ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 6 від 8.07.94м.Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови ПленумуВерховного Суду
N 3 ( v0003700-02 ) від 26.04.2002 )
N 3 ( v0003700-02 ) від 26.04.2002 )
Про судову практику в справах про розкрадання,виготовлення, зберігання та інші незаконні
діяння зі зброєю, бойовими припасами або
вибуховими речовинами
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою ПленумуВерховного Суду
N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
Обговоривши практику розгляду судами справ про злочини з
вогнестрільною і холодною зброєю, бойовими припасами або
вибуховими речовинами, Пленум відзначає, що суди в основному
забезпечують правильне застосування закону при розгляді справ
даної категорії. Разом з тим в діяльності судів мають місце недоліки та
помилки. Окремі суди не завжди забезпечують необхідну повноту судового
розгляду справ, не з'ясовують, зокрема, джерела придбання та
виготовлення зброї, бойових припасів чи вибухових речовин,
допускають помилки при кваліфікації дій винних осіб, не реагують
належним чином на причини та умови, які сприяли розкраданню зброї,
бойових припасів або вибухових речовин, в тому числі на виявлені
недоліки їх обліку, зберігання, користування і перевезення. При розгляді справ даної категорії виникають труднощі з
визначенням предмету цих злочинів, правильним розумінням
добровільної здачі зброї, бойових припасів або вибухових речовин,
з відмежуванням закінченого злочину від замаху на його вчинення
тощо. Не завжди суди враховують суспільну небезпечність цих
злочинів при призначенні покарання. З метою поліпшення діяльності судів по розгляду справ даної
категорії Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Звернути увагу судів на необхідність забезпечення
своєчасного та правильного розгляду справ про злочини, пов'язані з
протиправними діяннями з вогнестрільною чи холодною зброєю,
бойовими припасами або вибуховими речовинами, оскільки це має
важливе значення для охорони громадської безпеки, громадського
порядку і запобігає вчиненню інших, більш тяжких злочинів. При розгляді цих справ необхідно вживати передбачені законом
заходи для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх
обставин злочину, особливо звертати увагу на виявлення джерел
розкрадання, придбання, виготовлення зброї, бойових припасів або
вибухових речовин, мотиву та цілі діянь винних. 2. Вирішуючи питання про призначення покарання особам,
визнаним винними в злочинах, передбачених статтями 222-224
Кримінального кодексу ( 2002-05 ), судам слід неухильно
додержуватись вимог закону про індивідуалізацію покарання, не
допускаючи застосування м'яких мір покарання до небезпечних
злочинців, організаторів та активних учасників злочинних
угруповань. При призначенні покарання за названі злочини суди, поряд з
характером і ступенем їх суспільної небезпечності та даними про
особу винного, повинні враховувати також цілі, мотиви вчиненого та
інші обставини справи. 3. У випадках, коли для вирішення питання про те, чи є
відповідні предмети зброєю, бойовими припасами або вибуховими
речовинами, а також за необхідності з'ясування придатності зброї,
боєприпасів або вибухових речовин до використання, потрібні
спеціальні знання, по справі слід призначити експертизу з
проведенням її у відповідних експертних установах. Визначення лише придатності предмета для використання за
призначенням може бути з'ясовано і за участю спеціаліста. Оцінюючи докази щодо визначення зброї, бойових припасів та
вибухових речовин, судам слід мати на увазі, що основною
характерною ознакою цих предметів є їх призначення для ураження
живої цілі та знищення чи пошкодження оточуючого середовища. Вони
можуть бути як саморобні, так і виготовлені промисловим способом. 4. Судам слід мати на увазі, що до вогнестрільної зброї, як
предмета злочинів, передбачених ч. 1 ст. 222 і ст. 223
Кримінального кодексу, належать всі види бойової, спортивної,
нарізної мисливської зброї (крім гладкоствольної мисливської),
для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів,
що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших
спеціальних горючих сумішей). Предметом злочину, передбаченого
ст. 224 Кримінального кодексу, крім зазначених вище видів
вогнестрільної зброї, може бути також гладкоствольна мисливська
вогнестрільна зброя. До бойових припасів належать патрони, артилерійські
снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та
інші вироби або вибухові пристрої в зібраному виді, споряджені
вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнестрільної
зброї чи для вчинення вибуху. Патрони, набої до гладкоствольної
мисливської зброї не є предметом злочинів, передбачених ч.1 ст.
222 і ст. 223 Кримінального кодексу. До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил,
нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші,
здатні вибухнути без доступу кисню. Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові
пістолети, ракетниці, а також вибухові пакети та інші
імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять в
собі вибухових речовин і сумішей, не можуть бути віднесені до
предметів, за незаконне носіння, зберігання, придбання,
виготовлення, збут або розкрадання яких передбачена
відповідальність за ч. 1 ст. 222 і ст. 223 Кримінального кодексу. 5. До холодної зброї належать знаряддя та пристрої, які
відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам
зброї, чи інші предмети, що мають колючий, колючо-ріжучий,
рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, ніж,
кинджал, нунчаку, кастет тощо) і призначені для ураження живої
цілі. 6. При вирішенні питання, чи є незаконним носіння,
зберігання, придбання, виготовлення чи збут зброї, бойових
припасів або вибухової речовини, судам необхідно керуватись:
Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 року "Про
право власності на окремі види майна" ( 2471-12 ), "Положенням
про дозвільну систему" ( 576-92-п ), затвердженим постановою
Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року, "Інструкцією
про порядок виготовлення, придбання, обліку, перевезення і
використання вогнестрільної зброї, боєприпасів до неї та
вибухових речовин", затвердженою наказом N 164 ( z0051-93 ) від
25 березня 1993 року МВС України, та іншими нормативними актами. Питання про відповідальність за незаконні діяння осіб, які
перебувають на службі в частинах, підрозділах і установах
Міноборони, Національної гвардії, Держкомкордону, Служби безпеки,
Управління державної охорони та МВС, вирішується також з
урахуванням Закону України від 25 березня 1992 року "Про Службу
безпеки України" ( 2230-12 ), Закону України від 20 грудня 1990
року "Про міліцію" ( 565-12 ) та інших нормативних актів, в тому
числі відомчих інструкцій, наказів тощо. 7. Судам слід мати на увазі, що під незаконним зберіганням
вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових
припасів або вибухових речовин є умисні, без належного дозволу
дії, пов'язані з володінням незалежно від тривалості часу
будь-яким із зазначених предметів, що знаходяться не при винній
особі, а у вибраному і відомому їй місці. Незаконне носіння холодної та вогнестрільної зброї (крім
гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових
речовин є умисною, без відповідного дозволу, дією по їх
переміщенню, транспортуванню винною особою безпосередньо при собі
(в руках, в одежі, сумках, спеціальних футлярах, в транспортному
засобі тощо) за умови можливості швидкого їх використання. Незаконним придбанням вогнестрільної зброї (крім
гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових
речовин слід вважати умисні дії, спрямовані на їх заволодіння (за
винятком розкрадання), всупереч встановленому законом порядку,
шляхом скуповування, обміну, привласнення знайденого, одержання в
подарунок чи відшкодування боргу тощо. Під незаконним виготовленням холодної, вогнестрільної зброї
(крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових
речовин слід розуміти умисні, без надання дозволу в установленому
законом порядку, дії по їх створенню, по відновленню втрачених
уражаючих властивостей чи переробленню будь-яких предметів, в
результаті чого вони набувають властивостей холодної чи
вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин. До незаконного виготовлення відноситься, зокрема,
перероблення ракетниці, стартового, будівельного чи інших
пістолетів, виготовлення обрізу із мисливської (в тому числі)
гладкоствольної рушниці, виготовлення вибухових пристроїв з
використанням будь-яких компонентів, що самі по собі не є
вибуховою речовиною чи боєприпасом, але в результаті чого вони
набувають характерних властивостей вогнестрільної зброї, бойових
припасів чи вибухової речовини тощо. Незаконний збут холодної, вогнестрільної зброї (крім
гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових
речовин є умисною, поза встановленим порядком, дією винної особи
по їх передачі іншій особі шляхом продажу, обміну, дарування,
оплати за борг тощо. 8. За статтею 223 Кримінального кодексу відповідальність
настає у випадку протиправного заволодіння вогнестрільною зброєю
(крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами або
вибуховими речовинами незалежно від місця вилучення (із державних
чи громадських установ, організацій та підприємств, у окремих
громадян, які ними володіли правомірно чи незаконно) з наміром
привласнити викрадене або розпорядитися ним за власним розсудом
іншим чином. Таке заволодіння зазначеними предметами може бути вчинене
будь-яким способом, в тому числі шляхом шахрайства чи
вимагательства. Розкрадання складових частин і деталей бойових припасів, що
містять вибухові речовини (запали, детонатори, підривники, гранати
без підривників та інше), слід теж кваліфікувати за статтею 223
Кримінального кодексу як закінчене розкрадання вибухових речовин. 9. Якщо винна особа викрала непридатні до використання
вогнестрільну зброю, бойові припаси або вибухову речовину,
помилково вважаючи їх такими, що можуть бути використані за
призначенням, вчинене належить розцінювати як замах на розкрадання
вказаних предметів і кваліфікувати за ч. 2 ст. 17 і за відповідною
частиною ст. 223 Кримінального кодексу. Розкрадання завідомо несправної вогнестрільної зброї
(наприклад учбової) і приведення її в придатний до використання
за призначенням стан необхідно кваліфікувати як розкрадання
державного, колективного чи індивідуального майна та як незаконне
виготовлення вогнестрільної зброї. Так само необхідно кваліфікувати дії винного і в тому
випадку, коли для виготовлення придатної для використання зброї
частина деталей ним викрадалась, а інша частина була вироблена
самостійно чи придбана будь-яким іншим чином. У разі викрадення складових частин, деталей чи вузлів,
комплект яких дозволяє виготовити придатну для використання зброю,
дії винної особи слід оцінювати як закінчений злочин і
кваліфікувати за статтею 223 Кримінального кодексу. 10. Розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів або
вибухових речовин, вчинене шляхом розбійного нападу, вважається
закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або
погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи
здоров'я особи, на яку було вчинено напад. Розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів або
вибухових речовин визнається повторним в разі вчинення його
особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений статтею 223
Кримінального кодексу, незалежно від того, чи була вона за це
засуджена і чи була вона виконавцем або іншим співучасником
такого злочину. Розкрадання названих предметів не може кваліфікуватися як
повторне: коли судимість за раніше вчинений такий же злочин знята
з винного в порядку амністії чи помилування; погашена чи знята
згідно зі статтею 55 Кримінального кодексу; якщо на момент
вчинення нового злочину минули строки давності притягнення до
відповідальності за раніше такий же вчинений злочин, а також у
випадку, коли винна особа, хоч раніше і вчинила діяння, що
містять ознаки злочинів, передбачених статтею 223 Кримінального
кодексу, але у встановленому законом порядку звільнена від
кримінальної відповідальності. 11. Оскільки незаконне носіння, зберігання, придбання,
виготовлення чи збут вогнестрільної зброї, бойових припасів або
вибухових речовин є самостійними злочинами, судам слід мати на
увазі, що розкрадання перелічених предметів та їх подальше
носіння, зберігання чи збут утворюють реальну сукупність злочинів,
передбачених ст. 223 та ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу. 12. У випадку встановлення факту розкрадання вогнестрільної
зброї, бойових припасів або вибухових речовин чи їх незаконного
носіння, зберігання, придбання, виготовлення з метою вчинення
іншого злочину, скоєне слід кваліфікувати як сукупність
закінченого злочину, передбаченого статтею 223 чи ч.1 ст.222
Кримінального кодексу, та як готування до вчинення іншого злочину. За сукупністю злочинів, передбачених статтею 69 і статтею 223
чи ч.1 ст. 222 Кримінального кодексу, належить кваліфікувати
розкрадання, незаконне придбання, виготовлення зброї, бойових
припасів або вибухових речовин, якщо такі дії були вчинені з
метою організації банди або використання чи збуту цих предметів
членами існуючої банди. 13. Роз'яснити судам, що відповідальність за ст.224
Кримінального кодексу настає у випадках зберігання вогнестрільної
зброї, бойових припасів без дотримання встановлених нормативними
актами та загальноприйнятими правилами застережних заходів, які
виключають можливість вільного доступу до них сторонніх осіб, а
також при незаконній передачі вогнестрільної зброї, бойових
припасів іншій особі, якщо це потягло за собою людські жертви або
інші тяжкі наслідки. Відповідальність за цим законом настає у випадку недбалого
зберігання будь-якої вогнестрільної зброї і будь-яких бойових
припасів (в тому числі мисливської гладкоствольної рушниці та
бойових припасів до них), незважаючи на те, законно чи незаконно
винна особа зберігала ці предмети. Недбалим зберіганням вогнестрільної зброї і бойових припасів,
що потягло за собою людські жертви, визнається настання смерті
хоча б однієї людини. Інші тяжкі наслідки: це заподіяння тяжких тілесних ушкоджень
одній чи кільком особам; заподіяння середньої тяжкості тілесних
ушкоджень двом або більше особам; заподіяння значної матеріальної
шкоди будь-якій юридичній чи фізичній особі. Роз'яснити, що незаконне і недбале зберігання вогнестрільної
зброї чи бойових припасів (крім гладкоствольної мисливської та
боєприпасів до неї), що потягло за собою наслідки, вказані в
статті 224 Кримінального кодексу, потрібно кваліфікувати за
сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 222 та ст. 224 цього ж
Кодексу. 14. Звернути увагу судів, що під добровільною здачею
вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин, що є
підставою для звільнення від кримінальної відповідальності згідно
з ч.2 ст.222 Кримінального кодексу, необхідно розуміти такі дії,
коли особа, маючи можливість і надалі володіти та зберігати
будь-який із вказаних предметів, незалежно від мотивів, за
власним бажанням передає їх у відповідний державний орган.
Причому ці дії не повинні бути зумовлені тим, що представникам
відповідних органів стало відомо про незаконне зберігання зброї,
боєприпасів або вибухових речовин. Сам факт заяви при затриманні чи обшуку про бажання
добровільно здати вогнестрільну зброю, бойові припаси або вибухову
речовину не може визнаватись підставою для звільнення від
відповідальності і повинен ретельно перевірятись та оцінюватись в
сукупності з іншими доказами. Особа, яка добровільно здала вогнестрільну зброю, бойові
припаси або вибухові речовини, звільняється від кримінальної
відповідальності і за їх незаконне придбання, виготовлення і
носіння. 15. Вирішуючи питання про речові докази у справах про
злочини, пов'язані зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими
речовинами, судам необхідно керуватись вимогами статті 81
Кримінально-процесуального кодексу. Слід мати на увазі, що непридатна вогнестрільна зброя, бойові
припаси або вибухові речовини знищуються відповідно до вимог
Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання і передачі
речових доказів по справах. Придатна до використання вогнестрільна
зброя, бойові припаси або вибухові речовини у випадку, коли їх
володілець не встановлений, передаються органам МВС. Речі, які не
придатні до використання за призначенням, можуть бути передані
спеціалізованим установам та відомчим службам, що проводять
відповідні судові експертизи, для використання їх в експертній та
науковій діяльності. 16. Зобов'язати суди при розгляді справ даної категорії
посилити увагу до виявлення причин та умов, які сприяли вчиненню
зазначених злочинів, і належним чином на це реагувати. Зокрема, не
повинні лишатись поза увагою судів випадки недбалого ставлення
відповідних працівників до зберігання зброї, бойових припасів або
вибухових речовин, до залишення таких предметів без нагляду чи
охорони, до неналежного обладнання місць їх зберігання, порушень
порядку обліку, видачі, транспортування, неправильного
використання. Суди повинні гостро реагувати на недоліки, допущені при
провадженні дізнання чи попереднього слідства і особливо на
факти, що стосуються питань з'ясування джерел придбання чи
виготовлення зброї, бойових припасів або вибухових речовин та на
упущення по виявленню всіх осіб, причетних до вчинення таких
злочинів. 17. Судовій колегії в кримінальних справах, військовій
колегії Верховного Суду України, Верховному суду Автономної
Республіки Крим, обласним, Київському і Севастопольському міським
судам та військовим судам регіонів, Військово-Морських Сил
України необхідно посилити нагляд за законністю та
обгрунтованістю вироків у справах даної категорії, періодично
вивчати та аналізувати судову практику і вживати заходів до
усунення виявлених помилок і недоліків. ( Пункт 17 із змінами,
внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12
( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
