|
ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ |
НАКАЗ |
25.05.2010 № 21/135/281/240/499/354/367/159/69 |
{Наказ скасовано на підставі Наказу Генеральної прокуратури № 72/638/250/467/61/457/365/66 від 02.07.2013}
Про затвердження Інструкції про єдиний облік злочинів
З метою приведення у відповідність до законодавства та інших нормативних актів України системи обліку злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ, а також удосконалення інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів НАКАЗУЄМО:
1. Затвердити та ввести в дію Інструкцію про єдиний облік злочинів, що додається.
2. Прокурорам, керівникам правоохоронних органів усіх рівнів відповідно до Інструкції про єдиний облік злочинів організувати формування підпорядкованими вам органами інформаційних обліків злочинів, осіб, які їх учинили, та кримінальних справ.
3. Контроль за виконанням наказу залишаємо за собою.
4. Наказ надіслати за належністю.
Міністр України з питань |
|
ЗАТВЕРДЖЕНО |
ІНСТРУКЦІЯ
про єдиний облік злочинів
Інструкція про єдиний облік злочинів (далі - Інструкція) визначає систему та методику єдиного обліку і звітності про злочини та осіб, які їх учинили, а також порядок обліку кримінальних справ на території України.
1. Єдиний облік злочинів полягає в первинному обліку, реєстрації та введенні у звітність виявлених злочинів та осіб, які їх учинили.
2. Система єдиного обліку злочинів і осіб, які їх учинили, ґрунтується на реєстрації злочинів з моменту порушення кримінальної справи та осіб, які вчинили злочини, до моменту затвердження прокурором обвинувального висновку або винесення мотивованої постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності і на подальшому коригуванні цих даних залежно від наслідків розслідування та судового розгляду справи. Таке коригування допускається лише впродовж звітного періоду. Підставами для коригування можуть бути також розкриття злочинів минулих років, поставлення злочинів на облік прокурором, додаткове виявлення злочинів у ході досудового слідства або дізнання, виявлення технічних або методологічних помилок в обліку та звітності (у разі виявлення помилок минулих років коригування у звітах не проводиться, а допущені помилки відображаються у спеціальній записці, що додається до звіту про злочинність).
3. Інструкція поширюється на органи прокуратури (включаючи й військові прокуратури), органи внутрішніх справ, підрозділи податкової міліції, прикордонної, митної служби України, органи державного пожежного нагляду (далі - органи держпожнагляду), установи виконання покарань, слідчі ізолятори (далі - УВП), Збройні Сили України та інші утворені відповідно до законів України військові формування (далі - органи внутрішніх справ, податкової міліції, прикордонної, митної служби, органи держпожнагляду, УВП, Збройні Сили України та інші утворені відповідно до законів України військові формування будуть іменуватися "правоохоронні органи", якщо інше не обумовлено в тексті), місцеві та апеляційні загальні суди України.
4. Злочини, дізнання у кримінальних справах за якими проводять Військова служба правопорядку у Збройних Силах України та командири (начальники) військових частин, з'єднань, військових установ, кораблів обліковуються військовими прокуратурами.
5. Реєстрація та облік злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ, що розслідуються прокурорами, слідчими прокуратури, слідчими і дізнавачами органів внутрішніх справ, підрозділів податкової міліції, дізнавачами органів держпожнагляду та УВП, військовими прокуратурами (Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, командирами (начальниками) військових частин, з'єднань, військових установ, кораблів), здійснюється органами внутрішніх справ. Злочини, у кримінальних справах яких проводиться розслідування слідчими та дізнавачами прикордонної та митної служби України обліковуються відповідно до Інструкції.
Зміни та доповнення до Інструкції можуть вноситися тільки Генеральною прокуратурою України за погодженням із зацікавленими правоохоронними органами.
6. Основа єдиного обліку злочинів ґрунтується на реєстрації:
- злочинів на момент порушення кримінальної справи;
- злочину, за яким особі, яка його вчинила, пред'явлено обвинувачення;
- кримінальної справи з моменту її порушення і прийняття у ній рішень;
6.1. Реєстрація злочинів, осіб, які їх учинили, проводиться за територіальним принципом (адміністративним районом) його вчинення. Якщо немає можливості визначити місце вчинення злочину, то злочин реєструється за місцем його виявлення.
6.2. Єдина система обліку злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ визначає такі форми облікових документів:
- статистична картка на виявлений злочин форми 1 (додаток 1);
- статистична картка про наслідки розслідування злочину форми 1.1 (додаток 2);
- статистична картка про заподіяні збитки, результати їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності форми 1.2 (додаток 3);
- статистична картка на особу, яка вчинила злочин, форми 2 (додаток 4);
- статистична картка про рух кримінальної справи форми 3 (додаток 5);
- статистична картка на злочин, за вчинення якого особі пред'явлено обвинувачення, форми 4 (додаток 6);
- алфавітна картка на особу, яка притягається до відповідальності як обвинувачена за вчинення злочину, форми 1 (додаток 7);
- талон-повідомлення про прийняття для розгляду кримінальної справи судом форми 5 (додаток 8);
- довідка про наслідки розгляду кримінальної справи судом форми 6 (додаток 9);
- єдиний журнал обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочини (додаток 10).
6.3. Реєстрація злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ здійснюється шляхом занесення працівником, на якого покладено обов'язки ведення обліково-статистичної роботи (далі - працівник з обліково-статистичної роботи), відомостей із статистичної картки до єдиного журналу обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочини (далі - журнал обліку злочинів), присвоєння номера кримінальній справі та складання реєстру про передачу їх для централізованого обліку до інформаційних підрозділів (форма реєстру встановлюється інформаційними підрозділами на місцях).
6.4. Облік злочинів - реєстрація в інформаційних підрозділах документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх учинили, про рух кримінальних справ (далі - документи первинного обліку) та внесення даних цих документів до звітності у вигляді цифрових показників.
Уважаються облікованими злочини, особи, які їх учинили, та кримінальні справи, коли дані про них внесені до документів первинного обліку, зареєстровані в журналі обліку злочинів, поставлені на централізований облік і включені до звітності про стан злочинності на території України.
7. Система показників документів первинного обліку побудована відповідно до вимог положень кримінального та кримінально-процесуального законодавства, а також спрямована на зміцнення законності при здійсненні обліку злочинів та осіб, які їх учинили.
Забороняється вносити до документів первинного обліку будь-які доповнення та зміни, оскільки вони єдині для всіх органів досудового слідства та дізнання.
При заповненні документів первинного обліку, журналів слід керуватися правилами реєстрації та обліку злочинів, осіб, які їх учинили, викладеними в Інструкції.
7.1. На підставі документів первинного обліку в інформаційних підрозділах правоохоронних органів проводиться первинне формування звітності про злочинність.
За порушення законодавства про державну статистику винні особи несуть відповідальність відповідно до законів (стаття 20 Закону України "Про державну статистику").
8. Облік злочинів здійснюється шляхом заповнення статистичної картки на виявлений злочин форми 1. Статистична картка форми 1 є підставою для реєстрації та взяття на облік за територіальним принципом кожного злочину, що став у звітному періоді відомим прокурору, слідчому, дізнавачу або працівнику (службової особи) органів дізнання (далі - працівник дізнання) (статті 101, 102 КПК України), незалежно від того, коли цей злочин мав місце, установлені чи не встановлені особи, які його вчинили.
8.1. Статистична картка форми 1 може бути основною та додатковою. Основною є картка, що складається на виявлений злочин уперше. Додатковою є картка, що складається на виявлений додатково у процесі розслідування злочин.
Основна картка складається у випадках:
а) порушення кримінальної справи;
б) направлення прокурором кримінальної справи до суду відповідно до ст. 430 КПК України;
в) прийняття до провадження кримінальної справи, порушеної судом, а також справи, що надійшла до органів внутрішніх справ із Служби безпеки, прикордонної та митної служб України, підрозділів податкової міліції, а також навпаки;
г) прийняття до провадження кримінальної справи, що надійшла в установленому законом порядку за територіальною підслідністю з органів прокуратури або внутрішніх справ інших регіонів, транспортних органів, іноземних держав за місцем учинення злочину, якщо злочин, що розслідується у даному звітному періоді, раніше не був зареєстрований та поставлений на облік;
д) прийняття до провадження кримінальної справи, що надійшла до органів прокуратури із Служби безпеки України.
Додаткова картка складається на виявлений у процесі розслідування додатковий злочин.
Якщо особою вчинено декілька злочинів, що складають реальну сукупність, кожний з яких підлягає обліку, складається основна та додаткова картки.
У основній картці вказується основний злочин. При одночасному складанні основних та додаткових карток основним ураховується найбільш тяжкий злочин.
У додаткових картках вказуються інші злочини, що складають реальну сукупність, за якою враховуються ці злочини.
Наприклад: при умисному вбивстві, поєднаному з зґвалтуванням, складається основна картка, в якій вказується п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України, за цією карткою враховується умисне вбивство, та додаткова картка, у якій вказується ч. 4 ст. 152 КК України, і за цією карткою враховується зґвалтування.
8.2. У випадках, коли необхідно внести зміни до обліку злочинів, зняття з обліку злочину або при обліку злочину, за яким кримінальна справа відносно громадянина України надійшла для проведення досудового слідства з іноземних держав, слід користуватися такими правилами:
а) при перекласифікації діянь з менш тяжких на більш тяжкі злочини або з більш тяжких на менш тяжкі (ст. 12 КК України) та в інших випадках, коли необхідно змінити обставини злочину, види економічної діяльності, відомості про осіб, які потерпіли від злочинів, тощо, заповнюється статистична картка форми 1, у якій у пункті 2 робиться позначка 2 "змінити".
б) при виділенні з кримінальної справи в окреме провадження справи відповідно до ст. 26 КПК України одночасно зі статистичною карткою форми 3 складається та подається статистична картка форми 1.
Якщо злочини у кримінальній справі вчинено групою осіб (усіма її членами), то при виділенні з неї кримінальної справи відносно особи або невстановленого злочинця злочини у виділеній кримінальній справі вдруге не реєструються, а обліковується лише кримінальна справа. При цьому складається статистична картка форми 1 з позначкою пункту 02 = 4 "виділена".
При виділенні кримінальної справи відносно особи, яка входила до злочинної групи, але злочин (злочини) вчинила одна, у першій кримінальній справі додаткові злочини (злочини, що вчинені даною особою) з обліку знімаються (виставляється статистична картка форми 1 з позначкою пункту 02 = 5) і обліковуються у новій кримінальній справі (виставляється статистична картка форми 1 з позначкою пункту 02 = 1).
На кожну виділену кримінальну справу присвоюється новий номер кримінальної справи.
в) облік кримінальних справ відносно громадян України, що надійшли для проведення досудового слідства з компетентних органів іноземних держав про злочини, що вчинені на їх території, проводиться за місцем розташування органу, якому доручено проведення їх розслідування. При надходженні таких кримінальних справ слідчим або працівником органу дізнання складається статистична картка форми 3 про прийняття цієї справи до провадження, виставляється статистична картка форми 1 з позначкою пункту 02 = 7 та надається новий номер кримінальної справи. За усіма прийнятими рішеннями слідчі та працівники дізнання складають документи первинного обліку згідно з Інструкцією. Зазначені злочини та особи, які їх учинили, у формах звітності про злочинність на території України не враховуються, а обліковуються лише кримінальні справи у звітності про роботу органів досудового слідства та дізнання.
Злочини за кримінальними справами відносно іноземних громадян, що направляються прокуратурою або правоохоронними органами України для проведення досудового слідства до іноземних держав, з обліку знімаються.
8.3. При заповненні статистичних карток форми 1 слід користуватися такими правилами:
а) у пунктах 10, 12 статистичної картки форми 1 зазначається фабула злочину, дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби, інші особливості вчинення злочину, розміри збитків, прізвище потерпілого (потерпілих), дані осіб, які вчинили злочини, та інша інформація про злочин.
У випадках, коли невідомі дата та час учинення злочину, то в пункті 10 статистичної картки форми 1 дата вчинення злочину зазначається датою реєстрації заяви, повідомлення про злочин у журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються (ЖРЗПЗ), а час учинення злочину - позначкою "25".
б) у пункті 17 статистичної картки форми 1 повинні зазначатися відомості про попередження злочину. При цьому треба мати на увазі, що ці відомості вказуються тільки при наявності незакінченого злочину.
Попередженими безпосередньо правоохоронними органами слід уважати злочини, про підготовку до вчинення яких було заздалегідь відомо із показань обвинувачених, затриманих, свідків, із заяв громадян, повідомлень посадових осіб підприємств, установ та організацій або особистого спостереження працівниками цих органів, коли в результаті проведення ними оперативних та інших заходів злочинців було затримано при готуванні або замаху на вчинення цього злочину, або поставлено в умови, що виключали можливість доведення злочину до кінця.
Попередженими за ініціативою правоохоронних органів також слід уважати злочини, учинення яких не було допущено представниками громадськості за пропозиціями, проханнями та рекомендаціями працівників цих органів.
Не підлягають обліку в числі попереджених злочинів діяння, що не містять у собі ознак готування чи замаху на злочин, зазначених у статтях 14, 15 КК України.
в) у пункті 22 статистичної картки форми 1 зазначається облік злочинів, що вчинені в громадських місцях, у тому числі на вулицях (дорогах), площах, у парках, скверах.
Громадські місця - це місця, що використовуються громадянами для спільної роботи, відпочинку, пересування, проведення масових заходів та інших потреб (вулиці, площі, вокзали, аеропорти, магазини, кафе, бари, ресторани, музеї, клуби, пляжі в період їх роботи, а також транспортні засоби громадського користування під час перебування в них громадян, ділянки лісу, поля під час проведення на їх території організованих масових зібрань).
Для органів внутрішніх справ на залізничному транспорті, у аеропортах та річморпортах, учиненими в громадських місцях, слід вважати злочини, що вчинені в приміщеннях вокзалів, пасажирських (приміських) потягах, літаках, катерах, пароплавах; на перонах, платформах, пристанях та в інших місцях під час очікування посадки та висадки пасажирів.
Не слід уважати як такі, що вчинені у громадських місцях, злочини, що скоюються протягом тривалого часу (продовжені злочини), та злочини, що вчинені у приміщеннях, відведених для проживання (хоча б тимчасово), і тих, які виконують функції житла (власні домоволодіння, квартири, жилі кімнати будівель та приміщень готелів, гуртожитків, санаторіїв, пансіонатів, профілакторіїв, будинків відпочинку, кемпінгів), учинені в місцях загального користування за місцем проживання, на сходах, площадках сходів, горищах, у підвалах, ліфтах житлових будинків, учинені на території підприємств, установ та організацій (незалежно від обмеження до них доступу адміністрацією), крім випадків, коли особи, які знаходяться у вказаних місцях, своїми неправомірними діями порушують інтереси сторонніх осіб (наприклад: особа, знаходячись на балконі чи у вікні квартири, викрикує непристойні слова або своїми діями порушує спокій громадян). Для транспортних органів внутрішніх справ не вважаються громадськими місцями території залізничних станцій, морських і річкових портів, аеропортів, вантажних районів та дворів, контейнерних площадок, території підприємств, установ та організацій залізничного, морського, річкового та повітряного транспорту, не пов'язаних з обслуговуванням пасажирів та які мають обмежений доступ.
Із загальної кількості злочинів, учинених у громадських місцях, виділяються "вуличні". Вулицею слід уважати відкриту частину території міста чи населеного пункту, крім приміщень та будівель, на якій перебувають громадяни, рухається транспорт і до якої є вільний доступ у будь-яку пору року та час доби. Також вулицею слід уважати проїжджу частину, дороги, у т. ч. автомагістралі, тротуари, площі, проспекти, бульвари, набережні, мости, шляхопроводи, естакади, проїзди, зупинки громадського транспорту, парки, сквери, провулки, завулки, двори, за винятком приватних домоволодінь, уключаючи зелені насадження та елементи благоустрою.
Крім того, до злочинів, що вчинені в умовах вулиці, належать:
- крадіжки з ресторанів, кафе, закладів громадського харчування, магазинів, ларків, кіосків, транспортних засобів, інших об'єктів, якщо проникнення в них здійснено безпосередньо з вулиці;
- незаконне заволодіння транспортним засобом, якщо він знаходився на вулиці, біля будинків, на стоянках, які не охороняються.
г) при визначенні злочинів, що вчинені на автомобільних дорогах, у тому числі на автомагістралях, у населених пунктах так і за їх межами (пункти 20, 22 статистичної картки форми 1), необхідно керуватися Правилами дорожнього руху України.
д) у пункті 28 статистичної картки форми 1 (пункті 22 статистичної картки форми 2) зазначаються види економічної діяльності, де вчинено злочин (особи, які їх учинили). При заповненні цих документів первинного обліку необхідно керуватися кодом КВЕД, який зазначено у графі 2 "Підклас" Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності".
Наприклад: якщо злочин учинено в центральному банку (код КВЕД - 65.11.0), то в пункті 28 статистичної картки форми 1 робиться позначка "65110".
9. Облік осіб, які потерпіли від злочинів, здійснюється на підставі пунктів 32 - 37 статистичної картки форми 1. Зазначені відомості заповнюються на фізичних осіб, які потерпіли від злочинів. Підставою для їх заповнення є постанова у кримінальній справі про визнання особи, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду потерпілою (ст. 49 КПК України), за винятком випадків, коли потерпілими є особи, які не встановлені, або новонароджена дитина, або неповнолітній, або малолітній, або особа, яка від злочинних діянь загинула.
Якщо особа, яка потерпіла від злочину, на момент порушення кримінальної справи не була визнана потерпілою відповідно ст. 49 КПК України або в процесі досудового слідства та дізнання відбулися зміни щодо відомостей про осіб, які потерпіли від злочинів (зміна складу потерпілих; особа, яка потерпіла від злочину, померла; установлена особа, яка була невідома; інша інформація про потерпілих осіб), складається статистична картка форми 1 з позначкою пункту 02 = 2 "змінити".
10. Обліковується як один злочин (складається одна статистична картка на виявлений злочин форми 1) у випадках:
10.1. Учинення одного злочину групою осіб у співучасті (ст. 26 КК України).
10.2. Учинення злочину, який складається із кількох злочинних дій (бездіяльність) або посягання на різні об'єкти, якщо вони за законом кваліфікуються як один злочин.
10.3. Учинення кількох різних злочинних дій, що кваліфікуються за законом як один злочин.
Наприклад: перевищення влади або службових повноважень, що супроводжувалось насильством до потерпілого (ч. 2 ст. 365 КК України), злісне хуліганство, пов'язане з опором представнику влади, який припиняв хуліганські дії (ч. 3 ст. 296 КК України).
10.4. Учинення такого злочинного діяння, яке хоча і посягає на різні об'єкти, але за законом утворює один злочин.
Наприклад: посягання на життя працівника правоохоронного органу (ст. 348 КК України), де об'єктами посягання є службова діяльність працівників правоохоронних органів та їх життя.
10.5. Учинення одного злочинного діяння, у результаті якого потерпілими є кілька осіб.
Наприклад: фіктивне банкрутство (ст. 218 КК України), коли суб'єкт господарської діяльності шляхом подання офіційної заяви про свою фінансову неспроможність виконати вимоги з боку кредиторів завдає їм збитків, незалежно від кількості кредиторів і суми завданих їм збитків; шахрайство (ст. 190 КК України), коли одна особа (група осіб) шляхом однієї злочинної дії (обману чи зловживання довір'ям) заволодіває майном, яке належить декільком особам.
10.6. Тривалий злочин, тобто вчинення одного злочинного діяння протягом визначеного часу безперервно.
Наприклад: незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК України), незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК України).
10.7. Продовжуваний злочин, тобто вчинення низки тотожних злочинних дій, тісно пов'язаних між собою єдиним умислом, спрямованих на досягнення єдиного злочинного результату, спільністю об'єкта, злочинними наслідками і становлять у своїй сукупності єдиний злочин.
Наприклад: доведення до банкрутства (ст. 219 КК України); привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, незалежно від способу розкрадання (ст. 191 КК України); шахрайство, незалежно від часу заволодіння майном потерпілих, якщо намір був спрямований на заволодіння майном визначеного кола потерпілих (ст. 190 КК України), ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), якщо злочин учинено на одному підприємстві однією службовою особою (ст. 212 КК України), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України), створення злочинної організації (ст. 255 КК України).
10.8. Учинення двох чи більше різних злочинів однією злочинною дією (ідеальна сукупність), при цьому обліковується найтяжчий злочин.
Наприклад: зґвалтування, поєднане із зараженням венеричною хворобою, обліковується як зґвалтування.
10.9. Злочини, що вчинені у вигляді промислу, тобто вчинення двох і більше злочинних дій, які стали для особи основним чи додатковим джерелом прибутку.
Наприклад: придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 198 КК України).
10.10. Неодноразове вилучення майна чи заволодіння ним в одного і того самого потерпілого, якщо воно складалося із низки тотожних дій, охоплювалося з початку єдиним умислом на заволодіння конкретним майном і вчинено одним способом, належить розглядати як один продовжуваний злочин.
11. Обліковується як два і більше злочинів (складається дві і більше статистичні картки на виявлений злочин форми 1) у випадках:
11.1. Сукупність злочинів (ст. 33 КК України), учинення двох або більше злочинних дій, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті КК України (реальна сукупність).
Наприклад: умисне вбивство, учинене при розбійному нападі, - обліковується умисне вбивство та розбій; крадіжка приватного майна громадян і підпал з метою ухилення від відповідальності за крадіжку.
11.2. Неодноразове вчинення тотожних або однакових злочинних діянь, якщо вони не мають ознак продовжуваного злочину.
Наприклад: умисне вбивство двох або більше осіб, якщо вони не пов'язані єдиним наміром винного щодо вбивства визначеного кола потерпілих, обліковуються кожне самостійно.
11.3. Одночасне вчинення кількома особами без попереднього зговору злочинів, кваліфікованих за однією і тією ж статтею КК України, коли кожний учасник діяв незалежно від другого.
Наприклад: одночасне вчинення двома або більше особами хуліганських дій без попереднього зговору - злочини обліковуються окремо за ст. 296 КК України.
11.4. Учинення особою (групою осіб) двох і більше злочинів, що кваліфікуються за різними частинами однієї статті Кримінального кодексу, кожен з яких становить самостійний злочин.
Наприклад: зґвалтування дорослої жінки, а потім неповнолітньої. Такі дії обліковуються самостійно за ч. 1 і ч. 3 ст. 152 КК України.
12. Деякі склади злочинів, залежно від конкретних обставин, можуть ураховуватися як один або як два і більше злочинів. Особливості обліку деяких злочинів такі:
12.1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів і незаконне перевезення або пересилання їх за межі території України необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 307 чи ст. 309, і як контрабанду за ст. 305 КК України.
Незаконне заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та наступне їх зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи без такої мети, а також їх незаконний збут утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. 308, ст. 307 чи ст. 309 КК України, проте не утворюють ознаки повторності, передбаченої ч. 2 ст. 307 або ч. 2 ст. 309 КК України.
Сукупність має місце й тоді, коли з викрадених наркотиковмісних рослин виготовляється наркотичний засіб нового виду (з коноплі - гашиш, анаша, настойка та екстракт, марихуана; з макової соломи - екстракційний або ацетильований опій). Повторності в цьому разі також немає (постанова пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4).
12.2. При обліку вимагання (ст. 189 КК України) необхідно керуватися такими правилами:
а) вимагання, вчинене під погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, розголошення відомостей, що ганьблять його або близьких йому осіб, пошкодження або знищення майна, або під погрозою вбивства чи нанесення тяжких тілесних ушкоджень, обліковується як один злочин;
б) якщо вимагання було поєднане з умисним вбивством, а також з взяттям заручників (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), у зв'язку з чим потрібна додаткова кваліфікація вчиненого, то необхідно облікувати вимагання та інший вчинений злочин.
12.3. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї обліковуються за кількістю виявлених фактів. У випадках, коли кримінальні справи про такі факти у зв'язку з установленням одного джерела виготовлення або збуту підроблених грошових знаків, цінних паперів і білетів державної лотереї об'єднуються в одне провадження, у звітності показується тільки один злочин за тим органом, який провадить розслідування об'єднаної кримінальної справи. Решта злочинів зазначеної категорії з обліку знімаються і з наступних звітів поточного року виключаються шляхом виставлення статистичної картки форми 1 з позначкою пункту 02 = 5 "знято".
12.4. Одержання службовою особою хабара від декількох осіб належить кваліфікувати як учинене повторно тоді, коли він дається за вчинення дій в інтересах кожної особи, яка дає хабар, а службова особа усвідомлює, що одержує його від декількох осіб.
Одержання службовою особою в декілька прийомів одного хабара за виконання чи невиконання дій, обумовлених із тим, хто його дає, потрібно розглядати як продовжуваний злочин. Кваліфікувати такі дії за ознакою повторності не можна.
Одержання й давання хабара не можуть кваліфікуватись як учинені повторно у випадках, коли:
а) судимість за раніше вчинений злочин знята або погашена в передбаченому законом порядку;
б) на момент учинення особою нового злочину минули строки давності притягнення її до відповідальності за раніше вчинений злочин;
в) особа була звільнена від відповідальності за раніше вчинений злочин у встановленому законом порядку.
Послідовне одержання одного хабара у великому, а другого - в особливо великому розмірі належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, тобто за частинами 2 і 3 статті 368 КК України.
Якщо виконано службовою особою у зв'язку з одержанням хабара дії самі є злочинними (службове підроблення, зловживання владою чи службовим становищем), учинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів (постанова пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5).
12.5. При визначенні особливостей окремих видів злочинів необхідно керуватися Кримінальним кодексом України та постановами Пленуму Верховного Суду України.
13. Обліку в числі злочинів не підлягають дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, а тому не вважається злочином (ч. 2 ст. 11 КК України).
14. Зареєстровані злочини підлягають зняттю з обліку, якщо відносно осіб, які їх учинили, винесено мотивовану постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (статті 226, 417 КПК України) або кримінальні справи направлено до суду для вирішення питання про їх закриття у зв'язку із закінченням строків давності за злочинами, за якими особи, які їх учинили, не встановлено (ч. 3 ст. 111 КПК України) або кримінальні справи за якими закрито за таких підстав:
а) за відсутністю події злочину (п. 1 ст. 6 КПК України);
б) за відсутністю в діянні складу злочину (п. 2 ст. 6 КПК України), у тому числі за малозначністю діяння (ч. 2 ст. 11 КК України);
в) стосовно особи, яка не досягла на час учинення суспільне небезпечного діяння віку, при досягненні якого відповідно до закону встановлено кримінальну відповідальність (п. 5 ст. 6, ст. 73 КПК України);
г) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше, як за його скаргою (п. 7 ст. 6 КПК України);
д) стосовно особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави, а також є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню та якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора (пункти 9, 10, 11 ст. 6 КПК України);
е) коли кримінальну справу порушено без законних підстав у порядку ст. 100 КПК України (при скасуванні прокурором постанови про порушення кримінальної справи заповнюються реквізити підпункту 11.2 статистичної картки форми 1 та пункту 13 статистичної картки форми 3, при закритті кримінальної справи прокурором заповнюються статистичні картки форм 1.1, 3 з позначкою відповідних реквізитів);
ж) при скасуванні судом за скаргою постанови про порушення кримінальної справи (ст. 2368 КПК України);
з) за документами прокурорського реагування після проведення службової перевірки;
й) за статистичними картками форми 1 при виявленні технічних або методологічних помилок (використовується пункт 02 = 5 статистичної картки форми 1).
15. Зареєстровані злочини залишаються на обліку у випадках, коли кримінальну справу зупинено відповідно до ст. 206 КПК України або закрито щодо померлого (п. 8 ст. 6 КПК України) або кримінальну справу направлено до суду в порядку статей 232, 430 КПК України або для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності:
а) унаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння (п. 4 ст. 6 КПК України);
б) при звільненні особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки (ст. 7 КПК України) або у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 72 КПК України);
в) унаслідок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки (статті 8 (п. 6 ст. 6), 9, 10 КПК України);
г) із закінченням строків давності щодо особи, яка вчинила злочин (ч. 1 ст. 111 КПК України).
Розділ 3. ОБЛІК ЗЛОЧИНІВ, ЗА ВЧИНЕННЯ ЯКИХ ОСОБІ ПРЕД'ЯВЛЕНО ОБВИНУВАЧЕННЯ
16. Облік злочинів, за вчинення яких особі пред'явлено обвинувачення, здійснюється на підставі статистичної картки форми 4 та алфавітної картки форми 1. Зазначені картки заповнюються після пред'явлення обвинувачення в порядку ст. 140 КПК України особі, щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченого за даним злочином.
Статистична картка форми 4 складається на кожний злочин, алфавітна картка форми 1 - на кожну особу.
Статистична картка форми 4 виставляється одночасно з алфавітною карткою форми 1. Якщо в процесі досудового слідства виявлені інші особи, які вчинили злочини, то на кожну особу складається алфавітна картка форми 1, а статистична картка форми 4 вдруге не виставляється.
У разі винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченої, місцезнаходження якої невідоме, статистична картка форми 4 не складається. При зупиненні досудового слідства в кримінальній справі за п. 1 ст. 206 (ст. 207) КПК України особа, яка провадить розслідування, зобов'язана скласти статистичні картки форм 1.1, 3 та алфавітну картку форми 1.
Алфавітна картка форми 1, що складається прокурорами, слідчими прокуратури, слідчими військових прокуратур та підрозділів податкової міліції, направляється до інформаційних підрозділів органів внутрішніх справ України.
Розділ 4. ОБЛІК НАСЛІДКІВ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, РЕЗУЛЬТАТІВ ВІДШКОДУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗБИТКІВ ТА ВИЛУЧЕННЯ ПРЕДМЕТІВ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
17. Облік наслідків розслідування злочинів здійснюється шляхом заповнення статистичних карток про наслідки розслідування злочину форми 1.1. Зазначена статистична картка є підставою для відображення в обліку та звітності відомостей про наслідки розслідування злочинів. Вона складається у таких випадках:
а) при закінченні розслідуванням справи (статті 232, 430, п. 4 ст. 6, п. 8 ст. 6, 7, 72, 8 (п. 6 ст. 6), 9, 10, ч. 1 ст. 111 КПК України) одночасно з статистичною карткою форми 2 на особу, яка вчинила злочини;
б) при винесенні постанови про зупинення досудового слідства в кримінальній справі за статтею 206 КПК України одночасно з статистичною карткою форми 3 про рух кримінальної справи;
в) при передачі кримінальної справи за підслідністю без зняття з обліку та зі зняттям з обліку одночасно з статистичною карткою форми 3 про рух кримінальної справи;
г) при закритті кримінальної справи за відсутністю події, складу злочину або за інших підстав, що виключають оцінку діяння як злочинного (п. 14 Інструкції) одночасно з статистичною карткою форми 3 про рух кримінальної справи;
д) при скасуванні судом постанови про порушення кримінальної справи (ст. 2368 КПК України) одночасно з статистичною карткою форми 3 про рух кримінальної справи.
Статистична картка форми 1.1 може бути тільки основною.
У багатоепізодних кримінальних справах картки форми 1.1 складаються на кожний зареєстрований злочин із зазначенням у пункті 4 порядкового номера злочину у справі. У об'єднаних кримінальних справах картки складаються на кожний злочин і за тим номером справи, яку приєднано до тієї, що розслідується.
У числі зупинених ураховується злочин, справу за яким уперше зупинено в даному звітному періоді, незалежно від часу порушення кримінальної справи та часу реєстрації даного злочину.
17.1. При заповненні статистичних карток форми 1.1 слід користуватися такими правилами:
а) у пунктах 11, 12 картки форми 1.1, пунктах 39, 40, 41 картки форми 2 зазначається облік злочинів та осіб, які їх учинили, у складі організованих груп та злочинних організацій.
При визначенні злочинів, що вчинені організованими групами та злочинними організаціями, необхідно керуватися розділом VI Кримінального кодексу України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 13. Додатково злочинні угруповання можуть характеризуватися за етнічним (національним) складом, наявністю міжрегіональних, міжнародних та корумпованих зв'язків у злочинному середовищі.
До організованих груп та злочинних організацій з міжрегіональними зв'язками відносяться організовані групи та злочинні організації (далі - ОГ та ЗО), злочинна діяльність яких охоплює територію двох або більше регіонів України (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь).
До організованих груп та злочинних організацій з міжнародними зв'язками відносяться ОГ та ЗО, у яких учасники злочинних угрупувань з метою готування або вчинення злочину використовують зв'язки, у тому числі корумповані, з громадянами інших держав, а також з громадянами України, які тривалий час перебувають за межами України. Складовою частиною міжнародних кримінальних структур є організовані групи та злочинні організації з транснаціональними зв'язками. До організованих груп та злочинних організацій даної категорії відносяться ОГ та ЗО, учасники яких є громадянами різних держав, учиняють злочини на територіях двох або більше країн, свою діяльність планують та організовують із єдиного центру.
До організованих груп та злочинних організацій з корумпованими зв'язками відносяться ОГ та ЗО, учасники яких для підготовки, вчинення або приховування злочинів використовують зв'язки в правоохоронних органах, органах виконавчої, судової влади та місцевого самоврядування.
До організованих груп та злочинних організацій, сформованих на етнічній основі, відносяться ОГ та ЗО, учасники яких учиняли злочини на території України та до їх складу входила більшість осіб однієї національності.
Факт учинення злочину ОГ або ЗО вважати встановленим на стадії досудового слідства, якщо в ході розслідування зібрано достатні докази, які дозволяють робити висновок про вчинення злочину такою групою або організацією (обов'язково);
- у закінченій розслідуванням кримінальній справі винним особам пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину в складі ОГ або за ст. 255 КК України. При цьому в постановах про притягнення як обвинуваченого та обвинувальному висновку повинно бути зазначено, що злочин учинено у складі ОГ або ЗО, наведено їх обов'язкові ознаки та інкриміновано кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину ОГ, а при вчиненні злочину за статтею КК України, у диспозиції якої не передбачено цієї кваліфікуючої ознаки, - у обвинувальному висновку вказано на обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 3 ст. 28 КК України);
- до інформаційних підрозділів представлено належним чином оформлені та підписані відповідними посадовими особами документи первинного обліку.
б) у пункті 13 статистичної картки форми 1.1 зазначається облік злочинів, що вчинені у стані алкогольного, наркотичного, психотропного або токсичного сп'яніння.
Злочином, учиненим у стані алкогольного, наркотичного, психотропного або токсичного сп'яніння, слід уважати:
- коли особа, яка вчинила злочин, затримана безпосередньо на місці його скоєння або неподалік, у встановлений термін була піддана медичному огляду і є висновок медичної установи про стан сп'яніння;
- коли це підтверджується матеріалами розслідування кримінальної справи.
в) у пункті 16 (реквізит 19) та підпункті 16.1 статистичної картки форми 1.1 зазначається облік злочинів, пов'язаних з насильством у сім'ї.
При визначенні злочинів, пов'язаних з насильством у сім'ї, необхідно керуватися Кримінальним, Житловим, Сімейним кодексами України та Законом України "Про попередження насильства в сім'ї".
18. Відомості про заподіяні збитки, результати їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності відображаються в статистичній картці форми 1.2. Зазначена статистична картка виставляється як додаток до статистичної картки форми 1.1 з таких підстав:
а) кримінальна справа направлена до суду за статтями 232, 430 КПК України або для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ст. 6, статей 7, 72, 8 (п. 6 ст. 6), 9, 10, ч. 1 ст. 111 КПК України;
б) кримінальну справу закрито щодо померлого за п. 8 ст. 6 КПК України.
18.1. У пункті 24 статистичної картки форми 1.2 зазначається розмір відшкодованих збитків. При формуванні показника розміру відшкодованих збитків слід враховувати наявні у справі докази - заяви, розписки потерпілих, первинні фінансові документи (платіжні доручення, прибуткові касові ордери, чеки), інші докази, які підтверджують фактичне отримання потерпілим, цивільним позивачем (їх представниками) коштів (майна) у якості спричинених збитків та фактичну сплату сум заподіяних збитків.
Також враховується вартість вилученого у ході слідства майна (коштів), що було предметом злочинного посягання, придбане за кошти, отримані злочинним шляхом, та передане потерпілому (цивільному позивачу або його представнику) на відповідальне збереження. Інше вилучене майно (кошти), яке було арештоване, при формуванні цього показника не враховується.
Розділ 5. ОБЛІК ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ
19. Облік осіб, які вчинили злочини, здійснюється шляхом заповнення статистичних карток форми 2. Зазначені картки є підставою для реєстрації та постановки цих осіб на облік і відображення їх у звітності.
Статистична картка форми 2 може бути тільки основною. Вона складається у випадках, коли відносно осіб приймається одне із таких процесуальних рішень:
а) прокурором затверджено обвинувальний висновок і кримінальну справу направлено до суду (ст. 232 КПК України);
б) прокурором складено обвинувальний висновок і кримінальну справу направлено до суду (ст. 430 КПК України);
в) кримінальну справу закрито щодо померлого (п. 8 ст. 6 КПК України) або направлено до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за однією з таких підстав:
- унаслідок акта амністії (п. 4 ст. 6 КПК України);
- унаслідок зміни обстановки (ст. 7 КПК України);
- у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 72 КПК України);
- у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки (статті 8 (п. 6 ст. 6), 9, 10 КПК України);
- із закінченням строків давності (ч. 1 ст. 111 КПК України).
Якщо особа вчинила декілька злочинів, то на неї складається одна статистична картка форми 2, де вказуються в пунктах 23 - 26 злочини (статті КК України), що вона вчинила.
19.1. При заповненні статистичних карток на осіб, які вчинили злочини, слід керуватися такими правилами:
а) відомості про вік злочинця (пункт 15 статистичної картки форми 2) показуються в повних роках. Наприклад: якщо злочинцю в момент учинення злочину було 28 років 11 місяців 28 днів, то така особа повинна бути показана в пункті 15 статистичної картки форми 2 у віці 28 років;
б) відомості про працездатних осіб (16 років і більше), які не працюють і не навчаються, показуються у випадках, коли вони до моменту вчинення злочину ніде не працювали і не навчалися, незалежно від того, скільки часу пройшло з моменту залишення ними (їх звільнення) останнього місця роботи або навчання. У числі непрацюючих не слід вказувати пенсіонерів, інвалідів 1 - 2 груп, безробітних, вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною;
в) до осіб, які вчиняли злочини (пункти 44 - 46 статистичної картки форми 2), ураховуються всі особи, які раніше були засуджені або звільнялися від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ст. 6, статей 7, 72, 8 (п. 6 ст. 6), 9, 10, ч. 1 ст. 111 КПК України. З цієї категорії виділяються особи, щодо яких згідно з законом судимість не знято і не погашено. Правові наслідки судимості визначаються статтею 88 КК України, рецидив злочинів - статтею 34 КК України;
г) відомості про рід заняття, службове становище особи, яка вчинила злочини (пункт 19 статистичної картки форми 2), заповнюються на момент учинення злочину.
19.2. У разі винесення судом виправдувального вироку або закриття кримінальних справ за пунктами 5, 7, 9, 10, 11 статті 6, статей 73, 421 КПК України особи за цими справами знімаються з обліку, а також злочини, що вони вчинили (у електронному контурі статистичних карток форм 1, 2 використовується реквізит пункту 2 "зняти по формі 6").
Розділ 6. ОБЛІК КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
20. Рух кримінальної справи в процесі розслідування здійснюється на підставі статистичної картки форми 3. Зазначена картка є підставою для відображення в обліку та звітності даних про рух кримінальних справ.
20.1. Статистична картка форми 3 складається після прийняття за кримінальною справою одного із таких рішень:
а) при порушенні кримінальної справи;
б) про передачу кримінальної справи за підслідністю згідно зі ст. 112, ч. 2 ст. 104, ст. 109 КПК України або за територіальністю відповідно до ст. 116 КПК України без зняття з обліку та зі зняттям з обліку або при направленні матеріалів, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, до суду для розгляду скарги відповідно до ст. 2368 КПК України;
в) при об'єднанні кримінальних справ згідно зі ст. 26 КПК України;
г) при виділенні із кримінальної справи іншої справи в самостійне провадження згідно зі ст. 26 КПК України;
д) при прийнятті кримінальної справи до провадження;
е) при направленні до суду та закритті справи;
ж) при зупиненні кримінальної справи відповідно до ст. 206 КПК України;
з) при продовженні строку розслідування кримінальної справи згідно зі ст. 120 КПК України;
и) при вилученні прокурором справи і передачі її для розслідування іншому органу;
к) при поверненні справи на додаткове розслідування прокурором або судом будь-якої інстанції;
л) при відкликанні прокурором із суду кримінальної справи, по якій попередній розгляд ще не відбувся, згідно п. 4 ст. 232 КПК України;
м) при поверненні судом прокурору кримінальної справи для усунення виявлених правопорушень згідно ст. 2491 КПК України;
н) при відновленні слідства за раніше закритою кримінальною справою згідно зі ст. 216 КПК України;
о) при відновленні слідства за раніше зупиненою справою за ст. 206 КПК України;
п) при пред'явленні для ознайомлення матеріалів справи обвинуваченому та його захиснику;
р) при скасуванні судом постанови про порушення кримінальної справи згідно зі ст. 2368 КПК України.
20.2. У випадках прийняття прокурором рішень, зазначених у "и", "к", "л", "м" підпункту 20.1 за справами, що розслідуються слідчими або органами дізнання, статистична картка форми 3 заповнюється особисто прокурором (за рішеннями, зазначеними у "к", "м", - після оскарження прокурором рішення суду будь-якої інстанції).
При прийнятті до провадження кримінальної справи після повернення її на додаткове розслідування особою, яка прийняла цю справу до провадження, складається статистична картка форми 3. Якщо дана кримінальна справа раніше направлялася до суду в поточному звітному році, то усі злочини за цією справою повинні бути виключені з числа розслідуваних до моменту повторного закінчення справи.
Якщо кримінальна справа раніше направлялася до суду в минулому звітному періоді, то злочини за цими справами з числа розкритих минулого звітного періоду не виключаються, а повторне направлення її до суду в поточному звітному періоді не включається до звітності про злочинність. До звітності про злочинність минулих років додається пояснювальна записка.
У випадках, коли в процесі додаткового розслідування, як за справами поточного року, так і за справами попередніх років, відбувається перекласифікація діянь з менш тяжких на більш тяжкі злочини або з більш тяжких на менш тяжкі злочини (ст. 12 КК України); виявлення додаткових злочинів; зміни у складі виявлених осіб, які вчинили злочини; інші рішення - відповідно до Інструкції за наслідками додаткового розслідування складаються та направляються до інформаційного підрозділу відповідні документи первинного обліку.
20.3. Облік кримінальних справ, матеріали за якими знаходяться на розгляді в суді за скаргою на постанову про порушення кримінальної справи (ст. 2368 КПК України), здійснюється на підставі статистичних карток форм 1.1, 3.
У разі направлення до суду матеріалів, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, слідчий, працівник дізнання, прокурор, у провадженні яких знаходилася кримінальна справа, виставляє статистичні картки форм 1.1, 3.
Якщо за постановою суду вирішено питання про зупинення слідчих дій на час розгляду скарги в порядку п. 4 ст. 206 КПК України, особа, у провадженні якої знаходилася кримінальна справа, виставляє статистичні картки форм 1.1, 3 (картки форми 1.1 рядок 18 = 38, форми 3 рядок 09 = 4).
У разі відмови в задоволенні скарги матеріали справи повертаються органу, який проводить досудове слідство, і особа, яка приймає кримінальну справу до провадження, виставляє статистичну картку за формою 3 з позначками рядків 08 = 10, 10 = 4.
Якщо суддя задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення кримінальної справи, після отримання цієї постанови слідчий, працівник дізнання, прокурор, у провадженні якого знаходилася кримінальна справа, складає статистичні картки форм 1.1, 3 з позначкою відповідних пунктів.
Розділ 7. ОБЛІК СУДОВИХ РІШЕНЬ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ, НАПРАВЛЕНИХ ДО СУДУ
21. Облік судових рішень у кримінальних справах, направлених до суду, здійснюється на підставі довідок про наслідки розгляду кримінальної справи судом форми 6.
Прокурор, слідчий, які проводили розслідування, при направленні справи до суду повинні підшити на початку справи бланк довідки форми 6 на кожну обвинувачену особу або особу, стосовно якої винесено постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності, а також особу, стосовно якої винесено постанову про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру з відображенням його анкетних даних та номеру кримінальної справи.
Одночасно з бланком довідки форми 6 на початок справи підшивається талон-повідомлення про прийняття для розгляду кримінальної справи судом форми 5. Після прийняття до провадження судом справи талон-повідомлення впродовж 2-х робочих днів направляється до органу, що проводило досудове слідство.
Довідки форми 6 з усіх розглянутих справ надсилаються судами до органів, що проводили досудове слідство, не пізніше 5-ти робочих днів з дня набрання рішенням суду (вироком, постановою, ухвалою) законної сили чи повернення справи після розгляду судом апеляційної інстанції (касаційної інстанції - у разі перевірки касаційною інстанцією вироку, ухвали чи постанови апеляційного суду, винесених ним як судом першої інстанції, або перевірки вироку чи постанови апеляційного суду, винесених ним у апеляційному порядку).
Підрозділи податкової міліції після одержання довідок форми 6 направляють їх до міськрайорганів внутрішніх справ за місцем реєстрації кримінальних справ, військові прокуратури - до інформаційних підрозділів органів внутрішніх справ.
Органи внутрішніх справ після одержання цих довідок вносять відомості про судимість до журналу обліку злочинів та впродовж доби з дня надходження довідок пересилають їх до інформаційних підрозділів для використання зазначених документів при статистичному та оперативно-довідковому обліку осіб, які вчинили злочини.
Розділ 8. ПОРЯДОК РЕЄСТРАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ, КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ТА ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ
22. Злочини реєструються в журналі обліку злочинів на підставі статистичних карток на виявлений злочин форми 1 за порушеними кримінальними справами та в інших випадках, що зазначені в пункті 8 Інструкції.
Відомості про виявлені злочини коригуються за даними статистичних карток форм 1.1, 3, 4 та довідок форми 6.
Відомості про осіб, які вчинили злочини, формуються на підставі алфавітних карток форми 1 та статистичних карток форми 2. Ці відомості коригуються за даними статистичних карток форм 1.1, 3 та довідок форми 6.
Слідчий (працівник дізнання) органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції, органів держпожнагляду, УВП отримують в органах внутрішніх справ порядковий номер справи. Слідчий прокуратури отримує порядковий номер справи в прокуратурі. Працівники дізнання у Збройних Силах України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях отримають номер кримінальної справи у відповідній військовій прокуратурі. Номер кримінальної справи повинен складатися із наступних реквізитів: рік, орган, номер кримінальної справи.
Якщо прокурором (прокурором вищого рівня) скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи з одночасним порушенням кримінальної справи, порушена кримінальна справа за матеріалами перевірки, злочин у кримінальній справі реєструється за територіальним принципом його вчинення (підпункт 6.1 Інструкції), кримінальній справі надається номер органу прокуратури, який порушив кримінальну справу.
Кримінальні справи, що надходять для розслідування з органів прокуратури до органів внутрішніх справ або з органів внутрішніх справ до органів прокуратури даного району (міста), а також справи, що надійшли за підслідністю з одного району (міста) в інший район (місто), удруге не реєструються і закінчуються провадженням за номером первинної реєстрації.
Зареєстровані територіальними органами внутрішніх справ злочини, справи за якими перейшли за підслідністю у органи Служби безпеки, податкової міліції, прикордонної та митної служби з обліку в територіальних органах внутрішніх справ знімаються та ставляться на облік у відповідних органах.
Злочини за кримінальними справами, що надійшли для розслідування з органів суду, податкової міліції, Служби безпеки, прикордонної, митної служби України та з компетентних органів іноземних держав за місцем учинення злочину, знімаються з обліку в цих органах і реєструються в територіальних органах внутрішніх справ як уперше порушені справи.
Злочини, що вчинені на території України громадянами інших держав, обліковуються відповідно до чинного законодавства.
Злочини, за якими порушуються справи не інакше як за скаргою потерпілого, обліковуються судами. У випадках, коли судом визнано необхідним порушити справу та провести досудове слідство чи дізнання, злочини обліковуються органом, який проводить слідство чи дізнання, при цьому документи первинного обліку заповнюються слідчим або працівником дізнання. У разі порушення кримінальної справи прокурором документи первинного обліку виставляються ним.
Злочини за кримінальними справами, що повернуті для додаткового розслідування, удруге не реєструються.
У разі, коли в кримінальній справі розслідується декілька злочинів, що вчинені на території різних областей, документи первинного обліку направляються до інформаційного підрозділу органів внутрішніх справ для обліку злочинів за місцем їх учинення.
Додатково виявлені в процесі розслідування злочини реєструються в журналі обліку злочинів з зазначенням наступного порядкового номера запису та номера справи, за якою вони виявлені. У журналі додатковий злочин позначається літерами "ДВ".
Якщо кримінальні справи об'єднуються в одну справу у зв'язку з тим, що злочини вчинені однією і тією ж особою, то в журналах обліку злочинів робляться відповідні позначки про об'єднання цих справ, але зміни у звітність про кількість зареєстрованих злочинів не вносяться.
Злочин, справа за яким направляється за територіальною підслідністю, може бути знятий з обліку тільки після того, як відповідним прокурором буде прийнято рішення про направлення кримінальної справи для подальшого розслідування за місцем учинення злочину.
Злочини можуть бути зняті з обліку тільки за кримінальними справами, що направляються для проведення досудового слідства до інших органів за місцем учинення злочину або за кримінальними справами відносно іноземних громадян, які направляються до іноземних держав:
а) з України в іншу державу - після одержання на передачу справи згоди прокурора;
б) з однієї області, міста, Автономної Республіки Крим або з однієї ділянки обслуговування лінійним органом внутрішніх справ на залізниці у межах України до іншої, а також у територіальний орган, а також навпаки - після одержання згоди на передачу справи прокурора області, міста, Автономної Республіки Крим. При цьому треба мати на увазі, що коли в одній області або Автономній Республіці Крим злочин знімається з обліку в кінці звітного періоду і виключається з звіту за рік, то в іншій області або Автономній Республіці Крим цей же злочин після надходження кримінальної справи про нього і прийняття його слідчим (працівником дізнання) до провадження на початку наступного року не може бути віднесений до злочинів минулих років, а повинен бути зареєстрований та відображений у звітності поточного звітного періоду.
У разі пересилки кримінальної справи в іншу область, місто, Автономну Республіку Крим або до іншого лінійного органу внутрішніх справ на залізниці для розслідування за місцем учинення злочину, інформаційні підрозділи надсилають документи первинного обліку до відповідного інформаційного підрозділу. Останній реєструє цей злочин після з'ясування, чи не був він облікований раніше.
На централізований облік у звітному періоді також повинні ставитись і відображатись у відповідних звітах усі злочини, кримінальні справи за якими порушено у попередніх звітних роках, що надійшли за підслідністю з інших органів, де їх у зв'язку з цим було знято з обліку. У разі повернення таких справ до того органу, який раніше надсилав справу, злочини повинні бути відновлені на обліку в цьому органі та у тому звітному періоді, коли справу було повернуто.
22.1. Документи первинного обліку зберігаються в інформаційних підрозділах органів внутрішніх справ упродовж одного року після складання на їх підставі статистичної звітності про злочини та осіб, які їх учинили, а за справами, які направлено до суду, надійшли довідки форми 6.
Документи первинного обліку, за якими кримінальні справи зупинено на підставі п. 1 ст. 206 (ст. 207), п. 3 ст. 206 (ст. 209) КПК України, знищенню не підлягають, і вони зберігаються до закінчення кримінальної справи.
22.2. Документи первинного обліку призначені для автоматизованого оброблення на ЕОМ. Заповнення документів первинного обліку здійснюється відповідно до вимог Інструкції, використовуючи типове математичне забезпечення.
23. Реєстрація злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ у підрозділах прикордонної та митної служби України здійснюється у тому ж порядку, як і в органах внутрішніх справ.
Розділ 9. ПРАВИЛА СКЛАДАННЯ ТА ПОДАННЯ ДОКУМЕНТІВ ПЕРВИННОГО ОБЛІКУ
24. У кримінальних справах, що розслідуються слідчими підрозділами, документи первинного обліку підписуються слідчим, прокурором або заступником прокурора відповідного рівня. Документи первинного обліку, що складено слідчим, перевірки та підпису начальника правоохоронного органу не потребують, за винятком розділу 3 статистичної картки форми 1.1. У справах, що розслідуються слідчими прокуратури, зазначені картки підписує слідчий після перевірки їх прокурором, у справах, що розслідуються особисто прокурором або його заступником, - відповідно прокурор або його заступник.
У кримінальних справах, що розслідуються працівниками дізнання, документи первинного обліку підписуються працівником дізнання, начальником правоохоронного органу та прокурором або заступником прокурора відповідного рівня.
Алфавітна картка форми 1 підписується тільки слідчим, а за справами, що розслідуються особисто прокурором або його заступником, - відповідно прокурором або його заступником.
25. Реквізити документів первинного обліку заповнюються чітко, розбірливо, без скорочень відповідно до матеріалів кримінальної справи. Прізвище, ім'я та по батькові особи, яка вчинила злочин, заповнюється друкованими літерами. Прізвища осіб, які підписують картку, необхідно вказувати чітко і розбірливо, друкованими літерами.
Слідчі та працівники дізнання при заповненні документів первинного обліку несуть персональну відповідальність за якість, повноту та достовірність інформації та відповідність її матеріалам кримінальної справи, а також обов'язкове заповнення цифрових індексів, що розміщені в графоклітках карток. У випадках, коли реквізити відсутні, у відповідних графоклітках проставляються прочерки.
25.1. Статистична картка на виявлений злочин форми 1 заповнюється особою, яка порушила кримінальну справу або винесла інші рішення, що зазначені у підпунктах 8.1, 8.2 Інструкції.
Після заповнення та підписання цієї картки слідчий або працівник дізнання отримує номер кримінальної справи. У подальшому керівник слідчого підрозділу або органу дізнання, слідчий або працівник дізнання не пізніше доби, за виключенням святкових і вихідних днів (далі упродовж доби), надає прокурору або заступникові прокурора відповідного рівня статистичну картку разом з матеріалами кримінальної справи.
Прокурор або його заступник упродовж доби перевіряє достовірність інформації, що зазначена в картці, законність порушення кримінальної справи, підписує статистичну картку та через секретаря під підпис передає її для реєстрації працівникові з обліково-статистичної роботи, а матеріали справи невідкладно повертає до слідчого підрозділу або органу дізнання.
Якщо кримінальну справу порушено без законних підстав, прокурор скасовує постанову про порушення кримінальної справи відповідно до вимог ст. 100 КПК України. При цьому прокурор підписує статистичну картку форми 1 із заповненням підпункту 11.2 даної картки та статистичну картку форми 3 із заповненням пункту 13 даної картки. Матеріали, на підставі яких було порушено справу, повертає до відповідного правоохоронного органу.
Передбачений порядок представлення прокурору матеріалів кримінальної справи не поширюється на справи, яким присвоєно гриф таємності. Перевірка відповідно до ст. 100 КПК України законності порушення цієї категорії справ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством, що встановлює порядок допуску осіб до матеріалів і документів, які становлять державну таємницю.
Статистичні картки форми 1 на виявлені злочини, кримінальні справи за якими порушено працівниками органів внутрішніх справ, прокуратури, податкової міліції, держпожнагляду, УВП, передаються працівникам з обліково-статистичної роботи міськрайлінорганів внутрішніх справ. На виявлені злочини, кримінальні справи за якими порушено працівниками прикордонної та митної служби, - працівникам відповідних правоохоронних органів, на яких покладено обов'язки ведення обліково-статистичної роботи.
Підписані прокурором або його заступником статистичні картки форми 1 передаються безпосередньо працівникові з обліково-статистичної роботи під підпис у спеціальному журналі (додаток 11).
До журналу обліку статистичних карток, підписаних прокурором і одержаних працівником з обліково-статистичної роботи правоохоронного органу для направлення до інформаційних підрозділів включаються такі дані: дата порушення кримінальної справи, номер справи, форми карток, дата передачі статистичних карток працівнику з обліково-статистичної роботи та його підпис за кожну отриману статистичну картку, примітки. Зазначені журнали по кожному правоохоронному органу ведуться окремо.
Після отримання статистичних карток форми 1 працівник з обліково-статистичної роботи заповнює та підписує розділ 1 цих карток, реєструє злочини в журналі обліку злочинів та впродовж доби передає картки за реєстром до інформаційного підрозділу, одночасно направляє дані цих статистичних карток каналами електронної пошти.
Працівник інформаційного підрозділу правоохоронного органу, отримавши електронною поштою відомості про злочини, не ставить їх на облік без підтвердження статистичною карткою. Після отримання статистичної картки він зобов'язаний перевірити відповідність електронного контуру статистичної картки відомостям, що містяться в паперовому документі, завірити письмову статистичну картку своїм підписом, за що несе відповідальність.
Якщо міськрайлінорган внутрішніх справ знаходиться в тому ж місці, де й інформаційний підрозділ органів внутрішніх справ, то документи первинного обліку передаються працівником з обліково-статистичної роботи міськрайліноргану внутрішніх справ до інформаційного підрозділу особисто під підпис у спеціальному реєстрі, у якому повинні бути зазначені: назва картки, номер справи та дата одержання карток працівником інформаційної служби.
Якщо міськрайлінорган внутрішніх справ та інформаційний підрозділ органів внутрішніх справ розміщені в різних населених пунктах, то працівник з обліково-статистичної роботи може надіслати документи первинного обліку керівнику інформаційного підрозділу поштою з супровідним листом, у якому зазначаються ті ж самі реквізити, що й у реєстрі.
Реєстри та копії супровідних листів зберігаються в діловодстві працівника з обліково-статистичної роботи міськрайлінорганів внутрішніх справ протягом одного року після складання річних звітів.
На інші процесуальні рішення у встановлені кримінально-процесуальним законодавством строки документи первинного обліку, що зазначені в Інструкції, складаються та підписуються прокурором у тому ж порядку.
25.2. Цей порядок руху документів первинного обліку розповсюджується і на інші правоохоронні органи, що зазначені в Інструкції.
Особливості складання документів первинного обліку для військових прокуратур та військових формувань: органи дізнання військових формувань документи первинного обліку направляють до відповідних військових прокуратур, які здійснюють нагляд за додержанням законів у їх діяльності.
Документи первинного обліку військових прокуратур гарнізонів (регіонів) та піднаглядних їм органів дізнання військових формувань направляються до інформаційних підрозділів органів внутрішніх справ за місцем дислокації військової прокуратури гарнізону (регіону).
25.3. Слідчим, працівникам дізнання, начальникам слідчих підрозділів правоохоронних органів, начальникам правоохоронних органів, прокурорам або їх заступникам забороняється підписувати неякісно оформлені документи первинного обліку і ті, що мають будь-які виправлення чи підчистки, та надавати їх до інформаційних підрозділів. Забороняється облік копій документів первинного обліку.
Працівнику з обліково-статистичної роботи правоохоронного органу забороняється передавати будь-кому документи первинного обліку, що підписані вищевказаними посадовими особами, для внесення до них змін чи доповнень без відома зазначених вище посадових осіб. Скасувати облік даних, що містяться в документах первинного обліку, може лише прокурор, який їх підписав, або прокурор вищого рівня.
У разі неналежного і неякісного оформлення та заповнення документів первинного обліку (відсутність підписів посадових осіб, внесення виправлень, перекреслень та інших корегувань, що унеможливлюють їх об'єктивне врахування) працівник з обліково-статистичної роботи повертає їх через відповідного прокурора із забезпеченням за їх поверненням до інформаційних підрозділів для переоформлення.
З метою своєчасного подання до інформаційних підрозділів документів первинного обліку про рух кримінальних справ прокурорам районного рівня, керівникам слідчих підрозділів та органів дізнання правоохоронних органів щомісячно проводити з інформаційними підрозділами звірки. Інформаційним підрозділам, при необхідності, направляти необхідні списки (роздруківки ЕОМ) кримінальних справ до підпорядкованих правоохоронних органів і відповідного прокурора.
Розділ 10. ОБЛІК РОЗКРИТИХ І НЕРОЗКРИТИХ ЗЛОЧИНІВ
26. Дані про розкриття злочинів визначаються за наслідками розслідування кримінальних справ. Розкритим уважається злочин, кримінальну справу за яким закінчено розслідуванням і прийнято одне з таких рішень:
а) прокурором затверджено обвинувальний висновок і кримінальну справу направлено до суду (ст. 232 КПК України);
б) прокурором складено обвинувальний висновок і кримінальну справу направлено до суду згідно зі ст. 430 КПК України;
в) особа, яка вчинила злочин, установлена, на підставі статей 72, 8 (п. 6 ст. 6), 9, 10 КПК України кримінальну справу направлено до суду для вирішення питання про звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, примиренням обвинуваченого з потерпілим, застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, передачею особи на поруки;
г) особа, яка вчинила злочини, відома і є достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину цією особою, але кримінальну справу щодо цієї особи направлено до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності згідно з п. 4 ст. 6, ч. 1 ст. 111 КПК України внаслідок акта амністії або у зв'язку із закінченням строків давності;
д) кримінальну справу направлено до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 7 КПК України внаслідок зміни обстановки;
е) кримінальну справу закрито щодо померлого на підставі п. 8 ст. 6 КПК України.
До числа розкритих злочинів рахується злочин, за яким у звітному періоді, незалежно від року порушення кримінальної справи, представлено статистичні картки про наслідки розслідування злочину форми 1.1 та на особу, яка вчинила злочин, форми 2.
27. Нерозкритим є злочин, кримінальну справу за яким зупинено за п. 1 ст. 206 (ст. 207), п. 3 ст. 206 (ст. 209) КПК України (коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме або коли не встановлено особу, яка вчинила злочин) у звітному періоді. До числа нерозкритих рахуються злочини, справи за якими вперше зупинено в даному звітному періоді, незалежно від часу порушення кримінальних справ і часу реєстрації даних злочинів.
Крім того, до числа нерозкритих злочинів уключаються також злочини, у кримінальних справах за якими з моменту порушення пройшло більше двох місяців, але не надано документів первинного обліку про закінчення або зупинення слідства на підставі ст. 206 КПК України.
Нерозкриті злочини рахуються на підставі статистичних карток форм 1.1, 3 про зупинення слідства за п. 1 ст. 206 (ст. 207), п. 3 ст. 206 (ст. 209) КПК України з доповненнями даних, зазначених у частині другій цього пункту.
28. Злочини, у справах яких досудове слідство зупинено у випадках, коли не встановлено особу, яка вчинила злочин, або місцезнаходження обвинуваченого невідоме, знімаються з обліку нерозкритих не в момент відновлення слідства, а лише по закінченій розслідуванням справі та коли до інформаційних підрозділів надійшли документи первинного обліку про розкриття злочину (статистичні картки форми 1.1, 1.2, 2, 3).
29. Разом із розкриттям злочинів у звітному періоді визначається результативність роботи правоохоронних органів щодо розкриття злочинів минулих років. До категорії нерозкритих злочинів минулих років належать злочини, кримінальні справи за якими зупинено за п. 1 ст. 206 (ст. 207), п. 3 ст. 206 (ст. 209) КПК України у попередні роки та у звітному періоді не подано документи первинного обліку про їх розкриття або про зняття з обліку.
Розкритими злочинами минулих років уважаються злочини минулих років, кримінальні справи за якими закінчено розслідуванням у звітному періоді (пункт 26 Інструкції).
30. Начальники правоохоронних органів, слідчих підрозділів правоохоронних органів усіх рівнів та прокурори усіх рівнів, начальники слідчих підрозділів прокуратур усіх рівнів відповідають по відомствах за забезпечення своєчасного, об'єктивного та достовірного складання та надання документів первинного обліку.
31. Прокурори, начальники правоохоронних органів зобов'язані забезпечити чітке виконання Інструкції підлеглими їм працівниками, уживати належних заходів щодо усунення порушень обліково-статистичної дисципліни та притягувати до відповідальності посадових осіб, які винні в приховуванні від обліку злочинів та перекручуванні звітних даних.
Начальники інформаційних підрозділів несуть персональну відповідальність за повноту і своєчасність відображення в звітності про злочинність показників на підставі документів первинного обліку, що надійшли у звітному періоді.
Райміськпрокурори та військові прокурори здійснюють нагляд за своєчасністю, повнотою та достовірністю обліку злочинів, осіб, які їх учинили, та рухом кримінальних справ.
32. Документи первинного обліку, передбачені Інструкцією, підлягають пред'явленню прокурору на його вимогу. Документи первинного обліку, що надано прокурору для перевірки їх повноти та достовірності, повинні повертатися до інформаційних підрозділів правоохоронних органів у десятиденний термін.
33. На порушення обліково-статистичної дисципліни прокурор відповідно до чинного законодавства вносить до відповідного правоохоронного органу документи прокурорського реагування. За зазначеними документами прокурора керівником органу проводиться службова перевірка, за висновком якої до обліків вносяться зміни, про що у визначений Законом України "Про прокуратуру" термін повідомляється прокуророві.
