Кримінально-процесуальний кодекс України
Розділ другий
( від статті 94 до статті 236-6 )
( ст.1 - ст.93-1 ( 1001-05 )( ст.237 - ст.449 ( 1003-05 )
Порушення кримінальної справи,дізнання і попереднє слідство
Глава 8
ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
Стаття 94. Приводи і підстави до порушення кримінальноїсправи
Приводами до порушення кримінальної справи є: 1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій,
посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих
громадян; 2) повідомлення представників влади, громадськості або
окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці
вчинення злочину або з поличним; 3) явка з повинною; 4) повідомлення, опубліковані в пресі; 5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим,
прокурором або судом ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є
достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Стаття 95. Заяви і повідомлення про злочин
Заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи
окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими.
Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та
посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник
попереджується про відповідальність за неправдивий донос, про що
відмічається в протоколі. Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона
подається. До порушення справи слід пересвідчитися в особі
заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий
донос і відібрати від нього відповідну підписку. Повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових
осіб повинні бути викладені в письмовій формі. Повідомлення представників влади, громадськості або окремих
громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення
злочину або з поличним, можуть бути усними або письмовими.
Стаття 96. Явка з повинною
У разі явки з повинною встановлюється особа того, хто
з'явився, після чого складається протокол, в якому детально
викладається зроблена заява. Протокол підписують особа, що
з'явилася з повинною, і посадова особа, що склала протокол.
Стаття 97. Обов'язковість прийняття заяв і повідомлень прозлочини і порядок їх розгляду
Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані
приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані
злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган
дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку
прийняти одно з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю. Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти
злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що
свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка
повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для
забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та
близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій
щодо них робляться спроби вплинути на заявника. Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин
до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором,
слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом
відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або
витребування необхідних документів. Стаття 97 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
Стаття 98. Порядок порушення справи
При наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94
цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя
зобов'язані винести постанову, а суд — ухвалу про порушення
кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення
справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується
справа, а також дальше її спрямування. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено
особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути
порушено щодо цієї особи. Справи, зазначені в частині 1 статті 27 цього Кодексу,
порушуються народним суддею, а у випадках, передбачених частиною 3
статті 27 цього Кодексу, — прокурором. Після порушення справи: 1) прокурор направляє справу для провадження попереднього
слідства або дізнання; 2) слідчий починає попереднє слідство, а орган дізнання
починає дізнання; 3) суд направляє справу прокуророві для провадження
попереднього слідства або дізнання, а справи про злочини,
зазначені в частині 1 статті 27 цього Кодексу, приймає для
розгляду в суді. Стаття 98 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84, Законом N 358/95-ВР від 05.10.95 )
Стаття 98-1. Запобіжне обмеження щодо особи, відносно якоїпорушено кримінальну справу
У разі, коли кримінальну справу порушено щодо певної особи,
прокурор (суддя) вправі прийняти рішення про заборону такій особі
виїжджати за межі України до закінчення попереднього розслідування
чи судового розгляду, про що виносить мотивовану постанову
(ухвалу). Кодекс доповнено статтею 98-1 згідно із Законом N 358/95-ВР від
05.10.95 )
Стаття 99. Відмова в порушенні справи
При відсутності підстав до порушення кримінальної справи
прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою, а
суд — ухвалою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що
повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи,
організації. Якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що
надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальної
справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у
діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чи
іншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, орган
дізнання, суддя вправі, відмовивши в порушенні кримінальної
справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській
організації, товариському суду, комісії в справах неповнолітніх,
трудовому колективу або адміністрації підприємства, установи,
організації для вжиття відповідних заходів впливу або передати
матеріали для застосування в установленому порядку заходів
адміністративного стягнення. Стаття 99 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 99-1. Оскарження рішень про відмову в порушеннікримінальної справи
Постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні
кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві,
а якщо таку постанову винесено прокурором — вищестоящому
прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона
стосується, або її представником протягом семи днів з дня
одержання копії постанови. У разі відмови прокурора скасувати постанову про відмову у
порушенні кримінальної справи скарга на цю постанову подається
особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до
суду в порядку, передбаченому статтею 236-1 цього Кодексу. Постанова судді або ухвала суду про відмову в порушенні
кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої
вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня
одержання копії постанови або ухвали до вищестоящого суду в
порядку, передбаченому частиною другою статті 354 цього Кодексу.
( Кодекс доповнено статтею 99-1 згідно з Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 100. Нагляд прокурора за законністю порушеннякримінальної справи
Нагляд за законністю порушення справи здійснює прокурор. Слідчий і орган дізнання зобов'язані не пізніше доби
направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної
справи або про відмову в порушенні такої справи. Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває
її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій,
скасовує постанову про порушення справи. У разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або
органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову
слідчого або органу дізнання і порушує справу. У разі безпідставного порушення справи або безпідставної
відмови в порушенні справи суддею або судом прокурор приносить
протест на постанову судді або ухвалу суду в порядку,
встановленому цим Кодексом. Стаття 100 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Г л а в а 9
ОРГАНИ ДІЗНАННЯ І ПОПЕРЕДНЬОГО СЛІДСТВА
Стаття 101. Органи дізнання
Органами дізнання є: 1) міліція; 1-1) податкова міліція - у справах про ухилення від сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), а також у справах про
приховування валютної виручки; 2) органи безпеки — у справах, віднесених законом до їх
відання; 3) командири військових частин, з'єднань, начальники
військових установ — у справах про всі злочини, вчинені підлеглими
їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час
проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені
робітниками і службовцями Збройних Сил України у зв'язку з
виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини,
з'єднання, установи; 4) митні органи — в справах про контрабанду; 5) начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів,
лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових
профілакторіїв — у справах про злочини проти встановленого порядку
несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у
справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ; 6) органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі
і порушення протипожежних правил; 7) органи охорони державного кордону — у справах про
порушення державного кордону; 8) капітани морських суден, що перебувають у далекому
плаванні. Стаття 101 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6834-10
від 16.04.84, N 8627-10 від 20.03.85, Законами N 2857-12 від
15.12.92, N 2468-12 від 17.06.92, N 85/98-ВР від 05.02.98,
N 1134-XIV ( 1134-14 ) від 08.10.99 )
Стаття 102. Органи попереднього слідства
Органами попереднього слідства є слідчі прокуратури, слідчі
органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі
органів безпеки. ( Стаття 102 із змінами, внесеними згідно з
Указами ПВР від 13.06.63, N 117-08 від 30.08.71, Законом N
2857-12 від 15.12.92, N 85/98-ВР від 05.02.98 )
Г л а в а 10
ДІЗНАННЯ
Стаття 103. Повноваження органів дізнання
На органи дізнання покладається вжиття необхідних
оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і
осіб, що його вчинили. Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно
повідомляє прокурора. Стаття 103 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3351-12 від
30.06.93 )
Стаття 104. Порядок провадження дізнанняу кримінальних справах
За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання
порушує кримінальну справу і, керуючись правилами
кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до
встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання,
додержуючи строків, передбачених частиною 1 статті 108 цього
Кодексу, складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає
прокурору для затвердження. У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин
він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після
виконання невідкладних слідчих дій у межах строків, передбачених
частиною 2 статті 108 цього Кодексу. Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не
встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує
виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх
наслідки. Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний
виконувати доручення слідчого шодо проведення слідчих та
розшукових дій. Стаття 104 в редакції Закону N 3351-12 від 30.06.93 )
Стаття 105. ( Стаття 105 виключена на підставі ЗаконуN 3351-12 від 30.06.93 )
Дії органів дізнання у справах, в яких
провадження попереднього слідства
не є обов'язковим
У справах, в яких провадження попереднього слідства не є
обов'язковим, матеріали дізнання є підставою для розгляду справи
в суді. Дізнання в цих справах провадиться за правилами,
встановленими цим Кодексом для попереднього слідства, за такими
винятками: 1) при провадженні дізнання захисник до участі в справі не
допускається; 2) потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач по
закінченні дізнання не ознайомлюються з матеріалами справи, а їх
лише повідомляють про закінчення дізнання і направлення справи
прокуророві; 3) правила, встановлені частиною 2 статті 114 цього Кодексу
відносно слідчого, не поширюються на особу, яка провадить
дізнання. При незгоді з вказівками прокурора орган дізнання
вправі оскаржити їх вищестоящому прокуророві, не зупиняючи
виконання цих вказівок. Після закінчення дізнання орган дізнання надсилає матеріали
прокуророві, з затвердження якого справа направляється для
розгляду в суді.
Стаття 106. Затримання органом дізнання підозрюваного увчиненні злочину
Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні
злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді
позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав: 1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або
безпосередньо після його вчинення; 2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на
дану особу, що саме вона вчинила злочин; 3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в
його житлі буде виявлено явні сліди злочину. При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати
особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі,
коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного
місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного. Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні
злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із
зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця
затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про
роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою
статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником до
першого допиту і протягом двадцяти чотирьох годин зробити письмове
повідомлення прокурору, а також на вимогу прокурора подати
матеріали, що стали підставою для затримання. Протокол затримання
підписується особою, яка його склала, і затриманим. Протягом
сорока восьми годин з моменту одержання повідомлення про
здійснене затримання прокурор зобов'язаний дати санкцію на взяття
під варту або звільнити затриманого. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган
дізнання сповіщає її сім'ю, якщо місце її проживання відоме.
( Стаття 106 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 3084-09
від 16.02.78, N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2857-12 від
15.12.92, N 3780-12 від 23.12.93 )
Стаття 106-1. Порядок короткочасного затримання осіб,підозрюваних у вчиненні злочину
Порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у
вчиненні злочину, визначається Положенням про порядок
короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.
( Кодекс доповнено статтею 106-1 згідно з Указом ПВР N 3084-09
від 16.02.78, змінено згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 107. Допит підозрюваного у вчиненні злочину
Виклик і допит підозрюваного провадяться з додержанням
правил, встановлених статтями 134 — 136, 145 і 146 цього Кодексу. Якщо підозрюваний був затриманий або до нього було обрано
запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит
проводиться негайно, а при неможливості негайного допиту — не
пізніше двадцяти чотирьох годин після затримання. При допиті
такого підозрюваного присутність захисника є обов'язковою, за
винятком випадків, передбачених частиною першою статті 46 цього
Кодексу. Перед допитом підозрюваному має бути роз'яснено його права,
передбачені статтею 43-1 цього Кодексу, а також повідомлено, у
вчиненні якого злочину він підозрюється, про що робиться відмітка
в протоколі його допиту. Стаття 107 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84, Законом N 3780-12 від 23.12.93 )
Стаття 108. Строки провадження дізнання
У справі про злочин, що не є тяжким, дізнання провадиться у
строк не більше десяти днів, починаючи з моменту встановлення
особи, яка його вчинила. Якщо таку особу не встановлено, дізнання
зупиняється з додержанням вимог, передбачених статтею 209 цього
Кодексу. У справі про тяжкий злочин дізнання провадиться у строк не
більше десяти днів з моменту порушення справи. Стаття 108 в редакції Закону N 3351-12 від 30.06.93 )
Стаття 109. Закінчення дізнання
Дізнання у справах закінчується складанням постанови про
направлення справи для провадження попереднього слідства, яка
затверджується прокурором. За наявності обставин, передбачених статтею 6 цього Кодексу,
орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої
в добовий строк надсилає прокуророві. Стаття 109 в редакції Закону N 3351-12 від 30.06.93 )
Стаття 110. Оскарження дій і постанов органів дізнання
Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені
прокуророві, а постанова про закриття справи — також і до суду в
порядку, передбаченому статтею 236-5 цього Кодексу. В разі надходження скарги прокурор зобов'язаний розглянути її
протягом десяти днів і рішення по скарзі повідомити скаржникові.
( Стаття 110 в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92 )
Г л а в а 11
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО СЛІДСТВА
Стаття 111. Провадження попереднього слідства
Попереднє слідство провадиться у всіх справах, за винятком
справ про злочини, зазначені у частині 1 статті 27 і статті 425
цього Кодексу, по яких попереднє слідство провадиться у випадках,
коли злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої
фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на
захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд. Стаття 111 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2631-07
від 18.03.70, N 140-09 від 04.09.75, N 1593-09 від 22.12.76, N
6347-11 від 03.08.88, N 5822-11 від 29.04.88, N 6976-11 від
14.12.88, в редакції Закону N 3351-12 від 30.06.93 )
Стаття 112. Підслідність
У справах про злочини, передбачені статтями 63, 63-1, 66,
69, 69-1, 72, 73, 77, 77-1, 93-99, 109, 111 — 113, 115, 115-1,
115-2, 117, 119 — 121, 123, 123-1, 123-2, 124-1, частинами 2 і 3
статті 125, статтями 127 — 129, 129-1, 130 - 134, 134-1,
135 - 137, 139, 146, 147, 147-2, 147-3, 157, 158, 163-1, 165 -
176, 176-1, 176-2, 176-3, 176-4, 177, 181-1, 181-2, 183-4, 187-2,
187-3, 187-5, 187-7, 187-8, 188, 188-1, 189, 189-1, 189-2, 189-3,
189-4, 189-5, 190, 190-1, 191-2, 200, 201, 203 — 205, 209, 217-2,
218 — 220, 226, 227, 227-1, 227-2, 228, 228-1, 228-8-228-10
частиною 2 статті 229-5, статтями 232 — 245, 245-1, 246 — 252,
пунктами "г" і "д" статті 253, статтями 254, 254-1, 254-2, 254-3,
255 — 263 Кримінального кодексу України ( 2001-05, 2002-05 ),
попереднє слідство провадиться слідчими прокуратури, а в справах
про злочини, передбачені статтями 56, 56-1, 57 - 60, 62, 67, 68,
68-1, 70, 70-1, 71, 75, 76, пунктами "а", "б" і "в" статті 253
Кримінального кодексу України, попереднє слідство провадиться
також слідчими органів безпеки.
У справах про злочини, передбачені статтями 78, 78-1, 79,
частинами 2, 3, і 4 статей 81, 82, частинами 2 і 3 статті 83,
статтями 86, 86-2, 87, 88, частинами 2 і 3 статті 89, статтями
90, 91, 100 — 105, частиною 2 статті 107, статтями 108, 108-2,
108-3, 108-4, 110, 116, 118, 122, 124,частинами 2, 3 і 4 статей
140 і 141, статтею 142, частинами 2 і 3 статті 143, статтею 144,
частиною 2 статті 145, частиною 2 статті 148, частиною 2 статті
148-4, статтями, 148-5, 148-6, 148-7, 148-8, 153, 153-1,
153-2, частинами 2 і 3 статті 154, частиною 2 статті 155, частиною
2 статті 155-1, частиною 2 статті 155-2, частинами 2 і 3 статті
155-3, частиною 2 статті 155-5, частинами 2 і 3 статей 155-6 і
155-7, статтею 155-8, статтею 155-9, статтями 156-2, 156-3, 159,
частиною 2 статті 160, частиною 2 статті 161, частиною 2 статті
162, частиною 2 статті 162-1, статтями 163, 183, 183-1, 183-3,
184, 185, 187-6, 191, 191-1, 192, 193, 193-1, 194, 198-1, 198-2,
частинами 3 і 4 статті 199, статтею 202, частиною 2 і 3 статті
206, статтями 206-1, 206-2, 207, 208, 208-1, 208-2, 210, 211,
211-1, 212, частинами 1 і 2 статті 213, статтями 215, 215-2,
частинами 2 і 3 статті 215-3, статтями 215-4, 215-5, 217, 217-1,
217-3, 217-4, 220-1, 221, 222 — 224, 225, 228-2, 228-3, 228-4,
228-5, 228-6, 228-7, 229, 229-1, 229-2, 229-3, 229-4, частиною 1
статті 229-5, статтями 229-6, 229-7, 229-8, 229-11, 229-12,
229-13, 229-14, 229-15, 229-16, 229-17, 229-18, 229-19, 229-20
Кримінального кодексу України ( 2002-05 ), у всіх справах про
злочини, вчинені неповнолітніми, попереднє слідство провадиться
також слідчими органів внутрішніх справ.
У справах про злочини, передбачені частиною 2 статті 80,
статтями 80-1, 80-3, 80-4, 84, 86-1 Кримінального кодексу України
( 2001-05 ), попереднє слідство провадиться тим органом, який
порушив кримінальну справу. Якщо під час розслідування цих справ
будуть встановлені злочини, передбачені статтями 165 — 172
Кримінального кодексу України, зв'язані з злочинами, по яких
порушена справа, то вони розслідуються органом, що порушив справу.
У справах про злочини, передбачені статтею 80-1, частинами 2
і 3 статті 148-2 Кримінального кодексу України
( 2001-05, 2002-05 ), попереднє слідство провадиться слідчими
податкової міліції. Якщо під час розслідування цих справ будуть
встановлені злочини, передбачені статтями 84, 86-1, 87, 148, 148-3
- 148-5, 153-1, 156-3, 165 - 172, 194 Кримінального кодексу
України, пов'язані зі злочинами, за якими порушено справу, вони
розслідуються слідчими податкової міліції.
У справах про злочини, передбачені статтями 178 — 182, 186,
187 Кримінального кодексу України, попереднє слідство провадиться
тим органом, до підслідності якого відноситься злочин, у зв'язку з
яким порушено дану справу.
( Стаття 112 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР
від 18.11.63 ( 677а-06 ), від 18.01.66, N 1879-08 від
03.07.73, N 2718-08 від 17.06.74, N 3086-09 від 16.02.78,
N 2942-10 від 24.12.81, N 6591-10 від 29.02.84,
N 6834-10 від 16.04.84, N 8627-10 від 20.03.85,
N 704-11 від 01.08.85, N 1432-11 від 10.12.85, N 2444-11
від 27.06.86, N 2753-11 від 18.08.86, N 4392-11 від 31.07.87, N
4452-11 від 21.08.87, N 4981-11 від 25.11.87, N 4995-11 від
01.12.87, N 5397-11 від 10.02.88, N 5723-11 від 14.04.88, N
6976-11 від 14.12.88, N 7226-11 від 06.03.89, N 7373-11 від
14.04.89, N 7617-11 від 16.06.89, N 8711-11 від 19.01.90, N
8918-11 від 07.03.90, N 9082-11 від 20.04.90, N 9166-11 від
04.05.90, N 596-12 від 26.12.90, N 597а-12 від 26.12.90, N 647-12
від 18.01.91, N 661-12 від 28.01.91, N 1255-12 від 25.06.91, N
1434а-12 від 25.08.91, Законом УРСР N 1255-12 від 03.07.91,
Законами N 1564-12 від 18.09.91, N 1974-12 від 12.12.91, N 2354-12
від 15.05.92, N 2468-12 від 17.06.92, N 2547-12 від 07.07.92, N
2613-12 від 17.09.92, N 2703-12 від 16.10.92, N 2935-12 від
26.01.93, N 2936-12 від 26.01.93, N 2947-12 від 28.01.93, N
3039-12 від 03.03.93, N 3351-12 від 30.06.93, N 3582-12 від
11.11.93, N 3785-12 від 23.12.93, N 3888-12 від 28.01.94, N
4043-12 від 25.02.94, N 218/94-ВР від 20.10.94, N 246/94-ВР від
15.11.94, N 299/94-ВР від 16.12.94, N 64/95-ВР від 15.02.95, N
282/95-ВР від 11.07.95, 323/96-ВР від 12.07.96, N 386/96-ВР від
01.10.96, N 388/96-ВР від 02.10.96, N N 530/96-ВР від 20.11.96, N
44/97-ВР від 05.02.97, N 552/97-ВР від 07.10.97, N 85/98-ВР від
05.02.98, N 210/98-ВР від 24.03.98, 1288-XIV ( 1288-14 ) від
14.12.99, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, N 1587-III
( 1587-14 ) від 23.03.2000, N 1685-III ( 1685-14 ) від
20.04.2000 )
Стаття 113. Початок провадження попереднього слідства
Попереднє слідство провадиться лише після порушення
кримінальної справи і в порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчий зобов'язаний негайно приступити до провадження
слідства в порушеній ним чи переданій йому справі. Коли справа
порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то
складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до
свого провадження. В разі прийняття до свого провадження раніше
порушеної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття
справи до свого провадження. Копію постанови про прийняття справи до свого провадження
слідчий протягом доби надсилає прокуророві.
Стаття 114. Повноваження слідчого
При провадженні попереднього слідства всі рішення про
спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає
самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено
одержання санкції від прокурора, і несе повну відповідальність за
їх законне і своєчасне проведення. В разі незгоди слідчого з вказівками прокурора про
притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг
обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого
до суду або про закриття справи слідчий вправі подати справу
вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. В
цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора,
або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому. Слідчий по розслідуваних ним справах вправі давати органам
дізнання доручення і вказівки про провадження розшукних та слідчих
дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні
окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для
органів дізнання обов'язковими. В справах, в яких попереднє слідство є обов'язковим, слідчий
вправі в будь-який момент приступити до провадження попереднього
слідства, не чекаючи виконання органами дізнання дій, передбачених
статтею 104 цього Кодексу. Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в
кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є
обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і
організаціями, посадовими особами і громадянами. При проведенні різних слідчих дій слідчий вправі
використовувати машинопис, звукозапис, стенографування, та
кінозйомку і відеозапис. Стаття 114 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
18.01.66, N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 114-1. Повноваження начальника слідчого відділу
Начальник слідчого відділу здійснює контроль за своєчасністю
дій слідчих по розкриттю злочинів і запобіганню їм, вживає заходів
до найбільш повного, всебічного і об'єктивного провадження
попереднього слідства в кримінальних справах. Начальник слідчого відділу має право перевіряти кримінальні
справи, давати вказівки слідчому про провадження попереднього
слідства, про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію
злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи, про
провадження окремих слідчих дій, передавати справу від одного
слідчого іншому, доручати розслідування справи декільком слідчим,
а також брати участь у провадженні попереднього слідства та
особисто провадити попереднє слідство, користуючись при цьому
повноваженнями слідчого. Вказівки начальника слідчого відділу в кримінальній справі
даються слідчому у письмовій формі і є обов'язковими для
виконання. Оскарження цих вказівок прокуророві не зупиняє їх виконання,
за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 114
цього Кодексу. Вказівки прокурора в кримінальних справах, які дані
відповідно до правил, встановлених цим Кодексом, обов'язкові для
начальника слідчого відділу. Оскарження цих вказівок вищестоящому
прокуророві не зупиняє їх виконання. Кодекс доповнено статтею 114-1 згідно з Указом ПВР від
18.01.66 )
Стаття 115. Затримання слідчим підозрюваного у вчиненнізлочину
Слідчий вправі затримати і допитати особу, підозрювану у
вчинені злочину, за підставами і в порядку, передбаченими статтями
106, 106-1 і 107 цього Кодексу. Стаття 115 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 3084-09
від 16.02.78, N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 116. Місце провадження попереднього слідства
Попереднє слідство провадиться в тому районі, де вчинено
злочин. Коли місце вчинення злочину невідоме, а також з метою
найбільш швидкого і повного розслідування його, слідство може
провадитися за місцем виявлення злочину або за місцем перебування
підозрюваного, обвинуваченого, або за місцем перебування більшості
свідків. Слідчий, встановивши, що дана справа йому не підслідна,
зобов'язаний провести всі невідкладні дії, після чого передає
справу прокуророві для направлення її за підслідністю. Стаття 116 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 117. Розв'язання спорів про підслідність
Спір про підслідність між слідчими в межах одного й того ж
району розв'язує районний прокурор, між слідчими транспортної
прокуратури, що діє на правах районної або міської прокуратури, —
транспортний прокурор, який діє на правах районного, міського
прокурора. Спір про підслідність між слідчими різних районів Республіки
Крим, області розв'язує прокурор Республіки Крим, прокурор
області, між слідчими різних транспортних прокуратур, що діють на
правах районних, міських прокуратур, — транспортний прокурор, який
діє на правах прокурора області, між слідчими різних районів міста
— прокурор міста Києва, міський прокурор або їх заступники. Якщо справу порушено в декількох районах або містах різних
областей, спір про підслідність розв'язує Генеральний прокурор
України або його заступник. Стаття 117 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 118. Окремі доручення
Слідчий має право провадити слідчі дії в інших слідчих
районах і вправі доручити провадження цих дій відповідному
слідчому або органу дізнання, які зобов'язані це доручення
виконати в десятиденний строк. У межах міста або району, хоч і поділеного на кілька слідчих
дільниць, слідчий зобов'язаний особисто провадити всі слідчі дії.
Стаття 119. Провадження слідства в справі декількомаслідчими
Якщо розслідування особливо складної справи доручається
декільком слідчим, то про це зазначається в постанові про
порушення справи або виноситься окрема постанова. Один з цих
слідчих призначається старшим, він приймає справу до свого
провадження і безпосередньо керує діями інших слідчих. Постанова про призначення в справі декількох слідчих
оголошується обвинуваченому.
Стаття 120. Строки попереднього слідства
Попереднє слідство у кримінальних справах повинно бути
закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з
моменту порушення справи до направлення її прокуророві з
обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду
для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного
характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей
строк може бути продовжено районним, міським прокурором,
військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та
прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити
розслідування — до трьох місяців. Час ознайомлення обвинуваченого
та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні
строку попереднього слідства не враховується. В особливо складних справах строк попереднього слідства,
встановлений частиною 1 цієї статті, може бути продовжено
прокурором Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста
Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них
прокурором або їх заступниками на підставі мотивованої постанови
слідчого — до шести місяців. Далі продовжувати строк попереднього слідства можуть лише у
виняткових випадках Генеральний прокурор України або його
заступники. При поверненні судом справи для провадження додаткового
слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового
слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за
слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до
провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на
загальних підставах. Правила, викладені в цій статті, не поширюються на справи, в
яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебіг строку
слідства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка
вчинила злочин. Стаття 120 в редакції Закону N 1960-12 від 10.12.91, змінено
згідно з Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 3351-12 від 30.06.93 )
Стаття 121. Недопустимість розголошення даних попередньогослідства
Дані попереднього слідства можна оголосити лише з дозволу
слідчого або прокурора і в тому обсягу, в якому вони визнають
можливим. У необхідних випадках слідчий попереджає свідків,
потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача,
захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також
інших осіб, які присутні при провадженні слідчих дій, про
обов'язок не розголошувати без його дозволу даних попереднього
слідства. Винні в розголошенні даних попереднього слідства несуть
кримінальну відповідальність за статтею 181 Кримінального кодексу
України ( 2002-05 ). Стаття 121 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 122. Порядок роз'яснення прав потерпілому
Слідчий, визнавши особу потерпілою від злочину, роз'яснює їй
її права, передбачені статтею 49 цього Кодексу, відмічає про це в
постанові, що засвідчується підписом потерпілого. У випадках, коли злочином завдана майнова шкода
громадянинові, підприємству, установі чи організації, слідчий
роз'яснює потерпілому і його представникові право заявляти
цивільний позов, про що відмічає в протоколі допиту або направляє
потерпілому письмове повідомлення, копію якого приєднує до справи.
( Стаття 122 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 123. Визнання цивільним позивачем
Якщо в справі заявлено цивільний позов, слідчий зобов'язаний
скласти мотивовану постанову про визнання потерпілого цивільним
позивачем або про відмову в цьому. Про винесення постанови повідомляється цивільний позивач або
його представник. У разі явки цивільного позивача або його
представника йому роз'яснюються права, передбачені статтею 50
цього Кодексу, про що робиться відмітка на постанові, яка
засвідчується підписом цивільного позивача чи його представника.
Стаття 124. Притягнення як цивільного відповідача
Визнавши необхідним притягти в справі цивільного відповідача,
слідчий виносить мотивовану постанову. Постанова оголошується
цивільному відповідачеві або його представникові. При цьому йому
роз'яснюються права, передбачені статтею 51 цього Кодексу, про що
робиться відмітка на постанові, яка засвідчується підписом
цивільного відповідача або його представника.
Стаття 125. Обов'язок забезпечення цивільного позову іпередбаченої законом конфіскації майна
Слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї
ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в
кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в
майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову. В справах про злочини, за які кримінальним законом
передбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний вжити
необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині
можливої конфіскації майна, склавши про це постанову.
Стаття 126. Порядок забезпечення цивільного позову іможливої конфіскації майна
Забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна
провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше
майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за
законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади,
цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення
майна, на яке накладено арешт. Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути
передане на зберігання представникам підприємств, установ,
організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам.
Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про
кримінальну відповідальність за його незбереження. Не підлягають описові предмети першої потреби, що
використовуються особою, у якої проводиться опис, і членами її
родини. Перелік цих предметів визначено в Додатку до Кримінального
Кодексу України ( 2002-05 ). Арешт майна і передача його на зберігання оформляються
протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими
і особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається
підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна. Для встановлення вартості описаного майна в необхідних
випадках запрошується спеціаліст, який також підписує протокол і
опис майна з його оцінкою. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого,
коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. Стаття 126 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 127. Залучення понятих
При провадженні обшуку, виїмки, огляду, пред'явленні осіб і
предметів для впізнання, відтворенні обстановки і обставин події,
опису майна обов'язкова присутність не менше двох понятих. До участі у проведенні освідування поняті можуть бути
залучені у разі, якщо слідчий визнає це за необхідне. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані в справі.
Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного,
обвинуваченого і потерпілого, працівники органів дізнання і
попереднього слідства. Поняті, присутні при провадженні зазначених вище слідчих дій,
засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі
виконаним діям. Зауваження понятого з приводу проведених слідчих дій
підлягають обов'язковому занесенню до протоколу. За наявності відповідних підстав поняті мають право на
забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених
законами України. Стаття 127 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84, Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
Стаття 128. Залучення перекладача
У випадках, передбачених статтею 19 цього Кодексу, слідчий
при провадженні слідчих дій запрошує перекладача. Перекладач повинен з'явитися за викликом слідчого і зробити
повно і точно доручений йому переклад. Слідчий роз'яснює перекладачеві його обов'язки і попереджає
про кримінальну відповідальність за відмову виконати обов'язки
перекладача, а також за завідомо неправильний переклад, про що
відбирає від нього підписку. Перекладач за наявності відповідних підстав має право на
забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених
законами України. Правила цієї статті поширюються на особу, запрошену до участі
в процесі для роз'яснення знаків німого або глухого. Стаття 128 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
Стаття 128-1. Участь спеціаліста при проведенні слідчих дій
У необхідних випадках для участі у проведенні слідчої дії
може бути залучений спеціаліст, який не заінтересований в
результатах справи. Виклик слідчим спеціаліста є обов'язковим для
керівника підприємства, установи чи організації, де працює
спеціаліст. Спеціаліст зобов'язаний: з'явитися на виклик; брати участь у
проведенні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання і
навики для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні
доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з
виявленням та закріпленням доказів; давати пояснення з приводу
спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії. Спеціаліст вправі: звертатися з дозволу слідчого із
запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії;
робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням
доказів. Спеціаліст за наявності відповідних підстав має право на
забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених
законами України. Перед початком слідчої дії, в якій бере участь спеціаліст,
слідчий пересвідчується в особі та компетентності спеціаліста,
з'ясовує його стосунки з обвинуваченим і потерпілим та роз'яснює
спеціалістові його права і обов'язки. Про виконання слідчим цих
вимог зазначається у протоколі слідчої дії. В разі відмови або ухилення спеціаліста від виконання своїх
обов'язків слідчий повідомляє про це адміністрацію підприємства,
установи чи організації за місцем роботи спеціаліста або
громадську організацію для відповідного реагування. Кодекс доповнено статтею 128-1 згідно з Указом ПВР N 117-08 від
30.08.71; із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від
16.04.84, Законом N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
Стаття 129. Розгляд клопотань слідчим
Клопотання підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, а
також потерпілого і його представника, цивільного позивача,
цивільного відповідача або їх представників про виконання
будь-яких слідчих дій слідчий зобов'язаний розглянути в строк не
більше трьох діб і задовольнити їх, якщо обставини, про
встановлення яких заявлені клопотання, мають значення для справи. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка
заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в клопотанні
складається мотивована постанова. Стаття 129 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08
від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84; Законом N 3780-12 від
23.12.93 )
Стаття 130. Постанова слідчого і прокурора
Про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час
провадження попереднього слідства у випадках, зазначених у цьому
Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий
або прокурор, складається мотивована постанова. У постанові зазначається місце і час її складання, посада
особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій
провадиться слідство, і обгрунтування прийнятого рішення, а також
стаття цього Кодексу, на підставі якої прийнято рішення.
Г л а в а 12
ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ І ДОПИТ ОБВИНУВАЧЕНОГО
Стаття 131. Притягнення як обвинуваченого
Коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину
певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про
притягнення цієї особи як обвинуваченого.
Стаття 132. Постанова про притягнення як обвинуваченого
У постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути
зазначено: хто склав постанову; місце і час її складання; назву
справи; прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, день, місяць
та рік його народження; злочин, у вчиненні якого обвинувачується
дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину,
наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону,
якою передбачений цей злочин. Коли обвинувачений притягається до відповідальності за
вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних
статей кримінального закону, в постанові про притягнення як
обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться
обвинуваченому в вину по кожній з цих статей. Копія постанови негайно надсилається прокуророві.
Стаття 133. Строк пред'явлення обвинувачення
Обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з
моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як
обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого
або його приводу.
Стаття 134. Порядок виклику обвинуваченого
Обвинувачений викликається до слідчого по телефону,
телефонограмою, телеграмою або повісткою, яка вручається
обвинуваченому під розписку, з зазначенням часу вручення. В разі тимчасової відсутності обвинуваченого повістка для
передачі йому вручається під розписку кому-небудь з дорослих
членів сім'ї, які разом з ним проживають, житлово-експлуатаційній
організації або адміністрації за місцем його роботи. Обвинувачений, що перебуває під вартою, викликається через
адміністрацію місця попереднього ув'язнення. Стаття 134 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08
від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 135. Обов'язковість явки обвинуваченого
Обвинувачений зобов'язаний з'явитися за викликом слідчого у
призначений строк. В разі неявки без поважних причин обвинувачений підлягає
приводу. Поважними причинами неявки обвинуваченого до слідчого в
призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання повістка,
хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють його
можливості своєчасно з'явитися до слідчого.
Стаття 136. Привід обвинуваченого
Привід обвинуваченого здійснюється органами внутрішніх справ
за мотивованою постановою слідчого. Привід обвинуваченого, крім
виняткових випадків, здійснюється удень. Привід обвинуваченого без попереднього виклику може бути
застосований тільки в тих випадках, коли обвинувачений ухиляється
від слідства або не має постійного місця проживання. Постанова про привід оголошується обвинуваченому перед її
виконанням. Стаття 136 із змінами, внесеними згідно Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 137. Встановлення місця перебування обвинуваченого
Коли місце перебування обвинуваченого невідоме, а також, коли
він ухиляється від слідства, слідчий до закінчення строку,
встановленого для провадження попереднього слідства, зобов'язаний
вжити всіх необхідних заходів до встановлення місця перебування
обвинуваченого.
Стаття 138. Оголошення розшуку обвинуваченого
Коли місце перебування особи, щодо якої винесена постанова
про притягнення її в справі як обвинуваченого, не встановлене,
слідчий оголошує її розшук. При наявності підстав, передбачених у
статті 155 цього Кодексу, слідчий може обрати щодо обвинуваченого,
який розшукується, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Розшук може бути оголошений як під час попереднього слідства,
так і одночасно з його зупиненням.
Стаття 139. Розшук обвинуваченого
Про оголошення розшуку слідчий складає постанову, в якій
зазначає потрібні відомості про особу розшукуваного. Постанова про
розшук і обрання запобіжного заходу направляється до відповідних
органів розшуку. Після оголошення розшуку слідчий продовжує вживати всіх
необхідних заходів для встановлення місця перебування
обвинуваченого. При затриманні обвинуваченого, якого розшукували і щодо якого
обрано як запобіжний захід тримання під вартою, орган розшуку
негайно доповідає про це прокуророві за місцем затримання.
Прокурор протягом двадцяти чотирьох годин зобов'язаний перевірити,
чи дійсно затриманий є тією особою, яка розшукується, і,
упевнившись в наявності законних підстав для арешту, дає санкцію
на відправлення заарештованого етапом до місця провадження
слідства.
Стаття 140. Порядок пред'явлення обвинувачення
При пред'явленні обвинувачення особі присутність захисника є
обов'язковою, крім випадків, передбачених частиною першою статті
46 цього Кодексу.
Слідчий, упевнившись в особі обвинуваченого, оголошує йому
постанову про притягнення як обвинуваченого, роз'яснює суть
пред'явленого обвинувачення та вручає копію постанови про
притягнення як обвинуваченого.
Про пред'явлення обвинувачення, роз'яснення його суті і
вручення копії постанови слідчий складає протокол із зазначенням
години і дати пред'явлення обвинувачення, який підписується
обвинуваченим, слідчим та захисником.
У разі відмови обвинуваченого поставити підпис у протоколі
слідчий робить на ньому відмітку про відмову від підпису і
зазначає мотиви відмови, про що сповіщає прокурора.
( Стаття 140 із змінами, внесеними згідно з Законами N 3780-12 від
23.12.93, N 1833-III ( 1833-14 ) від 22.06.2000 )
Стаття 141. Зміна і доповнення обвинувачення
Якщо під час попереднього слідства виникне необхідність
змінити пред'явлене обвинувачення або доповнити його, слідчий
зобов'язаний заново пред'явити обвинувачення з виконанням вимог,
встановлених статтями 131, 132, 133 і 140 цього Кодексу. Якщо під час попереднього слідства частина пред'явленого
обвинувачення не знайшла свого підтвердження, слідчий своєю
постановою закриває справу в цій частині обвинувачення, про що
оголошує обвинуваченому.
Стаття 142. Роз'яснення обвинуваченому його прав наслідстві
При пред'явленні обвинувачення слідчий зобов'язаний
роз'яснити обвинуваченому, що він під час провадження попереднього
слідства має право: 1) знати, в чому його обвинувачують; 2) давати показання щодо пред'явленого йому обвинуваченню
або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; 3) подавати докази; 4) заявляти клопотання про допит свідків, про проведення
очної ставки, про проведення експертизи, про витребування і
приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх
інших питань, які мають значення для встановлення істини в справі; 5) заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові,
спеціалістові і перекладачеві; 6) з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих
слідчих дій; 7) знайомитися з усіма матеріалами справи після закінчення
попереднього слідства; 8) мати захисника і побачення з ним до першого допиту; 9) подавати скарги на дії та рішення слідчого і прокурора. Про роз'яснення обвинуваченому його прав слідчий зазначає в
постанові про пред'явлення обвинувачення, що стверджує своїм
підписом обвинувачений. Стаття 142 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84, Законом N 3780-12 від 23.12.93 )
Стаття 143. Допит обвинуваченого
Слідчий зобов'язаний допитати обвинуваченого негайно після
його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після
пред'явлення йому обвинувачення. Допит обвинуваченого, крім виняткових випадків, повинен
проводитися удень. При допиті обвинуваченого за його бажанням може бути
присутнім захисник, а у випадках, передбачених частиною третьою
статті 46 цього Кодексу, присутність захисника є обов'язковою. Обвинувачений допитується в місці провадження попереднього
слідства, а в разі необхідності — і в місці його перебування. Обвинувачені допитуються окремо. При цьому слідчий вживає
заходів, щоб обвинувачені в одній і тій же справі не могли
зноситися між собою. На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи
визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні, після чого
пропонує йому дати показання по суті обвинувачення. Слідчий
вислухує показання обвинуваченого і, в разі необхідності, ставить
йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюванні
яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї
(навідні запитання). Стаття 143 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3780-12
від 23.12.93, N 1833-III ( 1833-14 ) від 22.06.2000 )
Стаття 144. Пред'явлення обвинувачення глухим, німим ісліпим та їх допит
Пред'явлення обвинувачення глухим, німим і сліпим та їх допит
провадяться за правилами статей 140, 141, 142 і 143 цього Кодексу
в присутності захисника, а в справах глухих і німих, крім
захисника, запрошується також і особа, яка розуміє їх знаки. Стаття 144 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08
від 30.08.71 )
Стаття 145. Протокол допиту обвинуваченого
Про кожний допит обвинуваченого слідчий складає протокол з
додержанням вимог статті 85 цього Кодексу. В протоколі допиту зазначаються місце і дата допиту; посада
та прізвище особи, яка проводила допит, і осіб, які були присутні
при допиті; час початку і закінчення допиту; прізвище, ім'я та по
батькові обвинуваченого, рік, місяць, день і місце його
народження; громадянство, національність, освіта, сімейний стан,
місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, судимість
обвинуваченого та інші відомості про нього, що виявляться
необхідними за обставинами справи. Показання обвинуваченого та відповіді на поставлені йому
запитання викладаються в першій особі і по можливості дослівно. По закінченні допиту слідчий пред'являє протокол
обвинуваченому для прочитання. За проханням обвинуваченого він
може бути прочитаний йому слідчим, про що зазначається в
протоколі. Обвинувачений має право вимагати доповнення протоколу і
внесення до нього поправок. Ці доповнення і поправки підлягають
обов'язковому занесенню в протокол. Протокол підписують обвинувачений і слідчий. Якщо протокол
написаний на кількох сторінках, обвинувачений підписує кожну
сторінку окремо. Якщо в допиті обвинуваченого брали участь
прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, захисник або інші
особи, вони також підписують протокол. Стаття 145 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 146. Власноручний запис обвинуваченим своїх показань
Обвинуваченому, якщо він того просить, надається можливість
написати свої показання власноручно, про що робиться відмітка в
протоколі допиту. Слідчий, ознайомившись з письмовими показаннями
обвинуваченого, може поставити йому додаткові запитання. Ці
запитання і відповіді на них заносяться до протоколу. Правильність
запису показань, запитань і відповідей на них засвідчується
підписами обвинуваченого і слідчого.
Стаття 147. Відсторонення обвинуваченого від посади
В разі притягнення посадової особи до кримінальної
відповідальності за посадовий злочин, а так само, якщо ця особа
притягається до відповідальності за інший злочин і може негативно
впливати на хід попереднього чи судового слідства, слідчий
зобов'язаний відсторонити її від посади, про що виносить
мотивовану постанову. Відсторонення від посади провадиться з санкції прокурора чи
його заступника. Копія постанови надсилається для виконання за
місцем роботи (служби) обвинуваченого. Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються
Президентом України, вирішується Президентом України на підставі
мотивованої постанови Генерального прокурора України. Відсторонення від посади скасовується постановою слідчого
(прокурора), коли в подальшому застосуванні цього заходу відпадає
потреба. Стаття 147 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84, в редакції Закону N 358/95-ВР від 05.10.95 )
Г л а в а 13
ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ
Стаття 148. Підстави для застосування запобіжного заходу
При наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений,
перебуваючи на волі, скриється від слідства і суду або перешкодить
встановленню істини в кримінальній справі, або займатиметься
злочинною діяльністю, а також для забезпечення виконання вироку
слідчий, прокурор вправі застосувати щодо обвинуваченого один із
запобіжних заходів, передбачених статтею 149 цього Кодексу. Про застосування запобіжного заходу складається постанова з
додержанням правил статті 130 цього Кодексу. В постанові
зазначається прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце народження
обвинуваченого, вчинений ним злочин, стаття кримінального закону,
якою передбачено даний злочин, обраний запобіжний захід і підстави
його обрання. Постанова про обрання запобіжного заходу
оголошується обвинуваченому під розписку. В разі його відмови
розписатися слідчий відмічає про це на постанові. Якщо немає підстав для застосування запобіжного заходу, від
обвинуваченого відбирається письмове зобов'язання про те, що він
повідомить про зміну свого місця перебування, а також про те, що
він з'явиться до слідчого і суду за їх викликом. У виняткових випадках запобіжний захід може бути застосований
щодо особи, підозрюваної у вчиненні злочину, і до пред'явлення їй
обвинувачення. В цьому разі обвинувачення повинно бути пред'явлене
не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу.
Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред'явлене, запобіжний
захід скасовується.
Стаття 149. Запобіжні заходи
Запобіжними заходами є: 1) підписка про невиїзд; 2) особиста порука; 3) порука громадської організації або трудового колективу; 3-1) застава; 4) взяття під варту; 5) нагляд командування військової частини. Стаття 149 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08
від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 530/96-ВР від
20.11.96 )
Стаття 150. Обставини, що враховуються при обраннізапобіжного заходу
Розв'язуючи питання про застосування запобіжного заходу,
належить враховувати, крім обставин, зазначених у статті 148 цього
Кодексу, також тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого,
його вік, стан здоров'я, сімейний стан.
Стаття 151. Підписка про невиїзд
Підписка про невиїзд полягає у відібранні від підозрюваного
або обвинуваченого письмового зобов'язання не відлучатися з місця
постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без
дозволу слідчого. Якщо підозрюваний або обвинувачений порушить дану ним
підписку про невиїзд, то вона може бути замінена більш суворим
запобіжним заходом; про це підозрюваному або обвинуваченому
повинно бути оголошено при відібранні від нього підписки про
невиїзд.
Стаття 152. Особиста порука
Особиста порука полягає у відібранні від осіб, що
заслуговують довір'я, письмового зобов'язання про те, що вони
ручаються за належну поведінку та явку обвинуваченого за викликом
і зобов'язуються при необхідності доставити його в органи
дізнання, попереднього слідства чи в суд на першу про те вимогу.
Число поручителів визначає слідчий, але їх не може бути менше
двох. Поручитель повідомляється про суть справи, по якій
обирається запобіжний захід, а також попереджається про те, що
коли обвинувачений, щодо якого обраний даний запобіжний захід,
ухилиться від слідства і суду, то на поручителя може бути
накладене грошове стягнення до двохсот неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. При відмові поручителя від взятого на себе зобов'язання
особиста порука заміняється іншим запобіжним заходом. Стаття 152 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84, Законом N 530/96-ВР від 20.11.96 )
Стаття 153. Порядок вирішення питання про грошове стягненняз поручителя в разі ухилення обвинуваченого
від явки до органів дізнання чи слідства
Якщо обвинувачений ухилиться від явки до органів дізнання чи
попереднього слідства, особа, що провадить дізнання, або слідчий
складає про це протокол і приєднує його до справи. Питання про
грошове стягнення з поручителя вирішується судом у судовому
засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні. В
судове засідання викликається поручитель. Стаття 153 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 154. Порука громадської організації або трудовогоколективу
Порука громадської організації або трудового колективу
полягає у винесенні зборами громадської організації або трудового
колективу підприємства, установи, організації, колгоспу, цеху,
бригади постанови про те, що дана організація або трудовий
колектив ручається за належну поведінку та своєчасну явку
обвинуваченого до органу дізнання, слідчого і в суд. Громадська організація або трудовий колектив повинні бути
ознайомлені з характером обвинувачення, пред'явленого особі, що
віддається на поруки. Стаття 154 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 154-1. Застава
Застава полягає у внесенні на депозит органу попереднього
розслідування або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним,
іншими фізичними чи юридичними особами грошей чи передачі їм інших
матеріальних цінностей з метою забезпечення належної поведінки,
виконання зобов'язання не відлучатися з місця постійного
проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу
слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування і суду
особи, щодо якої застосовано запобіжний захід.
Розмір застави встановлюється з урахуванням обставин справи
органом, який застосував запобіжний захід. Він не може бути
меншим: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, за
який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк
понад десять років, - однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян; щодо особи, обвинуваченої у вчиненні іншого
тяжкого злочину чи раніше судимої особи, - п'ятисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; щодо інших осіб -
п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У всіх
випадках розмір застави не може бути меншим розміру цивільного
позову, обгрунтованого достатніми доказами.
При внесенні застави підозрюваному, обвинуваченому,
підсудному роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання,
а заставодавцю - у вчиненні якого злочину підозрюється чи
обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобіжний захід,
і що в разі невиконання нею своїх обов'язків застава буде звернена
в доход держави.
Міра запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка
знаходиться під вартою, до направлення справи до суду може бути
обрана лише з дозволу прокурора, який давав санкцію на арешт, а
після надходження справи до суду - судом.
Заставодавець може відмовитись від взятих на себе зобов'язань
до виникнення підстав для звернення застави в доход держави. У
цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого,
підсудного до органу розслідування чи суду для заміни йому
запобіжного заходу на інший. Застава повертається лише після
обрання нового запобіжного заходу.
Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний порушує взяті на
себе зобов'язання, застава звертається в доход держави. Питання
про звернення застави в доход держави вирішується судом у
судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому
засіданні. В судове засідання викликається заставодавець для дачі
пояснень. Неявка без поважних причин заставодавця в судове
засідання не перешкоджає розгляду питання про звернення застави в
доход держави.
Питання про повернення застави заставодавцю вирішується судом
при розгляді справи. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим,
підсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частині
майнових стягнень. Кодекс доповнено статтею 154-1 згідно із Законом N 530/96-ВР
від 20.11.96 )
Стаття 155. Взяття під варту
Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах
про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді
позбавлення волі на строк понад один рік. У виняткових випадках
цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини,
за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і
на строк не більше одного року. До осіб, обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених
статтями 56, 56-1, 57 — 60, 62, 63, 69, 69-1, 71, 78— 80, частиною
4 статті 81, частинами 3 і 4 статті 82, частиною 3 статті 83,
частиною 3 статті 84, частиною 2 статті 86, статтями 86-1, 93,
частиною 2 статті 115-2, частинами 3 і 4 статті 117, частиною 2
статті 118, статтею 124-1, частинами 3 і 4 статті 141, частиною 3
статті 142, частинами 2 і 3 статті 168, частиною 2 статті 169,
частиною 2 статті 170, статтями 190-1, 217-2, частиною 3 статті
217-3, частиною 2 статті 229-1, частинами 2 і 3 статті 229-2,
статтею 229-4, частиною 2 статті 229-5, пунктом "в" статті 234,
пунктами "б" і "г" статті 241, статтею 242, пунктом "в" статті
245, статтями 257, 260 — 261 Кримінального кодексу України
( 2002-05 ), взяття під варту може бути застосовано з мотивів
самої тільки небезпечності злочину. Місцями попереднього ув'язнення для тримання осіб, щодо яких
як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори. В
окремих випадках ці особи можуть перебувати в тюрмі або місцях
тримання затриманих. У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть
перебувати не більше як три доби. Якщо доставка ув'язнених у
слідчий ізолятор у цей строк неможлива через віддаленість або
відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в
місцях тримання затриманих до десяти діб. Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано відносно
осіб, які вчинили злочин під час відбування покарання в місцях
позбавлення волі, вони можуть перебувати в штрафному ізоляторі
виправно-трудової колонії або в дисциплінарному ізоляторі
виховно-трудової колонії. Порядок попереднього ув'язнення визначається Положенням про
попереднє ув'язнення під варту, цим Кодексом. Стаття 155 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
10.09.62, N 117-08 від 30.08.71, N 1898-08 від 23.07.73, N
3130-08 від 14.10.74, N 1851-09 від 23.03.77, N 6834-10 від
16.04.84, Законами N 2468-12 від 17.06.92, N 2935-12 від 26.01.93,
N 282/95-ВР від 11.07.95, N 210/98-ВР від 24.03.98 )
Стаття 156. Строки тримання під вартою
Тримання під вартою при розслідуванні злочинів у кримінальних
справах не може тривати більше двох місяців. Цей строк може бути
продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором
армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них
прокурором у разі неможливості закінчити розслідування та при
відсутності підстав для зміни запобіжного заходу — до трьох
місяців. Дальше продовження строку може бути здійснено лише через
особливу складність справи прокурором Республіки Крим, області,
прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і
прирівняним до них прокурором — до шести місяців з дня взяття під
варту. Строк тримання під вартою понад шість місяців може бути
продовжений заступником Генерального прокурора України до одного
року і Генеральним прокурором України - до півтора року. Дальше продовження строку не допускається, обвинувачений,
якого тримають під вартою, підлягає негайному звільненню. У разі неможливості закінчити розслідування в повному обсязі
у наданий законом строк тримання під вартою і при відсутності
підстав для зміни запобіжного заходу Генеральний прокурор України
або його заступник дають згоду про направлення справи до суду в
частині доказаного обвинувачення. Відносно нерозслідуваних
злочинів справа виділяється в окреме провадження і закінчується
загальним порядком. Матеріали закінченої розслідуванням кримінальної справи
повинні бути пред'явлені для ознайомлення обвинуваченому та його
захиснику не пізніш як за місяць до скінчення граничного строку
тримання під вартою, встановленого частиною 2 цієї статті. Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з
матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку тримання під
вартою як запобіжного заходу не враховується. При поверненні судом на нове розслідування справи, по якій
строк тримання обвинуваченого під вартою скінчився, а за
обставинами справи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою
змінено бути не може, продовження строку тримання під вартою
провадиться прокурором, який здійснює нагляд за слідством, у межах
одного місяця з моменту надходження до нього справи. Дальше
продовження зазначеного строку провадиться з урахуванням часу
перебування обвинуваченого під вартою до направлення справи до
суду в порядку і в межах, встановлених частинами 1, 2 і 6 цієї
статті. Стаття 156 в редакції Закону N1960-12 від 10.12.91, із змінами,
внесеними згідно з Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 3351-12 від
30.06.93 )
Стаття 157. Обов'язки прокурора при дачі санкції на арешт
Прокурор дає санкцію на арешт підозрюваного або
обвинуваченого при наявності підстав, передбачених законом. При
вирішенні питання про санкцію на арешт прокурор зобов'язаний
ретельно ознайомитися з усіма матеріалами, що містять підстави для
взяття під варту, і в необхідних випадках особисто допитати
підозрюваного або обвинуваченого, а неповнолітнього підозрюваного
чи обвинуваченого — у всіх випадках. Право дачі санкції на арешт особи належить Генеральному
прокуророві України, прокурорам Республіки Крим, областей, міст
Києва і Севастополя, прирівняним до них прокурорам та їх
заступникам, міським, районним, іншим прирівняним до них
прокурорам. Таке право надається також заступникам прокурорів
міст і районів з населенням понад 150 тисяч, якщо це обумовлено
спеціальним наказом Генерального прокурора України. Стаття 157 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84, Законом N 3130-12 від 22.04.93 )
Стаття 158. Виконання постанови про застосування якзапобіжного заходу взяття під варту
Постанова про застосування як запобіжного заходу взяття під
варту виконується органом, який обрав запобіжний захід. У
необхідних випадках орган, що обрав запобіжний захід, вправі
доручити виконання постанови органам внутрішніх справ. Один
примірник постанови з санкцією прокурора направляється разом з
заарештованим у відповідне місце попереднього ув'язнення для
виконання. Стаття 158 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 159. Заходи піклування про неповнолітніх дітейзаарештованого
Коли в особи, відносно якої як запобіжний захід обрано взяття
під варту, є неповнолітні діти, які залишаються без нагляду,
слідчий зобов'язаний негайно внести з цього приводу подання до
комісії в справах неповнолітніх для вжиття необхідних заходів до
передачі зазначених неповнолітніх на піклування родичів або
влаштування їх в дитячі установи. Про вжиті заходи слідчий письмово повідомляє прокурора, а
також заарештовану особу і копію листа приєднує до справи. Стаття 159 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08
від 30.08.71 )
Стаття 160. Заходи по охороні майна ув'язненого
При ув'язненні підозрюваного або обвинуваченого слідчий
зобов'язаний вжити заходів до охорони майна і житла ув'язненого,
якщо майно і житло залишаються без нагляду.
Стаття 161. Повідомлення про взяття обвинуваченого підварту
Про арешт підозрюваного або обвинуваченого і його місце
перебування слідчий зобов'язаний повідомити його дружину або
іншого родича, а також сповістити за місцем його роботи. Якщо обвинувачений є іноземним громадянином, то постанова про
арешт направляється в Міністерство закордонних справ України. Стаття 161 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 162. Побачення з заарештованим
Побачення родичів або інших осіб з заарештованим може
дозволити особа або орган, які провадять справу. Тривалість
побачення встановляється від однієї до двох годин. Побачення може
бути дозволено, як правило, не більше одного разу на місяць. Стаття 162 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08
від 30.08.71 )
Стаття 163. Нагляд командування військової частини
Нагляд командування військової частини за підозрюваним або
обвинуваченим, який є військовослужбовцем, полягає у вжитті
заходів, передбачених статутами Збройних Сил України, для того,
щоб забезпечити належну поведінку та явку підозрюваного або
обвинуваченого за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого,
прокурора, суду. Командування військової частини повідомляється
про суть справи, по якій обрано даний запобіжний захід. Про встановлення нагляду командування військової частини у
письмовій формі повідомляє орган, що обрав цей запобіжний захід.
( Стаття 163 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 164. ( Стаття 164 виключена на підставі Указу ПВРN 117-08 від 30.08.71 )
Поміщення неповнолітнього обвинуваченого до
дитячої установи і віддання під нагляд
батьків чи опікунів
Поміщення неповнолітнього обвинуваченого до дитячої установи
або віддання його під нагляд батьків чи опікунів полягає у
передачі неповнолітнього обвинуваченого адміністрації дитячої
установи, батькам чи опікунам і відібранні від них письмового
зобов'язання про забезпечення ними належної поведінки і явки
неповнолітнього обвинуваченого до слідчого, прокурора і суду. При
цьому зазначені особи попереджаються про характер обвинувачення,
пред'явленого неповнолітньому, і про їх відповідальність у
випадках неявки його до слідчого, прокурора або до суду. При порушенні цього зобов'язання до батьків і опікунів
застосовується грошове стягнення в розмірі до 100 карбованців в
порядку, передбаченому статтею 153 цього Кодексу.
Стаття 165. Скасування і зміна запобіжного заходу
Запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде
необхідність у запобіжних заходах взагалі або в раніше обраному
запобіжному заході. Скасування або зміна запобіжного заходу провадиться за
мотивованою постановою слідчого, органу дізнання або прокурора.
Копія постанови слідчого, органу дізнання надсилається
прокуророві. Прокурор вправі в письмовій формі запропонувати слідчому,
органу дізнання скасувати обраний запобіжний захід або замінити
його іншим, чи обрати запобіжний захід, якщо він не був обраний
слідчим, органом дізнання. Така пропозиція прокурора для слідчого,
органу дізнання є обов'язковою, і її належить негайно виконати. Запобіжний захід, що був обраний прокурором або за його
санкцією чи вказівкою, слідчий, орган дізнання можуть скасувати
або змінити тільки за згодою прокурора. Запобіжний захід, обраний судом, може бути скасований або
змінений судом, а в разі направлення ним справи для провадження
розслідування — також прокурором або за його згодою слідчим,
органом дізнання. Стаття 165 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3084-09
від 16.02.78 )
Г л а в а 14
ДОПИТ СВІДКА І ПОТЕРПІЛОГО
Стаття 166. Порядок виклику свідка для допиту
Свідок викликається до слідчого повісткою, яка вручається під
розписку свідкові, а в разі його тимчасової відсутності —
кому-небудь з дорослих членів його сім'ї, житлово-експлуатаційній
організації, виконавчому комітету селищної або сільської Ради
народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. Свідок
може бути викликаний також телеграмою або телефонограмою. В повістці повинно бути зазначено, хто викликається як
свідок, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки,
передбачені статтями 70 і 71 цього Кодексу. Неповнолітній свідок викликається через законних
представників. Стаття 166 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 167. Допит свідка
Свідка можна допитувати про факти, які стосуються даної
справи, а також про особу підозрюваного або обвинуваченого та
потерпілого. Свідок допитується в місці провадження попереднього слідства,
а в разі необхідності — в місці його перебування. Свідок допитується окремо і у відсутності інших свідків. При
цьому слідчий вживає заходів до того, щоб свідки, викликані в
одній справі, не могли зноситися між собою до закінчення допиту. Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє
його, в якій справі він викликаний, і попереджає про обов'язок
розповісти все відоме йому в справі, а також про кримінальну
відповідальність за відмову дати показання і за дачу завідомо
неправдивих показань. Потім слідчий з'ясовує стосунки між свідком
і підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим і починає
допит. Після того як свідок закінчить дачу показань, слідчий
ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у
формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або
підказка до неї (навідні запитання). Стаття 167 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84; Законом N 1833-III ( 1833-14 ) від 22.06.2000 )
Стаття 168. Допит неповнолітнього свідка
Допит неповнолітнього свідка віком до чотирнадцяти років, а
за розсудом слідчого — віком до шістнадцяти років проводиться за
правилами статті 167 цього Кодексу в присутності педагога, а при
необхідності — лікаря, батьків чи інших законних представників
неповнолітнього. До початку допиту зазначеним особам роз'яснюється їх
обов'язок бути присутніми при допиті, а також право викладати свої
зауваження і з дозволу слідчого задавати свідкові запитання.
Запитання, поставлені свідкові законними представниками, педагогом
або лікарем, і їх зауваження заносяться до протоколу. Слідчий
вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання
повинно бути занесене до протоколу. Свідкові, який не досяг шістнадцятирічного віку,
роз'яснюється його обов'язок говорити тільки правду, але про
кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за
завідомо неправдиві показання він не попереджається.
Стаття 169. Допит німого або глухого свідка
Допит німого або глухого свідка проводиться за правилами
статті 167 цього Кодексу з участю особи, яка його розуміє. Про
участь цієї особи в допиті свідка зазначається в протоколі.
Стаття 170. Протокол допиту свідка
Про допит свідка складається протокол з додержанням правил,
зазначених у статті 85 цього Кодексу. Крім того, в протоколі
допиту вказуються: прізвище, ім'я та по батькові свідка, його вік,
громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід занять або
посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з
обвинуваченим і потерпілим. У протоколі зазначається, що свідкові роз'яснені його
права, обов'язки і відповідальність за відмову давати показання і
за дачу завідомо неправдивих показань. Показання свідка та
відповіді на поставлені йому запитання викладаються в першій особі
і по можливості дослівно. Свідкові, коли він про це просить, може бути надана
можливість особисто написати свої показання в присутності
слідчого, про що зазначається в протоколі. По закінченні допиту слідчий пред'являє свідкові протокол для
прочитання. За проханням свідка протокол може бути йому прочитаний
слідчим. Свідок і особи, які були присутні при допиті, мають право
просити про внесення доповнень і поправок у протокол. Ці
доповнення і поправки заносяться слідчим до протоколу. Протокол підписують свідок, слідчий і особи, що були присутні
при допиті. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, свідок
підписує кожну сторінку окремо. Стаття 170 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
Стаття 171. Виклик і допит потерпілого
Виклик потерпілого проводиться за правилами, встановленими
статтею 166 цього Кодексу. Допит потерпілого проводиться з додержанням вимог, зазначених
у частинах 1, 2 і 3 статті 167 цього Кодексу. Перед початком
допиту слідчий попереджає потерпілого про кримінальну
відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за статтею
178 Кримінального кодексу України ( 2002-05 ). Після цього
слідчий з'ясовує стосунки між потерпілим і підозрюваним або
обвинуваченим і пропонує потерпілому розповісти про це відоме
йому в справі. Забороняється ставити запитання, у формулюванні
яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї
(навідні запитання). Про допит потерпілого складається протокол з додержанням
правил статті 170 цього Кодексу. Стаття 171 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84; Законом N 1833-III ( 1833-14 ) від 22.06.2000 )
Г л а в а 15
ОЧНА СТАВКА, ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ
Стаття 172. Очна ставка
Слідчий вправі провести очну ставку між двома раніше
допитаними особами, в показаннях яких є суперечності.
Стаття 173. Проведення очної ставки
На початку очної ставки встановлюється, чи знають особи, що
викликані на очну ставку, один одного і в яких стосунках вони
перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну
відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо
неправдивих показань, а потерпілі — за дачу завідомо неправдивих
показань. Викликаним на очну ставку особам по черзі пропонується дати
показання про ті обставини справи, для з'ясування яких призначена
очна ставка. Після цього слідчий ставить запитання. Особи,
викликані на очну ставку, з дозволу слідчого можуть ставити
запитання одна одній. Оголошення показань, даних учасниками очної ставки на
попередніх допитах, дозволяється лише після дачі ними показань на
очній ставці та запису їх до протоколу. Слідчий пред'являє протокол очної ставки особам, яких
допитано, для прочитання або за їх проханням прочитує їм цей
протокол. Допитані особи мають право вимагати доповнення протоколу
і внесення до нього поправок. Ці доповнення або поправки
підлягають обов'язковому занесенню в протокол. Протокол очної
ставки підписує кожна з допитаних осіб та слідчий.
Стаття 174. Пред'явлення особи для впізнання
При необхідності пред'явлення якої-небудь особи для впізнання
свідкові, потерпілому, обвинуваченому або підозрюваному слідчий
спочатку допитує їх про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а
також про обставини, при яких впізнаючий бачив цю особу, про що
складає протокол допиту. Коли впізнаючий є свідком чи потерпілим, він попереджається
про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих
показань, а свідок, крім того, і за відмову від дачі показань.
Особа, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому разом з
іншими особами тієї ж статі у кількості не менше трьох, які не
мають різких відмін у зовнішності та одягу. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується
зайняти будь-яке місце серед інших осіб, що пред'являються.
Впізнаючому пропонується вказати особу, яку він має впізнати, і
пояснити, за якими ознаками він її впізнав. У виняткових випадках з метою забезпечення безпеки особи,
яка впізнає, впізнання проводиться поза візуальним спостереженням
того, кого впізнають, з дотриманням вимог, передбачених цією
статтею. Про результати впізнання обов'язково повідомляється
особа, яка пред'являлася для впізнання. При необхідності впізнання може проводитися по фотознімках,
відповідно до умов, викладених у цій статті. Пред'явлення особи для впізнання проводиться в присутності
не менше двох понятих. У разі проведення впізнання за правилами,
встановленими частиною четвертою цієї статті, поняті повинні
пересвідчитися у можливості впізнання поза візуальним
спостереженням того, кого впізнають, і засвідчити таке впізнання.
( Стаття 174 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
Стаття 175. Пред'явлення предметів для впізнання
При необхідності пред'явити для впізнання який-небудь предмет
слідчий спочатку допитує впізнаючого про ознаки цього предмета і
обставини, при яких він цей предмет бачив, про що складається
протокол допиту. Коли впізнаючий є свідком чи потерпілим, він попереджається
про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих
показань, а свідок, крім того, і за відмову від дачі показань. Предмет, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому в
числі інших однорідних предметів. Впізнаючому пропонується вказати
предмет, який він має впізнати, і пояснити, за якими ознаками він
його впізнав. Пред'явлення предметів для впізнання проводиться в
присутності двох понятих. Пред'явлені предмети по можливості фотографуються.
Стаття 176. Протокол пред'явлення для впізнання
Про пред'явлення для впізнання особи або предмета і про
наслідки впізнання складається протокол з додержанням правил,
зазначених у статті 85 цього Кодексу. Крім того, в протоколі
зазначаються відомості про особу впізнаючого і про те, що він
попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі
показань та за дачу неправдивих показань, наводяться дані про осіб
і предмети, що пред'являються для впізнання, і докладно
вказуються ознаки, за якими впізнаючий впізнав особу чи предмет. У разі проведення впізнання за правилами, встановленими
частиною четвертою статті 174 цього Кодексу, в протоколі, крім
відомостей, передбачених цією статтею, обов'язково зазначається
те, що впізнання проводилося поза візуальним спостереженням того,
кого впізнають, а також вказуються всі обставини і умови
проведення такого впізнання. Протокол підписують всі особи, що брали участь у проведенні
впізнання, поняті і слідчий. До протоколу додаються фотознімки,
якщо особи або предмети, пред'явлені для впізнання, були
сфотографовані. Стаття 176 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
Г л а в а 16
ОБШУК І ВИЇМКА
Стаття 177. Підстави для проведення обшуку
Обшук проводить слідчий в тих випадках, коли він має достатні
дані вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті
злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають
значення для встановлення істини в справі, заховані в певному
приміщенні або місці чи в якої-небудь особи. Слідчий проводить обшук також і в тому випадку, коли він має
достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці
переховується злочинець. Обшук може проводитися за постановою слідчого і тільки з
санкції прокурора або його заступника. У невідкладних випадках обшук може бути зроблений без санкції
прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк
про зроблений обшук та його результати. Стаття 177 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 178. Підстави для проведення виїмки
Виїмка проводиться в тих випадках, коли слідчий має точні
дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи,
знаходяться в певної особи чи в певному місці. Виїмка проводиться за постановою слідчого. Виїмка документів, що становлять державну таємницю,
проводиться тільки з санкції прокурора або його заступника і в
порядку, погодженому з керівником відповідної установи. Стаття 178 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 179. Обов'язковість видачі предметів і документів
Посадові особи і громадяни не мають права відмовлятися
пред'явити або видати документи чи їх копії або інші предмети, які
вимагає слідчий під час обшуку і виїмки. Видача і огляд документів, що містять дані, які становлять
державну таємницю, провадяться з додержанням існуючих правил, що
забезпечують охорону державної таємниці.
Стаття 180. Час проведення обшуку і виїмки
Обшуки і виїмки, крім невідкладних випадків, повинні
провадитись удень.
Стаття 181. Особи, в присутності яких провадяться обшук івиїмка
Обшук і виїмка провадяться в присутності двох понятих і
особи, яка займає дане приміщення, а при відсутності її —
представника житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради
народних депутатів. Обшук і виїмка в приміщеннях, що їх займають підприємства,
установи і організації, провадяться в присутності їх
представників. Під час обшуку по можливості повинна бути
забезпечена присутність обшукуваного або повнолітнього члена його
родини, а при необхідності — також і потерпілого. Обшукуваним, понятим і відповідним представникам повинно бути
роз'яснено їх право бути присутніми при всіх діях слідчого і
робити заяви з приводу цих дій; ці заяви підлягають занесенню до
протоколу. Стаття 181 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 182. Умови проведення обшуку і виїмки в приміщенняхдипломатичних представництв
У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а
також в приміщеннях, де проживають члени дипломатичних
представництв та їх сім'ї, які користуються правом дипломатичної
недоторканності, обшук і виїмку можна провадити лише за згодою
дипломатичного представника. Про згоду дипломатичних представників на обшук або виїмку
робиться запит через Міністерство закордонних справ України. Обшук і виїмка в зазначених приміщеннях провадяться
обов'язково в присутності прокурора і представника Міністерства
закордонних справ.
Стаття 183. Порядок проведення обшуку і виїмки
Перед обшуком або виїмкою слідчий пред'являє постанову
особам, що займають приміщення, або представникові підприємства,
установи чи організації, де проводиться обшук або виїмка, і
пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи, а
також вказати місце, де переховується злочинець. У разі відмови
виконати його вимоги слідчий проводить обшук або виїмку в
примусовому порядку. Якщо особи, які займають приміщення,
відсутні, постанова про проведення обшуку або виїмки
пред'являється представникові житлово-експлуатаційної організації
або місцевої Ради народних депутатів і обшук або виїмка
проводиться в їх присутності. Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені
приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити.
При цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю
пошкоджень дверей, замків та інших предметів. Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у
приміщенні під час обшуку або виїмки, а також особам, які під час
обшуку або виїмки увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і
зноситись один з одним або з іншими особами до закінчення обшуку
чи виїмки. В необхідних випадках слідчий вправі залучати до участі в
проведенні обшуку працівників органів внутрішніх справ та
відповідних спеціалістів. Стаття 183 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
18.01.66, N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 184. Обшук особи
Обшук особи проводиться відповідно до правил цієї глава
Кодексу. Без винесення постанови обшук особи можна проводити при
затриманні її чи ув'язненні під варту або при наявності достатніх
підстав вважати, що, перебуваючи в приміщенні чи іншому місці, де
проводиться обшук або виїмка, вона ховає при собі предмети чи
документи, які мають значення для справи. Обшук особи може проводити тільки особа тієї самої статі, що
й обшукуваний, в присутності понятих тієї ж статі. Стаття 184 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 185. Нерозголошення обставин особистого життяобшукуваних
Під час обшуку або виїмки слідчий повинен вживати заходів до
того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини
особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або
тимчасово перебувають у цьому приміщенні.
Стаття 186. Вилучення предметів і документів
При обшуку або виїмці можуть бути вилучені лише предмети і
документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно
обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного
позову або можливої конфіскації майна. Предмети і документи, які
вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх
відношення до справи. Всі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий
повинен пред'явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити
в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису з
зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого
вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках
вилучені предмети і документи повинні бути на місці обшуку або
виїмки упаковані і опечатані.
Стаття 187. Накладення арешту на кореспонденцію і виїмка їїв поштово-телеграфних установах
Накладення арешту на кореспонденцію і виїмка її в
поштово-телеграфних установах може провадитись тільки з санкції
прокурора або його заступника чи за постановою суду. Про накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію і
виїмку її слідчий складає постанову. У цій постанові слідчий
пропонує поштово-телеграфній установі затримувати зазначені в
постанові кореспонденцію і надсилати йому про це відповідні
повідомлення. Виїмка кореспонденції проводиться в присутності двох
представників поштово-телеграфної установи, про що складається
протокол. Накладення арешту на кореспонденцію скасовується постановою
слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. Стаття 187 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 188. Протокол обшуку і виїмки
Про проведення обшуку або виїмки слідчий складає протокол у
двох примірниках з додержанням правил статті 85 цього Кодексу. В
протоколі зазначаються: підстави для обшуку або виїмки; приміщення
чи інше місце, в якому було проведено обшук або виїмку; особа, у
якої проведено обшук або виїмку; дії слідчого і результати обшуку
або виїмки. Щодо кожного предмета, який підлягає вилученню,
повинно бути зазначено, в якому саме місці і при яких обставинах
він був виявлений. В протокол обшуку або виїмки заносяться всі заяви і
зауваження присутніх під час обшуку або виїмки осіб, зроблені з
приводу тих чи інших дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а
також опис вилучених предметів підписують слідчий, особа, у якої
проводився обшук або виїмка, та запрошені особи, що були присутні.
Стаття 189. Обов'язковість вручення копії протоколу обшукуабо виїмки
Другий примірник протоколу обшуку або виїмки, а також другий
примірник опису вручається особі, у якої проведено обшук або
виїмку, а в разі її відсутності — повнолітньому членові її сім'ї
або представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої
Ради народних депутатів. При проведенні обшуку або виїмки на підприємстві, в установі
або організації другий примірник протоколу і опису вручається
представникові підприємства, установи або організації. При наявності в протоколі зауважень на неправильні дії,
допущені під час обшуку, слідчий не пізніше двох днів повідомляє
про це прокурора, який здійснює нагляд за слідством. Стаття 189 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Г л а в а 17
ОГЛЯД, ОСВІДУВАННЯ, ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИТА ОБСТАВИН ПОДІЇ
Стаття 190. Проведення огляду
З метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів,
з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають
значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості,
приміщення, предметів та документів. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути
проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при
наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно
після огляду місця події. Про результати огляду слідчий складає протокол. Стаття 190 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08
від 30.08.71 ) Стаття 191. Порядок проведення огляду
Огляд проводиться в присутності не менше двох понятих і, як
правило, удень. Слідчий може запросити для участі в огляді спеціалістів, не
заінтересованих в результатах справи. В необхідних випадках слідчий проводить вимірювання, складає
план і креслення оглянутого місця та окремих предметів, а також по
можливості фотографує їх. Органи внутрішніх справ зобов'язані подавати слідчому
допомогу в проведенні огляду. Огляд предметів і документів, вилучених під час огляду місця
події, при виїмці або обшуку, а також пред'явлення їх
підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому та іншим особам слідчий
проводить на місці події, обшуку або виїмки, а у випадках, коли це
неможливо, - за місцем провадження у справі. Стаття 191 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 192. Огляд трупа
Зовнішній огляд трупа слідчий проводить з участю
судовомедичного експерта і в присутності двох понятих. Коли
неможливо викликати судовомедичного експерта, то запрошується
найближчий лікар. Коли виникне необхідність ексгумації трупа, слідчий складає
про це постанову, яку затверджує прокурор. Труп виймається з місця
поховання в присутності слідчого, судовомедичного експерта та двох
понятих, про що складається протокол, який підписують усі
зазначені особи.
Стаття 193. Проведення освідування
При необхідності виявити або засвідчити наявність у
обвинуваченого, підозрюваного або у потерпілого чи свідка
особливих прикмет слідчий виносить про це постанову і проводить
освідування. Якщо необхідно провести судовомедичне освідування
обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка, то таке
освідування за вказівкою слідчого проводить судовомедичний експерт
або лікар. Слідчий не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої
статі, коли це зв'язане з необхідністю оголювати особу, що
підлягає освідуванню. При освідуванні не допускаються дії, які
принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її
здоров'я. Про результати освідування, проведеного слідчим, складається
протокол, який підписують слідчий та освідуваний. При
судовомедичному освідуванні складають акт, а коли освідування
проводить лікар, він видає довідку. Стаття 193 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 194. Відтворення обстановки і обставин події
З метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка,
потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних
при провадженні огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати
на місце і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю
спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або
обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші
події могли відбуватися в дійсності. Виконання цих дій допускається при умові, коли вони не
принижують гідності осіб, що беруть у них участь, і не є
небезпечними для їх здоров'я. В необхідних випадках слідчий проводить вимірювання, складає
план і креслення, а також проводить фотографування. Про проведення всіх зазначених дій складається протокол, який
підписують особи, що брали в них участь, поняті та слідчий. Стаття 194 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 195. Протокол огляду, освідування і відтворенняобстановки та обставин події
Протокол огляду, освідування або відтворення обстановки та
обставин події складається з додержанням правил статті 85 цього
Кодексу. В протоколі зазначають підстави для проведення цих дій,
описують все, що було виявлено, в тій послідовності, в якій це
відбувалося, і в тому саме вигляді, в якому спостерігалось під час
проведення дії. До протоколу додають відповідні схеми, фотознімки,
плани, документи.
Г л а в а 18
ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ
Стаття 196. Порядок призначення експертизи
Експертиза призначається у випадках, передбачених статтями 75
і 76 цього Кодексу. При необхідності проведення експертизи слідчий складає
мотивовану постанову, в якій, крім даних, зазначених у статті 130
цього Кодексу, вказує підстави для проведення експертизи, прізвище
експерта або назву установи, експертам якої доручається провести
експертизу, питання, з яких експерт повинен дати висновок,
об'єкти, які мають бути досліджені, а також перелічує матеріали,
що пред'являються експертові для ознайомлення. Коли експертиза проводиться не в експертній установі,
слідчий, упевнившись в особі експерта, вручає йому копію постанови
про призначення експертизи, роз'яснює обов'язки і права,
встановлені статтею 77 цього Кодексу, і попереджає його про
кримінальну відповідальність за статтею 179 Кримінального кодексу
України ( 2002-05 ) за відмову від виконання покладених на нього
обов'язків, а також про відповідальність за статтею 178
Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого
висновку. Про виконання цих дій слідчий складає протокол, в
якому, крім даних, передбачених статтею 85 цього Кодексу,
зазначає також відомості про особу експерта, його компетентність
у певній галузі знань і зроблені ним заяви. Коли експертиза проводиться в експертній установі, експерт
зазначає у вступній частині висновку, що він попереджений про
кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого
висновку, і стверджує це своїм підписом.
Стаття 197. Права обвинуваченого при призначенні іпроведенні експертизи
При призначенні і проведенні експертизи обвинувачений має
право: 1) заявити відвід експертові; 2) просити про призначення експерта з числа вказаних ним
осіб; 3) просити про постановку перед експертизою додаткових
питань; 4) давати пояснення експертові; 5) пред'являти додаткові документи; 6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком
експерта після закінчення експертизи; 7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової
експертизи. Обвинуваченому за його клопотанням слідчий може дозволити
бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і
давати пояснення. Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з
постановою про призначення експертизи і роз'яснити йому його
права, встановлені цією статтею, про що складається протокол з
додержанням вимог статті 85 цього Кодексу. Постанова про призначення судовопсихіатричної експертизи не
оголошується обвинуваченому в тих випадках, коли його психічний
стан робить це неможливим. У випадках, коли експертиза призначається до притягнення
особи як обвинуваченого, правила цієї статті застосовуються до
підозрюваного у вчиненні злочину.
Стаття 198. Проведення експертизи в експертній установі
Одержавши постанову про призначення експертизи, керівник
експертної установи доручає проведення експертизи одному або
декільком експертам. Ці експерти дають висновок від свого імені і
несуть за цього особисту відповідальність.
Стаття 199. Одержання зразків для експертного дослідження
У разі потреби слідчий має право винести постанову про
вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків,
необхідних для експертного дослідження. Про відібрання зразків
складається протокол. Зразки зберігаються за правилами зберігання речових доказів
(статті 79 — 81 цього Кодексу).
Стаття 200. Висновок експерта
Після проведення необхідних досліджень експерт складає
висновок, в якому повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище,
освіта, спеціальність, учений ступінь і звання, посада експерта),
на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при
проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які
матеріали експерт використав та які провів дослідження, мотивовані
відповіді на поставлені питання. Коли при проведенні експертизи
експерт виявить факти, які мають значення для справи і з приводу
яких йому не були поставлені питання, він вправі на них вказати в
своєму висновку. Висновок підписується експертом.
Стаття 201. Допит експерта
Ознайомившись з висновком експерта, слідчий має право
допитати експерта з метою одержання роз'яснення або доповнення
висновку. Про допит експерта складається протокол.
Стаття 202. Пред'явлення обвинуваченого матеріалівекспертизи
Матеріали експертизи пред'являються обвинуваченому. Про пред'явлення обвинуваченому матеріалів експертизи слідчий
складає протокол, в якому зазначає пояснення, зауваження та
заперечення обвинуваченого і його клопотання. Питання про
задоволення клопотання обвинуваченого вирішує слідчий за правилами
статті 129 цього Кодексу. У випадках, коли експертиза проведена до притягнення особи як
обвинуваченого, матеріали експертизи пред'являються підозрюваному
у вчиненні злочину.
Стаття 203. Призначення додаткової або повторної експертизи
У випадках, передбачених статтею 75 цього Кодексу, слідчий
мотивованою постановою може призначити додаткову або повторну
експертизу, яка проводиться з додержанням правил цієї глави
Кодексу.
Стаття 204. Визначення психічного стану обвинуваченого
Коли в справі є дані, які дають підстави вважати, що
обвинувачений під час вчинення суспільно небезпечного діяння був у
неосудному стані, а також, коли він вчинив злочин в осудному
стані, але після вчинення злочину захворів душевною хворобою, яка
позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати
ними, слідчий для визначення психічного стану обвинуваченого
призначає судовопсихіатричну експертизу.
Стаття 205. Направлення обвинуваченого на стаціонарнуекспертизу
Якщо при проведенні судовомедичної або судовопсихіатричної
експертизи виникає необхідність тривалого спостереження за
обвинуваченим або дослідження його, слідчий з санкції прокурора
або його заступника поміщає його у відповідний медичний заклад,
про що складає постанову. Стаття 205 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Г л а в а 19
ЗУПИНЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО СЛІДСТВА
Стаття 206. Підстави та порядок зупинення слідства
Попереднє слідство в кримінальній справі зупиняється у
випадках: 1) коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме; 2) коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого
перешкоджає закінченню провадження в справі; 3) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин. У випадках, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, попереднє
слідство може бути зупинене тільки після того, як слідчий винесе
постанову про притягнення певної особи як обвинуваченого і виконає
всі слідчі дії, проведення яких можливе у відсутності
обвинуваченого, а також вживе заходів до збереження документів та
інших можливих доказів у справі. У випадках, зазначених у пункті 3 цієї статті, попереднє
слідство може бути зупинене лише після проведення всіх необхідних
і можливих слідчих дій для встановлення особи, яка вчинила злочин. Попереднє слідство зупиняється мотивованою постановою
слідчого, копія якої направляється прокуророві. Якщо в справі
притягнуто двох або декількох обвинувачених, а підстави для
зупинення справи відносяться не до всіх обвинувачених, слідчий
вправі виділити і зупинити справу відносно окремих обвинувачених
або зупинити провадження в усій справі.
Стаття 207. Зупинення слідства, коли місцезнаходженняобвинуваченого невідоме
Коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме, слідчий
оголошує його розшук, керуючись статтею 138 цього Кодексу, а
слідство зупиняє з додержанням вимог частини 2 статті 206 цього
Кодексу до розшуку обвинуваченого.
Стаття 208. Зупинення слідства при тимчасовому тяжкомузахворюванні обвинуваченого
У випадках, коли слідством буде встановлено, що обвинувачений
після вчинення злочину тимчасово тяжко захворів, слідчий зупиняє
провадження у справі з додержанням вимог частини 2 статті 206
цього Кодексу до видужання обвинуваченого. При цьому обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід може
бути залишений або скасований. Після видужання обвинуваченого слідство відновлюється і
закінчується провадженням на загальних підставах.
Стаття 209. Зупинення слідства, коли не встановлено особи,яка вчинила злочин
Коли особа, яка вчинила злочин, не встановлена, слідчий
зупиняє попереднє слідство в справі з додержанням вимог частини 3
статті 206 цього Кодексу і зобов'язаний як безпосередньо, так і
через органи дізнання вживати заходів до встановлення особи, що
вчинила злочин.
Стаття 210. Відновлення слідства
У разі потреби відновити попереднє слідство слідчий складає
мотивовану постанову, копія якої направляється прокуророві.
Стаття 211. Закриття справи, в якій слідство зупинено
Справа, в якій слідство зупинено, підлягає закриттю: 1) по закінченні строків давності притягнення до кримінальної
відповідальності, зазначених у статті 48 Кримінального кодексу
України ( 2001-05 ), а у випадках, зазначених у частині 1 статті
7 цього Кодексу, — і до закінчення цих строків; 2) у випадках, передбачених пунктами 4, 8, 9, 10 і 11 частини
1 та частиною 2 статті 6 цього Кодексу. Стаття 211 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08
від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 3351-12 від
30.06.93 )
Г л а в а 20
ЗАКІНЧЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО СЛІДСТВА
Стаття 212. Форми закінчення попереднього слідства
Попереднє слідство закінчується складанням обвинувального
висновку або постанови про закриття справи чи постанови про
направлення справи до суду для вирішення питання про застосування
примусових заходів медичного характеру. Стаття 212 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 213. Підстави до закриття справи
Кримінальна справа закривається: 1) при наявності підстав, зазначених у статтях 6, 7, 7-1,
7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу; 2) при недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні
злочину. Стаття 213 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1851-09
від 23.03.77 )
Стаття 214. Порядок закриття справи
Слідчий закриває справу мотивованою постановою, в якій, крім
даних, передбачених у статті 130 цього Кодексу, зазначає:
відомості про особу обвинуваченого, суть справи, підстави для
закриття справи, рішення про скасування запобіжного заходу і
заходів по забезпеченню цивільного позову та можливої конфіскації
майна, а також рішення в питанні про речові докази відповідно до
статті 81 цього Кодексу. Якщо розслідуванням встановлено факти, які вимагають
застосування заходів громадського або дисциплінарного впливу чи
адміністративного стягнення щодо особи, яка притягалась як
обвинувачений, або щодо інших осіб, слідчий, закриваючи
кримінальну справу, доводить ці факти до відома громадської
організації, товариського суду, трудового колективу або
адміністрації підприємства, установи, організації для вжиття
відповідних заходів впливу або надсилає матеріали справи до суду
для застосування заходів адміністративного стягнення. Копія постанови про закриття справи надсилається
прокуророві, особі, що притягалася до кримінальної
відповідальності, особі, за заявою якої була порушена справа, а
також потерпілому та цивільному позивачеві. Стаття 214 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84; Законом N 1833-III ( 1833-14 ) від 22.06.2000 )
Стаття 215. Оскарження постанови про закриття справи
Постанова слідчого про закриття справи може бути оскаржена
прокуророві в семиденний строк з дня одержання письмового
повідомлення або копії постанови про закриття справи. Особа, щодо якої провадилося слідство, має право оскаржити цю
постанову в частині, яка стосується підстав і мотивів закриття
справи. В разі закриття справи через смерть обвинуваченого близькі
родичі і громадські організації вправі з метою реабілітації
померлого просити про доведення попереднього слідства до кінця. В разі оскарження постанови слідчого про закриття справи
прокурор знайомиться із справою і не пізніше тридцяти днів з дня
надходження скарги скасовує постанову про закриття справи і
відновлює попереднє слідство або залишає скаргу без задоволення,
про що повідомляє особі, яка подавала скаргу. В разі відмови прокурора скасувати постанову про закриття
справи скаргу на цю постанову може бути подано до суду в порядку,
передбаченому статтею 236-5 цього Кодексу. Стаття 215 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
27.06.61, N 6834-10 від 16.04.84, Законом N2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 216. Відновлення слідства в закритій справі
Попереднє слідство в закритій справі може бути відновлене у
межах встановлених строків давності притягнення до кримінальної
відповідальності постановою прокурора, начальника слідчого
відділу, а у випадках, передбачених частиною третьою статті 236-6
цього Кодексу, — постановою судді. Стаття 216 в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 217. Ознайомлення потерпілого, цивільного позивача іцивільного відповідача з матеріалами справи
Визнавши попереднє слідство в справі, яка підлягає
направленню для віддання обвинуваченого до суду, закінченим,
слідчий повідомляє про це потерпілого та його представника,
цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників і
роз'яснює їм їх право ознайомитися з матеріалами справи; про це
слідчий складає відповідний протокол або додає до справи копію
письмового повідомлення. В разі письмового або усного клопотання зазначених осіб про
ознайомлення їх з матеріалами справи слідчий повинен надати
потерпілому і його представникові, цивільному позивачеві,
цивільному відповідачеві або їх представникам можливість
ознайомитися з ними. Цивільний відповідач може знайомитися з
матеріалами справи в межах, передбачених частиною 2 статті 51
цього Кодексу. Зазначені особи мають право робити виписки із справи і
заявляти клопотання про доповнення слідства, щодо яких слідчий
приймає рішення за правилами, передбаченими статтею 129 цього
Кодексу. Матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які
беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення
зазначеним особам не пред'являються. Оголошення про закінчення слідства і пред'явлення матеріалів
справи для ознайомлення оформляється протоколом з додержанням
правил статті 220 цього Кодексу. Стаття 217 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84, Законом N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
Стаття 218. Оголошення обвинуваченому про закінченняслідства і пред'явлення йому матеріалів справи
Визнавши зібрані докази достатніми для складання
обвинувального висновку і виконавши вимоги статті 217 цього
Кодексу, слідчий зобов'язаний оголосити обвинуваченому, що
слідство в його справі закінчено і що він має право на
ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і з
допомогою захисника, а також може заявити клопотання про
доповнення попереднього слідства. Слідчий зобов'язаний роз'яснити
обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи у
суді першої інстанції одноособово суддею чи колегіально судом у
складі трьох осіб у випадках, передбачених законом. Якщо обвинувачений не виявив бажання ознайомитися з
матеріалами справи з участю захисника, йому пред'являються для
ознайомлення всі матеріали справи. При ознайомленні з матеріалами
справи обвинувачений вправі робити виписки з матеріалів справи і
порушувати клопотання. Якщо в справі притягнуто декількох
обвинувачених, слідчий повинен пред'явити кожному з них усі
матеріали слідства. Про те, що обвинуваченому оголошено про закінчення слідства і
що йому пред'явлено матеріали справи для ознайомлення,
зазначається в протоколі про оголошення обвинуваченому про
закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи. Якщо у справі бере участь захисник, слідчий надає можливість
ознайомитися з усіма матеріалами справи і захисникові, про що
складає окремий протокол. При цьому пред'явлення матеріалів справи
має бути відкладено до явки захисника, але не більше як на три
дні. При неможливості для обраного обвинуваченим захисника
з'явитися в цей строк слідчий вживає заходів, передбачених
частиною 3 статті 47 цього Кодексу. Матеріали попереднього слідства пред'являються для
ознайомлення підшитими і пронумерованими. Матеріали про
застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у
кримінальному судочинстві, для ознайомлення не пред'являються і
зберігаються окремо від кримінальної справи. Обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі,
потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи. Однак,
якщо обвинувачений і його захисник явно намагатимуться затягнути
закінчення справи, слідчий вправі своєю мотивованою постановою
визначити певний строк для ознайомлення з матеріалами справи. Така
постанова підлягає затвердженню прокурором. Стаття 218 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 986-08
від 30.08.72, Законами N 3780-12 від 23.12.93, N 305/94-ВР від
20.12.94, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
Стаття 219. Права захисника при ознайомленні з усімаматеріалами справи
Захисник обвинуваченого при ознайомленні з матеріалами справи
має право: робити виписки, мати побачення з обвинуваченим
віч-на-віч, роз'яснювати обвинуваченому зміст обвинувачення,
обмірковувати з обвинуваченим питання про заявлення клопотань,
подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рішення
слідчого і прокурора.
Стаття 220. Протокол про оголошення обвинуваченому прозакінчення слідства і про пред'явлення йому і
його захисникові матеріалів справи
Про оголошення обвинуваченому про закінчення попереднього
слідства і про пред'явлення йому матеріалів справи для
ознайомлення слідчий складає протокол з додержанням правил статті
85 цього Кодексу. Крім того, в протоколі зазначається, які саме
матеріали (кількість томів і аркушів) були пред'явлені для
ознайомлення, чи ознайомилися обвинувачений і захисник з
матеріалами справи, протягом якого часу проходило ознайомлення із
справою і які клопотання були заявлені обвинуваченим та його
захисником. Протокол пред'явлення обвинуваченому матеріалів попереднього
слідства підписують обвинувачений, слідчий і захисник, якщо він
бере участь у справі.
Стаття 221. Розв'язання клопотань, заявлених приознайомленні з матеріалами справи
Клопотання про доповнення попереднього слідства, про зміну
кваліфікації злочину і закриття справи можуть бути заявлені
обвинуваченим і його захисником усно або письмово. Усні клопотання
заносяться до протоколу, письмові клопотання додаються до справи. Слідчий зобов'язаний задовольнити клопотання обвинуваченого і
його захисника, якщо обставини, для з'ясування яких заявлено
клопотання, мають значення для справи. Про відмову задовольнити клопотання слідчий складає
мотивовану постанову, яку оголошує обвинуваченому і його
захисникові. Якщо при провадженні додаткових слідчих дій присутній
захисник, то він вправі через слідчого задавати питання свідкові,
потерпілому, експертові, спеціалістові і обвинуваченому, а також
клопотатися про занесення до протоколу обставин, які мають
значення для справи. Слідчий може відвести запитання, які ставить
захисник, але відведене запитання заносить до протоколу. Стаття 221 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08
від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 222. Пред'явлення обвинуваченому та іншим учасникампроцесу додаткових матеріалів слідства
Після проведення додаткових слідчих дій слідчий зобов'язаний
ознайомити обвинуваченого і його захисника, а також надати
можливість ознайомитися потерпілому і його представникові,
цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві або їх
представникам з усіма додатковими матеріалами, а в разі їх
клопотання — з усією справою, додержуючись вимог статей 217 — 221
цього Кодексу. Стаття 222 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 223. Обвинувальний висновок
Після закінчення слідства і виконання вимог статей 217 — 222
цього Кодексу слідчий складає обвинувальний висновок. Обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної
частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх
встановлено на попередньому слідстві; місце, час, способи, мотиви
і наслідки злочину, вчинено кожним з обвинувачених, а також
докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого;
показання кожного з обвинувачених по суті пред'явленого йому
обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати
їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують
його відповідальність. При посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші
справи. В резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного
з обвинувачених, коротко викладається суть пред'явленого
обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка
передбачає даний злочин. Обвинувальний висновок підписує слідчий з зазначенням місця і
часу його складання. Якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не володіє
обвинувачений, його має бути перекладено на рідну мову
обвинуваченого або іншу мову, якою він володіє. Переклад
обвинувального висновку приєднується до справи. Стаття 223 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 224. Додатки до обвинувального висновку
До обвинувального висновку додаються: 1) список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з
зазначенням їх адреси і аркушів справи, де викладені їх показання
або висновки; 2) довідка про рух справи та про застосування запобіжного
заходу з зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з
обвинувачених, якщо вони заарештовані; 3) довідки про речові докази, про цивільний позов, про
заходи, вжиті до забезпечення цивільного позову і можливості
конфіскації майна; 4) довідка про судові витрати в справі за час попереднього
слідства з посиланням на відповідні аркуші справи. У списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, з
метою нерозголошення відомостей про осіб, щодо яких у порядку,
передбаченому статтями 52-1 та 52-3 цього Кодексу, застосовані
заходи безпеки, замість їх справжніх прізвища, ім'я і по батькові
зазначається псевдонім, а замість адреси - назва органу, який
здійснює заходи безпеки, та його адреса. Стаття 224 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
Стаття 225. Направлення справи прокуророві
Склавши обвинувальний висновок, слідчий направляє справу
прокуророві.
Стаття 226. Закінчення попереднього слідства у справахосіб, визнаних неосудними
Коли на підставі висновку судовопсихіатричної експертизи та
інших доказів буде встановлено, що особа, яка притягнута або
підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, під час
вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному стані або
в дальшому захворіла душевною хворобою, яка позбавляє її
можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, то слідчий
складає мотивовану постанову, керуючись статтею 417 цього Кодексу.
Г л а в а 21
НАГЛЯД ПРОКУРОРА ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВОРГАНАМИ ДІЗНАННЯ І ПОПЕРЕДНЬОГО СЛІДСТВА
Стаття 227. Повноваження прокурора по здійсненню наглядуза виконанням законів органами дізнання і
попереднього слідства
Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і
попереднього слідства, прокурор у межах своєї компетенції: 1) вимагає від органів дізнання і попереднього слідства для
перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші
відомості про вчинені злочини, хід дізнання, попереднього слідства
і встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менш як
один раз на місяць виконання вимог закону про приймання,
реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що
готуються, злочини; 2) скасовує незаконні і необгрунтовані постанови слідчих та
осіб, які провадять дізнання; 3) дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про
обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію
злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які
вчинили злочини; 4) доручає органам дізнання виконання постанов про
затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки,
розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а
також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття
злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що
перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури; 5) бере участь у провадженні дізнання і попереднього слідства
і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або
розслідування в повному обсязі по будь-якій справі; 6) санкціонує проведення обшуку, накладення арешту на
поштово-телеграфну кореспонденцію та її виїмку, відсторонення
обвинуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у
випадках, передбачених цим Кодексом; 7) продовжує строк розслідування і тримання під вартою як
запобіжного заходу у випадках і порядку, встановлених цим
Кодексом; 8) повертає кримінальні справи органам попереднього слідства
з своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування; 9) вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-яку
справу, передає справу від одного органу попереднього слідства
іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення
найбільш повного і об'єктивного розслідування; 10) усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від
дальшого ведення дізнання або попереднього слідства, якщо вони
допустили порушення закону при розслідуванні справи; 11) порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні;
закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах; дає згоду
на закриття кримінальної справи слідчим в тих випадках, коли це
передбачено цим Кодексом; затверджує обвинувальні висновки
(постанови); направляє кримінальні справи до суду; 12) вирішує питання про допущення захисника до участі в
справі з моменту пред'явлення обвинувачення відповідно до частини
1 статті 44 цього Кодексу. Прокурор здійснює також інші повноваження, надані йому цим
Кодексом. Вказівки прокурора органам дізнання і попереднього слідства у
зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ,
дані в порядку, передбаченому цим Кодексом, є для цих органів
обов'язковими. Оскарження одержаних вказівок вищестоящому
прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків,
передбачених частиною 2 статті 114 цього Кодексу. Стаття 227 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84, Законом N 3351-12 від 30.06.93 )
Стаття 228. Перевірка прокурором справи з обвинувальнимвисновком
Прокурор, одержавши від слідчого справу з обвинувальним
висновком, зобов'язаний перевірити: 1) чи мали місце подія злочину; 2) чи має діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад
злочину; 2-1) чи були додержані під час провадження дізнання і
попереднього слідства вимоги цього Кодексу про забезпечення права
підозрюваного і обвинуваченого на захист; 3) чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою закриття
справи згідно з статтею 213 цього Кодексу; 4) чи пред'явлено обвинувачення по всіх установлених
злочинних діях обвинуваченого; 5) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у
вчиненні злочину; 6) чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями
кримінального закону; 7) чи додержано вимог закону при складанні обвинувального
висновку; 8) чи правильно обрано запобіжний захід; 9) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків,
заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна; 10) чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню
злочину, і чи вжито заходів до їх усунення; 11) чи додержано органами дізнання або попереднього слідства
всіх інших вимог цього Кодексу. Стаття 228 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08
від 30.08.71, N 6834-10 16.04.84, Законами N 3351-12 від
30.06.93, N 3780-12 від 23.12.93 )
Стаття 229. Рішення прокурора в справі з обвинувальнимвисновком
Перевіривши справу з обвинувальним висновком, прокурор або
його заступник приймає одне з таких рішень: 1) затверджує обвинувальний висновок або складає новий
обвинувальний висновок; 2) повертає справу органові дізнання або слідчому із своїми
письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування; 3) закриває справу, склавши про це постанову з додержанням
вимог статті 214 цього Кодексу. Прокурор або його заступник вправі змінити складений слідчим
список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, а також
скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід або обрати
запобіжний захід, якщо його не було обрано. В разі скасування,
зміни чи обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
прокурор або його заступник керується правилами, передбаченими
частиною 2 статті 157 цього Кодексу. Стаття 229 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 та згідно з Законом N 3351-12 від 30.06.93 )
Стаття 230. Складання прокурором нового обвинувальноговисновку
Якщо прокурор або його заступник не згоден з обвинувальним
висновком, він вправі скласти новий обвинувальний висновок; при
цьому раніше складений обвинувальний висновок із справи
вилучається. Стаття 230 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84 )
Стаття 231. Зміна прокурором обвинувачення
У разі необхідності змінити обвинувачення на більш тяжке або
таке, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними
обставинами, прокурор або його заступник повертає справу слідчому
для додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення. Якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за собою
застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і
не зв'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними
обставинами, прокурор або його заступник складає постанову, в якій
зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку. Стаття 231 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84, Законом N 3351-12 від 30.06.93 )
Стаття 232. Направлення прокурором справи до суду
Прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний
висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний
висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, і
повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати
державне обвинувачення. Одночасно з цим прокурор або його заступник повідомляє
обвинуваченого, до якого суду направлена справа. У виняткових випадках в разі особливої складності або
важливості справи, що підсудна районному (міському), міжрайонному
(окружному), військовому суду гарнізону, прокурор Республіки Крим,
області, міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах
прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд
відповідно Верховному суду Республіки Крим, обласному, Київському
чи Севастопольському міським судам, військовому суду регіону,
Військово-Морських Сил. На цих же підставах Генеральний прокурор
України і його заступник можуть направити справу, підсудну
нижчестоящому суду, на розгляд Верховного Суду України. Генеральний прокурор України, прокурори Республіки Крим,
областей, міста Києва і прирівняні до них прокурори, їх
заступники, районні, міські та прирівняні до них прокурори мають
право відкликати із суду кримінальну справу, по якій обвинувачений
не відданий до суду. Стаття 232 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10
від 16.04.84, Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 3351-12 від
30.06.93, N 4018-12 від 24.02.94 )
Стаття 232-1. Дії прокурора по справах про застосування донеповнолітніх примусових заходів виховного
характеру
Одержавши від слідчого закриту кримінальну справу, що
надійшла в порядку, передбаченому статтямі 7-3 або 9 цього
Кодексу, прокурор перевіряє повноту проведеного розслідування,
законність постанови і приймає одне з таких рішень:
1) дає письмову згоду з постановою слідчого і направляє
справу до суду для застосування примусових заходів виховного
характеру; 2) скасовує постанову слідчого і повертає йому справу з
письмовими вказівками; 3) змінює постанову слідчого або виносить нову постанову. Кодекс доповнено статтею 232-1 згідно з Законом N 3787-12 від
23.12.93 )
Стаття 233. Строк розгляду прокурором справ, що надійшливід органів дізнання або слідчого
Одержавши справу від органу дізнання або слідчого, прокурор
зобов'язаний протягом не більше п'яти днів розглянути справу і
дати їй належне спрямування.
Г л а в а 22
ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ СЛІДЧОГО І ПРОКУРОРА
Стаття 234. Оскарження дій слідчого
Дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як
безпосередньо, так і через слідчого. Скарги можуть бути як письмові, так і усні. Усні скарги
прокурор або слідчий заносить до протоколу. Слідчий зобов'язаний протягом доби направити прокуророві
скаргу, що надійшла до нього, разом із своїми поясненнями. Подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується,
коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор.
Стаття 235. Розв'язання скарг прокурором
Прокурор протягом трьох днів після одержання скарги
зобов'язаний розв'язати її і повідомити про результати скаржника. Скаргу і копію повідомлення про результати розв'язання її
приєднують до справи. Відмова у задоволенні скарги повинна бути мотивована. Рішення прокурора може бути оскаржене вищестоящому
прокуророві.
Стаття 236. Оскарження дій прокурора
Скарга на дії прокурора при проведенні ним попереднього
слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому
прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, що
передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу, а у випадку,
передбаченому частиною другою статті 215 цього Кодексу, — до суду. У разі відмови вищестоящого прокурора скасувати постанову
підпорядкованого прокурора про закриття справи ця постанова може
бути оскаржена до суду в порядку, передбаченому статтею 236-5
цього Кодексу. Стаття 236 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 236-1. Оскарження до суду постанови про відмову впорушенні справи
Скарга на постанову районного, міського та прирівняного до
них органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні
кримінальної справи у випадках, передбачених частиною другою
статті 99-1 цього Кодексу, подається особою, інтересів якої вона
стосується, або її представником до районного (міського) суду за
місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла
постанову, протягом семи днів з дня отримання повідомлення
прокурора про відмову в скасуванні постанови. Скарга на постанову вищестоящого органу дізнання, слідчого,
прокурора подається у такому ж порядку відповідно до обласного,
Київського міського суду. Кодекс доповнено статтею 236-1 згідно з Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 236-2. Розгляд суддею скарги на постанову провідмову в порушенні справи
Скарга на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про
відмову в порушенні кримінальної справи розглядається суддею
одноособово не пізніше десяти днів з дня її надходження до суду. Суддя витребує матеріали, на підставі яких було відмовлено в
порушенні справи, знайомиться з ними і повідомляє прокурора та
особу, яка подала скаргу, про час її розгляду. В разі необхідності
суддя заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу. Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при
відмові у порушенні справи виконані вимоги статті 99 цього
Кодексу, приймає одне з таких рішень: 1) скасовує постанову про відмову в порушенні справи і
повертає матеріали для проведення додаткової перевірки або порушує
справу; 2) залишає скаргу без задоволення. Постанова судді оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Копія постанови судді надсилається особі, яка винесла
постанову, що була оскаржена, прокуророві та особі, яка подавала
скаргу. Кодекс доповнено статтею 236-2 згідно з Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 236-3. Оскарження до суду санкції прокурора на арешт
Санкція прокурора на арешт може бути оскаржена заарештованим,
його захисником, законним представником до районного (міського)
суду за місцезнаходженням прокурора, який дав санкцію на арешт. Скарга подається до суду безпосередньо або через
адміністрацію місць попереднього ув'язнення, яка зобов'язана
протягом доби надіслати скаргу до відповідного суду. Кодекс доповнено статтею 236-3 згідно з Законом N 2857-12 від
15.12.92)
Стаття 236-4. Розгляд судом скарги на санкцію прокурора наарешт
Скарга на санкцію прокурора на арешт розглядається суддею
одноособово. Одержавши скаргу, суддя витребує матеріали, на
підставі яких дано санкцію на арешт, і знайомиться з ними. Прокурор, дії якого оскаржуються, зобов'язаний надіслати
витребувані суддею матеріали справи не пізніше наступного дня
після надходження такої вимоги. Скарга призначається до розгляду в триденний строк з моменту
одержання матеріалів, на підставі яких дано санкцію на арешт. В
разі необхідності в судовому засіданні заслуховуються пояснення
заарештованого, його захисника, законного представника. Про час розгляду скарги суддя повідомляє прокурора, який
вправі взяти участь у розгляді скарги і висловити свої доводи. Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при дачі
санкції на арешт виконані вимоги статтей 148, 150, 155, 156 і 157
цього Кодексу, приймає одне з таких рішень: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) скасовує санкцію на арешт. В разі скасування суддею рішення про арешт заарештований
підлягає негайному звільненню з-під варти, а особа, у провадженні
якої знаходиться справа, зобов'язана протягом доби з моменту
одержання постанови судді вирішити питання про обрання іншого
запобіжного заходу. Постанова судді надсилається особі, у провадженні якої
знаходиться справа, прокуророві, який дав санкцію на арешт, особі,
яка подавала скаргу, а також адміністрації місця попереднього
ув'язнення. Постанова судді оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
( Кодекс доповнено статтею 236-4 згідно з Законом N 2857-12 від
15.12.92; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1833-III
( 1833-14 ) від 22.06.2000 )
Стаття 236-5. Оскарження до суду постанови про закриттясправи
Постанова районного, міського та прирівняного до них органу
дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи
може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її
представником до районного (міського) суду за місцерозташуванням
органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом
семи днів з дня отримання повідомлення прокурора про залишення
скарги на цю постанову без задоволення. Скарга на постанову вищестоящого органу дізнання, слідчого,
прокурора подається у такому ж порядку відповідно до обласного,
Київського міського суду. Кодекс доповнено статтею 236-5 згідно з Законом N 2857-12 від
15.12.92)
Стаття 236-6. Розгляд суддею скарги на постанову прозакриття справи
Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про
закриття справи розглядається суддею одноособово не пізніше п'яти
днів, а у разі складності справи — десяти днів з дня надходження
закритої справи до суду. Суддя витребує справу, знайомиться з нею, а в разі
необхідності заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу на
постанову. Про час розгляду скарги суддя повідомляє прокурора та особу,
що подала скаргу, які вправі взяти участь у її розгляді та
висловити свої доводи. Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при
закритті справи виконані вимоги статтей 213 і 214 цього Кодексу,
приймає одне з таких рішень: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову про закриття справи і відновлює
слідство або дізнання. Скасовуючи постанову про закриття справи і поновлюючи
попереднє слідство або дізнання, суддя вказує, які обставини
належить з'ясувати при проведенні попереднього розслідування. Постанова судді оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Копія постанови судді надсилається особі, яка прийняла
рішення про закриття справи, особі, яка подала скаргу на
постанову, і прокурору, який відмовив у поновленні попереднього
слідства або дізнання. Кодекс доповнено статтею 236-6 згідно з Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
( ст.1 - ст.93-1 ( 1001-05 )( ст.237 - ст.449 ( 1003-05 )
