open
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний

НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

Л И С Т

N 05-30-09/1371 від 29.04.2002

На N інд. 27 від 15.04.2002

Мінекономіки України

Щодо тарифної політики в електроенергетиці

Національна комісія регулювання електроенергетики України на
виконання доручення Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2002
року N інд. 27 повідомляє щодо тарифної політики в
електроенергетиці.

Одним з головних напрямків діяльності НКРЕ є впровадження
державної політики щодо формування цін і тарифів в
паливно-енергетичному комплексі України (ПЕК).

Тарифна політика базується на принципах:

державного регулювання тарифів для монопольних утворень;

вільного ціноутворення в конкурентних секторах;

відшкодування економічно обгрунтованих витрат суб'єктів на
здійснення ліцензованих видів діяльності електричної енергії як
передумови надійного та якісного енергопостачання;

посилення контролю за обгрунтованістю витрат природних
монополій;

захисту прав споживачів;

відкритості процедури розгляду і затвердження тарифів.

Формування і застосування цін і тарифів здійснюється під
жорстким контролем законодавчої, виконавчої владі і суспільства в
цілому.

Спільні дії всіх гілок влади в Україні, спрямовані на
фінансово-економічне оздоровлення підприємств
паливно-енергетичного комплексу (зокрема, покращання стану
розрахунків за електроенергію і природний газ грошовими коштами),
дозволили запрацювати ринковим механізмам формування цін на
енергоносії.

Замість великомасштабної бартеризації взаєморозрахунків
почали здійснюватися товарно-грошові відносини. Відновлюється
поняття вартості енергоносіїв як вартості товару, а не як вартості
боргових зобов'язань. Ціни наблизилися до їх реальних рівнів.

Роздрібні тарифи на електроенергію формуються
енергопостачальними компаніями згідно з Умовами та Правилами
здійснення підприємницької діяльності з постачання електроенергії
за регульованим тарифом ( z0433-96 ) на підставі оптової ринкової
ціни на електроенергію, скоригованої на нормативні втрати
електроенергії в мережах (питома вага складає 82 % в середньому
рівні роздрібного тарифу) та тарифів, що відшкодовують витрати з
передачі та постачання електроенергії - відповідно 15 % і 3 %.

Роздрібні споживачі об'єднані у дві групи:

1 група - споживачі промислові та прирівняні до них,
комерційні, сільськогосподарські виробники, непромислові
споживачі;

2 група - міське та сільське населення.

Крім того, роздрібні споживачі розподіляються за класами
напруги, з шин якої вони живляться: 1 клас напруги - 154-35 кВ;

2 клас - 10-0,4 кВ.

Роздрібні тарифи визначаються єдиними для всіх споживачів
відповідного класу без врахування належності споживача до тієї чи
іншої галузі економіки. Виняток складають обмежені граничними
рівнями тарифи для населення та сільськогосподарських
споживачів-виробників - в останні роки споживають разом 23-25 %
обсягів електроенергії.

Слід зазначити, що тарифи на електроенергію для населення і в
переважній більшості регіонів - для сільгоспвиробників, лише
частково відшкодовують витрати з виробництва, передачі та
постачання електроенергії, що обумовлено недостатнім рівнем
соціального захисту населення і необхідністю дотримання діючих
законодавчих актів щодо підтримки сільгоспвиробників. Різниця в
тарифах покривається за рахунок промисловості, транспорту,
житлово-комунальної сфери, бюджетних організацій та інших
споживачів шляхом включення до оптових цін дотаційних
сертифікатів.

В розрахунки дотаційних сертифікатів включаються також пільги
окремим категоріям споживачів, яким вони встановлені окремими
законодавчими актами без визначення джерел їх фінансування.
Внаслідок цього в 2001 році розмір дотаційних сертифікатів склав
близько 1,4 млрд.грн., що спричинило збільшення середньої оптової
ринкової ціни в середньому за рік до 10 відсотків.

Оптова ціна на електроенергію визначається згідно із ст. 15
Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-вр ) як середня
ціна електроенергії на підставі вартості електроенергії, яка
закуплена від всіх виробників, витрат на диспетчеризацію,
утримання магістральних мереж та надбавок до оптової ціни.

Генеруючі компанії теплових електростанцій (ТЕС) продають
електроенергію в ринок за заявленими погодинними цінами на засадах
конкуренції, однак при цьому Комісія регулює ціни для компаній
шляхом обмеження цінової заявки. Продаж на Енергоринок енергії,
виробленої компанією НАЕК "Енергоатом" і генеруючими компаніями
гідростанцій, а також ТЕЦ, здійснюється на підставі двосторонніх
контрактів компаній з Енергоринком за тарифами, затвердженими НКРЕ
(згідно ст.17 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-вр ).

Рівень оптових цін при стабільних цінах на первинні
енергоносії (ядерне паливо, вугілля, природний газ, мазут) в
визначальній мірі залежить від структури виробництва
електроенергії - питомої ваги електроенергії, виробленої АЕС, ТЕС,
ГЕС, ТЕЦ, тарифи яких значно відрізняються.

Це обумовлює сезонні коливання рівня тарифів на
електроенергію внаслідок зміни оптових ринкових цін: у
весняно-літній період тарифи зменшуються насамперед через
зростання на ОРЕ питомої ваги дешевої електроенергії ГЕС, а в
осінньо-зимовий період - зростають внаслідок збільшення на ОРЕ
питомої ваги електроенергії ТЕС.

В структурі собівартості виробництва електроенергії ТЕС і ТЕЦ
витрати на придбання палива в складають відповідно 84,5 і 74,5 %,
а АЕС - 29,7 %.

Тобто, зміна цін на первинні енергоносії в найбільшій мірі
впливає на витрати енергокомпаній-виробників. В умовах значної
залежності України від зовнішніх джерел постачання енергоносіїв
(100 % закупівель ядерного палива, 75 % газу) реалізація
пропозиції щодо прискорення девальвації національної валюти без
вжиття компенсуючих заходів може призвести до зростання тарифів на
електроенергію і відповідного зростання собівартості виробництва в
інших галузях.

Закупівля електричної енергії ліцензіатами здійснюється на
Оптовому ринку електроенергії за погодинними цінами, що формуються
згідно з Правилами Ринку ( n0002227-96 ).

Диференціація ринкової ціни за годинами доби стимулює
постачальників до зменшення обсягів закупівлі електроенергії у
години максимуму навантажень (періоди з найбільш високою ціною
електроенергії), вирівнювання графіка навантаження, відповідно
зниження середньої за добу ціни закупівлі електроенергії. Це
дозволяє зменшити витрати палива, обсяги системних перетоків
електроенергії (отже і втрат електроенергії), а також сприяє
зниженню оптової ринкової ціни через відсутність необхідності
включення у піки додаткових генеруючих потужностей (як правило, з
більшою ціною виробленої електроенергії, ніж вже включені для
покриття графіка навантаження).

В Україні забезпечена диференціація тарифів між споживачами
двох класів, яка коливається в межах від 17 до 30 відсотків в
залежності від регіонів.

Одночасно промислові споживачі мають можливість застосовувати
зонні тарифі, які дозволяють значно зменшити витрати на
використання електроенергії у нічні часи (нічний тариф у такому
випадку становитиме 25 % від рівня діючого роздрібного тарифу).

Не зважаючи на суттєвий прогрес, досягнутий в питаннях
ціноутворення в електроенергетиці в останні роки, система тарифів
ще далека від досконалості. Найбільш суттєвим недоліком є високий
ступінь перехресного субсидування між окремими категоріями
споживачів і , як наслідок, "унікальне" співвідношення тарифів між
промисловими і побутовими споживачами - для перших електроенергія
дорожче, хоча енергозабезпечення останніх потребує значно більших
витрат.

Комісією ведеться робота з удосконалення формування тарифів
на електроенергію з урахуванням особливостей енергоємних
підприємств. Створюється нормативна база для тарифоутворення
виходячи з чотирьох класів споживачів електроенергії (за ступенями
напруги живлення), що дозволить стабілізувати тарифи на
електроенергію для споживачів, приєднаних до мереж з високою
напругою (до яких переважно належать металургійні підприємства).

Стосовно ціноутворення у країнах СНД.

У Вірменії Оптовий ринок електроенергії також працює за
схемою Єдиний покупець - продавець (який купує електроенергію у
його виробників за індивідуальними двоставочними тарифами оптової
закупівлі і продає її енергопостачальним компаніям за
одноставочним тарифом оптового продажу). Вірменська
електрорегулююча комісія затверджує тарифи на підставі заявок від
компаній (4 державні розподільні компанії, компанія по трансмісії,
системні послуги, генерація - Армянська АЕС, 2 Каскади ГЄС, 2 ТЄС
и 26 малих ГЄС). На цей час розробляється нова схема оптового
ринку, яка передбачає перехід до обов'язкового пулу.

В Албанії енергетичний сектор регулюється з боку держави
через акціонерну компанію, яка здійснює виробництво. передачу та
розподіл електроенергії по всій країні. Ринкові відносини тільки
розвиваються, здійснюється напрацювання нормативної бази з
ліцензування та тарифної методології. Тарифна методологія буде
базуватися на граничних витратах. Тарифи затверджуватимуться для
двох категорій споживачів: населення та решти споживачів
електроенергії.

В Болгарії існує модель з Єдиним покупцем - продавцем. У
перспективі буде здійснено перехід до прямих контрактів між
виробниками і покупцями з балансуючим ринком.

В Чехії здійснюється підготовча робота щодо відкриття ринку
електроенергії в 2002 році, здійснюється ліцензування учасників
ринку, підготовлена відповідна нормативна база для регулювання
галузі, зокрема, прийняті Правила поведінки на ринку, Порядок
здійснення контролю над цінами, Правила про окремий облік
надходжень, витрат та доходів ліцензіатів. Регулювання цін
базується на підтвердженій інформації про доходи з урахуванням
розмірів витрат, амортизаційних відрахувань, активів, прибутку з
активів за кожним видом діяльності, яка регулюється.

В Угорщині тарифи розробляються на підставі аналізу витрат та
активів енергокомпаній, ціни для яких регулюються державою, тарифи
змінюються щорічно. З 1 січня 2001 року введена методологія
"базових цін" на підставі собівартості (частково включаються
комерційні втрати, дохідність активів 9,3-9,8 %), надалі
проводиться регулювання методом "price cap" ("цінової стелі"). У
2003 році планується утворення ринку з подвійним режимом (на 30 %
- конкурентний, на 70 % - підконтрольний державі). Ринок,
підконтрольний державі, з Єдиним покупцем - продавцем буде
обслуговувати населення.

Діючий у Грузії оптовий ринок електроенергії є юридичною
особою. Організаційно-правова форма ОРЕ - це ліцензіати та прямі
споживачі енергетичного сектору. Функції Оператора енергосистеми
виконує незалежна юридична особа - ліцензіат з диспетчеризації.

НКРЕ Грузії затверджує тарифи на підставі заявок, які
надаються ліцензіатами. Методологія розрахунку тарифів на
електроенергію, затверджена НКРЕ, передбачає принцип відшкодування
повної вартості витрат ліцензіатів. Тарифи також розраховуються за
формулою яка враховує оптову ціну (ціну генерації, тариф для
розподільної компанії). Прогнози - перехід до встановлення
абонентської плати та ступінчастого роздрібного тарифу.

В Молдавії АНРЕ (регулюючий орган) затверджує тарифи на
підставі пропозицій компаній (двох державних розподільних
компаній, ТЕЦ, підприємства мереж та диспетчеризації
"Moldelectrica"). Тарифи для трьох приватних компаній ("Union
Fenosa" - Іспанія) визначаються на підставі договорів
купівлі-продажу електроенергії і щорічно переглядаються.
Методологія тарифна включає відшкодування витрат та стимулювання
економічності виробництва, врахування комерційних втрат в мережах.

В Румунії 67 % оптового ринку регулюється державним органом і
33 % діють на конкурентних засадах. Частина ринку, що регулюється,
діє на засадах Єдиний покупець - продавець.

Структура оптового ринку Латвії - прямі контракти між
"вільними" споживачами (які споживають більше 40 млн. кВт. год) і
споживачами, балансуюче управління з боку Оператора системи,
регульовані тарифи для населення.

Відповідно до Закону Литви "Про енергетику" споживачі мають
право купувати електроенергію від енергопостачаючих підприємств
або незалежних постачальників, які мають ліцензії на постачання
електроенергії. Постачальники купують електроенергію на аукціоні
або безпосередньо у виробників, а балансуюча електроенергія може
купуватися від Оператора ринку. Відповідно до цього повинна бути
прийнята структура ринку з прямими контрактами між виробниками і
покупцями електроенергії з балансуючого ринку. Підготовлена
законодавча база для здійснення переходу до такої структури.

В Словакії на цей час ще не має остаточної моделі ринку
електроенергії. Здійснюється напрацювання
нормативно-методологічної бази. Отримання повноважень по контролю
за тарифами планується на 2003 рік.

В Польщі методологія формування тарифів враховує витрати,
стимули для підвищення ефективності та індекс зміни роздрібних
цін. Можливе врахування фінансових втрат за попередні роки через
невідповідність планових показників.

Враховуючи викладене можна зазначити, що в країнах СНД та
країнах Центральної Європи відбувається процес становлення та
розвитку ринкових перетворень в електроенергетиці.

Член Комісії Ю.Кияшко

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу