open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Нечинна
                             
                             
РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

І УКРАЇНСЬКА РЕСПУБЛІКАНСЬКА РАДА

ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК
П О С Т А Н О В А

від 28 березня 1985 р. N 134

Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ

N 83 ( 83-92-п ) від 22.02.92 )

Про затвердження Положення

про лікарсько-трудові експертні комісії

З метою вдосконалення організації лікарсько-трудової
експертизи, поліпшення обслуговування громадян і підвищення ролі
лікарсько-трудових експертних комісій в охороні здоров'я населення
та відновленні працездатності інвалідів і відповідно до постанови
Ради Міністрів СРСР від 21 грудня 1984 р. N 1255 "Про затвердження
Типового положення про лікарсько-трудові експертні комісії" Рада
Міністрів Української РСР і Українська республіканська рада
професійних спілок п о с т а н о в л я ю т ь:
1. Затвердити Положення про лікарсько-трудові експертні
комісії, що додається.
2. Визнати такими, що втратили чинність, рішення Уряду УРСР
згідно з переліком, що додається.
3. Ця постанова вводиться в дію з 1 січня 1985 року.

Голова

Ради Міністрів Української РСР О.ЛЯШКО
Голова

Української республіканської ради

професійних спілок В.СОЛОГУБ
Інд. 38

ЗАТВЕРДЖЕНЕ

постановою Ради Міністрів УРСР

і Укрпрофради

від 28 березня 1985 р. N 134
ПОЛОЖЕННЯ

про лікарсько-трудові експертні комісії
I. Загальні положення
1. Лікарсько-трудові експертні комісії (ЛТЕКи) згідно з
Законом Української РСР про охорону здоров'я проводять експертизу
тривалої або постійної втрати працездатності громадян.
Лікарсько-трудові експертні комісії перебувають у віданні
Міністерства соціального забезпечення УРСР і проводять свою роботу
за територіальним принципом:
районні, міжрайонні, міські лікарсько-трудові експертні
комісії - первинна ланка;
обласні, центральні, міські (в містах республіканського
підпорядкування) лікарсько-трудові експертні комісії.
Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів вживають
заходів до вдосконалення роботи комісій, їх правильного
розміщення, зміцнення матеріальної бази, забезпечення
автотранспортом, координують і контролюють діяльність усіх
підприємств, установ, організацій по попередженню інвалідності.
2. Основними завданнями лікарсько-трудових експертних
комісій є:
визначення стану працездатності, тривалої або постійної її
втрати, встановлення групи та причини інвалідності;
визначення для інвалідів умов та видів праці, робіт і
професій, доступних їм за станом здоров'я, а також умов і методів,
за допомогою яких порушена працездатність може бути відновлена або
підвищена, перевірка правильності використання інвалідів на роботі
відповідно до висновків комісій;
сприяння зміцненню здоров'я населення, попередженню
інвалідності;
вивчення разом з органами охорони здоров'я, адміністрацією
підприємств, установ, організацій і профспілковими організаціями
причин втрати працездатності й участь у розробці заходів по
профілактиці інвалідності та відновленню працездатності.
3. Залежно від ступеню втрати працездатності інвалідність
підрозділяється на три групи. Причинами інвалідності є: загальне
захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання,
інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення,
контузія, каліцтво, одержані при захисті СРСР або при виконанні
інших обов'язків військової служби, чи захворювання, пов'язане з
перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного
випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби,
чи захворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті, а в
спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання,
одержане при виконанні обов'язків військової служби.
Законодавством СРСР можуть бути встановлені й інші причини
інвалідності.
Лікарсько-трудові експертні комісії при встановленні
інвалідності керуються інструкцією по визначенню груп
інвалідності, затверджуваною Міністерством охорони здоров'я СРСР,
Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях і ВЦРПС.
4. Висновки лікарсько-трудових експертних комісій про умови й
характер праці інвалідів є обов'язковими для адміністрації
підприємств, установ і організацій.
5. Лікарсько-трудові експертні комісії у своїй роботі
керуються законами СРСР, іншими рішеннями Верховної Ради СРСР та
її Президії, законами УРСР, іншими рішеннями Верховної Ради УРСР
та її Президії, постановами і розпорядженнями Ради Міністрів СРСР,
постановами і розпорядженнями Ради Міністрів УРСР, постановами та
роз'ясненнями Державного комітету СРСР по праці і соціальних
питаннях, наказами та інструкціями Міністерства охорони здоров'я
СРСР, наказами, інструкціями і вказівками Міністерства соціального
забезпечення УРСР, цим Положенням та іншими нормативними актами.
6. Діяльність лікарсько-трудових експертних комісій
здійснюється на основі колегіальності. Комісії проводять роботу в
тісній взаємодії з органами й закладами охорони здоров'я.
Професійні спілки мають право здійснювати громадський
контроль за діяльністю лікарсько-трудових експертних комісій.
7. Лікарсько-трудові експертні комісії проводять роботу на
базі лікувально-профілактичних закладів.
Міністерство соціального забезпечення УРСР, відділи
соціального забезпечення виконавчих комітетів обласних, міських
(у містах республіканського підпорядкування) Рад народних
депутатів разом з Міністерством охорони здоров'я УРСР і відділами
охорони здоров'я виконавчих комітетів обласних, міських (у містах
республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів
визначають лікувально-профілактичні заклади, на базі яких
проводять роботу комісії.
Вказані лікувально-профілактичні заклади надають комісіям
приміщення, медичне і господарське обладнання, необхідне для
проведення експертизи хворих та зберігання документів, а також
забезпечують їх санітарним автотранспортом для огляду хворих
удома. Перелік необхідного для комісії обладнання й інвентаря
затверджується Міністерством соціального забезпечення УРСР і
Міністерством охорони здоров'я УРСР.
В окремих випадках лікарсько-трудові експертні комісії
розміщуються в приміщеннях, які надаються виконавчими комітетами
місцевих Рад народних депутатів.
Витрати на утримання лікарсько-трудових експертних комісій
провадяться за рахунок асигнувань, передбачуваних у бюджетах
областей, міст (республіканського підпорядкування).
8. Лікарсько-трудові експертні комісії мають штамп і печатку.
II. Організація і склад лікарсько-трудових

експертних комісій
9. Лікарсько-трудові експертні комісії утворюються,
реорганізуються і ліквідуються Міністерством соціального
забезпечення УРСР, відділами соціального забезпечення виконавчих
комітетів обласних, міських (у містах республіканського
підпорядкування) Рад народних депутатів.
10. Формування мережі районних, міжрайонних, міських
лікарсько-трудових експертних комісій провадиться залежно від
чисельності обслуговуваного ними дорослого населення.
Кількість складів обласних, центральних міських (у містах
республіканського підпорядкування) лікарсько-трудових експертних
комісій визначається залежно від числа районних, міжрайонних,
міських комісій.
Кількість лікарсько-трудових експертних комісій визначається
згідно з нормативами, встановлюваними Державним комітетом СРСР по
праці і соціальних питаннях разом з Міністерством фінансів СРСР.
11. Залежно від рівня, структури захворюваності й
інвалідності утворюються такі лікарсько-трудові експертні комісії:
комісії загального профілю; комісії спеціалізованого профілю для
огляду хворих на туберкульоз, осіб з психічними розладами,
захворюваннями та дефектами органа зору, хворобами органів
кровообігу, наслідками травм та іншими захворюваннями; комісії
змішаного профілю.
12. Районні, міжрайонні, міські лікарсько-трудові експертні
комісії утворюються з трьох лікарів, представника відповідного
органу соціального забезпечення та представника профспілкової
організації (профспілкового органу).
До складу комісій загального профілю входять терапевт,
хірург, невропатолог. До складу комісій спеціалізованого і
змішаного профілю входять два лікарі, спеціальності яких
відповідають профілю комісії, і терапевт або невропатолог.
13. Кожний склад обласної, центральної міської (в містах
республіканського підпорядкування) лікарсько-трудової експертної
комісії утворюється з чотирьох лікарів, представника відповідного
органу соціального забезпечення та представника профспілкової
організації (профспілкового органу).
До складу обласної, центральної міської (в містах
республіканського підпорядкування) лікарсько-трудової експертної
комісії входять лікарі зі спеціальностей, вказаних у пункті 12
цього Положення. Спеціальність четвертого лікаря визначається з
урахуванням місцевих особливостей структури захворюваності й
інвалідності. В разі необхідності замість вказаного лікаря може
бути введений психолог, соціолог або інший спеціаліст.
Для загального керівництва лікарсько-трудовою експертизою в
області, місті (республіканського підпорядкування) призначається
головний експерт по лікарсько-трудовій експертизі. За наявності
менше п'яти складів комісій, вказаних у цьому пункті, обов'язки
головного експерта покладаються на голову одного із складів
комісії.
14. Головою лікарсько-трудової експертної комісії (пункти 12
і 13 цього Положення) призначається один з лікарів, що входить до
неї. Голова лікарсько-трудової експертної комісії організує її
роботу, забезпечує якісне приведення лікарсько-трудової експертизи
і несе персональну відповідальність за діяльність комісії.
15. Для проведення лікарсько-трудової експертизи обласні,
центральні міські (в містах республіканського підпорядкування)
лікарсько-трудові експертні комісії можуть залучати консультантів
з медичних, технічних та інших питань з погодинною оплатою праці.
16. У роботі лікарсько-трудових експертних комісій можуть
брати участь лікуючі лікарі, представники адміністрації,
профспілкового комітету підприємства, установи, організації, де
працює особа, яка проходить огляд, представники військових
комісаріатів.
III. Обов'язки і права лікарсько-трудових

експертних комісій
17. На районні, міжрайонні, міські лікарсько-трудові
експертні комісії покладаються:
встановлення стану працездатності, тривалої або постійної її
втрати, групи, причини і часу настання інвалідності, а також
ступеню втрати працездатності (в процентах) робітникам і
службовцям, які зазнали каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я,
пов'язаного з виконанням ними трудових обов'язків, та потреби їх у
додаткових видах допомоги;
визначення заходів по соціально-трудовій реабілітації;
встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з
виробничою травмою, професійним захворюванням, перебуванням на
фронті та іншими обставинами для вирішення питання про призначення
пенсії і відшкодування шкоди членам сім'ї померлого;
сприяння громадянам у розшуку документів, які необхідні для
проведення лікарсько-трудової експертизи і подання яких згідно з
чинним законодавством покладено на осіб, що проходять огляд;
перевірка за місцем роботи інвалідів правильності трудового
влаштування і використання їх відповідно до рекомендацій комісій;
участь у вивченні умов праці, атестації робочих місць з метою
виявлення факторів, що несприятливо впливають на стан здоров'я і
працездатність працівників, та в розробці заходів по їх усуненню;
визначення умов та видів праці, робіт і професій, доступних
інвалідам;
подання через районні, міські відділи соціального
забезпечення у відповідні військові комісаріати відомостей про всі
випадки визнання інвалідами військовозобов'язаних і призовників;
подання лікарям лікувально-профілактичних закладів
консультативної допомоги і участь у проведенні заходів по
підвищенню їх кваліфікації, проведення спільних з органами охорони
здоров'я семінарів, конференцій з питань профілактики інвалідності
і лікарсько-трудової експертизи;
проведення серед населення санітарно-освітньої роботи,
спрямованої на профілактику інвалідності та відновлення
працездатності, роз'яснення значення трудової і суспільно корисної
діяльності інвалідів у їх реабілітації, а також ведення
роз'яснювальної роботи з різних питань лікарсько-трудової
експертизи.
18. Обласні, центральні міські (в містах республіканського
підпорядкування) лікарсько-трудові експертні комісії:
здійснюють організаційно-методичне керівництво і контроль за
діяльністю районних, міжрайонних, міських лікарсько-трудових
експертних комісій, перевіряють рішення цих комісій і в разі
необгрунтованості змінюють їх;
переоглядають осіб, які оскаржили рішення лікарсько-трудових
експертних комісій;
проводять огляд у складних випадках осіб за направленням
районних, міжрайонних і міських лікарсько-трудових експертних
комісій;
оглядають інвалідів з метою визначення потреби їх у
спеціальних транспортних засобах;
впроваджують у практику роботи лікарсько-трудових експертних
комісій наукові принципи і методи експертизи, розроблювані
науково-дослідними інститутами, готують пропозиції по дальшому
вдосконаленню лікарсько-трудової експертизи, вивчають,
узагальнюють і поширюють передовий досвід роботи
лікарсько-трудових експертних комісій;
проводять вивчення причин інвалідності і на цій основі
розробляють заходи по їх усуненню, профілактиці інвалідності та
відновленню працездатності громадян;
вживають заходів до підвищення кваліфікації працівників
лікарсько-трудових експертних комісій і забезпечують участь
спеціалістів по лікарсько-трудовій експертизі у підвищенні
кваліфікації лікарів закладів охорони здоров'я;
подають консультативну допомогу лікарям районних,
міжрайонних, міських лікарсько-трудових експертних комісій з
питань лікарсько-трудової експертизи.
19. Лікарсько-трудові експертні комісії мають право:
одержувати від органів і закладів охорони здоров'я,
адміністрації підприємств, установ, організацій відомості,
необхідні для роботи комісій, у тому числі дані про характер та
умови праці осіб, що проходять огляд;
направляти осіб, що проходять огляд, до
лікувально-профілактичних закладів для уточнення діагнозу і
відновного лікування;
відвідувати в установленому порядку підприємства, установи,
організації, оглядати місця виконання робіт, виробничі і службові
приміщення, знайомитись із звітами, статистичними та іншими
матеріалами з питань, що належать до діяльності комісій.
IV. Порядок огляду громадян у лікарсько-трудових

експертних комісіях
20. Огляд громадян у лікарсько-трудових експертних комісіях
проводиться за місцем проживання або за місцем прикріплення до
лікувально-профілактичного закладу за направленням відповідного
лікувально-профілактичного закладу.
21. Лікарсько-трудові експертні комісії здійснюють огляд
громадян у тих випадках, коли законодавство пов'язує з
установленням інвалідності надання прав на соціальну допомогу або
звільнення від виконання відповідних обов'язків, та в інших
випадках, передбачених чинним законодавством.
22. Лікарсько-трудові експертні комісії проводять з метою
поліпшення обслуговування робітників, службовців та членів
колгоспів виїзні засідання в лікувально-профілактичних закладах,
які обслуговують підприємства, установи, організації. Керівники
підприємств, установ, організацій, колгоспів зобов'язані
забезпечувати лікарсько-трудові експертні комісії транспортом для
проведення виїзних засідань.
23. Якщо хворий за станом здоров'я згідно з висновком
лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного
закладу не може з'явитися до лікарсько-трудової експертної
комісії, огляд проводиться вдома або в стаціонарі, де він
перебуває на лікуванні. У виняткових випадках (наприклад, у
віддалених, важкодоступних місцевостях) огляд громадян може
проводитися заочно за їх згодою.
24. Лікарсько-трудові експертні комісії проводять засідання у
повному складі і приймають рішення після колегіального обговорення
результатів огляду. Дані експертного огляду і рішення заносяться
до протоколу засідання лікарсько-трудової експертної комісії і до
акта огляду, які підписуються головою, рештою членів комісії і
засвідчуються печаткою.
Якщо голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим
рішенням, то до акта огляду заноситься їх окрема думка і акт у
3-денний строк подається в обласну, центральну міську (в містах
республіканського підпорядкування) лікарсько-трудову експертну
комісію, яка приймає рішення по даному випадку.
Рішення обласних, центральних міських (у містах
республіканського підпорядкування) лікарсько-трудових експертних
комісій (у тому числі при огляді в складних випадках, у порядку
контролю або оскарження та в інших випадках) приймаються більшістю
голосів членів комісії. При рівності голосів голос голови комісії
є вирішальним. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням,
викладає свою окрему думку в письмовому вигляді, яка долучається
до справи.
25. Датою встановлення інвалідності вважається день
надходження до лікарсько-трудової експертної комісії документів,
необхідних для огляду хворого.
26. Лікарсько-трудові експертні комісії видають особам, які
проходять огляд, довідки і в 3-денний строк направляють
відповідним підприємствам, установам, організаціям повідомлення
встановленої форми про прийняте рішення.
У роботі комісій використовуються форми документів, які
затверджуються Державним комітетом СРСР по праці і соціальних
питаннях за погодженням з відповідними міністерствами і
відомствами.
27. Особи, винні у винесенні навмисно неправильного рішення,
незаконній видачі довідки лікарсько-трудової експертної комісії,
несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.
V. Строки переогляду і порядок оскарження рішень

лікарсько-трудових експертних комісій
28. Переогляд інвалідів першої групи проводиться один раз на
два роки, а інвалідів другої і третьої груп - один раз на рік.
Інвалідність встановлюється до першого числа місяця,
наступного за тим місяцем, на який призначено черговий переогляд.
У випадках, передбачених чинним законодавством, група
інвалідності встановлюється без зазначення строку переогляду в
порядку, що визначається Міністерством охорони здоров'я СРСР і
ВЦРПС.
Переогляд раніше вказаних строків, а також якщо інвалідність
встановлена без зазначення строку переогляду, проводиться при
зміні стану здоров'я і працездатності або при виявленні фактів
необгрунтованого рішення лікарсько-трудової експертної комісії.
Переогляд інвалідів - чоловіків старших за 60 років і жінок
старших за 55 років проводиться тільки за їх заявою або якщо
рішення лікарсько-трудової експертної комісії винесено на підставі
підроблених документів.
Строк переогляду при визначенні ступеню втрати професійної
працездатності в процентах установлюється один раз на шість
місяців, рік або два роки залежно від характеру наслідків каліцтва
чи іншого ушкодження здоров'я та можливості повного або часткового
відновлення працездатності.
Ступінь втрати працездатності в процентах установлюється без
зазначення строку переогляду, якщо у робітника чи службовця
наслідки ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ним
трудових обов'язків, призводять до встановлення групи інвалідності
без зазначення строку переогляду, а також чоловікам після
досягнення 60 років і жінкам після досягнення 55 років.
29. При незгоді оглянутого з рішенням районної, міжрайонної,
міської лікарсько-трудової експертної комісії він протягом місяця
має право подати про це письмову заяву до обласної, центральної
міської (в містах республіканського підпорядкування)
лікарсько-трудової експертної комісії, або до лікарсько-трудової
експертної комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного
відділу соціального забезпечення. Комісія, що проводила огляд, або
відділ соціального забезпечення в 3-денний строк з дня одержання
заяви надсилають усі наявні документи разом з заявою на розгляд
обласної, центральної міської (в містах республіканського
підпорядкування) лікарсько-трудової експертної комісії, яка не
пізніше місяця з дня подання заяви проводить переогляд хворого і
виносить рішення по даному випадку.
У разі оскарження безпосередньо в обласну, центральну міську
(в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудову
експертну комісію 3-денний строк обчислюється з дня надходження
запиту цих комісій до районної, міжрайонної, міської
лікарсько-трудової експертної комісії.
30. Рішення обласної, центральної міської (в містах
республіканського підпорядкування) лікарсько-трудової експертної
комісії може бути оскаржене в Міністерство соціального
забезпечення УРСР.
Міністерство соціального забезпечення УРСР при виявленні
фактів порушення законодавства про лікарсько-трудову експертизу
доручає іншому складові обласної, центральної міської (в містах
республіканського підпорядкування) лікарсько-трудової експертної
комісії заново розглянути з урахуванням усіх наявних обставин
питання, рішення по якому оскаржується, а також вживає інших
заходів, що забезпечують додержання соціалістичної законності при
проведенні лікарсько-трудової експертизи.

ЗАТВЕРДЖЕНИЙ

постановою Ради Міністрів УРСР

і Укрпрофради

від 28 березня 1985 р. N 134
ПЕРЕЛІК

рішень Уряду Української РСР з питань

лікарсько-трудової експертизи, що втратили

чинність з 1 січня 1985 року
1. Постанова Ради Міністрів УРСР від 18 листопада 1948 р.
N 2701 "Про організацію роботи лікарсько-трудових експертних
комісій".
2. Постанова Ради Міністрів УРСР від 23 вересня 1952 р.
N 3183 "Про заходи по поліпшенню роботи лікарсько-трудової
експертизи в Українській РСР".
3. Постанова Ради Міністрів УРСР від 13 липня 1959 р. N 1032
"Про порядок визначення медичних показань на одержання інвалідами
мотоколясок та автомашин "Москвич" з ручним керуванням", крім
підпункту "а" пункту 4.
4. Постанова Ради Міністрів УРСР від 27 січня 1962 р. N 88
"Про внесення змін в Положення про лікарсько-трудові експертні
комісії (ЛТЕК)" (ЗП УРСР, 1962 р., N 1, ст. 23).
5. Пункти 5, 6 і 8 постанови Ради Міністрів УРСР і
Укрпрофради від 28 жовтня 1963 р. N 1203 "Про заходи по зниженню
інвалідності серед трудящих і поліпшенню лікарсько-трудової
експертизи в Українській РСР" (ЗП УРСР, 1963 р., N 11, ст. 118).
6. Пункт 8 постанови Ради Міністрів УРСР від 23 травня
1969 р. N 327 "Про поліпшення організації роботи в органах
соціального забезпечення".
7. Постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 12 серпня
1969 р. N 477 "Про внесення часткових змін у Положення про
лікарсько-трудові експертні комісії" (ЗП УРСР, 1969 р., N 8,
ст. 96).

  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: