К О М Е Н Т А Р

                            05.11.2004

             Розсудити вас може і суддя без юросвіти.
              Аби компетентний і порядний
 

     Нова норма:  парламент ухвалив Закон України "Про  третейські
суди" ( 1701-15 ).

     Це означає,  що  в  Україні  створено  законодавчу  базу  для
функціонування нового виду судів - недержавних незалежних органів,
утворених  за  угодою сторін або відповідним рішенням зацікавлених
осіб  для  вирішення  спорів,  що   виникають   з   цивільних   та
господарських відносин.  Таким чином,  громадяни та юридичні особи
отримали можливість вирішувати  свої  справи,  не  звертаючись  до
державного  суду.  Це  цілком  нормальна і досить поширена світова
практика,  яка дає можливість на власний розсуд  обирати  суддю  у
своїй  справі,  вирішити  її оперативно і без зайвих ускладнень на
засадах законності та справедливості,  не завантажуючи державу  (в
особі суду) своїми проблемами.

     Третейському суду підвідомчі будь-які справи, що виникають із
вказаних правовідносин.  Виняток становить лише  кілька  категорій
справ. Зокрема, це справи: пов'язані з державною таємницею; однією
зі  сторін  в  яких  є  орган  державної  влади,  орган  місцевого
самоврядування  або державна організація;  що виникають з сімейних
відносин (водночас третейський суд може  розглядати  лише  справи,
які  виникають  з шлюбних контрактів);  про визнання банкрутом;  у
спорах,  пов'язаних із господарськими договорами,  які  стосуються
задоволення державних потреб.

     Право на передачу справи на розгляд третейського суду виникає
за наявності  укладеної  між  сторонами  так  званої   третейської
угоди -  вона  може  укладатися у вигляді застереження в договорі,
контракті або як окрема письмова угода. За цього спір не може бути
переданий на вирішення третейського суду,  якщо його уже розглядав
державний суд і прийняв відповідне рішення.

     Сторонами третейського   розгляду   спору   є    позивач    і
відповідач - ними можуть бути і фізичні, і юридичні особи.

     Третейський суд  може  бути постійно діючим або створеним для
вирішення  конкретного  спору  (суди  ad  hoc).   Постійно   діючі
третейські  суди  можуть  утворюватися та діяти при всеукраїнських
громадських     організаціях,     всеукраїнських      організаціях
роботодавців,  торгово-промислових палатах,  об'єднаннях суб'єктів
підприємницької діяльності тощо.  Постійно діючий третейський  суд
підлягає  державній  реєстрації.  Третейський  суд  для  вирішення
конкретного спору утворюється в порядку, передбаченому третейською
угодою між сторонами.

     Третейський суд  може розглядати справи у складі одного судді
або в будь-якій  непарній  кількості  третейських  суддів  (трьох,
п'яти,  семи  тощо).  Третейським  суддею  може бути призначена чи
обрана  особа,  яка  прямо  чи  опосередковано  не  зацікавлена  в
результаті вирішення спору,  а також має визнані сторонами знання,
досвід,  ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.
Іншими  словами,  це  має  бути  компетентна  з  предмета спору та
авторитетна людина,  стосовно якої в сторін немає сумнівів щодо її
об'єктивності та моральності.  Водночас закон ( 1701-15 ) визначає
категорії осіб,  які не можуть бути третейськими суддями. Зокрема,
це:  неповнолітні;  особи,  які  не  мають  належної кваліфікації,
необхідної для вирішення спору; особи, які мають судимість; особи,
які визнані судом недієздатними.

     Сторони третейського  розгляду  несуть  витрати,  пов'язані з
вирішенням спору третейським судом.  Крім гонорару,  який  законом
( 1701-15  )  передбачено  третейському  судді  за  його послуги у
вирішенні конкретного спору  (розмір  гонорару  обумовлюється  між
суддею та стороною),  до складу таких витрат входять:  третейський
збір;  витрати, пов'язані з оплатою послуг експертів тощо. Якщо ці
витрати  не  визначені  угодою чи регламентом,  то третейський суд
розподіляє їх у такому порядку:  в разі задоволення позову витрати
покладаються  на  відповідача;  в  разі  відмови  в  позові  -  на
позивача;  за часткового задоволення позову -  на  обидві  сторони
пропорційно до розміру задоволених вимог.

     Звертаємо увагу на те,  що третейський суд розглядає спори за
процедурою і в строки, визначені цим законом ( 1701-15 ). За цього
він  керується  положеннями  регламенту  про  третейський  суд  та
третейської угоди.  За умови нормативної неврегульованості  певних
питань   третейський   суд   може   самостійно  визначати  правила
третейського розгляду - але лише в тій частині,  яка не суперечить
принципам   організації   та   діяльності  третейського  суду,  що
визначені цим Законом ( 1701-15 ).

     Рішення третейського суду викладається у  письмовій  формі  і
підписується   третейським   суддею  (суддями).  Рішення  постійно
діючого  третейського  суду  скріплюється  підписом  керівника  та
круглою  печаткою  юридичної особи - засновника цього третейського
суду.  Підписи третейських суддів третейського суду для  вирішення
конкретного  спору  на  рішенні  третейського  суду  засвідчуються
нотаріально.

     Рішення третейського суду виконується  зобов'язаною  стороною
добровільно,  в порядку та строки,  що встановлені в рішенні. Якщо
виконання такого рішення потребує вчинення дій органами  державної
влади  чи органами місцевого самоврядування,  то воно здійснюється
за умови видачі компетентним органом виконавчого документа.  Закон
( 1701-15  )  також  передбачає  можливість  примусового виконання
рішення третейського суду,  якщо воно добровільно  не  виконується
зобов'язаною стороною.

     Для довідки: закон ( 1701-15 ) ухвалено парламентом 11 травня
2004 р.  Він набрав чинності з 16 червня 2004  р.  З  повним  його
текстом можна ознайомитися в "Голосі України" за 22 червня ц. р.
 

     Микола МЕЛЬНИК, доктор юридичних наук.

     Анатолій БЕНЬ, оглядач "Голосу України".