Державна допомога сім'ям з дітьми
 

     До 1992  р.  державна  допомога  сім'ям  з  дітьми надавалася
відповідно до союзного законодавства,  яке не було систематизоване
та узагальнене в одному законодавчому акті.

     Сім'ям з дітьми надавалися такі види допомоги на дітей:     допомога багатодітним матерям;     допомога одиноким матерям;     допомога малозабезпеченим сім'ям;     допомога дітям-інвалідам  та  інвалідам  з  дитинства I та II
групи;     допомога по вагітності та пологах;     допомога на дітей військовослужбовців строкової служби;     одноразова допомога при народженні дитини;     допомога по догляду за дитиною до  досягнення  нею  віку  1,5
року;     тимчасова допомога на неповнолітніх дітей;     допомога на дітей, які перебувають під опікою (піклуванням).

     З 1  грудня 1990 р.  замість щомісячної допомоги багатодітним
матерям на четверту і наступну дитину віком до  п'яти  років  було
встановлено  єдину  щомісячну допомогу на дітей віком від 1,5 до 6
років.

     У зв'язку з підвищенням роздрібних цін у 1991 р. було введено
щомісячні  виплати  на дітей,  які не одержують допомоги і пенсії,
віком до 16 років (тим,  що навчаються і не одержують стипендії, -
до   18   років),   щорічні  компенсаційні  виплати  у  зв'язку  з
подорожчанням  товарів  дитячого  асортименту,  які  виплачувалися
щокварталу,  та  цільові  щорічні  виплати для придбання комплекту
шкільного або іншого дитячого одягу.

     Замість допомоги на дитину-інваліда  та  інвалідів  I  та  II
групи  з  дитинства з 1 січня 1992 р.  введено соціальні пенсії на
дану категорію інвалідів,  призначення і виплата яких  регулюється
Законом N 1788-XII ( 1788-12 ).

     Через значну    кількість    різних    видів    допомоги   та
компенсаційних виплат і нормативних актів,  кожен з яких регулював
окремий   вид   допомоги  та  виплат,  ускладнилась  робота  з  їх
призначення та виплати і виникла необхідність у  систематизації  й
уніфікації  чинного  законодавства  з  цього  питання  і прийняття
єдиного нормативного акта.

     Таким чином, з 1 січня 1993 р. було прийнято Закон N 2811-XII
(  2811-12  ),  який  встановлював  гарантований  державою  рівень
матеріальної підтримки сімей з  дітьми  шляхом  надання  державної
грошової  допомоги з урахуванням складу сім'ї,  її доходів,  віку,
стану здоров'я дітей тощо.

     Цим Законом ( 2811-12 ) було передбачено такі види  державної
допомоги:     допомога по вагітності та пологах;     одноразова допомога при народженні дитини;     додаткова допомога при народженні дитини;     допомога по  догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного
віку;     грошові виплати матерям (батькам),  зайнятим доглядом трьох і
більше дітей віком до 16 років;     допомога по догляду за дитиною-інвалідом;     допомога на дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років);     допомога на дітей одиноким матерям;     допомога на дітей військовослужбовців строкової служби;     допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;     тимчасова допомога  на  неповнолітніх  дітей,   батьки   яких
ухиляються  від  сплати  аліментів  або  коли  стягнення аліментів
неможливе.

     Основні недоліки такого механізму полягали в тому,  що сім  з
одинадцяти  видів  державної допомоги сім'ям з дітьми призначались
та виплачувались без урахування доходів сім'ї,  і реальні  розміри
цієї  допомоги  залишалися  низькими,  не  гарантували соціального
захисту малозабезпечених сімей з дітьми.

     Виходячи з можливостей державного бюджету,  розміри  допомоги
протягом останніх років визначалися постановами Кабінету Міністрів
України у  відсотковому  та  кратному  відношенні  до  мінімальної
заробітної плати,  що не узгоджувалося з нормами Закону N 2811-XII
( 2811-12 ) і викликало справедливе невдоволення  значної  частини
отримувачів  допомоги,  а  також  звернення  до  судових  органів.
Потреба  підвищення  рівня  соціального  захисту  сімей  з  дітьми
зумовила  розробку  нового  Закону  "Про  внесення  змін до Закону
України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

     Отже, з 1 січня  2002  р.  згідно  з  нормами  нового  Закону
N 2334-III   (  2334-14  )  призначається  п'ять  видів  державної
допомоги:     допомога по вагітності та пологах;     одноразова допомога при народженні дитини;     допомога по  догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного
віку;     допомога на дітей малозабезпеченим сім'ям з дітьми;     допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням.

     Право на державну допомогу по вагітності та пологах мають  за
цим  Законом ( 2334-14 ) вагітні жінки,  не застраховані в системі
загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:     жінки з   числа  військовослужбовців  Збройних  Сил  України,
Прикордонних військ України,  СБУ, військ цивільної оборони, інших
військових  формувань  і  з  числа  осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ;     жінки, звільнені   з   роботи   у   зв'язку   з   ліквідацією
підприємства,  установи  та  організації   незалежно   від   форми
власності;     жінки, зареєстровані  в  державній   службі   зайнятості   як
безробітні;     аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки вищих
навчальних закладів I-IV рівня акредитації та професійно-технічних
навчальних закладів; непрацюючі жінки.

     Тривалість відпустки для виплати допомоги  по  вагітності  та
пологах порівняно з чинним законодавством не змінюється.

     Розмір допомоги становить 100% середньомісячного доходу жінки
(зарплати,  стипендії,   грошового   забезпечення,   допомоги   по
безробіттю),  але  не  менш  як 25%  установленого законом розміру
прожиткового мінімуму  для  працездатної  особи  з  розрахунку  на
місяць.

     Крім того, непрацюючі жінки допомогу по вагітності та пологах
взагалі не отримували.  На сьогодні розмір цієї допомоги становить
25%  прожиткового  мінімуму для працездатної особи в розрахунку на
місяць (386,73 грн.).

     Якщо чергове призначення допомоги по  вагітності  та  пологах
збігатиметься  з  відпусткою  для догляду за дитиною до досягнення
нею  трирічного  віку,  така  допомога  надається  незалежно   від
допомоги  по  догляду  за  дитиною.  Тобто  якщо  мати вже одержує
допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного  віку,
вона одночасно має право на призначення обох видів допомоги:  і по
вагітності  та  пологах,  і  по  догляду  за  дитиною.  У  старому
законодавстві   зазначені  види  допомоги  надавалися  за  вибором
одержувача.

     Також у разі народження  двох  і  більше  дітей  допомога  по
догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на
кожну дитину,  оскільки мати доглядає за кількома дітьми.  Не  має
значення також і те,  народила вона дітей під час одних пологів чи
кількох.

     Нормами старого закону було визначено,  що в разі  народження
другої  дитини  в  період  відпустки  для  догляду  за  дитиною до
досягнення нею трирічного віку допомога  надається  лише  на  одну
дитину  до трьох років,  а потім виплата переоформлюється на другу
дитину.

     Змінився й порядок виплати цієї допомоги непрацюючим батькам.
До  31  грудня  2001  р.  така  допомога  призначалася непрацюючим
батькам до досягнення дитиною дворічного віку,  а з двох до  трьох
років - з урахуванням сукупного доходу сім'ї. З 1 січня 2002 р. ця
допомога призначається включно до трьох років незалежно від  рівня
доходів сім'ї.

     Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням,
до 31 грудня 2001 р.  призначалася управліннями освіти,  з 1 січня
2002 р. - управліннями праці та соціального захисту населення.

     Чинний закон  дав  змогу збільшити розміри державної допомоги
сім'ям, які мають дітей, зокрема:     одноразова допомога  при  народженні дитини надавалась у 2001
р. у розмірі 118 грн., зараз - 724,46 грн.;     допомога по  догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного
віку - 11,80 грн., на сьогодні - 42,50 грн. на кожну дитину;     допомога на   дітей  до  16  років  (учнів  -  до  18  років)
призначалася за умови,  що середньомісячний дохід на кожного члена
сім'ї  не  перевищував  50  грн.  Зазначена  допомога надавалась у
розмірі  11,80  грн.  Для  призначення  допомоги  малозабезпеченим
сім'ям  з  дітьми у 2002 р.  застосовувався гарантований мінімум у
розмірі 80 грн.  у розрахунку на одну особу,  тобто сукупний дохід
таких сімей доводиться до 80 грн. на особу. З 15 листопада 2002 р.
цей вид  допомоги  призначається  згідно  із  Законом  N  1768-III
( 1768-14 );     допомога одиноким матерям у 2002 р.  не  надавалася,  держава
компенсувала  відсутність  батька  лише  малозабезпеченим одиноким
матерям (за тим самим принципом: виплачуючи їй різницю між 80 грн.
та її середньомісячними доходами).

     З 1   січня  2003  р.  допомога  на  дітей  одиноким  матерям
надається на кожну дитину у розмірі 10%  прожиткового мінімуму для
дитини відповідного віку (Закон N 49-IV ( 49-15 ).

     Надія РЯЗАНОВА,  заступник  начальника  управління   політики
адресної  допомоги  -  начальник  відділу  Мінпраці  та соціальної
політики України

 "Вісник податкової служби України",
 N 41, листопад 2004 р.