ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Р О З'Я С Н Е Н Н Я
N 02-5/293 від 29.04.94Арбітражним судам України
Про деякі питання практики застосування майновоївідповідальності за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань
{ Роз'яснення затверджено ПостановоюВищого арбітражного суду
N 2 ( v0002800-94 ) від 14.07.94 }
( Із змінами, внесеними згідно з ПостановоюВищого Арбітражного Суду України
N 2 ( v0002800-94 ) від 14.07.94 )
З метою забезпечення правильного і однакового застосування
майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань Президія Вищого Арбітражного Суду України
вважає за необхідне дати такі роз'яснення.
1. Відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно із
законом чи договором неустойкою (штрафом, пенею). Отже майнова
відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового
зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник
зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою
цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору
у вигляді неустойки (штрафу, пені). Крім того, згідно зі
статтею 203 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний
відшкодувати кредитору завдані цим збитки. Моментом виконання грошового зобов'язання є дата списання
коштів з рахунку платника. 2. Пеня за прострочку платежу встановлена постановою
Верховної Ради України від 24 грудня 1993 року "Про
відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"
( 3811-12 ) (далі - Постанова) та Указом Президента України від 2
червня 1994 року "Про невідкладні заходи щодо
фінансово-кредитного забезпечення формування державних
продовольчих ресурсів 1994-1995 років" ( 270/94 ) (далі - Указ ). Передбачена Постановою пеня застосовується до несправних
платників при розрахунках за поставлену (продану) продукцію
(товари), виконані роботи, надані послуги по усіх видах
зобов'язань. Щодо сільськогосподарської продукції, сировини і
продовольства відповідальність за затримку оплати встановлена
Указом. ( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого
Арбітражного Суду України N 2 ( v0002800-94 ) від 14.07.94 ) ( Абзац 3 пункту 2 виключено на підставі Постанови Вищого
Арбітражного Суду України N 2 ( v0002800-94 ) від 14.07.94 ) За
змістом Указу боржник сплачує пеню у розмірі 1,5 відсотка у разі
затримки оплати тільки при застосуванні інших, крім попередньої
оплати, форм розрахунків. Таким чином, за прострочку оплати
продовольства і сільськогосподарської продукції за договором
поставки при розрахунках шляхом попередньої оплати боржник
повинен сплачувати пеню у розмірі, встановленому Постановою, а не
Указом. 3. Оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом
забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена
Постановою і Указом майнова відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до
несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за
укладеними договорами. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі статтею 154
Цивільного кодексу України договір, який повинен бути укладений у
письмовій формі, може укладатись як шляхом складання одного
документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами,
телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка її
надсилає. 4. Якщо у договорі не визначений строк, протягом якого
повинно бути виконано грошове зобов'язання, арбітражним судам
необхідно виходити з вимог статті 165 Цивільного кодексу України,
згідно з якою кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі
провести виконання у будь-який час. При цьому боржник повинен
виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення
вимоги кредитором. Таким днем слід вважати дату одержання вимоги
боржником. Оскільки названою статтею не визначена форма пред'явлення
вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом
надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до
боржника з листом, телеграмою тощо. 5. Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним
належним чином. Виходячи з цього, пеня, встановлена Постановою та
Указом, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не
виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку
позовної давності. При цьому визнання боржником претензії
кредитора про оплату продукції (товарів), робіт чи послуг без
перерахування заборгованості не може бути підставою для припинення
нарахування пені за прострочку платежу. 6. Відповідно до статті 164 Цивільного кодексу України у разі
покладення виконання зобов'язання на третю особу відповідальність
за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання несе сторона за
договором, з якого воно виникло, якщо законодавством не
передбачено, що відповідальність несе безпосередній виконавець. Такі норми, наприклад, встановлені пунктом 66 Положення про
поставки продукції та пунктом 57 Положення про поставки товарів і
тому відповідальність за несвоєчасну оплату продукції (товарів)
несуть як покупець за договором, так і платник, але за всіх
обставин для стягнення пені за прострочку платежу з одержувача
(платника) необхідні договірні відносини як між постачальником і
покупцем, так і між останнім та одержувачем. 7. Якщо платник необгрунтовано відхилив претензію чи залишив
її без розгляду, внаслідок чого на день подання кредитором позову
сума пені, що підлягає стягненню, збільшилась проти зазначеної в
претензії, ця обставина не може служити підставою для повернення
позовних матеріалів з посиланням на пункт 7 статті 63 Арбітражного
процесуального Кодексу України ( 1798-12 ), оскільки хоча сума
претензії є одним з її реквізитів, однак у даному випадку
визначальним для вирішення питання про додержання позивачем
порядку доарбітражного врегулювання спору є не сума пені за станом
на день звернення з позовом, а факт порушення платником строку
платежу та обгрунтованість чи необгрунтованість відхилення
претензії відповідачем. 8. При вирішенні питання про стягнення пені за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань арбітражні суди повинні
враховувати, що чинним законодавством (наприклад, Указом
Президента України від 28 жовтня 1993 року "Про державний контракт
і державне замовлення на 1994 рік" ( 498/93 ) або договором для
розрахунків за продукцію (товари), роботи та послуги може бути
встановлена попередня оплата. 9. Пеню як один із видів неустойки, яка стягується за кожний
день прострочки і в межах 6-місячного строку позовної давності,
необхідно відрізняти від відсотків за користування чужими
коштами, що є платою саме за користування чужими коштами, а не
санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.
Стягнення цих відсотків передбачено, зокрема, пунктом 67 Положення
про поставки продукції та пунктом 58 Положення про поставки
товарів (при повторній оплаті однієї і тієї ж продукції (товарів),
неправильному застосуванні цін тощо). 10. Якщо платник необгрунтовано відмовився від оплати
продукції (товарів), робіт (послуг) і згідно із законом чи
договором зобов'язаний сплатити за це штраф (пункт 66 Положення
про поставки продукції та пункт 57 Положення про поставки
товарів), то пеня підлягає стягненню незалежно від сплати штрафу
за ухилення від оплати. 11. Статтею 3 Угоди держав-учасниць СНД від 15 травня
1992 року "Про заходи по забезпеченню поліпшення розрахунків між
господарськими організаціями держав-учасниць Співдружності
Незалежних Держав" за несвоєчасне здійснення розрахунків за
поставлені товари та надані послуги встановлена пеня у розмірі не
менше 0,2 відсотка за кожний день прострочки платежу. Таким чином,
якщо у договорі сторони не погодили більш високий відсоток пені,
то стягненню підлягає пеня у розмірі, встановленому цією Угодою. 12. Постановою Верховної Ради України від 25 червня 1993 року
"Про норматив обігу платіжних документів в Україні" ( 3324-12 )
визначено нормативи поштового обігу платіжних документів та
передбачено, що установи банків повинні забезпечити зарахування
або списання коштів за отриманими платіжними документами у день їх
надходження. При визначенні, чи додержані нормативи обігу платіжних
документів, арбітражним судам слід враховувати кількість днів
поштового обігу документів і вважати строк дотриманим, якщо платіж
надійшов до обслуговуючого банку не пізніше дев'ятого (у межах
України) або п'ятого (для внутрішньообласних розрахунків) дня з
моменту здачі платіжних документів боржником до свого банку. Якщо банк платника не виконав зобов'язання щодо списання
коштів у день надходження платіжних документів і в результаті
цього кошти надійшли у банк кредитора з порушенням встановленого
терміну, платник має право у безспірному порядку стягнути із банку
пеню у розмірі 2 відсотків суми платежу за кожний день прострочки. У разі затримки зарахування коштів на рахунок клієнта з вини
банку, з яким укладено угоду про касово-розрахункове
обслуговування, банк сплачує пеню у розмірі 0,5 відсотка за кожний
день прострочки, якщо більший розмір пені не передбачений
договором. Як платник, так і одержувач коштів відповідно до статей 203
та 204 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) мають право вимагати
від свого банку відшкодування збитків, завданих неналежним
виконанням зобов'язань. 13. Пеня, що підлягає стягненню з боржника за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань та з банку за затримку зарахування
коштів на рахунок клієнта, зазначається позивачем у позовній заяві
у твердій сумі на день звернення з позовом і підлягає оплаті
державним митом.
-
скопійовано
-
