П О С Т А Н О В А
               ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

              Про стан виконання законів і постанов
     Верховної Ради України з питань правопорядку і
     заходи щодо посилення боротьби із злочинністю
 

      ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 11, ст.87 )
 

     Беручи  до  уваги  надзвичайне   загострення    криміногенної
обстановки та виходячи з потреби рішучої активізації  боротьби  із
злочинністю, Верховна Рада України   п о с т а н о в л я є:

     1. Вважати, що одним з найважливіших завдань діяльності  всіх
органів державної влади і посадових осіб є забезпечення  виконання
актів законодавства з питань зміцнення законності і  правопорядку.
Зобов'язати представницькі та  виконавчі  органи  державної  влади
включати в програми соціального і  економічного  розвитку  держави
спеціальний    розділ,    в    якому    передбачати     відповідні
адміністративні, цивільні та інші правові  заходи,  спрямовані  на
усунення причин злочинності і зловживань службовою владою.

     2.  Керівникам  і  колегіям  Міністерства  внутрішніх  справ,
Служби  безпеки,  Міністерства  юстиції,  Генеральної  прокуратури
України посилити вимогливість  до  підлеглих  органів  за  належне
виконання ними своїх обов'язків  щодо  забезпечення  законності  і
правопорядку, захисту прав  та  безпеки  громадян.  З  дотриманням
закону звести до мінімуму число осіб, які тривалий час перебувають
під вартою в очікуванні суду.     З  метою  відповідного  спрямування  зусиль  у  боротьбі    з
організованою злочинністю підготувати і протягом місяця внести  на
розгляд  Верховної  Ради  України  погоджені    пропозиції    щодо
законодавчого  визначення  понять  "мафія",  "корупція",  "тіньова
економіка", "спекуляція", "чесна праця" тощо.

     3.  Рекомендувати  Верховному  Суду  України  з   урахуванням
соціально-економічної реальності узагальнити практику застосування
мір  покарання  щодо  осіб,  які  вчинили  тяжкі,  в  тому   числі
корисливо-насильницькі,  злочини,  і    дати    судам    необхідні
роз'яснення щодо застосування законодавства з тим, щоб їх  рішення
були ефективними, своєчасними, відповідали тяжкості злочину.

     4. Кабінету Міністрів України:     разом з відповідними  комісіями  Верховної  Ради  України  на
підставі  аналізу  чинного  законодавства  та  міжнародно-правових
рекомендацій щодо організації боротьби з  корупцією  внести  до  1
березня 1993  року  на  розгляд  Верховної  Ради  України  проекти
законів, спрямованих на поліпшення правового  регулювання  заходів
для  боротьби  з   організованою    злочинністю    та    посилення
відповідальності за службові злочини і невиконання  вимог  закону.
Прискорити  розробку  Кримінального,   Кримінально-процесуального,
Кримінально-виконавчого    кодексів,    а     також        системи
цивільно-правових норм,  що  мають  врегулювати  форми  власності,
підприємницьку, економічну та фінансову діяльність в умовах ринку;     разом з правоохоронними  органами  до  1  березня  1993  року
розробити та здійснити заходи щодо удосконалення  роботи  слідчого
апарату та розширення функцій  органів  дізнання  у  розслідуванні
злочинів.

     5. Кабінету Міністрів України:     внести  протягом  місяця  необхідні  зміни  і  доповнення  до
державної  програми  боротьби  із  злочинністю  і  забезпечити  її
неухильне виконання;     подати у місячний строк на  розгляд  Верховної  Ради  України
проект державної програми боротьби з організованою злочинністю;     організувати і провести у першому кварталі 1993 року, на базі
юридичних  наукових  і  навчальних    закладів    із    залученням
висококваліфікованих  фахівців  у  галузі  фінансового,   митного,
податкового контролю і  практичних  працівників, вивчення  досвіду
правотворчої та  правозастосовної  практики  держав  з  традиційно
ринковою  економікою,  маючи  на  увазі  проблему    боротьби    з
економічними злочинами у підприємницькій діяльності.  На  підставі
цього дослідження та аналізу стану економічного  розвитку  України
розробити і  подати  на  розгляд  Верховної  Ради  України  проект
державної програми боротьби із злочинами у сфері економіки;     підготувати і подати на розгляд сьомої сесії  Верховної  Ради
України проект Закону про військову міліцію в складі Збройних  Сил
України;     передбачити в проекті бюджету  на  1993  рік  асигнування  на
удосконалення  структури  правоохоронних  органів,  приведення  їх
штатної чисельності, матеріально-технічної  бази  та  оснащення  у
відповідність  з  існуючими  нормативами  і  реальними  потребами,
насамперед  підрозділів  слідства,  карного    розшуку,    захисту
економіки,  боротьби  з  організованою  злочинністю,   матеріальне
стимулювання сумлінної праці працівників цих органів та збільшення
випуску спеціалістів юридичними навчальними закладами;     розглянути питання про створення Фонду відшкодування  збитків
громадянам, які потерпіли від злочинів та зловживань владою.     Вважати за доцільне з метою  посилення  охорони  громадського
порядку  відновити  в  Міністерстві  внутрішніх   справ    України
міліцейські  моторизовані    частини    з    матеріально-технічним
оснащенням у кількості, яку вони мали за станом на 1  серпня  1991
року.

     6. Заборонити   приватним   особам,   комерційним,  приватним
магазинам та приватним відділам  у  державних  магазинах  торгівлю
виробленими   державними   підприємствами   України    тютюновими,
лікеро-горілчаними,  коньячними  виробами,  цукром  (за   винятком
одержаного в порядку натуральної оплати),  будь-якими  лікарськими
препаратами (крім гомеопатичних), товарами дитячого асортименту.     Встановити, що виключне право торгівлі вищезгаданими товарами
належить  державним   підприємствам    (організаціям)    торгівлі,
торговельним закладам споживчої  кооперації,  а  також  радгоспам,
колективним  сільськогосподарським   підприємствам,    фермерським
господарствам у разі, якщо ці товари вироблені з їх  давальницької
сировини.     Кабінету Міністрів України разом з відповідними органами до 1
лютого 1993 року скасувати раніше  видані  дозволи  (ліцензії)  на
торгівлю зазначеними товарами та затвердити Положення про  порядок
заняття  торговельною  діяльністю  і   запровадження    необхідних
облікових документів.

     7. Кабінету Міністрів  України  переглянути  існуючі  правила
вивезення за межі України і  ввезення  в  Україну  продовольчих  і
непродовольчих товарів народного споживання,  виробничо-технічного
призначення, сировини  підприємствами,  установами,  організаціями
незалежно  від  форм  власності,  а  також  приватними  особами  і
встановити такі правила ліцензування, квотування та митні  тарифи,
які б виключали можливість, щоб  вони  своєю  зовнішньоекономічною
діяльністю завдавали шкоди національній економіці та  внутрішньому
споживчому ринку.     Затвердити в січні 1993 року перелік товарів,  щодо  експорту
яких встановлюється режим ліцензування і квотування  на  наступний
рік, передбачивши в ньому, крім  включених  до  переліку  на  1992
рік,   такі   товари   підвищеного   попиту,   як    холодильники,
телерадіоапаратура, посуд,  меблі,  взуття,  комбікорми,  м'ясо  і
м'ясопродукти, масло тваринне та інші  дефіцитні  товари.  Вважати
за  потрібне  заборонити  видачу  ліцензій  на  вивезення  товарів
народного   споживання   та    виробничо-технічного    призначення
невласного  виготовлення  будь-яким  установам  і   підприємствам,
посередницьким організаціям незалежно від форм власності, а  також
приватним особам. Скасувати  ліцензії,  раніше  видані  зазначеним
юридичним та фізичним особам.

     8.  Національному  банку  України  в січні - лютому 1993 року
організувати перевірку  дотримання  банками  порядку  кредитування
кооперативів, спільних  і  малих  підприємств,  інших  комерційних
структур, здійснення контролю за цільовим  використанням  кредитів
та  їх  поверненням;  при  наявності  даних  або  матеріалів   про
зловживання чи інші порушення закону такі перевірки провести разом
із Службою безпеки і Міністерством внутрішніх  справ  України.  За
результатами перевірки вжити відповідних заходів і  доповісти  про
них Верховній Раді України.

     9.  Кабінету  Міністрів  України,  Верховному  Суду,   Службі
безпеки та Генеральній прокуратурі України про хід виконання  цієї
Постанови доповісти Верховній Раді України до 1 липня 1993 року.
 

 Голова Верховної Ради України                              І.ПЛЮЩ

 м. Київ, 26 січня 1993 року
     N 2931-XII