З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про судову експертизу
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 28, ст.232 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 4038а-XII ( 4038а-12 ) від 25.02.94, ВВР, 1994, N 28, ст.233 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209
N 1992-IV ( 1992-15 ) від 09.09.2004, ВВР, 2005, N 1, ст.14 }
{ Додатково див. Закон
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,ст.96 }
{ Додатково див. ст.97, ст.98 Закону
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 }
Цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи
судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя
України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою,
орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і
техніки.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття судової експертизи
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі
спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які
містять інформацію про обставини справи, що перебуває у
провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Стаття 1 із змінами, внесеними згідно з Законом N 1992-IV
( 1992-15 ) від 09.09.2004 )
Стаття 2. Законодавство України про судову експертизу
Законодавство України про судову експертизу складається із
цього Закону, інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті,
що передбачено законодавством України про судову експертизу,
застосовуються правила міжнародного договору України. Стаття 2 в редакції Закону N 1992-IV ( 1992-15 ) від
09.09.2004 )
Стаття 3. Принципи судово-експертної діяльності
Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах
законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.
Стаття 4. Гарантії незалежності судового експерта таправильності його висновку
Незалежність судового експерта та правильність його висновку
забезпечуються: процесуальним порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності
втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів
дізнання, досудового та судового слідства; ( Абзац четвертий
статті 4 із змінами, внесеними згідно з Законом N 1992-IV
( 1992-15 ) від 09.09.2004 ) створенням необхідних умов для діяльності судового експерта,
його матеріальним і соціальним забезпеченням; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу
свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від
виконання покладених на нього обов'язків; можливістю призначення повторної судової експертизи; присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках
під час проведення судової експертизи.
Стаття 5. Максимальне збереження об'єктів дослідження
Під час проведення судових експертиз об'єкти дослідження
можуть бути пошкоджені або витрачені лише у тій мірі, в якій це
необхідно для дослідження.
Стаття 6. Забезпечення умов праці судового експертаза місцезнаходженням об'єктів дослідження
Якщо судову експертизу необхідно провести на місці події або
за місцезнаходженням об'єкта дослідження, особа або орган, які її
призначили, повинні забезпечити судовому експертові безперешкодний
доступ до об'єкта дослідження і належні умови праці.
Стаття 7. Суб'єкти судово-експертної діяльності
Судово-експертну діяльність здійснюють державні
спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах,
визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками
зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства
юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні
та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я
України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України,
Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної
прикордонної служби України. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється
судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням
криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних
експертиз. Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються
виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи
або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися
крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей
знань. Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 662-IV
( 662-15 ) від 03.04.2003 - набуває чинності з 01.08.2003 року; в
редакції Закону N 1992-IV ( 1992-15 ) від 09.09.2004 )
Стаття 8. Науково-методичне та організаційно-управлінськезабезпечення судово-експертної діяльності
( Назва статті 8 в редакції Закону N 1992-IV ( 1992-15 ) від
09.09.2004 )
Організація науково-методичного забезпечення
судово-експертної діяльності та організаційно-управлінські засади
діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на
міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери
управління яких належать державні спеціалізовані установи, що
здійснюють судово-експертну діяльність. ( Частина перша статті 8 в
редакції Закону N 1992-IV ( 1992-15 ) від 09.09.2004 ) Для розгляду найважливіших питань розвитку судової
експертизи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві
юстиції України створюється Координаційна рада з проблем судової
експертизи, яка діє відповідно до Положення про неї, що
затверджується Кабінетом Міністрів України. Методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних
та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній
реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів
України. ( Статтю 8 доповнено частиною згідно з Законом N 1992-IV
( 1992-15 ) від 09.09.2004 ) Міністерство юстиції України забезпечує видання міжвідомчого
науково-методичного збірника "Криміналістика та судова
експертиза".
Стаття 9. Державний Реєстр атестованих судових експертів
Атестовані відповідно до цього Закону судові експерти
включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів,
ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть
доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до
державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках,
передбачених частиною четвертою статті 7 цього Закону, - іншим
фахівцям з відповідних галузей знань. Стаття 9 в редакції Закону N 1992-IV ( 1992-15 ) від
09.09.2004 )
Р о з д і л II
СУДОВИЙ ЕКСПЕРТ
Стаття 10. Особи, які можуть бути судовими експертами
Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні
знання для надання висновку з досліджуваних питань. ( Частина
перша статті 10 із змінами, внесеними згідно з Законом N 1992-IV
( 1992-15 ) від 09.09.2004 ) Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть
бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту,
освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли
відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з
певної спеціальності. ( Частина друга статті 10 в редакції Закону
N 1992-IV ( 1992-15 ) від 09.09.2004 ) До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться
виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися
також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за
умови, що вони мають відповідну вищу освіту,
освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли
відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах
Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію
судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому
цим Законом. ( Статтю 10 доповнено частиною третьою згідно з
Законом N 1992-IV ( 1992-15 ) від 09.09.2004 )
Стаття 11. Особи, які не можуть бути судовими експертами
Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового
експерта особи, визнані у встановленому законом порядку
недієздатними, а також особи, які мають судимість. Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в
судочинстві, передбачаються процесуальним законодавством.
Стаття 12. Обов'язки судового експерта
Незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний: 1) провести повне дослідження і дати обгрунтований та
об'єктивний письмовий висновок; 2) на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді,
суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку; 3) заявляти самовідвід за наявності передбачених
законодавством підстав, які виключають його участь у справі. Інші обов'язки судового експерта передбачаються процесуальним
законодавством.
Стаття 13. Права судового експерта
Незалежно від виду судочинства судовий експерт має право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються
предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання
додаткових матеріалів; 2) вказувати у висновку експерта на виявлені в ході
проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи
і з приводу яких йому не були поставлені питання; ( Пункт 2
частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно з Законом
N 1992-IV ( 1992-15 ) від 09.09.2004 ) 3) з дозволу особи або органу, які призначили судову
експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових
дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової
експертизи; 4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває
справа, якщо ці дії порушують права судового експерта; 5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи,
якщо її виконання не є службовим завданням; 6) проводити на договірних засадах експертні дослідження з
питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з
урахуванням обмежень, передбачених законом. ( Частину першу статті
13 доповнено пунктом 6 згідно з Законом N 1992-IV ( 1992-15 ) від
09.09.2004 ) Інші права судового експерта передбачаються процесуальним
законодавством.
Стаття 14. Відповідальність судового експерта
Судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими
законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної,
матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Р о з д і л III
ФІНАНСОВЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯСУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
( Назва розділу III в редакції Закону N 1992-IV ( 1992-15 )від 09.09.2004 )
Стаття 15. Фінансування судово-експертної діяльності
Проведення науково-дослідними установами судових експертиз
наукових розробок з питань організації та проведення судових
експертиз фінансується за рахунок Державного бюджету України. Проведення судових експертиз у кримінальних та
адміністративних справах державними спеціалізованими установами
здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням
виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України. Проведення судових експертиз, обстежень і досліджень
судово-медичними та судово-психіатричними установами здійснюється
за рахунок коштів, які безпосередньо і цільовим призначенням
виділяються цим експертним установам з державного чи місцевого
бюджету. Витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними
установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і
судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров'я
України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в
порядку, передбаченому чинним законодавством. Проведення інших експертних досліджень і обстежень державними
спеціалізованими установами здійснюється за рахунок замовника. Державні спеціалізовані установи, а також фахівці, що не є
працівниками цих установ, зазначені у статті 7 цього Закону,
виконують інші роботи на договірних засадах. Стаття 15 в редакції Закону N 1992-IV ( 1992-15 ) від
09.09.2004 )
Стаття 16. Атестація судового експерта
Метою атестації судового експерта є оцінка професійного рівня
фахівців, які залучаються до проведення судових експертиз або
беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової
експертизи. Залежно від спеціалізації їм присвоюється кваліфікація
судового експерта з правом проведення певного виду експертизи. Метою атестації працівників державної спеціалізованої
установи, які залучаються до проведення судових експертиз та/або
беруть участь у розробленні теоретичної та науково-методичної бази
судової експертизи, є оцінка рівня їх спеціальних знань та
відповідність займаній посаді. Залежно від спеціалізації і рівня підготовки працівникам
державної спеціалізованої установи присвоюються кваліфікація
судового експерта і кваліфікаційний клас. Порядок проведення атестації та присвоєння чи позбавлення
кваліфікаційних класів судового експерта визначається
міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади,
до сфери управління яких належать державні спеціалізовані
установи, що здійснюють судово-експертну діяльність. Стаття 16 в редакції Закону N 1992-IV ( 1992-15 ) від
09.09.2004 )
Стаття 17. Експертно-кваліфікаційні комісії
Для присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта
і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні
комісії при міністерствах та інших центральних органах виконавчої
влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані
установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
До складу експертно-кваліфікаційних комісій входять найбільш
досвідчені фахівці та науковці, які мають кваліфікацію судового
експерта та стаж практичної роботи за спеціальністю не менше п'яти
років. Серед них має бути не менше двох фахівців тієї експертної
спеціальності і того класу, з яких комісія проводить атестацію,
присвоює кваліфікацію судового експерта або кваліфікаційний клас,
а також фахівець з процесуальних питань судової експертизи.
Порядок присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям чи
позбавлення кваліфікації судового експерта фахівців, які не є
працівниками державних спеціалізованих установ, визначається
Міністерством юстиції України. З цією метою при Міністерстві
юстиції України створюється Центральна експертно-кваліфікаційна
комісія, яка діє відповідно до положення про неї, що
затверджується Міністерством юстиції України.
Присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних
класів судово-медичним і судово-психіатричним експертам та
позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних
класів судово-медичних і судово-психіатричних експертів
проводяться в порядку, що встановлюється Міністерством охорони
здоров'я України. Стаття 17 в редакції Закону N 1992-IV ( 1992-15 ) від
09.09.2004 )
Стаття 18. Оплата праці та соціальний захист судовихекспертів
{ Установити, що у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких
поширюється дія цього Закону, достроково призначена пенсія за
віком (з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону
України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), пункту "в" частини
другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої
експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та
перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на
екологічно безпечну систему" ( 309-14 ) та статті 21 Закону
України ( 3721-12 ) "Про основні засади соціального захисту
ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні") у
період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством
для відповідної категорії осіб, не виплачується згідно із Законом
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
{ Установити, що у 2007 році пенсія за віком відповідно до цього
Закону призначається лише при досягненні пенсійного віку,
передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) згідно із Законом
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
{ Установити, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії
або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням
надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги
та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до
пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих)
у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати
12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом
першим частини першої статті 28 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), а
по інших категоріях пенсіонерів розмір пенсії або щомісячного
довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за
особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій,
встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2007
році, не може перевищувати 10 тисяч гривень на місяць згідно із
Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
( Установити, що розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за
особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій,
встановлених законодавством), призначених у 2006 році відповідно
до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних пенсій за
віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ), згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 )
( Установити, що у 2006 році достроково призначена пенсія за віком
з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону України "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) у період до досягнення пенсійного
віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб,
працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, не
виплачується згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 )
Питання оплати праці та умови соціального захисту судових
експертів визначаються Кодексом законів про працю України
( 322-08 ) та іншими актами законодавства України. На працівників державних спеціалізованих установ судових
експертиз поширюються особливості матеріального та
соціально-побутового забезпечення, передбачені Законом України
"Про державну службу" (3723-12 ), якщо інше не передбачено
законами України. ( Частина друга статті 18 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1992-IV ( 1992-15 ) від 09.09.2004 )
Стаття 19. Охорона державних спеціалізованих установ, щопроводять судові експертизи Назва статті 19 в редакції Закону N 1992-IV ( 1992-15 ) від
09.09.2004 )
Охорона приміщень і територій установ судових експертиз
Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я
України, а також режим тримання осіб, які перебувають під вартою
і направлені на судово-психіатричну експертизу, забезпечуються
Міністерством внутрішніх справ України за рахунок коштів, що
виділяються йому на цю мету з державного бюджету. Охорона експертних служб Міністерства внутрішніх справ
України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України,
Державної прикордонної служби України забезпечується цими
органами. ( Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003 - набуває чинності з
01.08.2003 року )
Стаття 20. Інформаційне забезпечення
Підприємства, установи, організації незалежно від форми
власності зобов'язані надавати безоплатно інформацію, необхідну
для проведення судових експертиз, державним спеціалізованим
установам, а також, за згодою, натурні зразки або каталоги своєї
продукції, технічну документацію та іншу інформацію, необхідну для
створення й оновлення методичної та нормативної бази судової
експертизи. Державні спеціалізовані установи, судові експерти та
залучені фахівці, що проводять судові експертизи, у разі отримання
інформації, що становить державну, комерційну чи іншу охоронювану
законом таємницю, повинні забезпечити нерозголошення цих
відомостей. ( Частина перша статті 20 в редакції Закону N 1992-IV
( 1992-15 ) від 09.09.2004 ) Державні спеціалізовані установи, що проводять судові
експертизи, мають право одержувати від судів, органів дізнання і
попереднього слідства знаряддя злочину та інші речові докази, щодо
яких закінчено провадження у справах, для використання в
експертній і науковій діяльності. ( Частина друга статті 20 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1992-IV ( 1992-15 ) від
09.09.2004 )
Стаття 21. Кадрове забезпечення
Підготовка фахівців для державних спеціалізованих установ, що
проводять судові експертизи, здійснюється вищими навчальними
закладами; спеціалізація та підвищення кваліфікації проводяться
на курсах та у спеціальних закладах відповідних міністерств та
інших центральних органів виконавчої влади. Фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих
установ і мають на меті здійснювати експертну діяльність,
проходять навчання з відповідної експертної спеціальності в
державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України з
урахуванням обмежень, передбачених законом. Для забезпечення належного професійного рівня фахівці, які не
є працівниками державних спеціалізованих установ і отримали
кваліфікацію судового експерта, крім тих, які мають науковий
ступінь, один раз на три роки повинні пройти стажування в
державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України
відповідно до спеціальності та підтвердити рівень своїх
професійних знань. Вивчення потреб у підготовці, спеціалізації та підвищенні
кваліфікації експертів, а також розроблення пропозицій щодо
задоволення цих потреб здійснюються міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких
належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють
судово-експертну діяльність. Стаття 21 в редакції Закону N 1992-IV ( 1992-15 ) від
09.09.2004 )
Р о з д і л IV
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ СУДОВОЇЕКСПЕРТИЗИ
Стаття 22. Проведення судової експертизи за дорученнямвідповідного органу чи особи іншої держави
У разі проведення судової експертизи за дорученням
відповідного органу чи особи іншої держави, з якою Україна має
угоду про взаємну правову допомогу і співробітництво,
застосовується законодавство України, якщо інше не передбачено
зазначеною угодою. Оплата вартості судової експертизи здійснюється за
домовленістю між замовником і виконавцем судової експертизи.
Стаття 23. Залучення фахівців з інших держав для спільногопроведення судових експертиз
Керівники державних спеціалізованих установ, що проводять
судові експертизи, у необхідних випадках мають право за згодою
органу або особи, що призначили судову експертизу, включати до
складу експертних комісій провідних фахівців інших держав. Такі
спільні експертні комісії здійснюють судові експертизи за нормами
процесуального законодавства України. ( Частина перша статті 23 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1992-IV ( 1992-15 ) від
09.09.2004 ) Плата іноземним фахівцям за участь у судовій експертизі та
відшкодування інших витрат, пов'язаних з її проведенням,
здійснюється за домовленістю сторін.
Стаття 24. Міжнародне наукове співробітництво
Державні спеціалізовані установи, що виконують судові
експертизи, користуються правом встановлювати міжнародні наукові
зв'язки з установами судових експертиз, криміналістики тощо інших
держав, проводити спільні наукові конференції, симпозіуми,
семінари, обмінюватися стажистами, науковою інформацією і
друкованими виданнями та здійснювати спільні видання в галузі
судової експертизи і криміналістики. ( Стаття 24 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1992-IV ( 1992-15 ) від 09.09.2004 )
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 25 лютого 1994 рокуN 4038-XII
