open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Чинна
                             
                             
Банківський кредит в іноземній валюті:

порядок отримання

Погодьтеся: чудово, коли про фінансове благополуччя рідного
підприємства турбуються не лише директор і бухгалтер, а ще й банк.
Завдяки банківському кредиту підприємство може здійснити намічені
плани, установити тісніші зв'язки з іноземними партнерами та
розширити свою діяльність. Процедура отримання кредиту є досить
простою, потрібно тільки виконати певні умови. Давайте разом
розберемося в тому, що ж являє собою банківський кредит і на яких
умовах він надається.
Документи, якими будемо користуватися
- Цивільний кодекс - Цивільний кодекс України від 16.01.2003
р. N 435-IV ( 435-15 ), зі змінами та доповненнями. - Господарський кодекс - Господарський кодекс України від
16.01.2003 р. N 436-IV ( 436-15 ). - Закон про банки - Закон України "Про банки і банківську
діяльність" від 07.12.2000 р. N 2121-III ( 2121-14 ), зі змінами
та доповненнями. - Закон про фінпослуги - Закон України "Про фінансові послуги
та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001
р. N 2664-III ( 2664-14 ). - Закон N 543 ( 543/96-ВР ) - Закон України "Про
відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"
від 22.11.96 р. N 543/96-ВР, зі змінами та доповненнями. - Інструкція N 492 ( z1172-03 ) - Інструкція про порядок
відкриття, використання і закриття рахунків у національній та
іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного
банку України від 12.11.2003 р. N 492.
Про поняття "банківський кредит"
Банківський кредит на сьогодні є найпоширенішою формою
фінансового кредиту та являє собою кошти, що надаються в позику
юридичній або фізичній особі на певний строк і під процент. Таке
визначення фінансового кредиту дано у п. 1 ст. 1 Закону про
фінпослуги ( 2664-14 ). Крім банківського кредиту, у сфері
господарювання можуть використовуватися комерційний, лізинговий,
іпотечний та інші форми кредиту.
Банківський кредит згідно зі ст. 2 Закону про банки
( 2121-14 ) - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму
грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання набути права
вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, надане
в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення суми
заборгованості, а також на зобов'язання зі сплати процентів та
інших зборів із цієї суми.
------------------------------------------------- |Банківський кредит є формою фінансового кредиту| |і надається позичальнику банком на певний строк| |і під процент | -------------------------------------------------
Державне регулювання ринку банківських послуг здійснює
Національний банк України. Нагадаємо, що до 01.01.2004 р. питання
надання, використання та погашення банківських кредитів
регулювалися Положенням про кредитування, затвердженим постановою
Правління НБУ від 28.09.95 р. N 246 ( va299500-95 ) (далі -
Положення про кредитування). Однак на сьогодні це положення не діє
у зв'язку з набранням чинності з 1 січня 2004 року Господарським
( 436-15 ) та Цивільним кодексами ( 435-15 ), а також прийняттям
декількох законів, що регулюють правовідносини у сфері кредитних
операцій.
Банківські кредити згідно зі ст. 347 Господарського кодексу
( 436-15 ) поділяються на кілька видів за певними ознаками. Однак
докладного розшифрування таких ознак Господарський кодекс не дає.
У зв'язку із цим вважаємо за можливе в цьому випадку скористатися
інформацією, викладеною в Положенні про кредитування
( va299500-95 ), що втратило чинність, оскільки підхід банків до
розподілу кредитів на види не змінився.
Отже, банківські кредити розрізняються за: - строками використання (до одного року - короткостроковий;
до трьох років - середньостроковий; понад три роки -
довгостроковий); - способами забезпечення (забезпечені заставою, тобто майном,
майновими правами, цінними паперами; гарантовані банками,
фінансами чи майном третьої особи; з іншим забезпеченням, тобто
поручительством, свідоцтвом страхової організації; незабезпечені,
тобто бланкові); - ступенем ризику (стандартні кредити; кредити з підвищеним
ризиком); - методами надання (у разовому порядку; відповідно до
відкритої кредитної лінії; гарантійні, тобто із завчасно
зумовленою датою надання, відповідно до потреби, зі стягненням
комісії за зобов'язання); - строками погашення (водночас; у розстрочення; достроково,
тобто на вимогу кредитора або за заявою позичальника; з регресією
платежу; після закінчення обумовленого періоду, наприклад, місяця
чи кварталу).
Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам
господарської діяльності незалежно від їх галузевої приналежності,
статусу, форм власності, за наявності у них реальних можливостей
та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту і
сплати відсотків (комісійних) за користування ним. Основними
умовами надання кредиту є: - забезпеченість; - повернення; - дотримання строків; - цільове використання.
Ці та інші умови встановлюються кредитним договором.
Розглянемо, що являє собою кредитний договір із погляду
цивільного законодавства.
Сутність кредитного договору
Статтею 1054 Цивільного кодексу ( 435-15 ) передбачено, що на
підставі кредитного договору банк зобов'язується надати кредит на
певних умовах і в певному розмірі, а позичальник - повернути
кредит і сплатити відсотки за користування ним.
Зауважимо, що на підставі частини другої ст. 1054 Цивільного
кодексу ( 435-15 ) до відносин за кредитним договором
застосовуються ті ж положення, що й до договору позики, якщо інше
не передбачено правилами, що застосовуються до кредитного
договору, і не випливає з його сутності. Положення ж стосовно
договору позики встановлено параграфом 1 "Позика" глави 71
Цивільного кодексу.
Нагадаємо, що Закон про фінпослуги ( 2664-14 ) відносить
кредит до фінансових послуг, які можуть надавати лише фінансові
установи, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичні
особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Кредитні ж операції,
що полягають у розміщенні залучених коштів від свого імені, на
власних умовах і на власний ризик, можуть здійснюватися виключно
кредитними установами, на що вказує ст. 5 цього Закону.
Кредитний договір відповідно до ст. 1055 Цивільного кодексу
( 435-15 ) має бути складено у письмовій формі, інакше він
вважається недійсним.
Істотними умовами кредитного договору є: - мета отримання кредиту; - вид валюти; - сума і строк кредиту; - умови та порядок надання і погашення кредиту; - види забезпечення зобов'язань позичальника; - відсоткові ставки; - порядок плати за кредит; - обов'язки, права та відповідальність сторін щодо надання та
погашення кредиту.
Відсоткова ставка за кредитом не може бути нижчою за
відсоткову ставку за кредитами, що одержуються самим банком, і
відсоткову ставку, виплачувану ним за депозитами. У разі зміни
відсоткової ставки умови договору можуть переглядатися і
змінюватися тільки на підставі взаємної згоди позичальника та
кредитора.
Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків,
передбачених законом. Цю норму встановлено ст. 346 Господарського
кодексу ( 436-15 ) і ст. 49 Закону про банки ( 2121-14 ).
Однією з умов кредитного договору є також нарахування пені за
несвоєчасне повернення кредитних коштів або сплата процентів за
користування ними. При визначенні розміру пені слід ураховувати,
що відповідно до положень Закону N 543 ( 543/96-ВР ) максимальний
розмір пені обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ.
Порядок отримання банківського кредиту
Для отримання кредиту підприємство звертається до банку.
Форма звернення може мати вид клопотання, заявки, листа чи заяви.
У зверненні зазначаються: характер кредитної угоди, необхідна сума
кредиту в іноземній валюті, її мета, строки погашення та форми
забезпечення.
Перелік документів, які необхідно подати до банку для
отримання банківського кредиту, наведено у ст. 346 Господарського
кодексу ( 436-15 ). До таких документів, крім клопотання (заявки),
належать техніко-економічне обґрунтування кредитного заходу,
розрахунок економічного ефекту від його реалізації, а також інші
необхідні документи.
Як інші необхідні документи банки бажають бачити, зокрема,
такі документи: 1. Копії документів, що обґрунтовують необхідність отримання
кредиту (договори, рахунки-фактури на поставку
товарно-матеріальних цінностей чи обладнання, з метою придбання
яких береться кредит). 2. Фінансову звітність у складі Балансу (форма N 1) і Звіту
про фінансові результати (форма N 2) за останні два - вісім
звітних періодів. 3. Звіт про фінансові результати і дебіторську та
кредиторську заборгованість (форма N 1-Б). 4. Документи, що гарантують повернення кредиту в разі
нерентабельності проекту, що кредитується.
Якщо позичальник не відкрив поточний рахунок у
банку-кредиторі, то крім перелічених вище документів необхідно
також подати: - засновницькі документи із зазначенням юридичної адреси; - свідоцтво про державну реєстрацію; - довідку органів державної статистики з ЄДРПОУ; - картку зі зразком підпису керівника чи іншої особи,
уповноваженої підписувати кредитний договір, і відбитком печатки.
Підпис і печатку має бути засвідчено нотаріально чи банком; - довідку з обслуговуючого банку про відсутність (наявність)
заборгованості за кредитами.
Однак цей перелік - не вичерпний. Банк-кредитор може
встановити необхідність подання і деяких інших документів.
Інформацію про склад пакета документів для отримання кредиту в
кожному конкретному випадку можна уточнити у кредитному відділі
банку.
--------------------------------------------- |Щоб уникнути кредитного ризику, банківський| |кредит надається позичальнику під гарантії,| |прийняті в банківській практиці | ---------------------------------------------
Щоб уникнути кредитного ризику, банк надає кредит за
наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи
поручительства іншого банку, під заставу належного позичальнику
майна, під інші гарантії, прийняті в банківській практиці. Із цією
метою банк аналізує та вивчає діяльність потенційного
позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик
неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову в
наданні кредиту. Таке право банку передбачено ст. 346
Господарського кодексу ( 436-15 ).
Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника
можуть бути: - забезпеченість власними коштами не менше ніж на 50
відсотків усіх його витрат; - репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника,
дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни); - оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на
її реалізацію, характер послуг, що надаються
(конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках,
попит на продукцію, послуги, обсяги експорту); - економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника,
наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо.
Слід мати на увазі, що банк не має права надавати кредит
позичальнику з метою погашення ним будь-яких зобов'язань перед
пов'язаною особою банку, придбання активів пов'язаної особи банку,
придбання цінних паперів, розміщених або підписаних пов'язаною
особою банку, за винятком виробленої такою пов'язаною особою
продукції.
Позичальник має право відмовитися від отримання кредиту
частково чи в повному обсязі. Однак кредитодавця має бути
попереджено про таке рішення позичальника до встановленого
договором строку надання кредиту, якщо самим договором чи законом
не визначено інше.
Право відмовитися від надання кредиту позичальнику частково
чи в повному обсязі має і банк. Причиною відмови може стати
відкриття процедури визнання позичальника банкрутом або наявність
інших обставин, які свідчать, що наданий позичальнику кредит
своєчасно не буде повернено. Крім того, банк може відмовитися від
подальшого кредитування позичальника за договором, якщо таким
позичальником порушено зобов'язання щодо цільового використання
кредиту. Ця норма міститься у ст. 1056 Цивільного кодексу
( 435-15 ).
Після підписання кредитного договору банк відкриває
позичальнику позичковий рахунок на строк дії такого договору. Із
цього рахунка грошові кошти перераховуються банком на поточний
рахунок позичальника в іноземній валюті, реквізити якого зазначено
у кредитному договорі. Нагадаємо, що поточний рахунок в іноземній
валюті відкривається суб'єкту господарювання на підставі пп. 5.2
п. 5 Інструкції N 492 ( z1172-03 ) для здійснення поточних
операцій, визначених законодавством України, а також для
зарахування, використання та погашення кредитів в іноземній
валюті.
Окремо розглянемо порядок отримання кредиту відповідно до
відкритої кредитної лінії.
Порядок отримання кредиту відповідно

до відкритої кредитної лінії
При відкритті позичальнику мультивалютної відновлюваної
кредитної лінії банк надає такому позичальнику кредити в її межах
у національній чи іноземній валюті. Під відновлюваною кредитною
лінією розуміється кредитна лінія, протягом строку дії якої після
повного або часткового повернення наданих позичальнику кредитів
банк здійснює подальше кредитування цього позичальника в межах
ліміту цієї лінії.
Протягом строку дії кредитної лінії банк може надати
позичальнику кредит або шляхом одноразового надання одного кредиту
в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або шляхом надання
декількох кредитів, але так, щоб у будь-який момент загальна
заборгованість за кредитною лінією не перевищувала ліміту
кредитної лінії.
Кількість кредитів, які позичальник має право отримати
протягом строку дії кредитної лінії та в межах вільного залишку її
ліміту, - не обмежена. При цьому вільний залишок ліміту кредитної
лінії визначається як різниця між сумою ліміту кредитної лінії та
сумою загальної заборгованості за кредитною лінією, у тому числі
якщо різниця виникла внаслідок повного або часткового повернення
одного чи декількох кредитів.
Кожний із кредитів банк надає на підставі окремої додаткової
угоди до кредитного договору. У таких додаткових угодах сторони
визначають валюту і суму кредиту, розмір процентів за користування
ним і строк його повернення.
Кредит надається позичальнику для поповнення оборотних коштів
і може бути використаний ним на будь-які цілі, що не суперечать
законодавству України. Зокрема, кредит може бути повністю або
частково конвертовано позичальником у національну чи іноземну
валюту відповідно до українського законодавства.
Однією з умов кредитного договору є зазначення позичальником
конкретних цілей, на які буде використано отриманий кредит.
Банк здійснює контроль за виконанням умов договору, цільовим
використанням кредиту, своєчасним та повним його погашенням.
Далі поговоримо про порядок повернення кредиту.
Порядок погашення банківського кредиту
Погашення кредиту в іноземній валюті та нарахованих за ним
процентів здійснюється позичальником зі свого поточного рахунка в
іноземній валюті. Якщо такий поточний рахунок відкрито в іншому
банку, погашення заборгованості за кредитом і сплата процентів
здійснюються платіжними дорученнями позичальника, а за умови
визнання боргу - платіжною вимогою банку в установленому чинним
законодавством порядку. У разі неможливості сплати боргу
позичальником він стягується з гарантів (поручителів) у
законодавчо встановленому порядку.
Погашення заборгованості за кредитом і процентів за
користування ним здійснюються в черговості, що встановлюється
сторонами при укладенні договору про надання кредиту.
У разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових
складнощів через непередбачені обставини банк має право піти
назустріч такому позичальнику, надавши відстрочення погашення
кредиту з підвищенням процентної ставки. Такий крок може бути
здійснено банком за умови вжиття позичальником відповідних заходів
для усунення зазначених труднощів. При цьому відстрочення
оформляється додатковим договором між позичальником та банком і є
невід'ємною частиною кредитного договору.
Повернення кредиту, отриманого відповідно до відкритої
мультивалютної відновлюваної лінії, сплата процентів за
користування ним, а також сплата передбаченої договором пені (у
разі її наявності) здійснюються в тій валюті, в якій надано
кредит.
У цій статті ми розглянули основні моменти стосовно порядку
надання та погашення кредиту в іноземній валюті. Маючи під рукою
цю інформацію, підприємство може сміливо зробити перший крок -
отримати кредит у банку. А все подальше, тобто відображення такої
операції в податковому та бухгалтерському обліку, - справа
техніки, опанувати яку допоможемо вам у наступному номері газети.
Наталя Білова - економіст-аналітик редакції газети "Податки
та бухгалтерський облік"
"Податки та бухгалтерський облік",
N 48, 14.06.2004

  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: