З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про охорону прав на знаки для товарів і послуг
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 7, ст. 36 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 3771-XII ( 3771-12 ) від 23.12.93, ВВР, 1994, N 7, ст. 37 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 751-XIV ( 751-14 ) від 16.06.99, ВВР, 1999, N 32, ст.266
N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 8, ст.37
N 2783-III ( 2783-14 ) від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.51
N 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114 N 34-IV ( 34-15 ) від 04.07.2002, ВВР, 2002, N 35, ст.256 )
( У тексті Закону слово "Відомство" замінено словом"Установа" у відповідних відмінках із Законом
N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000 )
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з
набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і
послуг (далі - знак) в Україні.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення
У цьому Законі нижченаведене вживається у такому значенні: Установа - центральний орган виконавчої влади з питань
правової охорони інтелектуальної власності; ( Абзац другий
статті 1 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000 ) особа - громадянин або юридична особа; знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб
відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб; свідоцтво - свідоцтво України на знак для товарів і послуг; зареєстрований знак - знак, на який видано свідоцтво; заявка - сукупність документів, необхідних для видачі
свідоцтва; заявник - особа, яка подала заявку; пріоритет заявки (пріоритет) - першість у поданні заявки; дата пріоритету - дата подання заявки до Установи чи до
відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції про
охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет; Реєстр - Державний реєстр свідоцтв України на знаки для
товарів і послуг; Апеляційна палата - колегіальний орган Установи для розгляду
заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об'єкти
інтелектуальної власності; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із
Законом N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000 ) заклад експертизи - уповноважений Установою державний заклад
(підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи
заявок; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 2188-III
( 2188-14 ) від 21.12.2000 ) державна система правової охорони інтелектуальної власності -
Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх,
інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних
закладів, що входять до сфери управління Установи; ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 ) доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації
комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті. ( Статтю 1 доповнено абзацом
згідно із Законом N 34-IV ( 34-15 ) від 04.07.2002 )
Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав назнаки для товарів і послуг
1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері
охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого: організовує приймання заявок, проведення їх експертизи,
приймає рішення щодо них; видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх
державну реєстрацію; забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для
товарів і послуг; здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони
інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань
охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних
організаціях відповідно до чинного законодавства; приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у
межах своїх повноважень; організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері
правової охорони інтелектуальної власності; організовує науково-дослідні роботи з удосконалення
законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони
інтелектуальної власності; організовує роботу щодо перепідготовки кадрів державної
системи правової охорони інтелектуальної власності; доручає закладам, що входять до державної системи правової
охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації
виконувати окремі завдання, визначені цим Законом, Положенням про
Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової
охорони інтелектуальної власності; виконує інші функції відповідно до Положення про неї,
затвердженого в установленому порядку. 2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок
коштів Державного бюджету України. Стаття 2 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 )
Стаття 3. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила,
ніж ті, що передбачені законодавством України про знаки, то
застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 4. Права іноземних та інших осіб
1. Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з
особами України права, передбачені цим Законом, відповідно до
міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності. 2. Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне
місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Установою
реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з
Положенням про представників у справах інтелектуальної власності
( 545-94-п ), яке затверджується Кабінетом Міністрів України.Р о з д і л II
ПРАВОВА ОХОРОНА ЗНАКІВ
Стаття 5. Умови надання правової охорони
1. Правова охорона надається знаку, який не суперечить
суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не
поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони,
встановлені цим Законом. 2. Об'єктом знака можуть бути словесні, зображувальні,
об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у
будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. 3. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк
дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до
Установи і продовжується Установою за клопотанням власника
свідоцтва, поданим протягом останнього року дії свідоцтва, щоразу
на 10 років. Порядок продовження строку дії свідоцтва
встановлюється Установою. Дія свідоцтва припиняється достроково за умов, викладених у
статті 18 цього Закону. 4. Обсяг правової охорони, що надається, визначається
наведеними у свідоцтві зображенням знака і переліком товарів та
послуг. 5. Право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим
Законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх
правонаступники. 6. Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має
більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет,
більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не
вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена.
Стаття 6. Підстави для відмови в наданні правової охорони
1. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону
позначення, які зображують: державні герби, прапори та емблеми; офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних
міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки. Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи,
що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного
органу або їх власників. 2. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону
також позначення, які: не мають розрізняльної здатності; є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного
виду; вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення,
цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи
збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо
товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; є загальновживаними символами і термінами. Позначення, вказані в абзацах 2, 3, 4, 6 цього пункту, можуть
бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони
не займають домінуючого положення в зображенні знака. 3. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є
тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в
Україні на ім'я іншої особи для однорідних товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації
на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать
іншим особам, які одержали право на них до дати подання до
Установи заявки щодо однорідних товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів, крім
випадків, коли вони включені до знака як елементи, що не
охороняються, і зареєстровані на ім'я осіб, які мають право
користуватися такими зазначеннями; ( Абзац п'ятий пункту 3 статті
6 в редакції Закону N 2783-III ( 2783-14 ) від 15.11.2001 ) сертифікаційними знаками, зареєстрованими у встановленому
порядку. 4. Згідно з цим Законом не може бути зареєстровано як знак
таке позначення, яке добросовісно використовувалося до 1 січня
1992 року двома і більше юридичними особами для позначення
однорідних товарів. ( Статтю 6 доповнено пунктом 4 згідно із
Законом N 751-XIV ( 751-14 ) від 16.06.99 ) 5. Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють: промислові зразки, права на які належать в Україні іншим
особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва
або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без
згоди власників авторського права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і
факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.
Р о з д і л III
ПОРЯДОК ОДЕРЖАННЯ СВІДОЦТВА
Стаття 7. Заявка
1. Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи
заявку. 2. За дорученням заявника заявку може бути подано через
представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену
особу. 3. Заявка повинна стосуватися одного знака. 4. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію знака; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить
зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікацією
товарів і послуг для реєстрації знаків. 5. У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника
(заявників) та його адресу. 6. Якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів
як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов'язаний: заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів,
охорону яких він просить; подати в заявці кольорові зображення вказаного знака.
Кількість примірників таких зображень встановлюється Установою. 7. Інші вимоги до документів заявки визначаються Установою. 8. За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату
збору повинен надійти до Установи разом з заявкою або протягом
двох місяців від дати подання заявки.
Стаття 8. Дата подання заявки
1. Датою подання заявки є дата одержання Установою
матеріалів, що містять принаймні: клопотання у довільній формі про реєстрацію знака, викладене
українською мовою; відомості про заявника та його адресу, викладені українською
мовою; частину, яка зовнішньо нагадує позначення, що може бути
знаком; відомості щодо переліку товарів або послуг, для яких
заявляється знак. 2. Якщо Установа вважає, що на момент одержання матеріали
заявки не відповідають вимогам пункту 1 цієї статті, то воно
повідомляє про це заявника. Для внесення змін до матеріалів надається два місяці від дати
одержання заявником повідомлення Установи. Якщо у цей строк
невідповідність буде усунуто, то датою подання заявки буде дата
одержання Установою виправлених матеріалів. У противному разі
заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається
повідомлення. 3. Рішення про встановлення дати подання заявки Установа
надсилає заявнику після надходження згідно з пунктом 8 статті 7
цього Закону документа про сплату збору за подання заявки. У разі
порушення вимог пункту 8 статті 7 цього Закону зазначене рішення
не надсилається, а заявка вважається відкликаною.
Стаття 9. Пріоритет
1. Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий
же знак протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки
до Установи чи до відповідного органу держави - учасниці Паризької
конвенції про охорону промислової власності, якщо на попередню
заявку не заявлено пріоритет. 2. Пріоритет знака, використаного в експонаті, показаному на
офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, проведених
на території держави - учасниці Паризької конвенції про охорону
промислової власності, може бути встановлено за датою відкриття
виставки, якщо заявка надійшла до Установи протягом шести місяців
від зазначеної дати. 3. Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету,
протягом трьох місяців від дати подання заявки до Установи подає
заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер
попередньої заявки та її копію з перекладом на українську мову
або документ, що підтверджує показ зазначеного знака на виставці,
якщо ці заявка чи показ відповідно була подана чи було проведено
у державі - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової
власності. У межах цього строку зазначені матеріали можуть бути
змінені. Якщо ці матеріали подано несвоєчасно, то право на
пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику
надсилається повідомлення.
Стаття 10. Експертиза заявки
1. Експертиза заявки проводиться закладом експертизи
відповідно до цього Закону і встановлених на його основі правил. Під час проведення експертизи заклад експертизи надсилає
заявнику повідомлення, запити та висновки. При цьому висновки
закладу експертизи набувають статусу рішення Установи після їх
затвердження Установою. 2. Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення
закладу експертизи особисто або через свого представника брати
участь у встановленому порядку в розгляді питань, що виникли під
час проведення експертизи. 3. Заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки
виправлення і уточнення. Виправлення та уточнення не враховуються,
якщо вони надійшли до закладу експертизи після дати одержання
заявником рішення про реєстрацію знака або про відхилення заявки. За подання клопотання про внесення з ініціативи заявника
виправлень і уточнень до заявки після одержання ним рішення про
встановлення дати подання заявки сплачується збір. 4. Якщо заявником подано додаткові матеріали, то в процесі
експертизи з'ясовується, чи не виходять вони за межі розкритої у
поданій заявці суті позначення та переліку зазначених у заявці
товарів і послуг. Додаткові матеріали виходять за межі розкритої у поданій
заявці суті позначення, якщо вони містять ознаки, які слід
включити до позначення, що заявляється як знак. Додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої
у поданій заявці суті позначення або доповнює перелік зазначених у
заявці товарів і послуг, не враховуються під час розгляду заявки і
можуть бути оформлені заявником як самостійна заявка. 5. Після встановлення дати подання заявки та за наявності
документа про сплату збору за подання заявки проводиться формальна
експертиза заявки, під час якої: заявка перевіряється на відповідність вимогам статті 7 цього
Закону; документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на
відповідність встановленим вимогам. 6. Якщо заявка не відповідає вимогам статті 7 цього Закону
або документ про сплату збору за подання заявки - встановленим
вимогам, про це повідомляється заявнику. Для внесення змін до матеріалів надається два місяці від дати
одержання заявником повідомлення. Якщо за цей строк
невідповідності не будуть усунуті і заявник не подасть
мотивованого клопотання про його продовження, заявнику
надсилається рішення про відхилення заявки. 7. Якщо заявка відповідає вимогам статті 7 цього Закону і
документ про сплату збору за подання заявки оформлено правильно,
заклад експертизи проводить кваліфікаційну експертизу заявки, під
час якої перевіряється відповідність заявленого позначення умовам
надання правової охорони. 8. Під час кваліфікаційної експертизи заявки заклад
експертизи має право зажадати від заявника додаткові матеріали,
без яких проведення експертизи неможливе. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним
запиту закладу експертизи затребувати у нього копії матеріалів, що
протиставлені заявці. Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох
місяців від дати одержання ним запиту або копій матеріалів, що
протиставлені заявці. Якщо заявник у встановлений строк не подасть матеріали на
запит закладу експертизи або мотивоване клопотання про продовження
цього строку, заявка вважається відкликаною. 9. На додаткові матеріали в частині, що виходить за межі
розкритої у поданій заявці суті позначення, поширюється порядок,
визначений пунктом 4 цієї статті. 10. Якщо за результатами кваліфікаційної експертизи заявки
буде визначено, що позначення відповідає умовам надання правової
охорони, заявнику надсилається рішення про реєстрацію знака. У противному разі заявнику надсилається рішення про
відхилення заявки. 11. Заявник має право ознайомитися з усіма матеріалами,
зазначеними в запиті закладу експертизи або рішенні Установи.
Копії матеріалів, що затребував заявник, надсилаються протягом
місяця. 12. Строки, передбачені цією статтею (крім визначених пунктом
8), пропущені заявником, можуть бути поновлені в установленому
порядку за наявності поважних причин. Клопотання про поновлення строку має надійти до закладу
експертизи протягом шести місяців від дати закінчення пропущеного
строку. За поновлення пропущених строків сплачується збір. Стаття 10 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 )
Стаття 11. Відкликання заявки
Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дати
одержання ним рішення про реєстрацію знака.
Стаття 12. Публікація про видачу свідоцтва
1. На підставі рішення про реєстрацію знака та за наявності
документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва
здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про
видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника
рішення про видачу свідоцтва документ про сплату державного мита
за видачу свідоцтва в розмірі та порядку, визначених
законодавством, до закладу експертизи не надійшов, публікація не
провадиться, а заявка вважається відкликаною. 2. Після публікації відомостей про видачу свідоцтва будь-яка
особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в установленому
порядку. Стаття 12 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 )
Стаття 13. Реєстрація знаку
1. Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва
Установа здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до
Реєстру відповідні відомості. Форма Реєстру та порядок його
ведення визначаються Установою. 2. Після внесення до Реєстру відомостей будь-яка особа має
право ознайомитися з ними у порядку, що визначається Установою. 3. Внесені до Реєстру відомості можуть бути виправлені і
(або) уточнені за ініціативою власника свідоцтва або Установи. До Реєстру за ініціативою власника свідоцтва можуть бути
внесені зміни згідно з установленим переліком можливих змін. За
внесення до Реєстру змін щодо свідоцтва сплачується збір.
( Статтю 13 доповнено пунктом 3 згідно із Законом N 2188-III
( 2188-14 ) від 21.12.2000 )
Стаття 14. Видача свідоцтва
1. Видача свідоцтва здійснюється Установою у місячний строк
після державної реєстрації знака. Свідоцтво видається особі, яка
має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва
мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво. 2. Форма свідоцтва і зміст зазначених у ньому відомостей
визначаються Установою. 3. До виданого свідоцтва на вимогу його власника Установа
вносить виправлення очевидних помилок з наступним повідомленням
про це в офіційному бюлетені.
Стаття 15. Оскарження рішення стосовно заявки
Заявник може оскаржити в установленому порядку будь-яке
рішення Установи стосовно заявки до Апеляційної палати протягом
трьох місяців від дати одержання рішення Установи чи копій
затребуваних матеріалів. Заперечення проти рішення Установи стосовно заявки має бути
розглянуто Апеляційною палатою протягом чотирьох місяців від дати
його надходження в межах мотивів, викладених у запереченні. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата
приймає рішення, що затверджується наказом Установи та
надсилається заявнику. До затвердження рішення Апеляційної палати, в місячний строк
від дати його прийняття, керівник Установи може внести протест на
це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення
Апеляційної палати, прийняте за протестом, є остаточним і може
бути скасоване лише судом. Заявник може оскаржити затверджене Установою рішення
Апеляційної палати у судовому порядку протягом шести місяців від
дати одержання рішення. Стаття 15 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 )
Р о з д і л IV
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ ІЗ СВІДОЦТВА
Стаття 16. Права, що випливають із свідоцтва
1. Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання
заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати
відповідного збору. ( Пункт 1 статті 16 в редакції Закону
N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000 ) 2. Свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися
і розпоряджатися знаком за своїм розсудом. Взаємовідносини при користуванні знаком, свідоцтво на який
належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі
відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може
користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом, але жоден
з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на
використання знака та передавати право власності на знак іншій
особі без згоди решти власників свідоцтва. Використанням знака визнається застосування його на товарах
і при наданні послуг, для яких його зареєстровано, на упаковці
товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час
показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в
Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій
документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг
в господарський оборот. Використанням знака визнається також його використання в
Інтернеті, а також використання доменних імен, тотожних чи
подібних до знака настільки, що їх можна сплутати. ( Пункт 2
статті 16 доповнено абзацом згідно із Законом N 34-IV ( 34-15 )
від 04.07.2002 ) 3. Свідоцтво надає його власнику право забороняти іншим
особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за
винятком випадків, коли використання знака не визнається згідно з
цим Законом порушенням прав власника свідоцтва. Не визнається порушенням прав власника свідоцтва,
одержаного до введення в дію пункту 4 статті 6 цього Закону,
добросовісне використання цього позначення іншими особами,
розпочате до 1 січня 1992 року. ( Пункт 3 статті 16 доповнено
абзацом другим згідно із Законом N 751-XIV ( 751-14 ) від
16.06.99 ) 4. Власник свідоцтва може передавати на підставі договору
право власності на знак будь-якій особі, яка стає правонаступником
власника свідоцтва. Передача права власності на знак не допускається, якщо вона
може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і
послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу. 5. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл
(видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного
договору. Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість
товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним
договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника
свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї
умови. 6. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний
договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі
і підписані сторонами. Передача права власності на знак та надання ліцензії на
використання знака вважаються дійсними для будь-якої іншої особи з
дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені та
внесення їх до Реєстру. За внесення зазначених відомостей до
Реєстру та змін до них за ініціативою сторін договору сплачуються
збори. Пункт 6 статті 16 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 ) 7. Власник свідоцтва має право проставляти поряд із знаком
попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак
зареєстровано в Україні. 8. Власник свідоцтва, який здійснює посередницьку діяльність,
має право на основі договору з виробником товарів або особою, що
надає послуги, використовувати свій знак поряд із знаком
зазначених осіб, а також замість їх знака.
Стаття 17. Обов'язки, що випливають із свідоцтва
Власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися
виключним правом, що випливає із свідоцтва. Якщо знак не використовується або недостатньо
використовується в Україні протягом трьох років від дати
публікації відомостей про видачу свідоцтва або від дати, коли
використання знака було припинено, будь-яка особа має право
звернутися до суду (арбітражного суду) із заявою про дострокове
припинення дії свідоцтва. При вирішенні цього питання суд (арбітражний суд) може взяти
до уваги подані власником свідоцтва докази того, що знак не
використовувався з незалежних від нього причин.
Р о з д і л V
ПРИПИНЕННЯ ДІЇ СВІДОЦТВА ТА ВИЗНАННЯ ЙОГО НЕДІЙСНИМ
Стаття 18. Припинення дії свідоцтва
1. Власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від
нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до
Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації
відомостей про це в офіційному бюлетені Установи. 2. Дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за
продовження строку його дії. Документ про сплату збору за кожне
продовження строку дії свідоцтва має надійти до Установи до кінця
поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору
протягом двох останніх його місяців. Збір за продовження дії свідоцтва може бути сплачено, а
документ про його сплату - надійти до Установи протягом шести
місяців після встановленого строку. У цьому разі розмір
зазначеного збору збільшується на 50 відсотків. Дія свідоцтва припиняється з першого дня періоду строку дії
свідоцтва, за який збір не сплачено. 3. Дія свідоцтва припиняється за рішенням суду (арбітражного
суду) у зв'язку з перетворенням знака в позначення, що стало
загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після
дати подання заявки.
Стаття 19. Визнання свідоцтва недійсним
1. Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним
повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання
правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та
переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару,
якщо раніше зареєстрований знак для товарів і послуг складається
тільки з цього зазначення походження товару або містить його як
елемент, крім випадків, коли власник такого знака для товарів і
послуг є особою, яка має право на використання цього
кваліфікованого зазначення походження товару, та коли знак для
товарів і послуг містить це кваліфіковане зазначення походження
товару як елемент, що не охороняється. ( Пункт 1 статті 19
доповнено підпунктом "в" згідно із Законом N 2783-III ( 2783-14 )
від 15.11.2001 ) 2. При визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа
повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. 3. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються
такими, що не набрали чинності від дати подання заявки. Стаття 19 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 )Р о з д і л VI
ЗАХИСТ ПРАВ
Стаття 20. Порушення прав власника свідоцтва
1. Будь-яке посягання на права власника свідоцтва,
передбачені статтею 16 цього Закону, вважається порушенням прав
власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з
чинним законодавством України. 2. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути
припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва
заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його
упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з
ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених
зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх
можна сплутати. Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може
також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено
ліцензійним договором.
Стаття 21. Спори, що розв'язуються у судовому порядку
1. Спори, пов'язані із застосуванням цього Закону,
розв'язуються судом, арбітражним або третейським судом у порядку,
встановленому чинним законодавством України. 2. Суди відповідно до їх компетенції розглядають спори про: встановлення власника свідоцтва; укладання та виконання ліцензійних договорів; порушення майнових прав власника свідоцтва. Суди розглядають також інші спори, пов'язані з охороною прав,
що надаються цим Законом.
Стаття 22. Право повторної реєстрації
Ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права
на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення
дії свідоцтва згідно із статтею 18 цього Закону.
Р о з д і л VII
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 23. Державне мито і збори
Розмір та порядок сплати державного мита за видачу свідоцтв
на знаки для товарів і послуг визначаються законодавством. Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу свідоцтв
на знаки для товарів і послуг, зараховуються до Державного бюджету
України. Розмір передбачених цим Законом зборів, строки і порядок їх
сплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки
уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи
правової охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх
спеціалізації виконують окремі завдання, що визначені цим Законом.
( Частина четверта статті 23 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002 ) Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове
призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються
виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної
системи правової охорони інтелектуальної власності, зокрема на
виконання завдань, визначених цим Законом, іншими
нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності. Стаття 23 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 )
Стаття 24. Реєстрація знака в іноземних державах
1. Будь-яка особа має право зареєструвати знак в іноземних
державах. 2. При реєстрації знака в іноземних державах згідно з
Мадрідською угодою про міжнародну реєстрацію знаків заявка
подається через Установу. 3. Витрати, пов'язані з реєстрацією знака в іноземних
державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 15 грудня 1993 рокуN 3689-XII
