ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

                             Л И С Т

 N 01-8/1485 від 08.12.92
м. Київ

 vd921208 vn01-8/1485
                                    Арбітражним судам України
 

          Про деякі  питання  практики вирішення спорів,
     пов'язаних з відшкодуванням витрат лікувальних
             закладів на лікування громадян
 

     З метою правильного і однакового вирішення спорів за позовами
лікувальних    закладів    до    підприємств   (організацій)   про
відшкодування витрат на лікування і відновлення здоров'я  громадян
Вищий  Арбітражний  Суд  України на додаток до листа від 25 травня
1989 року N 01-18/602 (інформаційний вісник  N  2  за  1989  рік),
вважає за необхідне дати такі роз'яснення:

     1. Постановою Верховноі Ради України від 12 вересня 1991 року
"Про порядок  тимчасової  дії  на  території України окремих актів
законодавства Союзу РСР" ( 1545-12 ) передбачено,  що до прийняття
відповідних  актів   законодавства   України   на   її   території
застосовуються  акти  законодавства  Союзу  РСР  з питань,  які не
врегульовані  законодавством  України  за  умови,   що   вони   не
суперечать Конституції і законам України.     Оскільки  в  даний час в Україні не прийнятий нормативний акт
щодо   відшкодування   підприємствами    (організаціями)    витрат
лікувальних  закладів на  лікування громадян, з цього питання слід
керуватись   постановою  Ради   Міністрів  СРСР від  19  листопада
1987 року N 1318.     2. При  вирішенні   спорів,   пов'язаних   з   відшкодуванням
зазначених витрат,   слід   виходити  з  того,  що  відповідно  до
постанови Ради Міністрів СРСР  від 19.11.87  N 1318 підприємства і
організації  повинні  відшкодовувати  такі  витрати  тільки  у тих
випадках,  коли  захворювання  сталося   внаслідок   несприятливих
виробничих  умов,  виробничих травм і отруєнь,  харчових отруєнь і
гострих    кишкових    інфекцій,    пов'язаних    з     порушенням
протиепідемічного   режиму   на   харчових   об'єктах,   а   також
дорожньо-транспортних пригод з вини транспортних (організацій).     3. Відповідно до статті 33 та пункту 5 статті 54 Арбітражного
процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) позивач повинен довести
наявність обставин, які надають йому право на відшкодування витрат
на лікування громадян.  Такими доказами,  зокрема, можуть бути акт
про нещасний випадок (форма Н-1);  вирок,  рішення суду, постанова
прокуратури,  органу  дізнання чи попереднього слідства;  висновок
органів, що здійснюють контроль і нагляд за станом охорони праці і
дотриманням   законодавства   про   працю;   рішення   (постанова)
профспілкових  органів  про  відшкодування  підприємствами бюджету
державного соціального страхування витрат на виплату  допомоги  по
тимчасовій   непрацездатності   у  зв'язку  з  виробничою  травмою
(каліцтвом);  рішення (постанова) адміністрації чи  профспілкового
органу  про відшкодування потерпілому шкоди,  заподіяної каліцтвом
чи іншим пошкодженням здоров'я,  пов'язаним з роботою;  постанова,
рішення,  наказ про накладення відповідного стягнення на посадових
осіб,  дії  яких  призвели  до  пошкодження  здоров'я   робітників
підприємства або населення тощо.     Якщо позивач  подає  тільки  виписку  з  історії  хвороби про
проведене лікування і докази про те, що на його вимогу  відповідач
не надіслав йому перелічені документи,  арбітражний суд відповідно
до статті   38   Арбітражного   процесуального   Кодексу   України
зобов'язаний  витребувати  їх  у відповідача.  В разі ненадіслання
витребуваних арбітражним судом матеріалів  слід  вирішити  питання
про  застосування  до відповідача штрафу,  встановленого пунктом 5
статті 83 Арбітражного процесуального Кодексу України.     Якщо й після цього відповідач не подасть цих документів, спір
підлягає  вирішенню  по  суті, виходячи з того, що  відповідач  не
доказав відсутності обставин, за якими згідно  з  постановою  Ради
Міністрів СРСР  від  19.11.87  N  1318  він  повинен  відшкодувати
витрати на лікування і відновлення здоров'я громадян.     Щодо доведення  розміру  витрат  на  лікування,  то  з  цього
питання  слід   керуватись   листом   Міністерства   фінансів   та
Міністерства   охорони  здоров'я  України   від  4 січня 1990 року
N 1-07/4  "Про  порядок  стягнення  витрат  на   лікування   осіб,
захворювання яких сталося з вини виробництва".