Основні положення директив Європейського Союзущодо справляння акцизного збору
На виконання ст. 51 Угоди про партнерство і співробітництво
між Україною і Європейськими Співтовариствами (Європейським
Союзом) ( 998_012 ) наша держава здійснює заходи щодо забезпечення
поступового приведення національного законодавства, у тому числі й
податкового, у відповідність із законодавством ЄС.
Зокрема, приблизна адекватність законів повинна мати місце в
такій галузі, як непряме оподаткування, тобто з акцизного збору та
ПДВ (основні положення директив Європейського Союзу щодо
справляння ПДВ опубліковано у "Віснику" N 32/2004).
Як свідчить досвід країн Центральної Європи, процес адаптації
національного законодавства до законодавства ЄС, тобто процес
розробки і прийняття нормативно-правових актів та створення умов
для їх належного запровадження і застосування з метою поступового
досягнення повної відповідності національного законодавства
європейському, є доволі складним та тривалим. Цей процес має
охоплювати всі стадії нормотворення та нормозастосування і бути
обов'язковим для всіх органів державної влади в межах їх
відповідної компетенції.
Необхідно зазначити, що питання адаптації нормативно-правових
актів України щодо оподаткування до законодавства ЄС - відносно
нова сфера діяльності органів державної податкової служби. Адже з
метою успішного виконання завдань, пов'язаних з адаптацією
законодавства України з питань оподаткування до законодавства ЄС,
на сьогодні є нагальна потреба оперативно знаходити директиви та
інші акти ЄС, вести їх моніторинг, забезпечувати ними структурні
підрозділи ДПА України, визначати, які норми європейського
законодавства можна вже сьогодні перенести цілком або частково в
українське законодавство, а також постійно здійснювати експертизу
підготовлених проектів нормативно-правових актів на предмет їх
відповідності основним положенням норм європейського
законодавства, що є елементом адаптації законодавства і
проводиться з метою недопущення прийняття актів, які суперечать
законодавству Європейського Союзу.
Останню вимогу визначено Тимчасовим регламентом Кабінету
Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів
України від 05.06.2000 р. N 915 ( 915-2000-п ). Згідно з цією
постановою проекти нормативних актів органів державної влади у
пріоритетних сферах адаптації повинні перед поданням на
затвердження у Мін'юсті України проходити експертизу на
відповідність основним положенням законодавства ЄС та
супроводжуватися довідкою про їх відповідність основним положенням
законодавства ЄС.
Протягом поточного року фахівцями Департаменту методології
ДПА України підготовлено понад 50 довідок про відповідність
положень розроблених проектів нормативно-правових актів основним
положенням законодавства ЄС.
З метою вивчення законодавства Європейського Союзу протягом
останнього часу фахівцями податкової служби України здійснено
підбір та переклад майже 50 директив та рекомендацій ЄС щодо ПДВ,
акцизного збору, оподаткування малих та середніх підприємств,
материнських та дочірніх компаній, запобігання використанню
фінансової системи для відмивання "брудних" грошей.
Завдяки зусиллям фахівців податкової служби положення
розділів IV "Податок на додану вартість" і V "Акцизний податок"
проекту Податкового кодексу України, схваленого Верховною Радою
України у другому читанні, значною мірою адаптовані до
законодавства Європейського Союзу. Підготовлено порівняльні
таблиці щодо відповідності чинного законодавства з питань
справляння ПДВ та акцизного збору та розділів IV і V проекту
Податкового кодексу положенням системи угод ГАТТ-СОТ.
Фахівці податкової служби беруть участь у підготовці та
узгодженні щорічних проектів плану дій щодо реалізації
пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського
Союзу ( n0001100-00 ), складовою частиною яких є план роботи з
адаптації законодавства України до законодавства ЄС взагалі та
податкового законодавства зокрема, співпрацюють з експертами
Українсько-європейського консультативного центру з питань
законодавства (UEPLAC).
У процесі розробки проектів нормативно-правових актів
фахівцям ДПА України необхідно вивчати норми законодавства ЄС щодо
врегулювання та вирішення питань, які відносяться до сфери
правового регулювання проектів, розробляти проекти
нормативно-правових актів з урахуванням результатів вивчення
основних положень законодавства ЄС, а також надавати розроблені
проекти Департаменту методології ДПА України для проведення
експертизи та підготовки довідки про відповідність їх положень
нормам законодавства ЄС не пізніше ніж за 5 днів до терміну
подання проектів нормативно-правових актів на експертизу до
Мін'юсту України.
Щодо питань справляння акцизного збору, то основні положення
актів Європейського Союзу щодо справляння акцизного збору такі.
Законодавство ЄС, яке регулює акцизний збір, має структуру,
що характеризується наявністю так званих горизонтальних та
вертикальних директив.
Горизонтальні директиви охоплюють основні аспекти правового
врегулювання всіх категорій підакцизних товарів, без поділу їх на
групи. Вертикальні директиви здійснюють правове регулювання за
категоріями підакцизних товарів, встановлюючи їх структуру,
мінімальний рівень ставок акцизного збору та способи розрахунку
акцизного збору.
При розробці проектів нормативно-правових актів з питань
обкладання акцизним збором необхідно керуватися такими директивами
Європейського Союзу.
1) Директива Ради 92/12/ЄЕС від 25.02.92 р. ( 994_361 ) щодо
загального режиму для підакцизних товарів та щодо зберігання,
переміщення та моніторингу таких товарів.
Ця Директива ( 994_361 ) є горизонтальною директивою і
відіграє головну роль у системі акцизних зборів ЄС, оскільки
запроваджує деякі уніфіковані правила обчислення та стягнення
акцизного збору для всіх типів підакцизних товарів. Директива
встановлює загальні засади щодо впорядкування системи акцизного
збору для таких товарів, зберігання, переміщення та контролю, а
також запроваджує загальну концепцію оподаткування підакцизних
товарів.
Для цілей цієї Директиви ( 994_361 ) застосовуються такі
визначення: а) ліцензований управляючий складом - фізична або юридична
особа, яка отримала ліцензію від податкового органу держави -
члена ЄС під час здійснення своєї діяльності на вироблення,
оброблення, зберігання, отримання та відправлення підакцизних
товарів у режимі зупинення оподаткування на податковому складі; б) податковий склад - місце виробництва, обробки, збереження,
отримання та відправки підакцизних товарів в режимі зупинення
оподаткування ліцензованим управляючим складом при здійсненні ним
своєї діяльності з дотриманням певних умов, встановлених
податковими органами держави - члена ЄС, на території якої
розташовано цей податковий склад; в) режим зупинення оподаткування - податковий режим, який
застосовується до виробництва, обробки, зберігання та переміщення
підакцизних товарів з зупиненням сплати акцизного збору, тобто на
умовах податкового кредиту. При такому режимі податкового
зобов'язання із акцизного збору не виникає щодо підакцизних
товарів, які переміщуються з одного податкового складу на інший з
метою обробки (переробки), змішування, розливу, пакування,
розфасовки чи експортуються до місця призначення за межами митної
території Співтовариства згідно з правилами перевезення.
Усі продукти, які підлягають обкладанню акцизним збором та
переміщуються на умовах податкового кредиту між державами -
членами ЄС, повинні супроводжуватися документами, виданими
ліцензованим управляючим складом - відправником вантажу. Ці
документи можуть бути або адміністративними, або комерційними.
Ліцензований управляючий складом повідомляє податковим
органам держав - членів ЄС про відправлені або одержані поставки
підакцизних товарів шляхом подання відповідних документів або
посилання на супровідні документи. Ці документи повинні надаватися
у чотирьох примірниках: один примірник залишається відправникові;
другий примірник - для одержувача; третій примірник повертається
відправникові після доставки; четвертий примірник - для
податкового органу країни призначення. Компетентні органи кожної
держави - члена відправлення можуть передбачити використання
додаткового примірника цього документа для цілей компетентних
органів держави - члена відправлення.
Режим зупинення оподаткування для підакцизних товарів, які
відправляються на експорт через одну або більше держав - членів ЄС
ліцензованим управляючим складом, який має постійне місце
здійснення своєї діяльності в державі - члені ЄС, припиняється
підтвердженням, яке видається митними органами відправлення з
Співтовариства, що товари дійсно вивезено за межі Співтовариства.
Такі органи повинні надіслати ліцензованому управляючому складом
підтверджену копію супровідного документа, призначену для нього.
Якщо припинення режиму не відбувається, ліцензований
управляючий складом повідомляє про це податкові органи своєї
держави - члена ЄС протягом визначеного ними терміну. Проте такий
термін не може перевищувати трьох місяців з дати відправлення
товарів.
Директива ( 994_361 )застосовується до таких продуктів, як: нафтопродукти; спирт і алкогольні напої; тютюнові вироби.
Відповідно до положень ст. 5 Директиви ( 994_361 ) зазначені
продукти визнаються об'єктом оподаткування акцизним збором під час
їх виробництва в межах території ЄС або під час їх імпортування на
територію ЄС.
Імпортом підакцизних товарів вважається ввезення товару на
територію Співтовариства.
Проте якщо певний товар при ввезенні його на територію
Співтовариства проходить митні процедури Співтовариства, імпорт
вважається таким, що відбувся, лише після завершення митної
процедури Співтовариства.
Згідно зі ст. 6 Директиви ( 994_361 ) податкові зобов'язання
щодо сплати акцизного збору виникають у момент випуску підакцизних
товарів для споживання або фіксації нестачі за ставками, що були
чинними на момент виникнення податкових зобов'язань.
Випуск підакцизних товарів для споживання означає: будь-який вихід, включаючи вихід з порушенням законодавства,
з-під дії режиму зупинення оподаткування; будь-яке виробництво, включаючи виробництво з порушенням
законодавства, таких товарів поза межами дії режиму зупинення
оподаткування; будь-яке імпортування таких товарів, включаючи імпортування з
порушенням законодавства, якщо такі товари не було розміщено під
режимом зупинення оподаткування.
Акцизний збір обчислюється та стягується відповідно до
визначеної кожною державою - членом ЄС процедури, і при цьому
держави - члени ЄС застосовують одні й ті самі процедури щодо
обчислення та стягнення збору як до національних товарів, так і до
товарів з інших держав - членів ЄС.
Відповідно до ст. 11 Директиви ( 994_361 ) кожна держава -
член ЄС встановлює свої правила щодо виробництва, обробки та
зберігання підакцизних товарів згідно з положеннями цієї
Директиви.
Водночас встановлено, що виробництво, обробка та збереження
підакцизних товарів, якщо акцизний збір не було сплачено,
відбувається на податковому складі.
Згідно зі ст. 12 Директиви ( 994_361 ) відкриття та
функціонування податкових складів обумовлюється отриманням
ліцензії від податкових органів держав - членів ЄС.
Від ліцензованого управляючого складом вимагається: забезпечувати за потребою гарантію, яка охоплює виробництво,
обробку та зберігання підакцизних товарів, та обов'язкову
гарантію, яка охоплює переміщення зазначених товарів. Умови
надання наведених гарантій встановлюються податковими органами
держав - членів ЄС, де було ліцензовано податковий склад; відповідати вимогам, встановленим державою - членом ЄС, у
межах території, на якій цей податковий склад розташовано; вести облік запасів та переміщення товарів за кожним складом;
пред'являти товари на вимогу; надавати дозвіл на проведення всіх відповідних перевірок та
контролю запасів.
Ці вимоги не повинні відповідати принципу дискримінації між
національними операціями та операціями, що здійснюються у межах
Співтовариства.
Принципи ліцензування управляючих складом встановлюються
відповідно до Рекомендації Комісії від 29.11.2000 р.
N 2000/789/ЄС ( 994_a08 ).
Згідно зі ст. 14 Директиви ( 994_361 ) ліцензовані управляючі
складом звільняються від обкладання акцизним збором відносно
втрат, які понесено в межах дії режиму зупинення оподаткування,
внаслідок непередбачуваних або форс-мажорних обставин,
підтверджених відповідною державою - членом ЄС, а також відносно
втрат, властивих природі товарів, при їх виробництві, обробці,
зберіганні та транспортуванні. Кожна держава - член ЄС визначає
умови надання таких звільнень.
Втрати, понесені під час перевезення підакцизних товарів
всередині Співтовариства під режимом зупинення оподаткування,
визначаються згідно з правилами держави призначення.
Держави - члени ЄС можуть вимагати, щоб підакцизні товари,
які випускаються у продаж для споживання на їх території, мали
фіскальне чи національне ідентифікаційне маркування, що
використовується для податкових цілей. Держава - член ЄС, яка
вимагає використання фіскального чи національного
ідентифікаційного маркування, повинна забезпечити їх доступність
для ліцензованих управляючих складом інших держав - членів ЄС.
Згідно зі ст. 23 Директиви ( 994_361 ) підакцизні товари
звільняються від сплати акцизного збору, якщо вони призначені для: постачання у контексті дипломатичних чи консульських
відносин; міжнародних організацій, визнаних органами державної влади
держави - члена ЄС як такі, що в ній розташовані, а також
визначених членами такої організації, у межах та за дотримання
умов, встановлених міжнародними конвенціями про заснування таких
організацій або угодами про штаб-квартири; збройних сил будь-якої держави, яка є членом НАТО; споживання відповідно до умов угоди, укладеної з країнами,
які не є членами Співтовариства, або міжнародними організаціями за
умови, що таку угоду узгоджено у частині звільнення від обкладання
ПДВ.
2) Директива Ради 92/79/ЄЕС від 19.10.92 р. ( 994_368 ) щодо
зближення податків на сигарети.
Відповідно до вимог Директиви ( 994_368 ) кожна держава -
член ЄС повинна застосовувати сукупний мінімальний акцизний збір
(специфічний плюс пропорційний (адвалорний), крім ПДВ), розмір
якого повинен встановлюватися на рівні 57% роздрібної ціни на
сигарети (включаючи всі податки) і який повинен становити не менше
60 євро за 1000 сигарет найуживанішої цінової категорії. З
01.07.2006 р. 60 євро має бути збільшено до 64 євро.
Державам - членам ЄС, які встановлюють сукупний мінімальний
акцизний збір у розмірі 95 євро за 1000 сигарет найуживанішої
цінової категорії, не потрібно дотримуватися вимоги щодо
мінімального акцизного збору у розмірі 57% роздрібної ціни на
сигарети. З 01.07.2006 р. 95 євро має бути збільшено до 101 євро.
Сукупний мінімальний акцизний збір на сигарети повинен визначатися
на основі сигарет найуживанішої цінової категорії відповідно до
даних, встановлених на 1 січня кожного року.
Курс євро в національній валюті, що застосовується при
визначенні суми загального мінімального акцизного збору,
встановлюється один раз на рік. Валютний курс, що підлягає
застосуванню, визначається станом на перший робочий день жовтня,
друкується в "Офіційному Віснику Європейських Співтовариств" і
набирає чинності з 1 січня наступного календарного року.
3) Директива Ради 92/80/ЄЕС від 19.10.92 р. ( 994_369 ) щодо
зближення податків на тютюнові вироби інші, ніж сигарети.
Згідно із положеннями Директиви ( 994_369 ) мінімальний
акцизний збір встановлюється на такі групи тютюнових виробів,
вироблених у Європейському Союзі або імпортованих із країн -
нечленів ЄС: сигари і сигарили; високоякісний подрібнений тютюн для скручування сигарет; інший тютюн для паління.
Держави - члени ЄС повинні запроваджувати акцизний збір, який
може встановлюватися: або у відсотковому відношенні до максимальної роздрібної ціни
кожного виробу, що вільно визначається виробником та імпортерами з
країн, що не є членами Співтовариства (адвалорний збір); або як специфічний збір, виражений у грошовій сумі за
кілограм, або, у випадку сигар та сигарил, - за кількість штук; або як поєднання обох видів.
У випадку коли акцизний збір є або адвалорним, або змішаним,
держави - члени ЄС можуть встановлювати мінімальну величину
акцизного збору.
З 01.07.2003 р. сукупний акцизний збір становить не менше
ніж: 5% роздрібної ціни, включаючи усі податки, або 11 євро за
1000 штук чи за кілограм - на сигарети і сигарили; 33% роздрібної ціни, включаючи усі податки, або 29 євро за
кілограм - на високоякісний подрібнений тютюн для скручування
сигарет; 20% роздрібної ціни, включаючи усі податки, або 20 євро за
кілограм - на інший тютюн для паління.
З 01.07.2004 р. сукупний акцизний збір на високоякісний
подрібнений тютюн для скручування сигарет становитиме не менше ніж
36% роздрібної ціни, включаючи усі податки, або 32 євро за
кілограм.
4) Директива Ради 92/81/ЄЕС від 19.10.92 р. ( 994_370 ) щодо
гармонізації структур акцизних зборів з нафтопродуктів.
Для цілей даної Директиви ( 994_370 ) нафтопродукти
визначаються згідно з Об'єднаною номенклатурою ЄС.
Відповідно до цієї Директиви ( 994_370 ) держави - члени ЄС
встановлюють гармонізований акцизний збір з нафтопродуктів.
Мінімальні ставки акцизного збору на нафтопродукти встановлюються
державами - членами ЄС відповідно до Директиви 92/82/ЄЕС
( 994_371 ) щодо зближення ставок акцизних зборів з
нафтопродуктів.
Будь-який інший нафтопродукт, призначений для використання,
продажу або використаний як моторне паливо, повинен
оподатковуватися як моторне паливо. Ставка акцизного збору, що
підлягає застосуванню, встановлюється (залежно від цілей
використання) на рівні ставки для еквівалентних видів пального для
опалення чи палива.
Будь-який інший вуглеводневий продукт (за винятком вугілля,
бурого вугілля, торфу або подібних) або природний газ, призначений
для використання, продажу або використаний для опалювальних цілей,
повинен обкладатися за ставкою акцизного збору для еквівалентного
нафтопродукту.
Нафтопродукти повинні підлягати обкладанню специфічним
акцизним збором, розрахованим за 1000 літрів продукту при
температурі 15 град.C.
Проте щодо товарів, які використовуються як важке паливо, а
також зріджений природний газ та метан, спеціальна ставка збору
розраховується на 1000 кілограмів.
Загальні умови визначення дати виникнення податкового
зобов'язання, сплати акцизного збору, податкових звільнень для
нафтопродуктів встановлюються Директивою 92/12/ЄЕС ( 994_361 ).
Держави - члени ЄС можуть також передбачати виникнення
податкових зобов'язань щодо акцизного збору з нафтопродуктів у
випадках встановлення того, що не виконуються або більше не
виконуються умови кінцевого використання, визначені положеннями
національного законодавства для цілей застосування зниженої ставки
або надання звільнення.
Також споживання нафтопродуктів на території підприємства,
яке виробляє нафтопродукти, не є підставою для виникнення
податкових зобов'язань щодо акцизного збору, якщо таке споживання
здійснюється для цілей такого виробництва.
Проте якщо таке споживання здійснюється для цілей, не
пов'язаних з таким виробництвом і, зокрема, для руху транспортних
засобів, воно є підставою для виникнення податкових зобов'язань.
Згідно зі ст. 6 Директиви ( 994_370 ) держави - члени ЄС не
зобов'язані вважати виробництвом нафтопродуктів: а) діяльність, протягом якої час від часу отримуються
незначні обсяги нафтопродуктів; б) діяльність, згідно з якою на власному підприємстві
користувача можливе повторне використання нафтопродукту за умови,
що акцизний збір, який вже було сплачено з такого товару, не
менший за акцизний збір, який підлягав би сплаті у випадку, якби
такий нафтопродукт, що використовується повторно, знов підлягав
обкладанню акцизним збором; в) діяльність, що полягає у змішуванні, поза межами
виробничого підприємства або митного складу для товарів, щодо яких
не було завершено митних процедур, нафтопродуктів з іншими
нафтопродуктами або іншими матеріалами, за умов, якщо: попередньо було сплачено акцизний збір зі складових; сплачена сума не менша за суму акцизного збору, яка підлягала
б сплаті з такої суміші.
Перша умова не застосовується у випадку, якщо певна суміш
звільняється від оподаткування через специфічне використання.
Відповідно до ст. 7 Директиви ( 994_370 ) при зміні однієї чи
більше ставок акцизного збору щодо запасів, випущених для
споживання нафтопродуктів, ставку акцизного збору може бути
відповідно збільшено або зменшено.
Держави - члени ЄС можуть відшкодовувати вже сплачені суми
акцизного збору із забруднених або випадково змішаних
нафтопродуктів, які направляються назад на податкові склади для
переробки.
На додаток до передбачених Директивою 92/12/ЄЕС ( 994_361 )
загальних положень щодо звільнення використання підакцизних
товарів держави - члени ЄС звільняють такі товари від
гармонізованого акцизного збору за умови дотримання вимог,
встановлених ними для цілей забезпечення чіткого застосування
таких звільнень, а також для запобігання будь-якому ухиленню від
сплати податку, обходу або зловживанням: нафтопродукти, що використовуються для цілей інших, ніж
моторне паливо або пальне для опалювання; нафтопродукти, що постачаються для використання як авіаційне
паливо, за винятком приватних прогулянкових польотів. Для цілей
цієї Директиви ( 994_370 ) приватними прогулянковими польотами
вважається використання літальних апаратів їхнім власником або
фізичною чи юридичною особою, яка користується такими літальними
апаратами за наймом або у інший спосіб, у інших, ніж комерційні,
цілях або, зокрема, інших, ніж цілі перевезення пасажирів або
товарів, чи для надання послуг за винагороду, або для цілей
представників державної влади. Держави - члени ЄС можуть обмежити
сферу застосування цього звільнення до поставок палива для
реактивних літаків (код КН 2710 00 51); нафтопродукти, що постачаються для використання як паливо для
навігації у водах ЄС (включаючи рибальство), за винятком їх
використання на приватних прогулянкових суднах. Для цілей цієї
Директиви ( 994_370 ) приватним прогулянковим судном вважається
будь-яке судно, яке використовується його власником або фізичною
чи юридичною особою, яка користується такими суднами за наймом або
в інший спосіб, у інших, ніж комерційні, цілях або, зокрема,
інших, ніж цілі перевезення пасажирів або товарів, або для надання
послуг за винагороду, або для цілей представників державної влади; нафтопродукти, що використовуються у хімічній промисловості
для вприскування у доменні печі для цілей хімічної обробки як
додаток до коксу, що використовується як основне паливо.
Також держави - члени ЄС можуть застосовувати повне чи
часткове звільнення від обкладання або зниження ставки акцизного
збору на нафтопродукти чи інші товари, призначені для використання
у тих самих цілях, які використовуються під фіскальним контролем: а) у процесі виробництва електроенергії та на
теплоелектростанціях; б) для водних перевезень у внутрішніх водних шляхах, за
винятком випадків використання приватних прогулянкових суден; в) у сфері пасажирських перевезень, а також залізничних
вантажоперевезень; г) у сфері пілотних проектів технологічного розвитку
екологічно безпечніших товарів та, зокрема, палива з відновлюваних
джерел; д) у сфері виробництва, розробки, тестування та технічного
обслуговування літаків та суден; е) виключно в роботах у сільському господарстві, садівництві
та городництві, зокрема у лісництві та рибальстві у внутрішніх
водоймах; є) при проведенні робіт з розробки судноплавних шляхів та
портів.
Відповідно до Директиви ( 994_370 ) держави - члени ЄС можуть
також застосовувати знижену ставку оподаткування газойлю та/або
зрідженого природного газу, та/або метану, та/або газу, які
використовуються під фіскальним контролем за умови, що ставка, яка
застосовується, не нижча за мінімальну ставку, встановлену
Директивою 92/82/ЄЕС ( 994_371 ) щодо зближення ставок акцизного
збору з нафтопродуктів: а) для стаціонарних двигунів; б) для станків та машин, які використовуються у будівництві,
цивільному будівництві та публічних роботах; в) для транспортних засобів, призначених для використання
поза дорогами загального користування або щодо яких не було
отримано дозволу на їхнє використання в основному на магістралях
загального користування.
5) Директива Ради 92/82/ЄЕС ( 994_371 ) від 19.10.92 р. щодо
зближення ставок акцизних зборів з нафтопродуктів.
Дія Директиви ( 994_371 ) поширюється на нафтопродукти, а
саме: етилований бензин, неетилований бензин, газолін, промислові
масла, рідкий нафтовий газ, метан та гас (керосин).
Для зазначених нафтопродуктів передбачено мінімальні ставки
акцизного збору: на етилований бензин 337 євро за 1000 літрів; на неетилований бензин 287 євро за 1000 літрів; на промислові масла 13 євро за 1000 літрів; на рідкий нафтовий газ та метан 100 євро за 1000 літрів; на метан 36 євро за 1000 літрів; гас (керосин) 245 євро за 1000 літрів та інші ставки акцизного збору для конкретних держав - членів
ЄС та терміни їх запровадження.
6) Директива Ради 92/83/ЄЕС ( 994_430 ) від 19.10.92 р. щодо
гармонізації структур акцизних зборів на спирт та алкогольні
напої.
Держави - члени ЄС повинні встановлювати акцизні збори на
такі продукти.
1. Пиво або будь-які продукти, що містять суміш пива та
безалкогольних напоїв. Вміст алкоголю повинен перевищувати 0,5%. Акцизний збір на
пиво повинен встановлюватися: або на кількість гектолітр/ градуси Плато; або на кількість гектолітр/ градуси алкоголю у кінцевому
продукті. Держави - члени ЄС можуть встановлювати зменшені ставки
акцизного збору на пиво, яке виробляється невеликими незалежними
підприємствами, якщо обсяги виробництва не перевищують 200 тисяч
гектолітрів пива на рік. Держави - члени ЄС можуть запроваджувати
зменшені ставки на пиво, вміст алкоголю в якому не перевищує 2,8%.
2. Вино (ігристе та звичайне). Акцизний збір на вино повинен встановлюватися на кількість
гектолітрів кінцевого продукту. Держави - члени ЄС повинні встановлювати однакову ставку
акцизного збору на всі види звичайного вина та на всі види
ігристого вина. Ці ставки можуть бути рівними. Держави - члени ЄС можуть запроваджувати зменшені ставки на
вино, вміст алкоголю в якому не перевищує 8,5%. Держави - члени ЄС
можуть звільнити від обкладання акцизним збором вино, виготовлене
для власного споживання.
3. Інші алкогольні напої (ігристі та звичайні). Порядок встановлення акцизного збору на інші алкогольні напої
відповідає порядку, що застосовується до вина.
4. Напівфабрикати. Акцизний збір на напівфабрикати повинен встановлюватися на
кількість гектолітрів кінцевого продукту. Держави - члени ЄС повинні встановлювати однакову ставку
акцизного збору на всі види напівфабрикатів. Держави - члени ЄС можуть запроваджувати єдину зменшену
ставку акцизного збору на напівфабрикати, вміст алкоголю в яких не
перевищує 15%.
5. Етиловий спирт. Акцизний збір на етиловий спирт встановлюється на гектолітр
чистого спирту при температурі 20 град.C та розраховується залежно
від кількості гектолітрів чистого спирту. Держави - члени ЄС можуть встановлювати зменшені ставки
акцизного збору на етиловий спирт, який виробляється невеликими
спиртовими заводами, якщо обсяги виробництва не перевищують 10
гектолітрів чистого спирту на рік. Держави - члени ЄС повинні звільняти від обкладання
гармонізованим акцизним збором продукти, визначені у цій Директиві
( 994_430 ), якщо вони: повністю денатуровані; використовуються для виробництва будь-якого продукту не для
споживання людиною; оцту; медикаментів; харчових ароматизаторів;
харчових продуктів; використовуються для наукових досліджень; медичних цілей у
лікарнях та аптеках; у виробничих процесах, кінцева продукція яких
не містить алкоголю.
6) Директива Ради 92/84/ЄЕС від 19.10.92 р. ( 994_431 ) щодо
зближення ставок акцизних зборів на спирт та алкогольні напої.
Згідно з вимогами Директиви ( 994_431 ) держави - члени ЄС
повинні застосовувати мінімальні ставки акцизного збору на спирт і
алкогольні напої, напівфабрикати, вино, пиво.
Мінімальна ставка акцизного збору повинна встановлюватися у
розмірі: на напівфабрикати - 45 євро за гектолітр продукту; на вина (звичайні та ігристі) - 0 євро за гектолітр продукту; на пиво - 0,784 євро за гектолітр/градус Плато, або 1,87 євро
за гектолітр/градус алкоголю кінцевого продукту.
Мінімальна ставка акцизного збору на спирт та інші алкогольні
напої повинна встановлюватися у розмірі 550 євро за гектолітр
чистого спирту. Держави - члени ЄС, що застосовують ставки
акцизного збору, які не перевищують 1000 євро за гектолітр чистого
спирту, можуть їх не знижувати.
7) Директива Ради 95/59/ЄЕС від 27.11.95 р. ( 994_442 ) щодо
податків інших, ніж податки з обороту, які впливають на споживання
тютюнових виробів.
Ця Директива ( 994_442 ) встановлює загальні принципи
гармонізації структури акцизного збору, яким держави - члени ЄС
оподатковують тютюнові вироби, а також конкретні критерії, що
підлягають застосуванню на відповідних етапах гармонізації.
Тютюновими виробами вважаються: а) сигарети; б) сигари і сигарили; в) тютюн для паління: високоякісний подрібнений тютюн для скручування сигарет; інший тютюн для паління.
Відповідно до ст. 8 Директив з сигарет ( 994_442 ),
вироблених у Співтоваристві та імпортованих з держав, які не є
членами Співтовариства, стягується пропорційний акцизний збір,
обчислений на основі максимальної роздрібної ціни, включаючи митні
збори, а також стягується тверда сума акцизного збору, що
обчислюється виходячи з одиниці товару.
Ставка пропорційного акцизного збору та розмір твердої суми
акцизного збору повинні бути однаковими для всіх сигарет.
На остаточному етапі гармонізації структур у всіх державах -
членах ЄС для сигарет має встановлюватися однакове співвідношення
між твердою сумою акцизного збору та сумою пропорційного акцизного
збору і податком з обороту таким чином, щоб коливання роздрібних
цін належним чином відображало різницю у вартості поставки
виробниками.
У разі потреби акцизний збір на сигарети може включати
мінімальний елемент податку, граничний розмір якого для кожного
етапу визначається Радою за пропозицією Комісії.
Статтею 9 Директиви ( 994_442 ) визначено, що виробники або,
у відповідних випадках, їхні представники чи уповноважені агенти у
Співтоваристві та імпортери тютюну з держав, які не є членами
Співтовариства, мають право вільно визначати максимальну роздрібну
ціну для кожного з їхніх товарів для кожної держави - члена ЄС,
для споживання в якій випускаються відповідні товари.
Згідно зі ст. 11 Директиви ( 994_442 ) від сплати акцизного
збору звільняються, або сплачений акцизний збір може
відшкодовуватися щодо: а) денатурованих тютюнових виробів, що використовуються для
промислових цілей або для цілей садівництва; б) тютюнових виробів, що знищуються під адміністративним
наглядом; в) тютюнових виробів, призначених виключно для проведення
наукових випробувань або випробувань, пов'язаних із визначенням
якості продукції; г) тютюнових виробів, які переробляються виробником.
Відповідно до розділу другого Директиви ( 994_442 ) на
першому етапі гармонізації структур акцизного збору з тютюнових
виробів тверда сума акцизного збору, що стягується з сигарет,
перший раз визначається шляхом посилання на сигарети в
найуживанішій ціновій категорії згідно з даними станом на
01.01.73 р.
Не зашкоджуючи остаточному рішенню щодо співвідношення між
твердою сумою акцизного збору та пропорційним елементом, тверда
сума не може бути нижчою за 5% або вищою за 75% сукупної суми
пропорційного акцизного збору та твердої суми акцизного збору, що
стягується з цих сигарет.
Згідно з розділом третім Директиви ( 994_442 ) на другому
етапі гармонізації тверда сума акцизного збору, що стягується з
сигарет, визначається шляхом посилання на сигарети в найуживанішій
ціновій категорії згідно з даними станом на 01.01.78 р.
Тверда сума акцизного збору не може бути нижчою за 5% або
вищою за 55% суми сукупного акцизного збору, що складається з
сукупного пропорційного акцизного збору, твердої суми акцизного
збору та податку з обороту, що стягується з цих сигарет.
Водночас практичними кроками нашої держави у напрямі
європейської інтеграції повинно стати вирішення всього комплексу
проблем, пов'язаних із вступом України до Світової організації
торгівлі, адже ключовою проблемою європейської інтеграції є вступ
України до СОТ.
Відповідно до ст. 5 Указу Президента України від 05.09.2001
р. N 797 ( 797/2001 ) "Про додаткові заходи щодо прискорення
вступу України до Світової організації торгівлі" проекти
нормативно-правових актів з питань реформування
зовнішньоторговельного режиму України підлягають обов'язковому
погодженню з Мінекономіки та з питань європейської інтеграції
України з метою їх перевірки на відповідність нормам та принципам
системи угод Світової організації торгівлі.
Тому в процесі розробки проектів нормативно-правових актів у
сфері обкладання акцизним збором фахівці ДПА України повинні
дотримуватися основних вимог положень угод системи ГАТТ-СОТ, а
саме: однією з базових засад, покладених в основу норм Генеральної
угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) ( 981_003, 995_264 ), є режим
найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі, який полягає в тому, що
якщо одна країна надає іншій сприятливіший режим доступу на свій
ринок, то вона одночасно та безумовно надає такий самий режим
іншим країнам.
Згідно із параграфом першим ст. I ГАТТ ( 981_003, 995_264 )
будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються
будь-якою стороною, що домовляється, відносно будь-якого товару,
що походить з будь-якої однієї країни та призначений для будь-якої
іншої країни, повинні негайно і безумовно надаватися відповідному
товару, що походить із території всіх інших сторін чи призначений
для території всіх інших сторін.
Принципи режиму найбільшого сприяння доповнюють правила щодо
національного режиму, викладені у ст. III ГАТТ ( 981_003,
995_264 ), і вимагають, щоб товари, які походять з території
будь-якої однієї сторони, імпортовані на територію будь-якої іншої
сторони, не підпадали прямо чи опосередковано під внутрішні
податки та інші внутрішні збори будь-якого роду, які перевищують
податки та збори, що прямо чи опосередковано застосовуються до
відповідних вітчизняних товарів. Інакше кажучи, зазначені правила
вимагають від країн недискримінаційного відношення до імпортних
товарів, надаючи останнім не менш сприятливий режим, ніж товарам
національного виробництва.
Головною метою торговельної політики, спрямованої на
забезпечення національного режиму в широкому розумінні, є усунення
протекціонізму в застосуванні національних податків, зокрема
акцизного збору, та регулюючих заходів щодо імпортних товарів на
користь товарів вітчизняного виробництва.
Відповідно до ст. 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) діючі
міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною
Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 10 чинної Угоди від 14.06.94 р. про
партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом
( 998_012 ), ратифікованої Верховною Радою України 10.11.94 р.
( 237/94-ВР ), сторони надають один одному режим найбільшого
сприяння в торгівлі відповідно до п. 1 ст. I ГАТТ ( 981_003,
995_264 ).
Це положення не застосовується до пільг, наданих: окремим країнам згідно з ГАТТ ( 981_003, 995_264 ) і іншими
міжнародними угодами на користь країн, що розвиваються; суміжним країнам з метою сприяння розвитку прикордонної
торгівлі; з метою створення митного союзу чи зони вільної торгівлі, або
пільг, що надаються у зв'язку зі створенням такого союзу чи зони.
Водночас ст. 15 Угоди ( 998_012 ) встановлено, що вироби, які
походять з території однієї сторони та імпортуються на територію
іншої сторони, не підлягають безпосередньо чи опосередковано
ніякому внутрішньому оподаткуванню чи іншим внутрішнім зборам, що
перевищують ті, які застосовуються безпосередньо чи опосередковано
до подібних вітчизняних виробів.
Крім того, цим товарам надається не менш сприятливий режим,
ніж той, який надано подібним товарам національного походження
щодо всіх законів, правил і вимог, які впливають на їх внутрішній
продаж, щодо пропонування для продажу, купівлі, транспортування,
розподілу або використання.
Тетяна ЧУМАК, заступник начальника управління - начальник
відділу адаптації нормативно-правових актів України з питань
оподаткування до законодавства ЄС та співробітництва з СОТ
управління загальної методології та інформаційного забезпечення
Департаменту методології ДПА України
"Вісник податкової служби України",
N 43, листопад 2004 р.
-
скопійовано
-
