ПРЕЗИДІЯ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ

                        П О С Т А Н О В А

 від 06.02.98
 

                             (Витяг)
 

     У серпні 1996 р.  К.О.  пред'явив позов до колишньої  дружини
К.Т.  про вселення.  Позивач зазначав, що в 1988 р. в користування
їх  сім'ї  із  трьох  осіб  було  надано   двокімнатну   квартиру.
Посилаючись на те, що 23 березня 1996 р. він отримав травму, довго
лікувався,  а  після  лікування  відповідачка  стала  чинити  йому
перешкоди  в  користуванні квартирою,  позивач просив задовольнити
його позов.     Відповідачка пред'явила   зустрічний   позов   про   визнання
позивача  таким,  що  втратив  право  користування  спірним  жилим
приміщенням,  посилаючись  на те,  що після розірвання шлюбу він 6
лютого 1996  р.  добровільно  виписався  з  квартири  і  вибув  на
постійне  місце  проживання  до  своїх  батьків  у інший населений
пункт.     Справа розглядалася  судами  неодноразово.  Останнім рішенням
Нетішинського міського суду від 5 серпня 1997  р.,  залишеним  без
зміни  ухвалою  судової  колегії в цивільних справах Хмельницького
обласного суду від 11 вересня 1997 р.,  позов  К.О.  про  вселення
було задоволено, а в зустрічному позові відмовлено.     Заступник Голови Верховного Суду України порушив  у  протесті
питання  про скасування цих судових рішень і направлення справи на
новий розгляд.  Президія Хмельницького обласного суду визнала,  що
протест підлягає задоволенню з таких підстав.     Постановлюючи рішення,  суд виходив із того, що після виписки
зі спірної квартири позивач продовжував там проживати до отримання
травми і лише після його лікування відповідачка стала чинити  йому
перешкоди в користуванні цим жилим приміщенням.     Із такими висновками погодилась і судова колегія в  цивільних
справах Хмельницького обласного суду, залишивши рішення без зміни.
Однак це рішення не грунтується на законі.     Згідно зі ст. 107 ЖК ( 5464-10 ) наймач жилого приміщення має
право за згодою членів сім'ї в  будь-який  час  розірвати  договір
найму.  У  разі  вибуття  наймача  і членів його сім'ї на постійне
проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле  приміщення
в  тому  ж  населеному  пункті  договір  найму  жилого  приміщення
вважається розірваним з дня вибуття.  Якщо  із  жилого  приміщення
вибуває  не  вся сім'я,  то договір його найму не розривається,  а
член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим приміщенням
з дня вибуття.     Із матеріалів  справи  вбачається,  що  сторони  перебували в
зареєстрованому шлюбі з 1986 по 1995 р.  Від шлюбу вони мають двох
синів:  Є.,  1986 року народження,  та А., 1990 року народження. У
1988 р.  в користування цій сім'ї було надано  спірну  двокімнатну
квартиру загальною площею 49 кв. метрів.     На обгрунтування своїх позовних вимог К.Т.  посилалась на те,
що  після  розірвання  шлюбу  К.О.  6  лютого 1996 р.  добровільно
виписався зі спірної квартири і вибув на постійне місце проживання
до  батьків  у  інший  населений  пункт.  Після  його вибуття вона
приватизувала квартиру у встановленому законом порядку на своє  та
дітей ім'я. Усупереч вимогам статей 15, 30, 40 ЦПК ( 1501-06 ) суд
не  перевірив  належним чином цих пояснень,  незважаючи на те,  що
вони мають істотне значення для  правильного  вирішення  спору  по
суті.     У заяві на ім'я заступника начальника  ЖЕУ  Хмельницької  АЕС
від 6 лютого 1996 р.  К.О.  зазначав, що у зв'язку з вибуттям його
на інше місце проживання він просить укласти договір найму спірної
квартири з К.Т.  В адресному листку вибуття зазначено,  що цього ж
дня К.О.  був виписаний із цієї квартири у зв'язку з  вибуттям  на
постійне  проживання  до  іншого  населеного пункту.  На порушення
вимог статей 62,  203 ЦПК ( 1501-06, 1502-06 ) суд не дав належної
оцінки  цим доказам і не навів у рішенні переконливих мотивів,  за
якими він їх відхиляє.     Із матеріалів  справи  вбачається,  що  12  лютого  1996   р.
адміністрацією  Хмельницької  АЕС  було видано свідоцтво про право
власності на спірну квартиру на ім'я К.Т.  та її дітей. Позивач не
заявляв  позовних  вимог  про  визнання  за ним права користування
спірним  жилим  приміщенням  та  визнання  зазначеного   свідоцтва
недійсним, і вони судом не вирішувались.     За таких  обставин  президія  Хмельницького  обласного  суду,
керуючись статтями 337,  338 ЦПК ( 1503-06 ),  протест  заступника
Голови Верховного Суду України задовольнила, рішення Нетішинського
міського суду  та  ухвалу  судової  колегії  в  цивільних  справах
Хмельницького обласного суду скасувала і направила справу на новий
розгляд до суду першої інстанції.

 "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.