ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 1 від 26.01.90м.Київ
vd900126 vn1
Про практику розгляду судами справ про відповідальністьза порушеня законодавства про охорону природи
( Із змінами, внесеними згідно з ПостановамиПленуму Верховного Суду України
N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93
N 3 ( v0003700-95 ) від 13.01.95 )
Забезпечення охорони і раціонального використання землі та її
надр, водних ресурсів, атмосферного повітря, рослинного і
тваринного світу, оздоровлення екологічної обстановки вимагає
підвищення рівня здійснення правосуддя в справах про
відповідальність за порушення природоохоронного законодавства.( Абзац перший преамбули із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 )
від 04.06.93 ) Обговорення судової практики свідчить, що в діяльності
природоохоронних органів і судів є істотні недоліки. Допускаються помилки у застосуванні законодавства. Не
забезпечується принцип невідворотності відповідальності за
забруднення грунту, рік, озер, морів та атмосферного повітря. Не
завжди притягаються до відповідальності всі особи, причетні до
злочину, внаслідок чого іноді лишаються безкарними організатори і
пособники. Мають місце факти недооцінки суспільної небезпечності
порушень законів про охорону природи, призначення м'яких мір
покарання злісним порушникам, неправильної кваліфікації їх дій. Не
в усіх випадках застосовується конфіскація знарядь злочину. Деякі
суди за наявності в природоохоронному законодавстві спеціальних
норм, що регулюють порядок відшкодування шкоди, вирішуючи позови
про її відшкодування, керувалися лише загальними нормами
цивільного законодавства про зобов'язання із заподіяння шкоди.( Абзац третій преамбули із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 )
від 04.06.93 ) У ряді випадків судами без достатніх до того підстав
зменшувався розмір належної до відшкодування шкоди, не
виконувалися вимоги закону про вилучення незаконно добутої
продукції (звірів, птахів, риби, хутра та ін.) або стягнення її
вартості за неможливості вилучення. При виявленні у цивільних справах у діях особи наявності
діянь, що караються в кримінальному порядку, окремі суди на
порушення ст.235 ЦПК ( 1502-06 ) не повідомляли про це прокурора і
самі не порушували справи. Суди не приділяли належної уваги виявленню причин і умов, які
сприяли екологічним правопорушенням, й реагуванню на них,
розширенню гласності в цих справах. Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Звернути увагу судів на необхідність усунення наявних
недоліків і вдосконалення практики розгляду кримінальних та
цивільних справ про порушення законодавства про охорону природи,
забезпечення правильного і однакового застосування цього
законодавства, неухильного додержання положень Закону "Про охорону
навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) про те, що однією
з гарантій екологічних прав громадян є невідворотність
відповідальності за порушення законодавства про охорону
навколишнього природного середовища. ( Пункт 1 в редакції
Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від
04.06.93 ) 2. Суди повинні підвищувати ефективність застосування
правових засобів до припинення порушень законодавства про охорону
природи, активніше виявляти причини й умови, що сприяють
екологічним правопорушенням, і реагувати з метою усунення їх
винесенням окремих ухвал, розширювати гласність судових процесів у
даній категорії справ. ( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 )
від 04.06.93 ) 3. Судам належить у кожній справі забезпечити всебічне, повне
і об'єктивне з'ясування всіх обставин вчиненого злочину, виявляти
всіх його учасників, осіб, які сприяли цьому, і вживати заходів до
притягнення їх до відповідальності. При цьому слід мати на увазі, що коли дві і більше особи
об'єднані єдиним наміром вчинити злочин проти природи і
розподілили ролі, щоб досягти бажаного результату, всі вони мають
нести відповідальність за співучасть у вчиненні цих злочинів
незалежно від того, хто з них відстрелив тварину, виловив рибу,
зрубав дерево чи чагарник. 4. Звернути увагу судів на необхідність суворого додержання
вимог законодавства при розгляді справ, пов'язаних із забрудненням
водойм та атмосферного повітря. При вирішенні справ цієї категорії слід мати на увазі, що
відповідальність за ст.228 КК ( 2002-05 ) настає при порушенні
чистоти водойм і атмосферного повітря шкідливими покидьками і
відходами промислових, сільськогосподарських, комунальних та інших
підприємств, які здійснюють функції виробничого характеру,
пов'язані з виготовленням, зберіганням, застосуванням, утилізацією
продуктів і матеріалів, що містять забруднюючі речовини. Відповідальність за ч.1 ст.228 КК настає за умови, що
забруднення водойм заподіяло чи могло заподіяти шкоду здоров'ю
людей, сільськогосподарському виробництву чи рибним запасам, а так
само при забрудненні атмосферного повітря шкідливими для здоров'я
людей відходами промислового виробництва. За ч.2 ст.228 КК
відповідальність настає за умови, що забрудненням заподіяно значну
шкоду здоров'ю людей (захворювання одного чи кількох чоловік на
тяжку хворобу; поширення епідемічних або заразних хвороб серед
значного кола осіб); сільськогосподарському виробництву (загибель
чи пошкодження великої кількості сільгосппродукції, пошкодження на
значних площах угідь, посівів, насаджень, падіж або захворювання
багатьох голів худоби), або такого, що спричинило масову загибель
риби (знищення всієї чи більшості риби у водоймі чи на значній її
площі або загибель великої кількості цінних порід риб).( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 5. Дії службових осіб, які допустили, внаслідок зловживання
владою чи службовим станом, халатності введення в експлуатацію
нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів,
комунальних та інших об'єктів без очисних споруд, коли при цьому
заподіяно істотну шкоду державним чи громадським інтересам, треба
кваліфікувати за ст.167 КК ( 2002-05 ), а при забрудненні водойм
чи атмосферного повітря і за ст.228 КК. 6. Роз'яснити судам, що відповідальність за ч.1 ст.228-1 КК
( 2002-05 ) за незаконний скид у море з метою захоронення речовин,
шкідливих для здоров'я людей чи живих ресурсів моря, настає за сам
факт скидання. Злочин цей вважається закінченим у момент самого
скиду. Коли внаслідок незаконного скиду шкідливих речовин сталося
забруднення морських вод понад гранично допустимі норми, винні
особи мають нести відповідальність за ч.2 ст.228-1 КК. У разі заподіяння внаслідок забруднення морських вод істотної
шкоди здоров'ю людей чи живим ресурсам моря, зонам відпочинку або
іншим законним видам використання моря, винні особи повинні нести
відповідальність за ч.3 ст.228-1 КК. Істотною шкодою слід вважати тяжке захворювання хоч би однієї
людини, масову загибель риби чи інших морських істот, які
населяють море. Крім того, суди в кожній конкретній справі мають
враховувати розмір матеріальної шкоди, в тому числі й шкоду,
пов'язану з витратами, необхідними для ліквідації наслідків
забруднення морських вод. 7. Роз'яснити судам, що псування сільськогосподарських та
інших земель, забруднення їх виробничими, іншими відходами й
стічними водами, а також безгосподарне використання земель і
невиконання зобов'язань по приведенню їх у стан, придатний для
використання за призначенням, які заподіяли істотної шкоди
державним чи громадським інтересам, тягнуть відповідальність
посадових осіб залежно від форми вини за статтями 165 або 167 КК
( 2002-05 ). 8. Роз'яснити судам, що під незаконною порубкою лісу,
незаконним заняттям рибним, звіриним чи іншим водним добувним
промислом, вчинюваним систематично, слід розуміти вчинення цих дій
три і більше разів, при цьому кожна з них повинна містити ознаки
кримінально-караного діяння. Попереднє неодноразове притягнення порушника до
адміністративної відповідальності не є підставою для притягнення
його до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.160 КК ( 2002-05 )
за ознакою цього діяння, вчинюваного систематично. 9. ( Абзац перший пункту 9 виключено на підставі Постанови
Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )Дії службових осіб, котрі незаконно використовували з
метою незаконного заняття рибним промислом, незаконного полювання,
незаконної порубки лісу перебуваючий у їх розпорядженні державний
чи громадський транспорт, мають кваліфікуватися за статтями, що
передбачають відповідальність за порушення законодавства про
охорону природи і зловживання владою чи службовим станом, коли
цими діями заподіяно істотної шкоди. ( Абзац другий пункту 9 із
змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного
Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )Дії службових осіб, котрі незаконно використовували з
метою незаконного заняття рибним промислом, незаконного полювання,
незаконної порубки лісу перебуваючий у їх розпорядженні державний
чи громадський транспорт, мають кваліфікуватися за статтями, що
передбачають відповідальність за порушення законодавства про
охорону природи і зловживання владою чи службовим станом, коли
цими діями заподіяно істотної шкоди. ( Абзац другий пункту 9 із
змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного
Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) Якщо у злочинні угоди з браконьєрами вступають службові особи
органів охорони природи чи самі самостійно вчинюють такі злочини
як незаконне заняття рибним промислом, незаконне полювання,
незаконна порубка лісу вони повинні нести відповідальність за
порушення законодавства про охорону природи і відповідний
службовий злочин. 10. При вирішенні питання про те, чи є шкода, заподіяна
незаконним рибним промислом, незаконним полюванням, незаконною
порубкою лісу великою (значною), треба враховувати вартість,
екологічну цінність, кількість добутого, пошкодженого чи
знищеного, а також розмір шкоди, заподіяної навколишньому
природному середовищу. ( Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 )
від 04.06.93 ) 11. Дії осіб, винних у незаконному вилові риби, добуванні
водяних тварин, що вирощуються підприємствами і організаціями в
спеціально влаштованих чи пристосованих водоймах, або заволодіння
рибою, водними тваринами, відловленими цими організаціями, або
перебуваючими в розплідниках і вольєрах дикими тваринами і птицею,
підлягають кваліфікації як розкрадання державного чи колективного
майна. ( Абзац перший пункту 11 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-95 )
від 13.01.95 )У зв'язку з цим судам при розгляді справ слід з'ясовувати, в
яких водоймах виловлено рибу або водних тварин, де вирощено диких
тварин і птахів, і залежно від встановленого кваліфікувати дії
винних.від 13.01.95 )У зв'язку з цим судам при розгляді справ слід з'ясовувати, в
яких водоймах виловлено рибу або водних тварин, де вирощено диких
тварин і птахів, і залежно від встановленого кваліфікувати дії
винних. Заволодіння заготовленим чи складованим лісом, а так само
незаконна порубка в містах і селищах декоративних дерев з
корисливою метою належить кваліфікувати як розкрадання державного
або колективного майна.( Пункт 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
12. Суди повинні забезпечити застосування передбачених
законом мір покарання до винних, не допускаючи послаблення до
злісних браконьєрів і організаторів незаконного полювання,
незаконної рибної ловлі і незаконної порубки лісу, а також інших
порушників природоохоронного законодавства. Щодо осіб, які порушили законодавство про охорону природи із
застосуванням службового стану або при занятті певною діяльністю,
суди при призначенні покарання повинні обговорювати питання про
позбавлення їх права відповідно до ст.31 КК ( 2001-05 ) займати
певні посади чи займатися певною діяльністю. 13. Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної
відповідальності із застосуванням заходів адміністративного
стягнення, на підставі ст.51 КК ( 2001-05 ), суди повинні
враховувати екологічну цінність виловленої риби, відстріляної
тварини чи зрубаного дерева, кількість здобутого і його вартість. При визначенні розміру штрафу як заходу адміністративного
стягнення в даному разі слід керуватися ст.8 Указу Президії
Верховної Ради України від 23 березня 1977 року "Про порядок
застосування заходів адміністративного впливу до осіб, звільнених
від кримінальної відповідальності відповідно до статті 51
Кримінального кодексу України" і Законом України від 17 червня
1992 року "Про порядок застосування кримінальних покарань і
заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу". ( Абзац
другий пункту 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою
Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 )
від 04.06.93 )14. Виходячи з того, що відповідно до статей 160-162 КК
( 2002-05 ) і ст.81 КПК ( 1001-05 ) знаряддя злочину, належні
винній особі, в тому числі мисливські рушниці, риболовні сітки,
автомашини, мотоцикли, човни й інші транспортні та плавучі засоби,
за допомогою яких вчинюються чи полегшуються вилов риби, відстріл
звірів тощо, підлягають конфіскації, судам належить всебічно
перевіряти, чи визнані вони в установленому порядку знаряддями
злочину, чи прилучені до справи як речові докази.від 04.06.93 )14. Виходячи з того, що відповідно до статей 160-162 КК
( 2002-05 ) і ст.81 КПК ( 1001-05 ) знаряддя злочину, належні
винній особі, в тому числі мисливські рушниці, риболовні сітки,
автомашини, мотоцикли, човни й інші транспортні та плавучі засоби,
за допомогою яких вчинюються чи полегшуються вилов риби, відстріл
звірів тощо, підлягають конфіскації, судам належить всебічно
перевіряти, чи визнані вони в установленому порядку знаряддями
злочину, чи прилучені до справи як речові докази. Коли органи дізнання чи попереднього слідства не вирішили
питання про визнання транспортних засобів та інших предметів,
застосованих при браконьєрстві, знаряддями злочину, суд стосовно
до п.9 ст.242 КПК ( 1003-05 ) може вжити заходів до вирішення
питання про визнання їх знаряддями злочину. 15. Звернути увагу судів, що у справах, пов'язаних з
порушенням законодавства про охорону природи, вони повинні
ретельно з'ясовувати розмір матеріальної шкоди. При вирішенні вимог про її відшкодування (в тому числі й при
заподіянні шкоди злочинними посяганнями) необхідно керуватися
нормами природоохоронного законодавства, а в питаннях, не
врегульованих цим законодавством, відповідними правилами
цивільного законодавства (наприклад, статтями 71, 73-82 ЦК( 1540-06 ) про строки давності, статтями 441, 445-451, 454 ЦК
- відповідальність за заподіяння шкоди). Коли природоохоронним
законодавством визначено порядок вирахування даної шкоди, її
розмір належить визначати в точній відповідності з установленими
таксами, методикою. В тих випадках, коли природоохоронним
законодавством, норми якого порушені, це питання не врегульоване,
суд, вирішуючи вимоги про відшкодування шкоди, має керуватися
загальними правилами даного законодавства про відшкодування
заподіяної його порушенням шкоди і статтями 440, 453 ЦК.
( Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 16. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, заподіяної
псуванням, забрудненням, самовільним використанням, несвоєчасним
поверненням з тимчасового користування землі чи іншими порушеннями
земельного законодавства, суди повинні визначати їх розмір на
підставі ст.117 ЗК ( 561-12 ), статей 203, 440, 453 ЦК
( 1540-06 ), враховуючи при цьому, зокрема, всі необхідні витрати
по відновленню родючих чи інших, відповідаючих її призначенню,
якостей землі і неодержані прибутки, які були б одержані
землекористувачем за час до приведення цих земель у стан,
придатний для використання за призначенням. Коли за час
самовільного використання землі правопорушником одержано за це
прибутки, які перевищують недоодержані землекористувачем, на
користь останнього стягуються з правопорушника фактично одержані
прибутки.( Пункт 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 16-1. Відповідно до Закону України від 16 червня 1992 року
"Про природно-заповідний фонд України" ( 2456-12 ) розмір шкоди,
заподіяної внаслідок порушення законодавства про
природно-заповідний фонд, визначається на основі кадастрової
еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та
об'єктів, що проводиться згідно з цим законом, і такс для
обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням цього
законодавства, що затверджені постановою Кабінету Міністрів
України від 19 квітня 1993 року N 287 ( 287-93-п ). ( Постанову
доповнено пунктом 16-1 згідно з Постановою Пленуму Верховного
Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 17. У справах про відшкодування шкоди, заподіяної
забрудненням і засміченням вод, іншими порушеннями водного
законодавства, судам слід керуватися ст.148 Водного кодексу
( 213/95-ВР ), статтями 440, 453 ЦК, постановою Ради Міністрів
СРСР від 30 грудня 1980 року N 1226 "Про відшкодування збитків,
заподіяних державі порушенням водного законодавства". Розмір шкоди
в таких справах визначається відповідно до "Методики підрахунку
збитків, заподіяних державі порушенням водного законодавства",
затвердженої Мінводгоспом СРСР 12 липня 1983 року спільно з
Держпланом СРСР і Мінфіном СРСР, Рекомендаціями для визначення
шкоди від забруднення водних джерел", затвердженими Мінводгоспом
СРСР 4 квітня 1975 року, і "Посібником по визначенню збитків від
залпового скиду стічних вод", затвердженим Держводінспекцією
Мінводгоспу СРСР 26 липня 1978 року. 18. Визначаючи в справах про лісопорушення розмір заподіяної
шкоди, зокрема, необхідно враховувати, що постановою Кабінету
Міністрів України від 29 липня 1992 року N 432 ( 432-92-п ) "Про
відповідальність за шкоду, заподіяну лісу та природним об'єктам
рослинного світу" збільшено в 25 разів таксу, затверджену
постановою Ради Міністрів України від 25 травня 1982 року N 301
"Про відповідальність за порушення лісового законодавства", а
також, що розмір шкоди, заподіяної лісу та природним об'єктам
рослинного світу, самовільною заготівлею недеревних рослинних
ресурсів на ділянках, де це заборонено або допускається тільки за
спеціальним дозволом, обчислюється за таксою, затвердженою
постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1992 року
N 432. ( Пункт 18 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду
України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 19. Роз'яснити, що відповідно до ст.146 ЛК ( 3852-12 ) особи,
винні в незаконному знищенні чи пошкодженні полезахисних смуг або
інших захисних чи озеленювальних дерево-чагарникових насаджень,
які не входять до державного лісового фонду, несуть
відповідальність, встановлену законодавством за знищення чи
пошкодження особливо охоронюваних лісів першої групи, якщо
законодавством України не встановлена більш сувора
відповідальність. ( Абзац перший пункту 19 із змінами, внесеними
згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3( v0003700-95 ) від 13.01.95 )Зокрема, при знищенні чи пошкодженні дерев і озеленювальних
насаджень у містах і селищах міського типу шкода відшкодовується
за правилами постанови Ради Міністрів УРСР від 17 грудня 1977 року
N 614 "Про встановлення матеріальної відповідальності за шкоду,
заподіяну деревам і озеленювальним насадженням у містах і селищах
міського типу (затвердженими таксами)" та Інструкції про порядок
визначення шкоди, заподіяної деревам і озеленювальним насадженням
у містах і селищах міського типу України, і складання актів про
порушення, затвердженої наказом міністра житлово-комунального
господарства України від 16 березня 1978 року N 94. ( Абзац
другий пункту 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою
Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-95 ) від 13.01.95 ) При цьому необхідно враховувати, що зазначені такси збільшені
в 25 разів постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня
1992 року N 432 "Про відповідальність за шкоду, заподіяну лісу та
природним об'єктам рослинного світу". 20. Судам слід мати на увазі, що відповідальність за шкоду,
заподіяну незаконним полюванням, регулюється ст.58 Закону України
від 3 березня 1993 року "Про тваринний світ" ( 3041-12 ) і
Положенням про полювання і мисливське господарство
Української РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від
8 серпня 1969 року N 473. Добування диких тварин, крім знищення дрібних гризунів -
шкідників сільського господарства (ховрахів, хом'яків, крис,
сліпців, тушканчиків), вважається полюванням і займатися ним
можуть лише особи, які досягли 18-річного віку й одержали у
встановленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин, з
додержанням встановлених правил, порушення яких визнається
браконьєрством, що тягне за собою і обов'язок по відшкодуванню
шкоди. Визначаючи розмір шкоди в цих випадках, слід виходити з такс
для нарахування розміру стягнень за збитки, заподіяні незаконним
добуванням або знищенням диких звірів і птахів (крім видів,
занесених до Червоної книги України), їх жител, біотехнічних
споруд, затверджених Міністерством охорони навколишнього
природного середовища і Міністерством лісового господарства
України 12 лютого 1993 року. При цьому необхідно враховувати, що
за незаконне добування або знищення диких тварин на території
державного заповідника, державного природного національного парку,
державного зоологічного заказника стягнення проводиться по таксі
на відповідний вид тварин, збільшеній в два рази.( Пункт 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 21. При вирішенні позовів про відшкодування шкоди, заподіяної
незаконним добуванням риби і водних тварин, судам слід керуватись
ст.58 Закону України "Про тваринний світ" ( 3041-12 ) і
відповідними правилами рибальства, що встановлюються в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України. Залежно від характеру
правопорушення розмір такої шкоди, зокрема, визначається за
затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня
1992 року N 325 ( 325-92-п ) "Про посилення охорони запасів цінних
видів риб, морських ссавців, водних безхребетних і водних рослин"
таксами: - для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної
цінним видам риб, морських ссавців, водних безхребетних і водних
рослин у рибогосподарських водоймах України внаслідок їх
незаконного добування або знищення громадянами України, іноземними
громадянами та особами без громадянства; - для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної
ресурсам живих організмів "сидячих" видів, що є природним
багатством континентального шельфу України, внаслідок їх
незаконного добування або знищення громадянами України, іноземними
громадянами та особами без громадянства; - для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної
живим ресурсам виключної (морської) економічної зони України, а
також запасам анадромних видів риб, що утворюються в ріках
України, за межами вказаної зони внаслідок їх незаконного
добування або знищення громадянами України, іноземними громадянами
та особами без громадянства. При застосуванні цих такс слід мати на увазі, що за шкоду,
заподіяну заготівлею ікри осетрових і лососевих риб, стягується
сума в розмірі десятикратної вартості заготовленої ікри згідно з
діючими роздрібними цінами на ікру вищого сорту. Розмір шкоди, заподіяної рибному господарству України,
юридичними особами, в тому числі іноземними, внаслідок незаконного
(з порушенням правил рибальства і охорони рибних запасів)
добування або знищення рибних запасів, інших водних тварин і
рослин, що знаходяться в територіальних та внутрішніх морських
водах, на континентальному шельфі, у виключній (морській)
економічній зоні (для анадромних видів риб, що утворюються в ріках
України, і за межами вказаної зони) у поверхових водах,
визначається відповідно до Методики розрахунку збитків, заподіяних
рибному господарству внаслідок порушення правил охорони рибальства
та охорони рибних запасів, затвердженої Комітетом України по
рибному господарству і рибній промисловості 28 серпня 1992 року і
Міністерством охорони навколишнього природного середовища
11 вересня 1992 року. Розмір стягнень за шкоду, заподіяну
незаконним виловом громадянами риби нецінних видів, має
обчислюватись стосовно до цієї Методики. Обчислення шкоди, заподіяної рибному господарству в
результаті скидання у рибогосподарські водойми стічних вод та
інших відходів, а також спричинених внаслідок проведення
будівельних та інших видів робіт, проводиться за відповідними
методиками.( Пункт 21 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N
3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
22. ( Пункт 22 виключено на підставі Постанови Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
23. Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної
порушенням природоохоронного законодавства, суди мають
враховувати, що за шкоду, заподіяну об'єктам природи працівником
при виконанні трудових обов'язків, відповідає в силу ст.441 ЦК
( 1540-06 ) організація, з якою він перебуває в трудових
відносинах. За регресним позовом останньої на працівника може
бути покладена відповідно до чинного законодавства
відповідальність за збитки в обмеженому чи повному розмірі. При заподіянні шкоди об'єктам природи джерелом підвищеної
небезпеки їх власники відповідають за правилами ст.450 ЦК
( 1540-06 ), згідно з якими відповідальність може бути покладена і
при відсутності їх вини. У разі заподіяння шкоди внаслідок наїзду транспортних засобів
на диких тварин власники транспортних засобів можуть бути
звільнені від відшкодування шкоди, коли доведуть, що заподіяння
шкоди сталося внаслідок дії непереборної сили. 24. Судам необхідно неухильно додержуватись вимог
природоохоронного законодавства про вилучення у правопорушника
незаконно добутої продукції (звірів, птахів, риби, деревини, хутра
та ін.). За змістом цього законодавства під незаконно добутою
продукцією, за яку стягується відшкодування, слід розуміти
незаконно відловлених чи відстріляних тварин незалежно від того,
чи скористався ними порушник. При цьому слід мати на увазі, що коли вилучену у
правопорушника продукцію здано на реалізацію і реалізовано до
розгляду справи в судовому засіданні, суд зобов'язаний з'ясувати,
якою є вартість реалізованої продукції і зазначити у вироку,
рішенні про зарахування вирученої суми в місцевий позабюджетний
фонд охорони навколишнього природного середовища. ( Абзац третій
пункту 24 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) Коли незаконно добута продукція не була вилучена (використана
чи реалізована самим правопорушником, стала непридатною тощо), суд
повинен стягнути її вартість у місцевий позабюджетний фонд охорони
навколишнього природного середовища. За вилучену у правопорушника продукцію, яка стала непридатною
не з його вини, суд не вправі стягувати з нього її вартість. 25. При розгляді скарг на постанови в справах про
адміністративні правопорушення в сфері охорони природи слід мати
на увазі, що відповідно до статей 287, 288 КпАП ( 80732-10 ) до
суду у встановленому порядку можуть бути оскаржені постанови
адміністративних комісій, комісій в справах неповнолітніх,
виконкомів сільських і селищних Рад народних депутатів і
відповідних службових осіб як про накладення штрафу, так і про
застосування інших заходів адміністративного стягнення або про
закриття справи. Скарга подається до органу (службової особи), що виніс
постанову, протягом десятиденного строку з дня її винесення, і цей
орган протягом трьох діб зобов'язаний надіслати її до суду разом
зі справою. При пропущенні строку на звернення до суду зі скаргою
цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути
поновлений судом, якщо причини його пропуску були поважними. При
неповажності цих причин скарга залишається без розгляду (ст.85
ЦПК ( 1501-06 ). Розглядаючи скаргу, суд повинен всебічно перевірити
законність і обгрунтованість винесеної постанови, керуючись при
цьому нормами КпАП ( 80731-10, 80732-10 ) і глави 31 ЦПК
( 1502-06 ). Суд вправі змінити захід адміністративного стягнення,
не посилюючи його, в межах, передбачених нормативним актом про
відповідальність за адміністративне правопорушення, коли воно було
застосовано без врахування ступеня тяжкості вчиненого проступку,
особи винного і його майнового становища. Коли відповідно до ст.40 КпАП постановою адміністративної
комісії, комісії в справах неповнолітніх або рішенням виконкому
селищної, сільської Ради народних депутатів в справі про
адміністративні правопорушення вирішувалося також питання про
відшкодування майнової шкоди, суд входить і в обговорення
обгрунтованості покладення цього обов'язку. Невирішення
зазначеними органами питання про відшкодування шкоди не виключає
його розв'язання судом в іншій справі в порядку позовного
провадження. 26. Судовим колегіям Верховного Суду України, обласним і
Київському міському судам посилити нагляд за діяльністю
нижчестоящих судів по розгляду справ, пов'язаних з порушенням
законодавства про охорону природи, систематично вивчати судову
практику в цих справах і результати використовувати для
запобігання правопорушенням і судовим помилкам.
