ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 12 від 18.12.87м. Київ
vd871218 vn12
( Постанова втратила чинність на підставі ПостановиПленуму Верховного суду
N 22 ( v0022700-95 ) від 22.12.95 )
Про судову практику по застосуванню статті 37Кримінального кодексу України
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою ПленумуВерховного Суду України
N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
Обговоривши матеріали судової практики по застосуванню ст.37
Кримінального кодексу України ( 2001-05 ), Пленум Верховного Суду
України відмічає, що суди України в основному правильно вирішують
питання про позбавлення засудженого військового або спеціального
звання, порушення в передбачених законом випадках клопотань про
позбавлення державних нагород або почесних звань чи військового
звання вищого офіцерського складу. ( Абзац перший преамбули із
змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду
України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) Поряд з цим при застосуванні цього закону мають місце
серйозні недоліки. Органи попереднього слідства часто не з'ясовують наявності в
обвинувачених державних нагород, почесних, військових та інших
звань. У разі взяття під варту не вживають заходів до вилучення
орденів, медалей і документів до них. Суди не реагують на такі
факти і не усувають недоліки попереднього слідства за власною
ініціативою. Проте, з'ясування цих даних має значення не тільки
для застосування ст.37 КК України й при призначенні винному
основного покарання. Нерідко суди при засудженні за тяжкий злочин особи, яка має
державну нагороду або почесне звання, не обговорюють питання про
внесення подання Президенту України про позбавлення засудженого
ордена, медалі або почесного звання, невірно формулюють прийняті з
цих питань рішення. Іноді суди виносять окремі ухвали про
доцільність позбавлення засуджених державних нагород замість
вирішення цих питань у вироках. ( Абзац четвертий преамбули із
змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду
України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) Мають місце випадки, коли судами змішуються поняття звань,
позбавлення яких передбачено ст.37 КК України, зі званнями, які не
входять до передбаченого даною статтею переліку, що призводить до
помилкового порушення клопотань про позбавлення засуджених,
наприклад, вчених ступенів та звань. В порушення ст.28 Положення про порядок і умови виконання в
Україні кримінальних покарань, не пов'язаних із заходами
виправно-трудового впливу на засуджених, затвердженого Указом
Президії Верховної Ради УРСР від 22 червня 1984 року, деякі
подання про позбавлення засуджених орденів та медалей надсилаються
Президенту України з недодержанням п'ятиденного строку після
набрання вироком законної сили, до подань не завжди додаються
нагороди і документи до них. ( Абзац шостий преамбули із змінами,
внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Зобов'язати суди вжити заходів до усунення зазначених
недоліків у застосуванні ст.37 КК України ( 2001-05 ), забезпечити
точне і неухильне виконання законодавства, яке регулює питання
позбавлення засуджених державних нагород, військових та
спеціальних звань. При цьому слід мати на увазі, що з'ясування даних про
наявність у винного нагород і звань у силу п.3 ст.64 КПК
( 1001-05 ) як обставина, що характеризує особу підсудного, має
обов'язково встановлюватися у справі та є одним з критеріїв
індивідуалізації покарання. 2. Особливу увагу судам необхідно звернути на додержання
діючого порядку вилучення державних нагород і документів на них,
нагрудних знаків та документів про присвоєння почесних звань в
разі взяття під варту або засудження до позбавлення волі, а також
порядку зберігання і повернення нагород власнику після звільнення
з-під варти. ( Абзац перший пункту 2 в редакції Постанови Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) У випадку нез'ясування при проведенні попереднього слідства
даних про наявність в обвинуваченого державних нагород, почесного
або іншого звання суд повинен за власною ініціативою перевірити
зазначені дані, вжити заходів до витребування орденів, медалей,
нагрудних знаків та відповідних документів. Якщо усунути зазначені
недоліки немає можливості, справа може бути повернута на додаткове
розслідування. 3. Роз'яснити судам, що передбачені ст.37 КК України
( 2001-05 ) підстави і порядок позбавлення військових і
спеціальних звань, а також державних нагород і почесних звань
широкому тлумаченню не підлягають. ( Абзац перший пункту 3 в
редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) Позбавлення відповідно до ч.1 ст.37 КК України військового
або спеціального звання в силу п.2 ч.3 ст.23 КК України є
додатковим покаранням і може бути застосовано до особи, засудженої
за тяжкий злочин, зазначений у ст.7-1 КК України ( 2001-05 ).( Абзац другий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою
Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) За вироком суду можуть бути позбавлені військового звання
єфрейтори (старші матроси), сержанти (старшини), прапорщики та
мічмани, особи молодшого і старшого офіцерського складу Збройних
Сил України, у тому числі ті, які перебувають у запасі чи у
відставці. ( Абзац третій пункту 3 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 )
від 04.06.93 ) Засуджені за тяжкі злочини особи вищого офіцерського складу
можуть бути позбавлені цього звання за поданням суду тільки
Президентом України. ( Абзац четвертий пункту 3 в редакції
Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від
04.06.93 )
4. Суди повинні мати на увазі, що спеціальні звання
присвоюються Президентом України, а також керівниками й іншими
уповноваженими на те працівниками відомств особам, які перебувають
на службі у спеціальних органах держави (дипломатичним, митним
працівникам, прокурорам і слідчим органів прокуратури,
співробітникам органів внутрішніх справ, працівникам залізничного,
морського, річкового, повітряного транспорту, воєнізованої
охорони, інших органів). ( Абзац перший пункту 4 із змінами,
внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) Встановивши, що спеціальне звання підсудному присвоєне
Президентом України, суд у вироку вирішує питання про внесення
подання Президенту України про його позбавлення. ( Абзац другий
пункту 4 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) В разі присвоєння спеціального звання іншими органами або
службовими особами відомства суд згідно з ч.1 ст.37 КК України
( 2001-05 ) може за вироком позбавити засудженого за тяжкий злочин
такого звання. 5. Роз'яснити, що вирішення питання про внесення подання про
позбавлення засудженого державної нагороди або почесного звання не
є додатковим покаранням. При постановленні вироку суд не має права
прийняти рішення про позбавлення державної нагороди, а також про
позбавлення почесного звання, незалежно від того, яким органом
воно присвоєно. Разом з тим при засудженні за тяжкий злочин особи, яка має
державну нагороду чи почесне звання, суд відповідно до ч.2 ст.37
КК України приймає рішення про внесення подання Президенту України
про позбавлення його державної нагороди чи почесного звання.
( Пункт 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 6. При вирішенні питання про позбавлення засудженого
військового або спеціального звання суд має керуватися загальними
началами призначення покарання (ст.39 КК ( 2001-05 ), враховуючи
характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину,
конкретні дані, що характеризують особу винного, обставини справи,
які пом'якшують і обтяжують відповідальність. Рішення про подання
Президенту України про позбавлення засудженого державної нагороди
чи почесного звання приймається судом з урахуванням даних, що
свідчать про вчинення винним діянь, які ганьблять його як
нагородженого. ( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 )
від 04.06.93 ) 7. У зв'язку з тим, що ст.37 КК України не передбачено
позбавлення засуджених вчених ступенів та звань, суд при
постановленні вироку не повинен приймати рішення з даного питання.
При засудженні за тяжкий злочин особи, яка має вчений ступінь чи
звання, суд з урахуванням характеру вчиненого злочину, зв'язку
злочину з науковою або викладацькою діяльністю засудженого, міри
дискредитації ним звання вченого може інформувати про це
відповідно Вищу атестаційну комісію при Кабінеті Міністрів
України, або Міністерство освіти України, або Вчену раду установи
(учбового закладу), додавши до повідомлення належно завірену копію
вироку, що набрав законної сили. ( Абзац перший пункту 7 із
змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду
України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) Таким же чином слід діяти при засудженні за злочин особи, яка
має почесне або інше звання, присвоєне уповноваженим на те
відомчим органом. ( Абзац другий пункту 7 в редакції Постанови
Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 8. ( Пункт 8 виключено на підставі Постанови Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 9. При засудженні особи за вчинення тяжкого злочину судові
належить у вироку зазначити мотиви позбавлення засудженого
військового або спеціального звання, а у передбачених законом
випадках також внесення подання про позбавлення державної
нагороди, почесного, військового або іншого звання. Рішення суду
про позбавлення засудженого військового чи спеціального звання або
про внесення подання про позбавлення його звань і нагород повинно
бути викладене в резолютивній частині вироку. При цьому судам необхідно мати на увазі, що особі, визнаній
винною у вчиненні декількох злочинів, передбачених різними
статтями Особливої частини Кримінального кодексу ( 2001-05 ),
додаткове покарання, передбачене ч.1 ст.37 КК України ( 2001-05 ),
у вигляді позбавлення військового або спеціального звання має бути
призначено за одне або окремо за кілька тяжких злочинів, а потім
за їх сукупністю. ( Пункт 9 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від
04.06.93 ) 10. ( Пункт 10 виключено на підставі Постанови Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 11. Звернути увагу судів на необхідність точного виконання
статей 27 та 28 Положення про порядок і умови виконання в Україні
кримінальних покарань, не пов'язаних із заходами
виправно-трудового впливу на засуджених, маючи на увазі, що
подання про позбавлення засудженого державних нагород, почесного,
військового чи спеціального звання разом з копією вироку,
нагородами і документами до них повинні направлятися в п'ятиденний
строк після набрання вироком законної сили Президентові України.
Вживати заходів до своєчасного одержання і додання до кримінальної
справи документів про виконання вироку щодо позбавлення
військового або спеціального звання, а також про прийняття
Президентом України рішення про позбавлення засудженого державної
нагороди або почесного звання. ( Пункт 11 в редакції Постанови
Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 12. Судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду
України, обласним, Київському і Севастопольському міським судам,
військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил України
необхідно узагальнювати практику застосування ст.37 КК України
( 2001-05 ), при розгляді кримінальних справ про тяжкі злочини
окремими ухвалами реагувати на упущення органів попереднього
слідства та нижчестоящих судів у виконанні законодавства, що
регулює питання позбавлення державних нагород, почесних,
військових та спеціальних звань, домагатися усунення виявлених
недоліків. ( Пункт 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою
Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
