П О С Т А Н О В АВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
{ Постанова не застосовується на території Українизгідно із Законом
N 2215-IX ( 2215-20 ) від 21.04.2022 }
Про невідкладні заходи по зміцненню законностіі правопорядку в республіці
( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1990, N 51, ст. 647 )
Верховна Рада Української РСР відзначає, що криміногенна
ситуація в республіці набула загрозливого характеру і дедалі
погіршується. Зростає протидія силам правопорядку та незаконне
втручання в їх діяльність. Майже повсюдно, особливо у великих містах, збільшується
кількість небезпечних злочинів, поєднаних з насильством,
жорстокістю і зухвальством, злочинність стає все більш
організованою. Серед факторів, що негативно впливають на
забезпечення правопорядку та внутрішньої безпеки в державі, -
кризовий стан економіки, масові порушення трудової дисципліни,
несанкціоновані мітинги і демонстрації, пікетування, наруга і глум
над пам'ятниками і меморіалами учасникам Жовтневої революції,
громадянської і Великої Вітчизняної воєн, іншими пам'ятниками
історії та культури. Організатори цих акцій нехтують вимогами
Конституції ( 888-09 ), чинного законодавства республіки. Порушення закону допускають також деякі місцеві Ради народних
депутатів, їх виконавчі органи, окремі депутати. В цій ситуації
правоохоронні, інші державні органи республіки, громадські
організації виявляють терпимість до грубих порушень громадського
порядку та інших фактів беззаконня. Все це дезорганізує роботу
державних установ, транспорту, загострює соціальну напруженість у
містах та інших населених пунктах, завдає моральної і матеріальної
шкоди суспільству, призводить до невір'я значної частини
населення у дієвість закону та гарантії захисту своїх прав
державою. Враховуючи ситуацію, що склалася в республіці, та прагнучи
якнайшвидше забезпечити належний правопорядок і законність у
суспільстві, без чого неможливі стабілізація соціально-політичного
та економічного життя, а також здійснення передбачуваних
економічних реформ, Верховна Рада Української Радянської
Соціалістичної Республіки п о с т а н о в л я є:
1. Звернути увагу Ради Міністрів УРСР, місцевих органів
влади, правоохоронних органів республіки на незадовільну
організацію боротьби із злочинністю, насамперед з її
організованими формами, спекуляцією, корупцією, пияцтвом,
нетрудовими доходами, розпалюванням національної і релігійної
ворожнечі, іншими небезпечними злочинами і попередити їх, що таке
становище надалі терпимим бути не може. Повсюдно здійснити конкретні заходи, що випливають із
Республіканської програми по боротьбі із злочинністю на 1990-1995
роки, зосередивши всі наявні сили і засоби, використовуючи надані
законом права для попередження правопорушень, посилення боротьби
із злочинністю, щоб уже найближчим часом добитися реального
зміцнення законності і правопорядку в кожному населеному пункті
республіки. 2. Обласним, міським, районним, районним у містах Радам
народних депутатів невідкладно заслухати на сесіях звіти
виконавчих комітетів, керівників правоохоронних органів,
підприємств, установ, організацій, навчальних закладів про стан їх
роботи по запобіганню злочинності, порушенням правопорядку,
розкраданням, зловживанням у сфері господарської діяльності,
порушенням трудової дисципліни. Вирішити питання про
відповідальність посадових осіб, які не дбають про забезпечення
законності, зневажають права громадян, провокують масові порушення
громадського порядку. Скасувати протягом місяця рішення Рад та виконавчих
комітетів, які виходять за межі їхньої компетенції, суперечать
Конституції Української РСР, іншим актам чинного законодавства. Здійснюючи контроль за роботою правоохоронних органів, не
допускати втручання в їхню діяльність по застосуванню чинного
законодавства. 3. З метою забезпечення нормальної життєдіяльності міст та
інших населених пунктів республіки виконавчим комітетам місцевих
Рад народних депутатів визначити відповідні місця для проведення
мітингів, демонстрацій та інших масово-політичних заходів
громадян. Дозволити їх проведення у неробочий час, вихідні дні
тижня та у спеціально відведених місцях за умови забезпечення
належного громадського порядку. У разі невиконання цих умов
місцевим органам влади та управління застосовувати передбачені
законодавством заходи. 4. Надати право органам внутрішніх справ та внутрішнім
військам з метою припинення групових порушень громадського
порядку, масових безпорядків, протиправних дій, пов'язаних з
нападом на будинки державних і громадських органів та установ,
масовим самоправним захватом земель, невиконанням законних вимог
працівників міліції, та іншого, що може призвести до зіткнення
груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту,
життєдіяльність міст, посягань на громадський спокій, права, життя
і здоров'я людей, вживати в установленому порядку активну
протидію, в тому числі із застосуванням дозволених спеціальних
засобів. 5. Заборонити на території республіки створення військових,
охороних та інших воєнізованих формувань, не передбачених законами
Української РСР. Раді Міністрів УРСР у місячний термін підготувати і подати на
розгляд Верховної Ради УРСР проект Закону УРСР про
відповідальність за створення таких формувань. 6. Раді Міністрів УРСР: а) визначити перелік спеціальних засобів і встановити до 10
грудня 1990 року порядок їх застосування органами внутрішніх справ
та внутрішніми військами, про що повідомити населення республіки
через засоби масової інформації; б) створити до 1 січня 1991 року спеціальний фонд для
додаткового фінансування правоохоронних органів у боротьбі із
злочинністю. На згадані цілі також використовувати грошові
надходження від підприємств, організацій, установ, громадян та
інших джерел; рекомендувати керівникам підприємств, установ, організацій,
радам трудових колективів виділяти на добровільних засадах у
спеціальні фонди при місцевих Радах кошти для збільшення штатної
чисельності підрозділів міліції, поліпшення їхнього
матеріально-технічного забезпечення; в) виділяти, починаючи з 1991 року, матеріально-технічні,
фінансові (в тому числі валютні) ресурси та штатну чисельність з
урахуванням додаткових потреб правоохоронних органів республіки; г) до 1 березня 1991 року вирішити питання про розширення
мережі середніх юридичних навчальних закладів, збільшення прийому
студентів на юридичні факультети та у вузи і докорінне оновлення
їхніх програм по підготовці фахівців; д) у місячний строк відповідно до положень Декларації про
державний суверенітет України ( 55-12 ) укласти з Радою Міністрів
СРСР угоду про взаємовідносини у сфері діяльності правоохоронних
органів. Після укладення угоди забезпечити: - удосконалення структури правоохоронних органів, маючи на
увазі їх орієнтацію на розв'язання актуальних проблем боротьби із
злочинністю, з урахуванням статусу України як суверенної держави; - підпорядкування внутрішніх військ МВС СРСР, розташованих
на території УРСР, найвищим органам державної влади і управління
республіки; - збільшення фонду матеріального стимулювання працівників
правоохоронних органів, які особливо відзначились в роботі по
зміцненню законності і правопорядку. Заборонити витрачання коштів
зазначеного фонду на інші потреби; - розширення мережі навчальних закладів МВС УРСР; створення у
першому півріччі 1991 року в місті Харкові Вищої школи МВС УРСР на
базі вищих курсів МВС СРСР та проведення прийому курсантів у
школи міліції УРСР, починаючи з 1991/92 навчального року,
безпосередньо після здобуття ними загальної середньої освіти; - підпорядкування МВС УРСР всіх навчальних закладів МВС СРСР,
які знаходяться на території республіки. 7. Встановити, що навчання у школах МВС УРСР безпосередньо
після здобуття загальної середньої освіти прирівнюється до
проходження строкової військової служби. 8. Державному комітету УРСР по телебаченню і радіомовленню,
Державному комітету УРСР по пресі, Українському інформаційному
агентству при Раді Міністрів УРСР поглиблено і достовірно
висвітлювати стан правопорядку в республіці, хід здійснення
заходів по боротьбі із злочинністю, порушеннями чинного
законодавства, активно сприяти правовому вихованню населення,
використовуючи з цією метою у повній мірі створений правовий
телерадіоканал. 9. Про стан виконання цієї постанови Раді Міністрів УРСР,
Прокуратурі УРСР, Верховному Суду УРСР та обласним, Київській і
Севастопольській міським Радам народних депутатів доповісти
Верховній Раді Української РСР у липні 1991 року і січні 1992
року.
Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК
м. Київ, 29 листопада 1990 рокуN 504-XII
