open
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний

ПРЕЗИДІЯ ВІННИЦЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

від 25.02.2000


(Витяг)

Рішенням Вінницького районного суду від 25 лютого 1999 р. П.
Ю. було позбавлено батьківських прав щодо дочки П. О., 1987 року
народження, і передано останню під опіку опікунської ради при
виконавчому комітеті Вінницької міської ради. У касаційному
порядку справа не розглядалась.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування рішення з направленням справи на новий
розгляд. Президія Вінницького обласного суду протест задовольнила
з таких підстав.

Судом не додержано вимог ч. 2 ст. 71 КпШС ( 2006-07 ) щодо
обов'язкової наявності при розгляді справи про позбавлення
батьківських прав письмового висновку органів опіки і піклування.
Відповідно до чинного законодавства в даній справі таким органом
має бути відділ освіти Вінницької міської ради.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, висновок щодо
доцільності позбавлення П. Ю. батьківських прав було подано
опікунською радою при Вінницькому міському виконавчому комітеті,
яка не є органом опіки і піклування, а суд при розгляді справи цю
обставину до уваги не взяв. Крім того, в резолютивній частині
рішення суд постановив передати неповнолітню П. О. під опіку цій
же опікунській раді.

Вирішуючи питання про передачу дитини на опікування органів
опіки і піклування при позбавленні батьківських прав за ст. 72
КпШС ( 2006-07 ), суд також неправильно визначив орган опіки і
піклування.

Підстави для позбавлення батьківських прав передбачено ч. 1
ст. 70 КпШС ( 2006-07 ). Відповідно до роз'яснень, викладених у п.
25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р.
N 16 ( v0016700-98 ) "Про застосування судами деяких норм Кодексу
про шлюб та сім'ю України", позбавлення батьківських прав є
крайнім заходом впливу, а тому питання про його застосування може
вирішуватися лише після повного, всебічного та об'єктивного
з'ясування обставин справи і характеру ставлення батьків до дітей.

Постановлюючи рішення, суд керувався тим, що відповідач не
брав участі у вихованні дочки, обмежуючись сплатою аліментів у
розмірі 16,3 % заробітку лише у 1990 - 1996 рр. Проте висновок
суду не можна визнати обгрунтованим, оскільки він не
підтверджується матеріалами справи і суперечить наявним у ній
доказам.

Суд виходив із того, що крім аліментів П. Ю. іншої
матеріальної допомоги на утримання дочки не надавав. Однак
відповідач у судовому засіданні пояснив, що він тривалий час
одержував низьку заробітну плату, протягом чотирьох років мешкав у
Москві, де шукав роботу і надавав матеріальну допомогу залежно від
свого майнового становища. Неповнолітня П. О. підтвердила, що
батько купував їй взуття.

Відповідно до вимог ст. 40 ЦПК ( 1501-06 ) пояснення сторін
підлягають перевірці та оцінці поряд з іншими зібраними у справі
доказами.

Суд не вжив заходів до встановлення фактичних відносин, які
склалися між батьком і дочкою. Так, відповідач пояснив, що
відносини з дочкою погіршились після смерті її матері Л. З.,
оскільки дитину проти нього настроює її баба Л. М., з якою П. О.
проживає і яка не дозволяє йому до них приходити. Поза увагою суду
залишились також пояснення відповідача про те, що він любить дочку
і бажає разом з Л. М. займатись її вихованням.

Оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом
впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з
виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами,
жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю
аморальною, антигромадською поведінкою, а суд вирішив питання щодо
П. Ю. без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин
справи й тих фактичних відносин, які склалися між батьком та
дочкою, порушивши вимоги статей 15, 30, 62, 202 ЦПК
( 1501-06, 1502-06 ), рішення не може залишатися в силі. При
новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
залежно від установленого вирішити спір.

Виходячи з наведеного, президія Вінницького обласного суду
протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила,
рішення Вінницького районного суду скасувала і направила справу на
новий розгляд.

"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу