МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ Міністра освіти
                                 України
                                 01.07.93  N 230
                                 ( z0098-93 )

                                      Зареєстровано в Міністерстві
                                 юстиції України
                                 26 липня 1993 р.
                                 за N 101

    ( Положення втратило чинність на підставі Наказу Міносвіти
 N 127 ( z0922-99 ) від 03.05.99 )

                            ПОЛОЖЕННЯ
           про психологічну службу в системі
                     освіти України
 

                      1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     1.1.  Психологічна  служба  в  системі  освіти  є   складовою
державної системи охорони психологічного здоров'я громадян України
і діє з метою виявлення і створення  соціально-психологічних  умов
для розвитку особистості.     1.2. Психологічна служба забезпечує своєчасне і  систематичне
вивчення психічного розвитку особистості, мотивів її  поведінки  і
діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, статевих, інших
індивідуальних особливостей, створення умов  для  самовиховання  і
саморозвитку,  сприяє  виконанню  вихивних  й  освітніх    завдань
навчально-виховних закладів.     1.3.  Психологічна  служба  у  своїй  діяльності    керується
Загальною  Декларацією  прав  людини  (  995_015 ), Конвенцією про
права   дитини   (   995_021   ),  Законом  України  "Про  освіту"
( 1060-12 ), чинним законодавством, даним Положенням.     1.4. Дане Положення регламентує загальну структуру та функції
психологічної служби в системі освіти в цілому  і  є  основою  для
створення структурних підрозділів служби.     1.5.  Діяльність  психологічної  служби  в  системі    освіти
забезпечується фахівцями-психологами,  що  мають  відповідну  вищу
освіту.     За своїм статусом працівники психолгічної служби належать  до
педагогічних працивників і  відповідно  до  чинного  законодавства
користуються всіма правами і гарантіями, передбачаними для них.

             2. ЗМІСТ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

     2.1. Діяльність психологічної  служби  включає  такі  основні
напрями:     діагностика -психологічне обстеження дітей  і  підлітків,  їх
груп та колективів, умов навчання та розвитку;     корекція  -здійснення  психолого-педагогічних  заходів    для
усунення  відхилень  в  індивідуальному  розвитку  та   поведінці,
схильність до правопорушень;     реабілітація -надання психолого-педагогічної допомоги  дітям,
підліткам,  молоді,  які  знаходяться   у    кризовій    ситуації,
постраждали  від  соціальних,  технічних,  природних    катастроф,
перенесли тяжкі хвороби, стреси тощо;     профілактика -своєчасне попередження відхилень у  становленні
особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктам  та
інше;     консультативно-методична    допомога    всім        учасникам
навчальновиховного процесу з питань  виховання  дітей,  підлітків,
створення психологічних умов для  їх  розвитку,  допомога  органам
державного управління освітою  в  оцінці  професійної  придатності
педагогічних та управлінських кадрів;     просвітницько-пропагандистська    робота    з      підвищення
психологічної культури в закладах і установах освіти;     психологічна експертиза -участь  в  оцінці  нових  технологій
навчання  і  виховання  дітей,  підлітків,  молоді,   педагогічних
іновацій,  визначенні  доцільності  їх   впровадження,    сприяння
розробці та використанню нових діагностичних методик;     психологічна прогностика -створення моделей  поведінки  групи
та особистості, прогнозування психічного розвитку тощо.
 

         3. СТРУКТУРА ТА УПРАВЛІННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЮ СЛУЖБОЮ

     3.1. Психологічна служба в системі освіти складається з трьох
основних ланок:     а) загальноукраїнський  науково-методичний  центр  практичної
психології;     б) регіональні центри (лабораторії) практичної психології;     в) практичні психологи, які працюють у закладах  і  установах
освіти.     3.2.Загальноукраїнський науково-методичний  центр  практичної
психології діє на базі Науково-дослідного інституту психології АПН
України,  Інстітуту  системних  досліджень   Міністерства   освіти
України.     До його повноважень належать: організаційні,  координуючі  та
контролюючі функції в  галузі  практичної  психології,  визначення
перспектив  та  напрямів  розвитку    служби,    науково-методичне
забезпечення діяльності практичних психологів, вимог до її змісту,
організація експертизи психологічних  методів,  методик,  новацій,
підручників;  вивчення  потреб  і  комплектування    кадрів    для
підвищення  кваліфікації  працівників  служби;   впровадження    в
практику досягнень  психологічної  науки  та  передового  досвіду;
забезпечення  виготовлення  та  тиражування  інструментарію    для
практичних психологів.     3.3. Роботу Загальноукраїнського  науково-методичного  центру
організовує головний  психолог  Міністерства  освіти  України,  до
компетенції якого входять питання  перспектив  і  розвитку  мережі
психологічної служби, вимоги до змісту її діяльності,  організація
підготовки  кадрів  практичних    психологів,    виготовлення    й
впровадження інструментарію  для  їх  діяльності,  впровадження  у
практику досягнень психологічної науки та передового досвіду.     3.4. Регіональні центри практичної психології створюються при
управлінні  освіти  Ради  Міністрів  Республіки  Крим,   обласних,
Київської,  Севастопольської  міських  державних    адміністрацій.
Основним завданням цих центрів є організація та координація роботи
практичних психологів у закладах і  установах  освіти  області  та
методичне забезпечення їх роботи, підвищення  професійного  рівня,
здійснення атестації та  перепідготовки  працівників психологічної
служби; визначення потреб та формування державного  замовлення  на
такі кадри.     З метою чіткої координації дій практичних  психологів,  більш
повного задоволення потреб навчально-виховних закладів у  послугах
психологічної  служби  центри   практичної    психології    можуть
створюватися при відділах (управліннях) освіти районних  державних
адміністрацій, виконкомів міських рад народних депутатів.     Такі  центри  можуть  об'єднувати  консультативні   кабінети,
телефони довіри,  науково-методичні  групи,  групи  інформаційного
забезпечення,  лабораторії  профорієнтації,   кабінети    корекції
кризових станів, психолого-медико-педагогічні консультації та інші
різновиди форм діяльності,  а  також  психологів  загальноосвітніх
навчально-виховних закладів під керівництвом  головного  психолога
відповідного центру.     3.5. Практичний  психолог  є  головною  ланкою  психологічної
служби.     Практичний психолог закладу (установи):     бере  участь  в  організації  освітньої,  виховної    роботи,
спрямованої  на  забезпечення  всебічного  особистісного  розвитку
дітей, молоді, їхнього повноцінного психічного здоров'я;     проводить  психолого-педагогічну  діагностику  готовності  до
навчання в період  переходу  з  однієї  вікової  групи  до  іншої,
допомагає у виборі освітньої установи згідно з  рівнем  психічного
розвитку;     планує  та  розробляє   розвиваючі,    корекційні    програми
навчальновиховної  діяльності  з    урахуванням    індивідуальних,
статевих, вікових особливостей дітей;     сприяє пошуку, добору, розвитку обдарованих дітей,  свідомому
вибору  дітьми,  молоддю  професії  з  урахуванням  їх   ціннісних
орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей;     готує  вихованців,  учнів  до  свідомого   життя    в    дусі
взаєморозуміння, миру,  злагоди  між  усіма  народами,  етнічними,
національними, релігійними групами;     здійснює  первинну  профілактику  алкоголізму  і  наркоманії,
інших шкідливих звичоу серед підлітків;     проводить  психологічну  експертизу  і  психолого-педагогічну
корекцію асоціальної поведінки;     формує психологічну культуру  вихованців,  учнів,  педагогів,
батьків;     консультує працівників освітніх установ з питань  психології,
практичного  використання  її  в  організації  навчально-виховного
процесу.     3.6. У своїй професійній діяльності  працівник  психологічної
служби повинен:     керуватись у своїй діяльності Етичним Кодексом психолога;     додержуватись педагогічної  етики,  поважати гідність дитини,
захищати  її  від  будь-яких   форм   фізичного   або   психічного
насильства, пропагувати здоровий спосіб життя;     зберігати  професійну  таємницю,  не  поширювати   відомості,
отримані в процесі діагностичної або корекційної роботи,  якщо  її
поширення може завдати шкоди дитині чи її оточенню;     постійно підвищувати   свій   професійний   рівень,  загальну
культуру;     пропагувати  психологічні   знання,    запобігати    випадкам
здійснення     психодіагностичної,        розвивально-корекційної,
профілактичної, консультативно-методичної роботи  особами,  що  не
мають відповідної фахової підготовки;     будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри  у
тісному  контакті  шляхом  співробітництва  з  усіма    учасниками
педагогічного процесу;     знати програмно-метидичні матеріали і документи щодо  обсягу,
рівня освіти, розвитку дітей, вимоги до нормативного  забезпечення
навчально-виховного  процесу,  основні  напрями   і    перспективи
розвиткуосвіти, психолого-педагогічної науки.
 

 Начальник загального відділу                     І. Я. Пошавський