КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В Авід 22 лютого 1992 р. N 83
Київ
Про затвердження Положення про медико-соціальнуекспертизу і Положення про індивідуальну програму
реабілітації та адаптації інваліда
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМN 1780 ( 1780-2000-п ) від 06.12.2000
N 566 ( 566-2001-п ) від 23.05.2001 )
На виконання постанови Верховної Ради Української РСР від 21
березня 1991 р. "Про введення в дію Закону Української РСР "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Українській РСР"
( 876-12 ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Положення про медико-соціальну експертизу і
Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації
інваліда, що додаються.
2. Раді Міністрів Кримської АРСР, облвиконкомам, Київському
і Севастопольському міськвиконкомам забезпечити укомплектування
медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) відповідними
спеціалістами за переліком, передбаченим Положенням про
медико-соціальну експертизу, та виконання державними органами,
підприємствами (об'єднаннями), установами й організаціями
індивідуальних програм реабілітації та адаптації інвалідів.
Оперативно вирішувати питання про виділення медико-соціальним
експертним комісіям придатних для роботи приміщень, забезпечення
їх необхідним обладнанням, інвентарем, меблями, оргтехнікою і
зв'язком.
3. Міністерству охорони здоров'я і Міністерству економіки
України забезпечити виділення медико-соціальним експертним
комісіям санітарного автотранспорту в необхідній кількості.
4. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Ради
Міністрів УРСР і Укрпрофради від 28 березня 1985 р. N 134
( 134-85-п ) "Про затвердження Положення про лікарсько-трудові
експертні комісії" (ЗП УРСР, 1985 р., N 4, ст. 23).
Прем'єр-міністр України В. ФОКІН
Державний секретарКабінету Міністрів України В. ПЄХОТА
Інд.27
Затвердженепостановою Кабінету Міністрів України
від 22 лютого 1992 р. N 83
П О Л О Ж Е Н Н Япро медико-соціальну експертизу
I. Загальні положення
1. Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження
життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності,
сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики
інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до
суспільного життя.
2. Медико-соціальній експертизі підлягають особи, які
втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених
дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за
чинним законодавством мають право на соціальну допомогу,
компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання
відповідних обов'язків тощо.
3. Медико-соціальна експертиза виявляє
компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких
сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній
реабілітації та адаптації інваліда.
4. Залежно від ступеня втрати здоров'я інвалідність
поділяється на три групи. Причинами інвалідності є: загальне
захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання,
інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення,
контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при
виконанні інших обов'язків військової служби, чи захворювання,
пов'язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане
внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням
обов'язків військової служби, чи захворювання, не пов'язане з
перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством
випадках - захворювання, одержане при виконанні обов'язків
військової служби. Законодавством України можуть бути встановлені
й інші причини інвалідності.
5. Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є
медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в
самостійні центри, бюро при обласних відділах охорони здоров'я. Відповідно до Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Українській РСР" ( 875-12 )
медико-соціальні експертні комісії перебувають у віданні
Міністерства охорони здоров'я України і проводять свою роботу за
таким територіальним принципом:
республіканська;
Кримська, обласні, центральні міські (в містах Києві і
Севастополі)*;
————————————— *) Надалі - центральні міські.
міські, міжрайонні, районні.
6. Медико-соціальні експертні комісії у своїй роботі
керуються законами України, постановами і розпорядженнями Кабінету
Міністрів України, цим Положенням, наказами, інструкціями,
вказівками Міністерства охорони здоров'я України та іншими
нормативними актами.
7. Висновки медико-соціальних експертних комісій про умови й
характер праці інвалідів є обов'язковими для підприємств, установ
і організацій, незалежно від форм власності і видів їх діяльності.
8. Медико-соціальні експертні комісії проводять роботу на
базі лікувально-профілактичних закладів, які надають їм
приміщення, медичне і господарське обладнання, необхідне для
проведення експертизи хворих та зберігання документів, а також
забезпечують їх санітарним автотранспортом для огляду хворих удома
та здійснення контролю за виконанням індивідуальних програм
реабілітації. Перелік необхідного обладнання й інвентаря
затверджується Міністерством охорони здоров'я України.
В окремих випадках незалежно від місцевих умов
медико-соціальні експертні комісії можуть розміщуватись в
приміщеннях, що надаються їм за рішенням місцевих органів
державного управління.
Витрати на утримання медико-соціальних експертних комісій
провадяться за рахунок асигнувань, передбачуваних відповідно у
республіканському та місцевих бюджетах.
9. Медико-соціальні експертні комісії мають штамп і печатку.
II. Організація і склад медико-соціальних експертних комісій
10. Медико-соціальні експертні комісії утворюються,
реорганізуються і ліквідуються Міністерством охорони здоров'я
України, відділами (управліннями) охорони здоров'я Ради Міністрів
Кримської АРСР, облвиконкомів, Київського і Севастопольського
міськвиконкомів.
11. Формування медико-соціальних експертних комісій
провадиться з урахуванням чисельності обслуговуваного населення,
кількості оглянутих зазначеними комісіями хворих протягом року, у
тому числі інвалідів.
12. Залежно від рівня, структури захворюваності та
інвалідності утворюються такі медико-соціальні експертні комісії:
загального профілю; спеціалізованого профілю для огляду хворих на
туберкульоз, осіб з психічними розладами, захворюваннями органів
зору, органів кровообігу тощо.
Міські, районні комісії утворюються, як правило, з розрахунку
одна комісія на 100 тис. чоловік віком 16 років і старше,
міжрайонні - у районах, містах з меншою кількістю населення.
Обласна, центральна міська комісія утворюється з розрахунку
на п'ять міських, міжрайонних, районних комісій. У м. Севастополі
утворюється одна центральна міська комісія.
13. Міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні
комісії утворюються в складі трьох лікарів-експертів (терапевта,
хірурга, невропатолога), фахівця з медико-соціальної реабілітації
(лікаря-реабілітолога), психолога, представника Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань, а також представника військово-медичної служби СБУ -
у разі розгляду медичних справ пенсіонерів з числа
військовослужбовців СБУ. До складу комісій спеціалізованого
профілю входять два лікарі, спеціальність яких відповідає профілю
комісії, і терапевт чи невропатолог, а у разі розгляду медичних
справ пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ - лікар
військово-медичної служби СБУ відповідного профілю. ( Пункт 13 із
змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1780 ( 1780-2000-п )
від 06.12.2000, в редакції Постанови КМ N 566 ( 566-2001-п ) від
23.05.2001 )
14. Республіканська, Кримська, обласна, центральна міська
медико-соціальна експертна комісія утворюється в складі чотирьох
лікарів-експертів, лікаря-реабілітолога, юриста, економіста і
представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань, а також представника
військово-медичної служби СБУ - у разі розгляду медичних справ
пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ. При впровадженні
автоматизованої системи управління до складу комісії включається
програміст або оператор, консультанти з медичних або технічних
питань. ( Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
N 1780 ( 1780-2000-п ) від 06.12.2000, N 566 ( 566-2001-п ) від
23.05.2001 )
15. До штату комісій входять: старша медична сестра, медичний
реєстратор, а комісій, що діють не на базі
лікувально-профілактичних закладів, додатково - прибиральниця
службових приміщень і гардеробник за нормами, встановленими для
поліклінік, а при наявності спеціального автомобіля - водії.
16. Головою медико-соціальної експертної комісії
призначається один із лікарів, що входить до неї. Голова
медико-соціальної експертної комісії організує її роботу,
забезпечує якісне проведення медико-соціальної експертизи і несе
персональну відповідальність за діяльність комісії.
17. Для координації діяльності органів медико-соціальної
експертизи в областях, де є п'ять і більше обласних МСЕК,
призначається головний експерт. В інших областях, Кримській АРСР,
містах Києві і Севастополі обов'язки головного експерта
покладаються на голову однієї з комісій.
III. Обов'язки і права медико-соціальнихекспертних комісій
18. Міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні
комісії:
а) визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у
тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання
інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у
процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження
здоров'я, пов'язане з виконанням своїх трудових обов'язків;
б) встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі, що
була б спрямована на полегшення наслідків погіршення здоров'я
(протезування, засоби пересування, робочі пристосування, постійний
догляд тощо);
в) розробляють заходи медико-соціальної реабілітації та
індивідуальні програми реабілітації та адаптації інвалідів,
здійснюють контроль за їх реалізацією. У разі невиконання
підприємствами, установами й організаціями цих заходів і програм
приймають рішення про відрахування ними відповідних коштів до
Фонду України соціального захисту інвалідів;
г) вивчають структуру і динаміку інвалідності за групами,
причинами, окремими захворюваннями, територіальними ознаками, в
розрізі окремих підприємств тощо;
д) разом з лікувально-профілактичними закладами вивчають
результати диспансеризації, переважно осіб, які часто й тривалий
час хворіють, та інвалідів;
є) вивчають наслідки подовження строків тимчасової
непрацездатності на період відновного лікування, переогляду
інвалідів з метою виявлення ефективності реабілітаційних заходів,
визначення реабілітаційного потенціалу;
ж) надають консультативну допомогу лікарям
лікувально-профілактичних закладів з питань медико-соціальної
реабілітації інвалідів;
з) разом з лікувально-профілактичними закладами,
підприємствами, установами, організаціями, профспілками аналізують
умови праці з метою виявлення факторів, що небезпечно впливають на
здоров'я й працездатність працівників, а також визначення умов та
видів праці, робіт і професій для хворих та інвалідів;
і) оцінюють стан здоров'я населення, прогнозують динаміку
первинної інвалідності;
к) інформують місцеві Ради народних депутатів, підприємства,
установи, організації, профспілкові органи та громадськість про
рівень інвалідності, її причини, заходи медико-соціальної
реабілітації.
19. Республіканська, Кримська, обласні, центральні міські
медико-соціальні експертні комісії:
а) здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль
за діяльністю відповідно Кримської, обласних, центральних міських,
районних, міжрайонних, міських медико-соціальних експертних
комісій, перевіряють прийняті ними рішення і в разі визнання їх
безпідставними змінюють їх;
б) переоглядають осіб, які оскаржили рішення міських,
міжрайонних чи районних медико-соціальних експертних комісій, та
перевіряють якість розробки індивідуальних реабілітаційних
програм;
в) проводять у складних випадках огляд хворих та інвалідів за
направленнями відповідно Кримської, обласних, центральних міських,
районних, міжрайонних, міських медико-соціальних експертних
комісій;
г) визначають потреби інвалідів у автомобілях з ручним
керуванням або мотоколясках;
д) надають консультативну допомогу лікарям медико-соціальних
експертних комісій з питань медико-соціальної експертизи;
є) впроваджують у практику роботи медико-соціальної
експертизи наукові принципи й методи, розроблені
науково-дослідними інститутами, готують пропозиції щодо
вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнюють і
поширюють передовий досвід роботи;
ж) розробляють комплексні заходи щодо профілактики та
зниження рівня інвалідності, а також медико-соціальної
реабілітації інвалідів;
з) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за
поліпшенням соціального стану інвалідів та наданням їм пільг;
і) аналізують рівень та динаміку інвалідності, стан
медико-соціальної реабілітації інвалідів в Україні (області,
місті, районі);
к) вживають заходів до підвищення кваліфікації фахівців
медико-соціальних експертних комісій;
л) проводять разом з господарськими, профспілковими та іншими
громадськими організаціями конференції, наради, семінари з питань
профілактики інвалідності, медико-соціальної реабілітації та
адаптації інвалідів.
20. Медико-соціальні експертні комісії мають право:
а) одержувати від органів і закладів охорони здоров'я,
підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і
видів їх діяльності, відомості, необхідні для роботи комісій;
б) направляти осіб, які проходять огляд, до
лікувально-профілактичних закладів для уточнення діагнозу і
відповідного лікування;
в) відвідувати у встановленому порядку підприємства,
установи, організації, незалежно від форм власності і видів їх
діяльності, обстежувати місця виконання робіт, виробничі та
службові приміщення, знайомитися зі звітами, статистичними й
іншими матеріалами з питань, що належать до діяльності комісій;
г) подавати державним органам матеріали для вжиття
відповідних заходів стосовно посадових осіб підприємств, установ,
організацій, які ущімлюють права інвалідів.
IV. Огляд громадян у медико-соціальнихекспертних комісіях
21. Огляд громадян у медико-соціальних експертних комісіях
проводиться за місцем проживання або лікування за направленням
відповідного лікувально-профілактичного закладу при пред'явленні
паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
22. Хворого, який направляється на комісію, представляє
лікар, який лікує, або голова лікарсько-консультаційної комісії
лікувально-профілактичного закладу. Для вирішення соціальних
питань запрошуються представники власника підприємства, установи,
організації, де працює хворий, або уповноваженого ним органу та
профспілкового комітету.
23. Медико-соціальна експертиза повинна здійснюватися після
повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних
досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу,
соціально-психологічного діагнозу, професійно-трудового прогнозу,
одержання результатів відновного лікування, соціально-трудової
реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або
необоротний характер захворювання.
24. Відповідальність за якість медичного обстеження,
своєчасність і обгрунтованість направлення громадян на
медико-соціальну експертизу покладається на керівника
лікувально-профілактичного закладу.
25. Медико-соціальні експертні комісії проводять засідання
тільки у повному складі і колегіально приймають рішення. Дані
експертного огляду і рішення заносяться до акта огляду та
протоколу засідання медико-соціальної експертної комісії, які
підписуються головою, членами комісії і засвідчуються печаткою.
26. Медико-соціальні експертні комісії при встановленні
інвалідності керуються Інструкцією про встановлення груп
інвалідності, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України
за погодженням з Радою Федерації незалежних профспілок України.
27. Якщо голова або окремі члени комісії не згодні з
прийнятим рішенням, то до акта огляду вноситься їх окрема думка і
акт у триденний строк подається Кримській, обласній або
центральній міській комісії, яка приймає відповідне рішення.
28. Рішення Кримської, обласних, центральних міських
медико-соціальних експертних комісій (у тому числі при огяді в
складних випадках) приймаються більшістю голосів членів комісії.
При рівності голосів голос голови комісії є вирішальним. Член
комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою окрему
думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. При
наполяганні цього члена комісії акт огляду надсилається до
Міністерства охорони здоров'я України.
29. Якщо хворий за станом здоров'я згідно з висновком
лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного
закладу не може з'явитися до медико-соціальної експертної комісії,
огляд проводиться вдома або в стаціонарі, де він перебуває на
лікуванні. У виняткових випадках (наприклад, коли громадянин
проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості) медико-соціальні
експертні комісії можуть приймати рішення заочно за згодою
громадян, керуючись матеріалами медичних справ.
30. Датою встановлення інвалідності вважається день
надходження до медико-соціальної експертної комісії документів,
необхідних для огляду хворого.
Інвалідність встановлюється до першого числа місяця,
наступного за місяцем, на який призначено черговий переогляд
хворого.
31. Переогляд інвалідів з нестійкими, оборотними
морфологічними змінами та порушеннями функцій органів і систем
організму з метою визначення ефективності відновного лікування та
реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної
адаптації проводиться через 1 - 3 роки.
Переогляд інвалідів раніше вказаних строків, а також
громадян, інвалідність яким встановлено без зазначення строку
переогляду, проводиться при зміні стану здоров'я і працездатності
або при виявленні фактів зловживань чи помилок, допущених у
встановленні групи інвалідності.
Група інвалідності без зазначення строку переогляду
встановлюється громадянам при анатомічних дефектах, стійких
необоротних морфологічних змінах та порушеннях функцій органів і
систем організму, неефективності реабілітаційних заходів,
неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливому
прогнозі динаміки працездатності з урахуванням реальних
соціально-економічних обставин у районі проживання інваліда, а
також чоловікам старше шістдесяти років і жінкам старше п'ятдесяти
п'яти років, інвалідам, у яких строк переогляду настає: у
чоловіків після досягнення шістдесяти років, жінок - п'ятдесяти
п'яти років.
32. Медико-соціальні експертні комісії видають особам,
визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні
програми і в триденний строк надсилають копії цих документів
відділу соціального забезпечення рай(міськ)виконкому, на території
якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також
підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати
соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.
Форми документів, що використовуються у роботі
медико-соціальних експертних комісій, затверджуються Міністерством
охорони здоров'я України.
33. Голова або працівники медико-соціальних експертних
комісій, винні у прийнятті навмисно неправильного рішення і
незаконній видачі документів про інвалідність, несуть
відповідальність, передбачену чинним законодавством.
V. Порядок оскарження рішень медико-соціальних експертних комісій
34. У разі незгоди оглянутого з рішенням районної,
міжрайонної міської медико-соціальної експертної комісії він
протягом місяця має право подати про це письмову заяву до
республіканської, Кримської, обласної, центральної міської
медико-соціальної експертної комісії або до медико-соціальної
експертної комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного
відділу (управління) охорони здоров'я. Комісія, що проводила
огляд, або відділ (управління) охорони здоров'я в триденний строк
з дня одержання заяви надсилають усі наявні документи разом із
заявою на розгляд республіканської, Кримської, обласної,
центральної міської медико-соціальної експертної комісії, яка не
пізніш як через місяць з дня подання заяви проводить переогляд
хворого і приймає відповідне рішення.
35. Рішення республіканської, Кримської, обласної,
центральної міської медико-соціальної експертної комісії може бути
оскаржене до Міністерства охорони здоров'я України.
Міністерство охорони здоров'я України при виявленні фактів
порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає
іншому складу обласної або республіканській медико-соціальній
експертній комісії з урахуванням усіх наявних обставин повторно
розглянути питання, рішення з якого оскаржується, а також вживає
інших заходів, що забезпечують дотримання чинного законодавства
при проведенні медико-соціальної експертизи.
Рішення медико-соціальної експертної комісії може бути
оскаржене до суду в установленому порядку.
ЗАТВЕРДЖЕНЕпостановою Кабінету Міністрів України
від 22 лютого 1992 р. N 83
П О Л О Ж Е Н Н Япро індивідуальну програму реабілітації
та адаптації інваліда
1. Реабілітація та адаптація* інваліда - це комплекс заходів,
спрямованих на відновлення здоров'я і здібностей інваліда та
створення йому необхідних умов і рівних можливостей у всіх сферах
життєдіяльності. —————————— *) Надалі - реабілітація.
2. Документом, що визначає види, форми й обсяг
реабілітаційних заходів, оптимальні строки їх здійснення та
конкретних виконавців, є індивідуальна програма реабілітації
інваліда, що розробляється медико-соціальними експертними
комісіями з урахуванням місцевих можливостей,
соціально-економічних, географічних і національних особливостей.
Названа програма обов'язкова для виконання власниками
підприємств, об'єднань, установ, організацій або уповноваженими
ними органами, незалежно від форм власності і видів іх діяльності.
3. Методика складання індивідуальної програми реабілітації
інваліда затверджується Міністерством охорони здоров'я України.
4. Основними видами реабілітаційної допомоги є: медична
реабілітація (відновна терапія і реконструктивна хірургія з
поступовим протезуванням); професійна реабілітація (професійна
орієнтація, професійне навчання або перекваліфікація, раціональне
працевлаштування); соціально-побутова реабілітація
(соціально-побутове влаштування та обслуговування).
5. Індивідуальна програма реабілітації має рекомендаційний
характер. Інвалід може відмовитися від того чи іншого виду, форми
й обсягу реабілітаційних заходів або від реалізації програми в
цілому. За наявності згоди інваліда з індивідуальною програмою
реабілітації він зобов'язується активно сприяти її реалізації.
6. Реалізація індивідуальної програми реабілітації інваліда
здійснюється на умовах і в порядку, передбачених чинним
законодавством.
7. Фінансування індивідуальних програм реабілітації інвалідів
здійснюється відповідно за рахунок коштів Фонду України
соціального захисту інвалідів і республіканського чи місцевих
бюджетів.
8. Контроль за реалізацією індивідуальних програм
реабілітації інвалідів здійснюють медико-соціальні експертні
комісії разом з виконавчими комітетами місцевих Рад народних
депутатів, профспілковими організаціями, відділеннями Фонду
України соціального захисту інвалідів за участю представників
громадських організацій інвалідів.
9. Підприємства, установи й організації, які не виконали в
утановлені строки реабілітаційних заходів, виконавцями яких вони
визначені в індивідуальній програмі реабілітації інваліда, за
рішенням медико-соціальної експертної комісії відраховують кошти в
розмірі вартості реалізації цих заходів до Фонду України
соціального захисту інвалідів.
10. Спори між органами охорони здоров'я і підприємствами,
установами й організаціями з питань обсягу, строків, вартості
реалізації реабілітаційних заходів вирішуються в установленому
порядку.
11. Індивідуальна програма реабілітації інваліда протягом 2
місяців з дня її одержання від медико-соціальної експертної
комісії може бути оскаржена інвалідом до вищестоящого органу або
до суду.
12. Медико-соціальні експертні комісії, які розробляють
індивідуальні програми реабілітації інвалідів, відповідають за
якість їх формування й організацію виконання.
