З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про мінімальний споживчий бюджет
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 42, ст.553 )
Цей Закон закладає основи соціального захисту і соціальних
гарантій для населення Української РСР при переході до ринкової
економіки. Він забезпечує проведення соціальної політики,
спрямованої на підтримку перш за все найменш соціально захищених
верств населення, формування взаємопов'язаної системи мінімальних
доходів громадян і видатків держави на їх утримання в установах
соціальної сфери.
Стаття 1. Мінімальний споживчий бюджет
Мінімальний споживчий бюджет - це набір продовольчих і
непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному
вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і
соціально-культурних потреб людини.
Стаття 2. Принципи формування мінімального споживчогобюджету
Мінімальний споживчий бюджет формується нормативним методом
на основі системи споживчих кошиків. До споживчих кошиків включаються науково обгрунтовані,
збалансовані за потребою стандартні набори товарів і послуг,
основані на мінімальних нормах і нормативах споживання, що
розробляються науковими установами та організаціями відповідного
профілю. При цьому набори продуктів харчування для дітей віком до
18 років формуються на основі рекомендованих для відповідного віку
раціональних норм. Мінімальний споживчий бюджет розробляється для основних
соціально-демографічних груп у середньому на душу населення та на
одного члена сім'ї різного складу.Стаття 3. Структура і величина мінімального споживчого
бюджету
Натурально-речова структура мінімального споживчого бюджету
формується із споживчих кошиків за такими основними статтями
видатків людини або сім'ї:
продукти харчування:м'ясо і м'ясопродукти
молоко і молокопродукти
масло тваринне
яйця
риба і рибопродукти
картопля
овочі і ягоди
хліб і хлібопродукти
олія та маргарин
цукор та кондитерські вироби
інші продовольчі товари;
одяг, білизна, взуття; предмети санітарії, гігієни, ліки та медикаменти; меблі, посуд, культтовари та інші предмети
культурно-побутового та господарського призначення;
витрати на житло та комунальні послуги; витрати на культурно-освітні заходи та відпочинок; витрати на побутові послуги, транспорт, зв'язок; витрати на перебування дітей в дошкільних закладах; витрати населення на ведення особистого підсобного
господарства в межах, що забезпечують задоволення особистих
потреб; обов'язкові платежі.
Склад споживчих кошиків затверджується Кабінетом Міністрів
Української РСР і періодично, але не рідше одного разу на п'ять
років, переглядається з урахуванням реальних можливостей економіки
республіки та зміни стандартів споживання. Величина вартості мінімального споживчого бюджету
визначається виходячи із середніх цін купівлі відповідних товарів
і послуг з урахуванням усіх видів торгівлі. Вартісна оцінка мінімального споживчого бюджету
переглядається з урахуванням індексу цін на споживчі товари та
послуги, але не рідше одного разу на рік. Відомості про структуру та величину вартості мінімального
споживчого бюджету регулярно публікуються в офіційних виданнях і
доводяться до відома населення іншими засобами масової інформації. Стаття 4. Порядок розробки та затвердження мінімальногоспоживчого бюджету
Республіканський мінімальний споживчий бюджет розробляється
центральними економічними органами Української РСР. При розробці
мінімального споживчого бюджету розглядаються альтернативні
варіанти розрахунків складу споживчих кошиків, що вносяться
профспілками та Товариством захисту прав споживачів. Обчислений мінімальний споживчий бюдж ет підлягає
науково-громадській експертизі, результати якої розглядаються при
формуванні та затвердженні цього бюджету. Склад експертів для
розгляду мінімального споживчого бюджету затверджується Кабінетом
Міністрів Української РСР. Кабінет Міністрів Української РСР затверджує мінімальний
споживчий бюджет і переглядає величину його вартості з урахуванням
індексу цін на споживчі товари й послуги.
Голова Верховної Ради Української РСР Л. КРАВЧУК
м. Київ, 3 липня 1991 рокуN 1284-XII
