сфері
стандартизації та сертифікації, приймає рішення про приєднання до
міжнародних і регіональних систем сертифікації, а також укладає
договори про взаємне визнання результатів сертифікації.
Стаття 26. Міжнародні договори
Якщо міжнародними договорами України встановлено інші
правила, ніж ті, що містяться в цьому Декреті, то застосовуються
правила міжнародних договорів.
Розділ VII
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 27. Набуття чинності Декретом
Цей Декрет набуває чинності з дня опублікування.
Прем'єр-міністр України Л.КУЧМА
Міністр Кабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО
м. Київ, 10 травня 1993 року
