Закон № 7284-XI від 30.06.1987 Про державне підприємство (об'єднання)
Нормативні акти Закон Закон № 7284-XI від 30.06.1987 Про державне підприємство (об'єднання)

Закон № 7284-XI від 30.06.1987 Про державне підприємство (об'єднання)

Тип: Закон
Номер: 7284-XI
Дата: 30.06.1987
Видавник: Органи влади СРСР
Редакція: 07.03.1991
Нечинна
Пов'язані рішення 
                             
                             
                            З А К О Н
       СОЮЗУ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК

( Закон втратив чинність на підставі Закону СРСР
  N 2015-I ( v2015400-91 ) від 07.03.91, ВВР, 1991, N 12, ст. 325 )

              Про державне підприємство (об'єднання)

     ( Відомості Верховної Ради СРСР, 1987, N 26, ст. 385 )

( Вводиться в дію з 1 січня 1988 року згідно з Постановою ВР СРСР
  N 7285-XI ( v7285400-87 ) від 30.06.87, ВВР, 1987, N 26, ст. 386 )

( Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії ВР СРСР
  N 10277-XI ( v_277400-89 ) від 07.04.89, ВВР, 1989, N 15, ст. 105
                                       Законом СРСР
  N 319-I ( v0319400-89 ) від 03.08.89, ВВР, 1989, N 9, ст. 214 )
 

     Цей Закон відповідно до  Конституції  СРСР  (  n0001400-77  )
визначає  економічні  і  правові  основи  господарської діяльності
соціалістичних державних підприємств (об'єднань), зміцнює державну
(загальнонародну) власність на засоби виробництва у промисловості,
будівництві, агропромисловому комплексі та інших галузях, розширює
можливості  участі  трудових колективів в ефективному використанні
цієї власності,  в управлінні підприємствами  та  об'єднаннями,  в
розв'язанні   державних   і  громадських  справ.  Закон  поглиблює
централізовані засади в розв'язанні найважливіших завдань розвитку
народного  господарства  як  єдиного цілого,  передбачає посилення
економічних    методів    управління,     використання     повного
господарського    розрахунку    і   самофінансування,   розширення
демократичних основ і розвиток самоврядування,  визначає відносини
між  підприємствами  (об'єднаннями)  і органами державної влади та
управління.

           I. ПІДПРИЄМСТВО (ОБ'ЄДНАННЯ) - ОСНОВНА ЛАНКА
                 НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

     Стаття 1. Державне підприємство (об'єднання) і його завдання

     1. Державні    підприємства     (об'єднання),     поряд     з
кооперативними,  є  основною  ланкою єдиного народногосподарського
комплексу.  Підприємствам (об'єднанням) належить  головна  роль  у
розвитку економічного потенціалу країни і досягненні найвищої мети
суспільного   виробництва   при   соціалізмі   -    якнайповнішого
задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб людей.

     Цей Закон  визначає основи організації і діяльності,  правове
становище державних підприємств та об'єднань (які далі  іменуються
підприємствами, за винятком випадків, коли йдеться про особливості
об'єднань).

     2. На    державному    підприємстві    трудовий     колектив,
використовуючи  як  господар загальнонародну власність,  створює і
примножує  народне  багатство,  забезпечує   поєднання   інтересів
суспільства,   колективу  і  кожного  працівника.  Підприємство  є
соціалістичним товаровиробником,  виробляє і  реалізує  продукцію,
виконує  роботи  і надає послуги відповідно до плану та договорів,
на основі  повного  господарського  розрахунку,  самофінансування,
самоврядування,    поєднання    централізованого   керівництва   і
самостійності підприємства.

     Підприємство здійснює  свою   діяльність   у   промисловості,
сільському господарстві,  будівництві,  на транспорті,  у зв'язку,
науці й науковому обслуговуванні, торгівлі, матеріально-технічному
постачанні,  сфері послуг та інших галузях народного господарства.
Підприємство,  незалежно від свого профілю,  здійснює  виробництво
товарів  народного  споживання  і  надає платні послуги населенню.
Воно   може    вести    одночасно    кілька    видів    діяльності
(аграрно-промислову,                       промислово-торговельну,
промислово-будівельну, науково-виробничу та інші).

     Підприємство є  юридичною  особою,  користується  правами   і
виконує   обов'язки,   пов'язані   з   його   діяльністю,  володіє
відособленою частиною загальнонародної власності і має самостійний
баланс.

     3. Головним  завданням  підприємства  є  всемірне задоволення
суспільних  потреб  народного  господарства  і  громадян  у   його
продукції (роботах,  послугах) з високими споживчими властивостями
і якістю при мінімальних затратах, збільшення внеску в прискорення
соціально-економічного  розвитку  країни  і  забезпечення  на  цій
основі зростання добробуту свого колективу та його членів.

     Вимоги споживача є обов'язковими для підприємства, а їх повне
і  своєчасне  задоволення  -  найвищий  смисл  і  норма діяльності
кожного трудового колективу.

     Для здійснення   свого   головного   завдання    підприємство
забезпечує:

     розвиток і підвищення ефективності виробництва, його всебічну
інтенсифікацію, прискорення науково-технічного прогресу, зростання
продуктивності   праці,   ресурсозбереження,  збільшення  прибутку
(доходу);

     соціальний розвиток    колективу,     формування     сучасної
матеріальної   бази   соціальної   сфери,   створення  сприятливих
можливостей для високопродуктивної  праці,  послідовне  здійснення
принципу розподілу за працею, соціальної справедливості, охорону і
поліпшення природного середовища, яке оточує людину;

     самоврядування трудового  колективу,  яке   створює   глибоку
особисту  заінтересованість  кожного  працівника  в господарському
використанні   загальнонародної    власності,    його    органічну
причетність до справ колективу і держави.

     Стаття 2. Принципи діяльності підприємства

     1. Діяльність  підприємства  будується  на  основі державного
плану  економічного  і  соціального  розвитку  як   найважливішого
інструменту реалізації економічної політики Комуністичної партії і
Радянської держави.  Керуючись  контрольними  цифрами,  державними
замовленнями,  довгочасними  науково  обгрунтованими  економічними
нормативами  і  лімітами,   а   також   замовленнями   споживачів,
підприємство самостійно розробляє і затверджує свої плани, укладає
договори.

     2. Підприємство  діє  на  принципах  повного   господарського
розрахунку  і  самофінансування.  Виробнича,  соціальна діяльність
підприємства і оплата праці  здійснюються  за  рахунок  зароблених
трудовим колективом коштів.  Підприємство з виручки, одержаної від
реалізації продукції (робіт,  послуг),  компенсує свої матеріальні
затрати.   Прибуток   або   доход   є   узагальнюючим   показником
господарської діяльності підприємства.  Частина прибутку  (доходу)
повинна  використовуватись підприємством для виконання зобов'язань
перед  бюджетом,  банками  і  вищестоящим  органом.  Інша  частина
надходить  у  його повне розпорядження і разом з коштами на оплату
праці утворює госпрозрахунковий доход колективу,  який є  джерелом
життєдіяльності підприємства.

     3. Діяльність  підприємства  в  умовах повного господарського
розрахунку і самофінансування здійснюється відповідно до  принципу
соціалістичного    самоврядування.   Трудовий   колектив,   будучи
повноправним господарем на підприємстві,  самостійно  вирішує  всі
питання виробничого і соціального розвитку.  Досягнення і втрати в
роботі   підприємства   безпосередньо   позначаються   на    рівні
госпрозрахункового    доходу   колективу,   благополуччі   кожного
працівника.

     Підприємство   для   підвищення  заінтересованості  трудового
колективу  в результатах своєї діяльності широко використовує нові
прогресивні   методи   соціалістичного   господарювання,   зокрема
колективний підряд, орендні відносини, кооперативні форми. ( Пункт
3  статті  2  доповнено  абзацом  згідно із Законом  СРСР  N 319-I
( v0319400-89 ) від 03.08.89 )

     Підприємство  як самостійний товаровиробник може виступати на
ринку  цінних  паперів  і  випускати  для  мобілізації  додаткових
фінансових  ресурсів  акції, здійснювати цільові позики. ( Пункт 3
статті  2  доповнено   абзацом   згідно  із  Законом  СРСР N 319-I
( v0319400-89 ) від 03.08.89 )

     4. Підприємства діють  в  умовах  економічного  змагання  між
собою,  яке  є  найважливішою формою соціалістичного змагання,  за
найповніше задоволення попиту споживачів на ефективну високоякісну
і  конкурентоспроможну продукцію (роботи,  послуги) з якнайменшими
затратами.  Підприємство,  яке забезпечує виробництво і реалізацію
кращої  продукції  (робіт,  послуг)  з меншими витратами,  одержує
більший госпрозрахунковий доход і перевагу в своєму виробничому  й
соціальному розвитку та оплаті праці працівників.

     Держава використовує    планування,    застосовує   конкурсне
проектування і виробництво,  фінансово-кредитні підойми і ціни для
всемірного  розвитку  економічного  змагання  між  підприємствами,
обмежуючи їх  монопольне  становище  як  виробників  певного  виду
продукції (робіт, послуг).

     5. Підприємство  діє  на основі соціалістичної законності.  В
умовах повного господарського розрахунку і  самофінансування  воно
наділяється   широкими   правами,   дотримання  яких  гарантується
державою.  В   інтересах   здійснення   завдань   і   повноважень,
встановлених   цим  Законом,  підприємство  має  право  з  власної
ініціативи приймати всі рішення,  якщо вони не суперечать  чинному
законодавству.

     Підприємство несе  всю повноту відповідальності за дотримання
інтересів держави  і  прав  громадян,  схоронність  і  примноження
соціалістичної   власності,   виконання   взятих   зобов'язань   і
забезпечення рівня рентабельності, необхідного для роботи в умовах
повного  господарського  розрахунку  і  самофінансування,  зміцнює
державну, виробничу й трудову дисципліну.

     Діяльність підприємства не повинна порушувати нормальних умов
роботи  інших підприємств та організацій і погіршувати умови життя
громадян.

     6. Держава  не  відповідає  за  зобов'язаннями  підприємства.
Підприємство  не  відповідає  за  зобов'язаннями держави,  а також
інших підприємств, організацій і установ.

     Стаття 3. Госпрозрахунковий доход колективу, його розподіл і
          використання

     1. Госпрозрахунковий доход колективу є джерелом виробничого і
соціального  розвитку  підприємства,  оплати  праці,  перебуває  в
розпорядженні    підприємства,   використовується   самостійно   і
вилученню не підлягає.

     Підприємство  може  використовувати такі форми господарського
розрахунку: ( Абзац другий пункту 1 статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом СРСР N 319-I ( v0319400-89 ) від 03.08.89 )

     засновану на  нормативному  розподілі  прибутку.  З  прибутку
провадяться  розрахунки  з   бюджетом   і   вищестоящим   органом,
виплачуються проценти за кредит. Залишковий прибуток, що утворився
після  цих  розрахунків,  надходить  у   розпорядження   трудового
колективу.  Із  залишкового  прибутку  за  нормативами  формуються
фонди:  розвитку  виробництва,  науки   і   техніки;   соціального
розвитку;  матеріального  заохочення  чи  інші  фонди аналогічного
призначення. Фонд заробітної плати може утворюватися за нормативом
до чистої продукції або іншими вимірниками продукції. У цьому разі
госпрозрахунковий доход колективу складається з  фонду  заробітної
плати і залишкового прибутку;

     засновану на нормативному розподілі доходу,  одержаного після
компенсації з виручки матеріальних затрат.  З  доходу  провадяться
розрахунки з бюджетом і вищестоящим органом, виплачуються проценти
за  кредит,  після  чого   утворюється   госпрозрахунковий   доход
колективу.   Єдиний  фонд  оплати  праці  утворюється  як  залишок
госпрозрахункового  доходу  колективу  після  утворення  з   нього
фондів:   розвитку   виробництва,  науки  і  техніки:  соціального
розвитку   чи   інших   фондів   аналогічного   призначення,   які
визначаються за нормативами до госпрозрахункового доходу.

     Підприємства  мають  право  самостійно  використовувати  інші
форми   господарського  розрахунку,  а  також  орендні  відносини,
передбачені  законодавчими  актами  СРСР  і  рішеннями Уряду СРСР.
(  Пункт  1  статті  3  доповнено абзацом згідно із  Законом  СРСР
N 319-I ( v0319400-89 ) від 03.08.89 )

     На підприємстві  може  утворюватись  фінансовий резерв і фонд
валютних відрахувань.

     2. Фонд заробітної плати  використовується  підприємством  на
оплату праці працівників залежно від їх трудового внеску.

     Фонд матеріального заохочення витрачається на виплату премій,
винагород,  інші  форми  заохочення  за  працю  і  на  матеріальну
допомогу.

     Підприємство може  замість  фонду  заробітної  плати  і фонду
матеріального заохочення утворювати  фонд  оплати  праці,  який  є
єдиним джерелом усіх виплат працівникам за результати праці.

     3. Фонд  розвитку  виробництва,  науки і техніки підприємство
використовує     на     фінансування      науково-дослідних      і
дослідно-конструкторських  робіт,  оновлення і розширення основних
фондів на сучасній технічній  основі,  приріст  власних  оборотних
коштів, а також на інші цілі виробничого розвитку.

     Підприємство самостійно       використовує      амортизаційні
відрахування,  які направляються за встановленим нормативом у фонд
розвитку  виробництва,  науки і техніки чи інший фонд аналогічного
призначення.

     4. Фонд соціального розвитку трудовий  колектив  використовує
на  житлове будівництво,  всемірне зміцнення матеріально-технічної
бази соціально-культурної сфери, утримання її об'єктів, проведення
оздоровчих,   культурно-масових   заходів   та  задоволення  інших
соціальних потреб.

     5. Підприємство  за  згодою  трудового  колективу  має  право
направляти  у  фонд  соціального  розвитку  частину  коштів  фонду
матеріального заохочення (фонду оплати праці) і на цілі  житлового
будівництва  частину  коштів  фонду розвитку виробництва,  науки і
техніки в межах, встановлених законодавством.

     6. Підприємство утворює за нормативом за рахунок собівартості
продукції    (робіт,   послуг)   ремонтний   фонд,   кошти   якого
використовуються  для  здійснення  всіх  видів  ремонту   основних
фондів.

     Стаття 4. Матеріально-технічна база і кошти підприємства

     1. Матеріально-технічну базу і кошти підприємства, тобто його
майно,  становлять основні фонди і оборотні засоби,  а також  інші
матеріальні  цінності  і фінансові ресурси.  Підприємство здійснює
права володіння, користування і розпорядження цим майном.

     Підприємство зобов'язане постійно  забезпечувати  відтворення
матеріально-технічної  бази   на  прогресивній  основі,  ефективно
використовувати виробничі потужності й основні фонди.

     2. З метою досягнення повної віддачі  виробничого  потенціалу
підприємство  встановлює  двозмінний,  а на унікальному і дорогому
устаткуванні і там,  де необхідно за умовами виробництва,  -  три-
або чотиризмінний режим роботи.  Застосування підприємством іншого
режиму  роботи  допускається  з   дозволу   вищестоящого   органу,
погодженого   з   виконавчим   комітетом  місцевої  Ради  народних
депутатів і відповідним профспілковим органом.

     3. Оборотні засоби підприємства перебувають  у  його  повному
розпорядженні і вилученню не підлягають. Нестача власних оборотних
засобів  покривається   за   рахунок   госпрозрахункового   доходу
колективу,  а  їх  поповнення  здійснюється  з  власних  ресурсів.
Підприємство зобов'язане  забезпечувати  схоронність,  раціональне
використання і прискорення оборотності оборотних засобів.

     4. Підприємство має право:

     передавати іншим  підприємствам  і  організаціям,  продавати,
обмінювати,  здавати в  оренду,  надавати  безплатно  в  тимчасове
користування   або   у  позичку  будинки,  споруди,  устаткування,
транспортні  засоби,  інвентар,  сировину  та   інші   матеріальні
цінності,  а  також списувати їх з балансу,  якщо вони зношені або
морально застаріли;

     передавати матеріальні і грошові ресурси,  в  тому  числі  за
згодою трудового колективу кошти фондів економічного стимулювання,
іншим підприємствам  і  організаціям,  які  виконують  роботи  або
послуги для підприємства.

     Виручка від  реалізації  невикористовуваного  майна і орендна
плата  (якщо  здача  майна  в  оренду  не  є  основною  діяльністю
підприємства)  в зазначених випадках направляються у фонд розвитку
виробництва,  науки і техніки, а збитки, що виникають при передачі
іншим підприємствам і організаціям, а також при продажу і списанні
майна,  покриваються підприємством за рахунок  відповідних  фондів
економічного стимулювання підприємства.

            II. УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ (ОБ'ЄДНАННЯМ)
          І САМОВРЯДУВАННЯ ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ

     Стаття 5. Структура об'єднання і підприємства

     1. У галузях народного господарства  відповідно  до  цілей  і
завдань   господарської   діяльності,  особливостей  структури  та
організації управління діють різні  види  об'єднань  і  самостійні
підприємства.   Основними   видами   об'єднань   є   виробничі   і
науково-виробничі.  Об'єднання,  незалежно   від   територіального
розташування  структурних  одиниць  і самостійних підприємств,  що
входять    до    його     складу,     функціонує     як     єдиний
виробничо-господарський  комплекс,  забезпечує органічне поєднання
інтересів  розвитку  галузей  і  територій.  Воно  здійснює   свою
діяльність на основі єдиного плану і балансу.

     Підприємство і  об'єднання організують фірмове обслуговування
своєї продукції та  фірмову  торгівлю,  створюють  для  цього  при
потребі відповідні підрозділи.

     2. Виробниче об'єднання створюється для випуску окремих видів
продукції (робіт, послуг) на основі більш ефективного використання
науково-технічного      потенціалу,      розвинутої     предметної
спеціалізації,  кооперування  і  комбінування  виробництва.   Воно
складається  із  структурних  одиниць,  які здійснюють промислову,
будівельну, транспортну, торговельну та іншу діяльність. До складу
об'єднання      можуть     також     входити     науково-дослідні,
проектно-конструкторські,   технологічні   організації   та   інші
структурні одиниці.

     3. Науково-виробниче  об'єднання  створюється  для розробки і
виробництва в найкоротші строки високоефективних комплексів машин,
устаткування,  приладів, технологічних процесів та матеріалів, які
визначають науково-технічний прогрес у  відповідних  напрямах,  що
мають  важливе  народногосподарське значення.  Воно створюється на
основі        науково-дослідних        (проектно-конструкторських,
технологічних) організацій або підприємств (виробничих об'єднань),
які мають розвинуту конструкторську  та  дослідно-експериментальну
базу, і функціонує як єдиний науково-виробничий комплекс.

     4. Підприємство   складається  з  підрозділів,  що  діють  на
засадах внутрішнього господарського  розрахунку  або  колективного
підряду:  виробництв,  цехів,  відділень,  дільниць, ферм, бригад,
ланок, бюро, лабораторій та інших.

     Підрозділам підприємства   можуть   виділятися   в   порядку,
встановлюваному   підприємством,   частини   фонду   матеріального
заохочення і фонду соціального розвитку, розміри яких залежать від
результатів діяльності цих підрозділів.

     Структура   підприємства  та  його  підрозділів  визначається
підприємством  самостійно.  (  Пункт  4 статті 5 доповнено абзацом
згідно із Законом СРСР N 319-I ( v0319400-89 ) від 03.08.89 )

     5.   В   об'єднанні   його   структурні   одиниці   діють  на
госпрозрахункових  засадах  і  відповідно  до  положень  про  них,
затверджуваних  об'єднанням, складаються з підрозділів. Структурна
одиниця  може мати окремий баланс і рахунки в установах банків, її
структура  затверджується  об'єднанням.  (  Абзац  перший пункту 5
статті  5  із  змінами, внесеними згідно із Законом  СРСР  N 319-I
( v0319400-89 ) від 03.08.89 )

     Об'єднання закріплює  за   структурною   одиницею   необхідні
основні  фонди  та  оборотні  засоби,  визначає порядок здійснення
внутрігосподарських відносин і вирішення спорів  між  структурними
одиницями,  а  також  відповідальність  за  невиконання ними своїх
обов'язків.

     Структурна одиниця  в  межах  наданих  їй  законодавством   і
об'єднанням  прав  розпоряджається  закріпленим  за  нею  майном і
укладає  від  імені  об'єднання  господарські  договори  з  іншими
організаціями.

     Об'єднання може  надати  структурній  одиниці  право укладати
господарські договори від імені структурної  одиниці  і  нести  за
ними   відповідальність   закріпленим  за  нею  майном.  При  його
недостатності  відповідальність  за   зобов'язаннями   структурної
одиниці несе об'єднання.

     Структурна одиниця  формує  фонди  матеріального заохочення і
соціального розвитку в порядку,  що  визначається  об'єднанням,  і
залежно  від  результатів її діяльності.  Кошти цих фондів не може
бути  вилучено   об'єднанням   без   згоди   трудового   колективу
структурної одиниці. Об'єднання має право виділяти в розпорядження
структурної одиниці частину фонду розвитку  виробництва,  науки  і
техніки, а також інших фондів.

     6.  В  об'єднання  поряд  із  структурними  одиницями  можуть
входити   самостійні   підприємства,   які   користуються  правами
відповідно    до    цього    Закону.   Об'єднання   керує   такими
підприємствами,  здійснюючи  щодо них функції вищестоящого органу,
має  право  централізуваті  повністю  або  частково  виконання  їх
окремих  виробничо-господарських  функцій. При цьому необхідні для
виконання   зазначених   функцій   кошти   підприємств  може  бути
централізовано за їх згодою.

     Управління  об'єднанням  за  рішенням  структурних  одиниць і
підприємств,  що  входять  до  нього,  здійснюється адміністрацією
головної  структурної  одиниці (головного підприємства) об'єднання
або відособленим апаратом управління.(  Пункт 6 статті 5 в редакції Закону СРСР N 319-I ( v0319400-89 )
від 03.08.89 )

     7. Підприємства,  об'єднання та організації, незалежно від їх
відомчої приналежності, можуть самостійно створювати на договірних
засадах  концерни,  консорціуми,  міжгалузеві державні об'єднання,
державні виробничі об'єднання,  різні  асоціації  та  інші  великі
організаційні  структури,  в  тому  числі  з участю кооперативів і
спільних підприємств,  створюваних  з  фірмами  іноземних  держав.
Державні підприємства (об'єднання), які входять у ці організаційні
структури,  зберігають свою  господарську  самостійність  і  діють
відповідно до цього Закону.

     Структурні  одиниці  і самостійні підприємства, які входять в
об'єднання,  мають  право за рішенням їх трудових колективів вийти
До   складу   об'єднання  з  додержанням  договірного  порядку  та
зобов'язань, встановлених при утворенні об'єднання.

     Підприємства, об'єднання  та  організації  при  переході   на
орендні відносини мають право виходу з підпорядкування галузевим і
територіальним   органам   державного   управління,   при    цьому
взаємовідносини між ними регулюються договором оренди.(  Пункт 7 статті 5 в редакції Закону СРСР N 319-I ( v0319400-89 )
від 03.08.89 )

     Стаття 6. Управління підприємством

     1. Управління  підприємством  здійснюється на основі принципу
демократичного централізму, поєднання централізованого керівництва
і соціалістичного самоврядування трудового колективу.

     Соціалістичне самоврядування  реалізується  в  умовах широкої
гласності шляхом  участі  всього  колективу  та  його  громадських
організацій  у  виробленні  найважливіших  рішень і контролі за їх
виконанням, виборності керівників та єдиноначальності в управлінні
підприємством.  На основі самоврядування забезпечується об'єднання
зусиль і  розвиток  ініціативи  трудящих  для  досягнення  високих
результатів  роботи,  виховання  у  працівників  організованості й
дисципліни, підвищення їх політичної свідомості.

     Партійна організація підприємства,  будучи  політичним  ядром
колективу,  діє в рамках Конституції СРСР, спрямовує роботу всього
колективу,    органів    його    самоврядування,    профспілкової,
комсомольської,  інших громадських організацій і здійснює контроль
за діяльністю адміністрації.

     Соціально-економічні рішення,   які   стосуються   діяльності
підприємства,  виробляються  і  приймаються  керівником  за участю
трудового  колективу,  діючих   у   ньому   партійної,   а   також
профспілкової,  комсомольської  та  інших  громадських організацій
відповідно до їх статутів і законодавства.

     2. На підприємстві  здійснюється  виборність  керівників  (як
правило, на конкурсній основі), яка забезпечує поліпшення якісного
складу  керівних  кадрів  і  посилення  їх   відповідальності   за
результати  діяльності.  Принцип  виборності  застосовується  щодо
керівників підприємств, структурних одиниць об'єднань, виробництв,
цехів,  відділень,  дільниць,  ферм  і  ланок,  а також майстрів і
бригадирів.

     3. Керівник  підприємства,  структурної  одиниці   об'єднання
виражає  інтереси  держави  і трудового колективу.  Він обирається
загальними зборами (конференцією) трудового колективу таємним  або
відкритим голосуванням (за розсудом зборів чи конференції) строком
на 5 років і затверджується вищестоящим органом. Якщо кандидатуру,
обрану  трудовим  колективом,  не затверджено вищестоящим органом,
проводяться нові вибори.  При цьому вищестоящий орган зобов'язаний
пояснити  трудовому  колективу  причини відмовлення в затвердженні
результатів виборів.

     Керівник підприємства,  структурної одиниці  об'єднання  може
достроково  звільнятися  з  посади вищестоящим органом на підставі
рішення загальних зборів (конференції) трудового колективу або  за
їх уповноваженням - ради трудового колективу.

     Обраний трудовим  колективом  керівник  головної  структурної
одиниці  (головного   підприємства)   затверджується   вищестоящим
органом  на посаді керівника об'єднання.  В разі,  коли управління
об'єднанням здійснюється відособленим апаратом,  вибори  керівника
об'єднання   проводяться  на  конференції  представників  трудових
колективів його  структурних  одиниць  і  підприємств.  Дострокове
звільнення  з  посади  керівника  об'єднання  провадиться в тому ж
порядку.

     Керівники підрозділів   -   виробництв,   цехів,   відділень,
дільниць,  ферм  і  ланок,  а також майстри і бригадири обираються
відповідними колективами таємним  або  відкритим  голосуванням  на
строк   до  5  років  і  затверджуються  керівником  підприємства.
Зазначені керівники можуть достроково звільнятися  з  посади,  яку
вони   займають,   керівником  підприємства  на  підставі  рішення
колективу відповідного підрозділу.

     Керівники підприємств,   структурних    одиниць    об'єднань,
підрозділів, а також майстри і бригадири, звільнені з посади після
закінчення  строку  повноважень,  можуть  бути  обрані  знову  або
направляються    на   іншу   роботу   в   порядку,   встановленому
законодавством щодо осіб, звільнених з виборної посади.

     Заступники керівника,  керівники юридичної та  бухгалтерської
служб  і  служби  контролю  якості  підприємства  призначаються на
посаду і звільняються його керівником у встановленому порядку.

     4. Єдиноначальність у системі самоврядування на  підприємстві
здійснюється   керівником  підприємства,  керівниками  структурних
одиниць об'єднання і підрозділів.

     Керівник підприємства   (генеральний   директор,    директор,
начальник,  керуючий)  керує  всією  діяльністю й організує роботу
підприємства.  Він  несе  відповідальність  за  результати  роботи
підприємства перед державою і трудовим колективом.

     Керівник підприємства   без   довіреності   діє   від   імені
підприємства,  представляє його на всіх підприємствах, в установах
і   організаціях,  розпоряджається  майном  підприємства,  укладає
договори,  видає довіреності,  відкриває в банках розрахункові  та
інші рахунки підприємства.

     У межах компетенції підприємства його керівник видає накази і
дає  вказівки,  обов'язкові  для  всіх  працівників  підприємства.
Рішення  керівників структурних одиниць і підрозділів,  майстрів і
бригадирів є обов'язковими для всіх підлеглих їм працівників.

     5. Основною формою здійснення повноважень трудового колективу
є загальні збори (конференція).

     Загальні збори (конференція) трудового колективу:

     обирають керівника  підприємства,  раду  трудового колективу,
заслуховують звіти про їх діяльність;

     розглядають і затверджують плани економічного  і  соціального
розвитку підприємства,  визначають шляхи збільшення продуктивності
праці і прибутку (доходу),  підвищення ефективності виробництва  і
якості   продукції,   збереження  і  примноження  загальнонародної
власності,  зміцнення матеріально-технічної  бази  виробництва  як
основи життєдіяльності колективу;

     схвалюють колективний  договір  і уповноважують профспілковий
комітет підписати його з  адміністрацією  підприємства  від  імені
трудового    колективу;    беруть    соціалістичні   зобов'язання;
затверджують за поданням адміністрації і  профспілкового  комітету
правила внутрішнього трудового розпорядку;

     розглядають інші      найважливіші     питання     діяльності
підприємства;

     самостійно   встановлюють  для  своїх  працівників  додаткові
соціальні  пільги  в  межах  зароблених коштів. ( Пункт 5 статті 6
доповнено  абзацом  згідно із Законом СРСР N 319-I ( v0319400-89 )
від 03.08.89 )

     6. Збори  (конференція)  трудового   колективу   підприємства
скликаються радою трудового колективу в міру потреби, але не рідше
як два рази  на  рік.  Питання  на  розгляд  зборів  (конференцій)
вносяться  з  ініціативи ради трудового колективу,  адміністрації,
партійної,  профспілкової,  комсомольської  та  інших  громадських
організацій, органів народного контролю, окремих членів колективу,
а також вищестоящого органу.

     Стаття 7. Рада трудового колективу підприємства

     1. У  період   між   зборами   (конференціями)   повноваження
трудового  колективу виконує рада трудового колективу підприємства
(структурної одиниці об'єднання). Рада зосереджує головну увагу на
розвитку ініціативи трудящих, збільшенні внеску кожного працівника
в загальну справу, здійснює заходи для досягнення високих кінцевих
результатів діяльності підприємства й одержання госпрозрахункового
доходу колективу.

     Рада трудового колективу:

     здійснює контроль  за  виконанням  рішень  загальних   зборів
(конференцій) трудового колективу, реалізацією критичних зауважень
і пропозицій робітників,  службовців,  інформує трудовий  колектив
про їх виконання;

     заслуховує адміністрацію   про   хід   виконання   планів   і
договірних   зобов'язань,    результати    виробничо-господарської
діяльності,  намічає заходи, які сприяли б більш ефективній роботі
підприємства, додержанню принципу соціальної справедливості;

     затверджує спільно   з    виборними    органами    партійної,
профспілкової  та комсомольської організацій умови соціалістичного
змагання і підбиває його підсумки;

     вирішує питання вдосконалення  управління  та  організаційної
структури  підприємства,  забезпечення  відповідності оплати праці
працівників  їх  особистому  внескові  і  справедливого  розподілу
соціальних благ;

     приймає рішення про використання фондів розвитку виробництва,
науки і техніки,  матеріального заохочення,  соціального розвитку,
про  направлення  коштів  на  спорудження жилих будинків,  дитячих
закладів,  їдалень,  поліпшення умов і охорони  праці,  медичного,
побутового  та культурного обслуговування робітників,  службовців,
вирішує інші питання соціального розвитку колективу;

     вирішує питання підготовки і підвищення кваліфікації  кадрів,
додержання  правил  внутрішнього трудового розпорядку,  державної,
виробничої і трудової дисципліни на підприємстві,  намічає  заходи
для її зміцнення;

     здійснює контроль  за  наданням  пільг  і  переваг новаторам,
передовикам виробництва, ветеранам війни і праці за рахунок коштів
фондів матеріального заохочення та соціального розвитку;

     заслуховує представників   колективів   підрозділів,  вносить
пропозиції про застосування  заходів  морального  і  матеріального
заохочення  за успіхи в праці,  розглядає питання представлення до
державних нагород;

     вирішує питання обрання  рад  колективів  виробництв,  цехів,
відділень,  дільниць  та  інших  підрозділів і визначає їх права в
межах   повноважень   ради   трудового   колективу    підприємства
(структурної одиниці об'єднання);

     вирішує інші питання виробничого і соціального розвитку, якщо
вони не належать до  компетенції  зборів  (конференції)  трудового
колективу.

     Рада трудового   колективу   працює   в  тісному  контакті  з
адміністрацією, партійною, профспілковою, комсомольською та іншими
громадськими організаціями.

     2. Рішення  ради  трудового  колективу,  прийняті  в межах її
повноважень і відповідно до  законодавства,  є  обов'язковими  для
адміністрації і членів колективу.

     При незгоді  адміністрації  підприємства  з  радою  трудового
колективу питання вирішується на  загальних  зборах  (конференції)
трудового колективу.

     3. Рада  трудового  колективу  обирається  загальними зборами
(конференцією)   колективу   підприємства   (структурної   одиниці
об'єднання)  таємним  або  відкритим  голосуванням  на строк 2 - 3
роки.  До   ради   обираються   робітники,   бригадири,   майстри,
спеціалісти,  представники адміністрації партійної, профспілкової,
комсомольської та інших громадських організацій.  Чисельність ради
визначається    загальними    зборами   (конференцією)   трудового
колективу.  Представники  адміністрації  не  повинні  перевищувати
чверті  загальної  кількості членів ради трудового колективу.  При
чергових виборах склад ради, як правило, оновлюється не менш як на
третину.

     Рада трудового  колективу  обирає  із  свого  складу  голову,
заступників голови і секретаря ради.  Засідання ради проводяться в
міру  потреби,  але  не  рідше як один раз на квартал.  Члени ради
трудового  колективу  виконують  свої  обов'язки  на   громадських
засадах.

     Члена ради  трудового  колективу  не  може бути звільнено або
піддано іншому дисциплінарному стягненню без згоди ради  трудового
колективу.

     Члена ради,  який  не виправдав довір'я колективу,  може бути
виведено з  її  складу  рішенням  загальних  зборів  (конференції)
трудового колективу.

     Адміністрація підприємства   створює   необхідні   умови  для
ефективної діяльності ради трудового колективу.

     Стаття 8. Кадри підприємства

     1. Робота  по  добору,  розстановці  і  вихованню  кадрів  на
підприємстві  ведеться  адміністрацією  і партійною організацією з
активною   участю   ради   трудового   колективу,   профспілкової,
комсомольської та інших громадських організацій.

     Підприємство формує  стабільний трудовий колектив,  здатний в
умовах повного  господарського  розрахунку,  самофінансування,  на
засадах самоврядування досягати високих кінцевих результатів. Воно
забезпечує  відповідність  кадрів  зростаючим  вимогам   сучасного
виробництва, розвиває у працівників діловитість і відповідальність
за розв'язання  завдань  підприємства,  виховує  кадри  на  кращих
трудових традиціях, у дусі гордості за свій колектив і підвищує їх
заінтересованість у якнайвищій продуктивності праці;  добивається,
щоб кожний працівник дорожив своїм робочим місцем.

     2. Підприємство   виявляє   постійну  турботу  про  неухильне
зростання       професійної       майстерності,       політичного,
загальноосвітнього   і   культурного   рівня  кадрів,  переміщення
працівників з урахуванням кваліфікації та інтересів виробництва. З
цією  метою  підприємство  проводить  підготовку та перепідготовку
кадрів,  органічно поєднуючи професійне  навчання  з  економічним,
забезпечує  зростання  кваліфікації  працівників  безпосередньо на
виробництві,  у навчальних закладах, зміцнює навчально-матеріальну
базу,  організує  навчальні  комбінати,  курси і центри,  школи по
вивченню передових методів праці, розвиває наставництво.

     Підприємство створює необхідні умови для поєднання навчання з
роботою   і   надає  пільги,  передбачені  чинним  законодавством.
Працівників за їх згодою може  бути  направлено  підприємством  на
навчання  до  середніх спеціальних і вищих навчальних закладів,  а
також  до  аспірантури  з  виплатою  їм  стипендії.   Підприємство
провадить  у  встановлених розмірах оплату за підготовку для нього
спеціалістів у вищих навчальних закладах і підвищення кваліфікації
працівників.

     Підприємство сприяє  навчальним  закладам у підготовці молоді
до праці, у формуванні професійних інтересів.

     3. Керівні кадри підприємства  повинні  мати  високі  ділові,
політичні   й   моральні   якості,   відзначатися   соціалістичною
підприємливістю  і  принциповістю,  вміти  створювати  згуртований
колектив і забезпечувати поєднання інтересів трудового колективу з
загальнонародними.  Для  сучасного  керівника  необхідні   високий
професіоналізм,   знання   основ  науки  управління  й  економічне
мислення,  яке  дає   змогу   бачити   перспективу   і   ефективно
господарювати.

     Підприємство створює  резерв  керівних  кадрів  і  веде з ним
постійну роботу.

     4. З метою поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів,
підвищення їх ділової кваліфікації, якості та ефективності роботи,
забезпечення більш тісного зв'язку заробітної плати з результатами
праці    підприємство   повинне   проводити   атестацію   керівних
працівників і спеціалістів.

     За результатами  атестації  керівник   підприємства   приймає
рішення  про підвищення чи пониження працівників у класному званні
і кваліфікаційній категорії,  підвищення  чи  зниження  посадового
окладу,  встановлення,  зміну  чи скасування надбавок до посадових
окладів,  підвищення на посаді або звільнення  з  посади.  Обраних
колективами   керівників   підрозділів   у  разі  визнання  їх  за
результатами атестації такими, що не відповідають займаній посаді,
може  бути  звільнено  з  посади  на  підставі  рішення  колективу
відповідного підрозділу.

     Стаття 9. Відносини підприємства з вищестоящим органом і
          місцевою Радою народних депутатів

     1. Відносини     підприємства     і    вищестоящого    органу
(міністерства,   державного   комітету,   відомства   чи    іншого
вищестоящого  органу)  будуються  на  основі планового управління,
додержання   принципів    повного    господарського    розрахунку,
самофінансування і самоврядування на підприємстві.

     Всі органи  державної  влади  і  управління  повинні всемірно
сприяти  розвиткові  господарської  самостійності,  ініціативи   і
соціалістичної   підприємливості   підприємств   та   їх  трудових
колективів.

     Керівництво     підприємством     здійснюється     насамперед
економічними   методами  на  основі  контрольних  цифр,  державних
замовлень,  довгочасних  економічних нормативів і лімітів. Перелік
встановлюваних    підприємству   контрольних   цифр,   економічних
нормативів  і  лімітів затверджує Рада Міністрів СРСР. Вищестоящий
орган  не  має  права  доводити  до  підприємств контрольні цифри,
економічні  нормативи  і  ліміти понад затверджений перелік. Склад
державного  замовлення затверджує Держплан СРСР. По підприємствах,
підвідомчих  республіканським  міністерствам і відомствам, а також
по товарах народного споживання і платних послугах (крім державних
замовлень  Держплану  СРСР) склад державного замовлення затверджує
Рада  Міністрів  союзної  республіки.  Встановлювані  підприємству
вихідні  дані  для  планування  повинні  бути строго пов'язані між
собою.  (  Абзац  третій  пункту  1 статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законом СРСР N 319-I ( v0319400-89 ) від 03.08.89 )

     Підприємство керується вимогами  єдиної  технічної  політики,
яка  проводиться в галузі міністерством,  відомством,  одержує від
нього допомогу в підготовці і перепідготовці кадрів,  у здійсненні
зовнішніх економічних зв'язків.

     Вищестоящий орган   зобов'язаний   усією   своєю   діяльністю
забезпечувати умови для  ефективної  роботи  підприємства,  суворо
додержувати  прав підприємства,  сприяти їх повній реалізації,  не
втручатися в  його  оперативно-господарську  діяльність,  а  також
інформувати трудовий колектив підприємства про свою діяльність.

     Вищестоящий орган  протидіє  монопольним  тенденціям  окремих
підприємств,  здійснюючи  з  цією  метою  заходи   для   подолання
завищення   собівартості  і  цін,  застою  в  технічному  розвитку
виробництва,  штучного обмеження випуску і  збуту  продукції,  яка
користується попитом у споживачів.

     2. Підприємство   за   встановленим   нормативом   відраховує
вищестоящому органу частину свого прибутку (доходу) для  створення
централізованих  фондів  і  резервів.  Вищестоящий  орган  може за
рахунок цих фондів  і  резервів  виділяти  підприємству  кошти  на
здійснення заходів, необхідних для розвитку галузі.

     3. Вищестоящий  орган  зобов'язаний  здійснювати  контроль за
діяльністю підприємства,  додержанням  законодавства,  схоронністю
соціалістичної      власності.      Ревізія      виробничої      і
фінансово-господарської   діяльності   підприємства    проводиться
вищестоящим  органом  комплексно  не частіше як один раз на рік із
залученням заінтересованих організацій.

     Міністерство, відомство,  інший вищестоящий орган може давати
підприємству  вказівки  тільки  відповідно  до  своєї компетенції,
встановленої  законодавством.  У   разі   видання   міністерством,
відомством,  іншим  вищестоящим  органом акта,  який не відповідає
його   компетенції,   або   з   порушенням   вимог   законодавства
підприємство  має  право звернутися в державний арбітраж із заявою
про визнання такого акта недійсним повністю або частково.

     Збитки, заподіяні   підприємству   в   результаті   виконання
вказівки вищестоящого органу,  який порушив права підприємства,  а
також внаслідок неналежного здійснення вищестоящим  органом  своїх
обов'язків   щодо   підприємства,   підлягають  відшкодуванню  цим
органом.  Спори  в  питанні  відшкодування   збитків   вирішуються
державним арбітражем.

     4. Підприємство  бере  активну  участь  у  здійснюваній Радою
народних  депутатів  відповідно   до   законодавства   роботі   по
забезпеченню  комплексного  економічного  і  соціального  розвитку
території,  кращого  задоволення  потреб  населення,  а  також   у
формуванні місцевого бюджету за встановленими нормативами.

     Підприємство взаємодіє  з  Радою  народних  депутатів у своїй
роботі по  виявленню  і  приведенню  в  дію  резервів  прискорення
розвитку  та підвищення ефективності виробництва.  Частина коштів,
зекономлених підприємствами за  рахунок  здійснення  організованих
Радами  заходів щодо використання резервів зростання виробництва й
економії  ресурсів,  передається  в  розпорядження  Рад  Міністрів
союзних (без обласного поділу) і автономних республік,  виконавчих
комітетів місцевих Рад  народних  депутатів  для  використання  на
економічний і соціальний розвиток відповідних територій.

     Підприємство погоджує  з  відповідною Радою Міністрів союзної
(без  обласного   поділу),   автономної   республіки,   виконавчим
комітетом  місцевої  Ради  народних  депутатів  техніко-економічні
обгрунтування  і  техніко-економічні  розрахунки  на   будівництво
об'єктів, титульні списки будов за встановленими показниками.

     Місцеві Ради    народних    депутатів   сприяють   ефективній
діяльності  підприємств,  розміщених  на  їх  території,  вживають
заходів   для  створення  сприятливого  режиму  обслуговування  їх
працівників  організаціями  торгівлі,  громадського  харчування  і
побутового  обслуговування,  охорони здоров'я,  культури,  міським
транспортом, а також зручного режиму роботи дитячих закладів.

     5. Виконання підприємством  не  передбачених  планом  обсягів
робіт  або  послуг  за  завданнями вищестоящого органу і рішеннями
Ради  народних  депутатів  здійснюється  на  основі  господарських
договорів   з   компенсацією   затрат   тими   підприємствами   та
організаціями,  для яких їх виконано  (крім  робіт  по  ліквідації
наслідків стихійного лиха та аварій).

        III. ВИРОБНИЧА І СОЦІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

     Стаття 10. Планування

     1. Планування діяльності підприємства здійснюється відповідно
до принципу демократичного  централізму  на  науковій  основі  при
широкій  участі  трудового  колективу в розробленні та обговоренні
планів.  Воно  виходить  з  необхідності  задоволення  зростаючого
попиту  споживачів  на високоякісну продукцію (роботи,  послуги) з
мінімальними затратами і забезпечення зростання госпрозрахункового
доходу   колективу  як  головного  джерела  самофінансування  його
виробничого і соціального розвитку, оплати праці.

     2. Підприємство розробляє  перспективи  свого  виробничого  і
соціального  розвитку виходячи з довгострокових завдань галузі і з
урахуванням   планів   комплексного   розвитку   території.   Воно
передбачає  заходи  щодо  розширення виробництва і підвищення його
технічного  рівня,  оновлення   і   зростання   якості   продукції
відповідно    до   вимог   внутрішнього   та   світового   ринків,
якнайповнішого використання науково-технічних досягнень,  активної
участі в загальнодержавних, галузевих, науково-технічних програмах
і спільних програмах з країнами - членами РЕВ.

     3. Головною  формою  планування  й   організації   діяльності
підприємств є п'ятирічний план економічного і соціального розвитку
(з розподілом  по  роках).  Підприємство  самостійно  розробляє  і
затверджує   п'ятирічний  план.  Воно  використовує  вихідні  дані
планування як основу для формування п'ятирічного плану: контрольні
цифри,  державні  замовлення,  довгочасні  економічні  нормативи і
ліміти,  а  також   прямі   замовлення   споживачів   та   органів
матеріально-технічного постачання на продукцію (роботи, послуги).

     При цьому підприємство виходить з того, що:

     контрольні цифри  відображають суспільні потреби в продукції,
яку   виробляє   підприємство,   мінімальні   рівні   ефективності
виробництва.  Вони  не  мають  директивного характеру,  не повинні
сковувати  трудовий  колектив  при  розробленні   плану,   повинні
залишати  йому  широкий  простір для вибору рішень і партнерів при
укладанні  господарських  договорів.  Контрольні  цифри  включають
показник виробництва продукції (робіт, послуг) у вартісному виразі
(розрахунково) для укладання договорів,  прибуток (доход), валютну
виручку,   найважливіші   загальні   показники  науково-технічного
прогресу і показники розвитку соціальної сфери.  У період освоєння
нового  господарського  механізму  і завершення переходу на повний
господарський  розрахунок,  самоокупність  і  самофінансування  до
складу   контрольних   цифр   можуть  включатися  також  показники
продуктивності праці і матеріаломісткості продукції;

     державні   замовлення  гарантують  задоволення  першочергових
суспільних  потреб,  видаються  підприємствам  на  введення  в дію
виробничих  потужностей  та  об'єктів  соціальної сфери за рахунок
державних   централізованих   капітальних  вкладень,  а  також  на
поставку   деяких   видів  продукції,  необхідних  насамперед  для
розв'язання   загальнодержавних,   соціальних  завдань,  виконання
науково-технічних    програм,    зміцнення    обороноздатності   і
забезпечення    економічної    незалежності    країни,    поставки
сільськогосподарської  продукції.  Державні  замовлення  видаються
підприємству   вищестоящим   органом  і  можуть  розміщуватися  на
конкурсній  основі; вони є обов'язковими для включення у план. При
видачі   державних   замовлень   повинна   передбачатися   взаємна
відповідальність  сторін  -  виконавця  і  замовника. На продукцію
виробничо-технічного  призначення  державне  замовлення не повинне
встановлюватися   в   розмірі   100  процентів.  Розбіжності,  які
виникають   між   підприємствами   (об'єднаннями)  і  вищестоящими
органами  з  приводу  порядку  розміщення  державного  замовлення,
розглядаються  органами  державного  арбітражу;  ( Абзац четвертий
пункту  3 статті 10 із змінами, внесеними згідно із  Законом  СРСР
N 319-I ( v0319400-89 ) від 03.08.89 )

     довгочасні економічні нормативи є стабільними протягом  усієї
п'ятирічки   і  забезпечують  тісне  пов'язання  загальнодержавних
інтересів  з   госпрозрахунковими   інтересами   підприємства   та
заінтересованістю  працівників.  Економічні  нормативи  визначають
взаємовідносини з бюджетом,  формування фонду оплати праці, фондів
економічного стимулювання та інші сторони господарської діяльності
підприємства   і   встановлюються   з   урахуванням   регіональних
особливостей;

     ліміти встановлюють      граничний      розмір      державних
централізованих капітальних  вкладень  для  розвитку  міжгалузевих
виробництв,  нового  будівництва  і  розв'язання особливо важливих
завдань відповідно до переліку підприємств та об'єктів,  включених
у державний план,  обсягів будівельно-монтажних і підрядних робіт,
централізовано   розподілюваних    матеріальних    ресурсів    для
забезпечення потреби виробництва й будівництва.

     4. Річні  плани  розробляються і затверджуються підприємством
самостійно виходячи з  його  п'ятирічного  плану  і  господарських
договорів,  що  укладаються.  При цьому підприємство планує випуск
продукції  (робіт,  послуг)  та  інші  показники  економічного   і
соціального розвитку, конкретизуючи завдання п'ятирічного плану; з
відповідними  організаціями  і  підприємствами  розв'язує  питання
матеріально-технічного   забезпечення   ресурсами   і   підрядними
будівельно-монтажними  роботами.   В   ході   розроблення   планів
міністерство,   відомство,   інший  вищестоящий  орган  спільно  з
підприємствами забезпечує комплексне пов'язання їх пропозицій.

     Договори на  виробництво   і   поставку   товарів   народного
споживання  укладаються  в  результаті вільного продажу виробів на
оптових  ярмарках,  які  є  базою  для   планування   асортименту,
підвищення якості товарів і показників, що визначають виробничий і
соціальний розвиток підприємства.

     5. Підприємство  в  ході   розроблення   п'ятирічного   плану
передбачає  повне використання виробничих потужностей,  застосовує
прогресивні науково обгрунтовані норми  затрат  праці,  витрачання
сировини   і   матеріалів,   енергії  й  палива,  здійснює  заміну
дефіцитних   матеріалів   і   виробів,   широко   використовує   в
господарському  обороті  вторинні  ресурси,  добивається  зниження
витрат виробництва і зростання прибутку.

     Підприємство зобов'язане    суворо    додержувати    планової
дисципліни і повністю виконувати плани й договірні зобов'язання.

     6. Підприємство  союзного (республіканського) підпорядкування
зобов'язане погоджувати проекти своїх  планів  з  Радою  Міністрів
відповідної союзної (без обласного поділу), автономної республіки,
виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів  у  питаннях
розвитку соціальної сфери,  обслуговування населення,  виробництва
товарів народного споживання,  будівництва, кількості працівників,
використання   трудових   ресурсів,   місцевих  видів  сировини  і
матеріалів,  вторинних ресурсів,  охорони природи, земле-, водо- і
лісокористування.  У  проектах  планів  підприємства  враховуються
заходи щодо реалізації прийнятих до виконання наказів виборців.

     Стаття 11. Науково-технічний прогрес і підвищення якості

     1. Діяльність  підприємства   в   галузі   науково-технічного
прогресу   повинна   бути   підпорядкована  постійному  підвищенню
технічного  рівня   й   організації   виробництва,   вдосконаленню
технологічних   процесів,   випуску   продукції  найвищої  якості,
конкурентоспроможної на світовому ринку, своєчасному її оновленню,
якнайповнішому    задоволенню    запитів   і   вимог   споживачів.
Підприємство розвиває виробництво спеціалізованого  технологічного
устаткування. Науково-технічні розробки здійснюються підприємством
власними силами і з допомогою наукових та проектних організацій.

     Якість продукції (робіт, послуг) є визначальною у громадській
оцінці результатів діяльності кожного трудового колективу. Турбота
про  честь  марки  свого  підприємства  повинна   бути   предметом
професійної   і   патріотичної   гордості  робітників,  інженерів,
конструкторів та керівників.

     2. Масштабне,  комплексне і своєчасне застосування  досягнень
науки  і  техніки,  випуск  ефективної і високоякісної продукції є
найважливішим шляхом нарощування прибутку (доходу) підприємства  і
самофінансування   його   виробничого   та  соціального  розвитку.
Підприємство  реалізує  продукцію,  параметри  якої   відповідають
найвищим  світовим  досягненням  або  перевершують  їх,  за  більш
високими цінами.  За випуск застарілих  виробів  і  недоброякісної
продукції   підприємство   сплачує  знижки  з  оптових  цін,  несе
матеріальну   відповідальність    і    невідворотні    втрати    у
госпрозрахунковому доході колективу, заробітній платі й соціальних
благах.

     3. Підприємство  зобов'язане  забезпечити  суворе  додержання
технологічної дисципліни,  стандартів, технічних умов, надійність,
безвідмовність  та  безпеку  в  експлуатації  виготовлюваної   ним
техніки.  Воно  здійснює  контроль  за  якістю  продукції  (робіт,
послуг),  зміцнює власні служби контролю якості  і  сприяє  роботі
служби    державного    приймання,    організує    гарантійний   і
післягарантійний   ремонт,   а   також   фірмове    обслуговування
виготовлюваної техніки.

     4. Виробничі  об'єднання  і  підприємство з метою прискорення
науково-технічних розробок,  підвищення рівня інтеграції  науки  з
виробництвом:

     забезпечують першочерговий          розвиток          власної
науково-дослідної,   дослідно-експериментальної    бази,    можуть
створювати  науково-технічні і проектно-конструкторські підрозділи
зміцнюють їх кадрами наукових працівників і спеціалістів;

     налагоджують сталі  прямі   зв'язки   з   науково-дослідними,
проектно-конструкторськими і технологічними організаціями;

     укладають на  госпрозрахунковій  основі договори на виконання
досліджень і розробок з науковими установами,  вищими  навчальними
закладами, організаціями науково-технічних товариств, винахідників
і  раціоналізаторів,  іншими  підприємствами,  незалежно  від   їх
відомчої підпорядкованості.

     5. Науково-виробниче  об'єднання  зобов'язане  бути лідером у
створенні й широкому застосуванні у  виробництві  високоефективних
техніки,  технологічних процесів і матеріалів нових поколінь. Воно
несе відповідальність за науково-технічний рівень виготовлюваної в
народному господарстві за його профілем продукції (робіт, послуг).

     Науково-дослідні, проектно-конструкторські   і   технологічні
організації зобов'язані забезпечити високий  рівень  досліджень  і
розробок, реалізацію в них перспективних вимог до якості продукції
(робіт,  послуг),  розробляти продукцію найвищого світового рівня,
прогресивні  базові й принципово нові технології,  активно сприяти
їх широкому застосуванню в народному господарстві.  За передачу  у
виробництво розробок,  що не відповідають за основними показниками
найвищому   світовому   рівню,   зазначені   організації    несуть
матеріальну   відповідальність,   а   їх  керівники  і  розробники
підлягають дисциплінарній відповідальності, втрачають у заробітній
платі і матеріальному заохоченні.

     6. Підприємства,  виробничі  й  науково-виробничі об'єднання,
наукові  організації  повинні  широко  використовувати   у   своїй
діяльності різні форми науково-технічної змагальності,  створювати
атмосферу творчості в трудових колективах. З метою вибору найбільш
ефективного   розв'язання   науково-технічної  проблеми,  розвитку
ініціативи вчених, спеціалістів і робітників проводяться конкурси,
паралельні   конструкторські   й  проектні  розробки,  створюються
тимчасові    наукові     колективи.     Розробка     найважливішої
народно-господарської  продукції   здійснюється,  як  правило,  на
конкурсній основі.  Підприємства,  об'єднання  й  організації,  що
досягли   успіхів  у  результаті  науково-технічної  змагальності,
перемогли на  конкурсі,  дістають  пріоритети  в  матеріальному  і
моральному стимулюванні, збільшують прибуток (доход).

     Міжгалузеві науково-технічні   комплекси  об'єднують  зусилля
підприємств і здійснюють координацію виконуваних ними  досліджень,
дослідно-конструкторських   і   технологічних  робіт  по  головних
напрямах   науково-технічного   прогресу,   а   також   робіт   по
виготовленню   дослідних  зразків  і  доведенню  їх  до  серійного
виробництва.

     7. Підприємство зобов'язане добиватися залучення всіх  членів
трудового    колективу    до   розв'язання   завдань   прискорення
науково-технічного прогресу,  підвищення якості  продукції,  рівня
організації   і   культури  виробництва,  воно  всемірно  заохочує
науково-технічну творчість трудящих. Підприємство організує роботу
по винахідництву і раціоналізації на підприємстві, обмін досвідом,
проводить огляди;  створює групи  якості,  застосовує  інші  форми
творчої   участі   трудящих   у   підвищенні   якості;  забезпечує
схоронність технологічної, патентної і ліцензійної інформації.

     Стаття 12. Технічне переозброєння і реконструкція

     1. Підприємство   зобов'язане    ефективно    використовувати
виробничий  потенціал,  підвищувати змінність роботи устаткування,
здійснювати постійне  оновлення  його  на  передовій  технічній  і
технологічній     основі,    добиватися    всемірного    зростання
продуктивності   праці.   Воно   формує   програму    безперервної
модернізації своєї матеріально-технічної бази,  зосереджує зусилля
і ресурси на технічному переозброєнні та реконструкції виробництва
на основі прогресивних проектів.

     2. Технічне   переозброєння,   реконструкція   і   розширення
здійснюються підприємством за рахунок фонду розвитку  виробництва,
науки і техніки,  інших аналогічних фондів, а також кредитів банку
і забезпечуються в першочерговому порядку необхідними ресурсами  й
підрядними роботами.

     На проведення  великомасштабних заходів щодо реконструкції та
розширення діючого виробництва,  а також на  будівництво  об'єктів
соціального   призначення   в   особливих   випадках  підприємству
виділяються централізовані фінансові  кошти.  Перелік  відповідних
підприємств і об'єктів затверджується в державному плані.

     3. Підприємство має право:

     розробляти власними    силами   і   на   договірних   засадах
проектно-кошторисну документацію на здійснення робіт по технічному
переозброєнню,  реконструкції та розширенню діючого виробництва, а
також на будівництво об'єктів невиробничого призначення;

     затверджувати проектно-кошторисну  документацію  і   титульні
списки   на   об'єкти  виробничого  і  невиробничого  призначення,
будівництво яких здійснюється за рахунок госпрозрахункового доходу
колективу підприємства і кредитів банку;

     затверджувати за погодженням з підрядчиками графіки виконання
будівельно-монтажних робіт;

     не приймати у розробників  проектної  документації  застарілі
проекти.

     4. Технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючого
виробництва   підприємство   здійснює,    раціонально    поєднуючи
господарський  і  підрядний  способи будівництва.  Воно забезпечує
додержання  нормативних   строків   будівництва,   норм   освоєння
виробничих потужностей і окупність вкладень.

     Для виконання  будівельно-монтажних  робіт підрядним способом
підприємство укладає договір підряду на весь період будівництва.

     Підприємство-підрядчик забезпечує  разом   з   замовником   і
субпідрядними  організаціями введення в дію об'єктів будівництва у
встановлені строки і несе відповідальність за їх якість.

     Стаття 13. Соціальний розвиток трудового колективу

     1. Найважливішим  напрямом  діяльності  підприємства  повинне
бути  проведення активної соціальної політики як могутнього засобу
підвищення  ефективності  виробництва,  піднесення   трудової   та
громадсько-політичної активності його працівників, виховання у них
колективізму,   утвердження   соціалістичного    способу    життя.
Підприємство  зобов'язане  виявляти  турботу  про  поліпшення умов
праці й побуту,  задоволення інтересів і потреб своїх працівників,
їхніх сімей, ветеранів війни та праці.

     Трудовий колектив  підприємства,  кожен  його працівник своєю
високопродуктивною працею заробляє кошти для соціального розвитку.
Можливості   задоволення  потреб  колективу  в  соціальних  благах
визначаються   кінцевими   результатами    роботи    підприємства,
госпрозрахунковим доходом колективу.  Питання соціального розвитку
розв'язуються трудовим колективом.

     Свою соціальну  діяльність  підприємство   веде,   в   тісній
взаємодії з місцевою Радою народних депутатів.

     2. Підприємство  першорядного  значення  зобов'язане надавати
активізації людського фактора, поліпшенню умов праці, посиленню її
творчого  змісту,  поступовому  перетворенню праці в першу життєву
потребу. З цією метою підприємство:

     добивається різкого зменшення,  а  в  перспективі  ліквідації
важкої фізичної, монотонної і малокваліфікованої праці;

     застосовує безпечні  для  працюючих  і населення технологічні
процеси виробництва,  які відповідають вимогам санітарних  норм  і
техніки безпеки, гарантує запобігання аваріям, нещасним випадкам і
усунення виробничого травматизму;

     широко впроваджує  автоматизацію  і   механізацію,   поліпшує
організацію робочих місць, удосконалює організацію праці;

     створює якнайсприятливіші умови для праці жінок;

     подає всебічну   допомогу  молоді  у  підвищенні  професійної
підготовки, загальноосвітнього і культурного рівня.

     3. Для  створення  працівникам  сприятливих  соціальних  умов
безпосередньо на виробництві підприємство:

     організує громадське харчування,  забезпечує всіх працівників
гарячими обідами, використовує при потребі кошти фонду соціального
розвитку  для  здешевлення харчування у своїх їдальнях та буфетах,
активно розвиває власне підсобне сільське господарство;

     поліпшує медичне  обслуговування   працівників,   добивається
зниження   захворюваності,   забезпечуючи  комплексний  підхід  до
профілактичної   і   лікувальної   діяльності,   безплатно   надає
приміщення   закладам   охорони   здоров'я,   розширює  і  зміцнює
лікувально-профілактичну базу;

     активно розвиває  різноманітні  платні  послуги,  добиваючись
якнайповнішого    задоволення    запитів    працівників,    сприяє
раціональному використанню їх вільного часу.

     4. З метою прискореного розвитку матеріальної бази соціальної
сфери   і   створення   умов   для  здорового  побуту,  відпочинку
працівників та їхніх сімей підприємство:

     направляє основну частину коштів фонду  соціального  розвитку
на   будівництво   житла,   дитячих  закладів  та  інших  об'єктів
соціального призначення;

     добивається якнайшвидшого    забезпечення    сім'ї    кожного
працівника   окремою   квартирою  або  індивідуальним  будинком  і
здійснює  спорудження,  експлуатацію  і  своєчасний  ремонт  жилих
будинків,  які  йому належать,  за рахунок свого фонду соціального
розвитку і кредитів банку,  організує кооперативне  будівництво  і
подає  працівникам  всемірну  допомогу в індивідуальному житловому
будівництві, видає позичку для цієї мети;

     розвиває мережу дитячих садків,  ясел, піонерських таборів та
інших дитячих закладів;

     здійснює будівництво,       ремонт       і       експлуатацію
санаторіїв-профілакторіїв,   пансіонатів,    будинків    культури,
туристських і спортивних баз, інших об'єктів для відпочинку;

     всемірно розвиває    фізичну   культуру   і   спорт,   творчу
самодіяльність працівників та членів їхніх сімей;

     сприяє розвиткові колективного садівництва і городництва;

     здійснює розподіл  житла,  путівок  у  будинки  відпочинку  і
санаторії,  садових  і городніх ділянок та інших соціальних благ і
пільг.

     Адміністрації і  профспілковому  комітету   підприємства   за
згодою  ради трудового колективу дозволяється позачергово виділяти
житло   окремим   висококваліфікованим   спеціалістам   та   іншим
працівникам  з урахуванням їх трудового внеску.  Підприємство може
матеріально    заохочувати    працівників    медичних,    дитячих,
культурно-освітніх і спортивних закладів, організацій громадського
харчування та організацій, які обслуговують трудовий колектив і не
входять до його складу.

     5. Трудовий  колектив  підприємства  сприяє  зміцненню сім'ї,
створює сприятливі  умови  жінкам,  які  давали  б  змогу  успішно
поєднувати   материнство   з   участю  в  трудовій  і  громадській
діяльності.  Питання, які стосуються праці й побуту жінок, повинні
розв'язуватися з активною участю жіночої ради.

     6. Постійну турботу трудові колективи виявляють про ветеранів
війни та  праці,  пенсіонерів,  інвалідів  і  дітей,  оточують  їх
увагою,  подають необхідну допомогу, створюють умови для залучення
працездатних  пенсіонерів  та  інвалідів  до   посильної   роботи,
прилучають їх до громадською життя колективу,  надають їм наявні у
підприємства можливості для медичного  та  іншого  обслуговування,
відпочинку  і  проведення  дозвілля.  Підприємство  бере  участь у
спорудженні  будинків  для  престарілих  та  інвалідів,   здійснює
шефство  над  цими  будинками,  а  також  над  дитячими будинками,
інтернатами,  будинками дитини і подає їм матеріальну й  фінансову
допомогу.

     7. Підприємство   активно   сприяє  ефективній  роботі  шкіл,
навчальних та лікувальних закладів і може фінансувати  за  рахунок
власних коштів відповідні заходи.

     Підприємство, закріплене   за  загальноосвітньою  школою  або
професійно-технічним  училищем  як   базове,   організує   трудову
підготовку їх учнів і створює для цього необхідні умови.

     Стаття 14. Праця і заробітна плата

     1. На    підприємстві    громадяни   СРСР   реалізують   своє
конституційне  право  на  працю  та  її   оплату   відповідно   до
результатів праці, її кількості і якості.

     Обов'язок кожного  трудівника  -  чесно і сумлінно працювати,
підвищувати продуктивність праці,  поліпшувати  якість  продукції,
берегти   і   примножувати  народне  добро,  додержувати  трудової
дисципліни.

     Підприємство зобов'язане  ефективно   використовувати   працю
працівників  і  на  цій  основі  добиватися  підвищення  добробуту
колективу,  успішного  розв'язання  завдань  його  виробничого   і
соціального   розвитку.   Воно   повинне   поряд   з  матеріальним
стимулюванням широко застосовувати різноманітні  форми  морального
заохочення працівників за високі досягнення у праці.

     Заробітна плата  кожного  працівника  визначається  кінцевими
результатами  роботи,  особистим  трудовим  внеском  працівника  і
максимальним розміром не обмежується.

     2. Для  найбільш  повного використання трудового потенціалу і
створення   умов   для   високопродуктивної   діяльності   кожного
працівника підприємство:

     встановлює технічно   обгрунтовані   норми  праці  і  в  міру
поліпшення організації праці та виробництва,  проведення технічних
заходів переглядає їх;

     добивається виконання  зростаючих  обсягів  робіт  з відносно
меншою чисельністю персоналу;

     проводить атестацію і раціоналізацію робочих місць,  визначає
їх потрібну кількість і ліквідує зайві робочі місця;

     встановлює форми  організації  праці  працівників,  проводить
тарифікацію, присвоює розряди робітникам і категорії спеціалістам,
організує впровадження передових методів і прийомів праці;

     встановлює режим робочого часу і часу відпочинку,  погоджуючи
його з  місцевою  Радою  народних  депутатів,  запроваджує  гнучкі
графіки,  дозволяє  роботу  з  неповним  робочим  днем  і неповним
робочим  тижнем,  організує  надомну  працю,  а   також   визначає
відповідно до законодавства тривалість додаткових відпусток.

     Підприємство забезпечує на основі гласності об'єктивну оцінку
особистого трудового внеску працівника в результати  господарської
діяльності,    заохочує   сумлінну   працю,   створює   обстановку
нетерпимості до порушників дисципліни та бракоробів, застосовує до
них  суворі  заходи матеріального,  дисциплінарного і громадського
впливу.

     3. З   метою   підвищення   ефективності   праці,   посилення
колективної  заінтересованості  й  відповідальності  за результати
роботи,  формування  у  працівників  господарського  ставлення  до
використання засобів виробництва підприємство:

     використовує бригадний  госпрозрахунок  і  підряд  як основні
колективні форми організації та стимулювання праці. В разі потреби
до  бригади  включаються  інженерно-технічні  працівники  та  інші
спеціалісти;

     переводить на  підрядну  форму   дільниці,   цехи   та   інші
підрозділи.  Робота  таких  підрозділів організується за договором
між колективом і адміністрацією з закріпленням  необхідного  майна
за   відповідним  підрозділом  і  оплатою  праці  за  довгочасними
нормативами;

     застосовує, якщо необхідно, сімейний підряд.

     4.   Підприємство   формує   фонд  заробітної  плати  і  фонд
матеріального  заохочення (фонд оплати праці) залежно від кінцевих
результатів   роботи.  Раціональне  співвідношення  частки  коштів
госпрозрахункового   доходу   колективу,   що   направляється   на
відтворення,  і частки коштів на оплату праці регулюється системою
оподаткування. ( Абзац перший пункту 4 статті 14 в редакції Закону
СРСР N 319-I ( v0319400-89 ) від 03.08.89 )

     У межах фонду заробітної плати,  визначеного  за  нормативом,
підприємство  самостійно  з  урахуванням  специфіки  виробництва і
завдань, які стоять перед ним, встановлює фонд заробітної плати по
окремих   категоріях   працівників  -  конструкторів,  технологів,
наукових  працівників;  працівників  служб  технічного   контролю.
Підприємство   зобов'язане   забезпечувати   відносне   скорочення
чисельності  управлінського  персоналу   і   частки   коштів,   що
направляються на його утримання.

     Підприємство визначає  загальну  чисельність працівників,  їх
професійний і кваліфікаційний склад, затверджує штати.

     5. Підприємство зобов'язане використовувати оплату  праці  як
надзвичайно    важливий    засіб    стимулювання    зростання   її
продуктивності,    прискорення    науково-технічного     прогресу,
поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва і
зміцнення дисципліни. Воно забезпечує запровадження нових тарифних
ставок і посадових окладів за рахунок коштів,  зароблених трудовим
колективом.

     Підприємство має право:

     визначати форми  і  системи  оплати  праці  працівників,   не
допускаючи зрівняльності;

     визначати робочі   місця,   на  яких  оплата  провадиться  за
підвищеними тарифними ставками,  а також  надавати  з  урахуванням
конкретних умов праці додаткові пільги робітникам і службовцям;

     запроваджувати доплати   за   суміщення   професій   (посад),
розширення зон обслуговування або  збільшення  обсягу  виконуваних
робіт, у тому числі по посадах і професіях, які належать до різних
категорій працівників,  без  обмеження  розмірів  цих  доплат,  за
рахунок і в межах економії фонду заробітної плати, яка утворюється
по тарифних ставках (посадових окладах) вивільнених працівників;

     установлювати за рахунок економії фонду заробітної  плати  по
кожній категорії працівників надбавки:  робітникам - за професійну
майстерність,  керівникам,  спеціалістам і службовцям - за  високі
досягнення  в  праці і виконання особливо важливої роботи на строк
її проведення;

     встановлювати посадові   оклади    керівникам    підрозділів,
спеціалістам  і  службовцям  без  додержання  середніх  окладів за
штатним розписом і без урахування співвідношень їх кількості;

     визначати конкретні напрями використання фонду  матеріального
заохочення;

     розробляти і  затверджувати  порядок  преміювання робітників,
керівних  працівників,  конструкторів,  технологів  і   службовців
структурних одиниць і підрозділів;

     забезпечувати переваги  у  стимулюванні  праці конструкторів,
технологів  та  інших  працівників,  безпосередньо   зв'язаних   з
розробкою  і  впровадженням  у  виробництво  найновішої  техніки і
технології, винаходів і раціоналізаторських пропозицій.

     6. Вдосконалення організації та  оплати  праці,  заходи  щодо
соціального  розвитку  трудового  колективу  і розподіл соціальних
благ,  контроль  правильності  застосування  встановлених   систем
оплати   праці   і   розрахунків   з   трудящими  здійснюються  на
підприємстві спільно або за погодженням з профспілковим комітетом.

     Стаття 15. Матеріально-технічне забезпечення

     1. Матеріально-технічне       забезпечення       підприємства
здійснюється  виходячи  з необхідності його ефективної і ритмічної
роботи,  економного   використання   матеріальних   ресурсів   при
мінімально необхідному рівні їх запасів.

     Відповідно до   своїх   планів   економічного  і  соціального
розвитку підприємство визначає потребу в ресурсах і придбає  їх  у
порядку оптової торгівлі або в централізованому порядку.

     У порядку  оптової  торгівлі підприємство придбає без лімітів
(фондів) матеріальні ресурси  відповідно  до  своїх  замовлень  на
основі  договорів,  які  укладаються  з  підприємствами  та іншими
органами матеріально-технічного постачання або  з  виготовлювачами
продукції.

     У централізованому  порядку  підприємству  виділяються окремі
матеріальні ресурси за лімітами (фондами). Підприємство самостійно
за  договорами  з  постачальниками  визначає  асортимент  і строки
поставки цих ресурсів.

     За прямими   зв'язками   матеріально-технічне    забезпечення
підприємства   здійснюється   ним   самостійно  по  продукції,  що
реалізується за прямими  безлімітними  замовленнями,  а  також  по
продукції, яка розподіляється централізовано.

     Оптова торгівля повинна розширюватись і стати основною формою
матеріально-технічного забезпечення підприємств.

     2. Підприємство несе економічну відповідальність за виконання
своїх     зобов'язань     за     договорами    поставки.    Органи
матеріально-технічного    постачання     зобов'язані     своєчасно
задовольняти   обгрунтовану  потребу  підприємств  у  матеріальних
ресурсах. Територіальним органам матеріально-технічного постачання
належить   основна   роль  в  організації  надійного  забезпечення
підприємства  матеріальними  ресурсами  і  дійового  контролю   за
поставками.  Вони  несуть  економічну відповідальність за поставку
продукції в тих випадках,  коли виступають у ролі  постачальників.
Матеріально-технічне   забезпечення   будівництва,   здійснюваного
господарським   способом,   провадиться   незалежно   від   джерел
фінансування   територіальними   органами   матеріально-технічного
постачання за заявками підприємств.

     Підприємство має   право   укладати   договори   з   органами
матеріально-технічного   постачання  на  організацію  комплексного
постачання,  попередню  підготовку   до   виробничого   споживання
матеріалів,  що постачаються,  надання напрокат технічних засобів,
інформаційне забезпечення, виконання інших послуг.

     3. Підприємство-споживач має переважне  право  на  збереження
існуючих  і  розширення  прямих  тривалих господарських зв'язків з
виготовлювачами   і   обирає   форму    доставки:    безпосередньо
виготовлювачем або через постачальницько-збутове підприємство.

     Органам матеріально-технічного  постачання  забороняється  на
свій  розсуд  переглядати   існуючі   прямі   довгочасні   зв'язки
підприємств.

     4. При  поставці підприємству продукції з відступом за якістю
від діючих державних  стандартів,  технічних  умов  або  укладених
договорів, а також при передачі підприємству неякісної проектної й
технічної документації воно має право розірвати в  односторонньому
порядку  договір  з  постачальником  або  розробником  і  вимагати
відшкодування  збитків,  які  виникли  в   результаті   розірвання
договору.

     На просьбу    підприємства    орган    матеріально-технічного
постачання  або  вищестоящий  орган  прикріплює  його  до   іншого
постачальника.

     5. Підприємство-відправник     несе    відповідальність    за
пред'явлення вантажу, простій і недовантаження перевізних засобів,
а  транспортне  підприємство  -  за  зрив  передбаченої  планом  і
договорами  подачі   транспортних   засобів   для   поставки   або
відвантаження  продукції,  за  своєчасну  доставку  вантажів та їх
схоронність у порядку,  встановленому законодавством. Підприємства
водо-,  електро-,  тепло-  і  газопостачання  та  інші організації
енергопостачання     несуть    перед    підприємствами-споживачами
економічну  відповідальність  за додержання встановлених лімітів і
графіків забезпечення.

     Стаття 16. Реалізація продукції, робіт і послуг

     1. Підприємство реалізує свою  продукцію,  виконує  роботи  і
надає   послуги   відповідно   до   господарських   договорів   із
споживачами,  підприємствами  торгівлі  й   матеріально-технічного
постачання або через власну мережу по продажу продукції, виконанню
робіт  і  наданню  послуг.  Воно   повинне   повністю   виконувати
зобов'язання,   що   випливають   з   договорів,   за   кількістю,
номенклатурою (асортиментом),  строками,  якістю продукції (робіт,
послуг)  та  іншими  умовами.  Виконання  замовлень  і договорів є
найголовнішим   критерієм   оцінки   діяльності   підприємств    і
матеріального   стимулювання   трудових  колективів.  Підприємство
зобов'язане вивчати  попит  і  здійснювати  заходи  щодо  реклами.
Завершальним  етапом  виробничо-збутової  діяльності підприємства,
невід'ємною умовою здійснення повного господарського розрахунку  і
самофінансування  є  оплата споживачем продукції (робіт,  послуг),
постаченої відповідно до умов договору.

     2. Підприємство має право використовувати на власні  потреби,
реалізовувати  іншим  підприємствам,  організаціям і населенню або
обмінювати з іншими підприємствами продукцію  за  умови  виконання
договірних зобов'язань і продукцію,  від якої відмовились споживач
і органи матеріально-технічного постачання,  що уклали договір  на
поставку   (крім   окремих   видів   продукції,  які  визначаються
законодавством).

     3. При недодержанні договірних зобов'язань підприємство  несе
економічну  відповідальність,  відшкодовує в установленому порядку
збитки,  заподіяні споживачеві.  Сплата  штрафів  і  неустойок  за
порушення умов договорів, а також відшкодування заподіяних збитків
не звільняють підприємство від виконання зобов'язань щодо поставки
продукції, виконання робіт або надання послуг.

     4. Підприємство-покупець   зобов'язане   своєчасно   оплатити
постачену йому відповідно до договору продукцію (роботи,  послуги)
за рахунок власних коштів, а в окремих випадках за рахунок кредиту
банку.  Воно несе відповідальність за оплату у встановлені строки,
за несвоєчасні розрахунки сплачує штраф.

     При відсутності у підприємства власних коштів для розрахунків
за продукцію (роботи,  послуги)  та  права  на  одержання  кредиту
вищестоящий  орган  виділяє  йому  кошти  за  рахунок  відповідних
централізованих фондів і резервів на умовах поворотності.

     Стаття 17. Фінанси і ціни

     1. Фінансова діяльність підприємства повинна бути  спрямована
на  створення  фінансових  ресурсів  для виробничого і соціального
розвитку підприємства, забезпечення зростання прибутку (доходу) за
рахунок  збільшення  продуктивності праці,  зниження собівартості,
підвищення   якості   продукції   (робіт,   послуг),    поліпшення
використання виробничих фондів.

     2. Підприємство  здійснює  фінансову діяльність відповідно до
п'ятирічних і річних фінансових планів. Воно несе відповідальність
за  своєчасне виконання своїх зобов'язань перед бюджетом,  банками
та вищестоящим органом,  постачальниками,  підрядчиками та  іншими
організаціями.   Підприємство   зобов'язане   добиватися   високої
ефективності  використання   коштів,   що   залишаються   в   його
розпорядженні.

     3. Підприємство зобов'язане брати участь у формуванні доходів
державного бюджету СРСР,  кошти якого направляються на  проведення
великих    економічних    і    соціальних    заходів,    зміцнення
обороноздатності країни та інші потреби держави.

     Фінансові відносини   підприємства   з   державним   бюджетом
будуються    на   основі   довгочасних   економічних   нормативів.
Підприємство вносить у бюджет плату  за  ресурси,  які  є  в  його
розпорядженні, частину прибутку (доходу), а також інші передбачені
законодавством платежі і відрахування,  в тому  числі  у  місцевий
бюджет, за встановленими нормативами.

     Нормативи розподілу  прибутку  (доходу)  між  підприємством і
бюджетом повинні забезпечувати рівнонапружені  вимоги  держави  до
використання   підприємствами   виробничих   фондів,   трудових  і
природних ресурсів.

     Плата за виробничі фонди вноситься, як правило, за єдиною для
всіх підприємств нормою. Плата за трудові ресурси покриває витрати
держави  на  підготовку  робочої   сили,   соціально-культурне   і
комунально-побутове  обслуговування  працівників  та  членів їхніх
сімей.  Через плату за  природні  ресурси  (землю,  воду,  корисні
копалини)  вилучається диференціальна рента,  що виникає внаслідок
відмінностей у природній продуктивності цих ресурсів.

     Поряд з  платежами  у  бюджет   за   ресурси   застосовується
оподаткування прибутку (доходу) підприємств,  який лишається після
платежів за ресурси і сплати процентів за кредит.

     Вилучення і   перерозподіл   прибутку   (доходу)   та   інших
фінансових ресурсів  підприємства  понад  встановлені   нормативи,
норми   і   ставки,   а   також   у   випадках,   не  передбачених
законодавством, забороняються.

     4. Підприємство   зобов'язане   працювати   беззбитково.  При
тимчасовій   плановій   збитковості   підприємство    фінансується
вищестоящим  органом за рахунок централізованих фондів та резервів
у межах ліміту дотації,  встановлюваного в  п'ятирічному  плані  з
прогресивним  скороченням.  Воно зобов'язане розробляти заходи для
зміцнення фінансового становища,  ліквідації у встановлений  строк
збитковості  виробництва продукції (робіт,  послуг) і забезпечення
прибуткової роботи.

     5. Відшкодування  підприємством  збитків,  заподіяних   іншим
організаціям   і  державі,  сплата  штрафів,  неустойок  та  інших
санкцій,  встановлених  законодавством,  провадяться  за   рахунок
госпрозрахункового  доходу колективу.  Одержані підприємством суми
відшкодування  збитків  та  санкцій  направляються  на  збільшення
госпрозрахункового доходу колективу.

     6. Права  і  обов'язки  в  галузі  ціноутворення здійснюються
підприємством  відповідно   до   основних   принципів   державного
управління  і регулювання цін.  Ціни повинні відображати суспільно
необхідні  затрати  на  виробництво  і  реалізацію  продукції,  її
споживчі   властивості,   якість  і  платоспроможний  попит.  Вони
використовуються   як   активний   засіб   впливу   на   зростання
ефективності    виробництва,    підвищення   якості   і   зниження
собівартості продукції (робіт,  послуг).  Підприємство зобов'язане
забезпечити   економічну  обгрунтованість  цін,  їх  проектів  або
розрахунків до них,  випереджаюче зростання  народногосподарського
ефекту порівняно із затратами,  відносне здешевлення продукції для
споживача.

     7. Підприємство реалізує свою продукцію (роботи,  послуги) за
цінами  (тарифами),  що встановлюються централізовано,  а також за
домовленістю із споживачем або самостійно.

     8. Підприємство несе відповідальність  за  суворе  додержання
дисципліни   цін   і   зобов'язане   не  допускати  їх  завищення.
Необгрунтовано  одержаний  підприємством  прибуток  у   результаті
порушень  державної  дисципліни  цін,  недодержання  стандартів  і
технічних  умов  підлягає   вилученню   в   бюджет   (за   рахунок
госпрозрахункового  доходу  колективу)  і  виключається із звітних
даних про виконання плану.

     Підприємство, що  допустило   завищення   цін   і   одержання
необгрунтованого  прибутку,  додатково  сплачує  в  бюджет штраф у
розмірі    незаконно    одержаного     прибутку     за     рахунок
госпрозрахункового доходу колективу. При завищенні виробником ціни
на  продукцію  (роботи,  послуги)  споживач  має  право  розірвати
укладений договір на її поставку.

     9. Підприємства    зобов'язані    керуватися   централізовано
встановленими цінами (тарифами) на продукцію (роботи,  послуги), а
також    цінами   (тарифами),   затвердженими   міністерствами   і
відомствами.

     Підприємство має право за погодженням із замовником визначати
доплати  (знижки)  до  централізовано  встановлених оптових цін за
виконання додаткових вимог щодо  зміни  споживчих  властивостей  і
комплектації продукції.

     10. З   метою   розширення   самостійності   в  господарській
діяльності,   повнішого    врахування    індивідуальних    запитів
споживачів,    стимулювання    випуску   високоякісної   продукції
підприємство має  право  застосовувати  ціни  за  домовленістю  із
споживачем  (договірні  ціни)  на  продукцію  виробничо-технічного
призначення,  виготовлювану   за   разовими   та   індивідуальними
замовленнями,   нову   або   вперше  освоювану  продукцію  і  нові
непродовольчі товари народного споживання,  а  також  окремі  види
продовольчих товарів,  що реалізуються за погодженням з торгуючими
організаціями,  на строк до 2  років  за  встановленим  переліком,
кінцеву  продукцію  науково-дослідних  і проектно-конструкторських
організацій,  сільськогосподарську  продукцію,  що   закуповується
радгоспами    та    іншими    державними    сільськогосподарськими
підприємствами  у  населення,  продукцію,   що   закуповується   і
реалізується  кооперативними  організаціями,  інші  види продукції
(робіт, послуг), передбачені законодавством.

     Органи державного    ціноутворення     визначають     порядок
встановлення договірних цін і контролюють їх застосування.

     11. Підприємство   самостійно  затверджує  ціни  (тарифи)  на
продукцію  виробничо-технічного  призначення,   товари   народного
споживання  та  послуги,  на  які не застосовуються централізовано
затверджувані ціни,  а також на продукцію (послуги)  для  власного
споживання або таку, що реалізується у своїй торговельній мережі.

     Радгосп, інше   державне   сільськогосподарське  підприємство
мають право встановлювати самостійно ціни на  частину  планової  і
всю надпланову сільськогосподарську продукцію, що продається через
власну торговельну мережу і на колгоспному ринку.

     У міру   розвитку   повного   господарського   розрахунку   і
самофінансування, оптової торгівлі і прямих господарських зв'язків
застосування   договірних   і   самостійно   затверджуваних    цін
розширюватиметься.

     Стаття 18. Кредит і розрахунки

     1. Підприємство в умовах повного господарського розрахунку та
самофінансування користується банківським кредитом на виробничі та
соціальні   цілі   і   на  умовах  суворого  додержання  принципів
кредитування:  забезпеченості,  цільового характеру, терміновості,
поворотності і платності кредитів.

     Короткостроковий кредит видається банком підприємству на цілі
поточної   діяльності   по   укрупнених   об'єктах   кредитування.
Довгостроковий  кредит надається на цілі виробничого і соціального
розвитку з наступним погашенням кредиту за  рахунок  коштів  фонду
розвитку виробництва, науки й техніки і фонду соціального розвитку
(інших фондів аналогічного призначення).

     Усі питання,  пов'язані з кредитуванням, підприємство вирішує
в  кредитних  установах за місцем відкриття розрахункового рахунку
або рахунку по фінансуванню капітальних вкладень.

     Підприємство несе відповідальність за ефективне  використання
кредитів.   До  підприємств,  які  порушують  умови  кредитування,
застосовуються  санкції.  При  систематичному  порушенні   строків
погашення  позичок  підприємство втрачає право на новий кредит;  в
окремих  випадках  воно  може  користуватися  ним   під   гарантію
вищестоящого органу.

     2. Підприємство   зобов'язане  своєчасно  розраховуватись  за
своїми  зобов'язаннями.  За  несвоєчасні  розрахунки  підприємство
сплачує штрафи і неустойки. Підприємство провадить усі розрахунки,
включаючи відрахування в бюджет  і  виплату  заробітної  плати,  в
календарній   черговості   надходження   розрахункових  документів
(настання строків платежів).

     Банки сплачують   підприємству   проценти   за   користування
тимчасово вільними коштами його фонду розвитку виробництва,  науки
і техніки, а також фонду соціального розвитку.

     3. Підприємство,   яке    систематично    порушує    платіжну
дисципліну,   може  бути  оголошено  банками  неплатоспроможним  з
повідомленням про це основним постачальникам  товарно-матеріальних
цінностей   і   вищестоящому   органові.  Черговість  платежів  за
зобов'язаннями   такого    підприємства    визначається    банком.
Підприємства-кредитори   можуть   припинити   поставки  продукції,
виконання  робіт  і  надання  послуг   підприємству,   оголошеному
неплатоспроможним.   Підприємство   і   його   вищестоящий   орган
зобов'язані  вжити  заходів  для   усунення   безгосподарності   і
зміцнення розрахункової дисципліни.

     Штрафи, неустойки   та   інші   санкції,  що  справляються  в
безспірному порядку,  списуються банком з  розрахункового  рахунку
підприємства.  Незаконно списані суми відшкодовуються підприємству
винною стороною у підвищеному розмірі.  Спори про таке  повернення
розглядаються в органах арбітражу і суді.

     Стаття 19. Зовнішньоекономічна діяльність

     1. Зовнішньоекономічна  діяльність  підприємства  є  важливою
складовою частиною всієї роботи підприємства.  Вона  здійснюється,
як  правило,  на основі валютної самоокупності і самофінансування,
її  результат  є  органічною  частиною   підсумків   господарської
діяльності  підприємства  і  безпосередньо  впливає  на формування
фондів економічного стимулювання і валютних відрахувань.

     Підприємство забезпечує поставку на експорт продукції в першу
чергу.

     2. Пріоритетне  значення  у  зовнішньоекономічній  діяльності
підприємства мають співробітництво з підприємствами соціалістичних
країн,  розширення  і   поглиблення   соціалістичної   економічної
інтеграції та розвиток ефективної кооперації.

     У відносинах  з підприємствами і організаціями країн - членів
РЕВ підприємство:

     встановлює прямі  зв'язки,  вирішує  питання   виробничої   і
науково-технічної  кооперації,  включаючи  визначення  економічних
умов  співробітництва,  в  тому  числі  договірних  цін,   укладає
господарські договори і контракти;

     погоджує номенклатуру  і  обсяги експортно-імпортних поставок
продукції  по  кооперації  і  наданню  послуг,  здійснює  передачу
матеріальних ресурсів і відповідної технічної документації;

     проводить науково-дослідні,    проектно-конструкторські    та
експериментальні  роботи,  створює  для  цього  спільні  колективи
вчених  і  спеціалістів,  на взаємно погоджених умовах обмінюється
науково-технічною  документацією  і  подає  допомогу  в   навчанні
кадрів;

     бере участь  у  діяльності спільних підприємств,  міжнародних
об'єднань і організацій,  які створюються  на  основі  міжнародних
договорів СРСР.

     3. Економічні  зв'язки  з  фірмами  капіталістичних  країн  і
країн,  що  розвиваються,  підприємство  здійснює   на   принципах
взаємовигідності  та  рівноправності.  Основними  формами розвитку
таких  зв'язків  є  виробнича  і  науково-технічна  кооперація  на
довгостроковій і збалансованій основі,  а також створення спільних
підприємств і виробництв.  Порядок створення на території  СРСР  і
діяльності   спільних   підприємств   і   виробництв  визначається
відповідно до радянського законодавства.

     4.   Підприємство   має   право   самостійно   здійснювати  у
встановленому порядку експортно-імпортні операції (включаючи ринки
капіталістичних  країн  і  країн,  що розвиваються), створюючи при
потребі  госпрозрахункові зовнішньоторговельні фірми або доручаючи
ведення таких операцій іншим зовнішньоторговельним організаціям на
договірній  основі.  (  Пункт 4 статті 19 в редакції  Закону  СРСР
N 319-I ( v0319400-89 ) від 03.08.89 )

     5. З метою зміцнення  господарського  розрахунку,  підвищення
економічної   заінтересованості   й  відповідальності,  розширення
самостійності   у    здійсненні    експортно-імпортних    операцій
підприємство:

     веде співробітництво   з  зарубіжними  партнерами  на  основі
господарських договорів;

     створює фонд  валютних  відрахувань,   який   формується   за
стабільними довгостроковими нормативами, від коштів, одержаних від
реалізації готової продукції (робіт,  послуг) на експорт,  а також
усієї  валютної  виручки  від операцій по кооперованих поставках і
продажу ліцензій;

     може одержувати  в  банку  кредит  в  іноземній  валюті   для
створення  і  розвитку  експортних  виробництв  з умовою погашення
кредиту за рахунок валютної виручки від експорту продукції;

     несе економічну     відповідальність     за      ефективність
зовнішньоекономічних  зв'язків і раціональне використання валютних
коштів  в  інтересах  розвитку  виробництва  і   підвищення   його
технічного рівня;

     компенсує збитки   від   невиконання  завдань  щодо  експорту
товарів або договірних зобов'язань  за  рахунок  наявних  у  нього
валютних коштів;

     сплачує іноземному  покупцеві  всі  штрафи  та інші санкції у
валюті за  рахунок  фонду  валютних  відрахувань,  якщо  порушення
зобов'язань сталося з його вини.

     6. Для   цілей   технічного   переозброєння  і  реконструкції
виробництва,             проведення             науково-дослідних,
дослідно-конструкторських  та  інших  робіт  підприємство здійснює
імпорт продукції за рахунок і в межах фонду  валютних  відрахувань
або  позикових  коштів.  Воно має право також купувати в країнах -
членах РЕВ для потреб своїх трудових колективів  медичну  техніку,
культурно-побутові,  спортивні та інші товари, що не включаються у
плани державного розподілу.

     Кошти фонду валютних відрахувань  підприємства  вилученню  не
підлягають  і  можуть нагромаджуватися для використання в наступні
роки.

     7. Підприємство може придбавати у Зовнішекономбанку  СРСР  на
умовах  кредиту  перевідні  карбованці  і національні валюти країн
соціалістичної  співдружності  для  проведення   науково-технічних
робіт і розвитку ефективних виробництв, пов'язаних з кооперацією.

     Стаття 20. Природокористування і охорона навколишнього
           середовища

     1. Підприємство  зобов'язане   в   інтересах   нинішнього   і
майбутніх   поколінь   радянських  людей  забезпечувати  ефективне
використання   і   відтворення   природних   ресурсів,    дбайливо
користуватися ними відповідно до цілей, для яких вони йому надані,
охороняти навколишнє середовище від забруднення та інших шкідливих
впливів,  здійснювати організацію виробництва на базі безвідхідних
технологій як головного напряму схоронності природного середовища.

     Підприємство забезпечує  комплексне   використання   корисних
копалин   та   інших   природних   ресурсів;  повинно  раціонально
користуватися    сільськогосподарськими    угіддями,     проводити
рекультивацію  земель  та  інші  заходи щодо охорони навколишнього
середовища.

     Природоохоронні заходи,  здійснювані  підприємством,  повинні
повністю  компенсувати  негативний  вплив  виробництва на природне
середовище.

     У проектах  по   розширенню,   реконструкції   і   технічному
переозброєнню  виробництва підприємство передбачає природоохоронні
споруди  і  установки,  будує  їх  і   налагоджує   ефективну   та
безперебійну експлуатацію.

     2. За   користування   природними   ресурсами   як   частиною
національного надбання підприємство вносить встановлені платежі  і
здійснює  природоохоронні  заходи  за  рахунок  власних  коштів  і
кредитів.  В  окремих  випадках  допускається  фінансування  таких
заходів за рахунок централізованих джерел.

     3. У  своїй  роботі  по  охороні  навколишнього  середовища і
використанню   природних   ресурсів   підприємство   підконтрольне
місцевій Раді народних депутатів та іншим органам,  які здійснюють
державний  контроль  у  галузі  охорони  природи  і   використання
природних ресурсів.

     Підприємство відшкодовує   збитки,   заподіяні   забрудненням
навколишнього середовища та нераціональним використанням природних
ресурсів,  і  несе  матеріальну  відповідальність  за недодержання
законодавства про охорону природи.  Діяльність  підприємства,  яке
грубо  порушує  встановлений режим природокористування,  може бути
припинено до усунення допущених порушень.

     Стаття 21. Спільна виробнича і соціальна діяльність
           підприємства

     1. Для більш ефективного використання виробничого потенціалу,
розширення виробництва товарів  і  послуг,  спільного  розв'язання
науково-технічних проблем,  розвитку інфраструктури підприємство з
власної  ініціативи  або  за  пропозицією  місцевих  Рад  народних
депутатів  чи  інших  організацій розвиває кооперацію насамперед з
підприємствами,  розташованими на  даній  території.  Вони  можуть
об'єднувати свої зусилля для розв'язання міжгалузевих, галузевих і
регіональних завдань. З цією метою підприємства мають право:

     спільно виконувати  роботи,  пов'язані  з  реконструкцією   і
технічним       переозброєнням      виробництва,      прискоренням
науково-технічного   прогресу,   підвищенням   якості   продукції,
розвитком  виробництва  товарів  народного  споживання  і наданням
послуг населенню;

     створювати  у  встановленому порядку міжгалузеві виробництва,
обчислювальні центри колективного користування, наукові, проектні,
конструкторські,  ремонтні, будівельні, торговельні й інші спільні
підприємства  та  об'єднання, в  тому  числі  у  формі акціонерних
товариств і товариств з обмеженою відповідальністю; ( Абзац третій
пункту  1 статті 21 із змінами, внесеними згідно із  Законом  СРСР
N 319-I ( v0319400-89 ) від 03.08.89 )

     здійснювати будівництво  й  експлуатацію  об'єктів виробничої
інфраструктури,  підсобних сільських господарств, природоохоронних
споруд,    жилих   будинків   та   інших   об'єктів   виробничого,
соціально-культурного і комунально-побутового призначення;

     у встановленому    порядку     об'єднуватися     з     іншими
підприємствами,   аж   до   повного  злиття,  якщо  це  диктується
інтересами коопераційних і технологічних зв'язків  та  ефективного
одержання кінцевої продукції;

     організовувати підготовку спеціалістів, створювати (спільно з
навчальними закладами) навчально-виробничі підприємства.

     Для здійснення  зазначеної  та  іншої   спільної   діяльності
підприємства укладають договори,  в яких передбачається об'єднання
на пайових засадах фінансових, трудових і матеріальних ресурсів, а
також  вирішення  питань,  пов'язаних  з організацією і діяльністю
спільних підприємств та об'єднань.

     Вищестоящі органи і виконавчі комітети місцевих Рад  народних
депутатів   вживають  заходів  для  розвитку  спільної  діяльності
підприємств,  сприяють якнайповнішій реалізації наданих їм прав  у
цій галузі.

     2. Підприємство  може  брати участь у діяльності міжгалузевих
та    міжгосподарських     територіально-виробничих     об'єднань,
створюваних  Радами  Міністрів  союзних  (без  обласного  поділу),
автономних республік, виконавчими комітетами місцевих Рад народних
депутатів.

     3. При    підприємстві   у   встановленому   порядку   можуть
створюватись    кооперативи.    Підприємство    допомагає    таким
кооперативам,  а  також  громадянам,  які здійснюють індивідуальну
трудову діяльність за договорами з підприємством.

     Стаття 22. Облік, звітність і контроль

     1. Для  активного  впливу  на  всю  господарську  діяльність,
аналізу  шляхів,  форм  і  методів  розвитку виробництва і з метою
забезпечення  ефективного  управління,   запобігання   можливостям
виникнення  окремих  диспропорцій  у  виконанні  планових  завдань
підприємство здійснює облік результатів роботи,  контроль за ходом
виробництва,   веде  оперативний,  бухгалтерський  і  статистичний
облік.

     Підприємство повинне:

     використовувати передові форми і  методи  обліку  та  обробки
інформації  на  базі широкого застосування сучасної обчислювальної
техніки;

     складати звітність  і  подавати  її  відповідним  органам   у
встановлені   строки,   забезпечувати   достовірність   звітів  та
балансів;

     здійснювати суворий  контроль  за  раціональним  і  економним
використанням матеріальних,  трудових і фінансових ресурсів, вести
рішучу  боротьбу  з  безгосподарністю  і  марнотратством,  вживати
заходів для запобігання таким явищам,  повідомляти про розкрадання
і  грубі  порушення  законодавства  в   органи   прокуратури   або
внутрішніх справ;

     підвищувати роль і відповідальність юридичної, бухгалтерської
та  інших   функціональних   служб   за   додержання   законності,
договірної, фінансової дисципліни і якості продукції.

     Керівники підприємств,  структурних  одиниць,  підрозділів та
інші винні особи  несуть  персональну  відповідальність  за  факти
приписок, окозамилювання й інші перекручення державної звітності і
притягаються  до  дисциплінарної,  матеріальної  або  кримінальної
відповідальності.    Всі   випадки   приписок   і   окозамилювання
обговорюються в трудовому колективі.

     Форми звітності підприємства,  адреси  і  строки  їх  подання
визначаються   у   встановленому   порядку.  Вимагання  і  подання
будь-якої іншої звітності забороняються.

     2. Ревізію  і  перевірку   діяльності   підприємства   можуть
проводити поряд з вищестоящими органами також фінансово-банківські
та  інші  органи  управління  відповідно  до  покладених  на   них
законодавством  функцій  по  контролю  за діяльністю підприємства.
Ревізію або перевірку може бути проведено на вимогу правоохоронних
органів і комітетів народного контролю.

     Усі види  ревізій  і  перевірок  повинні  сприяти  підвищенню
ефективності господарювання  і  не  порушувати  нормального  ритму
роботи підприємства. Результати ревізій і перевірок повідомляються
трудовому колективу.

     3. На підприємстві обирається комітет (група, пост) народного
контролю,  якому  адміністрація  підприємства зобов'язана подавати
всіляку  допомогу  в  роботі,  розглядати   його   пропозиції   та
рекомендації  і  вживати необхідних заходів для усунення виявлених
недоліків.

     Стаття 23. Створення і припинення діяльності підприємства

     1. Створення підприємств провадиться в порядку, встановленому
Радою Міністрів СРСР.

     Реорганізація (злиття,    приєднання,    поділ,    виділення,
перебудова) і  припинення  діяльності  підприємств  провадяться  у
встановленому  порядку  за  рішенням  органу,  який  є правомочним
створювати відповідні підприємства.

     Діяльність підприємства може бути припинено:

     якщо відпала необхідність у його дальшій  роботі  і  воно  не
може бути реорганізоване,  або за іншими підставами, передбаченими
законодавством;

     при тривалій збитковості і неплатоспроможності  підприємства,
відсутності  попиту  на його продукцію і в разі,  коли заходи,  що
вживаються підприємством і вищестоящим  органом  для  забезпечення
рентабельності роботи, не дали результатів;

     при  вирішенні  питання  про  передачу  майна  підприємства в
цілому  в  оренду організації орендарів або кооперативу. ( Пункт 1
статті  23  доповнено  абзацом  згідно  із  Законом  СРСР  N 319-I
( v0319400-89 ) від 03.08.89 )

     Об'єднання створюються на добровільних засадах підприємствами
з їхньої ініціативи або з ініціативи, вищестоящого органу. ( Пункт
1  статті  23  доповнено  абзацом згідно із Законом  СРСР  N 319-I
( v0319400-89 ) від 03.08.89 )

     Реорганізація   об'єднань   і  припинення  їхньої  діяльності
провадиться  за  рішенням  структурних  одиниць  і підприємств, що
входять  до  них.  ( Пункт 1 статті 23 доповнено абзацом згідно із
Законом СРСР N 319-I ( v0319400-89 ) від 03.08.89 )

     2. При  реорганізації  і  ліквідації підприємства вищестоящий
орган  гарантує  звільнюваним   працівникам   права,   встановлені
Конституцією СРСР і законодавством.  Не пізніш як за два місяці до
реорганізації чи ліквідації підприємства  працівників  персонально
попереджають про строк звільнення.  За ними зберігаються на період
працевлаштування,  але  не  більш  ніж  на  три  місяці,   середня
заробітна плата і безперервний трудовий стаж.

     Орган, що  прийняв  рішення  про  реорганізацію чи ліквідацію
підприємства, і місцева Рада народних  депутатів подають  всемірну
допомогу  в працевлаштуванні вивільнюваних працівників.  Претензії
та позови громадян до підприємства,  яке ліквідується,  може  бути
пред'явлено до вищестоящого органу.

     Працівників, яких  не може бути працевлаштовано відповідно до
їх професії, спеціальності й кваліфікації, приймають на нове місце
роботи  з умовою проходження перепідготовки протягом строку,  який
обумовлюється при укладенні трудового договору.

     3. Підприємство  має  статут,   який   визначає   цілі   його
діяльності   і   затверджується   вищестоящим   органом.   З   дня
затвердження   статуту   підприємство   стає   юридичною   особою,
користується   правами  і  виконує  обов'язки,  пов'язані  з  його
діяльністю.

     Підприємство має печатку із своїм найменуванням і зображенням
Державного   Герба   СРСР  або  союзної  республіки  (залежно  від
підпорядкованості підприємства).

     Стаття 24. Про гарантію додержання прав підприємств
           (об'єднань)

     Органи державної  влади  і управління несуть відповідальність
за додержання  положень  Закону  СРСР  про  державне  підприємство
(об'єднання) при прийнятті нормативних документів,  які стосуються
практичної реалізації цього Закону,  і будують  свої  відносини  з
підприємствами   та   об'єднаннями   в   суворій  відповідності  з
зазначеним Законом.

     Стаття 25. Особливості застосування цього Закону

     Особливості  застосування  цього  Закону  в  окремих  галузях
народного    господарства   і   до   окремих   видів   підприємств
визначаються Радою Міністрів СРСР.

     Ради Міністрів СРСР має також право запроваджувати нові форми
господарського розрахунку підприємств та організацій і розширювати
їхні права порівняно з межами, встановленими цим Законом.( Стаття  25   в   редакції   Указу  Президії  ВР СРСР  N 10277-XI
( v_277400-89 ) від 07.04.89 )
 

    Голова Президії
 Верховної Ради СРСР                                     А.ГРОМИКО

    Секретар Президії
 Верховної Ради СРСР                                Т.МЕНТЕШАШВІЛІ

 Москва, Кремль, 30 червня 1987 року
            N 7284-XI
Джерело:Офіційний портал ВРУ