Продаж активів боржників:
              проведення незалежної оцінки
 

     Продаж активів   платників   податків,   що   перебувають   у
податковій  заставі  -  це  одна  з  останніх процедур з погашення
податкового  боргу,  які  застосовуються  до  бюджетних  боржників
органами державної податкової служби.

     Організація продажу   таких   активів   належить  до  функцій
податкового керуючого,  який призначається керівником  податкового
органу  за  місцем  реєстрації платника податків та затверджується
відповідним наказом за кожним конкретним боржником.

     Податкові керуючі мають право реалізовувати  активи  боржника
не  раніше  тридцятого  календарного дня з моменту надіслання йому
другої податкової вимоги.

     У свою  чергу,  платник  податків,  активи  якого  підлягають
продажу  в  рахунок  погашення  податкового  боргу,  має  право не
пізніше ніж на тридцятий календарний день з моменту отримання  ним
другої   податкової  вимоги  самостійно  (державні  та  комунальні
підприємства - за згодою уповноваженого керувати їх майном органу)
визначити  склад  і  черговість продажу своїх активів,  виходячи з
принципів збереження цілісності  майнового  комплексу  та  повного
погашення суми податкового боргу.

     Лише в   тому  разі,  якщо  платник  податків  самостійно  не
визначив  у  зазначений  термін  активи  для  продажу   або   якщо
податковий  керуючий  вирішує,  що  платник  визначив  для продажу
активи, звичайна ціна яких є завідомо нижчою, ніж сума податкового
боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити
склад активів, що підлягають продажу.

     Порядок продажу активів платника податків,  що перебувають  у
податковій заставі, встановлено постановою N 538 ( 538-2002-п ).

     Визначені для  продажу  активи  описуються  в акті за формою,
затвердженою  постановою  N  538  (  538-2002-п  ),   після   чого
проводиться  їх  незалежна  оцінка.  Результати  незалежної оцінки
також включаються до акта опису.

     Не проводиться  незалежна  оцінка  активів,  що  можуть  бути
стандартизовані   та   згруповані,  або  тих,  які  мають  курсову
(поточну) біржову вартість або  перебувають  у  лістінгу  товарних
бірж.

     Для визначення  початкової  ціни описаних активів проводиться
їх незалежна оцінка за рахунок платника податків.

     У подальшому може проводитися переоцінка вже  виставлених  на
продаж  описаних  активів у порядку,  визначеному пунктами 30,  31
постанови N 538 ( 538-2002-п ).

     Найпроблемніші питання постають з приводу  незгоди  платників
податків з результатами проведеної суб'єктами оціночної діяльності
оцінки описаного майна. Тому з метою уникнення певних помилок слід
зупинитися на деяких особливостях здійснення оціночної діяльності.

     Державне регулювання  оціночної діяльності в Україні здійснює
Фонд держмайна України,  а правові засади здійснення оцінки майна,
майнових  прав  та  професійної оціночної діяльності в Україні,  а
також забезпечення створення системи  незалежної  оцінки  майна  з
метою  захисту  законних  інтересів  держави  та  інших  суб'єктів
правовідносин  у  питаннях  оцінки   майна,   майнових   прав   та
використання її результатів визначає Закон N 2658-III ( 2658-14 ).

     Згідно зі ст.  3 Закону N 2658-III ( 2658-14 ) оцінка майна -
це процес визначення його вартості на дату оцінки  за  процедурою,
встановленою   нормативно-правовими  актами  з  оцінки  майна,  що
затверджуються Кабінетом Міністрів України  або  Фондом  держмайна
України,  і  результат  практичної  діяльності  суб'єкта оціночної
діяльності.

     Незалежною оцінкою  майна   вважається   оцінка   майна,   що
проведена суб'єктами оціночної діяльності.

     У свою чергу, суб'єктами оціночної діяльності згідно зі ст. 5
Закону N 2658-III ( 2658-14 ) є органи державної влади  та  органи
місцевого самоврядування,  які отримали повноваження на здійснення
оціночної діяльності в процесі виконання функцій з  управління  та
розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній
власності,  й у складі яких працюють оцінювачі,  а також  суб'єкти
господарювання,   зареєстровані   у  встановленому  законодавством
порядку фізичні особи - суб'єкти  підприємницької  діяльності,  та
юридичні  особи  незалежно  від  їх організаційно-правової форми і
форми власності,  що здійснюють господарську діяльність,  у складі
яких  працює  хоча  б  один  оцінювач  та  які отримали сертифікат
суб'єкта оціночної діяльності.

     Оцінювачами можуть бути громадяни України,  іноземці та особи
без громадянства,  які не мають непогашеної судимості за корисливі
злочини та склали кваліфікаційний іспит і одержали  кваліфікаційне
свідоцтво оцінювача   відповідно   до   вимог  Закону  N  2658-III
( 2658-14 ).

     Згідно зі ст. 16 Закону N 2658-III ( 2658-14 ) кваліфікаційне
свідоцтво  оцінювача  є  документом,  який  підтверджує  достатній
фаховий  рівень  підготовки   оцінювача   за   програмою   базової
підготовки для самостійного проведення оцінки майна.

     Право на   отримання   кваліфікаційного  свідоцтва  набувають
фізичні особи, що мають закінчену вищу освіту, пройшли навчання за
програмою  базової підготовки та стажування протягом одного року у
складі суб'єкта оціночної діяльності разом з оцінювачем,  який має
не  менше  ніж  дворічний  досвід  практичної  діяльності з оцінки
майна,  отримали його позитивну  рекомендацію  та  успішно  склали
кваліфікаційний іспит.

     Кваліфікаційне свідоцтво  видається  Фондом держмайна України
спільно  з  навчальним  закладом,  на   базі   якого   проводилася
підготовка   та   складався  кваліфікаційний  іспит,  на  підставі
відповідного рішення екзаменаційної комісії.

     Кваліфікаційні свідоцтва підтверджують професійну  підготовку
оцінювача за такими напрямами оцінки майна:     оцінка об'єктів у матеріальній формі;     оцінка цілісних  майнових комплексів,  паїв,  цінних паперів,
майнових прав та нематеріальних активів,  у  тому  числі  прав  на
об'єкти інтелектуальної власності.

     Підвищення кваліфікації     відбувається     за    напрямами,
зазначеними   у   кваліфікаційному   свідоцтві    оцінювача,    за
результатами    якої    видається   посвідчення   про   підвищення
кваліфікації,   що   є   невід'ємною   частиною   кваліфікаційного
свідоцтва.  Інформація про оцінювачів, які отримали кваліфікаційне
свідоцтво, міститься у Державному реєстрі оцінювачів.

     Проведення оцінки майна фізичною  особою,  якою  не  отримано
кваліфікаційного   свідоцтва,   яку   позбавлено  кваліфікаційного
свідоцтва  або  дія  кваліфікаційного  свідоцтва  якої   зупинена,
забороняється. Оцінка майна, підписана зазначеною фізичною особою,
вважається недійсною.

     Форму сертифіката  суб'єкта  оціночної  діяльності,  а  також
порядок справляння  плати  за  його  видачу встановлено Положенням
N 479 ( z0312-02 ).

     Відповідно до зазначеного Положення ( z0312-02 ) сертифікатом
суб'єкта  оціночної  діяльності  є  документ,  що  засвідчує право
суб'єкта оціночної  діяльності  на  внесення  його  до  Державного
реєстру  суб'єктів  оціночної діяльності,  які здійснюють оціночну
діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та визнані
суб'єктами  оціночної  діяльності за напрямами оцінки майна,  що в
ньому зазначені.

     Сертифікат видається  Фондом  держмайна   України   суб'єктам
господарювання,   зареєстрованим  у  встановленому  законодавством
порядку,  як   фізичним   особам   -   суб'єктам   підприємницької
діяльності,    так   і   юридичним   особам   незалежно   від   їх
організаційно-правової форми та форми  власності,  які  здійснюють
господарську  діяльність  та  у  складі  яких  працює  хоча б один
оцінювач.

     Сертифікат видається   за   напрямами   оцінки    майна    та
спеціалізаціями    відповідно    до   напрямів   і   спеціалізацій
кваліфікаційних  документів  оцінювачів,  які  заявлені  суб'єктом
господарювання, що ініціює отримання сертифіката.

     Слід зазначити,  що  оцінка  майна,  яку  проведено суб'єктом
оціночної  діяльності  -  суб'єктом  господарювання  без   чинного
сертифіката, є недійсною.

     Отже, основними критеріями,  якими слід керуватися при виборі
суб'єкта оціночної діяльності, є: професійна підготовка оцінювача,
про що свідчить його кваліфікаційне свідоцтво, та чинний на момент
проведення оцінки майна сертифікат суб'єкта оціночної  діяльності,
який  за  напрямом  та  спеціалізацією повинен відповідати об'єкту
оцінки.

     Крім того,  норми Закону  N  2658-III  (  2658-14  )  містять
заборону проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності -
суб'єктами господарювання у таких випадках:     проведення суб'єктом   оціночної   діяльності   -   суб'єктом
господарювання оцінки майна,  що належить йому або оцінювачам, які
працюють  у  його складі,  на праві власності або на яке зазначені
особи мають майнові права;     проведення оцінки   майна  фізичної  особи  -  замовника  або
керівників юридичної особи,  яка є замовником оцінки,  оцінювачем,
який  має  родинні  зв'язки із зазначеними особами,  або суб'єктом
оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, керівництво якого
має зазначені зв'язки;     проведення оцінки майна своїх засновників (учасників).

     Результати оцінки майна,  проведеної з порушеннями зазначених
обмежень,   визнаються   недійсними  та  підлягають  обов'язковому
скасуванню.

     Відповідно до пп.  10.2.3 п.  10.2 ст.  10 Закону N  2181-III
( 2181-14  )  платникам  податків надано право самостійно залучати
для незалежної оцінки своїх активів суб'єкта оціночної  діяльності
з числа тих,  які мають сертифікат Фонду держмайна України, чинний
на момент здійснення оцінки активів.

     Інформація про суб'єктів оціночної  діяльності,  яким  видано
сертифікати,  підлягає  внесенню  до  Державного реєстру суб'єктів
оціночної діяльності.

     Пунктом 1.7  наказу  N  995  (  z0715-04  )   визначено,   що
користувачами  інформації  Державного  реєстру суб'єктів оціночної
діяльності можуть бути особи,  які  мають  наміри  використовувати
зазначену  інформацію для прийняття відповідних рішень або з іншою
метою, що не суперечить законодавству, зокрема:     фізичні та  юридичні  особи,  у тому числі суб'єкти оціночної
діяльності;     органи державної влади, органи місцевого самоврядування;     саморегулівні організації оцінювачів;     інші зацікавлені особи.

     Окрім інформації,  що  містить відомості про місце проживання
оцінювача,  домашній   телефон,   дані   паспорта,   громадянство,
наявність  непогашеної  судимості,  а  також  інші  відомості щодо
порушень у сфері оцінки майна та притягнення до  відповідальності,
уся   інша   інформація  Державного  реєстру  суб'єктів  оціночної
діяльності є  інформацією  з  вільним  доступом.  Таку  інформацію
зацікавлені  особи можуть отримати через мережу Інтернет,  в інших
засобах масової інформації.

     Відповідно  до  п.  21  постанови N 538 ( 538-2002-п ) щороку
Фонд  держмайна  України не пізніше 15 січня кожного року подає до
центрального   податкового   органу  перелік  суб'єктів  оціночної
діяльності   -  суб'єктів  господарювання,  які  мають  сертифікат
суб'єкта оціночної діяльності.

     Оцінка майна проводиться на підставі договору  між  суб'єктом
оціночної  діяльності  -  суб'єктом  господарювання  та замовником
оцінки. Договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій
формі та може бути двостороннім або багатостороннім.

     Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є:     зазначення майна, що підлягає оцінці;     мета, з якою проводиться оцінка;     вид вартості майна, що підлягає визначенню;     дата оцінки;     термін виконання робіт з оцінки майна;     розмір і порядок оплати робіт;     права та обов'язки сторін договору;     умови забезпечення   конфіденційності   результатів   оцінки,
інформації, використаної під час її виконання;     відповідальність сторін    за   невиконання   або   неналежне
виконання умов договору;     порядок вирішення   спорів,  які  можуть  виникнути  під  час
проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

     У разі коли платник податків самостійно не визначив оцінювача
протягом  трьох  днів  після  початку проведення опису активів або
якщо  склад  активів,  що  підлягають  продажу,   було   визначено
податковим  керуючим,  такий  податковий  керуючий  на  конкурсних
засадах  залучає  суб'єкта   оціночної   діяльності   -   суб'єкта
господарювання,  що  має відповідний сертифікат,  та укладає з ним
договір на проведення оцінки.

     При проведенні оцінки  майна  суб'єкти  оціночної  діяльності
повинні  керуватися  Національним  стандартом N 1 "Загальні засади
оцінки майна і майнових прав" ( 1440-2003-п  ),  яким  встановлено
єдиний  порядок  проведення  незалежної  оцінки майна та складання
звіту про оцінку.

     Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:     укладання договору на проведення оцінки;     ознайомлення з  об'єктом  оцінки,  збирання   та   оброблення
вихідних  даних  та  іншої  інформації,  необхідної для проведення
оцінки;     ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз
можливих  обмежень  та  застережень,  які  можуть   супроводжувати
процедуру проведення оцінки та використання її результатів;     вибір необхідних методичних підходів,  методів  та  оціночних
процедур,  що найповніше відповідають меті оцінки та обраній базі,
визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;     узгодження результатів  оцінки,  отриманих  із  застосуванням
різних методичних підходів;     складання звіту  про  оцінку  майна  та висновку про вартість
об'єкта оцінки на дату оцінки;     доопрацювання (актуалізація)  звіту  та висновку про вартість
об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

     Оригінал звіту,  складеного за результатами  оцінки  активів,
передається  до податкового органу,  а другий примірник - платнику
податків.

     Відповідальність за  достовірність  та  об'єктивність  оцінки
майна боржників несуть оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності.
Орган  державної  податкової  служби  лише  укладає   договір   на
проведення   оцінки   майна   боржника,   якщо  такий  боржник  не
скористався  своїм  правом  самостійно  визначити  оцінювача.  Усі
правовідносини,  які  виникають у процесі здійснення оцінки майна,
регулюються Законом N 2658-III ( 2658-14 ).

     Якщо платник податків не згоден із визначеною за результатами
оцінки вартістю майна,  що підлягає продажу, він може звернутися з
відповідною письмовою заявою до Наглядової ради з питань оціночної
діяльності.

     Письмові запити, які містять вимогу щодо надання висновку про
вартість майна, Наглядовою радою не розглядаються.

     Відповідно до наказу N 791 ( z0477-02 ) для  розгляду  скарги
на  оціночну  діяльність  суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта
господарювання необхідно надати висновок з рецензування звіту  про
оцінку  майна,  відповідні  письмові  пояснення суб'єкта оціночної
діяльності по суті скарги та  звіт  про  оцінку  майна,  який  був
предметом рецензування.

     Слід також  зазначити,  що  проведення рецензування звіту про
оцінку  майна  із  залученням   оцінювачів   відповідних   органів
державної   влади,   представлених  у  Наглядовій  раді  та  (або)
відповідних експертних рад саморегулівних організацій  оцінювачів,
повинна забезпечити особа, яка подала скаргу.

     Усі спори,  пов'язані  з  оцінкою  майна  та  майнових  прав,
вирішуються в судовому порядку.

     Ганна ЧЕРНИШОВА, оглядач "Вісника"

 "Вісник податкової служби України",
 N 38-39, жовтень 2004 р.