МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

                             Л И С Т

                    27.01.2011  N 14/13/116-11
 

     Згідно з  п.  1  статті  8  Закону  України  "Про  відпустки"
( 504/96-ВР  )  щорічна  додаткова відпустка за особливий характер
праці  надається  окремим  категоріям  працівників,  робота   яких
пов'язана   з   підвищеним  нервово-емоційним  та  інтелектуальним
навантаженням або виконується в особливих природних географічних і
геологічних  умовах  та умовах підвищеного ризику для здоров'я,  -
тривалістю до 35 календарних днів за  Списком  виробництв,  робіт,
професій і посад ( 1290-97-п ), затверджуваним Кабінетом Міністрів
України.

     Список виробництв,  робіт,  професій  і  посад   працівників,
робота   яких   пов'язана   з   підвищеним   нервово-емоційним  та
інтелектуальним  навантаженням   або   виконується   в   особливих
природних  географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного
ризику для здоров'я,  затверджено  постановою  Кабінету  Міністрів
України  від  17.11.97  р.  N  1290  (  1290-97-п ) (додаток 2,  у
редакції постанови Кабінету Міністрів України  від  13.05.2003  р.
N 679 ( 679-2003-п ).

     Слід зазначити,   що   у   Списку  (  1290-97-п  )  визначено
максимальну тривалість такої відпустки.

     Конкретна тривалість   щорічної   додаткової   відпустки   за
особливий  характер  праці  встановлюється колективним чи трудовим
договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

     Порядок застосування  цього   Списку   затверджений   наказом
Мінпраці від 30.01.98 р. N 16 ( z0057-98 ) .

     У розрахунок  часу,  що  дає  право  працівнику  на додаткову
відпустку,  зараховуються дні,  коли він фактично був зайнятий  на
роботах  з особливим характером праці не менше половини тривалості
робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, робіт,
професій і посад.

     При цьому  слід  мати  на  увазі,  що  відповідно до статті 9
Закону України "Про відпустки" ( 504/96-ВР ) до стажу  роботи,  що
дає  право  на  щорічні  додаткові  відпустки (стаття 7 та 8 цього
Закону) ( 504/96-ВР ), зараховуються:     1) час фактичної роботи із шкідливими і важкими умовами праці
та особливим характером  праці,  якщо  працівник  зайнятий  у  цих
умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для
працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;     2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із
шкідливими і важкими умовами праці і за особливий характер праці;     3) час   роботи   вагітних  жінок,  переведених  на  підставі
медичного висновку на легшу  роботу,  на  якій  вони  не  зазнають
впливу несприятливих виробничих факторів.

     Тому, якщо  працівник  був  на  лікарняному,  у відпустці без
збереження заробітної плати,  на  курсах  підвищення  кваліфікації
тощо,  - ці дні не зараховуються до стажу роботи,  що дає право на
щорічну  додаткову  відпустку  за  особливий  характер  праці.   У
зазначених випадках працівнику надається така відпустка тривалістю
пропорційно  до  фактично  відпрацьованого  часу,  а   не   повної
тривалості.

 Директор Департаменту                                 О.Товстенко