Статут
             Української Національної Ради,
         прийнятий у Львові 18 жовтня 1918 року
 

     Параграф 1.  Українська Національна Рада є Конституантою тієї
частини українського народу, яка живе в австро-угорській монархії,
на цілій його етнографічній території.
    Параграф 2.   Українська   Національна   Рада   має  право  і
обов'язок:
    а) виконати  в  хвилі,  яку  признаєть за відповідну,  іменем
українського  народу   австро-угорської   монархії,   його   право
самоозначення та рішити про державну долю всіх областей, заселених
тим народом;
    б) підприняти  усі  постанови  та  заходи  репрезентативного,
законодатного та адміністративного характеру,  щоби  своє  рішення
під а) перевести в життя.
    Параграф 3. Українська Національна Рада складається:
    а) з   членів   Палати  Панів  австрійської  Державної  Ради,
української народности;
    б) з усіх українських послів до австрійської Державної Ради з
Галичини і Буковини;
    в) з українських послів Краєвих Соймів;
    г) з відпоручників партійних організацій з  усіх  українських
областей, по трьох з кожної партійної організації.
    Параграф 4.  Скликує Українську Національну Раду і  проводить
на  її  засіданнях  кожночасний  голова Української Парляментарної
Репрезентації,  а у  випадку  його  перешкоди,  той,  кого  голова
Української Парляментарної Репрезентації до цього уповноважить.
    Параграф 5.  Важніші   публічні   заяви   підписують   іменем
Української  Національної Ради:  голова Української Парляменторної
Репрезентації,  члени  Палати  Панів,  президії  усіх  українських
клюбів парляментарних  і  соймових  та  по  одному  відпоручинкові
кожної партійної організації.
_________________
Левицький К.   Великий   зрив.   (До   історії    української
державности від березня до листопада 1918 р.  на підставі споминів
та документів). - Львів, 1931. - С. 113 - 114.

 Конституційні акти України. 1917 - 1920.
 Невідомі конституції України.
 Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992.