Особливості оподаткуванняорендованого автотранспорту
Статтею 798 параграфа п'ятого "Найм (оренда) транспортного
засобу" глави 58 Цивільного кодексу ( 435-15 ) визначено, що
предметом договору найму транспортного засобу можуть бути
повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні
транспортні засоби тощо.
Автомобіль як наземний самохідний транспортний засіб може
бути предметом договору оренди транспортного засобу.
Учасниками договору оренди транспортного засобу можуть бути
як юридичні, так і фізичні особи. При цьому не обов'язково, щоб
фізична особа була суб'єктом підприємницької діяльності.
Орендодавцем може виступати будь-який громадянин, що має у
власності автотранспорт, незалежно від того, чи перебуває він у
трудових відносинах з підприємством, яке орендує у нього
автотранспорт, чи ні.
Відповідно до частини першої ст. 759 Цивільного кодексу
( 435-15 ) і частини першої ст. 283 Господарського кодексу
( 436-15 ) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає
іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування
майно для здійснення господарської діяльності.
Договір найму транспортного засобу складається у письмовій
формі (п. 1 ст. 799 Цивільного кодексу ( 435-15 ). Якщо договір
найму транспортного засобу складається за участю фізичної особи,
то такий договір має бути ще і нотаріально посвідчений (п. 2 ст.
799 Цивільного кодексу). Пунктом 105 розділу дев'ятого Інструкції
про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,
затвердженої наказом Мін'юсту від 03.03.2004 р. N 20/5
( z0283-04 ) (зареєстровано в Мін'юсті України 03.03.2004 р. за
N 283/8882, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція
N 20/5), визначено, що договір оренди автомобіля посвідчується
нотаріусами незалежно від місця його реєстрації.
Якщо такий договір не було нотаріально посвідчено, то він
вважається недійсним, внаслідок чого орендар (підприємство)
ризикує втратити право на включення до складу валових витрат і
податкового кредиту витрат, пов'язаних з утриманням та
експлуатацією транспортного засобу, орендованого у фізичної особи.
На сьогодні не встановлено типової форми договору оренди
транспортного засобу (автомобіля), тому такий договір складається
в довільній формі з урахуванням вимог, передбачених Цивільним
кодексом (у разі оренди автомобіля у фізичної особи) або нормами
Цивільного ( 435-15 ) і Господарського ( 436-15 ) кодексів (у разі
оренди автомобіля у фізичної особи - підприємця).
Зміст договору складають умови як погоджені сторонами, так і
обов'язкові згідно з чинним законодавством.
Обов'язковими умовами такого договору є вимоги щодо: обов'язку наймача (орендаря) у підтримці транспортного засобу
у відповідному технічному стані (ст. 801 Цивільного кодексу
( 435-15 ); сплати наймачем (орендарем) податків і платежів та здійснення
витрат, пов'язаних з використанням транспортного засобу (ст. 801
Цивільного кодексу ( 435-15 ); страхування транспортного засобу, що здійснюється
орендодавцем (частина перша ст. 802 Цивільного кодексу ( 435-15 ); відшкодування орендарем збитків, що виникли в результаті
втрати або ушкодження транспортного засобу, крім випадків, що
відбулися не з вини орендаря (ст. 803 Цивільного кодексу
( 435-15 ).
Крім того, у договорі оренди необхідно зазначати найменування
і марку автомобіля, державний номер, рік випуску, колір, номери
двигуна, шасі та кузова, реквізити посвідчення про реєстрацію
автомобіля в органах ДАІ (технічного паспорта), а також термін
оренди автомобіля, розмір та періодичність сплати орендної плати,
форму оплати (у грошовій, натуральній або іншій формі), термін
оплати орендних платежів тощо.
Для визначення реальної вартості автомобіля на момент його
передачі в оренду можна провести експертну оцінку, що здійснюється
відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх
транспортних засобів, затвердженої наказом Мін'юсту України, Фонду
держмайна України від 24.11.2003 р. N 142/5/2092 ( z1074-03 )
(зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за N 1074/8395, зі
змінами та доповненнями, за текстом - Методика N 142/5/2092).
При передачі автомобіля в оренду орендодавець повинен надати
орендареві відповідну технічну документацію на такий транспортний
засіб.
З метою правильного відображення в податковому обліку
операцій, пов'язаних з орендою майна, включаючи оренду
транспортних засобів, слід керуватися визначеннями, наведеними у
податковому законодавстві щодо зазначених операцій.
Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону "Про оподаткування
прибутку підприємств" від 28.12.94 р. N 334/94-ВР ( 334/94-ВР )
лізинговою, або орендною, операцією вважається господарська
операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає
надання основних фондів у користування іншим фізичним або
юридичним особам (орендарям) під відсоток і на певний термін.
Усі лізингові (орендні) операції поділяються на два види: фінансовий лізинг (оренда); оперативний лізинг (оренда).
Підпунктом 1.18.1 п. 1.18 ст. 1 Закону N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) визначено, що оперативним лізингом (орендою) є
господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає
за умовами договору оперативного лізингу (оренди) передачу
орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно
зі ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем
на умовах інших, ніж передбачено фінансовим лізингом (орендою). На
відміну від фінансового лізингу при оперативному лізингу (оренді)
перехід права власності на майно, надане орендодавцем у
користування орендарю, не відбувається.
Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) автомобільний транспорт віднесено до групи 2
основних фондів.
Операції з лізингу (оренди) є операціями особливого виду.
Тому при визначенні валових доходів і валових витрат
застосовується порядок, встановлений ст. 7 Закону N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ), а не загальні правила цього Закону.
Під час оперативної оренди майна здійснюється не одна, а дві
господарські операції: передача об'єкта оперативної оренди від орендодавця орендарю,
тобто передається балансова вартість такого об'єкта; надання послуг з оперативної оренди майна.
У податковому обліку операція з передачі орендодавцем об'єкта
оперативної оренди (тобто його балансової вартості) орендарю до
будь-яких наслідків (нарахування чи зменшення податків) не
призводить.
Згідно з абзацом першим пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 і пп. 8.5.1
п. 8.5 ст. 8 Закону N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) передача в
оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань
орендодавця й орендаря, а балансова вартість відповідної групи
основних фондів не зменшується (не збільшується) на вартість
основних фондів, що передаються (отримуються) платником податку -
орендодавцем (орендарем) в оперативний лізинг (оренду).
Аналогічну норму встановлено пп. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону
"Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. N 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого не
є об'єктом оподаткування ПДВ операції з передачі майна у лізинг
(оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.
Щодо надання послуг з оперативної оренди майна, то,
незважаючи на те, що така операція є об'єктом оподаткування
податком на прибуток, так і ПДВ на загальних підставах, необхідно
враховувати деякі особливості при обчисленні податкових
зобов'язань під час здійснення такої операції.
Отже, валовий дохід у орендодавця і валові витрати у орендаря
виникатимуть не за першою з подій, як це визначено пп. 11.2.1
п. 11.2 ст. 11 Закону N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) для звичайних
операцій, а в порядку, встановленому пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 цього
Закону, який регулює особливий порядок оподаткування лізингових
(орендних) операцій. Зокрема, орендодавець збільшує суму валових
доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму
нарахованого лізингового платежу за результатами податкового
періоду, у якому здійснюється таке нарахування. Тобто момент
виникнення валових доходів (витрат) у випадку здійснення орендних
операцій пов'язано з фактом нарахування лізингового платежу
(орендної плати) за договором лізингу (оренди).
Частинами другою і третьою ст. 9 Закону "Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV
( 996-14 ) (зі змінами та доповненнями) передбачено, що підставою
для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.
Первинними документами при здійсненні операцій з оперативної
оренди є: договір, оформлений належним чином (порядок оформлення
викладено вище); акт прийому-передачі майна (наприклад, передача
автотранспорту в оперативну оренду); акт прийому-передачі наданих послуг (оренда автотранспорту); рахунок, що надається орендодавцем для оплати зазначених
послуг.
Виходячи з вищезазначеного переліку, документом, на підставі
якого операція з надання послуг з оперативної оренди
автотранспорту відображатиметься в бухгалтерському та податковому
обліках, є акт прийому-передачі наданих послуг з оренди,
оформлений з урахуванням вимог первинного документа, визначених
ст. 9 Закону N 996-XIV ( 996-14 ). Акт прийому-передачі наданих
послуг з оренди одночасно є підставою для включення лізингових
(орендних) платежів до складу валових доходів у орендодавця і
валових витрат у орендаря.
------------------------------------------------------------------ | Приклад 1. | |----------------------------------------------------------------| |У грудні 2005 р. автотранспортне підприємство (орендодавець) | |відповідно до договору оперативної оренди від 01.12.2005 р. | |надало у тимчасове користування ТОВ "Прогрес" (орендарю) | |вантажний автомобіль. Акт наданих послуг з оренди автомобіля за | |грудень 2005 р. на суму 900 грн. складено та підписано обома | |сторонами 27.12.2005 р. У той самий день виписано рахунок на | |оплату в сумі 900 грн. На розрахунковий рахунок | |автотранспортного підприємства (орендодавця) від ТОВ "Прогрес" | |(орендаря) 31.12.2005 р. надійшли кошти в сумі 1200 грн. з | |формулюванням "оплата за послуги з оренди автотранспорту в | |грудні 2005 р. - 900 грн., аванс за послуги з оренди | |автотранспорту в січні 2006 р. - 300 грн.". | ------------------------------------------------------------------
Валові доходи і валові витрати при наданні послуг з
оперативної оренди автотранспорту обчислюються таким чином: у автотранспортного підприємства (орендодавця) у грудні 2005
р. (звітний період - IV квартал 2005 р.) збільшується валовий
дохід на суму 900 грн., тому що згідно з актом наданих послуг було
нараховано саме цю суму. А сума отриманого авансу 300 грн. (1200
грн. - 900 грн.) у зазначеному звітному періоді не враховується
(враховуватиметься в наступному звітному періоді на підставі
відповідного акта); у ТОВ "Прогрес" (орендаря) у грудні 2005 р. (звітний період -
IV квартал 2005 р.) аналогічно збільшуються валові витрати на суму
900 грн. А сума перерахованого авансу 300 грн. не враховується
(враховуватиметься в наступному звітному періоді на підставі
відповідного акта).
Щодо обчислення податкових зобов'язань з ПДВ і формування
податкового кредиту за операціями з надання послуг з оперативної
оренди майна, то Законом N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) не передбачено
особливого порядку оподаткування таких операцій. Обчислення
податкових зобов'язань з ПДВ і формування податкового кредиту за
зазначеними операціями здійснюються в загальному порядку,
встановленому пунктами 7.3-7.5 ст. 7 Закону N 168/97-ВР.
При здійсненні операцій з оперативної оренди майна податкові
зобов'язання з ПДВ (згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) у платника виникають за фактом
здійснення першої події, тобто: або на дату зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок (у касу) платника в оплату товарів (робіт,
послуг); або на дату відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -
дату оформлення акта виконаних робіт (послуг).
Податковий кредит з ПДВ згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7
Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) формується у платника ПДВ також
за фактом здійснення першої події: або на дату списання коштів з рахунку платника в оплату
товарів (робіт, послуг); або на дату отримання податкової накладної, що свідчить про
факт придбання товарів (робіт, послуг).
Отже, враховуючи умови Прикладу 1, податкові зобов'язання з
ПДВ за звітний період (грудень 2005 р.) у автотранспортного
підприємства (орендодавця) обчислюються виходячи з фактично
отриманої суми 1200 грн., а ТОВ "Прогрес" (орендар) при дотриманні
вимог п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) і за наявності
податкової накладної, виданої орендодавцем, має право на включення
до складу податкового кредиту звітного періоду (грудень 2005 р.)
суми ПДВ, обчисленої також з перерахованої суми коштів - 1200 грн.
Особливу увагу слід звернути на визначення бази оподаткування
ПДВ.
База оподаткування ПДВ операцій з оперативної оренди майна
обчислюється за порядком, встановленим ст. 4 Закону N 168/97-ВР
( 168/97-ВР ), а саме: виходячи з договірної (контрактної)
вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні
ціни.
Визначення терміна "звичайна ціна" наведено у п. 1.20 ст. 1
Закону N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ), відповідно до якого звичайна
ціна визначається обома сторонами договору і має бути економічно
обгрунтованою та відповідати рівню справедливих ринкових цін.
Підпунктом 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) передбачено, що для обгрунтування звичайної ціни
можна застосовувати правила, встановлені національними положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними
стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.
Відповідно до ПБО 14 "Оренда" ( z0487-00 ) мінімальні орендні
платежі (за винятком вартості послуг і податків) мають бути
збільшені на суму гарантованої ліквідаційної вартості об'єкта
оренди.
Тобто сума орендної плати (звичайна ціна зазначеної операції)
має покривати витрати орендодавця, пов'язані з утриманням об'єкта
оренди, а саме: компенсувати амортизаційні відрахування, сплату
податку на транспорт, страхування транспорту тощо та забезпечувати
певний (середньогалузевий) рівень рентабельності.
При визначенні суми орендної плати також слід враховувати
вимоги пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ),
згідно з яким витрати, понесені платником податку у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи,
визначаються виходячи з договірних цін, але не вище за звичайні
ціни, що діяли на дату такого придбання.
Згідно з п. 1.26 ст. 1 Закону N 334/94-ВР ( 334/94-ВР )
пов'язаними особами є: юридична особа, що здійснює контроль над платником податку,
або контролюється таким платником податку, або знаходиться під
загальним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени родини фізичної особи, що здійснюють
контроль над платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від
імені платника податку юридичні дії.
------------------------------------------------------------------ | Приклад 2. | |----------------------------------------------------------------| |Директор підприємства як фізична особа, що не займається | |підприємницькою діяльністю, надає в оренду власний автомобіль | |підприємству, де він працює. | ------------------------------------------------------------------
Перебуваючи на посаді директора, він як посадова особа цього
підприємства підпадає під визначення пов'язаної особи, а тому сума
орендної плати (доходу), яку він одержує від надання в оренду
власного автомобіля, не повинна перевищувати або бути меншою за
звичайну ціну операції, визначену у вищезазначеному порядку.
Також слід зазначити, що відповідно до абзацу п'ятого
пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) не
включаються до складу валових витрат: витрати, пов'язані зі стоянкою і парковкою легкових
автомобілів; 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для
легкових автомобілів та на їх оперативну оренду. При цьому платник
податків звільняється від обов'язку доказу зв'язку таких витрат з
його господарською діяльністю, але не від обов'язку їх
документального підтвердження.
При цьому вищезазначене обмеження стосується лише легкових
автомобілів, але не поширюється на вантажні та інші види
автомобілів (автобуси, мікроавтобуси тощо). Це означає, що
витрати, пов'язані зі стоянкою, парковкою й оперативною орендою
вантажного та інших видів автомобілів, включаються до складу
валових витрат у повному обсязі.
Нагадаємо, що легковим автомобілем згідно із Законом "Про
автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. N 2344-III ( 2344-14 )
(зі змінами та доповненнями) є автомобіль, який за своєю
конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів
з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія
включно.
Щодо права орендаря (якщо він є платником ПДВ) на включення
до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у
зв'язку з орендою автомобіля (у тому числі легкового), то
податковий кредит у орендаря формується в загальному порядку,
встановленому п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ). Цим
Законом не передбачено обмеження в частині формування податкового
кредиту за операціями з оперативної оренди легкових автомобілів, і
безпосередня залежність формування податкового кредиту від складу
валових витрат відсутня.
Податковий кредит за операціями з оперативної оренди легкових
автомобілів формується відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ). Однією з умов віднесення нарахованої
(оплаченої) суми ПДВ до складу податкового кредиту за зазначеними
операціями є використання орендованого автотранспорту в обкладених
ПДВ операціях складу у межах господарської діяльності платника
податку. При цьому платнику (орендарю) не забороняється включати
до податкового кредиту нараховані (оплачені) суми ПДВ у зв'язку з
орендою легкового транспорту в повному обсязі, тобто незалежно від
того, яка частина (50% або 100%) зазначених витрат відноситься до
складу валових витрат платника. Якщо орендований автотранспорт
(включаючи легковий) використовується в неоподатковуваних або
звільнених від обкладання ПДВ операціях у межах господарської
діяльності платника податку, то на підставі пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7
Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) платник (орендар) не має права
включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, нараховані
(сплачені) у зв'язку з орендою такого транспорту. Зазначені суми
ПДВ відносяться до складу валових витрат платника (пп. 5.2.5
п. 5.2 і пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ).
У разі якщо орендований автотранспорт (включаючи легковий)
використовується одночасно як в обкладених ПДВ операціях, так і в
не обкладених ПДВ та/або звільнених від оподаткування операціях,
то до складу податкового кредиту включається лише та частина суми
оплаченого (нарахованого) ПДВ, що відповідає частині використання
такого транспорту в оподатковуваних операціях (пп. 7.4.3 п. 7.4
ст. 7 Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ).
Нагадуємо, що питання щодо особливостей оподаткування
операцій з оперативної оренди майна було розглянуто у листі "Щодо
оподаткування операцій оперативного лізингу" від 14.12.2004 р.
N 625/4/15-1110 ( v0625225-04 ).
Згідно зі ст. 801 Цивільного кодексу ( 435-15 ) орендар
зобов'язаний підтримувати отриманий в оренду транспортний засіб у
відповідному технічному стані.
Пунктом 1.3 Положення про технічне обслуговування і ремонт
дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту,
затвердженого наказом Мінтранспорту України від 30.03.98 р. N 102
( z0268-98 ) (зареєстровано в Мін'юсті України 28.04.98 р. за
N 268/2708, за текстом - Положення N 102), визначено, що справний
технічний стан автотранспорту - це стан виробу, що відповідає всім
вимогам нормативно-технічної та (або) конструкторської
документації. Перелік норм, яким має відповідати технічний стан
автотранспорту, наведено у п. 2 цього Положення. Підтримка
автотранспорту в справному стані передбачає проведення технічного
обслуговування та ремонту автотранспорту (поточного або
капітального). Система технічного обслуговування дорожніх
транспортних засобів передбачає проведення таких видів
обслуговування: щоденне обслуговування - ЩО; перше технічне
обслуговування - ТО-1; друге технічне обслуговування - ТО-2;
сезонне технічне обслуговування - СО. Перелік операцій, що
відносяться до ЩО, ТО-1, ТО-2, СО, наведено у вищезазначеному
Положенні ( z0268-98 ).
Згідно з нормами п. 3.8 Положення N 102 ( z0268-98 ) щоденне,
технічне та сезонне обслуговування автомобілів не належить до
реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших
видів поліпшення дорожньо-транспортних засобів. Тому витрати,
понесені орендарем (за умови використання таких автомобілів (як
легкових, так і вантажних) у своїй господарській діяльності), на
підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) включаються до складу валових витрат
підприємства-орендаря. При цьому зазначені витрати включаються за
правилом першої події - або на дату їх нарахування або на дату
оплати вартості таких витрат (якщо обслуговування проводилося
сторонніми організаціями).
Частиною першою ст. 776 Цивільного кодексу ( 435-15 )
визначено, що поточний ремонт майна, отриманого в оренду,
проводиться орендарем за рахунок власних коштів, якщо інше не
встановлено договором або законом. Капітальний ремонт майна,
переданого в оренду, проводиться за рахунок власних коштів
орендодавця (частина друга ст. 776 Цивільного кодексу, якщо інше
не встановлено договором або законом.
Крім того, відповідно до ст. 778 Цивільного кодексу
( 435-15 ) проведення орендарем поліпшень майна, переданого в
оренду, можливе лише за згодою орендодавця. Тобто в договорі
оренди майна має бути передбачено виконання зазначених робіт.
Для цілей оподаткування витрат, пов'язаних із проведенням
ремонтних робіт автотранспорту, отриманого в оренду, слід
керуватися нормами пунктів 8.1, 8.7 і 8.8 ст. 8 Закону N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ).
Поточні та капітальний ремонти, реконструкція, модернізація,
технічне переозброєння класифікуються як поліпшення основних
фондів (п. 8.7 ст. 8 Закону N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ). Тобто у
податковому обліку на відміну від бухгалтерського немає розподілу
витрат залежно від проведення тих чи інших видів ремонту або
поліпшень основних фондів.
Згідно з пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) витрати на проведення всіх видів ремонту,
реконструкції, модернізації й інших видів поліпшення основних
фондів підлягають амортизації.
Водночас у податковому обліку витрати, понесені у зв'язку з
поліпшенням основних фондів, отриманих в оперативну оренду,
відображаються з урахуванням особливостей, установлених п. 8.8
ст. 8 цього Закону ( 334/94-ВР ).
Підпунктом 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) визначено, що у випадку, якщо договір оперативної
оренди зобов'язує орендаря або дозволяє йому проводити поліпшення
об'єкта оперативної оренди, орендар збільшує (або створює)
балансову вартість відповідної групи основних фондів, що
знаходяться на балансі орендаря (основних фондів групи 2), на
частину вартості таких поліпшень, що перевищує суму поліпшення
таких основних фондів (об'єкта оренди), визначену згідно з
пп. 8.7.1 п. 8.2 ст. 8 цього Закону.
Відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) платник має право витрати на поліпшення основних
фондів у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості
всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду,
включати до складу валових витрат звітного періоду. Частина
витрат, що перевищують 10-відсотковий бар'єр, збільшує (створює)
балансову вартість основних фондів відповідної групи, за якою
проводилися поліпшення, і амортизується починаючи з кварталу,
наступного після проведення ремонту.
Звертаємо увагу на те, що у 2006 р. не застосовується
обмеження, встановлене п. 22.2 ст. 22 Закону N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (внесено Законом "Про внесення змін до Закону
України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших
законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. N 2505-IV
( 2505-15 ) щодо порядку включення у 2005 р. суми витрат,
пов'язаних із поліпшенням основних фондів груп 2-4.
Щодо переліку ремонтних робіт автотранспортних засобів, то
його визначено Положенням N 102 ( z0268-98 ).
Згідно з пунктами 3.12 - 3.14 зазначеного Положення до
поточного ремонту автотранспортних засобів відносяться роботи,
пов'язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів
(крім кузова і рами). Перелік базових агрегатів наведено в додатку
"Г" до Положення N 102 ( z0268-98 ).
До капітального ремонту відносяться роботи, пов'язані із
заміною кузова для автобусів і легкових автомобілів, рами - для
вантажних автомобілів або з одночасною заміною не менше трьох
базових агрегатів (п. 3.15 - 3.16 Положення N 102 ( z0268-98 ).
Відповідно до п. 3.19 цього Положення ( z0268-98 ) операції
із заміни автошин і акумуляторних батарей не були віднесені ні до
операцій з технічного обслуговування (ТО-1, ТО-2 тощо), ні до
операцій з ремонту, реконструкції й іншого поліпшення дорожніх
транспортних засобів.
Враховуючи те, що заміна на дорожніх транспортних засобах
шин, термін використання яких закінчився відповідно до норм
експлуатаційного пробігу, відбувається для забезпечення процесу
виробництва, то витрати, пов'язані з такою заміною, на підставі
пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) та за
умови експлуатації таких транспортних засобів у господарській
діяльності відносяться до складу валових витрат платника.
Відповідно сума ПДВ, сплачена (нарахована) під час придбання
шин для автомобіля (включаючи орендований), за умови експлуатації
такого автомобіля в господарській діяльності й участі в
оподатковуваних операціях включається до складу податкового
кредиту платника.
Щодо відображення в податковому обліку операцій із заміни
шин, пробіг яких не відповідає нормам експлуатаційного пробігу (це
може відбуватися під час дорожньо-транспортних пригод, крадіжок
тощо), то при здійсненні таких операцій частину вартості шин,
визначену пропорційно встановленим нормам експлуатації, має бути
виключено (скориговано) зі складу валових витрат. Податковий
кредит також необхідно зменшити (відкоригувати) на суму ПДВ в
частині вартості недовикористаних шин (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ).
Витрати, пов'язані з передчасною заміною шин, погашаються або
матеріально відповідальними (винними) особами, або за рахунок
прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства (якщо таку
особу не встановлено).
Аналогічно вищевикладеному порядку обліковуються витрати та
суми ПДВ з придбання та заміни акумуляторних батарей, установлених
на орендованих автомобілях.
Наталія Бондаренко
-
скопійовано
-
